Процесуальные сроки
План
- Вступ………………………………………………………………3
с. - Поняття, значення та види процесуальних строків.....................4с
.
II.I. Поняття
процесуальних строків.........
II.II. Значення процесуальних
строків.......................
II.III. Види процесуальних
строків.......................
- Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.......................
.............................. .............................. ..........19с.
III.I Обчислення
процесуальних строків.........
III.II Зупинення процесуальних
строків.......................
III. III Поновлення і продовження процесуальних строків................22с.
ІV. Закінчення процесуальних строків.......................
V. Сутність та значимість строків у цивільному процесі
VI. Висновок......................
VII. Список використаних джерел........................
ВСТУП
Для виконання завдань цивільного судочинства істотним є не тільки встановлення порядку відправлення правосуддя у цивільних справах, а й темпоральні межі здійснення судочинства та його етапів (стадій), в тому числі щодо вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Адже надзвичайно важливо, щоб цивільне судочинство здійснювалось не лише правильно, а й своєчасно. Саме задля досягнення цієї мети і встановлюються цивільні процесуальні строки. При цьому існування та чітке їх дотримання є не лише гарантією здійснення учасниками процесу їх суб'єктивних процесуальних прав, а й запорукою ефективності здійснення цивільного судочинства.
Фактор часу для громадянина, суб'єкта господарювання, майнові права і (або) законні інтереси якого порушені й потребують судового захисту, відіграє велике значення. Кожен зайвий день прострочення означає додаткові, інколи невідновні втрати й збитки. Тому Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 1 квітня 1994 р. .№ З «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» звертає увагу суддів на необхідність підвищення особистої відповідальності за своєчасний і якісний розгляд судових справ, оскільки в зв'язку зі ст. 6 Закону від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів» повний, усебічний і об'єктивний розгляд справ із дотриманням установлених законом строків є їх обов'язком.
Згідно зі ст. 6(1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд у розумний строк. Недотримання розумного строку судового розгляду може бути визнане порушенням Конвенції й потягти санкції Європейського суду.
І. Поняття, значення та види процесуальних строків
II.I. Поняття процесуальних строків
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Суб'єктивне процесуальне право (правовий обов'язок) не може перебувати поза часом. Своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ — одне з основних завдань цивільного судочинства.
Під цивільним процесуальним строком слід розуміти встановлений законом або судом період в часі, впродовж якого може або повинна бути здійснена певна процесуальна дія учасником цивільного процесу.
Процесуальний строк — це певний період часу, в межах якого вчиняються процесуальні дії.
Своєчасному розгляду справи покликані сприяти процесуальні строки. Цивільні процесуальні строки — це встановлені ЦПК України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.
Процесуальний строк — це встановлений законом або призначений судом проміжок часу, з яким процесуальний закон пов'язує можливість або необхідність вчинення конкретних процесуальних дій або настання певних правових наслідків.
II.II. Значення процесуальних строків
Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони забезпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідносин, цивільного провадження у справі; забезпечують суб'єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії; є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов'язків засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми. Отже, цивільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуальними засобами покликані забезпечити гарантованість, реальність і оперативність судового захисту суб'єктивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави.
Тертишніков В.І. зауважує, що не є процесуальними строки, встановлені законом для судді або суду, передусім з формальної точки зору, тому що правила про них містяться не в главі про процесуальні строки. Тому пропонується називати їх службовими. Верховний Суд України наголосив, що «навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність, які спричинили несвоєчасний розгляд та тяганину при розгляді кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права, і законні інтереси громадян, слід розглядати, з урахуванням конкретних обставин, як неналежне виконання професійних обов'язків судді» (абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 №012700-97) від 03.12.97).
