Система непрямого оподаткування в Україні

ЗМІСТ 

ВСТУП………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИКО-МЕДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………………...4

1. Суть та основні проблеми Податкового кодексу України у контексті створення умов для економічного зростання………………………………………4
2. Характеристика сучасної системи непрямого оподаткування в Україні…..6

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНІСТІ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ………………………………………………….11

2.1. Адміністрування  податку на додану вартість………………………………...11

2.2. Непряме оподаткування експортно-імпортних операцій у нових законодавчих умовах………………………………………………………………..13

2.2.1. Дослідження  умов справляння ПДВ за новим  Податковим кодексом……13

2.2.2. Регулююча  функція акцизу у нових умовах  справляння непрямих податків………………………………………………………………………………19

2.2.3. Операції  з ввізним або вивізним митом…………………………………….22

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………25

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...26

       ВСТУП 

      Усвідомлюючи  нагальність і необхідність проведення податкової реформи, 2 грудня 2010 року було ухвалено Податковий кодекс України, що набув чинності з 1 січня 2011 року. Прийняття кодексу дозволить створити прогнозоване і зрозуміле правове поле. Водночас законодавчі зміни не повинні полягати виключно у кодифікації діючих норм. Стратегічною метою реформи має стати перехід від домінування фіскального принципу податкової політики, коли вона розглядається виключно як інструмент мобілізації доходів до бюджету, до більш активної реалізації її регулятивного потенціалу в напрямі стимулювання економічного розвитку.

      Тема  цієї роботи: «Система непрямого оподаткування  в Україні».

      Серед безлічі існуючих в сучасному  суспільстві проблем найбільш актуальною є проблема непрямого оподаткування. Ця проблема актуальна на макро- і мікроекономічному рівнях. Формування ефективної податкової системи глибоко зачіпає інтереси, як держави, так і всіх господарюючих суб'єктів. Перехід до ринкової економіки в Україні зумовив зміну багатьох економічних інститутів і основ господарювання. Не оминув цей процес і податкову систему, адже непрямі податки - один з головних регуляторів ринкової економіки. Тому основним завданням уряду є розробка і впровадження податкової політики, що сприяє економічному зростанню країни і підвищенню добробуту народу. Формування ефективної системи непрямого оподаткування і політика її реалізації - важливе економічне завдання загальнодержавного значення.

      Метою цієї роботи є аналіз системи непрямого оподаткування в Україні.

      Об’єктом  дослідження виступає сучасна система непрямого оподаткування в Україні.

      Предметом роботи є дослідити теоретико-методологічні засади формування системи непрямого оподаткування в Україні та зробити аналіз цієї системи.

      РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИКО-МЕДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ СИСТЕМИ НЕПРЯМОГО  ОПОДАТКУВАННЯ В  УКРАЇНІ 

1. Суть  та основні проблеми Податкового кодексу України у контексті створення умов для економічного зростання

      Принцип економічної ефективності можна  розглядати з двох позицій. З одного боку, відбувається виконання фіскальної функції непрямих податків. Розглядаючи дотримання цього принципу в аспекті опосередкованого оподаткування, слід зазначити, що саме непрямі податки є головними наповнювачами бюджету та мають переважно фіскальну спрямованість, забезпечують швидкість, повноту та регулярність надходжень від цих платежів; вони є надійною і легко контрольованою дохідною базою бюджету. З іншого боку, принцип економічної ефективності тісно пов'язаний із виконанням податками регулюючої функції. За допомогою цих фінансових інструментів здійснюється формування конкурентного середовища, впровадження прогресивних технологій.

      З 1 січня 2011 року набув чинності новий  Податковий кодекс України. Але окремі його статті розтягнуті у часі на різні  терміни аж до 2020 року. Якби всі зміни  вступили в силу одночасно, виникла  би величезна діра в бюджеті, яку неможливо було б перекрити. Податковий кодекс України має реєстраційний № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.

      Кодекс  опублікований у газеті «Голос України» вiд 04.12.2010 - № 229, (№ 229 - 230) [6].

      Які  основні зміни, що на сьогоднішній день вже застосовуються та будуть застосовані найближчим часом, було внесено до нового Податкового кодексу України стосовно нарахування та сплати непрямих податків?

      У 2014 році до 17% знизиться ставка податку  на додану вартість. Але вже з  січня 2011 року Податковим кодексом були введені певні механізми, які дозволять бюджету підготуватися до безболісного переходу на нижчу ставку оподаткування.

      Слід  зауважити, що новий Податковий кодекс приймався поспішно,  аби норми  кодексу були застосовані для  формування держбюджету на 2011 рік. При цьому віце-прем'єр-міністр висловлював впененність про те, що буде багато критики по цьому документу.

