Ризики аудиторської діяльності та їх види

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра обліку та аналізу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1

(теоретична)

з дисципліни «Організація і методика аудиту»

Варіант – 02

Виконала:

студентка групи:  ЕАОм-11з

Ганущак О.М.

Перевірив:

к.е.н. Чубай В.М.

Львів 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

Необхідність виникнення незалежного аудиту в Україні обумовлена потребою підтвердження достовірності фінансової інформації суб’єкта господарювання. Такого підтвердження вимагають користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності. Вони мають бути впевнені в абсолютній якості аудиторського висновку, яким підтверджується достовірність звітності.

Мета написання даної контрольної роботи є оволодіння базовими теоретичними знаннями та набуття практичних навичок проведення аудиту (незалежної перевірки фінансової звітності) і виконання інших видів аудиторських послуг (супутніх аудиту робіт з економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності).

Основні завдання:

• засвоєння теоретичних основ функціонування аудиту як невід’ємного для ринкової економічної системи інституту незалежного фінансового контролю;
• вивчення та засвоєння законодавчих актів, нормативно-інструктивних документів, Міжнародних стандартів і Національних нормативів аудиту, Кодексу професійної етики аудиторів;
• набуття практичних навичок з організації і планування аудиту, виконання комплексу окремих аудиторських процедур, надання аудиторських послуг, оформлення робочих та підсумкових документів аудитора.

Для отримання теоретичних знань з аудиту у контрольній роботі передбачено розкриття двох теоретичних питань. У першому питанні висвітлено проблеми і перспективи розвитку фінансового контролю в Україні, у другому питанні – використання інформаційних технологій у діяльності органів ДКРС.

Під час написання роботи вивчено законодавчі акти, літературні джерела, у яких розглядаються питання обраної теми, зроблено узагальнення і висновки.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Питання №3. Ризики аудиторської діяльності та їх види

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня [13,12].

 Аудиторський ризик – являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності [20,125].

Складові аудиторського ризику представлені на рис.1:

 
Рис. 1 Види аудиторського контролю

Аудиторський ризик має три складові: властивий ризик; ризик системи контролю (ризик контролю); ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення).

Властивий ризик – являє собою здатність до суттєвих перекручень залишку по певному бухгалтерському рахунку, по певній категорії, певному класу операцій або здатність до перекручень по цих показниках з перекрученнями по інших рахунках чи операціях за умови відсутності відповідних засобів внутрішнього контролю. Під час розробки загального плану аудиту аудитору необхідно провести оцінку властивого ризику на рівні фінансової звітності. Під час розробки програми аудиту аудитору слід зіставити (порівняти) проведену оцінку із суттєвими сальдо рахунків і класами операцій на рівні тверджень або припустити, що властивий ризик щодо цього твердження є високим. Оцінюючи властивий ризик аудитор покладається на своє професійне міркування (професійну думку) враховуючи такі чинники [20,130].

На рівні фінансової звітності: чинники, що впливають на галузь діяльності;

чесність керівництва; характер бізнесу суб’єкта аудиторської перевірки; знання і досвід керівництва; зміни складу керівництва; компетентність керівництва; незвичайний вплив на керівництво певних обставин.

На рівні сальдо рахунків і класу (категорій) операцій: рахунки фінансової звітності, на які можуть вплинути перекручення (рахунки, які потребують коригування за попередні періоди, або пов’язані зі значним обсягом бухгалтерських розрахунків); складність основних операцій та інших подій, які потребують залучення експертів; роль суб’єктивізму при визначенні сальдо рахунків; схильність активів до втрати або незаконного привласнення; завершення незвичайних та складних операцій, особливо в кінці або ближче до кінця звітного періоду; операції, які не можуть бути здійснені за звичайних обставин (які не підлягають процедурі звичайної обробки) [17,78].

