Статистика зовнішньої торгівлі

       Тема: Статистика зовнішньої торгівлі

  1. Поняття зовнішньої торгівлі та задачі статистики.
  2. Вантажна митна декларація – первинний документ митної статистики
  3. Основні показники статистики зовнішньої торгівлі
  4. Вивчення структури експорту та імпорту
  5. Аналіз збалансованості зовнішньої торгівлі
  6. Особливості статистичного обліку міжнародної торгівлі послугами
  7. Індексний метод у статистиці зовнішньої торгівлі
 

     1. Поняття зовнішньої торгівлі  та задачі статистики 

       Зовнішньоекономічна  діяльність – це сфера економічної діяльності підприємств, фірм, компаній, країни в цілому, яка пов’язана із зовнішньою торгівлею, іноземними кредитами й інвестиціями, здійсненням спільних проектів з іншими країнами.

     Основною  формою ЗЕД є зовнішня торгівля.

     Зовнішня  торгівля – це обмін товарами й послугами між виробниками (постачальниками, продавцями) та споживачами різних країн.

    Під товаром у статистиці зовнішньої торгівлі розуміється будь-яке майно, у тому числі - валюта, валютні цінності, електрична, теплова, інші види енергії та транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, використовуваних для міжнародних перевезень пасажирів і товарів.

    Під експортом розуміють вивезення із країни зроблених, вирощених або добутих товарів вітчизняного виробництва. При цьому до товарів вітчизняного виробництва відносяться також товари іноземного походження, що ввозяться в країну і піддаються значній переробці, що змінює їх основні якісні або технічні характеристики. У результаті експорту товарів зменшуються національні запаси матеріальних цінностей.

    Під імпортом розуміють ввезення товарів у країну. У імпорт включають завезені товари, які призначені для споживання або переробки всередині країни; завезені товари для реекспорту /див. далі/; товари, ввезені для переробки на митних складах. У результаті імпорту товарів зменшуються національні запаси матеріальних цінностей.

    Під реекспортом розуміють продаж із вивозом за кордон раніше імпортованого товару, що не підлягав у країні переробці.

    Під реімпортом розуміють придбання з ввезенням через кордон раніше імпортованого товару, що не підлягав за кордоном переробці (повернення бракованої продукції, повернення товарів, що не реалізовані посередником на ринку збуту).

    Основними завданнями статистичного аналізу зовнішньої торгівлі є вивчення динаміки експорту та імпорту, вивчення стану торгового балансу, аналіз географічної, регіональної та товарної структури імпорту та експорту, розрахунок індексів цін, фізичного обсягу експорту та імпорту, індексів умов торгівлі, аналіз показників ефективності зовнішньої торгівлі. 

    У практиці міжнародної торгівлі зовнішньоторговельні операції між контрагентами (країнами, що укладають будь-які контракти) прийнято групувати:

    - за предметом торгівлі (товар,  послуга),

    - за напрямками торгівлі (експорт,  імпорт, реекспорт, реімпорт),

    - за групами товарів,

    - за ступенем готовності товару (готова продукція, вузли і  деталі, запасні частини),

    - за видом товарообмінних операцій (зустрічні закупівлі, бартерні, компенсаційні угоди, операції  на давальницькій сировині),

    - за видами послуг (страхові, фінансові,  комп’ютерні та ін.),

    - за видом операцій щодо торгівлі  науково-технічними досягненнями (торгівля  ліцензіями і «ноу-хау», інжиніринг),

    - за видом операцій, що забезпечують  виконання контрактних зобов’язань  (транспортні, експедиторські, складські). 

    2. Вантажна митна  декларація – 

    первинний документ митної статистики 

    Основним  джерелом інформації про товарообмін між країнами є звітність митних органів.

    Первинний документ у митній статистиці – вантажна митна декларація (ВМД).

    У ВМД вказується дата перетину митного  кордону, напрямок товарного потоку (ввіз, вивіз), назва та код товару у відповідності до класифікації УКТ ЗЕД, кількість вартість, країни-контрагенти, умови постачання, форми розрахунків. 

    У статистику зовнішньої торгівлі, в  основному, включаються всі товари, у результаті ввозу і вивозу яких зменшуються або збільшуються матеріальні  ресурси країни.