Такі дії судді можуть бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Неналежне виконання обов'язків судді слід відрізняти від неналежної організації руху справи поза межами судового засідання, яка створила перешкоди своєчасному розгляду справи. Така бездіяльність суду може бути оскаржена в порядку цивільного судочинства. Зокрема, на цю обставину вказала і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України від 15 січня 2004 р.[5;263]
З огляду на це визначення можна виділити такі ознаки цивільного процесуального строку:
• це певний темпоральний період у часі;
• це період, регламентований в законі або встановлений судом;
• впродовж цього періоду
суб'єкти цивільного процесу мають
право або зобов'язані
II.III. Види процесуальних строків
У процесуальній літературі класифікацію процесуальних строків здійснюють із різних підстав.
Залежно від того, хто має вчинити процесуальні дії, строки можна розподілити на 3 види:
1) строки вчинення процесуальних дій судом (так звані службові строки);
2) строки вчинення
процесуальних дій особами,
3) строки вчинення
процесуальних дій іншими
Строки, адресовані особам, які беруть участь у справі, можна в свою чергу розподілити на 2 види:
1) нормативні, тобто встановлені
законом, причому ці строки
можуть бути як визначені,
2) судові, тобто призначені
судом (суддею). Можливість встановлення
таких строків може бути
Як зазначає, М.Й. Штефан, цивільні процесуальні строки можуть бути класифіковані за різними підставами на види:
1) за способом визначення (ст.84 ЦПК) поділяються на нормативні (встановлені законом) і призначені судом (суддею).
Встановлені законом процесуальні строки за чіткістю визначення є абсолютно визначеними (строки розгляду справ - 7, 10, 15 днів — ст.148 ЦПК), відносно визначеними (ст.68 ЦПК — відстрочка або розстрочка сплати судових витрат на строк не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції). Для вчинення окремих дій ЦПК не встановлені процесуальні строки. Так, ст.83 ЦПК не встановлено строк розгляду судом заяви про зняття або зменшення накладеного ним процесуального штрафу, ст.155 ЦПК - заяви про скасування забезпечення позову.
Призначені судом процесуальні строки можуть бути:
1) визначені колегіальним складом суду і суддею одноособово (статті 204,207, п.7 ст.143, ст.48 ЦПК) різної тривалості залежно від складності і місця виконуваних процесуальних дій;
2) за суб'єктами
вчинення процесуальних дій про
3) за тривалістю процесуальні строки в ЦПК визначені від менше одного дня до більше трьох років.
Процесуальний строк менше одного дня передбачено: для вирішення судом (суддею) заяви про забезпечення позову (ст.151 ЦПК); для виконання ухвали про забезпечення позову (ст.156 ЦПК); для звернення до виконання рішення суду про стягнення аліментів, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом тощо; для набрання рішенням і ухвалою суду апеляційної і касаційної інстанції законної сили (статті 317,347 ЦПК) рішень судів першої інстанції в деяких категоріях справ (статті 243, 245 ЦПК).
Новим ЦПК України закріплено розгляд справ судом негайно та невідкладно.
Негайний розгляд справ передбачає розгляд та вирішення судом справи відразу після її прийняття. Так, зокрема, негайно повинні бути розглянуті справи про поміщення особи до протитуберкульозного диспансеру (ст. 281 нового ЦПК України), проникнення в житлові приміщення та звернення стягнення на грошові кошти (ст.ст. 376, 377 нового ЦПК).
Невідкладно повинні бути розглянуті судом, наприклад, заява про забезпечення доказів розглядається судом тільки за участю заявника(ст. 135 ч.4 нового ЦПК України).
Триденний процесуальний строк передбачено: для пред'явлення зустрічного позову не пізніше як за три дні до судового засідання (ст.140 ЦПК); для подачі зауваження на протокол судового засідання (ст.200 ЦПК); для розгляду судом скарги на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі (ст.242 ЦПК); для передачі органом, що виконує нотаріальні дії, скарги зі своїм поясненням до суду (ст.286 ЦПК).
П'ятиденний процесуальний строк визначено для вручення повістки про виклик до суду не пізніше цього строку до судового засідання (ст.91 ЦПК); для розгляду судом зауваження на протокол судового засідання (ст.201 ЦПК); для надіслання судом копії рішення, ухвали про зупинення провадження в справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження в справі сторонам і третім особам, які були залучені до участі в справі, але фактично не були присутніми в судовому засіданні (ст.216 ЦПК).