Ризик системи контролю (ризик контролю) – це ризик того, що викривлення, яке має місце відносно сальдо рахунку, класу операцій і яке може бути суттєвим окремо або в комплексі з викривленнями сальдо інших рахунків, класу операцій, не буде своєчасно попереджено, виявлено та виправлено за допомогою системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Ризик системи контролю для визначення об’єктивної оцінки ризику системи контролю аудитору необхідно досконало вивчити особливості організації обліково-економічної роботи на підприємстві і системи внутрішнього контролю.

Аудитор звертає увагу на такі питання (чинники контрольного середовища):

діяльність вищого органу управління суб’єктом (ради директорів, інших органів);

філософію, політику керівництва та стиль його роботи; організаційну структуру управління суб’єктом; методи наділення повноваженнями та відповідальністю;

систему контролю з боку керівництва, у тому числі службу внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту), кадрову політику, а також розподіл обов’язків [21,114].

Процедури контролю.

• звіти, перевірка і затвердження проведених звірок (перевірок);
• перевірка арифметичної точності записів;
• здійснення контролю над прикладними програмами та середовищем комп’ютерних інформаційних систем (контроль доступу до баз даних, контроль над змінами комп’ютерних програм тощо);
• ведення і перевірка аналітичного обліку (аналітичних рахунків та оборотних відомостей);
• затвердження документів та здійснення контролю над ними;
• зіставлення інформації, отриманої із внутрішніх та зовнішніх джерел;
• зіставлення результатів інвентаризації об’єктів обліку з бухгалтерськими записами;
• обмеження прямого особистого доступу до активів і записів;
• зіставлення фінансових результатів з витратами та їх аналіз (передбачених планом, кошторисом, фактично отриманих) [21,117].

Ризик системи контролю оцінюється як високий, якщо: система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб’єкта неефективні;

оцінка ефективності функціонування цієї системи є доцільною.

Тести контролю їх необхідно проводити для підтвердження будь-якої оцінки ризику контролю, яка не є високою. Чим нижча оцінка ризику системи контролю, тим більше доказів необхідно одержати аудитору стосовно ефективності функціонування системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення) – являє собою ризик того, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки (перекручення), що існують у залишку по певному рахунку, певній категорії операцій. Ці помилки можуть бути суттєвими окремо самі по собі або у комплексі з перекрученнями (помилками) по інших залишках чи операціях [18,169].

Ризик невиявлення пов’язаний з обсягом і характером проведення аудиторських процедур по суті. Перші дві складові загального аудиторського ризику безпосередньо впливають на характер, обсяги і витрати часу на виконання необхідних аудиторських процедур. Як правило, аудитор регулює (доводить) величину загального ризику до прийнятної величини збільшенням аудиторських процедур. Разом із тим, як зазначено ризик невиявлення не можна уникнути, коли аудиторські докази мають переконливий, а не вичерпний (абсолютно точний) характер.

Ризик не виявлення зворотно пов’язаний з невід’ємним ризиком і ризиком контролю. Так, чим вищі два останніх, тим більше необхідно виконати аудиторських процедур, для того щоб знизити ризик не виявлення.

У практичній діяльності аудитор може зіткнутися з ситуаціями, коли ризик не виявлення не може бути зниженим до прийнятного рівня. Подальші дії залежатимуть у таких випадках від різних конкретних обставин, що безпосередньо впливатимуть на вид підсумкових документів [21,126].

Важливим поняттям в аудиті є поняття суттєвості. У зв’язку з притаманними аудиту обмеженнями аудитор не в змозі і не повинен встановлювати достовірність фінансової звітності з абсолютною точністю. Крім того, сама система бухгалтерського обліку не передбачає абсолютної точності інформації, яка міститься в фінансовій звітності (у балансі, наприклад). Основні причини такого становища:

• положення (стандарти) бухгалтерського обліку дозволяють використовувати різні методи відносно одних і тих самих об’єктів обліку. Наприклад, можна використовувати різні методи нарахування амортизації необоротних активів, різні методи відображення в обліку використаних матеріальних ресурсів (запасів), різні методи розподілу непрямих витрат, створення резерву сумнівних боргів та ін.;
• методики фінансового обліку різних країн по-різному передбачають вирішення проблем розподілу витрат і доходів за обліковими періодами [18,173].

