Структура, цілі та принципи СОТ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут міжнародних відносин
Інститут післядипломної освіти
Контрольна робота
з навчальної дисципліни
“Міжнародне публічне право”
на тему:
“Структура, цілі та принципи СОТ”
Виконала:
Слухачка ІІ-го курсу 1-ї групи
заочної форми навчання
спеціальність “Міжнародне право”
Валага Людмила Юріївна
Перевірив:
доц.,к.ю.н. Скринька Д.В.
КИЇВ-2012
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………..………………………
РОЗДІЛ 1. СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ (СОТ) – ЯК ОСНОВА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ…………………………….....5
- Історія вининення та правова база СОТ…………………………………...5
- Правовий механізм та цілі СОТ…………………………………………….6
- Основні принципи та правила організації…………………………………8
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СОТ …………………………………12
- Структура органів СОТ…………………………………………………….12
- Генеральна Рада як Орган врегулювання спорів………………………………….16
- Генеральна Рада як Орган перегляду торгової політики…………………..17
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА У СВІТОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ……………………..19
- Інтеграція України в СОТ ………………………………………………….19
- Результати членства України у СОТ………………………………………..21
ВИСНОВКИ…………………………...………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ……..……..................
ДОДАТКИ……………………………………………………………
ВСТУП
Актуальність теми. Світова організація торгівлі (World Ttade Organization (WTO)) – це об'єднання держав, спрямоване на розробку і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі, головними завданнями цього об'єднання є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та підвищенню добробуту людей. Членами СОТ є 152 країни, на яких припадає понад 95% світового торговельного обігу. Ще близько 30 країн ведуть переговори про вступ до цієї організації.
Світовий досвід показує, що у сучасному глобалізованому економічному просторі держави не спроможні жити ізольовано та домогтися сталого економічного розвитку без участі і ефективного використання переваг міжнародних торгівельних відносин. Рскільки переваги міжнародної економічної інтеграції очевидні, одним з показників рівня позвитку зовнішньої торгівлі будь-якої держави є її членство у Світовій організації торгівлі (СОТ) – єдиному інституті, де запроваджено міжнародні правила торгівлі між країнами та створено умови для передбачуваності зовнішньоторгівельної політики. Після набуття Україною членства в СОТ особливо постало питання успішної адаптації економіки країни до нових умов, тому особливо актуальним сьогодні залишається дослідити цілі та принципи на яких побудована Світова організація торгівлі, а також провести теоретико-прикладне дослідження структури організації. Актуальність дослідження теми також підтверджується ступенем нерозкритості даної теми – на даний час грунтовні дослідження цієї тематики в національній правовій доктрині майже відсутні. Певні питання даної теми висвітлюються у роботах Вельямінова Г.М., Войтовіч С.А., Гнатовського М.М., Муравйова В.І., Скриньки Д.В., Шумилова В.М., які слугували фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються, а також аналітичні статті та дослідження провідних науковців в галузі права Світової організації торгівлі та Європейського Союзу.
Метою і завданням дослідження є цілей та принципів на яких побудована Світова організація торгівлі, визначення значення міжнародної торгівлі для України, дослідження міжнародних нормативно-правових актів, а також проведення теоретико-прикладного дослідження структури організації.
Об’єктом дослідження є структура, цілі та принципи Світової організації торгівлі.
Предметом – система наукових поглядів та розробок стосовно ступеня розкритості структури СОТ, роль і місце міжнародної торгівлі і форми її регулювання в міжнародному праві, система наукових поглядів та розробок стосовно даної тематики.
Методологічною основою наукового дослідження для написання роботи є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, які у сукупності були застосовані для визначення особливостей структури СОТ.
Новизна роботи полягає в тому, що в цій праці зроблено спробу дослідити значення і наслідки для України після вступу до Світової організації торгівлі.
