Шанс для поліпшення економічних перспектив в Україні

СПРАВДІ ОСТАННІЙ ШАНС

для поліпшення економічних  перспектив Україні  у 2011 році доведеться

викласти  останні козирі та прийняти "гіркі  ліки"

Двадцять років  Україна будувала капіталізм, розраховуючи на зростання економіки та поліпшення

життя громадян до рівня розвинених країн. Але отримані результати все ще значно нижчі за

радянські показники. З урахуванням падіння у 2009 році на 15,1% ВВП країни знизився до 63% від

рівня радянського 1990 року. Криза повернула Україну  до підсумків 2005 року. В доларовому

еквіваленті обсяг  національної економіки зменшився  на 35%, до $117,4 млрд.

Утім, лякає не так глибина падіння, як кількість  сформованих механізмів постійної  токсикації

економіки та державних  фінансів. Оптимізму не додає оточення української держави сильними

зовнішніми "друзями", до яких страшно повернутися спиною.

Країна потерпає від корупції, бідності, демографічної  кризи та тіньової економіки. Новими

викликами для  влади останніми роками стало  зростання цін на енергоносії  та стрімке збільшення

держборгу. На Україну також тиснуть екологічні ризики.

Однак із переліку проблем у 2010 році вибула політична  нестабільність. Побудова сильної

вертикалі влади  триває швидкими темпами, за підтримки  населення, яке втомилося від  хаосу та

безвідповідальності керівництва держави в попередні  періоди.

У сформованих  умовах консолідація влади є головним приводом для оптимізму, оскільки саме

вона дає шанс Україні радикально скоротити набутий  баласт проблем, прискорити й оздоровити

процес свого  економічного розвитку.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Динаміка  номінального ВВП  України

Рік ВВП у  фактичних

цінах, млрд грн

Усереднений

офіційний курс

гривні, грн/$

ВВП у

доларовому

еквіваленті, $ млрд

Зміна ВВП у

доларах до

попереднього

року, %

2007 720.731 5.05 142.719 32.5

2008 948.056 5.2672 179.992 26.1

2009 914.72 7.7912 117.404 -34.8

2010

прогноз

1083.1 -- --

--

2011

прогноз

1253 -- --

--

Дані  – НБУ, уряд, розрахунки – Інтерфакс-Україна

Стабільно важкий стан

Вплив найболючіших кризових проявів у 2010 року ослаб, але  глибинні причини вразливості

економіки не усунуто, й вони очікують свого чергового  виходу на сцену.

У січні-вересні__________-2010 зафіксовано зростання ВВП, але воно переважно забезпечене сприятливою

базою порівняння і певним поліпшенням кон'юнктури  зовнішнього ринку, що не дає приводу  для

заспокоєння.

Вплив цих генераторів  економічної динаміки слабшає. Зростання  українського ВВП у III кварталі

становило порівняно  з аналогічним періодом минулого року лише 3,5%, що є мінімальним

показником для 2010 року. В першому півріччі зростання  було помітно більшим: у II кварталі –

5,9%, в січні-березні  – 4,9%. У IV кварталі ситуація  посилиться: у жовтні-грудні-2009 р.  проти

аналогічного  кварталу 2008 року падіння ВВП сповільнилося  до 6,8% з 16% за підсумками III

кварталу.

Другим за значенням  обважнювачем для економічної динаміки в короткостроковій перспективі  є

певне погіршення зовнішнього попиту на метали (26,1% від  загального експорту товарів у січні-

вересні-2010). Ціни на металопродукцію на зовнішніх  ринках знижуються, оскільки очікуваного

належного відновлення  ділової активності не відбулося. При  цьому українські виробники з

кожним інфляційним  місяцем втрачають частину конкурентних преференцій, які вони дістали в

результаті 60-відсоткової  девальвації гривні у 2008-2009 роках.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Волатильність зовнішніх ринків обмежує динаміку індустріального сектора, нагадуючи про

високу залежність України від будь-яких рухів у  секторі міжнародної торгівлі commodity: близько

половини українського експорту припадає на товари з низькою  обробкою або сировину.

