Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Строки у сімейному праві

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра АГПФЕБ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Сімейне право»

на тему:

«Строки у сімейному праві»

Виконав: студент групи Ю-05

Довбня Л.С.

Перевірила: к.ю.н.

Гончарова А.В.

Суми 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….……3

Розділ 1. Поняття та класифікація строків у сімейному праві……………...….4

Розділ 2. Загальна характеристика позовної давності…………………….……8

Розділ 3. Обчислення строків у сімейному праві……………………..……….12

Висновки………………………………………………………………..………..15

Список використаної літератури……………………………………..…………16

Вступ

Актуальність. Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. Однак юридичне значення має не сплив часу, а настання певного моменту в часі чи закінчення певного строку. Сімейні відносини можуть існувати протягом невизначеного строку (зокрема, шлюб) чи визначеного строку (наприклад, аліментування, виховання дітей тощо). Як правило, сімейні відносини є тривалими і не мають чітких часових меж. Однак для чіткості правового регулювання і визначеності у правах та обов’язках суб’єктів законодавство встановлює певні строки. Все це і зумовлює актуальність даної теми.

Стан наукової розробки. Дослідження питання строків у сімейному праві займалися такі вчені, як: Г.К. Матвєєва, Н.В. Орлова, А.І. Пергамент, Н.В. Рабинович, Г. М. Свердлова, В.І. Слівіцкий, Л.В. Чуйко та ін..

Метою даної роботи є комплексна характеристика строків у сімейному праві України.

Завдання роботи:

Охарактеризувати поняття строків у сімейному праві;
Дати загальну характеристику позовній давності;
Визначити порядок обчислення строків у сімейному праві.

Об’єктом даної контрольної роботи є юридичні строки.

Предмет даної роботи є строки в сімейному праві, їх класифікація, порядок обчислення перебігу.

Структура. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить - 16 сторінок.

Розділ 1. Поняття та класифікація строків у сімейному праві

Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. У зв'язку з цим в СК України містяться посилання на строки як на обставини, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки. Поняття строків та порядок їх обчислення визначаються не сімейним, а цивільним законом, тому коментована стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм.

В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний моменту часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦКУ). Наприклад, в ч. 1 ст. 32 СК України вказано, що шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. В даному випадку закон встановлює певний проміжок часу (строк), зі спливом якого у наречених виникає право зареєструвати свій шлюб. У ч. 2 ст. 32 СК України міститься норма, в якій встановлений термін, тобто момент у часі, з настанням якого пов'язані відповідні юридичні наслідки. В ній, зокрема, вказано, що у разі вагітності нареченої, народження нею дитини,а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

У системі юридичних фактів строки та терміни можна віднести до самостійної групи юридичних фактів поряд з діями та подіями. Це пояснюється подвійною природою строків. З одного боку, строки є категорією об'єктивною. Вони не залежать від волі та свідомості людей, оскільки перебіг часу людині непідвласний. Цим строки відрізняються від дій. З іншого боку, строки встановлюються, визначаються та обчислюються людьми. За цією ознакою вони відрізняються від подій. Таким чином, строки — це самостійне правове явище, що має окремі риси дій та подій, однак повною мірою не збігається з кожним з цих видів юридичних фактів.

Класифікація строків в сімейному праві може бути проведена з урахуванням загальної класифікації цивільно-правових строків. Тому основні підстави, класифікаційні критерії строків в сімейному праві збігаються з критеріями поділу цивільно-правових строків.

Залежно від їх призначення розрізняють: а) строки здійснення сімейних прав і б) строки захисту сімейних прав. Строки здійснення сімейних прав - це строки, протягом яких в особи є право діяти певним чином або здійснити своє право за допомогою інших зобов'язаних осіб. Строки здійснення права визначаються законом або договором. Вони можуть бути точно встановленими або невизначеними. Наприклад, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, то вона має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 77 СКУ).

Строки захисту сімейних прав - це строки, протягом яких особа може захистити своє сімейне право або інтерес самостійно або за допомогою інших осіб. До строків захисту сімейних прав належать строки позовної давності (ст. 20 СКУ). Так, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СКУ); до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 129 СКУ); до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік (ч. З ст. 139 СКУ).

