Психологія память

Існує три  взаємопов'язаних види пам'яті: знакова, образна (асоціативна) і нормативна утворюють різні за змістом задоволення  і біль.

А - Знакова  пам'ять - формується через п'ять  органів почуттів, які фіксують змінюються відмінності, отримані дослідним шляхом.Вона формується за допомогою насолоди і  больових відчуттів. Відтворення функціонування почуттів є потребностний станом. При достатньому розвитку їх задоволення приносить насолоду. Кожне почуття має також свої порогові стану, за якими може бути відсутність отримання інформації або починаються больові відчуття. За описами в літературі ця пам'ять відповідає рухової або механічної.

Методика  розвитку. Усі почуттєві відчуття повинні розвиватися. У залежності від частоти використання в процесі свого життя вони можуть мати різні порогові стану (загострене почуття, висока ступінь чутливості) або стан притуплення. Стихійно ця пам'ять краще формується у дітей зі стилем «А». У них більш чітка фіксація зорових картинок, вони краще на слух запам'ятовують слова. Стиль «В» більше орієнтується на відчутні відчуття і на своє самопочуття. Стиль «С» на відтінки смаку і запаху.

Всім  дітям для розвитку пам'яті необхідні  вправи на розвиток свого чуттєвого  досвіду. Дітям після року ставлять запитання на оцінку реального досвіду спілкування: що ми чуємо, що бачимо, який смак, м'яка тверда поверхня і т.д.

Дітям після  трьох років питання задаються  більш складні: Які відтінки? Що нагадує? Дітям старше п'яти років можна ставити питання на відтворення пам'яті. Наприклад, за фотографіями, за видами з вікна задаються питання: який запах квітів? Як шелестять ці кущі на вітрі?Дітям можна показувати на кілька секунд різні картинки, щоб вони вчилися відновлювати їх з закритими очима на внутрішній ментальної пам'яті. Учні молодших класів повинні тренуватися в здатності представити перед очима невеликі тексти віршів та іншого навчального матеріалу.

Притому, необхідно відзначити, що діти зі стилем «А» це будуть робити з легкістю.

Дітям зі стилем «В» необхідно навчитися  попередньо осмислити характер картинки, виділяючи на кожному етапі якісь  значення.

Дітям зі стилем «С» необхідно навчитися  попередньо побачити в ній якийсь сенс, логіку розвитку.

Причина нерозвиненою зорової пам'яті найчастіше ховається в невмінні організувати зорове сприйняття інформації. Хаотичність сприйняття, неорганізованість в орієнтуванні в просторі може породжувати дезорієнтованість (страх загубитися, боязні рушійноготранспорту і т.д. або боязні замкнутого простору). Вже малолітніх дітей необхідно навчати впорядкованості в організації зорових відчуттів: завжди зліва направо і зверху вниз. Навчання цією методикою дозволить значною мірою профілактувати загибель дітей у дорожній обстановці.

Фактори, що погіршують функціонування знаковою пам'яті.

При ураженні психоактивними речовинами (медикаментозне лікування), алкоголем, тютюном та іншими чинниками, а також перенесення тривалих страждань притуплює больові відчуття і спектр роботи відчуттів звужується. У результаті зіницю ока втрачає здатність реагувати на зміну світла. Всі інші почуття так само «заморожуються» на якомусь одному рівні реагування. У відчуттяхсамопочуття відбувається втрата сприйняття болю, відчуттів ваги, незручних поз, відчуттів від збоїв у роботі якихось органів. Післяприйому психотропних речовин людина при цьому відчуває почуття легкості (ширяння), свободи від необхідності на все реагувати.

Таке  часткове «Відморожування» почуттів змінює роботу відчуттів. Період життя в цих станах створює свої структури в несвідомому(змінене свідомість), які програмують дитини на вчинення дій, що ведуть до відтворення хворобливих станів:

- Безвольність, ослаблення пам'яті, неохайність в одязі, особистої гігієни;

- Сповільненість в рухах, порушення в координації, рівновазі, ході, втрата інтересу до спорту;

- Надмірна пітливість, або сухість шкіри, а також оболонок губ і носоглотки;

- Порушення реагування на світло, на смак їжі, підвищена спрага, зміна періодів відмови від їжі з нападами ненажерливості;

- Підвищена подразливість, непереносимість тривалих навантажень у відчуттях.