У вересні та жовтні відновлення промислового виробництва  зберігалося на досить високому рівні

– 10,2% проти аналогічних  місяців 2009 року. За десять місяців 2010 року промвиробництво

зросло на 10,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, тоді як за підсумками дев'яти

місяців зростання  досягало 10,8%, а за підсумками восьми – 10,9%. Найбільший приріст у січні-

жовтні відбувся у машинобудуванні – 32,9%, зростання  у металургії – 12,3%.

Однак ці цифри  дещо меркнуть, якщо згадати, що у 2009 році промвиробництво в Україні впало

на 21,9%, при цьому  в січні-жовтні – на 26,4% (машинобудування  – мінус 49,7%, металургія –

мінус 33,5%).

Очевидним негативом  для ВВП у II півріччі також став слабкий урожай. Не додасть динаміки

агросектору також  дискусійне введення квот на експорт  зернових, дію якого може бути

пролонговано  на 2011 рік.

Металургія  – дар чи прокляття?

На країну припадає близько 20% світових запасів залізної руди, 30% марганцю, а також є поклади

коксівного вугілля: вимагати від природи більшого навряд чи буде справедливо. Однак відсутність

стимулів (зокрема  й фіскальних) для модернізації виробництва, дешева робоча сила та пільгові

ціни на газ  аж до 2009 року призвели до відсутності  належного прогресу в оновленні  виробництва.

За оцінкою  Світового банку, у 2000-2008 роках низькі ціни на газ економили для України  в

середньому 7,6% ВВП.

Саме тому понад 30% української сталі все ще плавлять застарілим і високоенерговитратним

мартенівським способом (у світі – менше ніж 1%). Сучасні електропечі, що гарантують високу

якість, дають  лише 5% української сталі: мартени  споживають енергії вчетверо більше порівняно з

електропечами. Загальна потреба галузі в інвестиціях  для оновлення становить близько $20 млрд –

залучення таких  коштів може тривати роки.

У зв'язку з цим  неминучою перешкодою на шляху розвитку "флагмана" української економіки

стане збільшення конкуренції навіть на традиційних  ринках збуту: потужності світового

металургійного  виробництва на третину перевищують  наявний попит.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Від спорту до держборгу

Падіння обсягів  виконаних будівельних робіт  в Україні за десять місяців уповільнилося  до 9%

(порівняно з  аналогічним періодом 2009 року) –  в січні-вересні зниження становило  12,6%.

Приріст обсягу освоєних інвестицій в основний капітал  у галузі становив за дев'ять місяців  лише

2,5% порівняно  з тим самим періодом кризового  2009 року. Але певне пожвавлення  в секторі є, як

і прогрес у  питанні спрощення процесу одержання  дозвільної документації.

Поліпшення ситуації великою мірою пов'язане з реалізацією  програми з підготовки до проведення

в Україні фінальної  частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

Те, що добре  для будівельної галузі, – не завжди добре для платників податків. Справа не в тому,

що відсутність  достатнього обсягу приватних інвестицій змушує державу нарощувати бюджетні

видатки на цю програму, збільшуючи свою частку в загальному фінансуванні. Проблема в тому,

що в наскрізь корумпованій країні зростання таких  витрат означає не так збільшення обсягу

виконаних робіт, як розширення стягуваної чиновниками  ренти.

При цьому йдеться  про дуже великі державні інвестиції країни з дуже маленьким ВВП. Якщо

спочатку передбачалося  виділити з держбюджету в 2010-му і 2011 роках 10,9 млрд грн і 9,4 млрд

грн відповідно, то нині йдеться вже про державну підтримку в розмірі 23,7 млрд і 28,8 млрд грн.

Говорячи про  перспективи сектора, не можна обійти увагою значне скорочення іпотечного

кредитування, яке  пригнічуватиме розвиток житлового  будівництва, як до кінця 2010 року, так  і у

2011 році.

