Складові елементи облікової політики. Документальне оформлення облікової політики. Зміна облікової політики

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства

та природокористування

Кафедра обліку і аудиту

Контрольна робота

з дисципліни

«Облікова політика підприємств»

Виконала:

студентка 1 групи 5 курсу

заочної форми навчання

спеціальності «Облік і аудит»

номер залікової книжки - 138/068                   

Шутовська У.М.

Перевірила:

  __________________

__________________

Червоноград– 2015р.

1. Складові елементи облікової політики. Документальне оформлення облікової політики. Зміна облікової політики.

Елементи облікової політики підприємства відносяться практично до всіх складових активів, забезпечень, доходів, витрат та інших об'єктів обліку. Основні елементи, які, згідно з нормативними документами Україні, підприємство може використовувати, формуючи свою облікову політику наведені в таблиці 1.  
                                                                                                              Таблиця 1 

Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію вимагається Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно — керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Наказ може містити такі розділи:

1. Нормативи  та методичні принципи бухгалтерського  обліку.

2. Техніка  бухгалтерського обліку.

3. Організація  бухгалтерського обліку.

У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функціонування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.

У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів; визначають напрями соціального розвитку апарату бухгалтерії.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для складання і представлення звітності (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»  
 
П(с)БО 6 виділяє два варіанта можливих змін в обліковій політиці: 
 
* змінюється законодавче та нормативне регулювання системи бухгалтерського обліку; 
*якщо такі зміни необхідні для забезпечення більш достовірного відображення подій або операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. 
 
З метою дотримання принципу порівнянності даних фінансових звітів, зміни в облікову політику підприємства бажано вносити з початку звітного періоду, тобто з початку року. Зміни в обліковій політиці наводять в наказі про облікову політикую П(с)БО № 6 наводить два варіанти змін учбової політики із звітності шляхом: 
 
* коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; 
 
* повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів. 
 
Необхідно пам’ятати, що згідно з П(с)БО 6: 
 
* облікову політику можна змінювати (п.6), якщо можливі зміни в уставі підприємства; зміни в стандартах обліку; для забезпечення достовірності обліку; 
 
* до змін в обліковій політиці не відноситься (п.10) наявність нових господарських операцій для підприємства (векселя, ЗЕД); явища, що не співпадають по змісту з попередніми явищами. 
 
Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події і операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. 
 
В сучасних умовах складно провести різницю між обліковою політикою та обліковою оцінкою. 
 
В таких випадках, згідно П(с)БО 6 (п.14) такі зміни відносяться до облікової оцінки та коригуються за правилами коригування облікової оцінки.

2. Сутність інвентаризації, її мета

Інвентаризація - це спосіб перевірки відповідності об'єктів обліку в натурі даним бухгалтерського обліку і підтвердження правильності та достовірності бухгалтерського обліку та звітності.

Проводиться інвентаризація шляхом перевірки в натурі наявності майна (господарських засобів) підприємства через описування, перерахунку, зважування, виміру і оцінки їх залишків і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дозволяє встановити розбіжність між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто надлишки або нестачі, які оформляють відповідними документами і відображають в обліку.

Слід розрізняти інвентаризацію як елемент методу бухгалтерського обліку і як технічний прийом (техніку) її проведення. Основними завданнями інвентаризації є :

o виявлення фактичної наявності  господарських засобів, зокрема  матеріальних цінностей в натурі;

o встановлення надлишку або  нестачі цінностей і їх регулювання  та відображення в обліку;

o виявлення товарно-матеріальних  цінностей, які втратили свою  первісну якість, застаріли і  не використовуються;

o перевірка дотримання умов  і порядку зберігання господарських  засобів;

o перевірка достовірності і  реальності вартості зарахованих  на баланс активів і пасивів  підприємства.

Інвентаризації підлягають основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти і документи та розрахунки [18].

За повнотою охоплення перевіркою засобів, коштів і розрахунків інвентаризацію поділяють на повну і часткову.

Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всіх засобів та джерел підприємства. Часткова інвентаризація охоплює визначену частину засобів і джерел, наприклад, наявність грошей у касі, готової продукції на складі, незавершеного виробництва тощо. Повна інвентаризація дає широку інформацію, проте не завжди доцільна через свою трудомісткість.

Залежно від характеру поділяють інвентаризацію на планову і позапланову (раптову). Планова інвентаризація здійснюється за раніше складеним планом відповідно до розробленого і затвердженого графіка її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту). Позапланова інвентаризація проводиться за розпорядженням керівника підприємства, за вимогою слідчих або контролюючих органів, ревізії і при зміні матеріально-відповідальних осіб. Найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальність матеріально-відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігають зловживанням.

Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах, в організаціях і установах регламентуються статтею 10. Інвентаризація активів і зобов'язань Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, Порядком надання фінансової звітності, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 та інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1999 року№ 69.

Відповідно до цих нормативних актів об'єкти і строки проведення інвентаризації і визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли їх проведення є обов'язковим, а саме :

o перед складанням річної фінансової  звітності;

o при передачі майна державного  підприємства в оренду, приватизації  державного підприємства, перетворення  державного підприємства в акціонерне  товариство;

o зміни матеріально-відповідальних  осіб (на день приймання-передачі  справ);

o встановлення фактів крадіжок  або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих  органів;

o пожежі, стихійного лиха або  техногенної аварії;

o ліквідації підприємства, а також  в інших випадках, передбачених  законодавством.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах наказом керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, матеріально відповідальних осіб. Очолює комісію керівник підприємства або його заступник. На підприємствах з великим обсягом інвентаризаційних робіт та розгалуженою структурою можуть створюватися за наказом керівника робочі інвентаризаційні комісії, які проводять інвентаризацію безпосередньо у місцях зберігання та виробництва матеріальних цінностей і у структурних підрозділах підприємства.

Інвентаризація проводиться, як правило, на перше число місяця, що полегшує наступне порівняння її результатів "з показниками обліку. До початку інвентаризації матеріально відповідальні особи проводять певну роботу щодо відображення всіх первинних документів з вибуття і оприбуткування цінностей та коштів в книгах і регістрах.

У процесі інвентаризації, що відбувається шляхом підрахунку, зважування, обміру, визначають фактичну наявність об'єктів інвентаризації, дані про які записують в інвентаризаційному описі, який підписують усі члени комісії. При проведенні інвентаризації неодмінно повинна бути присутня матеріально відповідальна особа. Вона дає розписку, що всі документи, які підтверджують оприбуткування і видачу матеріальних цінностей, здано до бухгалтерії. На час проведення інвентаризації діяльність підрозділу (комори, складу, сховища), як правило, припиняється. Інвентаризаційні описи складають у декількох примірниках, з них один передають матеріально-відповідальній особі, при цьому матеріально відповідальна особа на кожному примірнику інвентаризаційного опису ставить свій підпис про матеріальну відповідальність за перелічені в описі цінності. Дані інвентаризаційних описів порівнюють з даними бухгалтерського обліку і складають інвентаризаційно-порівняльні відомості, де визначають результат інвентаризації. Внаслідок такого порівняння і встановлюють відповідність або невідповідність облікових і фактичних даних, тобто:

а) фактичний і бухгалтерський запис збігаються;

б) фактичний залишок менший від облікового - нестача;

в) фактичний залишок більший від облікового - надлишок. Матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній

комісії письмові пояснення щодо причин утворення нестач чи надлишків. Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства, який у п'яти денний термін розглядає і затверджує протокол. Затверджені результати інвентаризації відображають у бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року.

Результати інвентаризації відображають в обліку в такому порядку: ...

o надлишки основних засобів, товарів  і матеріалів, цінних паперів, коштів, іншого майна підлягають оприбуткуванню  та зарахуванню відповідно до  доходів діяльності або збільшення  фінансування;

o нестачу цінностей у межах  затверджених норм природного  убутку списують за рішенням  керівника підприємства на валові  витрати або на зменшення фінансування;

o понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування  цінностей відносять на винних  осіб за розрахованою сумою  відшкодування;

o понаднормові витрати і нестачі  матеріальних цінностей та готової  продукції, якщо винних не встановлено, зараховують на збитки або  зменшення фінансування.

Таким чином, інвентаризація є важливим складником бухгалтерської методології, оскільки формує облікову інформацію, яка належним чином буде опрацьована і представлена у звітності підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. Акт інвентаризації обов'язково вивчається ревізорами під час проведення перевірки господарської діяльності підприємства, в судовій практиці він є документом справи і використовується експертом-бухгалтером для надання висновку по справі.

Практичне завдання 1.

Скласти Наказ про облікову політику підприємства із врахуванням норм Податкового кодексу України на 2015 р.

_____________________________

          (найменування  підприємства) 

НАКАЗ N 1

про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства  

м. ______________________                           від "___" __________ 20___ року 

На підставі Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV  "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положень (стандартів) бухгалтерського обліку наказую: 

1. Організація бухгалтерського  обліку

1.1. Доручити забезпечення бухгалтерського  обліку на підприємстві бухгалтерській  службі на чолі з головним  бухгалтером.

