Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Страхова організація (компанія)

Страхова організація (компанія)
1. Розглянути основні типи страхових організацій (господарське товариство, товариство взаємного страхування, організація типу Lloyds) та їх характеристика.
2. Проаналізувати організаційно-правовий статус страховиків в Україні згідно з законом України "Про страхування"
3. Розглянути порядок утворення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні.

Основні типи страхових організацій ( господарське товариство, товариство взаємного строхування, організація типу Lloyds ) та їх характеристики.

Lloyds – це ринок страхових послуг світового значення. Тут переважає страхування морських, авіаційних, автомобільних, нафтогазодобувних ризиків. У страхвому обороті Lloyds не виступає від свого імені. Він лише створює всі необхідні умови для успішної страхової діяльності своїх членів, що діють на власний кошт. Lloyds приваблює страхувальників з усього світу добре відпрацьованими й стабільними умовами страхування, високою кваліфікацією андеррайтерів.

Синдикати формуються, як правило, за видами страхування. Очолює синдикат андеррайтер, який бере на себе ризики страхування від імені своїх членів. Серед членів синдикатів Lloyds відомі бізнесмени, діячі науки та культури.

По суті, це великі групи фізичних осіб, належних до певних синдикатів, які, у свою чергу, діють на страховому ринку здебільшого за принципом співстрахування.

Для товариств взаємного страхування (ТВС) отримання прибутку не є першочерговим. Вони створюються для надання взаємодопомоги своїм членам. Тут учасник товариства одночасно є і страховиком і страхувальником. Саме страхувальникам належать усі активи товариства. Якщо сума страхових премій перевищує виплати і витрати на ведення справи та відрахування до фондів, то різниця може бути повернута членам товариства. В Україні ТВС можуть із часом набути помітного розвитку.

В Україні страховиками визнаються нині лише юридичні особи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств, або товариства з додатковою відповідальністю.

У переліку дозволених в Україні страхових організацій немає товариств з обмежеоню відповідальністю (ТОВ). Відомо, що такі підприємницькі структури дуже поширені в сімейному бізнесі. Власники в разі будь-якої небезпеки несуть відповідальність за борги фірми лише в межах зроблених внесків до статутного фонду. Умови створення зазначених товариств захищають від проникнення в їхню справу небажаних учасників. Поряд з позитивними тут існують і негативні фактори, зокрема малі можливості збільшення статутного капіталу, труднощі контролю за діяльністю товариств, що особливо важливо у сфері страхових послуг.

Акціонерне страхове товариство – це тип компанії, яка створюється і дії зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток – акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у вигляді дивідендів.

Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні у страховій індустрії переважають акціонерні товариства відкритого типу.

Відкриті акціонерні товариства – це компанії, що орієнтуються на великі обсяги страхових послуг. Вони вимагають пошуку коштів у багатьох власників, які здебільшого не схильні до активної участі в управлінні фірмою. Залучати кошти таких осіб вдається завдяки продажу компаніями акцій на фондовому ринку. Нині вживаються заходи щодо збільшення статутного фонду, стимулювання і прискорення організаційного оформлення продажу і купівлі акцій та ін ціних паперів. Тому є всі підстави очікувати, що акціонерні товариства відкритого типу незабаром посядуть і утримуватимуть провідне місце на стр-вому ринку.

Організаційно-правовий статус страховиків в Україні згідно з Закону України "Про страхування".

Згідно 2 статті Закону страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим З-ном, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страх діяльності. Учасників страховика повинно бути не меньше трьох. Страх діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками- резидентами України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів "державна", "національна" або похідних від них у назві страховика
дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати
10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх
номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб
страховика.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.

Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю.

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення
уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Страхова компанія- юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов'язання страховика і має на це відповідну ліцензію.

Акціонерне страхове товариство - тип компанії, яка створюється і діє зі статут капіталом, поділеним на певну кількість часток - акції, останні дають право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів.

