Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Страхування транспортних засобів і вантажів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту ЗЕД

НДРС

З теми: «Страхування транспортних засобів і вантажів»

Виконав: ст..гр. МЗД – 08 – 1

Теркулова В.В.

Перевірив: Владимиров С.В.

Алчевськ, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ І ВАНТАЖІВ

1.1 Поняття та види транспортного страхування

1.2 Страхування при автомобільному виді транспорту

1.3 Страхування при морському виді транспорту

1.4 Страхування при авіаційному виді транспорту

1.5 Страхування при залізничному виді транспорту

РОЗДІЛ 2. РИЗИКИ В ПРОЦЕСІ ТРАНСПОРТУВАННЯ ВАНТАЖІВ

2.1 Поняття транспортних ризиків

2.2 Види транспортних ризиків

РОЗДІЛ 3. СТРАХОВИЙ ТАРИФ

3.1 Суть та зміст страхового тарифу

3.2 Методики визначення страхових тарифів масових ризиків страхування

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Транспортне страхування відноситься до вибіркового страхування як частини майнового страхування. Тому умови страхування мають багато спільного з умовами страхування майна загалом.

Транспортне страхування — сукупність різноманітних видів страхування від небезпек, які виникають на різних шляхах сполучення.

Залежно від виду шляху страхування поділяється на:

- морське;

- річкове;

- наземне;

- повітряне;

- змішане.

Об'єктами транспортного страхування є:

1. Засоби транспорту без вантажів — каско-страхування.

2. Вантажі без страхування транспорту — карго-страхування.

Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (таке страхування відоме як страхування каско), так і вантаж, який на ньому перевозиться (страхування карго), водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою особою.

Страхування наземного автомобільного та водного (крім окремих видів) транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту — в обов'язковій.

Транспорт надає специфічні послуги, пов'язані з переміщенням товарів або людей у просторі. Транспортна діяльність не супроводжується створенням нових речей (предметів матеріального світу), її результатом є економічний ефект, створений внаслідок переміщення вантажів і пасажирів.

Основними учасниками транспортних перевезень є:

- відправник (вантажовідправник) – фізична або юридична особа, що відправляє належний йому вантаж;

- одержувач – фізична або юридична особа, яка має право отримати цей вантаж. Це право надає йому відправник, позначивши одержувача в товарно-транспортних документах.

Страховий тариф представляє з себе сукупність тарифних ставок. У свою чергу тарифна ставка є ціна страхового ризику та інших витрат страховика на організацію страхування; адекватне грошове вираження зобов'язань страховика за укладеними договорами страхування. Тарифну ставку, за якою укладається договір страхування, називають брутто-ставкою.
Основна мета обчислення страхових тарифів - визначення і покриття ймовірної суми збитку, що припадає на кожного страхувальника або на одиницю страхової суми, тому в основі розрахунку страхового тарифу лежать такі ознаки страхування, як замкнута розкладка збитку і зворотність страхових платежів, призначених для виплат.

РОЗДІЛ 1. СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ І ВАНТАЖІВ

1.1 Поняття та види транспортного страхування

Залежно від виду шляху страхування поділяється на:

- морське;

- річкове;

- наземне;

- повітряне;

- змішане.

Транспортний комплекс складається з водного, авіаційного та наземного транспортів. Згідно нього страхування транспорту поділяється на такі види : морський, авіаційний та страхування наземного транспорту. Авіаційний, залізничний та водний транспорт страхується в обов’зковому порядку, автомобільний – в добровільному. Транспортне страхування можна віднести до майнового, але воно також включає в себе страхування відповідальності.

Транспортне страхування в зовнішньоекономічній діяльності поділяється на страхування “каско” і страхування “карго”.

Термін “каско” вживається при страхуванні рухомого транспорту (суден, автомобілів, літаків, залізничних вагонів тощо), які приймають участь у міжнародних перевезеннях. Цей вид страхування здійснює безпосередньо особа, що є власником транспортного засобу.

Страхування “карго” – це захист від різних збитків, пов’язаних із вантажем, що є предметом купівлі-продажу зовнішньоекономічного договору. Якщо з’являється збиток в результаті знищення або пошкодження застрахованого майна, то він відшкодовується у вигляді певної суми, обумовленої договором страхування. Даний вид страхування може бути здійснений лише учасниками договору.

Таблиця 1.1.

Показники розвитку окремих видів транспортного страхування.