      Проблемних  питань та критики нового Податкового  кодексу  справді багато. На думку  окремого кола народних депутатів, після прийняття цього документа погіршаться умови ведення бізнесу для найдрібніших суб'єктів господарювання.

      Проблема  полягає в наступному: на сьогоднішній день Україна все ще перебуває  у стадії боротьби з наслідками економічної  кризи, а цей період характеризується певними тимчасовими заходами уряду. Податкова реформа ж — це те, що має здійснюватися в досить стабільній ситуації. Тому на думку експертів, на сьогоднішній день не будуть ефективними заходи, які були б ефективними в нормально працюючій економіці.

      Але за інформацією, що нині доступна в засобах масової інформації, можна зробити висновки, що за новим Податковим кодексом адміністрування податків в державі є більш жорстким. Та й у ньому передбачено цілу низку новацій, які не можуть бути підтримані бізнесом.

      Що  ж до альтернативного варіанта вдосконалення  податкового законодавства України у контексті нарахування та сплати непрямих податків, то тут варто зауважити, що представники підприємництва багато працювали над питаннями, які стосуються спрощеної системи оподаткування. Але, на жаль, дуже багато пропозицій, які були пов'язані саме з цією сферою, не завжди сприймалися представниками ДПА чи Мінфіну. Зокрема, це пропозиції щодо визначення суб'єктів господарювання, які можуть користуватися спрощеною системою оподаткування, обсягу доходів і величини самих податкових зборів.

      Таким чином, одним із завдань державної податкової політики повинно бути встановлення такого оптимального рівня й умов непрямого оподаткування, які б забезпечили баланс інтересів держави і платників. Проблема полягає в тому, що інтереси ці динамічні й залежать від безлічі факторів, тому оптимальні для певних умов і в конкретний момент часу параметри податкової системи перестають забезпечувати баланс інтересів зі зміною пріоритетів розвитку суспільства та цілей економічної й соціальної політики держави [5]. 

2. Характеристика  сучасної системи  непрямого оподаткування  в Україні

      Система непрямого оподаткування в Україні  виглядає наступним чином (рис.1.1):

Рис. 1.1. Види непрямих податків в Україні 

      Акциз - один із різновидів здійснюваних державою податків (зборів), не пов’язаних з одержанням прибутку підприємцем (товаровиробником, торговцем). Це найпоширеніші державні непрямі податки (збори) на певні продукти масового попиту (предмети розкоші, тютюн, алкогольні напої, коштовні метали та інше), які стягують з виробників чи продавців товарів. Акциз включається у ціну товару, яку сплачує споживач товару, його розмір і сума стягуються у державний чи місцевий бюджети. Часто застосовується на окремі імпортні товари з метою захисту внутрішнього ринку й підтримки вітчизняного товаровиробника.

      В Україні акциз зазвичай встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і в теорії вилучає частину надприбутків, які отримуються від продажу подібної продукції. Оподатковуваним оборотом є вартість підакцизних товарів, що продаються, виходячи з відпускних цін без акцизного збору. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизу встановлюються ВРУ.

      Строки  сплати для підприємства-виробника алкогольних напоїв на 3 день після продажу.

      Акцизний  збір за алкогольні напої та тютюнові вироби сплачується шляхом придбання  акцизних марок (знак, що наклеюється  на продукт і свідчить про сплату акцизу) [1, c. 504].

      Податок на додану вартість (ПДВ) - непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.

      Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.

      ПДВ - найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Так, він становить 39,7% від загальних доходів держбюджету за 2010 рік (35,7% в 2009 році) - це найбільше за обсягом джерело доходів держави.

      Об'єктом  оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території  України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності [9].

      Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. У випадку, якщо звичайна ціна перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість. Слід мати на увазі, що до бази оподаткування включено всі податки , у тому числі і акцизний та митний збори.

      Існує дві можливих ставки оподаткування: звичайна (20%) і нульова (0%).

      Нульова ставка оподаткування застосовується щодо:

• експортованих товарів та супутніх експорту послуг;
• поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;
• поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
• поставок для заправки або постачання космічних кораблів;
• поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні (безмитними);
• послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.

      Податкове зобов'язання платника податку - загальний ПДВ, що нарахований платником податків і включена до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді. Податковий кредит - сума податку на додану вартість, що сплачена платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Термін сплати ПДВ - 12 або 40 днів.

         Невід'ємно з податковим кредитом  пов'язане поняття відшкодування  ПДВ.

      Бюджетне  відшкодування ПДВ - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку - покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної [8, c.463].

      Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. В залежності від мети введення розрізняють такі види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

      Ввізне  мито нараховується на товари та інші предмети у разі ввезення таких на митну територію держави. Воно є диференційованим:

• стосовно товарів, які надходять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони;
• стосовно товарів, котрі надходять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.

      Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети за їх вивезення за межі митної території держави.

      Сезонне мито застосовується на окремі товари на строк не більший ніж чотири місяці від моменту його встановлення. Сезонне мито може бути ввізним і  вивізним.

      Спеціальне  мито - вид мита, рівень ставок якого  встановлюється на більш високому рівні  в порівнянні зі звичайним як міра захисту внутрішнього ринку від  надмірного імпорту. Спеціальне мито застосовується:

• як спосіб захисту українських виробників в цілому;
• як спосіб захисту національного товаровиробника, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах або за умов, що можуть завдавати шкоди національному товаровиробнику;
• як запобіжний засіб проти порушення національних інтересів учасниками зовнішньоекономічної діяльності;
• як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів.

      Антидемпінгове мито застосовується у разі:

• увезення на митну територію товарів за демпінговими цінами, що завдає шкоди національному товаровиробнику;
• вивезення за межі митної території товарів за ціною, істотно нижчою від цін інших експортерів - конкурентів.

      Компенсаційне мито застосовується у разі:

• увезення на митну територію товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоди національному товаровиробнику;
• вивезення за межі митної території товарів на виробництво, переробку, продаж або споживання котрих надавалася державна субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державі.

      Міжнародна  практика, а також український  досвід свідчать, що найпоширенішим є мито на імпорт [10]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ 

      2.1. Адміністрування податку на додану вартість 

      За  останнє десятиріччя в теорії та практиці оподаткування міцно  вкоренилося поняття «фіскальне адміністрування» або «податкове адміністрування», або «податкове адміністрування», які були запозичені українськими науковцями із закордонної практики наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

      ПДВ є одним із найбільших джерел надходження коштів до бюджету України. Згідно з матеріалами ДПАУ, загалом за 2010 рік в цілому по Україні до державного бюджету надійшло 24,9 млрд. грн. податку на додану вартість або 39,7% усіх доходів бюджету і 6,3% ВВП. Нижче наведена таблиця 2.1, що ілюструє динаміку росту питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів у відсотковому відношенні до ВВП.

      Таблиця 2.1. Динаміка питомої ваги ПДВ у 2008-2010 роках

      Найбільші суми податку за 9 місяців 2011 року відшкодовано платникам Донецької області (3,5 млрд. грн.), м. Києва (1,9 млрд. грн.), Дніпропетровської (1,5 млрд. грн.), Луганської (0,9 млрд. грн.), Запорізької (0,7 млрд. грн.), Полтавської (0,7 млрд., грн.) областей [11].

      Порівняльна помісячна динаміка надходжень ПДВ  до бюджету за 2009 та 2010 рр. представлена діаграмою на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Надходження з податку на додану вартість 

      Процедура відшкодування податку на додану вартість має багато зловживань, проблем та неузгодженостей. Крім того, протягом останніх п’яти років Україна поступово наближається до балансу отриманого i відшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

      Під адмініструванням податку на додану вартість можна розглядати взаємовідносин між державою, суб’єктами господарювання і органами стягнення, як сукупність взаємопов’язаних управлінських процедур, операцій та функцій прикладного характеру, які здійснюються органами виконавчої влади в безперервному циклічному процесі реалізації податкової політики держави з метою забезпечення мобілізації податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування.

      Незрозумілим  залишається той факт, що загалом по Україні основна сума податкової заборгованості із ПДВ припадає на підприємства - виробники, а суми, пред’явлені до відшкодування ПДВ, погашаються організаціям - посередникам, а отже, виникає потреба у ліквідації цієї диспропорції [2, c. 6-7].

      2.2. Непряме оподаткування  експортно-імпортних  операцій у нових  законодавчих умовах 

      2.2.1. Дослідження умов  справляння ПДВ  за новим Податковим  кодексом 

      Новій Податковий кодекс залишив за митними органами повноваження щодо контролю за справлянням мита, акцизного податку, податку на додану вартість під час ввезення товарів і предметів в Україну та вивезення з її митної території.

      Функції адміністрування ПДВ з вироблених в Україні товарів та відшкодування  податку з бюджету, як і раніше, закріплені за податковими органами.

      Відповідно  до податкового законодавства в  Україні діє порядок відшкодування  ПДВ під час експорту товарів  за принципом місця призначення, що відповідає загальновизнаним правилам міжнародної торгівлі. Це має велике значення для економіки України, оскільки значна частина національного доходу країни залежить від продажу продукції на експорт, частка якого в останні роки стабільно становить більше половини ВВП. Отже, питання відшкодування ПДВ найбільш актуальне, насамперед для експортерів.