Поставлена мета та задачі наукової роботи зумовили її структуру. Робота складається з вступу, трьох взаємопов’язаних розділів, висновків проведеного дослідження та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ (СОТ) – ЯК ОСНОВА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
- Історія вининення та правова база СОТ
Світова організація торгівлі (СОТ) була заснована в 1995 році. Вона є продовжувачем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної відразу після Другої світової війни.
У 1998 році в Женеві відзначався золотий ювілей ГАТТ. Ця система, покликана регулювати світову торгівлю через механізм стримування однобічних дій, проіснувала майже 50 років і довела свою дієздатність як правова основа багатобічного товарообміну. Час після Другої світової війни був відзначений винятковим ростом світової торгівлі. Ріст експорту товарів складав у середньому 6% у рік. Загальний обсяг торгівлі в 1997 році збільшився у 14 разів, порівняно з рівнем 1950 року.
Система розвивалася у процесі проведення в рамках ГАТТ низки торгових переговорів (раундів). На перших раундах в основному обговорювалися питання скорочення тарифів, але пізніше переговори охопили інші області, такі як антидемпінг і нетарифні міри. Останній раунд – 1986-1994р., т.зв. “Уругвайський раунд”, - призвів до створення СОТ, що значно розширила сферу діяльності ГАТТ, поширивши її на торгівлю послугами і торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Таким чином, механізм ГАТТ було удосконалено і адаптовано до сучасного етапу розвитку торгівлі. Крім того, система ГАТТ, фактично будучи міжнародною організацією, формально такою не була; а СОТ одержала юридичний статус спеціалізованої установи системи ООН.
Світова організації торгівлі (CОТ) є організаційно-правовою основою системи міжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірні зобов’язання, якими повинні керуватися уряди при створенні і практичному застосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі. Крім того, вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень, переговорів і примирення розбіжностей.
Правова база СОТ включає 56 домовленостей, угод і інших документів, що були в правовому положенні єдиним «пакетом». Організаційний пакет домовленостей Уругвайського раунду складається з Угоди про створення Світової організації торгівлі і додатків до цього документа, що містять правові Угоди, домовленості і інші документи, що охоплюють сфери торгівлі товарами, послугами і питання охорони торгових аспектів прав інтелектуальної власності. Весь цей пакет домовленостей розглядається як єдине ціле. Це означає, що країна, вступаючи до СОТ, повинна прийняти всі домовленості без будь-яких виключень. Єдина пільга, яка в цьому плані передбачена – це різні терміни реалізації домовленостей: триваліші – для країн, що розвиваються, і, в окремих випадках, для країн з перехідною економікою [8, 167-173].
СОТ – організація закрита, але процедура входження в неї достатньо гнучка. По-перше, неформально – вона ускладнена політизованими мотивами. По-друге, формально – на основі задоволення вступаючого всім сторонам досить поставити вимогу відповідності законодавчого регулювання і застосування даного регулювання в житті; це стосується не тільки зовнішньоекономічного режиму, але й внутрішньо економічного, котрий повинен, задовольняти умови вільної ринкової економіки і добросовісної конку ренції. Невеликі держави, такі як Грузія, Киргизія, Молдова, торгівля яких незначна в світових масштабах, приймаються в СОТ безперешкодно.
- Правовий механізм та цілі СОТ
Згідно зі статтею VIII Марракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною відповідно до норм міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни - члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами [11].
Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торгівельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум із робочими органами. У його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ [17].
Правовий механізм СОТ складається з трьох основних частин: Генеральна угода за тарифами і торгівлею в редакції 1994 р. (ГАТТ-1994), Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) і Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (ТРІПС).
Варто звернути увагу на те, що ГАТТ-1994, який увійшов до складу СОТ, – це інший в правовому плані документ, чим ГАТТ-1947, що діяв до цього. Головна відмінність – це інтегрований характер ГАТТ-1994. Складовими частинами ГАТТ-1947, обов’язковими для всіх учасників, були угоди і домовленості, що раніше носили самостійний характер, і що ставали обов’язковими тільки для тих держав, які їх підписали. Тепер всі країни-члени СОТ повинні прийняти весь пакет правових документів без яких-небудь вилучень або виключень.
