Система вищої освіти в Україні та в інших країнах світу

Міністерство освіти та науки України

Дніпропетровська Державна Фінансова Академія

Економічний факультет

Індивідуальна робота

З навчальної дисципліни

«Університетська освіта»

На тему:

«Система вищої освіти в Україні та в інших країнах світу»

 
Зміст

1.1 Ступенева система вищої освіти. Термін навчання…………………………..3

1.2 Система акредитації  в Україні…………………………………………………5

1.3 Якісні та кількісні характеристики вищих навчальних закладів…………………….6

2.1 Загальна інформація про вищу освіту в Швейцарії………………………………………..7

2.2 Ступенева  система вищої освіти в Швейцарії…………………………………………………7

2.3 Альтернатива  системи акредитації в Швейцарії…………………………………………….8

2.4 Якісні та кількісні характеристики вищих навчальних закладів Швейцарії..9

3.1 Загальна інформація про вищу освіту в Італії………………………………………………..10

3.2 Ступені  освіти в Італії……………………………………………………………………………………..10

3.3 Стипендії  та гранти в Італії………………………………………………………………………………11

4.1 Вища освіта  у Канаді……………………………………………………………………………………….12

4.2 Кваліфікації в Канаді…………………………………………………………...14

5.1 Загальні відомості про вищу освіту в Великій Британії……………………..16

5.2 Ступеневість освіти в Великій Британії………………………………………17

5.3 Доступність вищої освіти в Великій Британії………………………………..18

6. Висновки. Особливості  системи вищої освіти в Україні……………………...19

Список використаних джерел……………………………………………………..21

1. Вища освіта в Україні

1.1 Ступенева система вищої освіти. Термін навчання

Вища освіта, як одна з найважливіших складових системи освіти, формує в людині певний рівень знань, умінь та навичок, які можна застосувати до відповідних видів діяльності. Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (характеристики, яка визначає ступінь сформованості знань, умінь та навичок особи, що надають здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності) на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "Магістр" (повна вища освіта).

Прийняття такої розгалуженої схеми має принципове значення, оскільки це гарантує людині вільність вибору і дає можливість отримати освіту у відповідності до розумових і професійних здатностей.

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

Термін навчання:

• молодший спеціаліст – на базі повної загальної середньої освіти – не більше 3 років;
• на базі базової загальної середньої освіти – не більше 4 років;
• бакалавр – на базі повної загальної середньої освіти – не більше 4 років;
• при наявності "молодшого спеціаліста" - 2-3 роки;
• спеціаліст – на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;
• магістр -- на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;
• на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста – не більше 1 року.

Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність створення короткотермінових навчальних програм перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати система післядипломної освіти.

Сьогодні відбуваються позитивні зміни у формуванні комплексної системи післядипломної освіти, як складової частини національної освіти. Функціонує понад 500 державних та недержавних навчальних закладів та підрозділів, із яких близько 200 вищих навчальних закладів післядипломної освіти, підпорядковані безпосередньо Міністерству освіти й науки України.

Поряд із цим 23 міністерств та відомств мають власну мережу закладів, серед яких найбільш вагомі - аграрна, промислова та транспортна галузі. Через систему післядипломної освіти щорічно проходить 300 тис. фахівців, у тому числі близько 30 тис. отримують вищу освіту різного освітньо-кваліфікаційного рівня з 58 спеціальностей.

2. Система акредитації в Україні

Під акредитацією розуміють процедуру надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-медичного та матеріально-технічного забезпечення.

Вищій навчальний заклад України отримує певний рівень акредитації у відповідності до спроможності цього закладу проводити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

В нашій державі встановлено 4 рівні акредитації:

• ВНЗ І рівня (технікум) – на базі повної загальної середньої освіти, особи здобувають неповну вищу освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста, на базі базової загальної середньої освіти, особи здобувають повну загальну середню освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста;
• ВНЗ ІІ рівня (коледж) – здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями о-кр молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки о-кр бакалавра;
• ВНЗ ІІІ рівня (інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) – здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки о-кр бакалавра та спеціальностями о-кр спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
• ВНЗ IV рівня (університет, академія, інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) – здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки о-кр бакалавра та спеціальностями о-кр спеціаліста, магістра.