    При цьому статистикою не враховуються такі товари:

    • товари, вартість яких не перевищує порога статистичного спостереження;
    • валютні цінності (у тому числі монетарне золото), що знаходяться в обігу, якими обмінюються банки для врегулювання взаємних розрахунків;
    • товари для офіційного (службового) користування дипломатичних і консульських представництв іноземних держав;
    • товари тимчасово ввезені і вивезені (театральні декорації, спортивний інвентар, товари для ярмарок, аукціонів, прокат кінофільмів);
    • товари, що переміщуються за договором поточної оренди терміном меншим за один рік;
    • прямий транзит (без складування).

    Важливим  питанням є дата експорту й імпорту в зовнішній торгівлі. Реєстрація експорту здійснюється у момент переходу вантажем кордону або відходу транспортних засобів з експортом із порту країни. Дата експорту – дата приймально-здавального акта. Дата імпорту залежить від системи урахування:

  • за міжнародними стандартами загальною датою імпорту рахується дата перетинання товаром митного кордону;
  • крім того існує спеціальна дата імпорту, під якою розуміють дату випуску товарів на внутрішнє споживання.
 

    Товари, що обертаються в зовнішній торгівлі, враховуються:

  • за специфічними одиницями виміру;
  • за вагою:

             брутто - вага товару з внутрішньою  і зовнішньою тарою,

             нетто – чиста вага товару,

                   нетто-легальна вага = вага брутто  – знижка на тару й упакування  у відповідності з довідником (таро-тарифом). Використовується у  випадку неможливості відділення  товарів від тари.

    Для економічного аналізу результатів  зовнішньої торгівлі між країнами частіше  використовується вага нетто. Показники  ж ваги брутто необхідні при аналізі  загального обсягу перевезень. 

    У світовій практиці існує більше десятьох видів цін, що можуть бути встановлені  на той самий товар у залежності від умов угоди. Перелік умов наведений у документі ІНКОТЕРМС.

    Відповідно  до стандартів вартість експортованих  товарів рекомендовано враховувати  у вартості FOB, імпортованих – у вартості  CIF. Вартість FOB  складається на кордоні країни-продавця. FOB - free on board – “вільно на борту” – доставлений до судна і вільно навантажений на борт. Вартість FOB записується у підсумки зовнішньої торгівлі й означає вартість, яку експортер повинен одержати від партнера. Вартість FOB включає:

    контрактну  вартість товару + всі витрати, пов’язані  з доставкою товару на борт судна + навантаження “вільно на борт”, включаючи експортне мито.

 

    При постачанні товарів на умовах CIF у ціну реалізації включається:

           ціна самого товару + витрати на  транспортування товару до порту  призначення (фрахт) + витрати на  страхування товару.

    Теоретично  при аналізі світової торгівлі вартість світового експорту повинна дорівнювати  вартості світового імпорту. Насправді  цього не відбувається. Існуюча між  експортом та імпортом різниця пояснюється  тим, що експорт враховується в цінах FOB, а імпорт – у цінах CIF. 

    Причинами розбіжності даних  про взаємну торгівлю країн-контрагентів є різноманітні системи урахування товарів у різних країнах; різноманітні бази оцінки, що застосовуються в країнах - торгових партнерах; різноманітна практика урахування дати експорту та імпорту та ін.

    Основним  офіційним документом зовнішньої торгівлі, що відображає перехід права власності  від продавця до покупця є Контракт. У Контракті визначаються сторони договору, предмет договору, ціни, загальна сума контракту, базові умови постачання, якість товару, тара, термін постачання, умови платежу, порядок розгляду претензій, штрафні санкції та ін.  

    3. Основні показники  статистики зовнішньої  торгівлі 

    Обсяг загального експорту країни (Е),

    Експорт товарів (Ет),

    Експорт послуг (Еп),

    Обсяг загального імпорту країни (І),

    Імпорт  послуг (Іп),

    Імпорт  товарів (Іт),

    Зовнішньоторговельний оборот окремої країни (З = Е + І),

    Зп = Еп +Іп,

    Зт = Ет +Іт,

    Сальдо  зовнішньої торгівлі ( зовнішньоторговельний баланс) (С = Е – І),

    Ст = Ет – Іт,

    Сп = Еп – Іп.

    Чистий  експорт отримують, коли різниця між експортом та імпортом більше нуля. Чистий імпорт – позитивна різниця між імпортом і експортом.