Інша принципова відмінність ГАТТ-1994 від ГАТТ-1947 полягає в тому, що країни-учасниці ГАТТ-1947 могли використовувати положення ГАТТ в ступені, максимально сумісному з національним законодавством, але що не суперечить йому. Тепер країни-члени СОТ повинні привести свої національні законодавства в повну відповідність з ГАТТ-1994 ( це стосується всіх правових документів СОТ).
Багатостороннє
правове регулювання міжнародни
Суперечки між Північчю і Півднем, відкладені в 1994 р. на подальше рішення, зокрема із торгівлі сільськогосподарськими товарами (збереження в США і ЄС субсидій сільському господарству), боротьба з корупцією, вироблення нових правил гри в цих і інших сферах, – залишаються неврегульованими і сьогодні.
Чергова конференція СОТ у вересні 2003 р. в Кан-куні (Мексика), де планувалося досягти домовленостей із розбіжностей які існують, завершилася провалом. У Канкуні коаліція 22 країн, що розвиваються, на чолі з Індією і Бразилією відмовилася, як оцінюють експерти, грати за продиктованими США правилами. Країни Півдня жорстко зажадали зміну протекціоністської сільськогосподарської, податкової і митної політики країн Півночі. Згоди добитися не вдалося, і, як свідчить заступник генерального директора СОТ Р. Еббот, СОТ призупинила діяльність і змогла повністю відновити свою роботу лише в 2006 року. Як вважають аналітики, наслідком може бути подальша регіоналізація торгівельних блоків.
Канкунський провал – винятково тривожний, але і обнадійливий симптом. Вперше більш ніж за півстоліттям існування системи ГАТТ/СОТ конференція (раунд) переговорів на найвищому рівні зазнала безпрецедентного фіаско. Вперше диктату США і їх союзників протиставила воля набираючих силу держав, що розвиваються, що раніше так чи інакше завжди поступалися силі багатої Півночі і були в покірності.
Та все ж СОТ представляє в даний час єдиний реальний центр вироблення правових умов, принципів і норм міжнародної торгівлі у всесвітньому масштабі. Навіть, як наголошувалося, і країни-аутсайдери, що не беруть участь у СОТ і вимушені пристосовувати практику своєї торгівлі до норм СОТ, ведуть переговори про приєднання до цієї організації. СОТ можна прирівняти могутній монополії, до диктованих правил якої хочеш не хочеш доводиться всім пристосовуватися і в якій вигідніше брати участь, ніж стояти осторонь[10, 134].
Основною метою СОТ є створення і забезпечення багатосторонньої, відкритої на основі добросовісної конкуренції торгівлі, в найширшому значенні. У числі головних правових засобів досягнення цієї мети, є виваженні раніше в ГАТТ: послідовне скорочення митного збору; зниження і ліквідація всіляких кількісних, нетарифних обмежень; незастосування експортних субсидій і заохочень; недопущення демпінгу, а також «добровільних» обмежень експорту, до яких вдаються окремі країни і т.д. Зберігається на майбутнє вироблена в ГАТТ традиція скликання час від часу спеціальних – великомасштабних конференцій для узгодження особливо важливих міжнародних торговельно-економічних проблем і при необхідності перегляду основ співпраці.
Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської угоди про утворення СОТ. Основними з них є:
- підвищення життєвого рівня;
- забезпечення повної зайнятості;
- постійне зростання доходів і ефективного попиту;
- розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
- оптимальне використання світових ресурсів відповідно до цілей сталого розвитку;
- захист і збереження навколишнього середовища;
- забезпечення для країн, що розвиваються, і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.
Участь в СОТ пов’язано з такою умовою, що в країні повинна бути власна митна територія і повна автономія торгівельної політики. Наприклад, Європейський Союз, країни якого не володіють названими якостями, – беруть участь (разом із країнами-членами ЄС) в переговорах у СОТ як єдине ціле.
