Стан фінансового ринку України та перспективи його розвитку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА  ТА АРХІТЕКТУРИ»

ІНСТИТУТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ФАХОВОЇ  ОСВІТИ

Кафедра економічної підготовки та перепідготовки

ДОДАТКИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

                    з дисципліни: ___________Фінанси_____________________

                                                          (назва дисципліни)

                    на тему: Стан фінансового ринку України та перспективи його розвитку

                  (назва теми або номер варіанту)

Група: _ЕП-П-12_______________

                             (шифр групи) 

Виконав: _Грибанов В.В.________

                        (прізвище, ініціали)

Залікова книжка ____4653_______

                                            (номер)

Перевірив:_доц. Наджафов І.Н.___

(посада, прізвище та 

ініціали викладача)

___________________            _______________

Дата подання роботи                    підпис студента

___________________            _______________

Дата перевірки роботи                 підпис викладача

Дніпропетровськ - 2012

 План

Вступ

Дана тема контрольної  роботи є ефективною, оскільки, ключовим елементом конструкції "ринкової економіки" є ринок.

Ринок - це складне багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.

На фінансовому ринку  відбувається перелив коштів, при  якому вони переміщуються від  тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому кошти спрямовуються так: хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а також поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому ринку ті, що мають вільні фінансові ресурси, передають їх іншим учасникам ринку, які опосередковано через суб'єктів ринку або безпосередньо використовують залучені ресурси для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фінансові ресурси надаються на умовах позики або на умовах спів власності, коли інвестор набуває прав власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чи нематеріальні активи. Тому фінансовий ринок можна визначити як ринок, на якому випускають, продають і керують фінансові інвестиції.

Мета даної контрольної  роботи розглянути фінансовий ринок, як економічну категорію, його стан та перспективи  його розвитку в нашій державі.

Фінансовий ринок - це ринок, на якому визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок є  похідною трансформаційних процесів і  повинен бути створений відповідно до таких критеріїв, як відкритість, справедливість і необоротність. Він  повинен управляти потоками інформації, заохочувати тих, хто виконує правила, карати порушників і гарантувати кожному інвестору, що він може розбагатіти чи збанкрутувати на зовсім рівнях умовах з усіма іншими.

Сучасний рівень розвитку фінансового ринку в розвинених країнах обумовлюється, головним чином, рівнем накопичення, господарськими традиціями, розмірами суспільного багатства та благополуччям нації. На фінансовому ринку формуються взаємовідношення заощаджень та інвестицій, де для залучення заощаджень вкладника необхідно запропонувати прибуток, що мінімально компенсуватиме втрати від інфляції.

Розділ 1. Фінансовий ринок України 

1.1 Фінансовий ринок: структура, функції, суб’єкти та об’єкти фінансового ринку

Фінансовий ринок - це ринок, на якому визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

На фінансовому ринку  відбувається рух коштів (капіталу). Всі суб'єкти господарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають  необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують від цього додатковий прибуток. Таким чином на фінансовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Крім того фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві. Реалізація цих функцій здійснюється в тому числі й через ринок цінних паперів, який значно розширює та полегшує шлях усім суб'єктам економіки до отримання необхідних їм коштів.

З одного боку фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсів має таку структуру (рис.1.1).

З іншого боку, в структурі фінансового ринку виділяють:

ринок готівкових коштів;

короткострокових платіжних  коштів, які виконують функції, подібні  до готівкових грошей (чеки, векселі);

ринок валюти;

ринок цінних паперів;

ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.

Рис.1.1 Структура фінансового  ринку.

Фінансовий ринок існує  як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих  ринків:

кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підриємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют.

Отже, головною метою  фінансового ринку є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між  сферами й секторами економіки. Головна функція фінансового  ринку - трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету - збільшення капіталу.

Головними суб'єктами фінансового  ринку є домашні господарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава. Через фінансові інструменти (банки, страхові компанії, цільові фонди) заощадження домашніх господарств, фірм і підприємств надходять до інших суб'єктів господарювання і дають їм змогу задовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності. Держава, надаючи кредит і отримуючи позики, відіграє вирішальну роль на фінансовому ринку. Свій вплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами, валютним курсом.

