Стреси в житті людини: причини і шлях подолання
“Стреси в житті людини: причини і шлях подолання”
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ СТРЕСУ: ПОНЯТТЯ І МЕХАНІЗМ ДІЇ 5
РОЗДІЛ ІІ. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ДИСТРЕСУ 9
1. ЗАСОБИ МОБІЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГІЇ 11
2. СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ЕНЕРГІЇ 11
3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОСЕРЕДЖУВАННЯ 12
4. ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ 12
РОЗДІЛ ІІІ. СПОСОБИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ 14
1. АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ [14] 15
2. ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ 16
3. ЗЕЛОТЕРАПІЯ 17
ВИСНОВОК 18
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20
Поняття стресу
було запроваджене в 50-ті
ученим Г.Сельє [15] для визначення генералізованої реакції організму –
“загального адаптаційного синдрому” – як відповіді на будь-який
несприятливий вплив.
Однак за останню чверть ХХ ст. все більшого значення набуває вивчення
таких емоційних станів, які викликані стресовими ситуаціями. Це – дії при
небезпеці, при різних фізичних і розумових перевантаженнях, при
необхідності приймати швидкі і відповідальні рішення і т.д. Звичайно це
призводить до виникнення тих чи інших емоцій.
Тривожність як риса особистості є найбільш значущим ризик фактором, що
сприяє нервово психічним захворюванням. Висока тривожність знижує
ефективність інтелектуальної діяльності, гальмує її в напружених ситуаціях,
наприклад під час іспитів, заліків; знижує рівень розумової працездатності,
викликає невпевненість у своїх здібностях, є однією з причин негативного
соціального статусу особистості, бо її поведінка характеризується емоційною
неврівноваженістю, роздратуванням і в результаті може призвести до
емоційного стресу.
Про стресові стани свідчать зміни в роботі серцево-судинної, дихальної
систем, електропровідність шкіри та інші вегетативні показники. При стресах
фіксуються також
електроенцефалограмі, біохімічні здвиги в крові і т.д. Однак всі ці зміни є
неспецифічними – лише на основі них не можна судити про вміст емоцій: так
збільшення частоти пульсу може бути викликане і емоціями страху, і емоціями
радості. При дуже сильному стресі видні не лише вище перераховані
показники, але і поведінка людини нерідко змінюється – виникає хвилювання,
поведінка стає дезорганізованою, спостерігаються неконтрольовані рухи,
переривчаста мова. Ще більше підсилення стресу призводить до зворотної дії
– загальному заторможенню, пасивності, бездіяльності.
Був проведений ряд експериментів [6] з тваринами, де їх ударяли
електричним струмом чи діяли на них голосним шумом. Такі експерименти не
приводять до хвороби, подібним до раку, але понижують протистояння
організму. Із пацюків, яким ввели живі клітини раку, найчастіше хворіли і
помирали від пухлин ті, які не змогли уникнути ударів струмом, а не ті, які
могли їх уникнути чи зовсім їх не отримали.
Більш того, у порівнянні з молодшими пацюками, які мали можливість
контролювати удари струмом, у дорослих пацюків, які не мали такої
можливості, в два рази частіше з’являлись пухлини, якщо їм вводили клітини
раку і знову діяли струмом (Visintainer and Seligman, 1995). Тварини, які
набули немощність, реагували більш пасивно, а аналізи крові показали
низький імунітет.
Пацюки і люди
не одне і теж. Однак з’
люди в стресовому стані стають більш вразливі до хвороб. Все це пов’язано з
пониженими можливостями імунної системи, коли організм знаходиться в
неспокійному стані.
неспокійному стані.
Стрес існує завжди. Вплив його залежить від інтенсивності стресорів,
тобто чинників, що такий стан викликають, і від індивідуально-психологічних
особливостей особистості. розрізняють типи особистостей, схильних до стресу
і стійких до дії стресорів. Так, у схильних до стресу частіше простежуються
здатність до конкуренції, тверде прагнення до досягнення мети,
агресивність, нетерплячість, неспокій, експресивне мовлення, відчуття
постійного браку часу. Дослідники стресу виявили також тенденцію
відповідати на подібні стресові ситуації однаковими характерними реакціями,
що пояснюється напрацьованою в процесі індивідуального розвитку системою
психологічних механізмів.
Після проведених дослідів [6] вчені Говард Геннен і Глен Аффлек (Howard
Tennen and Glenn Affleck, 1987) дійшли висновку, що оптимісти менш
вразливі до хвороб у порівнянні з песимістами, і живуть вони довше.