1.3 Основні принципи та правила організації
Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним із найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони - члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на субпринцип режиму найбільшого сприяння (РНС), який застосовується до зовнішніх ринків, та субпринцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.
Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг усім країнам у разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава -член СОТ надає окремій країні, яка необов’язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно з режимом най більшого сприяння встановити щодо інших держав - членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави-члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п’ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність [11].
Національний режим
забороняє дискримінацію
Принцип взаємності, який на даний момент особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання. У зв’язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна де-факто не може відступити від попередньо взятих на себе зобов’язань у зв’язку з економічними наслідками для неї [9].
До найважливіших принципів СОТ також належить наступні:
-взаємне надання національного режиму товарам іноземного походження;
- зобов’язання країн-учасниць СОТ у відмові від використання кількісних обмежень (ліцензії, квоти) в торгівлі за винятком окремих обумовлених випадків, наприклад в цілях забезпечення рівноваги платіжного балансу;
- принцип гласності торгівельної політики, включаючи відкриту публікацію і надання в ГАТТ законів і правил,
Генеральна угода з тарифів і торгівлі в новій редакції 1994 року є основним зведенням правил СОТ з торгівлі товарами. Цю угоду доповнюють угоди, що стосуються окремих секторів, таких як сільське господарство і текстиль, а також окремих сфер, наприклад, державної торгівлі, стандартів, субсидій і антидемпінгових заходів.
Крім застосування РНС і національного режиму, більш вільний доступ на ринок забезпечується також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також забезпечує гласність і прозорість торгівельних режимів країн-учасниць.
Кожна країна - член СОТ повинна укласти низку угод з країнами-учасницями. Коротку характеристику найважливіших із них наведено за галузями.
Сільське господарство. Сферою регулювання Угоди про сільське господарство є торгівля первинною сільськогосподарською продукцією і товарами, що є результатом її переробки. Угода визначає три основні сфери, щодо яких члени СОТ беруть на себе зобов’язання: доступ до внутрішнього ринку, внутрішня підтримка сільського господарства та експортні субсидії. Зокрема, застосування нета-рифних заходів як методу регулювання торгівлі має бути виключено, а всім нетарифним бар’єрам має бути визначено тарифний еквівалент. Угода вимагає від країн прийняття зобов’язання щодо скорочення внутрішньої підтримки сільського господарства в тій частині, яка справляє спотворюваний вплив на торгівлю (наприклад, експортні субсидії).
Санітарні та фітосанітарні заходи. Угода про санітарні та фітосанітарні заходи має на меті сприяти використанню цих заходів таким чином, щоб вони забезпечували захист здоров’я людини, рослин і тварин, і при цьому не призводили до невиправданої дискримінації та прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Угода передбачає гармонізацію членами СОТ національних санітарних та фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій, розроблених міжнародними організаціями (Комісією «Кодекс Аліментаріус», Міжнародним епізоотичним бюро, Міжнародною конвекцією із захисту рослин). Угодою допускається встановлення країною – членом СОТ санітарних та фітосанітарних заходів з метою досягнення належного рівня захисту, який може перевищувати міжнародні вимоги за умови наявності об’єктивного наукового обґрунтування таких заходів і якщо вони не обмежують суттєво міжнародну торгівлю.
Правила визначення походження товарів. Угода зобов’язує країни – учасники СОТ гармонізувати національні правила походження товарів і використовувати їх таким чином, щоб не створювати додаткових перешкод для міжнародної торгівлі. Правила визначення походження використовуються при застосуванні режиму найбільшого сприяння, антидемпінгових та компенсаційних мит, захисних заходів, а також будь-яких інших кількісних обмежень або тарифних квот. Вони також використовуються при застосуванні будь-яких дискримінаційних кількісних обмежень і тарифних квот при здійсненні державних закупівель та в торгівельній політиці. Положення угоди визначають, що в основу правил визначення походження товарів покладено принцип застосування тільки такої інформації, яка свідчить про походження товарів, а не заперечує його. Угода передбачає продовження переговорів у цій сфері.
Субсидії та компенсаційні заходи. Угода про субсидії та компенсаційні заходи (Угода СКЗ) визначає загальні принципи надання та використання субсидій на виробництво промислових (несільськогоспо-дарських) товарів, а також процедури застосування компенсаційних заходів у разі порушення членами СОТ цих правил. Її метою є обмеження використання субсидій, які мають негативний вплив на міжнародну торгівлю та спотворюють конкуренцію. Угода містить визначення терміна «субсидії» та поняття «адресності» субсидії. Залежно від ступеня негативного впливу різних субсидій на конкуренцію та міжнародну торгівлю, Угода визначає різні категорії субсидій та відповідні норми їх регулювання. Угода СКЗ регулює використання лише адресних субсидій, дозволяючи застосування неадресних субсидій, до яких не вживаються компенсаційні заходи. Серед адресних субсидій Угода виділяє заборонені (експортні субсидії та імпортозаміщувані субсидії) та ті, що дають підстави для вжиття компенсаційних заходів. Угода передбачає перехідний період адаптації до вимог СОТ для країн, що вступають до СОТ, а також спеціальні норми для країн, що розвиваються.
Технічні бар’єри в торгівлі. Угода визнає право кожного члена встановлювати обов’язкові технічні стандарти, у т. ч. вимоги щодо упаковки та маркування товарів, метою яких є забезпечення якості продукції, вимог виробництва, захист життя та безпеки людей, тварин і рослин, захисту навколишнього середовища і забезпечення вимог національної безпеки. Угода розділяє «технічні регламенти», які є обов’язковими вимогами, та «стандарти», які є добровільними. Угода вимагає від членів СОТ використовувати міжнародні стандарти як основу для розроблення національних стандартів, окрім випадків, коли міжнародні стандарти були б неефективними чи недостатніми для виконання обґрунтованих додаткових завдань через кліматичні, географічні або суттєві технологічні проблеми члена СОТ. У цьому разі члени СОТ повинні на вимогу інших членів СОТ надавати пояснення підстав для тих технічних регламентів, що не відповідають міжнародним стандартам, і повідомляти Секретаріат СОТ про введення такого регламенту. Угода визначає чіткі правила сертифікації імпортних товарів, що передбачає взаємне визнання членами СОТ процесів сертифікації та самих сертифікатів. Також Угода встановлює зобов’язання кожного члена СОТ організувати та своїй території інформаційний центр, через який будь-які зацікавлені сторони могли б отримувати інформацію про національні стандарти та систему стандартизації.
Захисні заходи. Угода про захисні заходи дозволяє країнам СОТ тимчасово обмежувати обсяги імпорту окремих товарів, якщо в ході офіційного розслідування було встановлено, що цей імпорт завдає шкоди національному товаровиробникові. Угода визначає порядок запровадження захисних заходів на підставі статті XIX ГАТТ, а також встановлює тимчасові рамки застосування цих заходів. Угодою забороняється застосування захисних заходів, що не регулюються правилами ГАТТ, і вимагається їх усунення протягом чотирьох років.
Послуги. У Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС) документально закріплені принципи більш вільного експорту й імпорту послуг незалежно від способу їхнього постачання. Угода ГАТС містить три блоки прав і зобов’язань. У першому дається визначення торгівлі і постачання послуг, встановлюється, що сфера дії угоди поширюється як на транскордонний рух послуг, так і на їх постачання і споживання в межах національних територій країн -членів СОТ, формулюються принципи використання національного режиму і режиму найбільшого сприяння (РНС) у сфері торгівлі послугами, описуються процедурні й інші положення. Зважаючи на специфіку торгівлі послугами, РНС і національний режим застосовуються в цій сфері із значними винятками (індивідуальними для кожної країни). Скасування кількісних квот також має вибірковий характер, а рішення про це приймаються в ході переговорів. Члени СОТ беруть на себе індивідуальні зобов’язання в рамках ГАТС щодо відкриття внутрішніх ринків послуг для іноземних постачальників. Другий і третій блоки - це додатки, що визначають статус окремих видів послуг і списки початкових взаємних поступок щодо доступу на ринки послуг.