В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І - ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети).

3. Якісні та кількісні характеристики вищих навчальних закладів

Мережа вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації налічує 664 вищих навчальних заклади, у тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисяч студентів.

Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації налічує 315 закладів, у тому числі 223 державної форми власності.

Функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів та академій. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної чисельності студентів.

Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392 студентів на 10 тис. населення.

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.

2. Вища освіта в Швейцарії

2.1 Загальна інформація про вищу освіту в Швейцарії

Швейцарія більше відома у нас своїми банками, ніж школами та вузами. Проте навчальні заклади цієї країни заслуговують найретельнішого розгляду. Країна здавна відома якістю освіти. При населенні 7,159 млн. людей (2000 р.) близько 1,1 млн. учнів та студентів. Школи готельного менеджменту, вищі навчальні заклади ("політехнічні школи", вузи та університети) відносяться до кращих у світі.

І це при тому, що загальної освітньої програми у Швейцарії не існує. Країна поділена на 26 кантонів (областей) і кожен з них, спільно з федеральним урядом, розробляє власну модель цієї системи, орієнтуючись на потреби регіону. Такий підхід варто застосувати і в Україні де економічний розвиток регіонів дуже різний.

Інтернаціоналізм та космополітизм, властиві Швейцарії, вплинули і на її місцеву систему освіти. Саме в цій країні вперше з’явилися міжнародні школи та університети, тут були створені перші міжнародні навчальні програми (наприклад, International Baccalaureate). Швейцарські ВНЗ постійно об’єднуються, працюють над спільними дослідницькими проектами чи спільно навчають студентів за різними програмами.

2. Ступенева система вищої освіти Швейцарії

Швейцарія також має ступеневу вищу освіту. Вища школа містить два сектори: університетський та професіональний. Неуніверситетський тип є більш вузькопрофільним та тісно пов’язаним з професійною діяльністю. Саме тут вищу освіту отримує більше чверті швейцарців. Я вважаю за доцільне виділити такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

Молодшим спеціалістом можна вважати випускника коледжу, після навчання протягом 3-4 років. Такі випускники мають вузьку спеціалізацію та якісну професійну підготовку.

Рівень бакалавра надають кращі в світі інститути готельного менеджменту та туризму. Це, загалом, 4-річна програма навчання, яка може становити і шість років, в залежності від факультету.

Ступінь ліценціата (Lizentiat) чи диплом (Diploma) відповідають рівню магістра, але можуть надаватися лише університетом.

Наступний ступінь — докторант (PhD) — потребує ще 3 років навчання.

3. Альтернатива системи акредитації в Швейцарії

Поняття "акредитації" офіційно не існує. Але функції підготовки між ВНЗ є чітко розподіленими. Градація цих навчальних закладів, за вимогами до абітурієнта при вступі, така:

• коледжі,
• політехнічні школи,
• вищі спеціалізовані школи,
• інститути,
• університети.

Усі з них, крім університетів, орієнтують студента переважно на виробничу діяльність

Термін навчання та напрям підготовки:

• коледж – 3-4 роки, готельний бізнес, бухгалтерський облік та інші спеціальності для ділового життя,
• політехнічні школи –4-5 роки, архітектура та різні інженерні науки,
• вищі спеціалізовані школи–4-5 роки, фахівці сфери національної економіки, громадського життя (економісти, управляючі, декоративне мистецтво, спорту),
• інститути – 4-6 років, підготовка фахівців переважно сфери послуг (готельний бізнес і т. п.),
• університети-5-6 років, різнопланова підготовка.
4. Якісні та кількісні характеристики вищих навчальних закладів Швейцарії

У Швейцарії 12 державних університетів: сім "класичних" кантональних університетів —в Базелі, Берні, Фрібурзі, Женеві, Лозанні, Невшателі, Цюріху та в Санкт-Галені — два невеликих кантональних вузи у статусі університету University College of Lucerne та Universita della Svizzera Italiana в Лугано, а також дві спеціальні політехнічні школи EPF.

