Розроблення рекомендацій для ліквідації наслідків зараження радіоактивни

20 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Розроблення рекомендацій для ліквідації наслідків зараження радіоактивни

ми речовинами ВАТ „Київхліб” ДП „Білоцерківського хлібокомбінату”, що реконструюється

ВАТ „Київхліб” ДП „Білоцерківський хлібокомбінат”, що знаходиться в місті Біла Церква Київської області, введено в експлуатацію в 1938 р. На території заводу розміщені такі основні будівлі: відкритий склад безтарного зберігання борошна, адміністративно-побутове та виробниче приміщення, офіс головного інженера.

           Підприємство розміщується на рівнинній місцевості тому може бути вразливим при надзвичайних ситуаціях (НС) природного або техногенного характеру. На самому підприємству відсутні будь-які радіаційно небезпечні речовини, які б могли спричинити аварію.

До радіаційно небезпечних об'єктів (РНО) в Україні належать: 5 атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. Підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають і переробляють радіоактивні відходи. Після аварії на ЧАЕС значна частина України була заражена РР.

Рекомендації  для знезараження території, будівель, споруд,обладнання, тари, сировини та готової продукції. Знезаражуючі засоби

              Дезактивація   –   це видалення  РР з поверхні різних об’єктів, а також із продуктів харчування, фуражу, сировини і води до допустимих норм.

Для визначення необхідності в дезактивації, а також повноти дезактивації проводять дозиметричний контроль радіоактивного забруднення.

Дезактивацію можна  проводити часткову або повну.

При частковій  дезактивації техніки, одягу видаляють РР з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

Повна дезактивація здійснюється наступними методами:

• змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;
• змивання РР струменем води під тиском;
• знищення РР газокрапельним потоком;
• знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивую чому розчині, водою і розчинниками;
• змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;
• знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.

Метод   дезактивації   вибирається   відповідно до   виду   забруднення   і технічної можливості.

При дезактивації приміщень  РР змивають сильним струменем води. Спочатку з даху, а потім зі стін, дверей і вікон. Струмінь води спрямовують на поверхню під кутом 30-40°С. Змиті радіоактивні забруднення мають бути поховані.

Всередині виробничих приміщень  видаляють пил зі стелі і стін струменем води або вологим обтиранням пилу зверху вниз.

 Обладнання приміщень  промивають водою за допомогою  щіток. Для більш повної дезактивації  застосовують господарське мило, соду або ПАР (ОП-7, ОП-10) 3%-ї концентрації. Якщо холодна вода з миючими засобами не знижує рівня радіоактивної забрудненості, то дезактивацію потрібно проводити гарячими розчинами.

Техніку дезактивують такими способами : обмітанням віниками, мітлами, щітками; змиванням РР струменем води; обтиранням тампонами із ганчір’я, клоччя, щітками, змоченими водою, розчинниками або дезактивуючими розчинами; змиванням РР дезактивуючими розчинами з одночасною обробкою забруднених поверхонь щітками; очищенням забруднених поверхонь, вузлів і агрегатів миючими засобами „Лабомид”, „Темп”, „МС”, „Ритм” у миючих машинах.

Дезактивуючи металеві, гумові, пластмасові, цегляні, бетонні й асфальтові поверхні, ефективним є змивання струменем  води під тиском близько 20 кПа з  відстані 2-3 м. При такій обробці радіоактивність техніки знижується в 10-20 разів. Якщо ж додати у воду 0,15-0,3% миючих засобів (СФ-2У, „Вихрь”, „Новость” та ін.), ефективність дезактивації збільшується і забрудненість зменшується у 20-50 разів.

Внутрішні поверхні техніки, інвентар та інші невеликі за розміром предмети дезактивують обтиранням тампонами, щітками, змоченим водою, розчинниками або дезактивуючими розчинами. Забрудненість РР зменшується у 8-10 разів

Змивання РР дезактивуючими розчинами з одночасною обробкою забруднених поверхонь щітками дезактивуючих приладів і компонентів – надійний, ефективний спосіб, який зменшує забрудненість у 50-80 разів.

