Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами

План

Вступ…………………………………………………………………………….2

1. Призначення і сутність  місцевих фінансів………………………………….4

1.1. Принципи, суб'єкти, об'єкти та інструменти управління місцевими фінансами………………………………………………………………………...6

2. Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами….16

3. Значення управління фінансами на місцевому рівні……………………….22

Висновки………………………………………………………………………....25

Список використаних джерел………………………………………………….27

Вступ

У зв'язку із демократизацією  державного устрою та управління в  Україні значного розвитку набуває  місцеве самоврядування, яке здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і  через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також  через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Останнім часом спостерігається  регіоналізація економічних і соціальних процесів. У зв'язку із зазначеними  процесами зростає роль місцевих фінансів як фінансової основи місцевого  самоврядування. Через місцеві фінанси  держава активно проводить соціальну  політику, фінансуючи місцеві заклади  освіти, охорони здоров'я, комунального обслуговування населення, тощо.

Проблеми місцевих фінансів України в наш час стоять дуже гостро, через брак відповідного досвіду  побудови та функціонування системи  місцевих фінансів.

Послаблення центральної  влади і водночас зростання ролі місцевих органів управління в країнах, що розвиваються, та в країнах з  перехідною економікою є характерною  ознакою останнього десятиріччя XX ст.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби і посилення впливу змін, які відбуваються у зовнішньому  середовищі, особливої актуальності набувають проблеми ефективного  управління місцевими фінансами, при  цьому місцеві фінанси стають основним механізмом впливу на розвиток економічних і соціальних процесів у регіоні.

Сучасний етап розвитку муніципального менеджменту визначається розширенням  статусу місцевого самоврядування. Донедавна управління фінансами  місцевого самоврядування зводилося  переважно до "вибивання" фінансування з центру, розподілу бюджету й  контролю за цільовим використанням бюджетних коштів. На сьогодні відбувається трансформація управлінських функцій органів місцевого самоврядування, детермінована дією низки чинників макрорівня та регіонального рівня.

З одного боку, створено правову  основу місцевого самоврядування. Закон  України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 60--70) містить нормативно-правову  базу самофінансування територіальних громад, у тому числі й за рахунок  ефективного управління комунальною  власністю, майновими правами, землею, іншими активами. Тобто органи місцевого  самоврядування стають згідно з нормами  Європейської хартії щодо місцевого  самоврядування повноправними господарями  у межах територіальної громади, хоча реальні важелі влади знаходяться  у районних та обласних державних  адміністрацій.

Наразі вітчизняне законодавство  має включати правові норми, котрі  б забезпечували право обласним, районним і міським радам мати підпорядковані й підзвітні власні адміністрації, як це записано у ст. 3 парагр.2

 Європейської хартії  щодо місцевого самоврядування. У проекті Кодексу законів  про місцеве самоврядування в  Україні (Муніципальний кодекс  України), на жаль, аналогічних норм  не закладено.

Однак доречно зазначити, що навіть нинішня модель самоврядування містить важелі, що дають змогу  значно розширити правове поле фінансово-економічного функціонування територіальних громад.

Так, розробка, обговорення  та прийняття статутів територіальних громад (кіст) на підставі Конституції  України й зазначеного закону дає змогу значно повніше реалізувати  потенціал місцевого самоврядування в управлінні власністю та фінансами, зокрема при розробці місцевих бюджетів.

1. Призначення  і сутність місцевих фінансів

Однією з важливих проблем, розв'язання яких необхідно для забезпечення ефективності функціонування економіки  України та збалансованого розвитку регіонів, є вдосконалення методів  і механізмів управління фінансовими  ресурсами регіону. У зв'язку з  цим проблема вивчення місцевих фінансів набуває гострої актуальності і  є однією з передумов побудови демократичної держави, що базується  на зміцненні місцевого самоврядування та ефективному його впливі на соціально-економічне та духовне життя регіонів.