      Нововведенням Податкового кодексу є процедура автоматичного відшкодування ПДВ з бюджету за результатами податкової перевірки, яка триває 20 днів після граничних термінів подання звітності.

      Право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають  платники, які відповідають одночасно  таким критеріям:

      –  не перебувають у судових процедурах банкрутства;

      –  зараховані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і стосовно них не внесено записів про відсутність відомостей, припинення діяльності тощо;

      –  питома вага операцій платника за нульовою ставкою ПДВ протягом попередніх 12 місяців сукупно становить не менше 50 % загального обсягу поставок;

      –  сума розбіжностей між податковим кредитом платника й податковими зобов’язаннями його контрагентів не перевищує 10% заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;

      –  середня заробітна плата працівників не менше ніж у 2,5 рази перевищує мінімальний установлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох кварталів;

      –  відповідають одному з таких критеріїв:

      а)  або кількість працівників перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних кварталів;

      б)  або залишкова балансова вартість основних фондів на звітну дату за даними обліку перевищує суму ПДВ, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

      в)  або рівень податкового навантаження з податку на прибуток (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) вищий від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних кварталів;

      –  не мають податкового боргу [3, c. 30-33].

      Тест  на відповідність платника зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подання звітності.

      Суми  податку, не відшкодовані платникам  протягом установленого терміну, вважаються заборгованістю бюджету, на яку нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ.

      Платники  ПДВ, які протягом 3 послідовних років відповідають зазначеним критеріям, вважаються такими, що мають позитивну податкову історію, і для них з 1 січня 2014 р. в чотири рази буде скорочено термін проведення перевірки.

      У разі позитивного ставлення до нового порядку відшкодування ПДВ у цілому не можна не відзначити, що за підсумками січня поточного року правом на його застосування скористалися  лише 24 платники.

      За  даними Міністерства фінансів України, загальний обсяг відшкодування  ПДВ з державного бюджету в 2010 р., з урахуванням погашення простроченої заборгованості попередніх років, становив 40 671,8 млн. грн. Одним з можливих способів зниження гостроти проблеми бюджетного відшкодування ПДВ експортерам є зміна підходів до політики податкового стимулювання експортерів. Обкладання нульовою ставкою ПДВ експорту всієї продукції приводить до збереження його сировинної структури і, як наслідок, застосування екстенсивної моделі економічного розвитку. Тому важливо залишити нульову ставку ПДВ лише для експорту товарів з високою часткою доданої вартості й звільнити від сплати податку експорт іншої продукції. В останньому випадку ПДВ, оплачений у ціні придбаних ресурсів, зараховуватиметься на витрати виробництва, що виключить можливість відшкодування ПДВ експортерам товарів з низькою часткою доданої вартості.

      У зв’язку із цим перехідними положеннями (підрозділ 2, п. 15, п. 16) Податкового кодексу  передбачено, що до 1 січня 2014 р. операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, зернових культур  товарних позицій 1001-1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами - виробниками зазначених товарів, деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТЗЕД звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

      Операції  з постачання необроблених шкур та чиненої шкіри без подальшої  обробки (товарні позиції 4101-4103, 4301) звільняються від оподаткування  податком на додану вартість, у тому числі при експорті, у період з 01 січня 2012 р. до 31 грудня 2013 р.

      Отже, Податковий кодекс започаткував перехід  до політики диференційованого стимулювання експорту, що сприятиме позитивним змінам в економіці в цілому. ПДВ з увезених товарів, як і раніше, залишається найвагомішим джерелом доходів державного бюджету (рис. 2.2):

      Рис. 2.2. ПДВ з увезених товарів у загальних надходженнях податку до державного бюджету, млрд. грн. (2010, 2011 – планові показники) 

      Під час ввезення товарів в Україну в митних режимах імпорту та реімпорту суми ПДВ підлягають сплаті до державного бюджету безпосередньо на єдиний казначейський рахунок до/або на день подання митної декларації за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

      Умовне  звільнення від оподаткування застосовується в митних режимах тимчасового  ввезення (вивезення). У митних режимах  митного складу, знищення, магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від оподаткування. У митних режимах транзиту й відмови на користь держави податок не сплачується.

      Що  стосується динаміки надходжень ПДВ  до бюджету з товарів, які вироблені  в Україні з подальшою реалізацією  за кордон, та відшкодуванням ПДВ від  імпортних операцій, то вона виглядає наступним чином (табл. 2.2):

      Таблиця 2.2. Динаміка надходжень податку на додану вартість від продукції, яка вироблена в Україні