Усе це призводить до того, що на основі одних і тих самих даних (початкових залишків у Балансі, наприклад) буде підготовлено фінансову звітність з різними показниками, тобто звітність, показники якої залежатимуть від того, які методи використовувало підприємство.

Оцінка рівня суттєвості є предметом професійного судження (професійної думки) аудитора. Аудитор встановлює припустимий (допустимий) рівень суттєвості при розробці плану аудиту як кількісну величину. Разом з тим аудитор повинен брати до уваги як обсяг (кількість) так і характер (якість) викривлень.

Приклади якісних викривлень (помилок): недостатній або неадекватний опис облікової політики (результатом може бути введення в оману таким описом користувача фінансової звітності); існування порушень нормативних вимог (порушення вимог податкового законодавства, результатом можуть бути фінансові санкції, що послабить фінансовий стан).

Аудитору необхідно враховувати можливість викривлень (помилок) у пов’язаних між собою незначних сумах, які разом можуть істотно вплинути на показники фінансової звітності (прикладом може бути незначна сума помилки, яка повторюється з місяця в місяць) [19,18].

Визначення суттєвості здійснюється аудитором на рівні: фінансової звітності в цілому; залишків на рахунках, взятих окремо; окремих операцій; окремих угод.

Аудитору необхідно визначити (оцінити) суттєвість при: визначенні характеру (змісту), витрат часу і глибини (обсягу) аудиторських процедур; виконанні конкретних аудиторських процедур; оцінці наслідків викривлень, тобто впливу помилок на показники фінансової звітності.

Суб’єкти аудиторської діяльності (аудитори та аудиторські фірми) повинні розробити внутрішньо фірмовий нормативний документ, в якому визначити систему важливих (базових) показників, що характеризують достовірність фінансової звітності та порядок визначення рівня суттєвості.

Рівень суттєвості встановлюється як частина (частка або відсоток) від базового показника. Може бути встановлений єдиний показник рівня суттєвості для конкретної фінансової звітності, або встановлюються локальні показники рівня суттєвості для окремих базових показників (групи рахунків, статей балансу, показників іншої фінансової звітності).

Показник рівня суттєвості визначає кількісну величину помилок, інакше кажучи, максимально припустиму величину помилки [19,25].

У процесі завершення аудиту аудитор визначає рівень суттєвості впливу на показники фінансової звітності сукупності виявлених ним помилок. Якщо цей рівень буде, на думку аудитора, високим він може виконати додаткові процедури, щоб знизити аудиторський ризик або запропонувати керівництву внести зміни у фінансову звітність.

Якщо ж додаткові процедури не дозволили знизити аудиторський ризик (сукупність невиправлених помилок є суттєвою), а керівництво відмовляється від виправлень фінансової звітності, аудитор повинен надати аудиторський висновок, який за видом і змістом відповідає вимогам міжнародних стандартів і національних нормативів аудиту [20,140].

Питання №73. Організація і методика аудиту реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові – покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції [21,176].

Основними завданнями аудиту є встановлення правильності і достовірності відображення у звітності фактичної виручки від реалізації робіт (послуг) та фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування фінансових результатів, з'ясування правильності визначення виробничої собівартості готової продукції. З'ясовується, чи дотримуються на підприємстві [17,89].

Джерелами інформації є: Баланс підприємства, Звіт про фінансові результати та їх використання, Журнали 1, 2, 3, 4, 5, 5а, 6 (у разі використання журнальної форми бухгалтерських записів), первинні документи з відпуску готової продукції зі складу, банківські виписки про рух коштів на поточному рахунку, касові звіти з прикладеними прибутково-видатковими документами в оплату рахунків, платіжні доручення на оплату відвантаженої продукції та ін.

Аудитор повинен перевірити, а за необхідності і самостійно здійснити розрахунок фактичної собівартості продукції та реалізованої продукції.