Згідно із ч. З ст. 251 ЦКУ строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. У зв'язку з цим в залежності від того, ким вони встановлюються, строки можуть поділятися на: а) законні; б) договірні; в) судові.

Законними є строки, що безпосередньо визначені в законі. В СК України нерідко встановлюються строки, з якими пов'язане виникнення, зміна або припинення сімейних прав та обов'язків. Наприклад, згідно із ч. 2 ст. 76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу.

Договірними є строки, що встановлюються сторонами сімейно-правового договору. Наприклад, згідно з ч. 4 ст. 77 СК України, якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя.

Судовими є строки, що визначені за рішенням суду при наявності спору між сторонами (ч. 4 ст. 77, ч. 2 ст. 79, ч. З ст. 82, ст. 83 СКУ тощо).

Залежно від своєї визначеності строки та терміни поділяються на: а) визначені; б) невизначені. Так, визначені строки та термін - ті, що обумовлені календарною датою або спливом певного періоду часу.

Нерідко строки та терміни, що встановлені в сімейному законодавстві, є визначеними. Вони точно вказують на той проміжок часу або дату, з яким закон пов'язує виникнення відповідних правових наслідків. Наприклад, згідно зі ст. 44 СК України шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Невизначені - це строки, які визначають тимчасові параметри, однак не містять точної вказівки на дату або відрізок часу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 СК України рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час. Згідно із ч. З ст. 79 СК України, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. Згідно із ч. 1 ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. В ч. 2 ст. 60 СК України вказано: кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Залежно від ступеня свободи волі учасників сімейних правовідносин при встановленні строків виокремлюють: а) імперативні; б) диспозитивні строки. Імперативними визнаються строки, які не можуть бути змінені договором сторін.

Наприклад, закон чітко встановлює правила обчислення строків щодо стягнення аліментів на одного з подружжя. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 79 СКУ аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більше як за один рік. Аналогічні правила встановлені щодо визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину (ст. 191 СКУ). В ч. 2 ст. 187 СК України вказано, що на підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії. Згідно із ч. 1 ст. 225 СК України усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Диспозитивними є строки, які сторони можуть встановити або змінити за взаємною згодою. В першу чергу вони мають місце в договірних відносинах членів сім'ї та родичів. Так, сторони самі можуть встановити строки виконання сімейних договорів. Так, згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 96 СКУ у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. У шлюбному договорі може також бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Розділ 2. Загальна характеристика позовної давності

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно позовна давність, що застосовується при регулюванні сімейних відносин, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого сімейного права або інтересу. Треба зазначити, що легальне визначення строку позовної давності в новому ЦК України є невдалим. Строк позовної давності є строком не для звернення особи до суду, а строком для захисту права особи. Цей момент має принципове значення. Якби строк позовної давності був саме строком для звернення, то його формальне пропущення унеможливлювало би подальший захист прав особи. Однак це не так. Навіть після спливу строку для звернення особа має право подавати заяву до суду. В ч. 2 ст. 267 ЦК України сказано, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом незалежно від спливу позовної давності. Більш того, за новим ЦК України позовна давність застосовується не завжди, а лише за заявою сторони у спорі (ч. З ст. 267 ЦКУ). Таким чином, більш коректним було б визначення строку позовної давності як строку для захисту порушеного цивільного або сімейного права.

Особливість сімейних відносин полягає у тому, що до них за загальним правилом позовна давність не застосовується. Це означає, що особа може звернутися до суду за захистом свого сімейного права або інтересу будь-коли незалежно від того, скільки часу спливло після моменту порушення цього права, моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, а також інших обставин, які слугують початком відліку строку позовної давності.

Проте вказане загальне правило має певні виключення. В ч. 1 коментованої статті визначаються випадки, коли до сімейних відносин застосовується позовна давність (ч. 2 ст. 72 СКУ, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138, ч. З ст. 139 СКУ).

Так, за загальним правилом до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано, позовна давність не застосовується (ч. 1 ст. 72 СКУ). Це означає, що подружжя може звертатися до суду з вимогою про поділ спільного майна при наявності шлюбу у будь-який час. Однак для колишнього подружжя встановлено інше правило. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. При цьому закон чітко визначає, що позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СКУ).