1.2. Застосовувати на підприємстві  журнально-ордерну систему обліку.

1.3. Застосовувати форми журналів-ордерів  та інших облікових регістрів, розроблені фахівцями підприємства  в минулому році й адаптовані  бухгалтерією до нової системи  обліку. Для повної та реальної  картини здійснюваних господарських  операцій та їх результатів  дозволити головному бухгалтерові  своїм розпорядженням затверджувати  додаткову систему субрахунків  і регістрів аналітичного обліку.

1.4. Бухгалтерам проставляти на  первинних документах, що відображаються  в обліку, відмітку про їх обробку  у вигляді кореспонденції рахунків, дати, підпису.

1.5. Складати щомісяця журнали-ордери  та інші облікові регістри. Роздруківки  з комп'ютерної програми підписувати  оператору-виконавцеві і бухгалтерові, який відповідає за складання  облікового документа.

1.6. Дані журналів-ордерів, інших  облікових регістрів і додаткових  довідок головному бухгалтеру  відображати в Головній книзі  підприємства (оборотному балансі), що є підставою для складання  Балансу підприємства. Після обробки  журнали-ордери, облікові регістри  і довідки повинні бути підписані  головним (старшим) бухгалтером із  вказівкою дати підпису.

1.7. Фахівцям відділів: маркетингу, збуту, постачання, виробничо-технічного, ремонтно-механічного - неухильно виконувати  вимоги працівників бухгалтерії  щодо дотримання порядку оформлення  первинних документів і терміну  подання їх до обліку. За порушення  вимог бухгалтерів, несвоєчасне  складання первинних документів  і недостовірність відображення  в них даних притягати фахівців  до дисциплінарної відповідальності.

У випадках якщо документ, підписаний таким фахівцем, складений з порушенням законодавчих і нормативних вимог, або взагалі не складений, або відсутність такого документа потягла за собою застосування фінансових санкцій до підприємства, то питання про відповідальність фахівця розглядати на засіданні правління (дирекції) товариства за участю представників трудового колективу (профспілки, за наявності).

1.8. Для забезпечення достовірності  даних бухгалтерського обліку  і фінансової звітності провести  інвентаризацію активів і зобов'язань  відповідно до Інструкції з  інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних  цінностей, грошових коштів і  документів і розрахунків, затвердженої  наказом Міністерства фінансів  України від 11.08.94 р. N 69 (зі змінами  і доповненнями).

1.9. Для здійснення інвентаризації  і прийняття рішення за її  результатами створити постійно  діючу інвентаризаційну комісію  у складі:

Голова комісії:__________________________________________________________

Члени комісії:___________________________________________________________

________________________________________________________________ 

2. Про облікову політику підприємства  

2.1. Дозволяю змінити облікову  політику, якщо:

- зміняться вимоги Міністерства  фінансів України;

- зміняться статутні вимоги  підприємства;

- нові (запропоновані й обґрунтовані  фахівцями підприємства) положення  облікової політики забезпечують  більш достовірне відображення  господарських операцій. 

2.2. При складанні фінансової  звітності встановити кордон  істотності в розмірі 50 грн., 

2.3. Основним засобом визнавати  актив, якщо очікуваний термін  його корисного використання (експлуатації), установлений засіданням виробничої  комісії, більше року (або операційного  циклу, якщо він більше року), а  вартісна оцінка якого дорівнює  сумі, що  перевищує 2 500 грн. 

2.4. До малоцінних необоротних  матеріальних активів відносити  активи, відмінні від основних  засобів (на підставі класифікації, поданої в пункті 5 П(С)БО 7 "Основні  засоби" і пункті 4 цього наказу), вартісна оцінка яких дорівнює  сумі, що не перевищує 2 500 грн.

2.5. Застосовувати при нарахуванні  амортизації основних засобів  методи амортизації, строк корисного  використання та ліквідаційну  вартість, установлені і затверджені  наказом по підприємству, за результатами  місяця в якому такий необоротний  актив введений в експлуатацію.  

2.6. Установити такі методи нарахування  амортизації для:

- інших необоротних матеріальних  активів - прямолінійний метод;

- малоцінних необоротних активів  і бібліотечних фондів - у розмірі 100%-вої їх вартості в першому  місяці використання об'єкта;

- предметів прокату - прямолінійний  метод. 