Основними принципами управління місцевими фінансами є:

- самостійність;

- державна фінансова підтримка;

- економічність та раціональність;

- відкритість, гласність  та прозорість.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і  через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також  через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси своїх територіальних громад. Відповідно до принципу матеріально-фінансової самостійності місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди коштів.

Головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого  самоврядування є володіння і  самостійне розпорядження фінансовими  ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи.

При виконанні своїх функцій, місцеві органи самоврядування не можуть обійтися без централізації частини  вартості, створеної в процесі  виробництва валового внутрішнього продукту. Така централізація відбувається за допомогою формування бюджетів, які створюються на різних рівнях місцевого самоврядування. У процесі  формування та використання цільових централізованих фондів грошових коштів місцеві органи самоврядування впливають  на формування та використання децентралізованих  фондів грошових кошів підприємств  різних форм власності, які знаходяться  на їхній адміністративній території. Це відбувається не тільки через установлення місцевих податків і зборів, а й  шляхом добровільного відрахування коштів у ті чи інші цільові фонди, які використовуються на певні заходи, передбачені планом економічного і  соціального розвитку регіону.

Місцеві представницькі та виконавчі органи влади для виконання  покладених на них обов'язків формують, розподіляють і використовують централізовані фонди коштів. Оскільки суттєвими  проявами фінансів як економічної категорії  є економічні та суспільні (соціальні) відносини, то місцеві фінанси взаємопов'язані  із соціально-економічним розвитком  регіону. Через місцеві фінанси  держава активно проводить соціальну  політику, фінансуючи з місцевих бюджетів заклади освіти, медицини, комунального обслуговування населення тощо. Крім того, з державного бюджету до республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів передаються кошти  у вигляді дотацій для їх відповідного розподілу між: територіальними  громадами та для виконання спільних проектів.

До складу місцевих фінансів включаються також; кошти організацій, підприємств усіх форм власності, які  спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури регіону та на задоволення  соціальних інтересів і потреб.

Місцеві фінанси, що функціонують в Україні на сучасному етапі  її розвитку, потребують певного удосконалення, яке неможливе без формування поняття самих місцевих фінансів. Слід відмітити, що тлумачення терміна "місцеві фінанси" змінювалось багато разів з моменту їх появи відповідно до етапу історичного та економічного розвитку. Сьогодні існує багато тлумачень терміна "місцеві фінанси", але, на нашу думку, найбільш повно відображає сутність місцевих фінансів тлумачення, в основу якого покладено саме їх безпосереднє призначення.

Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані із формуванням  централізованих і децентралізованих  фондів коштів та використанням їх на забезпечення соціальних потреб і  соціально-економічного розвитку територій. Іншими словами, місцеві фінанси - це сукупність грошових коштів, які формуються й використовуються для вирішення  питань місцевого значення.

Об'єктивними передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток продуктивних сил, який відбувається відповідно до об'єктивних законів діалектики та законів розвитку суспільства, що неминуче впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок. Крім того, важливими передумовами виникнення місцевих фінансів є розвиток демократичних  засад будівництва держави та розвиток ринкових відносин.

Тобто місцеві фінанси  є об'єктивною формою економічних  відносин, що пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі  розвитку яких відбувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення  потреб регіонів країни. При цьому  місцеві фінанси є важливою складовою  фінансової системи країни, оскільки вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту держави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов'язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери.

Характерною рисою місцевих фінансів є те, що в процесі розподілу  та перерозподілу грошових коштів бере участь значна кількість суб'єктів  розподілу, причому кожен з них  прагне задовольнити свої власні потреби  в якомога більшій мірі, навіть за рахунок зменшення коштів іншого суб'єкта, тому ці відносини носять суперечливий характер.

Можна визначити такі функції  місцевих фінансів:

- регулювання економічного  та соціального розвитку держави  шляхом розподілу та перерозподілу  ВВП;

- мобілізація та забезпечення  фінансовими ресурсами місцевих  органів влади для виконання  покладених на них державою  завдань;

- забезпечення надання  громадських послуг.