2.2 Образна пам'ять: методика  і фактори, які впливають на  її розвиток

«В» Образна (асоціативна) пам'ять - формується в  результаті взаємодії негативних і  позитивних емоцій, де отриманий досвід набуває свій схематизм виконання. Завдяки здатності емоцій пов'язувати між собою різні значення в асоціативні ланцюжки, свідомість набула здатності створювати віртуальні подання та зберігати в них майбутні передбачувані дії. Актуалізація нескінченного числа схем у мисленні і поведінці від простих і складних також залежить від ступеня розвитку волі.

Якщо  зміст чуттєвих відчуттів визначаються якимось реально існуючим явищем, предметом, то широкий спектр емоцій дозволяє виділяти численні відтінки, значення як у реальному світі, так  і віртуальному. Вони формують способи виживання живої істоти і тому значною мірою суб'єктивні - «що одній людині приносить задоволення, то для іншого може обернутися незадоволенням».

Методика  розвитку образної пам'яті. За допомогою позитивних і негативних емоцій свідомість людини може «переміщатися» з об'єкта на об'єкт швидше швидкості світла, створюючи сценарії простих і складних дій, поведінкових актів та розумових операцій. Їхстійкість також забезпечується вольовим актом, об'єднуючим взаємодія позитивних і негативних емоцій. Сценарії є потужним мотивуючим фактором, вони формують уявлення про майбутнє.

Діти  стилю «В» з широким спектром проявів емоцій схильні розробляти більшу кількість сценаріїв, більшість з яких ніколи не здійснюється в реальній практичній діяльності. Розвиваються на цьому грунті мрійливість і фантазування дозволяють формувати своєрідні «домашні заготовки» майбутньої поведінки і розвинути здібності в більш короткий термін складати сценарії поведінки та діяльності.

Через образне мислення робиться також спроба передбачити вчинки і думки інших людей. Деякі такі сценарії оцінюються як заборонні (щодо себе та інших), що фіксується в появі реакції збентеження, яка може розвинутися в сором'язливість.

Діти  стилю «А» мають більш вузький  спектр емоцій, але вони більше виражені. Кількість сценаріїв поведінки і мислення в них менше, але вони більш конкретні, мають чітко виражені межі і відрізняються високим ступенем зв'язку з реальністю. Тому їх ступінь свободи у виборі сценаріїв передбачуваних дій набагато нижче.

Діти  стилю «С» мають слабко виражені емоції і тому їхні сценарії менш суб'єктивні  і більшою мірою відображають вимоги зовнішньої реальності. У своїх мріях вони більш конкретні і практичні.

Методика  формування образної пам'яті повинна  будуватися по розширенню спектру негативних і позитивних емоцій, поясненням їх значення для людини: задоволення, незадоволення, радості, печалі, страху, гніву, презирства, захоплення, смутку, натхнення і  т.д. Діти повинні знати, в яких випадках які емоції використовуються, що вони означають, що повідомляють іншій людині без словесної інформації.

Образна пам'ять добре формується в процесі  різних ігрових ситуацій за рахунок  взаємонавчання. У співпереживанні, зараженні емоційними станами збагачується свідомість кожної дитини. Діти зі стилем «В» стають більш реалістичними, діти зі стилем «А» стають більш винахідливими, а діти зі стилем «С» стають сміливіше в прояві своїх емоційних станів.

Фактори, що погіршують функціонування образної пам'яті. Тривала нездатність вийти з якогось емоційного стану, переживання страждань або при ураженні психоактивними речовинами притупляє проявів емоцій. У результаті чого кордони між сценаріями поведінки, розумовими операціями стираються. Цей ефект призводить до народження ілюзорних сценаріїв, галюцинацій, фантастичних проектів, втрати почуття реальності.