Показник	Вид транспортного страхування	2009 р.	2010 р.
Страхові премії (тис. грн)	Страхування залізничного транспорту	233 645,0	5 273,0
	Страхування наземного транспорту	1217736,0	2 129 514,3
	Страхування водного транспорту	20 808,0	25 930,5
	Добровільне страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту	49 262,8	49 476,0
	Страхування відповідальності власників водного транспорту	6 790,1	7 871,5
	Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті	69 099,3	85 300,8
	Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів	558 909,5	578 060,2
Рівень валових страхових виплат, %	Страхування залізничного транспорту	0,1	0,3
	Страхування наземного транспорту	46,7	44,3
	Страхування водного транспорту	25,7	27,4
	Добровільне страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту	22,2	23,9
	Страхування відповідальності власників водного транспорту	5,3	1,7
	Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті	1,9	1,7
	Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів	19,8	27,6

Об'єктами транспортного страхування є:

1. Засоби транспорту без вантажів — каско-страхування.

2. Вантажі без страхування транспорту — карго-страхування.

1.2 Страхування при автомобільному виді транспорту

Особливо важливим видом транспортного страхування є страхування наземного автомобільного транспорту, оскільки такий вид транспорту є невід'ємною частиною більшості сфер підприємницької діяльності. Тому є вагомі причини й інтерес до страхування транспортних засобів на випадок різних несприятливих подій. При страхуванні наземного автомобільного транспорту об'єктами страхування є:

- транспортні засоби та причепи до них, які підлягають реєстрації в органах ДАІ та знаходяться в технічно справному стані (вантажні та легкові автомобілі, мотоцикли, моторолери, спеціальний автотранспорт, міні-техніка та ін.);

- додаткове обладнання до транспортного засобу.

На страхування приймаються всі марки автомобілів, яким, зазвичай, не більше 10 років.

Страховими ризиками при страхуванні засобів наземного автомобільного транспорту можуть бути:

- дорожньо-транспортна пригода (ДТП);

- пожежа або вибух у транспортному засобі в результаті самозаймання;

- викрадення або спроба викрадення;

- протиправні дії третіх осіб;

- стихійне лихо (повінь, буря, ураган, землетрус тощо), падіння дерев, падіння предметів, напад тварин.

При страхуванні автотранспортних засобів на практиці існують різні варіанти проведення страхування. За кожним з них визначається різний обсяг відповідальності страховика, які різняться складом ризиків, що становлять зміст страхового покриття — обсяг відповідальності страховика.

Існують обмеження страхових випадків, за яких страховик не здійснює відшкодування, зокрема, якщо машину знищено під час бойових дій чи масових заворушень; конфісковано на підставі рішень правоохоронних органів; при радіоактивному забрудненні, внаслідок якого транспортний засіб не може бути використаний; гниття, корозії, втрати природних властивостей матеріалів, використаних в автотранспортному засобі, природних хімічних процесів тощо; природного спрацювання транспортного засобу в цілому, окремих деталей і вузлів, втрати товарного вигляду, заводського браку; збитків, що виникли внаслідок участі автомобільного засобу в змаганнях — гонках; збитків, завданих майну водія та пасажирів, які перебували в транспортному засобі під час страхового випадку.

Розмір страхового тарифу залежить від:

- типу та марки (моделі) автомобіля, його призначення;

- року випуску;

- умов та строку експлуатації;

- технічних та зовнішніх характеристик автомобіля;

- місця зберігання та наявності пристроїв проти викрадення;

- віку та стажу водія;

- інших факторів.

Залежно від типу обраного ризику страховий платіж може становити 1,5—15 % від страхової суми. [7].

Транспортний засіб може бути застрахований на повну вартість або на певну частку від повної вартості, але не менше від вартості автомобіля.

Страхова сума визначається на підставі поданих заяви на страхування і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Вартість автотранспортного засобу визначається за довідкою — розрахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків спеціалістів — товарознавців страхової компанії. При цьому страхова сума не повинна перевищувати діючої вартості транспортного засобу на день укладання договору з урахуванням зносу.

Страховий платіж обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків, від яких залежить розмір страхового тарифу.

Договір страхування укладається, зазвичай, на рік і може бути укладений як на користь страхувальника, так і на користь іншої особи, визначеної страхувальником.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен повідомити органи ДАІ та страхову компанію. Страховик після надходження заяви у триденний строк має оглянути транспортний засіб, скласти страховий акт у присутності страхувальника, винної особи та свідків.

Страхове відшкодування не виплачується у разі:

- якщо страхувальник був у нетверезому стані, внаслідок навмисних дій та при невчасному повідомленні страховика про страховий випадок;

- використання транспортного засобу та причепів до нього у заздалегідь відомому страхувальнику аварійному стані;

- управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія;

- вчинення дій, пов'язаних з порушенням правил дорожнього руху;

- порушення правил пожежної безпеки, перевезення та зберігання вогненебезпечних речовин і предметів, що легко займаються тощо.

Виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми з урахуванням пропорційної відповідальності. При частковому ушкодженні автомобіля відшкодування виплачується в розмірі фактичних збитків та в сумі, яка необхідна для ремонту автотранспортного засобу.

1. 3 Страхування при морському виді транспорту

У зв'язку з тим, що зростає обсяг перевезень пасажирів і вантажів водним транспортом, усе більшого значення набуває морське страхування. До його складу входять такі основні види: страхування суден (каско), страхування вантажів (карго). В Україні до морського страхування відносять ще страхування відповідальності судновласників та особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті.

Через це об'єктами морського страхування виступають:

1. Судно (як транспортний засіб) — каско.

2. Вантаж, який перевозиться цим судном, — карго.

3. Фрахт (доходи від фрахту, які отримує судновласник).

4. Правова (цивільна) відповідальність судновласника або вантажоперевізника.

Разом із тим, суто страховий інтерес щодо збереження майна мають два перших види, які можна вважати майновими видами страхування. Решта відносяться до інших галузей страхування, а саме: особистого та відповідальності. [11].

Таблиця 1.2.

Основні види морського страхування

1.	страхування каско суден на термін;
2.	страхування каско суден на період будівнивцтва;
3.	страхування військових та страхових ризиків;
4.	страхування особливих майнових інтересів;
5.	страхування ризику втрати фрахту;
6.	страхування відповідальності судновласників;
7.	страхування додаткової відповідальності;
8.	страхування контейнерів;
9.	страхування відповідальності судових агентів;
10.	страхування відповідальності судових брокерів;
11.	страхування відповідальності фрахтувальників.

Види збитків. Усі страхові ринки надають покриття від небезпек, які можна поділити на три групи:

1. Безпосередньо пов'язані з фізичною загибеллю, ушкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;

2. Пов'язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;

3. Витрати судновласника.

Особливості морського страхування:

- на страхування приймаються великі ризики, тому воно проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування.

- міжнародний характер морських перевезень, що призводить до існування міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування національними страховиками;

- договори укладаються переважно на основі Морського страхового поліса Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

- договори морського страхування через їхню складність укладаються за посередництвом страхових брокерів;

- елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників.

Основне місце серед майнових видів морського страхування займає страхування суден (каско), що зумовлене як підвищеними ризиками використання цих засобів, так і їхньою високою вартістю. Страхування каско суден охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини і обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, річках та озерах. Під фрахтом розуміють плату за перевезення судном вантажу та пасажирів.

Обсяг страхового покриття встановлюють на основі однієї з таких умов:

- з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

- з відповідальністю за повну загибель;

- без відповідальності за пошкодження;

- без відповідальності за часткову аварію.

Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страхування, здійснює сюрвеєр — експерт, який є агентом страховика. На підставі його висновку страховик приймає рішення про укладання договору страхування. Розподіл витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом здійснюється диспашером — спеціалістом у галузі морського права, яким складається спеціальний розрахунок, який називається диспашею.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен довести документально цей факт, надати всі претензійні документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування в повному обсязі за договором відбувається у таких випадках: у разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі судна безвісти.

При страхуванні вантажів (карго) застосовують такі поширені умови страхового покриття:

- з відповідальністю за всі ризики;

- з відповідальністю за часткову аварію;

- без відповідальності за пошкодження, крім випадків кругаіння;

- додатково — протиправні дії третіх осіб.

Страхувальник — це юридична або фізична особа — відправник або одержувач вантажу. [9].

Об'єкт страхування — це вантаж страхувальника при його транспортуванні від місця відправлення до місця призначення.

Особливості страхування вантажів у морському страхуванні:

- договір може бути укладений на окремий рейс (від одного пункту до іншого) і на визначений період часу. Укладається за Генеральним полісом, за яким страховик зобов'язується протягом визначеного строку забезпечувати страховий захист усіх вантажів без оформлення поліса страхування за кожною окремою партією вантажу;

- страховий поліс видається страховиком лише від свого імені та набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії;

- договір може бути укладений не тільки в інтересах самого страхувальника, айв інтересах іншої особи;

- права й обов'язки за договором страхування можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі.

Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій страхувальником. Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу.

Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежать від:

- виду вантажу та транспортного морського засобу; —- способу відправлення вантажу;

- маршруту;

- вартості вантажу;

- обсягу страхової відповідальності (умов страхування).

Умовами страхування вантажів передбачені також випадки відмови у відшкодуванні збитків, а також принципи відшкодування збитків.