Суб'єкти фінансового  ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника.

Позичальник - це фізичні  або юридичні особи, які залучають  кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності.

Інвестори - громадяни  та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.

Фінансові інститути - це посередники, які забезпечують зустріч  інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи).

Товарами фінансового  ринку є кошти і цінні папери, які виступають об'єктами купівлі-продажу на ринку. Гроші з економічної точки зору - це всі ліквідні активи, які можуть порівняно швидко та без великих втрат бути переведеними в готівку.

Цінні папери - основний товар фінансового ринку, своєрідний предмет купівлі-продажу цього ринку. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності.

Цінні папери повинні  мати такі характеристики:

стандарт - напис емітента, сума, дохід, інформація про емітента;

ринковість - підтвердження  того, що цінний папір може обертатися на ринку;

ліквідність - свідчення  того, що цінний папір може бути в  будь-який момент реалізований без  великих втрат;

регулювання державою - наявність  стандартів, реєстрація емісії.

Існує чимало спільного  між обігом грошей і цінними паперами, по-перше, регулюються тими ж органами, які їх випустили. По-друге, можливе  їх функціонування у безготівковій  формі. Нарешті, вони можуть бути конвертованими (гроші - в іноземну валюту, папери - у фінансові інструменти іншого виду, класу, серії). І ті й інші можуть бути як іноземними, так і національними. Гроші й цінні папери є також різними сегментами фінансового ринку. Тому на їхній розвиток впливають найчастіше однакові фактори. Стан одного ринку залежить від стану іншого, у свою чергу, впливає на нього.

Гроші й цінні папери є таким товаром, що має значення не сам собою, а лише як представник, інструмент відповідних ринків, процесів, потреби яких вони й обслуговують. При цьому гроші виступають як відображення вартісної природи усього товарного світу, а останні - як відображення вартості інвестицій (капіталів).

Тому власна внутрішня  вартість грошей і цінних паперів  дорівнює:

вартості виготовлення самого паперу. Крім того, існує чимало розбіжностей у сфері економічних характеристик цінних паперів і грошей. Цінні папери віддзеркалюють процеси, що відбуваються всередині капіталу і на фондовому ринку, а гроші - процеси, що відбуваються всередині, всього товарного світу. Гроші - мірило національного багатства активів, пасивів, майна окремого підприємства і приватної особи. Гроші - мірило капіталізації (обсягу випуску) цінних паперів. Цінні, папери - це титул власності, а гроші - показник багатства.

Кількість грошей в обігу  обмежується сумою цін товарної маси і платних послуг, скоригованою на швидкість обороту грошової одиниці. Капіталізація цінних паперів визначається потребою реального капіталу у фондових замінниках, фінансових інструментах і місткістю фондового ринку. Ринок цінних паперів менш стійкий, ніж грошовий. Крім того, гроші, на відміну від цінних паперів, безособові, в них не виражене яке-небудь право або зобов'язання. Гроші мають безстроковий характер, а цінні папери: обмежені термінами. Рівні ліквідності й надійності грошей звичайно набагато вищі, ніж цінних паперів.

Розвиток і удосконалення  фінансового ринку сприяє появі, різноманітних цінних паперів, які  функціонують у різних його сегментах, дають можливість відкласти сьогоднішнє  споживання, нагромадити заощадження, спрямувати їх у сферу підприємницької діяльності.

Фінансові ринки виконують  ряд важливих функцій:

1. Забезпечують таку  взаємодію покупців та продавців  фінансових активів, у результаті  якої встановлюються ціни на  фінансові активи, що зрівноважують  попит і пропозицію на них. При цій функції на фінансовому ринку існує ситуація: мінімальні процентні ставки та рівні процентних ставок, що відповідають різним рівням ризику. Емітенти фінансових активів, для того, щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. У такий спосіб на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансовий актив, яка задовольняє й інвесторів, і емітентів, і фінансових посередників.