Тривале відтворення цих сценаріїв призводить до їх закріплення в структурах несвідомого і надовго підпорядковують людини до мимовільної мотивації для їх відтворення. У зовнішньому поведінці вони будуть проявлятися в такий спосіб:

- Зменшення здатності до концентрації уваги, підвищена відволікання, непослідовність у діях і мисленні;

- Підвищений фон настрою, надмірна смішливість або благодушність, заглибленість у себе;

- Загальна млявість, сонливість, нерозбірливість мови, неохайність у догляді за собою;

- Емоційна тупість, байдужість до свого майбутнього, непереносимість негативних і позитивних емоцій;

- Різкі, раптові погіршення настрою, підвищення дратівливості, занепокоєння.

2.3 Нормативна пам'ять: методика  і фактори, що впливають на  її розвиток

«С» - Нормативна пам'ять - формується в результаті взаємодії  «почуття вини» (Голоси Совісті) і «екстатичного  насолоди».Нормативна природа свідомості формується як у процесі проходження всіх стадій розвитку організму, так і в процесі засвоєння нормативності колективного досвіду. Якщо чуттєвий досвід обумовлює наявність в пам'яті реального світу, емоційне взаємодія забезпечує наявність ефективних способів виживання, то нормативна природа свідомості створюється в результаті взаємодії норм, що забезпечують рівноважний існування всього якісного розмаїття предметів, рослинного світу і живих істот.

За допомогою  нормативної пам'яті людина пізнає світ, вже не спираючись на свої відчуття і прилади, які є їх продовженням. Завдяки цій сфері ми пізнаємо нормативність предметів, речей, смисли їх існування, невидимі норми, правила і традиції, яким несвідомо підкоряємося в поведінці і мисленні. Відчуття «вини» чуйно коректують наші дії і способи мислення, формуючи почуття відповідальності.Екстатичне задоволення (переживання захвату) дозволяє насолоджуватися як результатами закінченої роботи, гри, так і творами мистецтва або звичайною придорожньої травичкою. Їх взаємодія, об'єднане волею, дозволяє бачити гармонійне єдність в нескінченному розмаїтті норм існування речей і форм мислення. Вони формують природно-природну нормативність свідомості, що дозволяє навіть дитині інтуїтивно дотримуватися норм права, етики, естетики, виявляти невидимі гармонійні стану в мистецтві.

Методика  розвитку нормативної пам'яті. Естетичне оформлення приміщень, території закладів і шкіл, народні казки, легенди формують здатність свідомості гармонізувати дитини з навколишнім світом природи і людей. «Краса врятує світ» - це не романтичний гасло, а необхідний спосіб формування нормативної пам'яті, визначальною міру загальнолюдського в індивідуальній свідомості.

Нормативне  мислення дитини формується також у  процесі пояснення дозволів, заборон, норм поведінки, етики взаємовідносин, обов'язковому здійсненні якихось дій  у спілкуванні за столом, у спілкуванні  з дорослими і т.д. Засвоєння логіки мислення, правил поведінки, правил виконання якихось простих форм діяльності у рамках своєї національної культури або якоїсь професії, спорті забезпечують прояв нормативності, як потребностного стану, і у всіх інших видах діяльності та відносинах. Наявність сформованої нормативності у свідомості забезпечує дитині протистояння спонукання зробити який-то непорядний вчинок, бажанням збрехати заради уникнення неприємності.

Нормативність забезпечує прояв внутрішнього почуття  відповідальності, внутрішньої обов'язки виконувати норми права в поведінці, норми етики, естетики або проявити завзятість, щоб довести почату справу до кінця. Задоволення потребностного стану фіксується екстатичним задоволенням, а не досягнення норми переживається, як почуття Провини або «голосу Совісті».

