Системи і методи фінансового планування

План

     І. Теоретична частина.

                 1) Питання 1 (6). Системи і методи фінансового 
планування на підприємстві………………………………………………………..2

                 2) Питання 2 (31). Управління залученням банківського кредиту….5

     ІІ. Практична частина.

                 1) Задача №1……………………………………………………………9

                 2) Задача №2……………………………………………………………11

                 3) Задача №3……………………………………………………………12

                 4) Задача №4……………………………………………………………13

                 5) Задача №5……………………………………………………………15

     Використана література…………………………………………………….18 

     І. Теоретична частина.

           1) Питання 1. Системи і методи фінансового планування на підприємстві.

     Фінансове планування – діяльність зі складання  планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих  суб'єктів господарювання, їх корпоративних об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

     Фінансове планування на підприємстві (чи внутрішньо фірмове фінансове планування) базується на використанні трьох основних нею систем:

• прогнозування фінансової діяльності;
• поточне планування фінансовою діяльністю;
• оперативне планування фінансової діяльності.

     Кожній з цих систем фінансового планування притаманний певний період і свої форми реалізації його результатів (табл.1.)

     Таблиця 1. Системи фінансового планування і форми реалізації його результатів на підприємстві

     Об'єктом  фінансового планування є фінансові  ресурси, що утворюються в процесі  розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом - різні види фінансових планів і прогнозів.

     Фінансовий план - це план формування і використання фінансових ресурсів.

     Фінансові плани мають форму балансу, тобто прибуткові й видаткові розділи. Фінансовий план тільки тоді має практичне значення, коли існує збалансованість прибуткової й видаткової частини. Тому фінансовий баланс і фінансовий план – поняття тотожні.

     До  фінансових балансів включаються:

       баланси доходів і витрат підприємств, організацій, установ усіх форм власності;

       баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій,

     міністерств, відомств, державних комітетів;

       баланси доходів і витрат бюджетних установ;

       баланси фінансових ресурсів областей, районів, міст;

       державний бюджет та місцеві бюджети;

       баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

       фінансові баланси окремих фінансових інститутів;

       баланс грошових доходів і витрат населення;

       платіжний баланс.

     Діяльність, пов'язана зі складанням кожного  фінансового плану, передбачає виконання певних видів робіт із використанням відповідних методів, а саме; нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового і методу економіко-математичного моделювання.

     У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

     Суть  нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

     Нормативний метод буде ефективним за умови, що норми і нормативи

     відповідають таким вимогам:

     вони мають бути науково обґрунтованими;

     прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід);

     тривалої дії;

     стабільними.

     За  використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

     Досить перспективним є метод економіко-математичного моделювання. Ґрунтується він на розробленні математичної моделі фінансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення. 

     2) Питання 2 (31). Управління залученням банківського кредиту.

     При розширенні господарської діяльності підприємства пріоритетна роль належить банківському кредиту. Даний кредит має широку цільову спрямованість  і залучається в найрізноманітніших видах. В останні роки в кредитуванні підприємств беруть участь не тільки вітчизняні, але й закордонні банки, особливо в кредитуванні спільних підприємств.

     Діяльність  підприємства щодо залучення позикового капіта-лу пов'язана безпосередньо з функціонуванням кредитного рин-ку розвитком його видів і сегментів, станом його кон’юнктури. Безпосередніми учасниками фінансовихоперацій на кредит-ному ринкує кредитори і позичальники. Основна функція креди-торів - продаж кредитних ресурсів у грошовій або іншій формах для задоволення різних потреб підприємств і організацій у пози-ковому капіталі.

     Під банківським кредитом розуміються  кошти, надані банком у борг клієнту  для цільового використання на встановлений термін під визначений відсоток.

     Банківський кредит надається підприємствам  на сучасному етапі в таких  основних видах:

     1. Бланковий (незабезпечений) кредит  під здійснення окремих господарських  операцій, як правило, дається  комерційним банком, що здійснює  розрахунково-касове обслуговування  підприємства. Хоча формально він  носить незабезпечений характер, але фактично забезпечується  розміром дебіторської заборгованості  підприємства і його засобів  на розрахунковому й інших  рахунках у цьому ж банку.  Крім того, даний вид кредиту  є звичайно "тим, що сам ліквідовується", бо здійснена при його посередництві  господарська операція генерує  при її завершенні грошовий  потік, достатній для його повного  погашення. Даний вид кредиту  дається, як правило, тільки  на короткостроковий період.