Особлива увага приділяється перевірці правильності відображення у відомості № 31 даних первинних документів з відвантаження готової продукції. Перевіряється, чи всі суми включені у відомість. Якщо має місце невідповідність, аудитор установлює її причини. Правильність записів у рахунках постачальників перевіряється за накладними та за платіжними документами на відпуск продукції (товарів, робіт та послуг). Під час перевірки рахунків з'ясовується, чи має місце завищення або заниження цін або сум торговельних націнок на продукцію [20,334].

Перевіряючи розрахунки за готову продукцію за бартерними операціями, аудитор виявляє, чи вся сума включена в обсяг реалізації, чи правильно нарахований ПДВ, а також в яких цінах здійснено бартерний обмін. Після цього аудитор аналізує правильність визначення оподатковуваного обороту для оподатковування ПДВ. Аудитор аналізує суми безоплатно отриманих товарів. При цьому необхідно враховувати, яка їх сума включається до об'єкта оподаткування на прибуток. На підприємствах, які використовують векселі під час оформлення розрахунків за відвантажену продукцію, важливо встановити порядок проведення операцій за рахунками бухгалтерського обліку [22,138].

Ретельного аналізу потребує операція зі списання готової продукції (товарів), перевіряється правомірність списання та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряється правомірність списання нерозподілених постійних та наднормативних виробничих витрат на собівартість реалізованої готової продукції (виконаних робіт та послуг).

Аналізується правильність визначення результатів від реалізації готової продукції (робіт та послуг) за кожним номенклатурним номером, а також правильність відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку та у звітних даних форм № 1 та № 2 річної та квартальної звітностi [22,140].

Ведення обліку та реалізації готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996/XIV [1].
2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997 р. № 283/97 ВР [2].
3. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. [3].
4. Про державну контрольно-ревізійну службу: Закон України від 26.01.1993. № 2940-XII [4].
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»: Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 [5].
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 «Доходи»: Наказ Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 [6].
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 [7].
8. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних: Наказ Міністерства фінансів України від 26.06.2013 р. №611 [8].
9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 [9].
10. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість: Наказ Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97 р [10]
11. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей: Наказ Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15.12.1999 р. № 149/300 [11].
12. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов’язаних з продажем товарів: Наказ Міністерства фінансів України № 14-401 від 05.07.1993 р. [12].
13. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (окрім активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів) матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах): Наказ Міністерства фінансів України від 11.06.1998 р. № 124 [13].
14. Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу: Наказ Міністерства Аграрної політики України від 07.03.2001 р. № 49 [14].
15. Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів: Наказ Міністерства Статистики України від 21.06.1996 р. № 193 [15].
16. Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Наказ Міністерства Фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 [16].

Методика проведення аудиту реалізації готової продукції прийнято підрозділяти на дві групи: методи фактичної перевірки; методи документальної перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть користатися аудитори, виходячи з права самостійно визначати форми і методи перевірки, керуючись вимогами нормативних актів і умов договору з  суб'єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться:

• огляд;
• обстеження;
• інвентаризація;
• контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;
• лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової продукції;
• експертна оцінка;
• опитування;
• перевірка обсягів виконаних робіт [18,337].

За допомогою огляду можна з'ясувати, наприклад, умови збереження майна, документів; стан виробничих, складських торгових приміщень. Огляду піддають різноманітні об'єкти: територію, місця збереження матеріальних активів, документів, виробниче і торгове устаткування, готову продукцію, контрольно-касові машини. У процесі огляду можуть бути виявлені докази, що свідчать про  порушення чи зловживання.

Обстеження являє собою як би продовження огляду, але з одночасним ознайомленням з документами як нормативними, так і виправдувальними; з одержанням пояснень від відповідальних осіб. Ефективні результати дає обстеження при перевірках технології виробництва продукції в цехах, порядку прийому, збереження, відпуску і реалізації продукції, товарів.

Інвентаризація. Відповідно до  закону України «Про бухгалтерський облік» підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, у ході якої необхідно перевіряти і документально підтверджувати їхню наявність, стан і оцінку. Основними цілями інвентаризації відповідно до  Методичних указівок по

інвентаризації майна і фінансових зобов'язань є:

• виявлення фактичної наявності майна;
• зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку;
• перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.

