Спеціальні (вільні) економічні зони і передумови їх формування в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА  ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

Кафедра економіки, менеджменту та державного управління

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з  дисципліни  “ Регіональна економіка(регіональна економіка,екологія)”

на тему «Спеціальні (вільні) економічні зони і передумови їх формування в Україні»

Львів 2014р.

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………………….3
2. Запровадження……………………………………………………………….5
3. Значення ВЕЗ для економіки України……………………………………...7
4. Проблеми СЕЗ та шляхи їхнього розв'язання. Перспективи ВЕЗ, у Україні……………………………………………………………………….13
5. Політика держави щодо “зон” мусить бути стабільної, передбачуваною та послідовної…………………………………………………………………..16
6. Діяльність “зон” повинна підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу………………………………………………………………….17
7. Висновки……………………………………………………………………..18
8. Список використаної літератури…………………………………………...20

Вступ

Реалізація державної регіональної економічної політики і стимулювання господарської діяльності регіонів передбачають створення і організацію діяльності спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Головне завдання та мета їх формування - активізація господарської та підприємницької діяльності на певній території. За допомогою СЕЗ можливе формування передумови для залучення інвестицій, створення нових робочих місць, структурного оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції.

Спеціальні економічні зони - це окремі території суверенних країн, де створено сприятливі умови для руху товарів і капіталу з метою розвитку підприємства І пожвавлення господарської діяльності. Спеціальні режими інвестиційної діяльності, що діють на території СЕЗ та ТПР підприємств, повинні реалізувати на цій території інвестиційний проект, який належить до пріоритетного виду економічної діяльності, та зареєструватися у відповідних органах, контролюючих його діяльність. Створенню СЕЗ передує обґрунтування її функціонального призначення, галузевої спрямованості та відповідності місцевим умовам.

У практичній діяльності розрізняють такі види СЕЗ:

• функціональні зони, до складу яких входять технопарки і технополіси, їх створення сприяє міжнародній співпраці у галузі розробки нових технологій;
• комплексні зони виробничого спрямування, які функціонують на основі залучення іноземних інвестицій;
• зовнішньоторговельні зони, які забезпечують додаткові валютні надходження.

Спеціальні економічні зони, по суті, являють собою територію вільного підприємництва. Вони сприяють інтеграції регіонів у світову систему господарських зв'язків, нарощуванню їх експортного потенціалу, вирішенню економічних проблем території власними силами.

Розвитку СЕЗ мають сприяти вдале розміщення системи транспортного сполучення (близькість до зовнішніх і внутрішніх ринків, наявність необхідних транспортних комунікацій), розвинутий виробничий потенціал, розгалужена соціальна і виробнича інфраструктура.

Для зовнішньоторговельних зон пріоритетне значення має мати:

• наявна мережа транспортних шляхів;
• туристично-рекреакційні зони - сфера обслуговування населення і туристів;
• науково-технічна сфера - наявність відповідного кадрового забезпечення

З 1995 р. в Україні діє перша створена експериментальна зона "Сиваш", до складу якої увійшли Кримське об'єднання "Титан", Перекопський бромний завод, Сиваський анілінофарбовий завод, Кримський содовий завод, пластмасовий завод "Поліфтор", сільськогосподарські підприємства, рибокомбінат.

Нині створено 12 СЕЗ та 5 ТПР, з яких, за існуючими оцінками, успішними з погляду залучення додаткових інвестицій є лише 3 (Донецька, Закарпатська та Львівська обл). Формування і розвиток СЕЗ пов'язано з низкою проблем. Це, в першу чергу, складність і непрозорість процедури входження і виходу із статусу суб'єкта СЕЗ, що негативно впливає на інвестиційний режим, знижує прибутковість окремих видів діяльності. Крім цього, чітко не відпрацьовані вимоги щодо економічної доцільності спеціалізації СЕЗ, не виокремлено види діяльності. Внаслідок цих причин у підприємств, розташованих на території СЕЗ, з'являються неконкурентні переваги порівняно з підприємствами аналогічних галузей, розташованих поза межами цих територій. За таких умов не досягається головна мета створення таких зон. і, на кінець, не визначено доцільні розміри території, на які має поширюватися режим спеціального кредитування і оподаткування.