2. Фінансові ринки  запроваджують механізм викупу  у інвесторів належних їм фінансових  активів і тим самим підвищують  ліквідність цих активів. Чим  ефективніше функціонує фінансовий  ринок, тим вищу ліквідність  він забезпечує фінансовим активам,  що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь - який інвестор може швидко і практично без втрат в будь - який момент перетворити фінансові активи на готівку. Здійснюючи на постійній основі викуп і продаж фінансових активів, фінансові посередники не тільки забезпечують ліквідність фінансових активів, що є в обігу на ринку, а й стабілізують ринок, протидіють значним коливанням цін, які не пов'язані зі змінами в реальній вартості фінансових активів та змінами в діяльності емітентів цих активів.

3. Фінансові ринки  сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.

1.2 Класифікація фінансового ринку

Наявність багатьох типів  фінансових ринків пов'язана з існуванням різних підходів до їх класифікації. Розглянемо основні підходи і, відповідно, основні класифікації фінансових ринків.

За умовами передачі фінансових ресурсів в користування фінансовий ринок поділяють на ринок  позикового і ринок акціонерного капіталу. На ринку позикового капіталу ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів. На ринку акціонерного капіталу кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду, право спів власності на активи підприємства і повністю поділяє підприємницькі ризики з іншими акціонерами підприємства.

За терміном обігу  фінансових активів, що можуть бути в  обігу на ринку, фінансовий ринок поділяють на грошовий ринок та ринок капіталів (рис.1.2).

На ринку грошей здійснюється короткострокове інвестування коштів. На цьому ринку перебувають в  обігу фінансові активи, термін обігу  яких не перевищує одного року: короткострокові  казначейські зобов'язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій тощо. На ринку грошей корпорації залучають кошти для підтримки обігового капіталу в разі виникнення тимчасових короткострокових потреб у грошових коштах. Фінансові інститути, зокрема комерційні банки, залучають кошти на такому ринку для надання позичок іншим суб'єктам ринку та для підтримки ліквідності на належному рівні. Короткострокові цінні папери на ринку грошей більш ліквідні і характеризуються меншим коливанням цін, ніж на ринку капіталів, тому здійснення інвестицій на грошовому ринку менш ризикове, ніж на ринку капіталів.

Рис.1.2 Класифікація фінансових ринків за терміном обігу фінансових активів

Ринок капіталів призначений  для довгострокового інвестування коштів в основний капітал. На ринку  капіталів надаються середньо - і довгострокові кредити, перебувають в обігу середньо - та довгострокові боргові цінні папери, а також інструменти власності - акції, для яких термін обігу не встановлюється. Емітуючи акції та облігації, залучаючи банківські кредити, корпорації формують на ринку капіталів фінансові ресурси, необхідні для модернізації і розширення виробництва, впровадження нових технологій, освоєння виробництві нових видів продукції. Будівельні організації залучають кошти для придбання та будівництва нерухомості. Фінансові інститути формують власні фінансові ресурси, які перебувають у їх використанні протягом усього періоду функціонування і забезпечують економічне зростання та економічну стабільність фінансовому інституту.

В цілому на ринку довгострокових запозичень держава, підприємницькі структури і населення отримують за визначену плату в довгострокове або безстрокове користування фінансові ресурси інших учасників ринку. Ринок капіталів розвивається більшою мірою в країнах з досить визначеними та сприятливими економічними перспективами. Становлення ринку капіталів передбачає невисокі темпи інфляції, а також стабільність політичної та економічної ситуації в країні.

Залежно від того, чи нові фінансові активи пропонуються для  продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на пер винний та вторинний ринки.

Первинний ринок є  ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове  розміщення фінансових активів серед  інвесторів та початкове вкладення  капіталу в різні галузі економіки. Обов'язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів і інвестори.