Інтелектуальна власність. Угода СОТ про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) установлює стандарти і принципи щодо забезпечення прав інтелектуальної власності, а також процедури та методи їх захисту. За означенням Угоди ТРІПС, інтелектуальною власністю вважаються: авторські права, торгові марки, географічні назви, що використовуються для найменування товарів, промислові зразки (дизайни), топології інтегральних мік росхем, а також нерозкрита інформація, наприклад, торгівельні таємниці. Угода також встановлює процедури консультацій між членами СОТ у разі, коли певний член СОТ вважає, що практика ліцензування або умови підприємництва в іншій країні СОТ є порушенням угоди ТРІПС, або негативно впливає на добросовісну конкуренцію.
Урегулювання спорів. Угода про правила і процедури врегулювання спорів передбачає створення системи, з допомогою якої країни могли б врегулювати суперечливі питання в ході консультацій. Якщо це їм не вдається, країни можуть скористатися чітко визначеною поетапною процедурою, що передбачає вирішення питань шляхом залучення групи експертів, а також передбачає можливість подавати апеляцію на рішення експертної групи. Про довіру до системи врегулювання спорів свідчить зростаюча кількість скарг, що розглядаються в рамках СОТ.
Огляд торгівельної політики. Метою створення Механізму огляду торгівельної політики є забезпечення кращого дотримання всіма членами СОТ правил, норм і зобов’язань, узятих у рамках багатосторонніх угод, а також сприяння досягненню більшої прозорості та розуміння торгівельної політики та практики країн - членів СОТ.
На сьогодні СОТ є постійно діючим міжнародним інститутом, очолюваним Генеральним директором, статус якого є еквівалентним статусові голів МВФ та Світового банку і керованим на регулярній основі незалежним Секретаріатом та Конференцією міністрів, які разом здійснюють стратегічне керівництво. Розгалужена система рад, комітетів, органів і робочих груп забезпечує виконання організацією своїх функцій та дотримання узгоджених на багатосторонній основі принципів міжнародної торгівлі [10].
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СОТ
2.1 Структура органів СОТ
Основними органами СОТ є: Конференція Міністрів, Генеральна Рада (вона ж виконує функції Органу з врегулювання спорів та Органу з перегляду торговельної політики), Секретаріат. На відміну від Секретаріату, Конференція Міністрів та Генеральна Рада складаються з осіб, які є представниками своїх держав і пов'язані дорученнями своїх урядів. Існує також багато інших органів СОТ, про які детальніше мова піде далі.
Хоча головна мета СОТ та угод Уругвайського Раунду, які вона адмініструє, формулюється дуже просто — полегшити міжнародну торгівлю, забезпечити більш передбачувані умови здійснення торгової діяльності, досягти її можна тільки за допомогою складного юридичного механізму. Таким чином, в рамках СОТ особливо велике значення (порівняно з переважною більшістю інших міжнародних міжурядових організацій) має професійний рівень правників, як тих, що працюють в Секретаріаті СОТ, так і тих, хто представляє держав-членів.
Дуже важливим чинником, який визначає ефективність системи органів СОТ, є той факт, що основною рушійною силою тут є не бюрократичні структури СОТ, а представники держав-членів.
Структура органів СОТ настільки ж складна, як і структура угод Уругвайського раунду. Ці угоди об'єднані «загальною ідеєю», і мають спільну мету. Але засоби досягнення цієї мети на різних етапах і в різних сферах торгівлі відрізняються. Організаційна структура СОТ наведена в додатку 1.
На схемі, що подана нижче, в загальному вигляді представлена структура угод Світової організації торгівлі [13, 24].
Така складна
структура не є простою примхою
чи відображенням смаків її упорядників,
а є натомість втіленням