У загальному вигляді систему  місцевих фінансів можна представити  як систему складових: видатки, доходи, способи формування доходів, місцеві  фінансові інститути, суб'єкти, об'єкти, взаємовідносини між суб'єктами.

1.1. Принципи, суб'єкти, об'єкти та інструменти управління місцевими фінансами

Управління місцевими  фінансами - це формування, використання та розпорядження коштами місцевих бюджетів, а також фінансами комунальних  підприємств.

Управління фінансами  ґрунтується на знанні економічних  законів розвитку суспільства, закономірностей  розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу між: державою і суб'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями.

Фінанси підприємств комунальної  форми власності є складовою  частиною місцевих фінансів, але їм притаманні специфічні ознаки, які  випливають з особливостей форм власності  і господарювання. Так, майно підприємств  комунальної форми власності  перебуває у власності місцевих органів самоврядування, тому для  фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти  місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу  між: цими підприємствами.

Важливо зазначити, що підприємства та заклади соціально-культурної сфери  комунальної форми власності  функціонують як у сфері матеріального  виробництва, так і в невиробничій сфері, тому організаційно їх можна  розділити на три групи: ті, які  повністю перебувають на бюджетному фінансуванні; підприємства, що частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів; і підприємства, які функціонують на принципі самоокупності.

У питаннях регулювання доходів  і видатків бюджетів місцевого самоврядування зберігається його підпорядкованість  по вертикалі регіональним органам  влади. А останніх, у свою чергу, центральній  владі. Такий принцип організації  бюджетної системи продовжує  зберігатися.

Основні інструменти регулювання - нормативи відрахувань до місцевих бюджетів різних рівнів від регульованих доходів; бюджетні дотації та субсидії з Державного бюджету, міжбюджетні  взаєморозрахунки.

В управлінні місцевими фінансами  важливо відокремлювати об'єкти і  суб'єкти управління.

Об'єктом виступають фінансові  відносини, у тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням  фондів грошових коштів (місцеві фінанси).

Суб'єктами управління виступають територіальна громада та органи місцевого самоврядування.

Виконавчі органи місцевих рад вищого рівня здійснюють нагляд за виконанням бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня, виходячи з вимог дотримання чинного  законодавства, рішень органів виконавчої влади рад та їх виконавчих органів  вищого рівня, прийнятих у межах  їх компетенції.

Сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють управління місцевими  фінансами, утворює фінансовий апарат.

До повноважень органів  місцевого самоврядування належать:

- самостійна розробка, затвердження  та виконання відповідних місцевих  бюджетів;

- визначення із своїх  бюджетів обсягів фінансування  заходів соціально-культурного розвитку  в межах планових бюджетних  доходів;

- визначення напрямів  використання коштів на власні  цільові програми, зовнішньоекономічну  діяльність, охорону навколишнього  середовища, на утримання органів  державної влади та самоврядування, соціальний захист населення  тощо;

- збільшення в межах  наявних коштів видатків на  утримання житлово-комунального  господарства, установ та закладів  освіти, охорони здоров'я і соціального  забезпечення, науки і культури, фізичної культури і спорту, охорону  навколишнього середовища та  на інші цілі;

- визначення в межах  додатково вишуканих протягом  року коштів на додаткові пільги  та допомогу громадянам, які потребують  соціального захисту;

- визначення розмірів  дотацій та субвенцій бюджетам  нижчого територіального рівня  та їх цільове спрямування;

- об'єднання на договірних  засадах коштів своїх бюджетів  з коштами інших бюджетів, а  також суб'єктів господарювання, об'єднань громадян для фінансування  будівництва, ремонту й утримання  об'єктів виробничого та невиробничого  призначення згідно з чинним  законодавством;

- запровадження відповідно  до законодавства місцевих податків  та зборів, а також: обов'язкових  платежів;

- право встановлення додаткових  пільг щодо оподаткування у  межах сум, що надходять до  їх бюджетів;

- створення позабюджетних  цільових фондів;

- випуск місцевих позик,  лотерей та цінних паперів  (крім грошей), отримання позики  з інших бюджетів на покриття  тимчасових касових розривів  з їх погашенням до кінця  бюджетного року, а також отримання  кредитів у банківських установах;

- створення комерційних  банків та інших фінансово-кредитних  установ, бути гарантами кредитів  підприємств комунальної власності,  розмішувати кошти в банках, отримувати відсотки від їх доходів і зараховувати їх до дохідної частини відповідного місцевого бюджету.