На вторинному ринку  мають обіг емітовані раніше фінансові  активи. Операції на вторинному ринку  не збільшують загальної кількості  фінансових активів і загального обсягу інвестицій в економіку. Важливі риси вторинного ринку - ліквідність, можливість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій. Основну частину операцій на вторинному ринку становлять операції, пов'язані з перерозподілом сфер впливу на ринку, та спекулятивні операції. Як правило, вторинний ринок визначає ціни на первинному ринку.

Вторинний ринок для  деяких типів фінансових активів  є досить обмеженим, для інших - практично  відсутнім. Для таких фінансових активів, як акції, ф'ючерси та опціони, характерним є не тільки розвинений вторинний ринок, а й наявність спеціалізованих бірж для торгівлі цими активами. Вторинного ринку кредитів в Україні практично немає. В країнах з розвиненою ринковою економікою вторинний ринок кредитів розвивається за рахунок впровадження фінансовими посередниками іновацій на ринку інструментів позики, а саме внаслідок використання процедури сек'юритизації активів.

Залежно від місця, де відбувається торгівля фінансовими  активами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Біржовий ринок пов'язують із поняттям біржі як особливий спосіб організованого ринку, що сприяє збільшенню мобільності капіталу та виявленню реальних ринкових цін активів. Біржовий ринок є переважно вторинним ринком, оскільки на ньому в більшості випадків відбувається торгівля емітованими раніше фінансовими активами. На позабіржовому ринку діють так звані торгово-інформаційні системи. Учасники таких систем - фінансові посередники - мають змогу ознайомитись з попитом-пропозицією на фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції яких їх зацікавлять.

На різних сегментах  фінансового ринку біржовий та позабіржовий ринки відіграють різну роль. Так, на валютному ринку торгівля валютними  ресурсами переважно зосереджується на позабіржовому міжбанківському ринку. На ринку цінних паперів як біржовий, так і позабіржовий ринки мають велике значення. Організаторами торгівлі, на біржовому ринку цінних паперів виступають фондові та спеціалізовані біржі з торгівлі ф'ючерсними та акціонерними контрактами. На позабіржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюється через торговельно-інформаційні системи, які створюються торговцями цінними паперами відповідно до законодавства конкретної країни. Торгівля акціями відбувається переважно на біржовому ринку, її облігаціями - на позабіржовому.

Якщо взяти за характерну ознаку для класифікації поняття  глобальності, можна здійснити поділ  фінансових ринків на міжнародні та національні. Останні, у свою чергу, можуть бути поділені на ринки резидентів та нерезидентів (рис.1.3).

Рис.1.3 Класифікація фінансових ринків за умовами емісії та механізмом обігу фінансових активів

Ринок резидентів є ринком фінансових активів, емітованих резидентами на національному ринку. Ринок нерезидентів - це ринок, на якому нерезиденти емітують фінансові активи відповідно до законодавства певної країни. Ринок нерезидентів в Японії називають "самурайським", в Іспанії - "матадорським". Цінні папери, емітовані на ньому, називають іноземними цінними паперами. Ринки нерезидентів досить розвинені лише в окремих країнах, де державне регулювання сприяє розвитку таких ринків.

На міжнародному фінансовому ринку  активи, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесторам багатьох країн. Учасниками міжнародного ринку виступають уряди, центральні банки, фінансові інститути, великі промислові корпорації, а також міжнародні фінансові інститути та організації. Основними фінансовими інструментами, що мають обіг на міжнародному ринку, є євро-кредити, єврооблігації, євроакції та похідні фінансові інструменти - ф'ючерси, форварди, опціони, свопи.

Постійний розвиток міжнародних  ринків та інтеграційні процеси на них сприяють розвитку світової економіки, оскільки дають можливість кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночас вони роблять більш взаємозалежними економіки різних країн і зменшують можливості урядів країн в регулюванні процесів на національних фінансових ринках.

Остання класифікація, на якій ми зупинимось (рис.1.4), не має чітко визначеної ознаки. Проте оскільки окремі сегменти вітчизняного фінансового ринку  мають специфічну структуру та механізми  функціонування, є сенс виділити такі складові фінансового ринку, як ринок цінних паперів (фондовий ринок), валютний та кредитний ринки.