     2. Контокорентний кредит (овердрафт)  дається банком звичайно під  забезпечення, але ця вимога не  є обов’язковою. При наданні даного  кредиту банк відкриває підприємству  контокорентний рахунок, на якому  враховуються як кредитні, так і розрахункові його операції. Контокорентний рахунок використовується в якості джерела кредиту в обсязі, що не перевищує встановлене в кредитному договорі максимальне негативне сальдо (контокорентний ліміт). За негативним залишком контокорентного рахунку підприємство сплачує банку встановлений кредитний відсоток; при цьому договором може бути визначено, що за позитивним залишком цього рахунку банк нараховує підприємству депозитний відсоток. Сальдування надходжень і виплат за контокорентним рахунком підприємства відбувається через установлені договором проміжки часу з розрахунками кредитних платежів.

     3. Сезонний кредит із щомісячною  амортизацією боргу дається на  формування перемінної частини  оборотних активів на період  їх зростання у зв’язку із  сезонними потребами підприємства. Його особливість полягає в  тому, що поряд із щомісячним  обслуговуванням цього кредиту  (щомісячною виплатою відсотка  за ним) кредитним договором  передбачається і щомісячна амортизація  (погашення) основної суми боргу.  Перевага даного виду кредиту  полягає в ефективному використанні  отриманих фінансових ресурсів  у розмірах, що обумовлені реальними  потребами підприємства.

     4. Відкриття кредитної лінії. Потреба  в короткостроковому банківському  кредиті не завжди може бути  передбачена з прив’язкою до  конкретних термінів його використання, тому договір про кредит підприємство  може оформити з банком у  формі відкриття кредитної лінії.  У даному договорі обумовлюються  терміни, умови і гранична сума  надання банківського кредиту,  коли в ньому виникає реальна  потреба. Як правило, банк установлює  розмір комісійної винагороди (комісійний  відсоток) за свої фінансові зобов’язання  щодо надання кредиту в обсязі  невикористаного ліміту кредитної  лінії. Для підприємства перевага  даного виду кредиту полягає  в тому, що воно використовує  позикові засоби відповідно до  своїх реальних потреб у них.  Звичайно кредитна лінія відкривається  на термін до одного року. Особливістю  даного виду банківського кредиту є те, що він не носить характер безумовного контрактного зобов’язання і може бути скасований банком при погіршенні фінансового стану підприємства-клієнта.

     5. Револьверний (автоматично поновлювальний) кредит надається на визначений  період, протягом якого вирішується  як поетапна "вибірка" кредитних  засобів, так і поетапне часткове  або повне погашення зобов’язань  за ним (амортизація суми основного  боргу). Внесені за рахунок погашення  зобов’язань засоби можуть бути  знову запозиченими підприємством  протягом періоду дії кредитного  договору (у межах установленого  кредитного ліміту). Виплата непогашеної  суми основного боргу , що залишилася, і відсотків, що залишилися, провадиться  після закінчення терміну дії  кредитного договору. Перевагою  даного виду кредиту порівняно  з відкриттям кредитної лінії  є мінімальні обмеження, що  накладаються банком, хоча рівень  процентної ставки за ним, звичайно, вище.

     6. Онкольний кредит дається позичальнику  без вказівки терміну його  використання в рамках короткострокового  кредитування. Згідно з даним  зобов’язанням кредит необхідно  погасити на першу вимогу кредитора.  При погашенні цього кредиту  звичайно дається пільговий період (у практиці – до трьох днів).

     7. Ломбардний кредит може бути  отриманий підприємством під  заставу високоліквідних активів:  векселів, державних короткострокових  облігацій тощо, що на період  кредитування передаються банку.  Даний вид кредиту носить короткостроковий  характер.

     8. Іпотечний кредит може бути  отриманий від банків, що спеціалізуються  на видачі довгострокових позик  під заставу основних засобів  або майнового комплексу підприємств  у цілому ("іпотечних банків"). Підприємство, що передає в заставу  своє майно, зобов’язане застрахувати  його в повному обсязі на  користь банку. При цьому закладене  в банку майно продовжує використовуватися  підприємством. В умовах різкого  скорочення видачі підприємствам  незабезпечених банківських позик іпотечний кредит стає основною формою довгострокового банківського кредитування.

     9. Роллеверний кредит є одним із видів довгострокового кредиту з процентною ставкою, що періодично переглядається у зв’язку зі зміною кон’юнктури фінансового ринку. У європейській практиці перегляд процентної ставки здійснюється один раз у квартал або півріччя (в умовах високої інфляції і частої зміни дисконтної ставки центрального банку періодичність перегляду процентних ставок за кредит може бути більш частою).