Lausanne та ETH Zurich, де вчать інженерним наукам та архітектурі.

У Швейцарії нараховується близько 120 різних коледжів. Є і приватні вузи типу Європейського університету, проте швейцарці ставляться до таких закладів з недовірою і не визнають їхні дипломи.

Зараз у вузах Швейцарії навчаються 90.000 студентів.

Через те, що ВНЗ підпорядковуються і федеральному уряду, і кантонам, єдиної освітньої програми у них немає. Обов'язковий мінімум існує лише для інженерних факультетів, факультетів економіки, права, менеджменту, сільського господарства та дизайну. Програми по всім іншим спеціальностям у різних кантонах суттєво відрізняються один від одного.

Переважно готують фахівців для фінансової, виробничої та сфери послуг. Це пояснюється державними потребами: прибутки держави від промисловості складають 24,4% ВВП, фінансової діяльності - 21,4% (майже порівну), крім того, на кожного мешканця Швейцарії припадає один іноземець.

3. Вища освіта в Італії

3.1 Загальна інформація про вищу освіту в Італії

До системи вищої освіти Італії входять навчальні заклади двох видів - університети та інститути й коледжі. Сектор університетської освіти складається з 83 університетів, в тому числі: 58 державних (Univarsitastatali); 17 недержавних, акредитованих на державному рівні (Universitanonstatali, legal mentericonosciute); 2 університети для іноземних студентів (Universitaper Stranieri); 3 вищі школи, що спеціалізуються на післядипломному навчанні (ScuoleSuperiori); 3 політехнічних університети (Politecnici).

Крім університетів, вищу освіту можна отримати в таких                    чотирьох видах освітніх установ: 
- вищих школах дизайну; політехнічних інститутах мистецтв, академіях мистецтв, консерваторіях і акредитованих музичних інститутах,                 вищих школах музики і хореографії, національних                                 академіях; 
- вищих школах мовної підготовки; 
- вищих школах інтегрованого навчання (FIS) за програмами технічної освіти та підготовки технічних спеціалістів (IFTS); 
- установах, які перебувають у підпорядкуванні інших міністерств і де готують фахівців в окремих областях (архівна справа, дипломатія, реставрація, військова справа тощо).

2. Ступені освіти в Італії

I СТУПІНЬ. Студенти проходять бакалаврську програму (Corsidi Laurea, CL), основна мета якої полягає в навчанні загальним науковим дисциплінам і методам, а також у розвитку спеціальних професійних навичок. Навчання на першому ступені вищої освіти триває 3 роки. 
II СТУПІНЬ. У рамках здобуття другого ступеню вищої освіти студенти можуть пройти навчання за програмами підготовки фахівців (Corsidi Laurea Specialistica (CLS)), програмами спеціалізації першого рівня (Corsidi Specializazionedi 1 livello (CS1)) і магістерськими програмами першого рівня (Corsidi Master Universitariodi 1 livello (CMU1)). Тривалість навчання від 2 до 3 років. 
III СТУПІНЬ. Навчання для аспірантів включає програму проведення дослідницької діяльності з присудженням ступеню доктора наук (Corsidi Dottoratodi Ricerca-CDR), програми спеціалізації другого рівня (Corsidi Specializzazionedi 2 livello-CS2) та магістерські програми другого рівня (Corsidi Master Universitariodi 2 livello (CMU2)).