Нерівномірність соціально-економічного розвитку територій в регіонах зумовлює ситуацію, коли окремі райони стають надзвичайно привабливими для інвесторів, а на інших інвестування по суті не відбувається. Така ситуація ще більше посилює нерівномірність територіального розвитку і усугубляє вирішення нагальних завдань вирівнювання територій.

Наукові дослідження і практичний досвід діяльності СЕЗ показують, що все більшого значення для досягнення соціально-економічного прогресу набуває створення науково-технічних спеціальних економічних зон. їх центром мають стати регіональні науково-технічні парки, які формуються навколо провідних науково-дослідних установ чи вищих навчальних закладів за участю великих виробничих підрозділів, які здатні розробляти і запроваджувати новітні високі технології. Регіональні наукові технопарки повинні забезпечувати впровадження досягнення фундаментальної науки у господарсько-виробничу практику. Регіональні технопаркові утворення мають мати ієрархічну побудову. Елементарними базовими їх утвореннями є інкубатори, які являють собою інноваційні центри або бізнесові утворення. Бізнес-інкубатори дають змогу підтримувати і розвивати підприємництво інноваційної спрямованості. Регіональні науково-технологічні парки включають технополіси, інкубатори, розгалужену мережу інфраструктури. Це досить складні територіальні утворення, які розширяють можливості нарощування економічного потенціалу наукомістких і експортоспроможних галузей господарювання.

Науковці стверджують, що на Україні існують сприятливі умови для створення регіональних науково-технологічних парків, які ефективно впливають на розвиток економіки і підвищення добробуту населення.

Запровадження

Існують ситуації, особливо у становлення та розвитку ринкової економіки державі, як його неспроможна в розвитку виробництва товарів та послуг у своїй території тільки з допомогою власних ресурсів. У разі приймаються заходи для залученню іноземних інвестицій. Вільні економічні зони є з прикладів державного регулювання економіки шляхом пільгового оподаткування, кредитування та інших. Створення таких зон у державі має на меті розвиток пріоритетних галузей економіки, окремих регіонів у вигляді надання в зонах пільгових умов підприємств. Отже, держава намагається поліпшити інвестиційний клімат певних галузях, і регіонах, розвитку малого середнього бізнесу, а як і оновленню матеріально-технічної бази виробництва. Тому, аналізовані у цій роботі проблеми існування й роль економіки України вільних економіч-них зон є досить-таки актуальними, особливо у світлі останніх намірів влади про їхнє відновленні.

Отже, метою цього дослідження обрано розгляд суті Доповнень і ролі вільних економіч-них зон України. У цьому, передбачають виконання наступних завдань дослідження:

по-перше, досліджувати теоретичні основи існування й розвитку вільних економіч-них зон;

по-друге, розглянути дію вільних економіч-них зон у світі й України;

по-третє, вивчити і оцінити роль і значення вільних економіч-них зон Україні.

Отже, об'єктом дослідження є вільні економічні зони власними силами. Предметом є роль вільних економіч-них зон економіки України.

Під час проведення цього дослідження використовуватиметься метод аналізу діяльність вільних економічних зон (ВЕЗ) України та аналіз показників ефективності функціонування. Через війну проведеного аналізу буде зроблено відповідні висновки про роль ВЕЗ, у економіки України. З погляду історичного підходу буде надано коротка історична довідка історію виникнення ВЕЗ, у світі.

Значення ВЕЗ для економіки України

Спеціальної (вільної) економічної зоною вважається частина території України, де встановлено спеціальний правової режим господарську діяльність, особливий порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть вводитися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних і іноземних інвесторів.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються із залучення інвестицій та їх використання, активізації що з іноземними інвесторами підприємницької діяльності, зі метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, впровадження нових технологій, розвитку ринку, поліпшення використання природних, матеріальних й трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

На території України можна створювати спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони й порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парк, технополіс, комплексні виробничі зони,туристично-рекреационние, страхові, банківські тощо. Окремі економічні зони можуть об'єднувати у собі функції, властивий різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, вказаних у цій статті.