Фактори, що погіршують функціонування нормативної  пам'яті. Тривалий вплив на свідомість сценами руйнувань, знищення тварин, екології навколишнього природи, сцен вбивств, а також поразка психоактивними речовинами притупляє прояв почуттів тривожності або почуття провини, яке сигналізує про порушення норм і правил. Недосяжним стає й осягнення нормативності через екстатичний насолоду.У зв'язку з цим, почуття відповідальності перед собою та іншими у виконанні взятих на себе зобов'язань так само не виникає. Всі зобов'язання перед собою, своїм здоров'ям, оточуючими людьми і природою послаблюються, або зникають. Людина відчуває почуття загальної вседозволеності і внутрішньою «порожнечі» одночасно.

Вони  надовго травмують тонкі структури  нормативної пам'яті, що забезпечує розуміння сенсу змін, що відбуваються. Пов'язаність з навколишнім світом і людьми зникає і на зміну йому приходить гнітюче відчуття самотності.

Нормативність мислення, поведінки, якої ми підкоряємося несвідомо, у людини з ослабленим розвитком нормативної пам'яті  зникає.У результаті такої мутації людина стає нездатним відрізнити правду від брехні. Всі нормативні межі стираються, і він сам стає брехуном.Зникає здатність підкорятися правилам, нормам поведінки і мислення - кримінальна поведінка і клептоманія стають нормою. Зовнішні ознаки цих змін можна виявити за наступними явищ:

- Ослаблення почуття відповідальності за виконання взятих на себе зобов'язань: прибирати за собою ліжко, мити руки, виконувати якісь завдання;

- Зникнення почуттів співпереживання, співчуття з навколишнім світом і людьми;

- Постійний страх залишитися одному, напади почуття самотності, покинутості, непотрібності;

- Необов'язковість в обіцянках, брехливість, здатність до здійснення провини;

- Притуплення відповідальності за стан свого здоров'я, нездатність відчувати небезпеку навіть в критичних ситуаціях.

3. Методики вивчення  пам’яті

Знання про індивідуальні відмінності  пам'яті можна здобувати різними  шляхами і методами, відомими в  психологи. Для учнівської молоді досить ефективний метод аналізу результатів  діяльності, оскільки успішність школярів і студентів великою мірою  залежить від реалізації властивостей їхньої пам'яті. Методи бесіди, опитування, рейтингу, експерименту можуть бути корисними  для загального вивчення пам'яті  майже всіх категорій людей. З  метою глибшого дослідження окремих  властивостей доцільно використовувати  експериментальні методики й тестові  випробування. Для тестових методик  бажано застосовувати готові розробки, що значно економить час на їх проведення.

Елементарні уявлення про здатність  до запам'ятовування легко одержати в процесі заучування матеріалу (віршів, таблиці множення, слів іноземної  мови, математичних формул, історичних дат, окремих визначень). Порівнюючи успіхи, можна зробити висновок про  рівень розвитку пам'яті. Якщо спробувати запам'ятати певну кількість рівнозначних слів або чисел за якийсь проміжок часу, то, порівнюючи одержані дані, можна  визначити кількісні показники  обсягу пам'яті. Для зовсім нового матеріалу  і такого, що не має смислу для  суб'єкта (числа, набір літер, слова  іноземної мови, нові терміни), це дорівнює магічному числу Мюллера 7 ± 2. Воно вказує на кількість одиниць інформації, яку звичайно люди утримують у  короткочасній пам'яті. Характерне воно також для уваги і сприймання, що й надало йому магічності. Хоча слід зазначити, що число це настільки  універсальне, наскільки й відносне: кожна одиниця використовуваного  матеріалу може відрізнятися від  інших, і тому справжні обсяги запам'ятовуваної інформації будуть неоднаковими, а  число 7 залишиться у всіх випадках незмінним.

Використання тестових методик  дає змогу вдосконалити вивчення пам'яті. В них дібраний і апробований  матеріал для експозиції, розроблені умови, визначені критерії й йшли оцінювання результатів випробувань.