Окремий чинник впливу на перспективи країни –  зростання боргового навантаження. За вельми

скромні економічні досягнення 2010 року Україна заплатила  суттєвим зростанням фінансових

зобов'язань  у приватному і державному секторах. За даними НБУ, влада України та українські

корпорації в  період із 1 липня 2010 року по 1 липня 2011 року мають виплатити лише за

зовнішніми зобов'язаннями (без урахування відсотків) $42,1 млрд: обсяг короткострокового

зовнішнього боргу  на кінець I півріччя 2010 року становив 40,3% від загального обсягу валового

зовнішнього боргу  країни, збільшившись за I півріччя на 14%.

При цьому, за оцінками Рахункової палати, якщо в 2009 році на боргові  виплати спрямовувалась

кожна п'ята гривня доходів держбюджету, то в 2010 році заплановано  майже кожну четверту

гривню. Восени-2010 Мінфін прогнозував, що в 2011-2013 роках  на погашення і обслуговування

держборгу необхідно буде виділити близько 156 млрд грн (доходи держбюджету-2010 заплановані

у розмірі 252,7 млрд грн).

У таких умовах подальша інвестиційна експансія з  боку бюджету може вилитися в серйозні

неприємності. Мало того, якщо розширення капітальних  витрат буде зроблено за рахунок емісії

гривні, то в  умовах високої корупції такий крок матиме швидше негативні наслідки, ніж

прискорення розвитку.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Прогноз виплат за держборгом, млн грн

рік всього зовнішній  внутрішній обслуговування погашення

2011 53486.71 14427.70 39059.01 19611.56 33875.15

2012 47399.08 19831.05 27568.03 16755.92 30643.16

2013 55210.47 36610.17 18600.30 13475.14 41735.33

Дані: Мінфіну на жовтень-2010

Споживач  завжди правий

Пожвавлення внутрішнього попиту справді тішить. Усі ми пам'ятаємо, що чим більше агентів

економіки зберігають (не витрачають), тим вища ймовірність  скорочення виробництва та

зменшення економічної  активності. Так от, на тлі приросту депозитів фізичних осіб у січні-жовтні-

2010 на 23,5% і попри  скорочення залишків за кредитами  населенню на 9,9% за той самий  період,

роздріб зріс за десять місяців на 5,8% порівняно з  аналогічним періодом 2009 року. Це утримало

економіку від  більш сильного гальмування у III кварталі.

Внутрішній споживчий  попит був одним із головних генераторів  економічного зростання в

останні роки перед  кризою. Його підтримувало фінансоване  за рахунок зовнішніх позик споживче

кредитування, а  не лише зростання зарплат. Але девальвація  гривні, яка настала під час  кризи,

підвела риску  під кредитною експансією, сформувавши  величезний масив проблемних кредитів.

За оцінкою  міжнародного рейтингового агентства  Fitch, з урахуванням реструктурованих позик

частка проблемних кредитів в українських банках за підсумками першого півріччя 2010 року

становить понад 50%.

Із попередніх помилок владі необхідно зробити  правильні висновки. Необхідно підтримувати

зростання внутрішнього споживання шляхом формування стимулів для поступового розширення

частки зарплати в собівартості продукції, а не за рахунок розігрівання кредитування під завезення

імпортного ширвжитку. Продовження популістської практики підвищення зарплат у бюджетному

секторі в розмірі, який перевищує зростання продуктивності праці, вже практично неможливе.

Подальше нарощування  дефіциту держбюджету і держборгу критично знизить стабільність

фінансової системи.

Сумарний вплив  на економіку перерахованих сил  дає змогу прогнозувати подальше уповільнення

зростання ВВП  у жовтні-грудні до рівня близько 2%. Це не ставить під сумнів урядовий прогноз

на 2010 рік –  зростання на 3,7%. Його досягнення цілком реалістичне. Але такі реалії не дають

можливості очікувати  швидкого повернення до докризового  рівня. Особливо, якщо розвиток

світової економіки  уповільниться. У Мінекономіки вважають, що економіка України може

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

повернутися до нього лише в 2013 році. Але цю мету не можна вважати надзадачею –  за

підсумками 2008 року України досягла лише 74,1% від рівня 1990 року.