Розбудова фінансової системи  України внесла суттєві новації  в управління фінансовими ресурсами  територіальних громад та їхніх об'єднань. Цьому сприяла демократизація суспільних відносин, формування громадського суспільства, що стимулювало внесення змін до системи  управління на місцях. Делегування  владних повноважень територіальним органам влади у здійснені  господарського, соціального, культурного  будівництва супроводжувалося закріпленням за ними необхідних фінансових ресурсів.

Перед фінансовою наукою і  практикою постає надзвичайно важливе  завдання - розробити і впровадити якісно нові підходи до управління бюджетними фінансовими ресурсами  на рівні адміністративно-територіальних одиниць. У вирішенні цього завдання можна виділити два аспекти. По-перше, обґрунтування методологічних засад  управління бюджетними фінансовими  ресурсами регіонів. По-друге, розробку конкретних механізмів реалізації поставлених  завдань у практиці управління.

На рівні адміністративно-територіальних утворень управлінням фінансовими  ресурсами місцевих бюджетів відають  місцеві органи влади. Згідно із Законом  України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві бюджети  затверджують відповідні ради територій, а забезпечують їхнє виконання місцеві  державні адміністрації, виконавчі  органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови. У ролі координаторів усієї діяльності, пов'язаною з розробкою і виконанням місцевих бюджетів, виступають місцеві  фінансові органи.

Можна стверджувати, що в  Україні зароджуються принципово нові підходи до управління бюджетними фінансовими  ресурсами територій, що виявляються в інтеграції діяльності місцевих фінансових органів із територіальними органами Державного казначейства.

Об'єднання їхніх зусиль дає змогу комплексно охопити  як стадії планування, формування місцевих бюджетів, так і стадії обліку грошових надходжень до бюджету та їхнє використання за встановленими напрямами. Дієвою стає координація фінансових потоків, маневрування ними з метою підвищення ефективності використання.

До основних принципів  упровадження такої спільної діяльності, які визначають одночасно і методологічні  засади управління бюджетними коштами  на рівні адміністративно-територіальних утворень, належать:

1) єдність механізму планування, наповнення, витрачання та контролю  за цільовим використанням коштів  місцевих бюджетів;

2) єдність системи інформаційного  обміну між учасниками бюджетного  процесу;

3) гарантування конституційних  прав місцевих органів влади  в управлінні коштами місцевих  бюджетів;

4) координація і концентрація  фінансових потоків на пріоритетних  напрямах розвитку регіону;

5) формалізація, прозорість  механізму розподілу бюджетних  трансфертів;

6) оперативність управління  і маневрування бюджетними коштами  на всіх стадіях їх руху;

7) запровадження єдиних  формалізованих процедур управління  бюджетними коштами.

По-новому визначено підходи  до розмежування доходів місцевих бюджетів. За бюджетами місцевого самоврядування закріплюються на постійній основі податки і збори, що формують "кошики" доходів, один із яких ураховується при  визначені міжбюджетних трансфертів, а другий призначений для фінансування власних повноважень місцевих органів  влади. Отже, законодавством закріплено перелік доходів місцевих бюджетів, що створює умови для перспективного планування доходів територій.

Важливу роль відіграє введення механізму формування і використання бюджету розвитку місцевого самоврядування. Це створює підґрунтя для розбудови  місцевої соціальної і виробничої інфраструктури.

До новацій у формуванні видатків місцевих бюджетів можна віднести:

- законодавчо встановлені  принципи розмежування видатків  та їхній деталізований перелік,  закріплений за кожним видом  місцевих бюджетів, що забезпечило  єдиний підхід до планування  видатків у межах усієї бюджетної  системи України;

- передачу місцевим бюджетам  видатків за програмами соціального  захисту населення за рахунок  цільових субвенцій із державного  бюджету.