3. Стипендії та гранти в Італії

Уряд Італійської Республіки через Італійський інститут культури надає стипендії, метою яких є розвиток міжнародного культурного співробітництва та поширення італійської культури, мови і науки. Навчальні стипендії надаються для проходження навчання та/або проведення досліджень в таких державних або офіційно визнаних навчальних закладах: університетах, політехнічних інститутах, інститутах вищої освіти в галузі мистецтва і музики, інститутах з реставрації, національних школах кінематографії, дослідницьких центрах і лабораторіях, бібліотеках, архівах і музеях, що співпрацюють з курсами університетської або аспірантської освіти, на які                                           кандидат повинен бути обов'язково записаний. 
Кандидати можуть отримати стипендії на короткострокові мовні курси, окремі університетські курси, навчання для здобуття вищої освіти, курси вищої освіти в галузі мистецтва і музики (академії, консерваторії, інститути з реставрації, Національна школа кінематографії), курси італійської мови та культури для викладачів італійської мови, курси післядипломної освіти (аспірантура, майстер, спеціалізації, за винятком медичних дисциплін), а також для проведення науково-дослідницької роботи.

4. Вища освіта у Канаді

4.1 Вища освіта у Канаді

Отримати освіту після закінчення середньої школи можна в навчальних закладах, що пропонують вищу і професійно-технічну освіту. Незважаючи на те, що канадські студенти повинні платити за навчання, вони мають доступ до фінансової допомоги у виді стипендій, грантів і студентських позик, наданих федеральним і місцевим урядом.

Головною рисою післяшкільної освіти в Канаді є розмаїтість вибору. Історично склалося так, що навчальні заклади, що пропонують вищу освіту, були основними установами, де можна було отримати освіту після закінчення школи. Однак у 1960-х роках з’явилися альтернативні навчальні заклади, що готували студентів для набуття професійно-технічних кваліфікацій. Ці навчальні заклади звичайно називаються „суспільні коледжі” (community colleges).

Тривалість навчання визначається самими навчальними закладами, дисциплінами, що викладаються, структурою і вимогами системи освіти конкретної провінції. Наприклад, диплом вищої освіти (Bachelor Degree) можна одержати після 3 або 4 років навчання, у залежності від того, який рівень обраний студентом – загальний або почесний. Більшість університетів – англомовні, але існують незалежні французькі установи, в основному в Квебеку. Такі провінції як Alberta, Saskatchewan, Manitoba, Ontario і Nova Scotia мають університети, де викладання ведеться двома мовами. Деякі вищі навчальні заклади, що ведуть навчання тільки однією мовою, дають можливість студентам здавати роботи, іспити і дисертації на кожній із двох мов.

У Канаді можна набути як кваліфікації початкової вищої освіти (undergraduate studies), так і дипломи та сертифікати на аспірантському рівні (postgraduate studies). Навчальні заклади, а іноді окремі факультети, установлюють свої власні стандарти прийому на курс навчання. У той же час навчальні заклади в одній і тій же провінції, як правило, мають однакові вимоги щодо зарахування на навчання, особливо для набуття першої вищого освіти. У Канаді не існує загальнонаціональних вступних екзаменів. Окремі навчальні заклади не проводять вступних екзаменів. Деякі фахові факультети, однак, вимагають здачі вступних екзаменів з дисциплін, що відноситься до курсу навчання. Атестат про середню освіту є мінімальною, але іноді недостатньою вимогою для вступу до університету. Більшість навчальних закладів або факультетів вимагають від абітурієнтів успішного закінчення певних курсів або одержання мінімальних оцінок за попереднє навчання.

Прийняття на навчання дорослих студентів вимагає досягнення абітурієнтом 21 року і демонстрації здатності до успішного навчання у вищому навчальному закладі.

Академічний рік поділятися на 2 терми або семестри, хоча деякі установи мають літні або міжсезонні програми. Тільки невелика кількість навчальних закладів працюють по системі 3-х семестрів, що рівні по тривалості. У цьому випадку студенти можуть розпочати навчання на початку кожного з 3-х семестрів. Деякі університети мають програми, що дозволяють студентам одержувати академічні знання й у той же час працювати поза кампусом на повну ставку. Незважаючи на те, що такі програми триваліші від звичайних програм, вони надають студентам можливість одержання кваліфікації і цінного досвіду роботи за фахом.