Семиденний процесуальний строк визначено для проведення підготовки справи до розгляду (ст.146 ЦПК), для призначення трудової справи до слухання і розгляду після закінчення її підготовки (ст.148 ЦПК).
Десятиденний процесуальний строк визначено для розгляду судом (суддею) заяви про забезпечення доказів (ст.38 ЦПК); на подачу заяви про зменшення або зняття судом (суддею) накладеного ним штрафу (ст.83 ЦПК) для подання заяви про постановлення додаткового рішення (ст.214 ЦПК), скарги на постанову про адміністративні стягнення (ст.244 ЦПК) і на її розгляд (ст.246 ЦПК); для розгляду призначеної ним справи про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом (ст.148 ЦПК); для подання до суду скарги на вчинену нотаріальну дію або на відмову в її вчиненні (ст.286 ЦПК); для підготовки до апеляційного розгляду справи (ст.299 ЦПК).
П'ятнадцятиденний процесуальний строк визначено: для розгляду судом справ, крім трудових, про стягнення аліментів, про відшкодування заподіяної шкоди (ст.148 ЦПК); на подання апеляційної скарги, подання на ухвалу суду першої інстанції (ст.291 ЦПК).
Двадцятиденний процесуальний строк визначено: для підготовки до розгляду складних справ у виняткових випадках (ст.146 ЦПК).
Місячний процесуальний строк встановлено: для виконання окремої ухвали суду щодо вжиття заходів на усунення порушень законності, недоліків у роботі підприємств, установ, організацій, посадових осіб (ст.235 ЦПК); для подачі апеляційної скарги, подання прокурора на рішення суду першої інстанції (ст.292 ЦПК).
Двомісячний процесуальний строк визначено: для пред'явлення позову заінтересованої особи до держателя цінного паперу (ст.281 ЦПК).
Тримісячний процесуальний строк передбачено для держателя цінного папера, щоб повідомити суд про свої права на цінний папір (п. З ст.279 ЦПК), для подачі заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст.3473 ЦПК); для подачи касаційної скарги, подання на рішення, ухвалу апеляційного суду (ст.321 ЦПК).
Однорічний
процесуальний строк передбачен
Трирічний процесуальний строк передбачено: для подачі заяви про роз'яснення судового рішення в справі, у якій однією з сторін виступає громадянин (ст.215 ЦПК); для подачі заяви про поворот виконання рішення (ст.421 ЦПК), стягувачем у якому є громадянин.
ЦПК у певних випадках не встановлює конкретних процесуальних строків, а залишає їх на визначення суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин — на суд (суддю) і на осіб, які беруть участь у справі.
В новому ЦПК України закріплено положення про встановлення судом строків з врахуванням принципу розумності (ст. 157 нового ЦПК України). Принцип розумності слід розуміти, як встановлення розумного терміну для вчинення процесуальних дій. Цей строк не повинен перевищувати нормативно визначеного строку. Призначення розумного строку повинно здійснюватися з врахуванням затрат праці на розгляд справи, складності вчинення процесуальних дій, умов і можливості їх виконання. Суд повинен визначати строки в залежності від конкретних обставин справи, враховуючи час, необхідний і достатній для вчинення процесуальних дій, в тому числі строки доставки поштових повідомлень та інших способів отримання інформації.
Однак при цьому не можна створювати умови для зволікання та затягування процесу, враховуючи, що перебіг процесуальних строків, які призначає суд, не відображається на строках визначених законом.
Призначені судом процесуальні строки можуть бути різними. Вони залежать від характеру, конкретних обставин справи та змісту виконуваних процесуальних дій. Так, суд (суддя) на клопотання осіб, які беруть участь у справі, може вимагати будь-які письмові або речові докази від інших осіб, із зазначенням строку, протягом якого вони мають бути подані до суду (статті 47, 48, 53 ЦПК). Визначення судом тривалості строку залежатиме від місця знаходження таких осіб, від часу, необхідного для зняття копії, й інших конкретних обставин. При залишенні заяви без руху суд повідомляє про це позивача і надає йому строк для виправлення недоліків такої заяви (ст.139 ЦПК). Суддя при відкладенні розгляду справи призначає новий процесуальний строк її розгляду (ст.176 ЦПК). Залежно від обставин справи суддя встановлює процесуальний строк відстрочки чи розстрочки виконання (ст.204 ЦПК).