Місцеві органи влади можуть проводити автономну фінансову  політику, використовуючи кошти двох умовних кошиків доходів на здійснення видатків, керуючись визначеними  пріоритетами та соціально-економічною  доцільністю.

Слід зауважити, що всі  зазначені нововведення потребують, у свою чергу, достовірної й оперативної  інформації щодо надходжень та розподілу  податків, обов'язкових платежів і  зборів між: бюджетами різних рівнів, а також мають бути підкріплені  систематичним контролем за цільовим використанням коштів у межах, затверджених бюджетом. Це завдання другого напряму діяльності. Реалізується воно шляхом переведення на казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами і видатками.

Сучасний етап розвитку муніципального менеджменту визначається розширенням  статусу місцевого самоврядування. Донедавна управління фінансами  місцевого самоврядування зводилося  переважно до "вибивання" фінансування з центру, розподілу бюджету і  контролю за цільовим використанням  бюджетних коштів. Нині відбувається трансформація управлінських функцій  органів місцевого самоврядування, детермінована дією низки чинників макрорівня та регіонального рівня.

Управління фінансовими  ресурсами місцевих бюджетів у частині  їх розподілу та перерозподілу має  відбуватися на науковій основі, враховувати  реалії ринкового середовища, існуючу  соціальну структуру населення  тощо. В основі розподільчих процесів на рівні міст і міських поселень має діяти принцип розмежування фінансування соціальних програм і  програм розвитку міста. При цьому  основними принципами розподілу  фінансів соціального спрямування  є субсидіарність, цільовий характер, соціально-етична спрямованість, контроль з боку депутатів та мешканців  територіальної громади, а визначення пріоритетів фінансування програм  міського розвитку має здійснюватися  на основі виявлення жителів, особливо при значних обсягах фінансування великих проектів, обчисленні альтернативної вартості проектів розвитку і проведення громадської експертизи тощо.Особливої  гостроти набуває проблема фінансового  забезпечення реструктуризації економіки  курортних міст, модернізації готельного фонду, реконструкції доріг, реформування комунального господарства, реанімації морського пасажирського та авіаційного  портів, створення сучасної індустрії  розваг і дозвілля.

Фінансовий менеджмент місцевих бюджетів передбачає організацію контролю за використанням коштів і проведення внутрішнього аудиту, встановлення елементарної трудової та фінансової дисципліни організаціями-платниками податків до міського бюджету й муніципальними установами, подолання у керівників комунальних підприємств і служб споживацької психології, посилення контролю за цільовим використанням коштів з боку місцевої влади.

Територіальні громади міст України перебувають у перманентному  пошуку додаткових джерел фінансування, оскільки потреби розвитку міст і  соціальних програм територіальних громад не узгоджуються з можливостями фінансового забезпечення.Отже, управління місцевими фінансами передбачає сьогодні не лише планування й контроль надходжень до бюджету, раціональний розподіл і використання бюджетних коштів, а й активний пошук різних форм залучення приватного капіталу для  розвитку регіонів і територіальних громад, урізноманітнення форм ефективного  використання об'єктів комунальної  власності, що сприятиме розвитку фінансової бази самоврядних територіальних громад в Україні.Управління державними видатками  надто складний процес, який сприяє забезпеченню прийняття своєчасних і дієвих рішень щодо використання бюджетних коштів. Такий процес передбачає:

- визначення політики, мети  і необхідних ресурсів для  їх досягнення;

- розподіл ресурсів, необхідних  для досягнення поставленої мети;

- забезпечення економного  та ефективного виконання конкретних  завдань.

Традиційно управління державними видатками розглядалося як система  контролю за правильністю витрачання бюджетних коштів. З роками вплив  на зміст управління видатками справили економічні труднощі, завдання в цьому  напрямі розширювалися і ускладнювалися. Таке управління розпочинається з етапу складання бюджету і закінчується складанням звітності про використання бюджетних коштів.

