Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Структура міжнародної торгівлі

Зміст

Вступ

I розділ. Структура міжнародної торгівлі

Висновок

II розділ. Особливості економічного розвитку Італії

2.1 Загальна характеристика країни

2.2 Економічне становище Італії

2.3 Господарство Італії

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Міжнародна торгівля товарами – це форма МЕВ, яка відображає товарно-грошові відносини купівлі-продажу між суб’єктами і ґрунтується на міжнародному поділі праці.

Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку. Якщо на національному ринку рух товарів обумовлюється більше економічними факторами і державною політикою, то на світовому ринку суттєвий вплив на міжнародну торгівлю має зовнішньоекономічна політика окремих держав чи їх груп.

Рух національних товарів між країнами дещо обмежений, а деякі національні товари взагалі не надходять у світовий товарообіг. На світовому товарному ринку обертаються тільки конкурентоспроможні товари, кращі з національних товарів. Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру, яка може забезпечити просування товарів чи послуг від виробника до споживача в інші країни.

Країна, яка не має зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена нести великі втрати для забезпечення доступу до зовнішньоекономічної інфраструктури інших держав(для оплати транспортування, страхових та банківських послуг, послуг торгових домів).

Стан зовнішньої торгівлі характеризується рядом показників:

величина загального експорту(імпорту) країни;
торговельне сальдо країни ;
величина експорту(імпорту) даного виду продукції;
торговельне сальдо країни з даного виду продукції.

I розділ. Структура міжнародної торгівлі

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку.

Структура міжнародної торгівлі за товарними формами.

Із самого початку виникнення торгових відносин найбільшу частку в міжнародному обігу займали товари-продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання НТР зросла роль експорту та імпорту послуг.

Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі.

Товари – послуги розподіляються на:

1. Виробничі послуги:

- ноу-хау;

- ліцензії;

- транспортні послуги;

- в галузі зв’язку;

- банківські і страхові.

2. Послуги споживчого характеру:

- соціально-культурні;

- освіта;

- охорона здоров’я;

- спорт.

Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації, ноу-хау, ліцензії.

З розвитком світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм: товар-група, товар-об’єкт, товар-програма.

Товар-група – ця форма панувала на світовому ринку до початку 80-х років. В цей період відбулося поширення товарів в 2-х формах.

- перетворення товарної маси в товари групового асортименту;

- об’єднання товарів у комплектні поставки.

Найбільшими експортерами комплектного устаткування в цей період були Японія, ФРН та США.

Товар-об’єкт (підприємство) – пов’язаний із створенням великих підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідний постачальник – США.

Товар-програма пов’язаний з різким зростанням наукомісткості, з проривом у галузі нових ідей і технологій. Цей товар починається з ідеї, яка в подальшому стикується з необхідною матеріально-речовинною базою, трудовими ресурсами, кредитно-фінансовими можливостями [1].

Структура міжнародної торгівлі за формами і методами передбачає:

1. Традиційна торгівля – це торгівля між суб'єктами за традиційними правилами: "гроші – товар".

2. Торгівля продукцією в рамках кооперації – це метод міжнародної торгівлі між суб’єктами міжнародної кооперації за трансфертними (пільговими) цінами.

3. Зустрічна торгівля – це метод міжнародної торгівлі, при якому постачання продукції супроводжується зустрічною закупівлею товарів для збалансування експортно-імпортних операцій:

а) бартер – товарно-обмінні операції без грошового еквіваленту;

б) кліринг – система безготівкових розрахунків за товари і послуги на основі зарахування взаємних вимог і зобов’язань;

в) компенсаційні угоди – це довгострокові угоди(10-20 років), при яких покупець оплачує вартість товарів постачанням інших товарів або наданням послуг, а при необхідності різницю доплачує грошима;

г) угода “світч” – передача зобов'язань, угоди з багаторазовим перепродажем товарів;

д) угода “оффсет” – це поєднання обміну товарів та послуг з вкладанням капіталу, який використовується головним чином для підтримки реалізації товарів на світовому ринку: для реклами, для покращення упаковки.