Визначення тривалості процесуальних строків ЦПК у деяких випадках покладає на осіб, які покликані виконувати конкретні процесуальні дії. Так, подача доказів може бути здійснена до початку судового засідання (ст.34 ЦПК), тобто протягом семи — двадцяти днів з дня прийняття позову в стадії підготовки справи до розгляду та плюс семи — п'ятнадцяти днів, передбачених для призначення справи до розгляду (статті 146, 148 ЦПК). Докази подаються сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, тому вони і визначають строки виконання цих процесуальних дій (ст.ЗО ЦПК). Процесуальні строки вступу в справу визначають треті особи, оскільки такий вступ можливий починаючи з порушення в суді цивільної справи до постановлення судового рішення (статті 107, 108 ЦПК).
З аналізу статей 34, 56, 68, 107, 108 та інших ЦПК витікає висновок, що процесуальні строки, які визначаються в нормах цивільного процесуального права вказівкою на подію, складаються з суми окремих процесуальних строків, встановлених для виконання конкретних процесуальних дій.[8;107]1
Відповідно до ст. 68 ЦПК цивільний процесуальний строк обчислюється роками, місяцями і днями, а також може визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Однак в окремих випадках такий строк вимірюється годинами.
Важливим питанням є видова класифікація цивільних процесуальних строків. Залежно від критеріїв, покладених в її основу можна виділити такі різновиди.
З огляду на те, яким чином легітимований строк, виділяють: строки, встановлені законом, та строки, встановлені судом. При цьому пріоритет мають ті, що встановлені законом, і лише у випадку, коли цивільний процесуальний строк не визначений законом, він може бути встановлений судом.
Залежно від того, як чітко визначені цивільні процесуальні строки, виділяють: абсолютно визначені (ті, що мають чітку визначеність шляхом встановлення їх тривалості, наприклад, З, 5, 7, 10 днів тощо), відносно визначені (ті, що мають відносну визначеність і можуть пов'язуватись з іншими подіями, наприклад, із позовною давністю (ст. 381 ЦПК), чи завершенням вчинення тієї чи іншої процесуальної дії) та невизначені (це строки, які не мають жодних вказівок на певну визначеність, наприклад, так званий розумний строк (ч. 4 ст. 9 ЦПК).
За ознакою тривалості можна визначити:
— строк не пізніше наступного дня від вчинення певної процесуальної дії передбачено для:
• оформлення протоколу (ч. З ст. 200 ЦПК);
• надіслання апеляційним
судом копії заяви про
• повідомлення судом відповідного відділу державної виконавчої служби про подання скарги (ст. 384 ЦПК).
— 24-х годинний строк встановлений для таких випадків:
• психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку, якщо відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів (ч. 4 ст. 280 ЦПК);
• розгляду судом заяви
про надання психіатричної
• подання заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу (ст. 284 ЦПК).
— дводенний строк встановлюється для:
• розгляду судом заяви про забезпечення позову, що надійшла до подання позовної заяви (ч. 2 ст. 153 ЦПК);
• розгляду судом заяви, що подана особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення (ч. 2 ст. 154 ЦПК).
— триденний строк передбачений для: видачі судового наказу по суті заявлених вимог у разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу (ст. 102 ЦПК);
• набрання судовим наказом законної сили у випадку, коли в цей період не надійшла заява від боржника (ст. 105 ЦПК);
• надіслання копій ухвал стягувачеві та боржникові після її постановлення (ст. 106 ЦПК);
• розгляду судом заяви
про надання психіатричної
• розгляду судом справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування після відкриття провадження у справі (ст. 285 ЦПК);
• надіслання судом першої інстанції справи до апеляційного суду (ст. 296 ЦПК);
• вирішення суддею-доповідачем питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом (ст. 297 ЦПК);
• подання мирової угоди, укладеної між сторонами, або відмови стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення (ч. 1 ст. 372 ЦПК);
• звернення учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ст. 385 ЦПК);
• надіслання судом стягувачеві та боржникові копії ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання (ст. 395 ЦПК);
• надіслання судом заінтересованим особам копії ухвали про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, з дня постановлення ухвали (ч. 8 ст. 401 ЦПК).