Рис.1.4 Структура фінансового  ринку

Вітчизняний валютний ринок відокремлений і жорстко-регульований, його функціонування пов'язане із великою кількістю законодавчих та нормативних актів, що стосуються валютного регулювання та валютного контролю, правил обігу іноземної валюти на території України, основ функціонування міжбанківського валютного ринку тощо. Фондовий та кредитний ринки також функціонують за своїми законами. В цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків, і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.

Слід зазначити, що на розвинених фінансових ринках валютний ринок (ринок, на якому здійснюється торгівля іноземною валютою) не виділяється  окремо як складова фінансового ринку. Кредитний ринок виступає як специфічна складова ринку інструментів позики.

Фінансовий ринок може бути як повністю сегментований, так  і повністю інтегрований. Якщо ринок  повністю сегментований, інвестор з  однієї країни не може вкласти кошти  в цінні папери в іншій країні. При цьому цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсах валют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де. При цьому цінні папери одного ступеня ризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринки різного рівня, а також ринки різних фінансових інструментів різною мірою інтегровані. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення більш дешевого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори - щодо вкладення коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.

Іноді поняття фондового  ринку пов'язують лише з ринком середньо - та довгострокових або капітальних  цінних паперів. В цьому посібнику  поняття ринку цінних паперів та фондового ринку ототожнюються.

Стан фінансового ринку України  та

перспективи його розвитку

2.1. Сучасний стан і стратегія розвитку

Процеси ринкової трансформації  в Україні обумовлюють потребу  у стрімкому розвитку та ускладненні структури фінансового сектора, що відноситься до найбільш актуальних проблем розвитку національної економіки.

Сьогодні фінансовий сектор розглядають як фінансовий ринок, який забезпечує накопичення та розподіл інвестиційних ресурсів, взаємодію  виробників та споживачів фінансових послуг за правилами, визначеними державою та її регуляторними органами. Складовими фінансового ринку виступають грошово-кредитний, страховий, фондовий ринок, ринок послуг спільного інвестування, недержавних пенсійних послуг.

Вітчизняний фінансовий сектор на початок 2012 року характеризувався такими показниками: функціонували 176 банків, 451 страхові компанії, 679 кредитних спілок, 418 ломбардів, 346 компаній з управління активами, 102 недержавних пенсійних фондів та понад 950 інвестиційних фондів різного типу. Випущено в обіг цінних паперів загальним обсягом понад 450,9 млрд. грн. Активи вітчизняної банківської системи становили близько 945,0 млрд. грн., 64,8% яких припадало на кредитні операції банків. Активи страхових компаній досягли 45,92 млрд. грн. Активи кредитних спілок склали 3,3 млрд. грн. Обсяг активів ломбардів 856,7 млн. Активи інших небанківських кредитних установ складали 1,17 млрд. грн. Діяло 72 фінансових компаній, що мали право надавати послуги з факторингу, та 27 фінансових компаній, які отримали дозвіл на укладання договорів з фінансового лізингу. Усього впродовж року ними було укладено договорів факторингу на суму 485 млн. грн., а обсяг операцій з фінансового лізингу склав 20,2 млрд. грн. Ліцензію на право залучати кошти установників управління майном з метою фінансування будівництва житла мали 101 фінансова компанія, які упродовж року створили 70 Фондів з фінансування будівництва (ФФБ) та залучили коштів на загальну суму 5,95 млрд. грн.

Що ж ми маємо на сьогодні. Державний комітет статистики надав наступні цифри. Зокрема, промисловість в зросла лише на 3%, сільське господарство - на 0,7%, будівництво - на 2,7%. У видобувній та транспортній галузі ми отримали мінус 1%. Тому приріст реального ВВП у минулому місяці, судячи з вищенаведеним цифрам, становить 1,5-2,5%.

В Україні поступово  нарощуються обсяги виробництва, що створює додаткові можливості для  посилення ролі фінансового ринку  в економічному розвитку країни, оскільки виникає необхідність в залученні  додаткових обсягів фінансових ресурсів.