2.7. Термін корисного використання  нематеріальних активів встановлюється  наказом по підприємству, за результатами  місяця в якому такий нематеріальний  актив введений в експлуатацію.  

2.8. Застосовувати прямолінійний  метод амортизації нематеріальних  активів. 

2.9. Установити такі методи оцінки  вибуття запасів:

-  при відпусканні запасів у виробництво - метод ФІФО

- при відпусканні товарів у  реалізацію до фірмових магазинів - метод ціни продажу;

- при відпусканні запасів у  реалізацію - метод ФІФО

2.10. З метою недопущення розкрадань (недостач) малоцінних і швидкозношуваних  предметів, переданих в експлуатацію  і вилучених зі складу активів, головному бухгалтерові посилити  контроль за видачею таких  МШП за місцями експлуатації  шляхом забезпечення проставлення  в облікових картках підписів  працівників в отриманні МШП, відміток про переміщення МШП  між структурними підрозділами, а також складання актів на  їх списання у разі непридатності  до експлуатації. 

2.11. Суму резерву сумнівних боргів  установлювати на підставі класифікації  дебіторської заборгованості за  продукцію, товари, послуги за термінами  її непогашення. 

2.12. Створити забезпечення:

- оплати відпусток згідно з  розрахунком, складеним економічним  відділом (економістом);

- гарантійних зобов'язань для  здійснення майбутніх витрат  на проведення гарантійних ремонтів  проданої продукції відповідно  до кошторису, складеного службою  головного механіка й узгодженого  з економічним відділом (економістом).  

3. Гармонізація бухгалтерського та податкового обліку, у зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2015 року змін до Податкового кодексу України, внесеними законами № 71-VIII від 28.12.2014 та № 72-VIII від 28.12.2014}

3.1. Для цілей бухгалтерського  обліку, використовувати  національні стандарти бухгалтерського обліку, що введені в дію згідно з чинним законодавством.

3.2 Первісну вартість основних  засобів збільшувати на суму  витрат,що збільшують очікувані  економічні вигоди від використання  такого активу

3.3 Витрати, що підтримують об'єкт  основного засобу у робочому  стані відносити до витрат  періоду , у якому такі витрати  понесені

3.4. Нарахування амортизації здійснювати з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством.

3.5. При визначенні собівартості  виробництва продукції, виконання  робіт, надання послуг до загальновиробничих  витрат відносити перелік витрат, що зазначений у пунктах 3.5.1 та 3.5.2 даного наказу.

3.5.1. УСТАНОВИТИ ПЕРЕЛІК І СКЛАД ЗМІННИХ ТА ПОСТІЙНИХ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ 
 
1.  Витрати на управління виробництвом:

а)  оплата праці апарату управління цехами, дільницями, включаючи премії, матеріальну допомогу;

б)  відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями;

в)  витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць;

г) інші витрати:

• вартість поштово-телеграфних послуг;
• вартість послуг зв'язку;
• вартість канцелярського приладдя;
• вартість послуг з участі в семінарах;
• витрати на придбання періодичних видань і спеціальної літератури виробничої тематики тощо.

2.  Амортизація основних засобів усього виробничого та загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення, крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т.

3.  Амортизація нематеріальних активів усього виробничого та загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення. 
4.  Витрати на утримання та експлуатацію необоротних активів виробничого та загально виробничого призначення:

а)  вартість мастильних, обтиральних матеріалів та інших допоміжних матеріалів, необхідних для догляду за  обладнанням і підтриманням його у працездатному стані;

б) оплата праці допоміжних робітників, які обслуговують обладнання, — наладників, мастильників, електромонтерів, слюсарів, ремонтних та інших допоміжних робітників;

в)  відрахування на соціальні заходи і медичне страхування перелічених вище робітників;

г)  вартість спожитого палива, електроенергії, води, пари та інших видів енергії на приведення в рух верстатів, насосів, пресів та інших виробничих механізмів загальновиробничого призначення;

д) вартість послуг допоміжних виробництв і послуг сторонніх організацій, пов'язаних з утриманням та експлуатацією обладнання;

є)  вартість витраченого інструменту і пристосувань;

ж) витрати на операційну оренду основних засобів тощо.

5.  Витрати, пов'язані з утриманням пожежної та сторожової охорони:

а)  оплата праці та відрахування на соціальні заходи і медичне страхування робітників, зайнятих охороною виробничих приміщень; 
б) послуги сторонніх організацій з охорони.

6.  Витрати на ремонт основних засобів виробничого та загальновиробничого призначення: