Становлення податкової системи в Україні
1.Вступ
В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.
В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.
Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.
Податкова система повинна успішно
вирішувати фіскально-розподільче
завдання. Шляхом оптимального розподілу
доходів суб’єктів підприємницт
Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі.
Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.
В 1997 році почався новий етап формування податкової системи України, пов'язаний з утворенням замість колишніх податкових інспекцій нових підрозділів - податкових адміністрацій в областях та містах Києві та Севастополі на чолі з Державною податковою адміністрацією України. Ця реорганізація спричинила подальше оновлення, яке відобразилося в необхідності створення Податкового Кодексу України. До вже існуючих податків та платежів додалися кілька нових (гербовий збір, відрахування до Пенсійного фонду з купівлі-продажу валюти, золота, дорогоцінних металів та каміння,
автомобілів), разом з цим деякі платежі та збори до бюджету скасовано (відрахування в фонд Чорнобиля).
Такі нововведення, безумовно, повинні бути підкріплені нормативною базою, тому розроблені нові закони в сфері оподаткування. Першими з пакету законодавчих актів були прийняті зміни і доповнення до Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до Декрету "Про прибутковий податок з громадян". Ці закони є основними, тобто стосуються найважливіших видів податків, що поповнюють доходну частину бюджету.
В цілому можна сказати, що розвиток податкової системи України продовжується. Вдосконалюються форми і методи оподаткування, система стягнення податків і контроль за надходженням їх до бюджету.
Предметом дослідження даної роботи є саме розвиток, становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення. 06'єктом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни.
Структура роботи побудована таким чином, що відображає як теоретичні аспекти формування і розвитку податкової системи, так і аналіз практичних показників діяльності в сфері оподаткування.
Робота складається з чотирьох глав, висновків та пропозицій, бібліографї (50 назв), додатків (16 шт.). Перша глава роботи присвячена теоретичним питанням: принципам побудови системи оподаткування, основним її елементам, а також розгляду етапів розвитку податкової системи України з 1932 року по наш час.
Друга глава роботи - це аналіз практичних матеріалів, на основі яких побудовані таблиці, схеми і проведені розрахунки, що характеризують діяльність податкових органів в сфері оподаткування. Також увага приділена аналізу матеріалів, які стосуються конкретної роботи податкових органів щодо стягнення податків. Наведені дані описують ситуацію за останні роки, тому дають змогу порівняти результати діяльності податкових органів України за відповідні періоди.
У третій главі роботи проведений аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду у галузі податкової системи, а також висловлені пропозиції, які могли б бути втілені в законодавство України з врахуванням досвіду розвинутих країн. Тут розглядаються проблеми в сфері оподаткування, а також визначаються деякі можливі шляхи вдосконалення податкової системи держави, обгрунтування необхідності запровадження Податкового кодексу України.
Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень – готується до впровадження Податковий кодекс України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обгрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими нововведеннями.
Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.
2. Становлення податкової системи в Україні
Формування податкової системи України сягає своїм корінням ще у систему мобілізації доходів бюджету колишнього СРСР. Це і зрозуміло, адже побудована тоді могутня податкова система СРСР проіснувала досить довго. Україна тоді була часткою тієї великої загальносоюзної системи податків. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету. Головним об'єктом цієї перебудови стала податкова система тепер вже незалежної держави, тому що податки складають головну частину доходів бюджету, його фінансову базу, на підставі якої починає функіонувати будь-яка країна.
Для того, щоб повною мірою прослідкувати розвиток податкової системи України, треба починати з часів планової економіки, з проведеної податкової реформи 1930-1932 рр. Цією реформою була встановлена так звана двоканальна система вилучення чистого доходу суспільства в державний бюджет (див. додаток 3). Один канал становив податок з обороту, другий –відрахування від прибутку.
За допомогою податку з обороту і відрахувань від прибутку держава централізувала його чистий доход в бюджеті. Але необхідно відмітити, що термін "податок з обороту" не відповідав суті даного платежу. Якщо виходити з того, що весь чистий доход відображає прибуток підприємств, то йдеться про два види відрахувань від нього в бюджет: фіксовані в цінах відрахування ( податок з обороту) і регулюючі відрахування від прибутку, бо вони встановлювалися як різниця між прибутком і затратами підприємства. Як податок з обороту, так і відрахування від прибутку виконували тільки фіскальну функцію - централізації чистого доходу.
Новий етап розвитку системи платежів підприємств у бюджет розпочався після господарської реформи 1965р. Суть цієї реформи полягала в заміні відрахувань від прибутку трьома платежами:
- платою за основні виробничі фонди;
- фіксованими (рентними) платежами;
- вільним залишком прибутку.
Головною метою цієї проведеної заміни було надання платежам із прибутку не тільки фіскальних, а й регулюючих функцій, тобто використовувати їх як фінансові інструменти впливу на різні сторони діяльності підприємства. Насправді, цю ідею реалізувати не вдалося, тому що у підсумку все ж таки звелося до фіскального призначення платежів і вони не стали діючими регуляторами діяльності підприємств.
В 1987 р. набув завершення нормативний метод розподілу прибутку. Але нова система платежів за формою відрізнялась від попередньої, а за змістом була більш ніж схожа. Вона включала платежі за ресурси і відрахування від прибутку (доходу) на нормативній основі. До складу платежів за ресурси увійшли: плата за фонди (дещо змінені і доповнені методика і нормативи), платежі за трудові і природні ресурси. Платежі за природні ресурси так і не були введені, а платежі за трудові ресурси сплачувались на протязі 1988-1990 років.
Треба відмітити, що все таки принципи, які були встановлені у 1930-1932 рр. щодо розподілу прибутку, продовжували діяти і в той час. Держава продовжувала утримувати права на одержання прибутку підприємств, залишаючи їм стільки, скільки сама вважала за потрібне.
Як аналіз всіх цих проведених реформ можна сказати, що за 1930-1990 рр. принципових змін в побудові системи розподілу прибутку не відбувалося. Цей процес характеризувався заміною одних платежів на інші, а головна суть системи не змінювалась. А суть полягала в тому, що держава контролювала прибутки підприємств і організацій, так як переважна більшість їх була її власністю. Тому держава розподіляла прибуток на свій смак, як по господарству в цілому, так і по окремому підприемству. В часи планової' економіки мобілізація доходів бюджету була неподатковою, тому що все одно, весь доход належав державі. Тому навіть не можна характеризувати це як стягнення державою платежів, скоріше це було надання коштів підприємствам.
Перехід економіки України до ринкових відносин потребував радикально нових методів регулювання чистого прибутку. Нові фінансові інструменти в ролі яких виступають податки, здатні перебудувати стару систему на більш ефективну.
Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему оподаткування". Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України.
В цьому Законі був наданий перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі види податків були ліквідовані (податок з обороту, на експорт і імпорт).
У 1994 році був прийнятий новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Як можна реально оцінити діючу податкову систему? Встановлені податки і платежі лише за назвою відповідають світовим стандартам, а щодо змісту, то основа податкової системи все ж таки - доходи підприємств.
Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи-утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.
Таким чином, утворення служби економічного аналізу в рамках податкової адміністрації дасть змогу удосконалити і покращити податковий контроль. А втім, розробка й прийняття податкового законодавства знаходиться в компетенції Кабінету Міністрів і Верховної Ради. За Програмою діяльності Кабінету Міністрів України заходи, розроблені з метою впорядкування процедури стягнення податків та зборів були визначені такі:
1. Завершити розробку й
2. Внесення змін в законодавство
про ПДВ, які передбачають
3. Утворення багаторівневої
Ці та інші напрямки є основними в розробці нового Податкового Кодексу України. Паралельно з цим в Україні постійно з'являються нові податки і збори, одним з якіх став Гербовий збір, введений в дію з 01.01.99 р. Справляється Гербовий збір з договорів, векселів та установчих документів, укладених з 01.01.99, а з 01.06.99 з митної вартості імпортованих товарів. Україна намагається дотримуватись практики цивілізованих держав. У Великобританії, наприклад, згідно з прийнятим 1891 року законом, який діє і до цього часу, гербовий збір стягується при оформленні особами цивільно-правових угод.
В Італії він сплачується при отриманні будь-яких документів і реєстрів, гербовим збором обкладаються всі нотаріальні операції. У Китаї гербовий збір стягується при реєстрації або видачі документів. Існував гербовий збір і у колишньому СРСР.
Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення податкового законодавства.
3. Основні елементи податкової системи України
Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які складаються у держави з юридичними та фізичними особами. Податки - це найважливіша фінансова категорія, яка історично є найважливішою формою економічних відносин між державою і членами суспільства. Ця категорія виникла з появою держави і вже тоді забезпечувала виконання функцій держави.
Податки - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. Податки як економічна категорія мають свої функції - фіскальну і регулюючу. Розглянемо конкретно кожну з них.
Фіскальна функція податків характеризується тим, що саме податки сприяють централізації Валового Національного Продукту у бюджеті. Треба відмітити, що саме ця функція визначає суспільне призначення податків і тому є головна. Економісти трактують суть цієї функції таким чином: податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподіленими в регіональному розрізі.
Постійність означає надходження
податків до бюджету рівномірно, в
чітко встановлені
Іншою функцією податків є регулююча. Ця функція необхідна для того, щоб здійснювати вплив на різні сторони діяльності платників податків. Об'єктивно кожний платник зацікавлений в тому, щоб сплатити якомога меншу суму. Це може домогтися, наприклад, за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування або якщо платник здійснює діяльність, яка передбачає пільги щодо оподаткування. Таким чином регулююча функція податків є в кожному з них.
Інша функція податків – стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо. Так, наприклад, в багатьох розвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати на науково - дослідницькі роботи. Аналогічно, з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Україні законодавством передбачається їх пільгове оподаткування.
З метою зниження цін на науково-технічну
продукцію українським
Наступна функція податків – перерозподільча. Ця функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм – науково-технічних, економічних тощо.
За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та авостради, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та життєвому рівні населення країни.
Перерозподільча функція податкової системи носить яскраво виражений соціальний характер. Побудована відповідним чином система оподаткування дозволяє надати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено, наприклад, в Німеччині, Швеції та багатьох інших країнах світу. Це досягається шляхом встановлення погресивних ставок оподаткування, срямування значної частини бюджетний коштів на соціальні потреби населення, остаточного або часткового звільнення від податків громадян, що потребують соціальної підтримки.
Нарешті, остання функція податків
- контрольна. Вона, як економічна категорія,
заключається в тому, що з’являється
можливість кількісного відображення
податкових надходжень та їх співставлення
з потребами держави в фінансов
Сутність контрольної функції податків заключається в тому , щоб платники податків , зборів та інших обов’язкових платежів своєчасно і в повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства.
Вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскільки всі вони пов’язані і здійснюються одночасно. Чим стабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почувватиме себе підприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконання заключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансових операцій. Адже невизначеність – це самий головний ворог підприємництва. Ця діяльність завжди пов'язана з ризиком, але ступень ризику принаймні подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон’юктури додається нестабільність податкової системи, нескінченні зміни ставок та умов оподаткування.
Для того, щоб найбільш повно і досконало зрозуміти поняття і суть податків треба розібратися в основних елементах податків.
Суб'єкт оподаткування - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податки. Однак, суб'єкт є тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач. - це те, що саме оподатковується. Треба чітко встановити об'єкт оподаткування, він має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку.
Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходіи і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна.
Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язаним з об'єктом оподаткування, а може й не мати ніякого відношення до нього. Але правомірним є пов'язування джерела сплати податку із об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є справедливішим, оскільки тільки доход є джерелом сплати податків.
Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення ставок -універсальний і диференційований. При уніварсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування.
Саме встановлення податкових ставок може базуватися на окремих методах: емпіричному та економіко-математичному. Емпіричний метод встановлення ставок податків має своєю основною ціллю виконувати фіскальну функцію податків, він базується на існуючому досвіді в сфері оподаткування. Метод економіко-математичного моделювання робить акцент на виконанні регулюючої функції податків і здійснюється шляхом розробки математичної моделі, яка враховує як інтереси платника, так і фактори, що діють у сфері стягнення податків.
Крім цих традиційних методів встановлення податкових ставок існує інтуїтивний підхід. Він базується на побажаннях і передбаченнях тих, хто ці ставки розробляє.