Оптимізм корисний для здоров’я.
ТЕОРІЯ СТРЕСУ: ПОНЯТТЯ І МЕХАНІЗМ ДІЇ
Стрес – це вимоги, пред’явлені до адаптаційних здібностей розуму і тіла
[16]. Він являє собою стан надзвичайно сильного і тривалого психологічного
напруження, яке виникає у людини, коли її нервова система отримує емоційне
перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний
хід її поведінки. Стреси, особливо якщо вони часті і тривалі, негативно
впливають не лише на психологічний стан, а й на фізичне здоров’я людини.
Вони являють собою головні фактори ризику при появі і загостренні таких
хвороб, як серцево-судинні хвороби і хвороби шлунково-кишкового тракту.
В залежності від виду стресора і характеру його впливу виділяють деякі
види стресу, найбільш поширені класифікації – фізіологічний стрес і
психологічний стрес.
Психологічний поділяється на інформаційний і емоційний стрес.
Інформаційний стрес виникає в ситуації інформаційного перевантаження,
коли людина не справляється з завданням, не встигає приймати правильне
рішення в потрібному темпі і при високому ступеню відповідальності за
наслідки прийнятого рішення.
Емоційний стрес виникає в ситуації погрози, небезпеки, образи та ін.
при цьому різні його форми (імпульсивна, гальмуюча, генералізована)
призводять до змін психічних процесів, емоційних порушень, трансформації
мотиваційної структури діяльності, порушенню рухового апарату і мовлення.
Стрес може впливати як позитивно, так і негативно (дистрес).
Стресор - фактор, який викликає стрес. Розрізняють фізіологічний
стресор – непосильне фізичне навантаження, висока і низька температура,
болі, важке дихання і т.д. – і психологічний стресор – чинники, які
впливають сигнальним значенням і погрозою, образою, інформаційне
перевантаження та ін.
Завдяки працям
відомого канадського вченого
автора теорії біологічного стресу, термін “стрес” ввійшов в наш лексикон
[9]. В перекладі з англійської мови це слово означає “напруження, тиск”. В
30-х роках Сельє, а пізніше і інші дослідники переконливо довели, що різні
шкідливі впливи на організм (нервове потрясіння, страх, холод, жара,
травма, отруєння, інфекція та ін.) викликають захисну реакцію організму –
стрес. Якщо захисна сила не здатна впоратися зі своїм завданням людина гине
або у неї розвиваються хронічні захворювання – неврози, гіпертонія,
стенокардія, виразкова хвороба шлунку чи дванадцятипалої кишки, цукровий
діабет та ін.
Слід відмітити, що не кожен вплив викликає стрес. Слабкий вплив не
приводить до стресу, він виникає лише тоді, коли вплив стресора перевищує
звичайні пристосувальні можливості індивіда.
Однак, в деяких випадках стрес психологічно сприятливий для нас. Він
викликає зацікавлення до життя, змушує нас тягнутися вгору, допомагає
швидше думати і діяти більш інтенсивно, почувати себе корисним і цінним,
володіючими визначеним змістом в житті і конкретними цілями, яких слід
прагнути. Коли стрес переходить межі оптимального рівня, він виснажує
психологічну енергію, порушує нашу діяльність і часто змушує нас відчувати
себе безкорисними і недооціненими.
Покійний Ганс Сельє, який багато зробив для того, щоб привернути увагу
лікарів і психологів до ефектів стресу, популяризував уявлення про лікарів і психологів до ефектів стресу, популяризував уявлення про
загальний адаптаційний синдром, який представляє модель нашої реакції на
дію стресорів. Вона включає три фази відповіді:
А. Реакція тривоги.
Б. Стадія протистояння.
В. Стадія виснаження.
Тобто, тіло входить в стан збудження (А), запускається автономна
активність (Б), і, якщо ця активність продовжується дуже довго, вона
шкодить організму, настає спад сил (В). схематично це виглядає так.
С
Мал. Три фази
загального адаптаційного
Невеликий спад під час фази А, показує, що при перших ознаках стресора
фізичне протистояння на деякий час дійсно зменшується, поки тіло збирає всі
свої сили. Тривалість фази Б дуже сильно залежить від стійкості людини,
але, якщо її змушують продовжуватися дуже довго, неминуче наступає фаза В.