Слід підкреслити дві вирішальні особливості ВЕЗ. По-перше, кожної такий зони характерні специфічні, порівняно з усією країною, економічних відносин у сфері виробництва та розподілу необхідного та будівництво додаткового продуктів, вироблених її території. По-друге, здатність ВЕЗ додиффузному розширенню та поширенню своїх меж інші, пов'язані з ним безпосередньо або жопосредствовано, господарські сфери, галузі й території.

Світовий економіці відомо чимало модифікацій те, що України прийнято називати ВЕЗ: вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, зони спільного підприємництва, зони спільного підприємництва, особливі економічні райони, зони зовнішньої торгівлі, промислово-підприємницькі зони, сервісні зони, зони розвитку експорту, технологічні парки, технополіси, вільні митні зони тощо. Всі ці економічні форми, об'єднані загальним принципоманклавного стимулювання інвестицій, можна класифікувати із двох основних блокам. Перший,експортно-производственний, має на меті забезпечити достатні темпи наздоганяючого економічного розвитку. Найпоширеніші такі зони у що розвиваються (Азіатський, Африканський, латиноамериканський регіони, Східну Європу). Другий блок - науково-технологічний - включає технополіси, технопарки, науково-технічні зони, створювані з амбітними цілями випереджаючого економічного зростання. Наприклад, Нідерланди 45 технополісів, у Німеччині - 50. У Великобританії діють 25 зон і технопарків, у Японії - 20 науково-технічних зон.

Вибір різновиду ВЕЗ зазвичай обумовлюється цілою низкою чинників, зокрема наявністюрегионально-економических диспропорцій, депресивних територій, зонального надлишку незатребуваною робочої сили в, необхідністю стимулювання певних галузей в промисловості й т.д. Проблема ВЕЗ має і геополітичне вимір, саме: перспективи інтеграції держави у сучасну в світову економіку, визначення її місця у глобальному розподілі праці.

Сьогодні України створено 11 ВЕЗ: "Азов", "Донецьк"; "Закарпатті"; "Яворів", ">Автопорт "Краковець"" як частину спеціальній економічній зони "Яворів"; "Славутич"; "Курортополіс "Трускавець"; ">Порто-Франко"; "Рені"; "Порт Крим"; ">Интерпорт Ковель"; "Миколаїв".

Мета і підходи до формування вільних економіч-них зон

Специфіка кожної з усього різноманіття існуючих форм ВЕЗ визначається підходами до її створенню. Є кілька таких підходів:

по-перше, з погляду розміщення продуктивних сил біля країни чи регіону;

по-друге, з погляду виробництва та розподілу товарів та послуг, вирощених вільної економічної зоні;

по-третє, з погляду організаційних форм, можливих і доцільних не більше ВЕЗ.

Підходи ж личить отак ж розділити на територіальні і режимні. З позиції першого оформляється конкретно позначена територія, і з позиції другого – запровадження особливого режиму, допускає надання певних переваг. Слід зазначити, що ці підходи становлять основу визначення ВЕЗ, а концепція їх створення викладена у ролі основ класифікації.

Зблизька підходу при створенні ВЕЗ з погляду розміщення продуктивних сил біля грунтуються на використанні наявних в цій конкретної території ресурсів – природних, трудових, виробничих, а як і спроможності залучення з деяких інших територій (країн) саме ті чинників розвитку. За другим підходу, під час створення ВЕЗ вирішити завдання виробництва та розподілу громадської продукту, тобто встановлення громадських відносин, основу яких – відмінності між усталених країні економіко-правових відносин. Перший, і другий підходи до створення ВЕЗ є універсальними, загальними опосередкованими закономірностями у суспільному розвиткові, і з цим погляду – необхідні обгрунтування будь-яких зон. Третій підхід визначає типові відмінності зон і стають ближчими всього підводить до потреби їх класифікації.

Цілі, що ставить собі держава, створюючи вільні економічні зони, різняться може бути класифіковані у трьох групи: економічні, науково-технічні і соціальні. Нижче буде приведено коротка характеристика кожного виду цілей.

Економічні мети – це іноземного капіталу завдяки пільговому оподаткуванню, пільговому митному режимові і стабільному законодавству, надання доступу до зовнішньоекономічної діяльності. Їх досягнення можуть дозволити змогли ефективно використати місцеві ресурси, забезпечити зростання валютних надходжень у державні та регіональні бюджети, розширити ринок високоякісної продукції.

>Науково-технічні цілі перебувають у залученні передових зарубіжних і вітчизняних технологій, активізації інноваційних процесів, залученні своїх наукових та інженерних кадрів з-за кордону, підвищення ефективності використання виробничих потужностей та підвищенні інформатизації суспільства.

Цілі соціального характеру – це зростання зайнятість населення шляхом створення нових робочих місць, подолання безробіття. ВЕЗ у своїй сприяють поліпшенню якості робочої сили в рахунок використання інновацій, нових технологій і організаційних форм, а як і насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами народного споживання і досягнення рівномірного розвитку різних регіонів країни.

До передумов СЕЗ можна віднести такі:

створення сприяє інтересам як загалом, і конструкції окремих регіонів, відкриває можливості виходу зарубіжні ринки, розширює експортно-імпортний потенціал і сприяє створенню конкурентоспроможного ринку;

ВЕЗ створюють сприятливі змогу вільного пересування капіталу, технологій, науково-технічних розробок та інновацій, розвитку виробничу краще й ринкової інфраструктури держави;

створення і функціонування ВЕЗ сприяє мотивації підприємницької роботи і високопродуктивного праці, удосконалюючи умови життя населення Криму і поліпшуючи якість трудових ресурсів.

передумовою СЕЗ як і і те, що вони під повної юрисдикцією держави як невід'ємний елемент його території Франції і немає жодного права на суверенізацію від загальнодержавної і главою регіональної влади.

Усі зон, в такий спосіб, створюються у конкретній території, у межах певній країни (групи країн) і з цілком певними передумовами і метою. Специфіка цих трьох складових визначає специфіку зони.

При аналізі діяльності ВЕЗ з погляду отримання валюти доцільно розглядати показник чистого експорту. У цьому відмінність між валовим і чистим експортом виникає тому, що фірми,размещенние у ВЕЗ значну частину сировини й напівфабрикатів імпортують. На жаль, не велося дослідження існуючих ВЕЗ щодо показнику чистого експорту. Офіційні джерела надавали основному показники реалізованої продукції і на наданих послуг чи валового експорту. Тому ефективної виглядала лише діяльність ВЕЗ ">Порто-франко". Не поміченою залишилася ефективності роботи ВЕЗ "Азов" і "Донецьк", де частка, минулої експорту відповідно 71,8 і 31,9%, що свідчить про значущостіпривлеченних іноземних коштів. Ефективність роботи ВЕЗ "Курортополіс Трускавець" характеризується збільшенням кількості реалізованої продукції і на наданих послуг, протягом 2003 роки збільшилася в 13,7 разів у ВЕЗ "Яворів" – вдев'ятеро, у ВЕЗ "Славутич" – в 4,3 разу [11.с.35].

Позитивний ефект від участі прямих іноземних інвестицій, залучалися у ВЕЗ служив наочним прикладом національних фірм та кроки потенційних підприємців у тому, аби перейняти іноземний досвід. Хоча загалом ефект каталізатора економічного зростання знизилися від інвестицій дуже складно визначити, а з іншого боку дані таблиці 1 доводять, що 6 з одинадцяти підприємств досягли успіху саме за допомогою залучення прямих іноземних інвестицій.

Таблиця 1

Ефективність роботи українських ВЕЗ, у 2003 р.

 Джерело: ВЕЗ, у теорії  та практично / Снєгур В. Г. // Регіон. Перспективи – №6. – 2003 р. [11, з.35]

Крім зазначеного критерію, оцінка ефективності дії ВЕЗ можна проводити пообъемампривлеченних іноземних капіталів (див.табл.2).