Пошук інвесторів

Слід визнати, що українська економіка ще досить далека від відновлення з інвестиційної  точки

зору: складні  умови ведення бізнесу, значний  фіскальний тиск і корупція не стимулюють

підприємців до довгострокових вкладень. За даними Держкомстату, капітальні інвестиції за

дев'ять місяців 2010 року становили 103 млрд грн, що на 2,9% нижче, ніж за той самий період

минулого року. Враховуючи те, що показник капітальних  інвестицій розраховується без

урахування інфляції, реальне зниження показника становило  близько 13%.

Україна поки що програє конкурентну боротьбу за вітчизняні та іноземні інвестиції. За даними

статистичного відомства, чистий приріст прямих іноземних  інвестицій у січні-вересні-2010

становив $2,5 млрд, що на 14,3% менше, ніж цей показник за аналогічний період 2009 року. Що не

дивно.

Згідно з дослідженням Global Competitiveness Report-2010-2011 Всесвітнього економічного

форуму, Україна  за рівнем конкурентоспроможності посіла 89-е місце, спустившись із 82-го

минулого року. Країні вдалося зберегти такі переваги, як високоосвічене населення, гнучкий  та

ефективний ринок  праці, перспективний обсяг внутрішнього ринку.

Водночас значний  негатив концентрувався в зоні відповідальності держави. Дослідження

засвідчило, що зі 139 країн Україна за захистом прав міноритарних власників посіла 138-е  місце,

за захистом прав власності – 135-е, за незалежністю судової влади – 134-е. Рівень хабарів  відніс

нас на 127-е місце. За показником "макроекономічна  стабільність" Україна посіла 132-е  місце.

Ефективність  податкової системи оцінено 136-ю  позицією, а гніт митних процедур – 131-ю. І,

нарешті, надійність банківської системи країни удостоєна 138-го місця.

Оцінки Світового  банку не набагато кращі. У звіті  Doing Business 2011 Україна за рік поліпшила

на дві позиції  свій показник у ренкінгу щодо умов ведення бізнесу, піднявшись до 145-го місця

серед 183 країн-учасниць. Максимальне покращення в Україні  зафіксовано за критерієм "умови

для старту бізнесу" – на 18-й позицій, до 118-го місця.

Водночас падіння  зафіксовано за критерієм "захист інвестицій" – на одну позицію, до 109-го

місця. Згідно зі звітом, оцінка системи оподаткування  в Україні залишилася без змін – країна на

181-у місці:  в Україні передбачено 135 податкових  платежів на рік, тоді як  в інших країнах Східної

Європи та Середньої  Азії – в середньому близько 41,7, а в розвинених країнах – 14,2.

Податкове навантаження на фонд оплати праці в Україні  перебуває на рівні 43,3%, що набагато

більше, ніж в  інших країнах Східної Європи і Середньої Азії та в розвинених країнах – у

середньому 22,9% та 23,3% відповідно.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Один із найавторитетніших  українських економістів, професор Анатолій Гальчинський нещодавно

виділив ще одну проблему, яка стримує розвиток, – адміністративний ринок, позбавлений

нормальних умов конкуренції.

В Україні в  конкуренції виживають не ті, хто  насправді перспективний у технологічному та

організаційно-структурному плані, а ті, хто зумів інтегруватися  в систему влади, становить її

економічну опору. За його даними, через це питома вага інноваційно активних підприємств у нас у

сім-вісім разів  нижча, ніж у країнах із розвиненою ринковою системою.

Дефіцит доброзичливців

Ніхто із сусідів  не зацікавлений в економічно сильній  Україні. Політичні жести України (зокрема

відмова від  ядерного статусу) економічних дивідендів не принесли. Сучасна політика

Європейського союзу спрямована, передусім, на розширення продажів своїх товарів на

українському  ринку без жодних обмежень. З урахуванням  високого технологічного розвитку країн

Західної Європи і набагато більш сприятливих  умов кредитування виробництва, такий  підхід

формує механізм "рівності нерівних".

Результатом такої "дружби" може стати лише остаточне  руйнування українського виробництва

товарів із високим  ступенем обробки і перехід до повної залежності від імпорту.