Біологічна модель корисна також при розгляді психологічних аспектів
стресу. В поведінці індивіда, який зіткнувся зі стресом, зазвичай виникає
пауза в процесі якої людина намагається оцінити ситуацію. Потім настає
стадія протистояння або боротьба зі стресором, і, якщо вона виходить за
рамки індивідуальних можливостей до протистояння, за нею наступає стадія
психологічного спаду сил. Під час стадії протистояння, психологічне
функціонування може покращуватися: по мірі зниження протистояння і
збільшення виснаження воно буде прогресивно погіршуватися, а в разі колапса
продуктивне функціонування психіки може зовсім припинитися.
Фізіологічна і
психологічна енергії
сильніший стрес фізично, тим більш спустошеними ми себе почуваємо
психологічно, і навпаки. Одні люди припиняють психологічне протистояння при
перших ознаках фізіологічного стресу, в той час як інші продовжують
протистояти уже за межами фізіологічного спаду сили, керуючись лише тим, що
ми називаємо силою духу.
Якщо розглядати ефект стресу з точки зору його користі чи шкоди, то про
користь можна говорити лише в деякому стані в рамках фази Б. Конкретно це
буде залежати від індивідуальної оцінки корисності стресора, від сили
протистояння людини і потреби в цьому протистоянні.
Висновок. Стрес – комплексний синдром психоемоційної дезадаптації
людини, так званий “стрес життя”, тобто зміни особистих характеристик і
показників здоров’я людини, які виникають під впливом тривалих соціальних,
біологічних і фізичних стресорів [5].
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА
Дистрес – це зворотний бік стресу. В перекладі з англійської distres –
горе, нещастя. Як було описано в розділі І стрес можна поділити на три
етапи:
1. Тривога.
2. Протистояння.
3. Виснаження.
На першій стадії
цієї реакції мобілізуються
протидіють чинникові. На другій – сили, що діють і протидіють, начебто
врівноважуються і організм адаптується до шкідливих умов життя. Проте, якщо
шкідлива дія триває, може наступити стадія виснаження (3), яка призводить
до негативних і незворотних змін в організмі. Це вже буде дистрес.
Перетворення стресу в дистрес відбувається при дуже сильному впливі
факторів і умов життєдіяльності, при яких дуже швидко виснажуються
функціональні резерви організму або порушується діяльність механізмів
психічної регуляції. Причинами стресу, а надалі і можливого дистресу, у
людини можуть бути як фізичні так і соціальні подразники, які діють уже
реально, або їхня дія ще тільки намічається.
Якщо на одному кінці шкали стрес предоставляє вимоги, які збуджують нас
і роблять активними, без яких життя багатьох людей стало б сумним і в кінці
кінців не мало б ніякого сенсу. На іншому кінці шкали стрес створює умови,
за яких перед людьми постають такі вимоги, яким вони не можуть відповідати
ні фізично, ні психічно, і це призводить до зриву на тому чи іншому із цих
рівнів. Із цього йде висновок, що на іншому кінці шкали – це рятівник
життя, а на іншому – його руйнівник.
Так, стрес –
це вимога поставлена до
тіла. І якщо ці вміння сприяють впоратися з потребами і забезпечити
задоволення від зовнішнього впливу, стрес дуже корисний. Але, якщо ні і
вимога розглядається як неприйнятне, тоді стрес безкорисливий.
Однак, лише природа адаптаційних здібностей (тобто, що в середині нас
самих) обумовлює наші відповіді на вимоги. Якщо наші здібності достатньо
гарні, ми поступаємося.
Якщо ми хочемо зрозуміти, що таке дистрес, ми повинні вивчити як
зовнішні вимоги (що вони собою являють і чи можуть бути збільшені чи
зменшені за необхідності), так і наші особисті вміння (як ми реагуємо на
стрес і чи можна змінити наше реагування в разі необхідності). Багато чого
залежить від багатьох факторів, як вроджених, так і набутих.
Коли перед людиною постала якась проблема, в тілі відбувається ряд
реакцій як відповідь на неї. Кожна реакція виконує специфічну роль в
підготовці до зустрічі з зовнішнім фактором. Проблема у тому, якщо кожна з
цих реакцій триває дуже довго, то це може спричинити організму шкоду. Всі
вони короткочасні реакції, які повинні зворочуватися, як тільки зникає
загроза. Якщо ж реакція продовжується, то вона набуває шкідливого
характеру.