4. Біржова торгівля – це форма міжнародної торгівлі, яка являє собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де продаються сировинні і продовольчі товари, з визначеними якісними і кількісними характеристиками, в спеціально відведених місця за допомогою голосу, жестів чи комп’ютерної мережі. Торгівля на міжнародних біржах відбувається через фінансових посередників – брокерів, у спеціально відведених місцях, які мають активну торгову зону для укладення угод – яма, кільце. Торгують лише визначеними біржовими товарами:

1) с/г сировина, лісові товари і продукти їх переробки;

2) промислова сировина (нафта-сирець і продукти її переробки, кольорові і чорні метали;

3) фінансові інструменти (акції, облігації, деривативи).

Товарні біржі бувають:

Спеціалізовані:

Лондон, Нью-Йорк – кольорові метали.
Чикаго, Лондон, Вінніпег, Мілан – зерно.
Нью-Йорк, Чикаго, Ліверпуль, Бомбей – бавовна.
Нью-Йорк, Лондон, Гамбург, Париж – кофе, какао.

Універсальні:

Чикаго – зерно, соя, бройлери, срібло, золото.
Лондон – кофе, какао, цукор, каучук.

5. Міжнародний аукціон – це спосіб міжнародної торгівлі, коли окремі партії товару виставляються на огляд і переходять у власність того покупця, який запропонував найвигіднішу ціну.

Аукціони бувають: спеціалізовані, універсальні, примусові(реалізується майно різного роду боржників, або конфіскованого майна).

Найвідоміші у світі міжнародні аукціони знаходяться в Лондоні (антикваріат,коштовності), Нью-Йорку, Калькутті, Монреалі, Амстердамі, Санкт-Петербурзі(хутро), Москві(коні).

6. Міжнародний тендер – це вид торгівлі, який передбачає конкурентний відбір зарубіжних постачальників і підрядників, шляхом опрацювання пропозицій і проведення конкурсу для підписання контракту з тим із них, хто запропонує найвигідніші умови. Таким чином, конкурують між собою виробники і підрядники за право виготовити певний товар чи виконати зазначений об’єм робіт за встановленими параметрами для замовника. В міжнародній практиці переважають тендери на будівництво промислових об’єктів і доріг.

7. Міжнародна виставка – це вид торгівлі, який передбачає демонстрацію товарів, високих технологій, новітніх досягнень однієї або кількох країн на території іншої держави з метою зацікавити суб’єкти МЕВ підписати протоколи про наміри співпрацювати, на виставках експонати не продаються, а виставляються для огляду.

8. Міжнародна ярмарка – це вид міжнародної торгівлі, що передбачає виставку зразків товарів широкого вжитку, у визначеному місці, протягом обмеженого періоду і має на меті купівлю-продаж товарів, укладення торгівельних угод.

9. Консигнаційна торгівля – це вид торгівлі, який передбачає передачу певного товару на продаж за кордон, при цьому власник товару зберігає право власності на товар аж до моменту його фактичної передачі покупцеві і повної оплати вартості.

Висновок

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено в значній мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. Панівні позиції в світовій торгівлі посідають розвинуті країни, найбільшими експортерами світу є: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіку будь-якої крани, зростає її вплив на світовий економічний розвиток. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання, міжнародна торгівля зазнає значних коливань, що зумовлено економічними, енергетичними кризами, нестачею сировини та іншими проблемами.

Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв’язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.

Сьогодні в міжнародному товаристві суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах як ФРН та Японія частка готової продукції в експорті становить близько 90%. Але в багатьох країнах, що розвивається, та в країнах Східної Європи значну частину в експорті становлять продовольчі та сільськогосподарські продукти, сировина, паливо.

Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. В сучасному експорті дедалі більшого значення набуває наукоємна продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами, яка стимулює міжнародну торгівлю товарами.

Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою, на неї припадає понад 70% всієї світової торгівлі. Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі шляхом її диверсифікації – тобто одночасним розвитком багатьох її напрямків та розширенням асортименту товарів.

Особливості розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі:

Підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.
Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.
Зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.
Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.
Транснаціоналізація міжнародної торгівлі.
Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.

II розділ. Особливості економічного розвитку Італії

2.1 Загальна характеристика країни

Офіційна назва - Італійська Республіка (Repubblica Italiana - італ. мова, Italian Republic - анг. мова).

Столиця - Рим (Roma).

Італія - це країна, що розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря .

Окрім того країні належать великі острови Сицилія та Сардинія, Тосканський архіпелаг (7 островів, найбільшим з яких є острів Ельба), Понціанські острови, острови Іск'я, Капрі, Прочіда, острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу, острів Устіка, Еґадські острови, архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, л'Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П'єтро поблизу Сардинії, острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі, острови Треміті в затоці Ґарґано.

Сухопутні кордони: з Австрією - 430 км, з Францією - 488 км, з Ватиканом - 3,2 км, з Сан-Марино - 39 км, зі Словенією - 232 км., зі Швейцарією - 740 км.

Чисельність населення станом на 2011 рік становила - 61 016 804 осіб. Близько 70% населення - жителі міст, інші 30% - сільське населення. Середня тривалість життя: у чоловіків в середньому складає 79,1 рік, а у жінок — 84,3 року. Це середні показники по країні, а ось за територіальною ознакою ситуація неоднорідна. Найбільше число довгожителів зареєстровано на північному сході Італії і в центрі. Так, у провінції Больцано чоловіки можуть розраховувати дожити в середньому до 80,2 років, а жінки до 85,3 років. На півдні Італії, а точніше на Сицилії і в Кампанії, виявилося, найнижча тривалість життя по країні: у середньому чоловіки на Сицилії живуть до 77,7 років, а жінки до 83 років, у регіоні Кампанія у чоловіків цей показник сягає 78,6 років, а у жінок — 83, 5 років.

Офіційна мова - італійська. Англійську і французьку розуміють майже скрізь у готелях, ресторанах, у туристичних бюро. Німецьку - у першу чергу в курортних зонах на півночі.

Основна релігія - переважає католицизм.

Грошова одиниця - євро = 100 євроцентам

Національне свято - 2 червня - День проголошення Республіки (1946 р.)

Державний прапор - прямокутне полотнище з трьох рівномірних вертикальних смуг зеленого, білого та червоного кольору. На сьогоднішній день не існує однозначної відповіді на запитання про значення кольорів італійського прапора. Найбільш вірогідною вважається версія, за якою кольори прапора відповідають кольорам уніформи міланської поліції.

Державний герб - Італія не має національного герба, однак існує зображення, яке є національним символом Італії. Цей символ був затверджений у 1946 році. В центрі - обрис п'ятикутної червоної зірки, яка є основою великого зубчастого колеса (символ праці), обрамленого гілками оливкового дерева і дуба, що символізують мир і силу. Крім того, гілка оливи - південь Італії, дуба - північ. Знизу гілки перехрещуються і обвиті білою стрічкою з написом італійською мовою "Республіка Італія" (Repubblika Italiana).

Членство в міжнародних організаціях - повноправний член "Великої сімки", член ООН, ЄС(1957) і зони Євро, Організація Північно-Атлантичного договору (НАТО) - 1949, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) і Шенгенської угоди, СОТ, МВФ, МБРР,Рада Європи (РЄ) - 1949, Організація економічного співробітництва та розвитку - ОЕСР(1960), Західноєвропейський союз - ЗЄС(1954) та інших.

2.2 Економічне становище Італії

Італія – це одна із найрозвиненіших економік не лише у Європі, але й являється високорозвиненою країною у світі. Вона є однією із трьох наймогутніших економік Єврорегіону.

Економічне становище Італії змінювалось протягом століть, в принципі, як і у всіх інших країнах, однак диверсифікація в розвитку Півдня та Півночі може викликати неабиякий інтерес. Впродовж немалого відрізку часу Південь відставав від розвиненої Півночі Італії, що дещо тягнуло позиції Італії у системі економік світу донизу. Південь завжди вирізнявся дешевою робочою силою та розвиненим сільським господарством, в той час, як Північ розвивалась у галузях промисловості та сфери послуг. З часом розрив між цими регіонами скоротився, що й вивело Італію на міжнародну арену як високорозвинену країну.

Сьогодні могутня Італія переживає період кризи, що негативно позначається і на добробуті населення. Представники уряду країни та Євросоюзу всіма силами намагаються не допустити підриву економіки і, насамперед, оголошенню дефолту.

За різними прогнозами важко сказати якісь конкретні перспективи розвитку. Хоча й передбачається, що ВВП країни буде й надалі знижуватись, офіційні представники країни налаштовані позитивно, вважаючи, що до 2014 року Італія зможе вийти з кризи та покращити економічне становище.

Італія індустріалізувалася пізніше інших європейських країн і до Другої світової війни була в основному аграрною країною. Однак після 1950 р. її промисловість розвивалася так швидко, що до 2010 р. на індустрію доводилося вже близько 30% ВВП, а на сільське господарство – 2%.

Економіка Італії поступово диверсифікувалася, переходячи від виробництва продуктів харчування та текстильних виробів до продукції машинобудування, чорної металургії та хімії. Хоча багато важливих галузей економіки Італії перебувають у державній власності, в останні роки намітилася тенденція до їх приватизації.

Економіка Італії різко змінилася після Другої світової війни: з аграрної вона перетворилася на індустріальну, увійшовши завдяки цьому у «вісімку» промислово розвинених країн світу. Особливим фактором економічного розквіту Північної Італії стало те, що вона довгі роки змогла обходитися без мафії та корупції. Це і дозволило їй перетворитися в один з найбільш процвітаючих регіонів світу. Італія традиційно вважається «країною малих компаній»: більше трьох мільйонів зайнято на підприємствах, де менше 50 працівників, плюс індивідуальні торговці, а національна культура і економічна філософія заохочує і стимулює створення малих підприємств.

Малі підприємства в Італії важливі тим, що вони забезпечують більшість людей можливістю самозайнятості та економічної свободи, а не тільки джерело незалежних доходів. Крім того, існує безліч різних субсидій і пільг для нових підприємців - субсидії ЄС, центральні урядові субсидії, гранти регіонального розвитку, гранти провінційних властей та місцевих громад. При цьому субсидії можуть виділятися на покупку будівлі та обладнання (або оренду недорогих приміщень), на наукові дослідження і технологічну допомогу, на створення робочих місць, для отримання низькопроцентних позик і податкових пільг.

Основні макроекономічні показники країни:

Темпи росту ВВП, % (Графік 1)

У 2010 році ВВП зріс на 1,3 %, у 2011 знизився на 0,6%.

ВВП Італії скоротиться за підсумками поточного року на 2,3%, а в 2013 році скоротиться ще на 0,5%, незважаючи на ослаблення негативних імпульсів і помірне відновлення економічної активності у другому півріччі 2012 року.

Банк Італії очікує, що італійська економіка за весь 2012 рік скоротиться на 1,5%, тоді як офіційний прогноз уряду - мінус 0,4%. Негативно криза в Італії відобразилась також на тому, що уряд відмовився від проведення літньої Олімпіади в 2020 році.

Постраждали також дрібні фірми, бо з посиленням кризи «мафія» стала так званим головним «банком» Італії. Грабіжницьке кредитування з боку злочинних груп досягло масштабу "національної загрози». Річний оборот організованої злочинності в Італії в даний час становить близько 140 мільярдів євро, а прибутки перевищують 100 мільярдів євро.