Таблиця 2

Інвестиційна ефективність деяких ВЕЗ України у 2002 р.

 Джерело: ВЕЗ, у теорії  та практично / Снєгур В. Г. // Регіон. Перспективи– №6. – 2003 р. [11, з.35]

Створення робочих місць є одним із основних та обов'язкових особливостей будь-який ВЕЗ, особливо у в країні з великим рівнем безробіття. У водночас, України процес створення нових робочих місць за запровадження ВЕЗ проходив досить повільно (див. Таблиця Б, Додаток Б).

Отже, дуже складно оцінити однозначно діяльність ВЕЗ, у Україні. Хоча і означає, що вони були малоефективні. Скасування закону, сприяв їх створенню й розвитку, носила скоріш політичний ніж економічно обгрунтований характер тому що за скасування дії ВЕЗ був проведено ніяких економічних розрахунків і досліджень. При аналізі їхньої ефективності і доцільності потрібно було скоріш використовувати індивідуального підходу до кожної їх.

Проблеми ВЕС і шляхи їхнього розв'язання. Перспективи ВЕЗ, у Україні

Бути чи бути ВЕЗ України? Довкола цієї питання зламано багато політичних копій. Позиція “проти” виходить з таких аргументах. Результати діяльності територій зі спеціальним режиму оподаткування були дуже неоднорідними і не виправдали очікування. За період функціонування СЕЗ та ТПР припускали досягти таких показників: залучення інвестицій - понад 17,1 млрд. дол. (фактично - 2,1 млрд., чи 12,2% від запланованого); створення нові й збереження існуючих робочих місць - 387,4 тис. (фактично - 137,7 тис., чи 35,5% від запланованого). Загалом обсяг використаних суб'єктами спецрежимів внутрішніх та зовнішніх інвестицій становив 9,8 млрд. гривень - за розмірі наданих податкових пільг в 8,4 млрд. гривень.

Найбільше інвестицій залучено у Донбас - 53,7% від загального обсягу. Тільки чверть їх - іноземні. Інші пов'язані зреинвестированием прибутку вітчизняними підприємствами. У цьому більшість проектів складали традиційні Україні галузі - металургію, будівництво, вугільну промисловість. З іншого боку, вільні економічні зони часто використовувалися для реалізації сумнівних схем імпорту (наприклад, м'яса).

Прибічники СЕЗів, ВЕЗів, навпаки, стверджують, що зони позитивно впливають на економіку й інвестиційний клімат. За даними Інституту регіональних досліджень АН України, за станом 01.01. 2005 року початку функціонування органами управління СЕЗ) і ТПР затверджені 768 інвестиційних проектів, зокрема на ТПР - 556, у ВЕЗ - 212, загальна кошторисна вартість яких складає 6,67 млрд. дол. США. Найбільша частка у освоєних інвестиціях посідає устаткування - 5,2 млрд. грн. (53,1%), кошти - 1,5 млрд. (15,3%), сировину йматериали - 0,87 млрд. грн. (8,9%). Створено 52,1 тис. і збережено 85,5 тис. робочих місць; реалізовано товарів, робіт, послуг у сумі 45,4 млрд. грн., зокрема експорт - 15,8 млрд. грн. (34,8% від загального обсягу реалізованої продукції).

У період 2000-2004 років зростання випереджав зростання ВВП середньому у 2,5 разу. У 2005 року, зі скасуванням ВЕЗ, це співвідношення знизилося до 0,7.

>Зафиксирована загальна позитивна динаміка інтегрованого частки розвитку ВЕЗ, у комплексі загальнонаціональної економіки. За період із 1994 до 2003 року його зросла з 1,9 до 7,31%. Середнє значення для регіонів, у яких містяться ВЕЗ, за 1999-2002 рік зросло з 5,98 до 9,81%. Лідером вийшли Закарпатська, Донецька, Львівська, АР Криму та Київ.

У адвокатів СЕЗів, ВЕЗів навіть є “убивчий” відповідь, хто бачить у вільні економічні зони лише інструмент тіньової економіки, контрабанди і “відмивання грошей”. Наприклад, приватизацію Україні у разі можна назвати прозорою, чесної, а де й законної. Проте нікому не спало на думку заборонити в підставі. Адже без приватизації може бути ринкової економіки.