Методика вивчення запам'ятовування чисел (механічна пам'ять) дає можливість демонструвати матеріал для запам'ятовування як шляхом зорового сприймання, так  і слухового, проводити випробування індивідуально з кожним і з  групою одночасно. Методика передбачає виготовлення кількох таблиць із рядами двозначних чисел. Для зорового сприймання кожний ряд має бути на окремій таблиці, а для зачитування  і сприймання на слух усе може бути розташоване на одній таблиці. Числа - від 21 до 98, за винятком таких, як 20, 30, 22, 33 і подібних. У кожному ряді вмішується по 12 двозначних чисел, написаних  без коми.

Перший ряд розрахований на пробну експозицію і введення піддослідних в актуальний стан, останні три  варіанти контрольні

Умови випробування передбачають зачитування (наочну експозицію) одного ряду, а піддослідні  повинні слухати і спробувати запам'ятати всі числа. Після читання  за сигналом треба записати все запам'ятоване  в будь-якому порядку. Час експозиції (читання) одного ряду - 30 с.

За результатами випробування підраховується кількість правильних відповідей з  кожного ряду й обраховується  середній показник. Він має бути в межах 2 і 7 -для слухового сприймання, 3 і 9 - для зорового (орієнтовно).

Методика вивчення смислової пам'яті  допомагає виявити вплив смислових  зв'язків на запам'ятовування словесного матеріалу. Матеріал для запам'ятовування - 10 пар слів. Усього потрібні три  варіанти набору слів.

Спочатку з інтервалом 2 с зачитуються  пари слів одного ряду, а піддослідний намагається встановити зв'язки між  словами й запам'ятати. Через 10 с  зачитуються тільки перші слова  з інтервалом 5 с, а піддослідний має записати інші слова пари. Так  усі три ряди. Потім підраховуються правильні відповіді, орієнтовно для  серії в середньому їх може бути до 9. Обраховуємо коефіцієнт словесно-логічного  запам'ятовування, визначивши відношення одержаного результату до зачитаних  пар.

Методика вивчення образної пам'яті  дає можливість виявити її обсяг, що важливо для профвідбору на художні й технічні професії. Піддослідному  протягом 20 с демонструється таблиця  з 16 зображеннями (рис. 21). Зображення треба  запам'ятати і за 1 хв. відтворити на бланку, відповідно заповнивши клітинки зображеннями або написами в словесній  формі.

Оцінка результатів здійснюється за кількістю відтворених образів. Норма - шість і більше правильних відповідей. Методика використовується в групі та індивідуально.

Застосовуючи стандартні тестові  методики, треба мати на увазі, що шкали  оцінювання в них розроблені для  певних умов і контингентів. Тому бажано розробити шкалу для тих умов і груп, з якими проводиться  робота з вивчення властивостей пам'яті. Процедура істотно підвищить  надійність одержуваних даних.

4. Порушення пам’яті  та їх наслідки

Пам’ять пов’язана з такою  властивістю центральної нервової системи, як пластичність - здатність  змінюватися під впливом подразників  і зберігати їх сліди. Основними  функціями пам’яті є фіксація (запам’ятовування), ретенція (збереження), репродукція (відтворення), впізнавння та забування (втрата непотрібного) інформації.

Збереження залежить від  утворення системи зв’язків між  окремими нейронами, групами нейронів, різними аналізаторами. Відтворення  пов’язане з розгальмуванням  тих часових зв’язків, які утворилися на стадії збереження.

Розрізняють довготривалу і  короткотермінову пам’ять. Короткотермінова пам’ять базується на циркуляції імпульсів у замкнутих нейронних  ланцюгах, а довготривала утворюється  завдяки синтезу РНК. Одним з  варіантів короткотермінової є  оперативна пам’ять. Вона ґрунтується  на інформації, яка надходить із довготривалої і короткочасної  пам’яті при розв’язанні певного  завдання.

Порушення одного з перерахованих  вище компонентів пам’яті призводить до її розладу. Розрізняють посилення (гіпермнезія), зниження і відсутність (гіпомнезія і амнезії) та спотворення  пам’яті (парамнезії).