Зазначимо, що страхування вантажів є найбільш поширеним у морському страхуванні. Водночас договори страхування вантажів класифікують за різними ознаками:

1)за видами транспорту — договори залізничних, морських, автомобільних, внутрішньоводних і повітряних перевезень;

2) за територією — внутрішньодержавні та міжнародні;

3) за кількістю перевізників, що беруть участь у перевезенні, — місцеві перевезення, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані перевезення тощо.

1. 4 Страхування при авіаційному виді транспорту

Авіаційне страхування — страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. [1].

Добровільні види авіаційного страхування – це широкий спектор в основному страхування майна та страхування відповідальності різниї підприємст і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Авіаційне страхування включає такі види:

1. Страхування літаків, вертольотів та іншої авіатехніки від пошкодження і знищення (авіа-каско).

2. Страхування відповідальності експлуатантів повітряних суден.

3. Страхування відповідальності власників повітряних суден.

4. Страхування інших ризиків.

Таблиця 1.3.

Особливості проведення авіаційного страхування.

1.	авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;
2.	значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;
3.	авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;
4.	авіаційне страхування тісно пов’язане з міжнародним страховим ринком;
5.	авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом;
6.	для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;
7.	авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Страхування авіаційних суден — це вид авіаційного страхування, де об'єктами страхування виступають повітряні судна, зареєстровані у Департаменті повітряного транспорту та які мають сертифікат льготної придатності [4].

Страхувальником з цього виду страхування може виступати фізична або юридична особа — власник повітряного судна чи перевізник, що експлуатує повітряне судно. Такий вид страхування в Україні передбачено здійснювати в обов'язковій формі.

Умови страхування охоплюють такі страхові випадки:

1. Пошкодження повітряного судна.

2. Повна загибель повітряного судна.

Для координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційного страхування, збору статистичних даних, розробки програм та методів страхування авіаційних ризиків в Україні створено Авіаційне страхове бюро України.

1. 5 Страхування при залізничному виді транспорту

Договір страхування можуть укласти:

- юридичні й фізичні особи, у тому числі суб’єкти підприємницької діяльності, які є власниками залізничного транспорту, розпоряджаються або користуються ним згідно з умовами договорів найму, оренди, лізингу тощо;

- особи, які прийняли залізничний транспорт для ремонту, транспортування, зберігання або в заставу. [7].

Страхуванню підлягають технічно справній зареєстровані відповідно до державних стандартів:

- локомотиви (електровози, тепловози, паровози, газотурбовози, мотовози тощо);

- моторвагонний рухомий склад (електросекції, дизель-поїзди, турбопоїзди, акумуляторні поїзди тощо) або його окремі одиниці;

- вантажний вагонний парк (піввагони, платформи, цистерни, криті, ізотермічні вагони, вагони спеціального призначення, рефрижератори тощо);

- пасажирський вагонний парк (вагони пасажирські, багажні, поштові, багажно-поштові, службові, вагони-ресторани, вагони спеціального призначення тощо).

Страхові ризики - події, що можуть призвести до пошкодження, знищення або втрати залізничного транспортного засобу:

- порушення безпеки руху;

- пожежа або вибух;

- стихійні лиха, а також природні явища незвичайного для даної місцевості характеру;

- наїзд незалізничних транспортних засобів, або падіння пілотованих літальних апаратів, їхніх частин, уламків;

- протиправні дії третіх осіб:

- пошкодження, знищення залізничного транспорту;

- крадіжки зі зламом, грабіж, розбій.

За згодою сторін договір страхування може покривати ризики пошкодження, повного конструктивного знищення й повного знищення засобів залізничного транспорту, викликаних під час:

- випробувань транспортного засобу або його агрегатів;

- навчання персоналу з метою одержання допуску до керування транспортним засобом.

Розмір страхової суми визначається на підставі дійсної, балансової або заявленої вартості транспортного засобу.

Договором страхування може бути передбачена безумовна франшиза – частина збитку, яку ПРОВІДНА не відшкодовує і яка у всіх випадках віднімається від суми страхового відшкодування.

Розмір страхового платежу залежить від розміру страхової суми й величини страхового тарифу, що визначається на підставі:

- типу й моделі транспортного засобу;

- технічного стану й строку експлуатації транспортного засобу;

- виду діяльності Страхувальника;

- переліку страхових ризиків;

- наявності систем безпеки;

- розміру франшизи;

- території й строку дії договору страхування;

- умов сплати страхового платежу;

- інших чинників, що впливають на ступінь страхового ризику.

Сплата страхового платежу можлива декількома частинами.

Строк дії договору страхування - до 1 року. Територія дії договору страхування - Україна. [8].

Розмір страхового відшкодування визначається в межах страхової суми з урахуванням умов договору страхування, виходячи з розміру фактичного збитку.