ВЕЗ, у їхньому нинішньому вигляді мають серйозні системні недоліки. Але це, що це зони потрібно забороняти, а удосконалювати як апробований світовою практикою інструмент селективного стимулювання ділової гри і економічної активності. Слід визнати, що у більшості країн світу економічні зони можуть ефективно працювати на економіку держави. А проблематика діяльність вільних, "напівкримінальних" за інформацією деяких політиків, економічних зон лежить над площині існування ВЕЗ як, а керівництві й контролю по них, правильному визначення пріоритетів кожної їх, а також у необхідності постійного вдосконалювання законодавчої бази для.

Серед інших можна назвати проблеми, які послугували підставою скасування дії ВЕЗ:

неефективність дії п'яти з дванадцяти спеціальних економічних зон;

можливість формування напівлегальних схем діяльності біля ВЕЗ;

недосконалість законодавства України щодо ВЕС і відсутність єдиної державної концепції у цій галузі;

політична нестабільність у державі.

З огляду на світовий досвід, щоб уникнути криміналізації ВЕЗ, було б доцільніше створити не керовані місцевими державними адміністраціями зони, і вже звісно не скасовувати їх узагалі, а надавати податкові і тарифні пільги по прогресивної шкалою підприємствам, продукція яких йде експорту, які створюють значну кількість робочих місць, які впроваджують й використовують інновації тощо. У цьому необхідно розробити механізми нагляду й контролю над діяльністю ВЕЗ, що у умовах суворої звітності кількоманадзирательними органами одночасно. У разі можна було б уникнути багатьох проблем ще доти, як постало питання закритті ВЕЗ, у Україні, що дозволило не втрачати інвестиційної привабливості.

Упродовж років існування ВЕЗ, у Україні, було напрацьовано дуже багато планових і програмних документів, присвячених підвищення ефективності вже наявних зон і залучення інвесторів до створення нових. Серед таких документів і майже "Програма в Україні (спеціальних) вільних економіч-них зон і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року", покликаної сприяти активізації процесу розвитку ВЕЗ у всіх регіонах України.

Політика держави щодо “зон” мусить бути стабільної, передбачуваною та послідовної

Разом про те відповідно до у світовій практиці, економічні зони - це території зі спеціальними митними чи податковими умовами, стимулюючими імпорт комплектуючих і експорт готової високотехнологічної (!) продукції. Проте наші ВЕЗи не залучали іноземних інвестицій під високотехнологічне виробництво. Лише третина інвестицій у ВЕС і ТПР за станом 1 січня 2005 року було іноземними.

Низька активність іноземців пояснюється нестабільністю умов ведення бізнесу у Україні загалом й успецзонах зокрема. Наприклад, 1999 року запроваджено мораторій створення нових ВЕС і ТПР, та - і нові інвестпроекти не більше існуючих зон. Такі законодавчі кульбіти, ясна річ, унеможливлюють для інвесторів отримання прибутку у довгострокової, але у короткостроковій перспективі. А наші ВЕЗи до виробництва і експорту високотехнологічної продукції відносини фактично або не мали.

Ще одна аргумент. Результати досліджень Ради з вивчення продуктивних сил України показали, що ніякі бюджетні трансферти в розвитку зональних утворень взагалі здійснювалися. Насправді це досягнення, тоді як з причин їхнього низької технологічної ефективності ВЕЗ. Наприклад, Китай “... зміг залучити інвесторів тільки після виконання величезної будівельної програми створення у ВЕЗ найсучаснішою інфраструктури: дороги, зв'язок, готелю. До 80% всіх витрат лягли на країни, а іноземні інвестиції прийшли о ВЕЗ після створення необхідні ведення бізнесу умов” (Експерт №28 - 2002). Але Україна? Україна, по суті, кинула ВЕЗи напризволяще, не здійснивши відповідного контролю над реалізацією проектів. І чому стало приводом стверджувати: “Ні, нам світовий досвід не підходить”.