Гіпермнезія - патологічне посилення пам’яті. Зустрічається при афективних психозах, іноді при олігофренії, епілепсії.

Маніакальні хворі швидко запам’ятовують, утримують та відтворюють  дати і події власного життя. При  депресії може виникати вибіркова гіпермнезія, наприклад, маячення самозвинувачення супроводжується чіткими спогадами  всіх минулих помилок. Гіпермнезія  зустрічається також при епілептичних дисфоріях - пригадують найменші образи, неприємні події.

Гіпомнезії - ослаблення пам’яті - регрес пам’яті. Такий стан має певну динаміку, носить прогресуючий характер і може призводити до амнезії.

Рібо виокремлює 4 стадії розвитку гіпомнезії:

1. порушення вибіркової репродукції, відтворення того, що потрібно в даний момент. Забуваються події теперішнього життя (де і що поклав, чим харчувався, тощо) у той час як минулі події відтворюють добре.
2. важко пригадується і минулий досвід, хронологія подій. Втрачається знання мов, біографічні, наукові свілчення. Хворі неправильно локалізують спогади в часі. Зберігаються фрагментарні спогади, але добре пригадуються емоційно позитивно забарвлені події.
3. втрачається увесь запас знань, всі дати і події. Мертвих часто вважають за живих, втрачають орєнтацію в часі, і, навіть найближчому оточенні - амнестичне дезорієнтування.
4. повна редукція пам’яті - тотальна амнезія.

Прогресуюча гіпомнезія зустрічається  при психозах старечого віку, церебральному  атеросклерозі, первинно-атрофічних хворобах (Піка і Альцгеймера), при прогресуючих органічних захворюваннях (енцефаліти, травматична хвороба, алкогольні енцефалопатії). Легка гіпомнезія - при неврозах, депресивній формі афективних психозів, виснаженні, втомі.

Амнезії - наявність прогалин у спогадах, випадіння з пам’яті  подій певного відрізку часу, яких-небудь переживань.

Амнезії за механізмом діляться на 2 групи:

1. Фіксаційна амнезія - неможливість запам’ятовування, відсутність пам’яті на поточні події.
2. Репродуктивні амнезії. За часом виникнення поділяються на ретроградну, антероградну, антероретроградну, ретардовану та анекфорію.

Ретроградна амнезія - випадіння з пам’яті подій, що сталися до початку захворювання.

Антероградна амнезія - випадіння з пам’яті подій, які сталися після виникнення хвороби.

Антероретроградна амнезія - амнезія, що поєднує антероградну і ретроградну, тобто випадіння з пам’яті подій, що передували захворюванню, а також тих, що мали місце після його початку.

Ретардована амнезія - запізніла амнезія, яка характеризується тим, що відразу після захворювання з порушенням свідомості хворий може розповісти про минулі переживання (галюцинації, страх тощо), але надалі їх забуває.

 С.р. 2 Уява

1.

Уява Необхідно в будь-якій діяльності людини: навчання, праця, творчість, гра можуть протікати успішно  тільки при наявності уяви. Так, дитина, граючи в залізницю, уявляє себе машиністом, який веде потяг; школяр, вивчаючи географію, представляє в своїй уяві морський берег або гірський ландшафт, які  він ніколи не бачив; робочий у  своїй трудовій діяльності керується  поданням її результату, який повинен  вийти лише в кінці роботи; письменник створює в своїй уяві сюжет  задуманої ним повісті, характери  та вчинки осіб, які будуть у ній  виведені; композитор - тему свого майбутнього  музичного твору; конструктор - принципи дії і механізм ще неіснуючій машини і т. д.

Без участі уяви не може здійснитися  жоден складний психічний процес. Наприклад, вольовий акт вимагає  обов'язково розвиненої уяви - уявлення про мету і про засоби дії: уявні  предмети, дії, ситуації можуть грати  роль мотивів вольових дій.