Тіло людини протягом тисячоліття виробило здатність зустрічати зовнішню
погрозу мобілізацією і її згортанням, але оточення, в якому ми живемо, від
часів промислової революції змінилося до такої міри, що зараз після
мобілізації організм немає можливості ні швидко розпочати бій, ні швидко
залишити поле бою, ні бути упевненим у тому, що загроза минула і можна
заспокоїтися. Наше сучасне оточення звичайно не дозволяє нам фізично
боротися чи тікати, коли ми стикаємося зі стресорами, але воно і не видаляє
стресори так, щоб ми змогли розслабитися. Ми перебуваємо в стані постійної
готовності до дії, яку нам не дозволено виконати і, тіло в кінці кінців
починає відчувати наслідки такого стану.
До розвитку дистресу призводять тілесні реакції на стрес, якщо
допустити їх тривале існування. Для зручності вони погруповані в чотири
групи.
1. ЗАСОБИ МОБІЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГІЇ
Це засоби, які
забезпечують швидку
відступу.
- Поступання в кров адреналіну чи норадреналіна із надпочечників. Якщо
1) Поступання в кров адреналіну чи норадреналіна із надпочечників. Якщо
не відбувається ніякої дії, довготривалі наслідки можуть включати
порушення: серцево-судинної системи, нирок, яке викликане збільшеним
кров’яним тиском, і регулювання цукру в крові, яке веде до діабету чи
гіпогликемії.
2) Поступання в кров гормонів щитовидної залози, які інтенсифікують
обмін речовин. Довготривале посилення обміну речовин приводить до
виснаження, зменшення маси тіла і як результат фізичний коллапс.
3) Поступання в кров холестерину із печінки (забезпечує роботу м’язів).
Однак ріст рівня холестерину в крові пов’язаний з ризиком атеросклерозу.
2. СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ЕНЕРГІЇ
1) Зниження активності травної системи дозволяє спрямувати кров від
шлунка для того, щоб вона могла бути використана легенями і м’язами.
Але довготривале згортання травлення може призвести до захворювань
шлунка і всього тракту.
2) Шкіряні реакції. Кров спрямовується від шкіри до внутрішніх органів;
одночасно відбувається потовиділення.
Але для здорової шкіри необхідний постійний прилив крові. Інтенсивне
потовиділення порушує теплообмін організму.
3) Вентиляційні шляхи в легенях розширюються, що дозволяє надходженню в
кров більшої кількості кисню.
Надлишок кисню
призводить до тимчасової
ритму.
3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОСЕРЕДЖУВАННЯ
1) Надходження в кров ендорфінів із гіпотанамуса зменшує больові
відчуття.
Але коли вони перестають діяти ми відчуваємо нездужання.
2) Надходження в кров кортизона із надпочечників приводить до
ослаблення алергічних реакцій.
Але це знижує захисні реакції організму по відношенню до всіх видів
інфекцій.
3) Покращення психічної діяльності.
Але досягнувши відповідного рівня чи довго триваючи, дія цих ефектів
стає зворотньою, активно пригнічуючи сенсорні і психічні реакції.
4) Вироблення статевих гормонів зменшується, завдяки чому вдається
уникнути страти енергії при сексуальному збудженні.
Але це може призвести до імпотенції, фригідності, стерильності чи інших
статевих проблем.
4. ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ
1) Кров’яні судини звужуються, і кров ущільнюється. Завдяки цьому вона
біжить помалу і в разі рани згортається швидше.
Але серце працює з великою напругою, щоб проштовхнути кров через
звужені артерії і вени. При
Більшість реакцій контролюється автономною, а не центральною нервовою
системою. Хоча ми не в змозі прямо впливати на реакції автономної нервової
системи, але можна цьому навчитись, тобто як запобігати виникненню в нашому
тілі тих сигналів, які посилюють активність автономної нервової системи.
Все залежить від когнитивної оцінки ситуації, яка є тим фактором, який
найчастіше пускає в хід, чи не запускає автономні реакції.
Реакція кожної
людини, яка відбувається на
і свідомості), впливає не на все, що відбувається на фізіологічному рівні.
Це залежить як від природних,
обумовлених особливостями
від набутих реакцій. Таким чином, змінюючи реакції там, де це можливо, від набутих реакцій. Таким чином, змінюючи реакції там, де це можливо,
можна сприяти небажаній автономній активності.
СПОСОБИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ
Для того, щоб оцінити всі недоліки і переваги методів боротьби зі
стресом необхідно мати уявлення про фізіологію стресу.
Наприклад, відбулася сварка між колегами чи якесь інше неприємне явище.
Людина збуджена, не може знайти собі місця, її заїдає несправедлива образа,
прикрість через те, що не зуміла себе правильно повести, не знайшла
потрібних слів. Вона б і рада була відмовитися від цих думок, але знову і
знову перед очима постає сцена того, що сталося. І знову набігає хвиля
образи …
Можна виділити три фізіологічних механізми подібного стану і відповідно
три можливих напрямки встановлення емоційної рівноваги людини.
По-перше, в корі головного мозку сформувався інтенсивний стійкий очаг
збудження, так звана домінанта, яка підпорядковує собі всю діяльність
організму, всі вчинки і думки людини. Значить для заспокоєння потрібно її
усунути, або створити нову конкуруючу. Всі відволікаючі засоби спрямовані
на формування конкуруючої домінанти.
По-друге, вслід за появою домінанти розвивається реакція: збуджується
одна із найглибших частин мозку – гіпоталамус, який показує близьколежачій
близькій залозі – гіпофіз – виділити в кров велику кількість
адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під впливом АКТГ надпочечники
виділяють адреналін і інші фізіологічні активні речовини (гормони стресу),
які викликають багатосторонній ефект: серце починає сильніше і частіше
скорочуватися, збільшується кров’яний тиск, дихання стає глибоким і частим,
кров різко отримує велику кількість глюкози – швидкого постачальника
енергії. В цій фазі стресу створюються умови для інтенсивної м’язевої
роботи, для посиленого постачання всіх органів і тканин киснем і корисними
речовинами. Для того, щоб якнайшвидше реалізувати гормони стресу потрібна
інтенсивна м’язова робота.
По-третє, оскільки конфлікт все одно залишається не вирішеним до кори
головного мозку знову і знову надходять імпульси, які підтримують
активність домінанти, а кров продовжує отримувати гормони стресу. Найкраще
рішення від стресу – вирішити проблему, якщо ж це не можливо, то необхідно
переоцінити дану ситуацію, адже можливо не все так страшно.
1. АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ [14]
Аутогенне тренування є одним з найсильніших засобів, для повернення
емоційної рівноваги. Його методам може навчитись кожен, однак найлегше буде
тим, хто може визвати в свідомості чіткі образи і хто вірить в цей метод.
цей метод запропонував і детально розробив німецький вчений И. Шульц (1884-
1970).
Хворий повинен лежати чи сидіти в м’якому кріслі, положивши руки на
його ручки. Все тіло розслаблене. Шульц рекомендував починати тренування з
правої руки. Людина закриває очі і уявляє яскраве видіння про те, що ця
рука стала важкою. В цей момент слід розслабити м’язи. Коли таке відчуття
з’явилося, його слід перервати згинаючи і розгинаючи кінцівку; при цьому з’явилося, його слід перервати згинаючи і розгинаючи кінцівку; при цьому
очі відкриті, а дихання глибоке. Розслаблення і напруження робиться різко,
щоб визвати найвиразніше переживання. Одне тренування триває 10-20 хвилин і
проводиться три рази в день.
Важкість в одній руці переходить на іншу. Необхідно навчитись викликати
почуття важкості в усьому тілі. Після цього потрібно навчитись викликати
почуття тепла.
АТ поділяється на вищі і нищі ступені тренування. До нижчого ступеня
входять вище наведені вправи,
а також формули
Вправи вищого ступеня використовують для досягнення складних
переживань. Тренування полягає у тому, щоб викликати при закритих очах
яскравого уявлення визначеного кольору, потім об’єкта. Якщо такого
досягнуто, то він може побачити згодом відволікаючі моменти, наприклад
щастя чи краси та ін.
2. ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ
Дуже корисний для усунення післястресових емоцій – інтенсивна до втоми
м’язове навантаження. При цьому скоплені за час стресу фізіологічно активні
речовини нейтралізуються.
Крім того, імпульси, які йдуть до головного мозку від працюючого
м’язово-суглобного апарату, знімають активність очага збудження і формують
конкуруючу домінанту. Однак, навантаження повинно бути посильне. Дуже
корисні такі спортивні ігри – теніс, волейбол. Заспокійливо впливає
плавання. Позитивні емоції дають прогулянки на природі.
3. ЗЕЛОТЕРАПІЯ