Дезактивацію техніки  починають з верхньої точки і  поступово обмивають зверху вниз. Дуже замаслені й забруднені місця обов’зково протирають щітками або тампонами.

Для дезактивації техніки, засобів індивідуального захисту  рекомендуються такі розчини : дезактивуючий розчин літній (ЛД) -0,3%-й водний розчин ОП-7 або ОП-10 і 0,7%-й розчин гексаметафосфату натрію; дезактивуючий літній розчин (ДЛК) – той же розчин, але з добавкою 2%  соляної кислоти і 1% інгібітора корозії ПБ-5 (полімер буталаміну). Норма витрати розчинів ДЛ і ДЛК – 3-5 л/м² : дезактивуючий розчин зимовий кислий (ДЗК), до його складу входять ті самі  компоненти, що і в розчин ДЛК, але замість гексаметафосфату натрію для зниження температури замерзання він містить хлористий кальцій і хлористий магній.

Пористі матеріали краще  дезактивувати за допомогою пилососів.

Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробки або заміни тари. Продукти, які не було затарено – шляхом зняття забрудненого шару.

Дезактивація може відбуватись  за рахунок природного розпаду РР (природна дезактивація) і активними способами (штучна дезактивація).

В залежності від виду сировини і продукції, їх упаковки,ступеня зараження штучна дезактивація проводиться наступними способами:

• видаленням зараженого зовнішнього шару продуктів і заміною зараженої тари на чисту;
• обмиванням окремих видів продукції вдою;
• обмиванням зовнішньої сторони тари водою, водними розчинами миючих засобів;
• видаленням радіоактивного пилу аспірацією;
• фільтруванням;²
• відстоюванням.

Природна дезактивація неприродна для знезараження тіста  і тістових заготовок, дріжджового  молока,пресованих дріжджів та інших продуктів, що не витримують тривалого зберігання. Роботи по дезактивації сировини і продукції активними способами проводяться, як правило, по місцю їх зберігання після дезактивації приміщення, технологічного обладнання і тари.

Дезактивація сипких продуктів здійснюється шляхом видалення верхнього шару товщиною 1 – 2 см. Для повної дезактивації сипких продуктів з їх поверхні необхідно видаляти шар до 10 см. Для дезактивації борошна в цих умовах може використовуватись також метод замочування верхнього шару борошна розпиленою водою з розрахунком 2 – 2,5 л/м².

З утворенням скоринки тіста її видаляють вручну разом з зафіксованими РР.

Цукор, затарений в  достатньо надійну, непроникну для  РР упаковку(мішки з поліетиленовими  вставками, багатослойні паперові мішки, ящики картонні і дерев’яні з прокладками), дезактивації не підлягає. Цукор, затарений в мішки без поліетиленових вкладок, дезактивують, видаляючи з поверхні радіоактивний пил пилососом або вручну.

          У разі неможливості знезараження сировини, тари і готової продукції їх направляють на утилізацію.

          Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема:

• фільтруванням;
• перегонкою;
• за допомогою інообмінних смол;
• відстоюванням.

Невелику кількість  води можна дезактивувати відстоюванням. Для цього в місткість із водою несбхідно додати природних іонів – глину, чорнозем і ретельно перемішати. Дати відстоятися і злити верхній чистий шар води, забрудненість якого РР на 50-70% менша. Відстоювання можна поєднати з фільтруванням. Пропускання води крізь шар піску, тирси, подрібненого вугілля або навіть шар землі очищує її від РР на 85-90%. Найкращий спосіб дезактивації води – перегонка, але це можливо при невеликій кількості води.

Після дезактивації вода підлягає дезометричному контролю.

Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які утворюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) шляхом розчинення останнього у воді з розрахунку отримання 0,15%-го розчину (на 20 л бідон (каністру) – 30 г, на 100 л бочку – 150 г, на цистерну 6000 л – 9 кг) або пральними засобами чи промисловими відходами, які необхідні для пом’якшення води, що поліпшує змиття РР з поверхні.