Ще один стратегічний "друг" України – Росія. Останнім часом українська влада дедалі частіше

признається в  симпатіях до північного сусіда. Але  такі визнання не вибілюють з історії  проблеми

конфіскації Росією заощаджень українських громадян у  розмірі понад 131 млрд грн, яка лягла в

основу списку претензій до російської сторони. Останнім поповненням цього переліку стали

підписані в 2009 році газові угоди: ці домовленості украй  невигідні українській стороні, але,

схоже, змінювати  умови Росія не готова.

Глибинні  проблеми

Бідність –  головна проблема країни. Відновлення  зростання ВВП України в 2010 році не зупинило

процесу зубожіння  населення. За даними Міністерства праці  та соціальної політики, чверті

українців (12,5 млн людей) особливо втрачати нічого. При цьому в січні-вересні рівень бідності

зріс на 0,4 процентного  пункту, до 26,4%.

За даними Світового  банку, частка бідного населення  в Україні скоротилася з 47% у 2002 році, до

12,3% у 2007 році  за рахунок непропорційного економічному  розвитку зростання зарплат у

бюджетному секторі. Економічна криза повернула цей  показник до рівня 16%.

Підготовлено  Економіка України

www.chamber.ua

Звісно, для соціальних потрясінь такої кількості малозабезпечених недостатньо, але тенденція

вкрай тривожна. Адже саме бідність є основною причиною демографічної кризи (близько 5 млн

українців працюють за кордоном), яка привела за собою  і пенсійну кризу.

За даними Міжнародного валютного фонду, з 2003-го до 2009 рік  витрати Пенсійного фонду

збільшилися з 9% до 18,1% ВВП, що є одним з найвищих показників у світі: до 2020 року на

кожного платника пенсійних внесків припадатиме  один пенсіонер.

З бідністю пов'язані  такі біди як корупція, кримінальна  злочинність і тіньова економіка. За

експертними оцінками, у "тіні" вже перебуває понад 45% ВВП, що є критичним рівнем. Обсяги

тіньової зарплати становлять близько 50% від легальних  виплат. На цьому тлі корупція почуває

себе упевнено, маючи в своєму розпорядженні  достатній ресурс, що обнуляє будь-які почини, які

можуть змінити  наявну ситуацію.

У зв'язку з цим  очевидною є важливість дотримання черговості вирішення проблем. Без

радикального  пригноблення корупції прогрес навряд чи буде можливий. Тому видається

помилковою першочергова імплементація новою правлячою  командою податкової реформи.

Посилювання вимог  до малого бізнесу за збереження наявного рівня корупції і свавілля

чиновників може призвести лише до скорочення зайнятості. При цьому мети з оздоровлення

фіскальної сфери  досягнуто не буде.

Яскравою ілюстрацією  цього принципу є спробою врятувати  комерційні банки, що постраждали

від кризи, за рахунок  бюджетних коштів. У 2009-2010 роках у  рамках програми із рекапіталізації

банків три  фінустанови отримали 17 млрд грн бюджетних коштів. Але у вересні-2010 з'ясувалося,

що вони потребують нових вливань на суму 12,5 млрд грн. При цьому, згідно даними Головного

контрольно-ревізійного  управління України, з цих фінустанов за фіктивними контрактами

виведено 10 млрд грн.

Можливим вирішенням проблеми бідності може стати створення  умов для підвищення частки

зарплат у собівартості товарів. За даними українських профспілок, частка оплати праці у витратах

на виробництво  в 2009 році становила близько 6%, тоді як в європейських країнах цей  показник

становить понад 30%. Збільшення цього показника не тільки розширюватиме споживчий  попит,

але і формуватиме  додатковий фінансовий потік для  виплати пенсій.

Подальше стимулювання підприємств за рахунок дешевої  робочої сили витісняє

найкваліфікованіших робочих на зарубіжні ринки, знижує стимули персоналу до праці, а також

скорочує зацікавленість підприємців у модернізації. Це також  деморалізує населення і роз'їдає

державні фінанси  – люди більше починають орієнтуватися  на соціальну допомогу з боку уряду,

ніж на перспективу  самостійно заробити на життя.

Підготовлено  Економіка України