У Канаді також поширені вечірнє та дистанційне навчання, особливо для набуття першої вищої освіти. Це пов’язано з тим, що Канада - це дуже велика країна і багато людей живуть у районах, де доступ до традиційного навчання може бути обмеженим.

2. Кваліфікації в Канаді

Bachelor degree (диплом початкової вищої освіти — бакалаврські кваліфікації) – це кваліфікація вищої освіти з присвоєнням ступеня бакалавра за наступними спеціальностями: інженер, фармаколог, бізнес, комерція, юриспруденція і т.д. Одержати цю кваліфікацію можна після 3-х років навчання. Студенти, що добре закінчили 3-х річне навчання, мають можливість продовжити навчання й одержати кваліфікацію почесної початкової вищої освіти (honours degree). Ця кваліфікація дає перевагу при пошуку роботи, а також дозволяє студентові продовжити навчання на аспірантському рівні. Деякі дисципліни, такі як юриспруденція або медицина, вимагають від студентів навчання в інтернатурі для одержання ліцензії (права) на роботу за даною  спеціальністю.

Master degree (диплом магістра) - це кваліфікація на аспірантському рівні з присвоєнням магістерського ступеня з дисциплін: учительська справа, інженерна справа, гуманітарні науки і т.д. Одержати цю кваліфікацію можна за 2 роки навчання.

Doctorate (диплом Доктора Наук) — це вища аспірантська кваліфікація, що надає право присвоїти студентам ступінь Доктора Філософії. Для вступу на цю програму навчання необхідно мати кваліфікацію магістра, за рідким винятком обдарованих студентів приймають на цю програму після одержання кваліфікації початкової вищої освіти (у більшості випадків при наявності почесної початкової вищої освіти). Докторська програма триває 3 роки і включає відвідування занять, науково-дослідну роботу і захист дисертації наприкінці навчання. За деякими програмами тривалість навчання може бути 4 або 5 років.

Плата за навчання у вищих навчальних закладах дуже відрізняється в різних провінціях і залежить від навчального закладу, програми навчання і рівня кваліфікації. 

Професійно-технічне освіта також пропонується суспільними коледжами (більш 200). Існують державні і приватні коледжі, що пропонують напівпрофесійні і технічні  кваліфікації, а також підготовчі курси для вступу в університети. Суспільні коледжі в провінції Британська Колумбія дозволяють студентам перехід на курс навчання у вищі навчальні заклади, що знаходяться в цій провінції. Також існують вузькоспеціалізовані коледжі, що навчають студентів за кваліфікаціями працівників швидкої допомоги, працівників рибного господарства або фахівців у сфері мистецтва.

Для вступу в суспільний коледж зазвичай потрібен атестат про середню освіту, хоча в деяких випадках можливі й інші варіанти вступу, що залежать від програми навчання і віку абітурієнта. Основна мета суспільних коледжів – це відкрити доступ до навчання максимально більшій кількості студентів. Тому багато коледжів приймають студентів протягом всього року, мають денні і вечірні форми навчання, а також проводять програми на кампусі і за його межами. Студенти вчаться в коледжах від 1 до 4 років. Після 1 року випускникам видаються дипломи. Студенти, що провчилися більш 1 року, одержують, зазвичай, сертифікати. Коледжі готують фахівців для різних галузей і значно підвищують шанси студентів на працевлаштування по отриманій спеціальності. Вартість навчання в суспільних коледжах значно нижча ніж у вищих навчальних закладах.

5. Вища освіта у Великій Британії

5.1 Загальні відомості про вищу освіту в Великій Британії

Університетська система Великобританії бере початок у XII ст., коли були засновані Оксфордський і Кембріджський університети. До початку XIX ст. інших університетів в Англії не було. Однак заснувалися університети в Шотландії - наприклад, у Сент-Эндрюсі (1411р.), Глазго (1451 р.), Абердині (1495 р.) і Единбурзі (1583 р.).