    Оборот  світової торгівлі розраховується як сума експорту (чи сума імпорту) усіх країн світу: ; . Такий підхід потрібний для виключення повторного рахунку, тому що експорт однієї країни є імпортом для іншої. Оборот світової торгівлі, розрахований як сума імпорту, ураховується в цінах СІФ, тому він завжди більший, ніж експорт у цінах ФОБ. З цієї причини сальдо світової торгівлі – різниця між світовим експортом і світовим імпортом – завжди негативне.

    Транзит можна умовно розділити на дві категорії: прямий і непрямий.

    Транзит прямий – це провіз товарів однієї країни в іншу через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в результати зовнішньої торгівлі не включаються.

    Транзит непрямий – провіз товарів однієї  країни в іншу через територію третьої з розташуванням на її митних складах. При чіткому врахуванні реекспорт дорівнює непрямому транзиту. Різниця між ними буде відображати зміну залишків товарів на митних складах. 

    Міжнародна  практика поділяє торгівлю на загальну і спеціальну. Загальна торгівля – це сума всіх комерційних операцій. Спеціальна – це вартість імпорту, призначеного для внутрішнього споживання, і вартість експорту вітчизняного виробництва.

    Спеціальний експорт складається з вивезених товарів вітчизняного виробництва, вивезених іноземних товарів, які пройшли у країні переробку зі зміною властивостей або якостей.

    Загальний експорт – це спеціальний експорт + реекспорт.

    Спеціальний імпорт включає ввіз товарів інших держав для внутрішнього споживання, для переробки на території країни, для переробки на митних складах країни.

      Загальний імпорт охоплює весь обсяг ввозу іноземних товарів незалежно від подальшого призначення, тобто включає спеціальний імпорт і реімпорт.

    (Дати  приклад на показники зовнішньої  торгівлі України в 2004 р.) 

    4. Вивчення структури  експорту та імпорту 

    Аналіз  структури здійснюється за трьома напрямками, тобто вивчається:

  • географічна структура (країни СНД і Балтики, країни далекого зарубіжжя, за континентами, за окремими країнами)
  • регіональна структура (тобто структура Е та І товарів і послуг за регіонами України),
  • товарна структура (відповідно УКТ ЗЕД).
 

    Для аналізу структури статистика пропонує такі показники:

    1. абсолютний приріст часток розподілу:

    (п.п.),

    2) середнє  лінійне відхилення часток розподілу  (лінійний коефіцієнт структурних  зрушень):

    ,

    де  n – кількість груп,

    3)середнє  квадратичне відхилення часток  розподілу (середньоквадратичний  коефіцієнт структурних зрушень): 

     ,

    4) З показниками структури пов’язані  характеристики концентрації. У міжнародній статистиці виникає задача визначення, в яких галузях (групах товарів) концентрується експорт. Такими показниками є коефіцієнт локалізації:

,

      де     d - частки розподілу експорту за галузями (товарними групами),

                    D - частки розподілу обсягу продукції даних галузей. 

(навести  приклади). 

5. Аналіз збалансованості  зовнішньої торгівлі 

    Оцінкою ступеня збалансованості зовнішньої торгівлі є коефіцієнт покриття імпорту  експортом:

    

.

    Його  значення може перевищувати 100 % у разі позитивного сальдо торговельного  балансу, бути меншим за 100 % - за негативного  сальдо, тобто коли певна частка імпорту не забезпечується експортом. 

    Експортна квота – показник відкритості економіки, який характеризує ступінь участі країни в міжнародному поділі праці:

    

.

    Країнами  з порівняно закритою економікою вважаються такі, у яких експортна  квота не перевищує 10 %; з відносно відкритою економікою – понад 35 %; із середньою відкритістю –  від 10 до 35 %. 

    Імпортна  квота – показник імпортної залежності:

    

.

    Безпечним для економіки країни вважається значення до 15 %. 

    Зовнішньоторговельна  квота – узагальнюючий показник реальної відкритості (залежності) національної економіки:

    

    Для невеликих розвинутих країн (Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Данія, Швеція та ін.) цей процент може коливатися в межах 45% - 90%, для великих розвинутих країн (Німеччина, Італія, Франція та ін.) – 25%-35%. Для Японії та США цей  процент складає 11-13% (такий же був  у Радянському Союзі). 
 
 
 

    1. Особливості статистичного обліку

      міжнародної торгівлі послугами 

    Поряд із  ринком товарів статистика аналізує ринок міжнародних послуг.

    На  відміну від товарів, послуги  враховуються тільки у вартісному вираженні; послуги виробляються та споживаються одноразово  і не потребують зберігання; більшість послуг базується на безпосередньому  прямому контакті між їх виробниками  і споживачами (за виключенням  послуг, які надають  за допомогою ЕОМ).

    Моментом  здійснення процедури експорту (імпорту) послуг вважається дата їх фактичного надання або одержання. Документами  первинного обліку експорту (імпорту) послуг є оформлені рахунки на виконання згідно з контрактами  послуги.

    Статистика  бере участь у розробці показників  щодо міжнародної торгівлі послугами, здійснює статистичне спостереження  у цій галузі статистики, аналізує структуру послуг, їх динаміку. 

    До  міжнародних послуг належать:

        - транспортні послуги

        - туристичні послуги /подорожі /

        - послуги зв’язку 

        - будівельні послуги

        - страхові послуги

        - фінансові послуги

        - комп’ютерні та інформаційні  послуги

        - роялті та ліцензійні послуги

         - послуги приватним особам та  послуги у галузі культури  та відпочинку

        - державні послуги, не віднесені  до інших категорій. 

    Транспортні послуги охоплюють вантажні перевезення товарів, які здійснюються усіма видами транспорту та міжнародні  перевезення пасажирів. До цих послуг відносять усі види транспортного обслуговування  /морським, повітряним, залізничним,  автомобільним, трубопровідним видами транспорту/, які здійснюються резидентами однієї країни для резидентів іншої країни.  

    Послуги зв’язку  охоплюють, по-перше, послуги в галузі телекомунікацій, включаючи передачу звукової інформації, зображення та інших інформаційних потоків за допомогою телефону, телексу, телеграфу, радіомовлення, електронної пошти, супутникового і факсимільного зв’язку і т.п., а також обслуговування комерційних інформаційних каналів, проведення конференцій за допомогою телезв’язку і здійснення супутніх послуг та, по-друге, поштове обслуговування, до якого включається збір, транспортування і доставка листів, газет, періодичних видань, брошур та інших друкованих видань, посилок і бандеролей, яке здійснює національна поштова служба та інші підприємства поштового зв’язку, а також послуги поштових відділень. 

    Будівельні  послуги охоплюють спорудження будівельних об’єктів та монтаж обладнання, які виконують робітники підприємств на часовій підставі за межами економічної території, на якій підприємства знаходяться. 

    Страхові  послуги охоплюють різні види страхування, які здійснюють страхові компанії даної країни для закордонних партнерів (і навпаки). До таких послуг   належить страхування зовнішньоторговельних вантажів (страхування експортних та імпортних товарів у час їх транспортування), страхування життя, включаючи пенсії, від нещасних випадків та аварій, медичне страхування, страхування громадської відповідальності, страхування від пожару і т.п., а також перестрахування та комісійні виплати страховим агентам. 

    Фінансові послуги охоплюють посередницькі та допоміжні послуги (за винятком страхових компаній та пенсійних фондів), які надають резиденти однієї країни резидентам іншої.

     

    До  посередницьких послуг відносять комісійні збори та платежі, які пов’язані з оформленням акредитивів, кредитних ліній, фінансового лізингу, операціями з іноземною валютою, наданням споживчих та комерційних кредитів; брокерські операції; розміщення цінних паперів та ін.  

    До  допоміжних послуг відносять контроль за діяльністю фінансових ринків та його регулювання; забезпечення безпечного зберігання цінностей; проведення довірчих операцій та ін. 

    Комп’ютерні та інформаційні послуги охоплюють операції, які зв’язані з обробкою даних та інформаційними повідомленнями. Це:

     - бази даних - утворення, зберігання, обробка даних; 

    - консалтинг у галузі обчислювальної  техніки;

    - розробка та впровадження програмного  забезпечення;

    - експлуатація та ремонт обчислювальної  техніки;

    - послуги інформаційних агентств;

    - пряма (індивідуальна) підписка  на газети та періодичні видання.  

    Роялті  та ліцензійні послуги охоплюють обмін потоками платежів між резидентами та нерезидентами за використання на законних підставах невиробленими нефінансовими активами нематеріального характеру та правами власності (такими, як патенти, авторські права, торгові знаки, технологічні процеси та ін.) та використання (на підставі ліцензійних угод) вироблених оригіналів і прототипів чи спробних (дослідних) зразків. 