Інвентаризація є найбільш ефективним  методом  фактичної перевірки вірогідності показників балансу, що є складовою частиною бухгалтерської звітності. Однак підприємства, що підлягають обов'язковому аудиту відповідно до  законодавства України, повинні включити до складу бухгалтерської звітності й аудиторський висновок [17,174].

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують у тих випадках, коли необхідно установити фактичні витрати сировини чи матеріалів на виробництві, вихід напівфабрикатів, готової продукції, кількість відходів. Застосовують його і для перевірки діючих чи тих, що раніше діяли на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів, технологічного процесу, продуктивності устаткування і т.п. Для цього проводять відповідний виробничий експеримент (наприклад, виготовлення зразків виробів, випічка кулінарної продукції й ін.).

Завдяки експерименту уточнюються норми, підсилюється контроль за списанням фактичної витрати сировини і виходом продукції. Крім того, можуть бути виявлені недоліки в нормуванні і технології виробництва, перекручування в якісних показниках продукції й інші порушення [18,229].

Лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової. Використання даного методу дає можливість контролювати якість  матеріалів, що надходять, товарів, сировини, а також готової продукції і напівфабрикатів; дозволяє виявити факти використання некондиційної сировини, недотримання норм витрати. Ці й інші факти можуть свідчити, наприклад, про порушення технологічного режиму, установлених норм і т.д. Аналіз може проводитися відділом технічного  контролю чи відповідними спеціалізованими організаціями (інспекцією по якості й ін.).

Вилучення проб (зразків) для лабораторного аналізу повинне вироблятися відповідно до  інструкцій про порядок інспектування підприємств визначених галузей народного господарства.

Експертна оцінка об'єктів перевірки буває необхідна при дослідженні спеціальних питань. Може бути використана робота оцінювача, інженера, геолога, актуарія і (чи) іншого експерта [21,345].

Аудит реалізації готової продукції можна поділити на чотири етапи:

• аудит обліку готової продукції,
• аудит неврахованої продукції,
• аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції,
• аудит обліку витрат на продаж.

Аудит обліку випуску готової продукції. По фактичній виробничій собівартості – цей спосіб використовується порівняно рідко, в основному на підприємствах індивідуального виробництва, що випускають велике унікальне устаткування і транспортні засоби. Може застосовуватися на підприємствах з обмеженої номенклатурної масової продукції.

По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції. У цьому випадку собівартість продукції визначається по фактичних витратах без загальногосподарських витрат.

За оптовими цінами реалізації. Оптові ціни застосовуються як  облікові ціни. Відхилення фактичної собівартості продукції враховуються на окремому аналітичному рахунку. При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції є найпоширенішим, оскільки він дозволяє зіставляти оцінку продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб утрачає свої переваги [18,263].

По плановій (нормативній) виробничій собівартості, що виступає в якості твердої облікової ціни. При цьому способі обумовлюється необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової чи нормативної. Достоїнство даного способу оцінки готової продукції полягає в забезпеченні єдності оцінки в плануванні обліку. Однак якщо планова чи нормативна собівартість продукції змінюється часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості [20, 248].

По вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму податку на додану вартість. Цей спосіб використовується при виконанні одиничних замовлень і робіт.

По вільних ринкових цінах. Цей варіант оцінки застосовується для обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу.

Аудитору необхідно перевірити: правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад; правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції; правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах видань і замовленням; правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової; правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг); відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по балансових записах рахунка «Готова продукція» записам у головній книзі і Балансі; правильність оцінки готової продукції [21,346].

Аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції. Готова продукція – це вироби і напівфабрикати, що відповідають діючим  стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад чи замовником.

Аудитору необхідно перевірити:

• чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення;
• чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції;
• чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію;
• чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання;
• чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію;
• чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо зі складу постачальника;
• чи правильно організований складський облік готової продукції;
• чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції [20,261].