В XIX ст. були засновані: Лондонський університет (1836 р.), універ-ситети у Манчестері – (1851 р.), у Бірмінгемі – (1900 р.), у Ліверпулі – (1903 р.), у Брістолі – (1909 р.), у Редінгу – (1926 р.).

Століття технічного і технологічного прогресу, XX століття продиктувало свої вимоги. Після Другої світової війни в країні були засновані університети в Ноттингемі (1948 р.), Ексетері (1922 р.), Суссексі, Ворвіку, Кенті і Ессексі (60-і роки).

У 1992 р. На базі 33 політехнікумів було створено ряд університетів. Розходження між старими і новими університетами поступово стираються, але усе ще існують. Нові університети, тісно пов’язані з промисловими і торговельними підприємствами, прагнуть сформувати свої навчальні програми, виходячи з запитів роботодавців. Старі університети також виходять на цей шлях, намагаючись налагодити зв’язки з місцевою і національною економікою. Проте в них і понині переважають теоретичні дисципліни - філософія, літературознавство, історія, природничі науки. Старі університети завжди запрошували до себе іноземних студентів, саме тому вони добре відомі у нас, чого не скажеш про нові. Тепер ця тенденція змінюється.

Як і у інших розвинених країнах світу, методика викладання у Великобританії така, що відповідальність за успіх навчання багато в чому покладається на студента. Уся дослідницька робота, що складає левову частку університетського курсу, виконується самостійно, а отже, потрібно багато працювати.

2. Ступеневість освіти в Великій Британії

Учені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, що успішно завершили курс навчання. Формально однакові ступені, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються один від одного, але на практиці їх „вага” визначається репутацією університету.

Система учених ступенів увібрала в себе багато традицій. Приміром, слово „бакалавр” (англійською це ще і „холостяк”) ведеться з тих днів, коли в університетах навчалися тільки юнаки. Мабуть усі вони були неодружені, оскільки мати родину підчас навчання було занадто обтяжливо.

От деякі з учених ступенів першої ступеня, присвоюванні університетами Англії й Уельсу: ВА - бакалавр гуманітарних наук; BEd - бакалавр педагогічних наук; ВEng - бакалавр технічних наук; BSc - бакалавр природничих наук; LLB - бакалавр права; BMus - бакалавр музики; ВМ - бакалавр медицини.

Назви ступенів у різних університетах часом різні, існують і виключення з правил. У деяких шотландських університетах власник першого ступеня в гуманітарних науках - магістр (МА), а не бакалавр (ВА). У деяких університетах, включаючи Оксфорд і Кембридж, ВА присвоюється з гуманітарних і природничих науках, однак кваліфікації бакалавра природничих наук (BSc) у Кембриджі та в Оксфорді є вищим ступенем.

Щоб отримати ступінь бакалавра, необхідно вчитися три (Англія й Уельс) або чотири (Шотландія) роки. Однак є ступені, для одержання яких необхідний ще і досвід практичної роботи, а термін навчання відповідно зростає. Майбутнім дизайнерам, наприклад, потрібно пройти підготовчий курс, а потім - основний трирічний. Для одержання ступеня в галузі медицини, стоматології та архітектури потрібно навчатися до 7 років.

3. Доступність вищої освіти в Великій Британії

Британська система вищої освіти передбачає широкий доступ як громадян країни та і іноземців. Переважає державна форма навчання. Лише у 1973 р. було створено перший (і останній) приватний університету Великобританії: Університет Бекінгема. Цей єдиний вуз, що не одержує державного фінансування, спеціалізується на курсах фінансового менеджменту і бізнесу-адміністрування. До недержавних вузів, крім Університету Бекінгема, належать приватні бізнеси-школи (найвідоміша з них – Ріджент Бізнес Скул, що спеціалізуються на програмах МВА. Однак вони не складають суттєвого сегменту британської системи вищої освіти.