Другий випадок застосування позовної давності пов'язується з наявністю спору про батьківство. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства (ч. 1 ст. 129 СКУ). До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік. Важливо відзначити, що перебіг позовної давності починається не від дня народження дитини, а від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство (ч. ч. 1, 2 ст. 129 СКУ).

Позовна давність застосовується також при оспорюванні матір'ю дитини батьківства свого чоловіка. Так, згідно з ч. 1 ст. 138 СКУ жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Закон визначає, що до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини (ч. З ст. 138 СКУ).

Останнім випадком застосування позовної давності є спір про материнство. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства (ч. 2 ст. 139 СКУ). До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини (ч. З ст. 139 СКУ).

Встановлення скороченого (один рік) строку позовної давності має за мету чітке та оперативне визначення правового статусу дитини. Якщо особа (мати або батько) вважає себе матір'ю (батьком) дитини, то може доводити цей факт протягом одного року від дня, коли вона дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю (батьком) дитини. Якщо особа не звертається до суду з відповідною вимогою, стає очевидним, що вона в цьому не зацікавлена. Немає підстав збільшувати вказаний строк позовної давності, оскільки це може негативно вплинути на становище дитини, усвідомлення нею свого сімейного стану. Аналогічний скорочений строк позовної давності встановлено також для оспорювання матір'ю дитини батьківства свого чоловіка.

ЦК України визначає, що з точки зору їх тривалості строки позовної давності поділяються на загальні та спеціальні. Згідно з ч. І ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Окрім цього, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦКУ). Враховуючи, що в сімейному праві строки позовної давності не мають широкого застосування, поділ позовної давності на два види (загальну та спеціальну) не набуває великого значення. Згідно з СКУ позовна давність встановлюється у три роки (ч. 2 ст. 72 СКУ) та в один рік (ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138, ч. З ст. 139 СКУ). При розгляді сімейних спорів позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено СК України. Так, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253—255 ЦК України. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 260 ЦКУ). До спорів, що випливають із сімейних відносин, застосовуються передбачені в ЦК України правила щодо початку перебігу позовної давності (ст. 261 ЦКУ), зупинення перебігу позовної давності (ст. 263 ЦКУ) та переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦКУ).

Можна вважати, що, оскільки в СК України не міститься спеціальних застережень, до сімейних відносин можна застосовувати і інші правила цивільного законодавства щодо визначення строків. Наприклад, про можливість збільшення позовної давності та, навпаки, неможливість її зменшення за домовленістю сторін (ст. 259 ЦКУ).

Треба підкреслити, що згідно з новим цивільним законодавством позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення (ч. З ст. 267 ЦКУ). Якщо жодна із сторін не звернеться до суду з заявою про врахування факту пропуску позовної давності, то суд виноситиме рішення, незважаючи на сплив встановленого законом строку. У свою чергу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

В СК України не міститься статті, яка б встановлювала спеціальні правила щодо дії вказаної норми ЦК України. Це дає підстави припустити, що застосування позовної давності при розгляді сімейних спорів також здійснюється лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Проте такий висновок не є беззаперечним. Він ґрунтується лише на загальному розумінні співвідношення норм чинного законодавства.

Розділ 3. Обчислення строків у сімейному праві

В коментованій статті прямо відзначається, що порядок обчислення строків, що застосовуються при регулюванні сімейних відносин, встановлюється цивільним законом. Тому це питання знаходить своє вирішення виключно в ЦК України. Згідно із ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями,тижнями, днями або годинами. Зазвичай, в сімейному праві не застосовуються такі проміжки часу, як тиждень або година. Основне значення мають строки, що визначаються роками та місяцями, а інколи - днями.

В основному в сімейному законодавстві строки визначаються роками-один, три, п'ять, десять та п'ятнадцять років. При регулюванні сімейних відносин правові наслідки можуть пов'язуватися зі строками, що визначаються місяцями. Так, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (ч. 2 ст. 122 СКУ); аліменти на одного з подружжя сплачуються щомісячно (ст. 77 СКУ); дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку (ч. 1 ст. 209 СКУ); усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її (ч. 2 ст. 219 СКУ).