    Інші  ділові послуги охоплюють різні види міжнародних послуг, які не розглядалися у вищеназваних категоріях:

     - перепродаж товарів за кордоном (оптова, роздрібна);

    - технічне обслуговування та ремонт  товарів (наприклад, автомобілів  та ін.), предметів особистого  використання та побутових товарів; 

    - операційний лізинг (оренда) машин,  устаткування, транспортних засобів,  предметів особистого споживання  та побутових товарів; 

    - юридичні, бухгалтерські послуги,  консультаційні послуги у галузі  управління  та послуги щодо  зв’язків із громадськістю; 

    - науково-дослідні та  конструкторські  роботи;

    - послуги у галузі сільського  господарства, видобувної промисловості  та переробка на місцях;

    - інші ділові, професійні та технічні  послуги. 

    Послуги приватним особам та послуги у сфері  культури та відпочинку охоплюють послуги, зв’язані з утворенням художніх фільмів, радіо - та    телевізійних програм, із записуванням музичних творів /тут обраховуються платежі та надходження від прокату, оплата праці акторів, режисерів, постановників, які є резидентами даної економіки, за створення театральних постановок і музичних, спортивних чи циркових програм за кордоном, а також платежі за право демонстрування цих  постановок та програм на телебаченні, радіо і т.ін./; інші послуги у сфері культури та відпочинку, які надають викладачі та медичні працівники за кордоном, включно оплату послуг, які надані  заочно. 

    Державні  послуги, які не віднесені  до інших категорій охоплюють усі інші зовнішньоекономічні операції щодо надання послуг системою державного управління /у тому числі - міжнародними організаціями/, які не увійшли у жодну із вищеназваних груп. Це - зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв та оборонних організацій, які вони здійснюють з резидентами країни, в якій знаходяться, а також з іншими країнами світу.  
 

     7. Індексний метод  у статистиці зовнішньої  торгівлі 

     Найбільш  розповсюдженим серед статистичних методів аналізу  зовнішньої торгівлі є індексний метод. За допомогою індексного методу у статистиці зовнішньої торгівлі характеризується динаміка експортно-імпортних операцій; оцінюється виконання обов’язків за контрактами; аналізується вплив на розвиток зовнішньоекономічних операцій змін цін, кількості товарів, структури постачань; визначається ефективність зовнішньоекономічних операцій.

     Зміна фізичного обсягу компонентів зовнішньої торгівлі за певний період часу  оцінюється за допомогою індексу фізичного  обсягу Ласпейреса:

              або (при вибірковому обстеженні)

       Зміна цін експорту чи імпорту  оцінюється за допомогою індексу  Пааше:

            або (при вибірковому обстеженні) 

     Індекс  вартості експорту чи імпорту має  вигляд:

                                    

     Стан  торговельного балансу залежить від структури експорту/імпорту  та співвідношення цін на товари (послуги), що експортуються та імпортуються, а співвідношення цін визначається кон’юнктурою світових ринків конкретних груп товарів. Скажімо, зростання цін  на нафту створить сприятливі умови  торгівлі для країн-експортерів  нафти і призведе до погіршення умов торгівлі в країнах-імпортерах нафти.

     В якості статистичного індикатора умов торгівлі використовують співвідношення індексів цін експорту та цін імпорту - індекс умов торгівлі ( ):

     

.

     Якщо  індекс більший за 1, це свідчить про  зростання купівельної спроможності одиниці експорту, і навпаки. Також  можна сказати, що якщо менше за одиницю, то умови торгівлі у звітному періоді були несприятливі, а якщо більше за одиницю, умови торгівлі сприятливі порівняно з базовим періодом. 
 

     Індекс  цінових співвідношень 

     Цей індекс використовується для оцінки ефективності зовнішньої торгівлі конкретної країни з іншою країною або  групою країн.

     Оцінку  результатів цінових співвідношень  здійснюють для:

  • експорту в певну країну (групу країн);
  • імпорту з певної країни (групи країн);
  • зовнішньоторговельного обороту з певною країною (групою країн).
 

     Індекс  цінових співвідношень  з експорту має вид:

     

,

     де  - експортні ціни товарів, спрямованих у країну А;

      - фізичний обсяг експорту  в країну А;

      - вартість експорту в країну  А;

      - середні по групі країн  експортні ціни;

      - виручка за експорт у країну  А за умови середніх по групі  країн експортних цін. 

     Якщо  розрахований індекс менше одиниці, це вказує на негативний результат цінових співвідношень з експорту в країну А, якщо він більший за одиницю – констатуємо позитивний результат цінових співвідношень з експорту в дану країну. 

Статистика зовнішньої торгівлі