Заходи безпеки  під час проведення робіт

Керівник робіт організовує  зціплення зон радіоактивного зараження  для припинення доступу до них населення. Склад формувань і підрозділів ЦО, що бере участь у зціпленні, повинен мати в положенні “наготові” ЗІЗ від РР, знати правила поведінки населення в умовах зараження і добиватися їх дотримання.

За призначенням ЗІЗ  поділяються на засоби захисту органів дихання і шкіри. За принципом захисту вони бувають фільтруючі та ізолюючі.

Для захисту органів  дихання у системі цивільного захисту належать:

• протигази;

• респіратори;
• простіші.

а) Фільтруючі засоби захисту органів дихання.

Фільтруючі протигази:

• загальновійськові: РШ-4, ПМГ, ПБФ;
• цивільні: ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ГП-7У, ГП-7В.

Крім протигазів для  захисту органів дихання від  радіоактивного пилу широко використовуються респіратори(Р-2 (Р-2д), які знаходяться на забезпеченні цивільної оборони і в промисловості (ШБ-1, „Астра-2” та інші))

 Простіші  засоби захисту органів дихання: протипилова тканинна маска (ПТМ-1) і ватно-марлеві пов’язки (ВМП).

б) Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів  дихання:

• ізолюючі протигази( ІП-4, ІП-5, ІП-46, ІП-46М);
• ізолюючі прилади;
• дихальні апарати( ВЛАДА і АСВ-2).

Засоби захисту шкіри за призначенням поділяються на спеціальні (табельні) і підручні. За типом захисної дії  спеціальні засоби індивідуального  захисту шкіри (ЗЗШ) поділяються  на ізолюючі і фільтруючі. Спеціальними засобами захисту оснащаються особовий склад формувань, який призначений для проведення аварійно-рятувальних робіт та заражені місцевості.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із прогумованої тканини і застосовують при тривалому перебуванні людей на зараженій або забрудненій місцевості, для захисту від радіоактивних речовин, опромінення альфа- променями.

До засобів захисту шкіри  ізолюючого типу відносяться: легкий захисний костюм Л-1, загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) і захисний комбінезон (костюм).

Легкий захисний костюм Л-1 складається із сорочки з капюшоном, брюк, зшитих заодно з панчохами. В комплект входять двопалі рукавиці, підшоломник та сумка.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща із капюшоном (ОП-1), захисних панчіх і захисних рукавиць. Захисні плащі виготовляються із прогумованої термостійкої тканини.

Захисний плащ може використовуватись  як накидка, плащ та комбінезон.

Фільтруючі засоби захисту  шкіри – комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО), який захищає шкіру людини від радіоактивних речовин.

До його складу входять: бавовнянопаперовий комбінезон, який змочується розчином спеціальної пасти  – хімічними речовинами , що затримують пари ОР або нейтралізують їх, а також білизни, підшоломника та двох пар онуч (одна з яких змочується тим самим розчином, що і комбінезон).

З метою збереження працездатності особового складу НФ ЦЗ терміни можливого  знаходження людей в ізолюючих  засобах захисту шкіри обмежені.

Для збільшення часу  постійного знаходження в ізолюючому одязі можна використати охолоджувальні екрани із бавовнянопаперової тканини, які одягаються поверх захисного одягу і періодично змочуються водою з температурою не більше 20⁰С.

Для тимчасового захисту  шкіри від радіоактивного пилу, якщо немає табельних  ЗІЗ, можна використовувати, особливо населенню, звичайний одяг і взуття. Плащі, накидки, куртки, пальта з прогумованої тканини, шкіри, із хлорвінілу, поліетилену або цупкої вовняної тканини, гумове і шкіряне взуття, рукавиці служать захисним засобом протягом 5-10 хв, а вологий одяг протягом 40-50 хв.