2. Роль місцевих фінансових органів в управлінні місцевими фінансами

Місцеві фінансові органи включають Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління та відділи обласних і районних державних  адміністрацій, а також фінансові  управління (відділи) виконкомів міських (міст обласного підпорядкування) рад .

Управління місцевими  фінансовими органами здійснюється за принципом подвійного підпорядкування.

Його суть полягає в  тому, що фінансовий орган підпорядковується "за вертикаллю" фіноргану, що стоїть вище, і "за горизонталлю" голові державної адміністрації (міському голові). Так, наприклад, начальник облфінуправління одночасно підпорядковується Міністру фінансів і голові облдержадміністрації, завідувач райфінвідділу - начальнику обласного фінансового управління і голові районної державної адміністрації.

Місцеві фінансові органи у своїй діяльності керуються  Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів  України, наказами Мінфіну, розпорядженнями  голови відповідної місцевої держадміністрації, актами відповідного органу місцевого  самоврядування, прийнятими у межах  його компетенції.

Основними завданнями головного  фінансового управління обласної держадміністрації" є:

- забезпечення реалізації  державної бюджетної політики  на відповідній території;

- складання розрахунків  до проекту місцевого бюджету  і подання на розгляд відповідної  місцевої держадміністрації;

- підготовка пропозицій  щодо фінансового забезпечення  заходів соціально-економічного  розвитку на відповідних територіях;

- розроблення пропозицій  з удосконалення методів фінансового  і бюджетного планування та  фінансування витрат;

- здійснення контролю  за дотриманням підприємствами, установами і організаціями законодавства  стосовно використання ними бюджетних  коштів та коштів цільових  фондів, утворених відповідною радою;

- здійснення загальної  організації та управління виконанням  місцевого бюджету на відповідній  території, координація діяльності  учасників бюджетного процесу  з питань виконання бюджету.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє і доводить  до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів;

2) визначає порядок та  терміни розроблення бюджетних  запитів головними розпорядниками  бюджетних коштів;

3) проводить на будь-якому  етапі складання і розгляд  проекту місцевого бюджету аналіз  бюджетного запиту, поданого головним  розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості  та ефективності використання  бюджетних коштів;

4) приймає рішення стосовно  включення бюджетного запиту  до пропозиції проекту місцевого  бюджету перед поданням його  на розгляд відповідної місцевої  держадміністрації;

5) бере участь у розробленні  балансу фінансових ресурсів  області, аналізує соціально-економічні  показники розвитку області та  враховує їх під час складання  проекту обласного бюджету;

6) організовує роботу, пов'язану  зі складанням проекту обласного  бюджету, за дорученням керівництва  відповідної місцевої держадміністрації  визначає порядок і терміни  подання структурними підрозділами  обласної держадміністрації, районними  держадміністраціями, виконавчими  органами міських (міст обласного  значення) рад матеріалів для  підготовки проектів обласного  бюджету і прогнозних розрахунків  коштів, що передаються для відповідного  розподілу між; бюджетами районів,  міст обласного значення і  бюджетами районів у містах  або для виконання спільних  проектів; складає проект обласного  бюджету; готує пропозиції щодо  коштів, які передаються для розподілу  між: відповідними місцевими бюджетами  або для виконання спільних  проектів та подає їх на  розгляд керівництву обласної, Київської  та Севастопольської міської  держадміністрації;

7) забезпечує протягом  бюджетного періоду відповідність  розпису місцевого бюджету встановленим  бюджетним призначенням;

8) здійснює у процесі  виконання місцевого бюджету  за доходами прогнозування та  проводить аналіз доходів відповідного  місцевого бюджету;

9) організовує виконання  обласного бюджету, а також  разом з органами державної  податкової служби, територіальними  органами Державного казначейства, іншими структурними підрозділами  місцевої держадміністрації забезпечує  надходження доходів до обласного  бюджету та вживає заходів  щодо ефективного витрачання  бюджетних коштів;