Група SOS Impresa оцінює число підприємств малого бізнесу, які є боржниками мафії, в 200.000, тоді як кількість людей, які втратили в результаті цього роботу, оцінюється в десятки тисяч. Класичні гангстери, що видавали готівку в барах і більярдних, поступилися місцем респектабельним банкірам і юристам. Багато дрібних підприємств, що зіткнулися з проблемами при отриманні кредитів у розпал уповільнення економіки, могли бути змушені звернутися до мафії. Типовими жертвами грабіжницького кредитування є крамарі й дрібні підприємці середніх років, яким було б складно знайти нову роботу, готові піти на все, аби уникнути банкрутства. Згідно з доповіддю асоціації малого бізнесу CNA, 56 відсотків компаній відзначили посилення умов кредитування банками за останні 3 місяці.

Економічне зростання сповільнюється з кожним місяцем. Якщо ситуація не зміниться, Італії доведеться позичати гроші в МВФ - як Греції та Ірландії.

Італія — найбільший боржник Євросоюзу з колосальним боргом у розмірі 1,8 трлн. євро, що складає майже 120% ВВП країни. Це трохи менше, ніж у випадку з Грецією (її держборг становить 125%), але також удвічі перевищує межу в 60%, допустимий правилами ЄС. На думку аналітиків британського Центру економіки та бізнес-досліджень, незважаючи на те, що владі Італії вдалося уникнути введення обмежень бюджету, у країні, на відміну від Іспанії, практично не залишилося шансів не допустити дефолту. Експерти переконані, що економіка Італії потребує значного зростання, незважаючи на обіцянку усунути дефіцит бюджету до 2014 року.

Державний борг, % до ВВП (Графік 2)

Аналітиками встановлено, що якщо прибутковість облігацій Італії залишиться на рівні, вище нинішнього, - 6%, а зростання економіки буде незмінним, державний борг країни по відношенню до ВВП за наступні 6 років зросте на 22% і складе в 2017 році 150%. Хоча Італії частково вдалося уникнути проблем з боргами, незважаючи на найбільший в Єврозоні борг у порівнянні до ВВП - 120%. Тим не менше, економіка Італії вдвічі більша, ніж Греції, Португалії та Ірландії разом узятих, тому оглядачі кажуть, що сума пакету фінансової допомоги Італії буде така велика, що ЄС просто не зможе собі це дозволити.

Istat вважає, що в листопаді 2012 року: Національний індекс споживчих цін для всього народу знизився на 0,2 в порівнянні з попереднім місяцем і виріс на 2,5% в порівнянні з тим же місяцем попереднього року. У 2010 році він становив – 1,6%, а у 2011 – 2,3%.

Інфляція, % ( Графік 3 )

Рівень безробіття, % ( Графік 4)

У 2010 році рівень безробіття складав – 8,4 %, у 2011 році цей показник знизився до рівня 8,2%.

22,9 млн. чоловік були зайняті в 3-му кварталі 2012 року не змінився порівняно з 3-м кварталом 2011 року. Рівень зайнятості був стабільним на рівні 56,9%. Рівень безробіття досяг 2,4 млн., в той час як безробіття зросло до 9,8%. Бездіяльність знизилася до 36,9%.

Обсяги експорту, млрд. $США ( Графік 5 )

Обсяги експорту у 2010 році становили – 448,4 млрд. $США, у 2011 – 508,9 млрд. $США. У жовтні 2012 року експорт до країн, що не входять в ЄС зріс на 17,2% в порівнянні з попереднім роком. У період з січня по жовтень 2012 року експорт до країн ЄС збільшився на 9,9%.

Обсяги імпорту, млрд. $США ( Графік 6 )

Обсяги імпорту у 2010 році становили – 473,1 млрд. $США, у 2011 – 541,2 млрд. $США. У жовтні 2012 року імпорт з країн, що не входять в ЄС збільшився на 2,3% в порівнянні з попереднім роком. У період з січня по жовтень 2012 року імпорт з країн ЄС знизився на 3,1% в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року.

На основі даних експорту та імпорту можемо визначити сальдо торгового балансу та зовнішньо торгівельний оборот.