В окремих випадках сімейний закон надає значення дням. Наприклад, на підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії (ч. 2 ст. 187 СКУ); певні службові особи, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані протягом семи робочих днів подати інформацію про них до відповідних державних органів (ч. 1 ст. 214 СКУ); рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду (ч. 2 ст. 19 СКУ).

Строки, що обчислюються днями, треба відрізняти від термінів (конкретних дат). Так, день народження, день смерті, день реєстрації шлюбу, день набрання чинності рішенням суду - це не строки, що визначаються днями, а відповідні терміни, тобто моменти у часі.

За загальним правилом перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦКУ). Таким чином сам день, від якого починається вирахування строку, до уваги не береться. При цьому початковий і кінцевий дні строку збігаються. Наприклад, батьки дитини домовилися про те, що один з них буде звільнений від сплати аліментів, якщо він передасть у власність дитини протягом одного місяця певне нерухоме майно. Якщо сторони уклали цей договір 10 липня 2007 р., то останнім днем належного виконання зобов'язання буде відповідно 10 червня 2007 р.

Правило щодо неврахування календарної дати, коли сталася певна дія або подія, не можна визнати абсолютним. Існують випадки, коли правові наслідки настають не з наступного дня, а з дня, коли ця дія або подія відбулася. Наприклад, в СК України прямо вказано, що шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації (ст. 44 СКУ); у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу; у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу (ч. ч. 1, 2 ст. 114 СКУ).

Крім того правило про початок перебігу строку з наступного від дня дії (події) не поширюється на випадки, коли строки не спливають, а настають (наприклад, 15 число кожного місяця - день сплати аліментів).

Сплив строку є обставиною, з якою пов'язані певні юридичні наслідки. Якщо строк обчислюється роками, він спливає у відповідний місяць і число останнього року строку. Наприклад, подружжя 20 червня 2006 р. уклало шлюбний договір, згідно з яким дружина набуває права на проживання в квартирі чоловіка протягом трьох років. У зв'язку з тим, що день, від якого починається сплив строку, в цьому випадку не враховується, останнім днем, коли дружина буде мати право на проживання, є 20 червня 2009 р.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (ч. З ст. 254 ЦКУ). Наприклад, згідно із ч. 2 ст. 77 СК України за рішенням суду аліменти на користь одного з подружжя сплачуються щомісячно. Останнім днем належного виконання аліментного обов'язку буде 31 число місяця, який має 31 день, 30 число місяця, який має ЗО днів та відповідно — 28 або 29 лютого.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦКУ).

Закон визначає порядок вчинення дій в останній день строку. Так, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ст. 255 ЦКУ). Закінченням дня, протягом якого може бути вчинена дія, за загальним правилом є 24 година відповідної доби. Однак якщо дія вчиняється в установі, то її вчинення може бути обмежене часом, коли певна установа працює.

Висновки

При розгляді сімейних спорів позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено СК України. Так, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253—255 ЦК України.

Список використаної літератури

Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96// Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. - № 30. – 141 с.
Сімейний кодекс України //Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2002. - №21-22 - ст.135.
Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2003. – №40–44. – Ст.356.
Дякович М. М. Сімейне право : навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / М. М. Дякович. - К. : Правова єдність, 2009. - 512 с.
Сімейне право України: підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К. : Істина, 2010. – 320 с
Сімейне право України : підручник / за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Жилінкової. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 264 с.
Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар Жилінкова І.В., Антошкіна В.К., Д'ячкова Н.А., Москалюк В.Ю. та ін. / За ред. Жилінкової І.В., 2008. - 855c.
Українське сімейне право : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / Зорислава Ромовська. – К. : Правова єдність, 2009. – 500 с.
Червоний Ю.С. Сімейне право України: Підручн. /За ред. Ю.С. Червоного. - К.: Істина, 2004. - 400 с.
Шимон С. І. Сімейне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / С. І. Шимон. – К.: КНЕУ, 2004. – 164 с.