     10. Консорціумний (консорціальний) кредит. Кредитна політика банку, система встановлених нормативів кредитування або високий рівень ризику іноді не дозволяють йому повною мірою задовольнити високу потребу підприємства-клієнта в кредиті. У цьому випадку банк, що обслуговує підприємство, може залучати до кредитування свого клієнта, інші банки, тобто створюється союз банків для здійснення таких кредитних операцій, який називається консорціум. Після укладання з підприємством-клієнтом кредитного договору банк акумулює засоби інших банків і передає їх позичальнику, розподіляючи суму відсотків при обслуговуванні боргу. За організацію консорціумного кредиту ведучий (обслуговуючий клієнта) банк одержує визначену комісійну винагороду. 

     ІІ. Практична частина.

           1) Задача №1.

     Розрахуйте  нарощену суму з вихідної суми PV, тис. грн. при розміщенні її підприємством на депозитному банківському рахунку на умовах нарахування простих і складних відсотків, якщо річна процентна ставка дорівнює і, %, періоди нарощення різні: 30 днів, 90 днів, 180 днів (при щомісячному нарахуванні відсотків), 1 рік, 3 роки, 10 років, 20 років, 50 років (при щорічному нарахуванні відсотків).

     Прийняти  рік рівним 360 днів. Зробити висновки про те, нарахування яких відсотків  вигідніше для підприємства залежно  від строку депонування коштів.

     Таблиця 1 – Вихідні дані.

     Розв’язання

     Розрахуємо  нарощену суму з вихідної суми 350 тис. грн. при розміщенні її підприємством  на депозитному банківському рахунку  на умовах нарахування:

     а) простих відсотків при їх щомісячному  нарахуванні за формулою: 

                                  FV=PV(1+t/T×i ),                                                      (1.1) 

     де PV – початкова сума вклад;,

     п = (t/T) – загальний строк вкладу, роки;

     і – проста відсоткова річна ставка у коефіцієнтах.

     - 30 днів: FV=450×(1+30/360×0,15)=455,6 тис.грн.

     - 90 днів: FV=450×(1+90/360×0,15)=466,9тис.грн.

     - 180 днів: FV=450×(1+180/360×0,15)=483,8 тис.грн.

     б) простих відсотків при їх щорічному  нарахуванні за формулою: 

                                  FV=PV(1+п×i) ,                                                           (1.2) 

     - 1 рік: FV=450×(1+1×0,15)=517,5 тис.грн.

     - 3 роки: FV=450×(1+3×0,15)=652,5 тис.грн.

     - 10 років: FV=450×(1+20×0,15)=1125 тис.грн.

     - 20 років: FV=450×(1+10×0,15)=1800 тис.грн.

     - 50 років: FV=450×(1+50×0,15)=3825 тис.грн.

     в) складних відсотків при їх щомісячному  нарахуванні за формулою: 

                                  FV=PV(1+i/12)kn ,                                                          (1.3) 

     де k – кількість нарахувань відсотків  протягом року.

     - 30 днів: FV=450×(1+0,15/12)^(1×1)=455,625 тис.грн.

     - 90 днів: FV=450×(1+0,15/12)^(1×3)=467,087 тис.грн.

     - 180 днів: FV=450×(1+0,15/12)^(1×6)=484,82 тис.грн.

     г) складних відсотків при їх щорічному  нарахуванні за формулою: 

                                  FV=PV〖(1+i)〗^п ,                                                     (1.4) 

     - 1 рік: FV=450×(1+0,15)^1=517,5 тис.грн.

     - 3 роки: FV=450×(1+0,15)^3=684,39 тис.грн.

     - 10 років: FV=450×(1+0,15)^10=1820,501 тис.грн.

     - 20 років: FV=450×(1+0,15)^20=7364,942 тис.грн.

     - 50 років: FV=450×(1+0,15)^50=487645,8 тис.грн.

     Очевидно, що вигідніше вкладати гроші під складний відсоток. 

     2) Задача №2.

     Фінансовий  менеджер планує розмістити PV, тис. грн. на депозитний рахунок строком на 2 роки з нарахуванням складних відсотків. Один банк пропонує йому щоквартальне нарахування відсотків за ставкою і ₁,% річних, другий - нарахування один раз в 4 місяці за ставкою і ₂,%, третій - два рази на рік виходячи з і ₃,%  річних, четвертий – і ₄,%  один раз на рік. Обґрунтувати вибір інвестора за допомогою розрахунку ефективної процентної ставки.