Акціонерне товариство - форма вигідного розміщення інвестицій фізичних і юридичних осіб та отримання прибутку, що перевищує середній рівень. Існують відкриті та закриті акціонерні товариства.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю, і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідольність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Товариством з додатковою відповідальністю - є товариство,статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

Порядок утворення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні

Особливості створення страховика як юридичної особи визначені Законом України “Про господарські товариства” та Законом країни “Про страхування”. Страхові організації переважно утворюються в два етапи. На першому відбувається утворення компанії як юридичної особи, її реєстрація в місцевих органах влади і реєстрація першого випуску акцій. На другому етапі відбувається експертиза бізнес-плану та правил страхування, на підставі чого компанія реєструється як страховик і отримує ліцензію на право здійснення страхової діяльності. Зареєстрована юридична особа набуває статусу страховика тільки після видачі їй ліцензії на право здійснення страхової діяльності та внесення її до Державного реєстру страховиків.

Стаття 2 Закону України “Про страхування” визначає, що страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахову-вання і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність.

Стаття 39 зазначає, що страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.

У зв'язку з тим, що страховики переважно існують в формі колективних підприємств, їх утворення розпочинається з організації ініціативної групи котра виступає засновником товариства. Членів такої групи повинно бути не менше трьох(юридичних або фізичних осіб). Після досягнення домовленості між собою про утворення компанії вони проводять перші, так звані "установчі" збори, на котрих приймається рішення утворити страхову компанію, затвердити її назву і статут, адресу, величину статутного фонду і призначити директора та головного бухгалтера. На цих же зборах підписується установча угода про заснування компанії.

Після зборів керівні особи компанії відкривають в банку тимчасовий рахунок і розпочинають продаж акцій. Після того, як не менше половини акцій буде продано і за них надійдуть кошти, страхову компанію реєструють в райдержадміністрації або виконкомі міської чи районної в місті ради депутатів. На підставі постанови про реєстрацію обласне управління статистики видає свідоцтво про реєстрацію компанії з необхідними кодами. Тепер компанія реєструється як платник податків і внесків з усіх видів обов'язкового соціального страхування та виготовляє печатку і штамп. Після цього рахунок в банку міняється на постійний і завершується продаж акцій. Коли перша оголошена емісія закінчена, здійснюється її реєстрація в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку в Києві.

Для другого етапу страхова компанія розробляє правила страхування і страхові тарифи, а також бізнес-план на 3 або 5 років діяльності. Ці документи, а також установчі документи, список акціонерів, копія реєстраційного свідоцтва та свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій, довідки банків або висновки аудиторів про підтвердження розмірів сплаченого статутного фонду, інформація про керівників страхової компанії та їх освіту представляють в Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Спеціалісти комісії перевіряють документацію на відповідність чинному законодавству, після експертизи заносять компанію в Єдиний державний реєстр страховиків України і видають їй відповідні ліцензії. Тільки після цього компанія набуває прав страховика і може розпочинати діяльність.
Фінансовою основою діяльності страховика є його статутний фонд, котрий формується тільки грішми. Законом України "Про страхування" (редакція 2001р.) встановлено такі мінімальні розміри статутних фондів:

– для страховиків, котрі займаються загальним (ризиковим) страхуванням - в сумі еквівалентній 1 млн. ЄВРО, в т.ч. діючі страховики протягом двох років з набрання чинності законом (тобто до 07.11.2003) повинні набрати 500 тис. ЄВРО і протягом трьох років (тобто до 07.11.2004 р.) - 1 млн. ЄВРО;

– для страховиків, котрі займаються страхуванням життя – в сумі, еквівалентній 1,5 млн. ЄВРО, в т.ч. діючі страховики протягом двох років з набрання чинності цим законом (тобто до 07.11.2003 р.) повинні набрані 750 тис. ЄВРО і протягом трьох років (тобто до 07.11.2004 р.) – 1,5 мли. ЄВРО.