Не меншу роль відіграє уява і в процесах мислення. «Підхід  розуму (людини) до окремої речі, зняття зліпка (поняття) з неї не є простий, безпосередній, дзеркально-мертвий  акт, а складний, роздвоєний, зигзагоподібний, що включає в себе можливість відльоту фантазії від життя; мало того: можливість перетворення ( і притому непомітного, неусвідомлюваного людиною перетворення) абстрактного поняття, ідеї у фантазію ... Бо і в самому простому узагальненні, в найелементарнішій загальній  ідеї («стіл» взагалі) є відомий шматочок фантазії »(це сказав ще в далекому минулому Ленін).

Мислення не є пряме  і безпосереднє відображення зв'язків, які спостерігаються в об'єктивному  світі. Перш ніж відобразити цю зв'язок, людина проходить у своєму мисленні довгий шлях, в якому велике значення має діяльність уяви: спершу цей  зв'язок виступає як передбачувана, уявна, і тільки потім, після логічного  аналізу, теоретичної та практичної перевірки, вона оформляється як науково  обгрунтована і доведена.

Уява необхідно навіть у такій, здавалося б сухою  і не вимагає фантазії, наукової дисципліни, як математика. Навіть у  математиці вона потрібна, навіть відкриття  диференціального й інтегрального  числень неможливо було б без  фантазії. Фантазія є якість найбільшої цінності ». Без уяви вчений не може уявити собі ні будови атома, ні керуючих їм законів.

2. Уява - психічний (інтелектуальний) процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв'язків між відомими образами та знаннями. Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, переміщувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори. Принциповим є те, що уява пов'язана з образами, уявленнями, хоча продукт уяви оформлюється знаково - у вигляді, наприклад, опису, тексту, тобто вербально (скажімо, як фантастичний твір). Учені вважають, що уява виникла в людини як відповідь на потребу передбачати результат своєї праці і, крім того, пояснити незрозумілі події та явища природи.

Уяву інколи досить важко відрізнити від мислення, особливо мислення образного. Саме тому вона не завжди розглядається  самостійно. Разом з тим уява нерідко  визначається як випереджальне відображення дійсності в образах, уявленнях  на відміну від мислення, яке відбиває дійсність у формі понять. Такого підходу дотримується А. В. Петровський. Проте цей підхід, навпаки, зводить  до уяви образне мислення. Який же вихід  із цієї суперечності? Він полягає  у визначенні уяви як створення нових  образів (уявлень) на базі перетворення образів та уявлень, одержаних у  попередньому досвіді. Уява створює  образи результату діяльності, а також  забезпечує розробку стратегії діяльності, зокрема розумової, у ситуаціях  невизначених та ймовірних. Тому творча уява є психологічною основою  багатьох видів творчої діяльності, що теж характеризується новизною як процесу, так і одержаного продукту. Однак ступінь принципової новизни  уявного може бути різний. Від цього  залежить поділ уяви на види й типи.

Розрізняють уяву пасивну й активну. Пасивна уява - це щось на зразок сурогату реальності, її заміни в уяві. Ця уява пов'язана з аутичним мисленням, вона створює образи та програми, які  не здійснюються або с взагалі  нездійсненними. Пасивна уява може виникати довільно (тут ідеться про  образи, створені спеціально, однак  ніяк не з метою втілення їх у  життя) або мимовільно (в умовах бездіяльності  свідомості, під час сну, в стані  афекту, галюцинацій тощо).

В активній уяві теж можна виділити два типи - відтворюючу і творчу уяву.

Відтворююча уява створює образи на основі опису (в широкому смислі), який може проводитися в різних знакових системах, скажімо в словесній, числовій, формульній, графічній, нотній та ін. Коли такий образ відтворюється, людина, по-перше, має розуміти принципи функціонування відповідної знакової системи (мову, ноти, формули та ін.), по-друге, доповнювати  цей процес відтворення своїми знаннями та відомими образами. Від цих двох факторів і залежить в основному  якість відтворення. Інакше кажучи, відтворююча  уява забезпечує перекодування інформації з однієї репрезентативної системи  сприймання в іншу, наприклад із зорової в слухову, і навпаки.