2.3 Господарство Італії

Господарство. Італія — одна із семи високо розвинутих країн світу. Основними галузями спеціалізації економіки є машинобудування, кольорова металургія, - хімічна, харчова та легка промисловість. Значно розвинуті також енергетика, чорна металургія, рибальство та землеробство. Як видно з діаграми, важливу частину італійської економіки становлять не галузі матеріального виробництва, а сфера обслуговування (освіта, охорона здоров'я, юридична, фінансова справа, органи управління, туризм). Для господарства характерною є диспропорція у розвитку між промисловою північною та аграрною південною частинами країни. Електроенергетика забезпечує потреби держави в електроенергії. ТЕС, які дають найбільшу частину від усієї електроенергії, що виробляють в країні, використовують продукцію нафтопереробних заводів, розміщених переважна в центрі Італії та на узбережжях Лігурійського, Тірренського, Адріатичного морів. Більшість ГЕС розташована на півночі країни, в Альпах. АЕС розміщено поблизу великих промислових центрів, таких як Рим, Мілан, Турин. Найбільшими центрами чорної металургії є Неаполь, Таранто, Генуя та ін. Вони працюють переважно на привізній сировині. З галузей кольорової металургії розвинуте виробництво алюмінію та магнію. Основні підприємства розміщені на півночі, біля ГЕС. Виробництво свинцю зосереджено на о. Сардинія та в Тоскані, цинку й міді — на півночі Італії, ртуті — у Тоскані.

Діаграма 1

Малюнок 1. Економічна карта Італії

Сільське, лісове та рибне господарство Італії

Частка сільського господарства в економіці Італії достатньо висока - виробляється понад 8% ВВП та забезпечено робочими місцями 5% зайнятих. Історично селянські земельні наділи в країні не були великими, натомість на півдні поміщики свого часу володіли великими латифундіями. Тому і зараз половина угідь зосереджена у господарствах площею понад 40 га, а три чверті господарств мають наділи до 5 га.

Малі господарства малопродуктивні і малотоварні. Домінує рослинництво (60% вартості продукції). На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані "середземноморські продукти". Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Овочів (і ранніх, і пізніх) тут вирощують більше, ніж у Великобританії, Франції та Німеччині разом узятих (понад 15 млн. тон/рік). Найбільше значення має культура томатів (5 млн. тон щорічно).

Італія є великим виробником і експортером (як правило, перше або одне з перших місць у світі) також фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й вина. Разом з Іспанією вона утримує першість у вирощуванні оливок, але олія є продуктом внутрішнього споживання. Виробництво вина, якість якого, порівняно з французькими винами, нижча, і олії зосереджене здебільшого на фермах. Середземноморські продукти домінують у сільськогосподарському експорті. Ще одна важлива галузь - зернове господарство. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Італія виділяється виробництвом рису (1,3 млн. тон), цукрових буряків (12 млн. тон) та картоплі.

Тваринництво не забезпечує потреб населення країни. Поголів'я великої рогатої худоби становить 9 млн. голів, свиней 8,5 млн. голів, овець - понад 10 млн. голів. Щорічно виробляється біля 15 млн. тон молока та 5 млн. тон м'яса. Італія є значним виробником м'яса й сиру. Частина продуктів тваринництва, включаючи вовну, а також кормове зерно, імпортується.

У Середземноморській Італії несприятливі умови для розвитку сільського господарства зумовлені не стільки невеликими річними сумами опадів, скільки невизначеністю термінів їх випадання і їх зливовий характер. У цих регіонах вирощують зернові, зокрема тверда пшениця для виготовлення макаронів (області Апулія, Кампанія, острів Сицилія), тютюн, яблука, маслини, цитрусові, мигдаль, грецькі горіхи, фундук. Збір винограду - біля 10 млн.т. рік, цитрусових - 3,3 млн.т. На півдні переважає м'ясна форма скотарства, у Апеннінах - вівчарство. На Сицилії та Сардинії - вівчарство, розведення кіз.