— п 'ятиденний строк встановлюється у випадках, коли:
• судом розглядається заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк (ст. 106 ЦПК); розглядається заява про забезпечення доказів (ч. 2 ст. 135 ЦПК);
• особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки повідомляють суд (ч. 4 ст. 137 ЦПК);
• розглядаються зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання (ч. 4 ст. 199 ЦПК);
• залежно від складності справи відкладається складання повного рішення (ч. З ст. 209 ЦПК);
• видаються копії судового рішення особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу (ч. 2 ст. 222 ЦПК);
• видаються копії судового рішення особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні (ч. З ст. 223 ЦПК);
• копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням відповідачам, які не з'явилися в судове засідання (ст. 227 ЦПК);
• подається заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (ст. 294 ЦПК);
• розглядається справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю (ч. 1 ст. 289 ЦПК);
• оскаржується ухвалене судом рішення особою, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявником до апеляційного суду (ч. З ст. 290 ЦПК);
• проводиться попередній розгляд справи в касаційному провадженні після складення доповіді суддею-доповідачем (ст. 332 ЦПК);
• здійснюється письмове повідомлення боржника про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 395 ЦПК);
• суд письмово повідомляє заінтересовану особу про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (ст. 401 ЦПК).
— семиденний строк встановлюється у разі:
• вручення судової повістки про виклик особі, яку викликають (ч. 4 ст. 74 ЦПК);
• подання суду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповноти або неправильності їх запису, у разі їх ознайомлення із технічним записом або журналом судового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК);
направлення справи до суду першої інстанції, який її розглядав, після закінчення апеляційного провадження (ст. 322 ЦПК);
• направлення справи до суду, який її розглядав, після закінчення касаційного провадження (ст. 352 ЦПК).
— десятиденний строк передбачений для:
• вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі (ст. 122 ЦПК);
• подання заявником позовної заяви, коли цьому передувала заява про забезпечення доказів або позову (ч. 4 ст. 133 та ч. 4 ст. 151 ЦПК);
• подання заяви до суду особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, про скасування таких заходів (ч. 2 ст. 154 ЦПК);
• розгляду заяви про роз'яснення рішення суду (ч. З ст. 221 ЦПК);
• подання заяви про перегляд заочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК);
• розгляду заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації (ч. 1 ст. 281 ЦПК);
• подання апеляційної скарги на ухвалу суду (ст. 294 ЦПК);
• вчинення суддею-доповідачем низки дій, пов'язаних із забезпеченням апеляційного розгляду справи (ст. 301 ЦПК);
• вирішення суддею-доповідачем
питання про прийняття
• витребування судом касаційної інстанції справи, надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлення строку, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу (ч. 1 ст. 328 ЦПК);
• подання заяви про приєднання до касаційної скарги (ст. 329 ЦПК);
• підготовки доповіді суддею-доповідачем, у якій він викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі (ст. 331 ЦПК);
постановлення ухвали суддею-доповідачем про надходження скарги, оформленої без дотримання вимог, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду (ст. 355 ЦПК);
• розгляду заяви про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 371 ЦПК);
• розгляду судом питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ч. 2 ст. 374 ЦПК);
• розгляду судом подання державного виконавця (ст. 375 ЦПК);
• розгляду судом питання про вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (ч. 2 ст. 378 ЦПК);
• розгляду судом питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ч. 2 ст. 379 ЦПК);
• подання учасником виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення (ст. 385 ЦПК);
• розгляду такої скарги у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються (ст. 386 ЦПК).