Законом України "Про страхування" в редакції 1996 р. іноземним інвесторам дозволялось брати участь у створенні українських страховиків тільки шляхом утворення спільних підприємств, де вони могли володіти не більше, як 49% акцій. Цей же Закон в редакції 2001 р. не передбачає такої норми. В ньому лише вказано, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України. Скасування попередньої норми і наявність щойно згаданої дозволяє утворювати в Україні на підставі українського законодавства страхові компанії зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Діяльність страховика полягає в укладенні договорів страхування і виконанні зобов'язань згідно них, а також в управлінні грошовими і матеріальними активами.

Як і інші господарські суб'єкти, страхові компанії можуть ліквідовуватись (повністю припиняти діяльність), реорганізовуватись (зливатись з іншими або приєднуватись до інших) та сануватись (оздоровлюватись, тобто зміцнювати фінансовий стан). Стаття 43 Закону України “Про страхування” визначає умови ліквідації, реорганізації та санації страховика.

Повна ліквідація може здійснюватись згідно рішення акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства). Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію компанії призначається ліквідаційна комісія, котра керує процесом закриття підприємства. Вона складає перелік діючих договорів страхування і визначає зобов'язання згідно них, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії. Після розрахунків з застрахованими і кредиторами сплачуються усі належні податки та збори і здійснюються розрахунки (розподіл коштів) з акціонерами. Наприкінці цих робіт складається завершальний (ліквідаційний) баланс котрий підтверджується аудитором, в міліцію здаються печатки і штампи, а в реєструючий орган подається заява з проханням виключити компанію з реєстру підприємств та організацій України.
Процедура реорганізації компанії шляхом приєднання або злиття з іншою відбувається дещо по іншому. Їй передує досягнення домовленості між учасниками процесу реорганізації про умови злиття чи приєднання, зміну структури компанії, розподіл посад та інше. Після цього одна з компаній, як правило, слабша або менша, ліквідується. За рахунок її статутного фонду купуються (отримуються) акції компанії, котра залишається. Їй же передаються страхові резерви і відповідальність за діючими договорами від ліквідованої компанії.

Законом України "Про страхування" (редакція 2001 р.) передбачено також реорганізацію страховика згідно рішення органів нагляду за страховою діяльністю. Така реорганізація можлива шляхом:

– перетворення в страхового посередника;

– об'єднання кількох страховиків в одну компанію з визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови, що на це погодяться власники страховиків;
– залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови здійснення ними розрахунків згідно зобов'язань та боргів страховика, строк сплати яких уже настав.

Примусова санація може призначатися органом нагляду за страховою діяльністю у разі:

1) невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

2) недосягнення страховиком визначеного законом розміру статутного фонду;

3) в інших випадках, передбачених діючим законодавством.
Примусова санація передбачає:

1) проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в т.ч. обов'язкової аудиторської перевірки;

2) визначення органом нагляду за страховою діяльністю управляючої особи (тимчасового адміністратора компанії), котрим здійснюється фінансове, господарське і кадрове управління страховиком;

3) встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу органу нагляду.

     Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси.
    До матеріальних ресурсів належить нерухоме і рухоме майно – будівлі транспорт, обчислювальна та офісна техніка, меблі. До фінансових ресурсів відносяться власні кошти і кошти, що перебувають в управлінні компанією – статутний фонд, вільні резерви, нерозподілений прибуток, гарантійний фонд, страхові резерви. До трудових ресурсів відноситься персонал компанії, кваліфікація котрого повинна бути достатньою для ефективної діяльності підприємства. До інформаційних ресурсів відносяться масиви даних про страхувальників, діючі страхові договори та зобов'язання згідно них, довідкова, законодавча, нормативна інформація, статистичні дані і дані бухгалтерського обліку.
     В сучасних умовах головну роль відіграють трудові та інформаційні ресурси, з допомогою котрих здійснюється ефективне управління матеріальними і фінансовими ресурсами.