     Таблиця 2 – Вихідні дані

      Розв’язання

      Ефективна процентна ставка (i_ef) – це річна ставка складних відсотків, яка дає такий самий результат, що й k-разове нарахування по ставці , де k – кількість нарахувань за рік, і – річна ставка.

       ,                                                 (2.1) 

      де  k - кількість інтервалів, по яких здійснюється кожен процентний платіж по періодичній процентній ставці протягом року;

      i - річна процентна ставка у коефіцієнтах.

1. розрахуємо вкладу, якщо нарахування відбуватиметься щоквартально:

       = 559,071 тис. грн..

2. розрахуємо вкладу, якщо нарахування відбуватиметься один раз на чотири місяці:

       = 558,531 тис. грн..

3. розрахуємо вкладу, якщо нарахування відбуватиметься два рази на рік:

       = 568,13 тис. грн..

4. розрахуємо вкладу, якщо нарахування відбуватиметься один раз на рік:

       = 564,5 тис. грн..

      Таким чином, найвигіднішим є варіант  з нарахуванням відсотків два  рази на рік. 

     3) Задача №3

     Фінансовому менеджеру необхідно зробити  вибір: вкласти суму в розмірі  РV, тис. грн. на депозитний рахунок відразу на п роки під складний відсоток j,% або поступово протягом п років рівними частинами, тобто по РМТ= РV: п, тис. грн. щорічно. Обґрунтувати рішення розрахунками.

     Таблиця 3 – Вихідні дані

     Розв’язання

1. Розрахуємо майбутню вартість грошей за умови їх вкладення на депозитний рахунок відразу на п роки під складний відсоток j,%:

      = 615,434 тис. грн.. 

2. Розрахуємо  майбутню вартість грошей за умови  їх вкладення на депозитний рахунок  поступово протягом п років рівними частинами:

     PMT = 450/3 = 150 тис. грн..

      = 556.46 тис. грн..

     Висновок: таким чином, різниця складає  615,434 – 556,46 = 59 тис грн., тобто вигідніше вкладення грошей на депозитний рахунок відразу на 3 роки під складний відсоток. 

      4) Задача 4

      Визначити реальну річну процентну ставку на майбутній рік, якщо номінальна річна  процентна ставка, що пропонується банком на депозитний вклад становить  j,%. Відповідно до прогнозу економічного й соціального розвитку країни на майбутній рік очікуваний середньомісячний темп інфляції визначений у розмірі ТІ,%. Оцінити реальну прибутковість здійснення депозитної операції шляхом визначення майбутньої суми вкладу, якщо планується інвестувати суму у розмірі PV на 4 роки під складні відсотки. Припустити, що темпи інфляції залишатимуться стабільними протягом чотирьох років.  

      Таблиця 4 – Вихідні дані для 

      Рішення

1. розрахуємо реальну процентну ставку з урахуванням фактору інфляції (модель Фішера):

        4.1 
 

      де  I_ном – номінальна процентна ставка, виражена десятковим дробом. 
 
 

2. визначимо майбутню суму вкладу з урахуванням  фактору інфляції:

        тис. грн.. 

3. визначимо майбутню суму вкладу без урахування фактору інфляції:

        тис. грн.. 

      Висновок: отже, реальна прибутковість операції склала 879,2 – 450 = 429,2 тис. грн.. При проведенні розрахунків, не враховуючи фактор інфляції, реальна прибутковість склала би 933,1– 450 = 483,1 тис. грн.. Отже, бачимо, що 483,1 – 429,2 = 53,9 тис. грн. було “з’їдено” інфляцією. 
 
 
 

      5) Задача №5

      Визначити тривалість операційного, виробничого  і фінансового циклів підприємства на підставі наступних даних:

      1.Виручка  від реалізації продукції з  ПДВ – ВР, тис. грн.

      2.Середньорічний  залишок виробничих запасів –  З, тис. грн

      3.Середньорічний  залишок незавершеного виробництва  – НВ, тис. грн.

      4.Середньорічний  залишок готової продукції –  ГП, тис. грн.

      5.Середньорічний  залишок грошових коштів –  ГК, тис. грн.

      6. Середньорічна вартість дебіторської  заборгованості – ДЗ, тис. грн.

      7.Середньорічна  вартість кредиторської заборгованості  – КЗ тис. грн. 

      Таблиця 5 – Вихідні дані

      Розв’язання

1. розрахуємо розмір виручки від реалізації продукції без ПДВ:

       = 395,8 тис. грн.. 

2. тривалість  обігу грошових активів, виробничих запасів,  незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості в днях, визначається за формулою:

      Ті = 360 : Коб_і = 360 · ОА_і : В,