За побудовою проводиться
Визначивши основні елементи податків, необхідно відмітити, що побудова податкової системи базується на податках різних видів. Класифікація податків, як основних видів доходів бюджетів, здійснюється за різними ознаками, такими як форма і методи їх стягнення та віднесення до вартості продукції платника, об'єкти оподаткування, галузь, відомство, їх значення та відповідно рівень бюджету, в який вони надходять. В залежності від форми стягнення розрізняють прямі і непрямі податки. Непрямі податки збільшують ціну товара (робіт, послуг), поскільки включаються саме в її величину. Як правило, вони надходять в бюджет від підприємств, організацій, інших ланок господарства, хоча реальним платником залишаються споживачі цінностей та послуг. Особливо поширені податок на додану вартість, акцизи.
Непрямі податки мають головним чином фіскальне значеня, так як дозволяють постійно стягувати в бюджет частину загального грошового обігу від реалізації товарів, робіт, послуг. Вони є стабільними видами доходів державного бюджету, так як не залежать від кількісних показників діяльності товаровиробників та термінів їх сплати.
Прямі податки саме зменшують доходи фізичних чи юридичних осіб, оскільки ними оподатковуються доходи (прибуток, заробітна плата), а також окремі види майна (земля, природні ресурси, транспорт). Прямі податки можуть бути віднесені на збитки виробництва (обігу) або прямо утримуватись з доходів, але в кожному з цих правил вони знижують реальні доходи платників шляхом зменшення частки чистого доходу, який залишаєься в їх розпорядженні.
Другий принцип, за яким розділяються податки - це суб'єкти, які сплачують податки в бюджет. Податки в залежності від платників поділяються на дві великі групи: податки з населення і податки з різних ланок господарювання, тобто, з фізичних і юридичних осіб (додаток 2).
До першої групи відносяться
категорії платників в
Податки з юридичних осіб можна класифікувати за галузевими та відомчими признаками, формам підприємств в залежності від власності (державна, акціонерна, приватна інші), їх типу (великі, середні, малі), а також виду діяльності (виробничі, комерційні інші).
Всі ці ознаки грають значну роль при визначенні величини податків та одержанні пільг. Однак, основним при встановленні порядку обчислення конкретного виду податку є об'єкти оподаткування. Об'єктами оподаткування прямими податками можуть бути всі види ресурсів, доходів, майно, а непрямими - грошовий обіг (або його частина) від реалізації окремих товарів, послуг.
Ще одним признаком класифікаці
Податкові системи різних країн відрізняються одна від одної, але в будь-якому випадку вони представляють собою сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.
Отже кожна податкова система відображає рівень розвитку економіки, фінансової науки, основні напрямки фінансової політики уряду. Її ефективність досягається в тому випадку, якщо дотримуються такі принципи:
1. Рівномірність оподаткування
незалежно від форми власності
суб'єктів господарювання і
2. Раціональне сполучення
3. Множина податків, що мають
можливість розширити джерела
надходження до бюджету,
При цьому необхідно забезпечити тісний взаємозв'язок між всіма податками, виключивши багаторазове оподаткування об'єктів, високий рівень податків, оскільки це не дає розвиватися економічним стимулам, робить гіршими відношення до праці і збільшення доходності.
4.Висновки
В заключенні необхідно підвести підсумки роботи. По-перше, треба сказати, що саме механізм оподаткування дуже складний і потребує деталізованого розгляду. Дана робота - це спроба на прикладі деяких видів податків охарактеризувати діючу систему оподаткування, вивести переваги і недоліки, визначити основні напрямки вдосконалення.
Серед недоліків можна назвати неефективну правову базу, яка проголошує діяльність податкової системи України. Друга проблема - це податковий прес, який законодавчі органи не в змозі поки що послабити, тому що дефіцит бюджету потребує збільшення доходної частини для його покриття.
В Україні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки та податок на прибуток .підприємств. Низький рівень доходів більшості населення, а також низька частка зарплати в національному доході обумовлюють невисоке надходження прибуткового податку з громадян.
Аналіз діючої податкової системи України свідчить про необхідність її реформування. На нашу думку, в основі податкової системи повинні бути прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є доходи фізичних осіб, прибуток юридичних осіб, земля, майно та капітал. При оподаткуванні доходів фізичних осіб та прибутку юридичних осіб повинна використовуватись диференціація ставок податків в залежності від виду діяльності та розміру отриманого доходу.
Податкова реформа в Україні повинна бути спрямована на усунення основної проблеми - зняття податкового тягаря. Першим кроком повинно бути реформування системи непрямих податків разом із зменшенням обов'язкових нарахувань на фонд оплати праці.
Необхідність зменшення
