Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Судова влада в Україні: поняття, система, порядок, формування

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Житомирський Державний Технологічний Університет

Кафедра гуманітарних наук

Контрольна робота

з предмету:

«Конституційне право»

на тему:

„Судова влада в Україні: поняття, система, порядок, формування ”

Перевірила: Виконала:

Бібік А. М. студентка групи ЕПЗ -18

Кондрацька О.В.

Житомир

2011

Зміст

Вступ----------------------------------------------------------------------------------3
Поняття та завдання судової влади---------------------------------------------4
Засоби судочинства в Україні---------------------------------------------------9
Система судів загальної юрисдикці------------------------------------------- 11
Система судів спеціального призначення------------------------------------ 14
Висновок-----------------------------------------------------------------------------15
Використана література---------------------------------------------------------- 17

Вступ

У системі трьох гілок влади в Україні судова влада займає особливе місце, оскільки саме вона покликана захистити примат права, яке має всезагальний характер, розповсюджується в однаковій мірі на усіх громадян,

Державні і суспільні інститути. За іншим визначенням, правова держава в сучасних умовах розглядається як держава, де розвинена і несуперечлива правова система і ефективна судова влада.

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів. Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Судова влада здійснюється на основі та в чіткій відповідності з вимогами процесуального закону. Саме процесуальний закон детально регламентує порядок розгляду справ в суді, гарантує дотримання прав та законних інтересів усіх учасників судового засідання.

Поняття та завдання судової влади

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів. Поняття судової влади містить два основні компоненти: цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди); ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

здійснення правосуддя;
конституційний контроль;
контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;
формування органів суддівського самоврядування;
роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;
утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно-аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Судова влада, як самостійна й незалежна гілка державної влади, має свої ознаки, які розкривають її поняття, допомагають відокремити її від інших гілок державної влади. До цих ознак належать:

судова влада здійснюється виключно спеціальними державними органами – судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Для здійснення судової влади закон наділяє суди усіма необхідними повноваженнями. Судові рішення є обов’язковими на всій території України;
судова влада в Україні належить судам, які складають єдину судову систему. Судова система, згідно з положеннями Конституції України та Закону України "Про судоустрій" представлена судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України. Судову владу можуть здійснювати тільки суди, що входять в судову систему України. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" головними задачами усіх судів є захист гарантованих Конституцією України і законами прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про судоустрій", єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, обов’язковими для всіх судів правилами судочинства, забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності суддів, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України, вирішенням питань внутрішньої діяльності суддів органами судійського самоврядування;
суди є правозастосовчими органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосовує норми матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного та ін.) до конкретного правовідношення, яке було предметом розгляду в судовому засіданні та виносить на їх основі мотивоване рішення (вирок).

Судова влада здійснюється на основі та в чіткій відповідності з вимогами процесуального закону. Саме процесуальний закон детально регламентує порядок розгляду справ в суді, гарантує дотримання прав та законних інтересів усіх учасників судового засідання. Участь представників народу в здійсненні правосуддя –важлива риса судової влади. У відповідності з положеннями, закріпленими в ст. 124 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про судоустрій в Україні" народ безпосередньо приймає участь в здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних. Владний характер повноважень суду – одна з обов’язкових ознак судової влади. Вимоги та розпорядження суддів при здійсненні ними своїх повноважень обов’язкові для усіх без винятку державних органів, організацій, інших юридичних осіб, громадян. Вироки, рішення, постанови суду є актами застосування норм права і повинні виконуватися на всій території України, є обов’язковими для усіх осіб, що приймають участь у судовому процесі. Виконання вимог суду і виконання його рішень забезпечується силою держави. В разі необхідності відповідні органи та посадові особи можуть застосовувати відповідні заходи для реалізації рішень та вимог суду. В державному механізмі функціонують спеціальні органи та посадові особи, в обов’язок яких входить виконання судових рішень: державні виконавці, кримінально – виконавчі інспекції Управління державного департаменту України з питань виконання покарань, органи міліції, адміністрація державних органів та установ, адміністрація підприємств, установ організацій.

Під незалежністю судової влади слід розуміти те, що суди здійснюють свої функції без втручання кого – не будь у свою діяльність. При здійсненні правосуддя вони не залежать від органів законодавчої та виконавчої влади; від інших органів, організацій, партій та рухів, посадових осіб; від позицій сторін в судовому процесі; від висновків органів досудового слідства і прокурора; від будь – яких інших осіб. Рішення суду не потребують якого – не будь подальшого ухвалення. Особливості виконання судом функцій вимагають, щоб суди формувались і працювали з дотриманням спеціальних правил – правил, які б гарантували якісне, компетентне виконання повноважень згідно з вимогами закону. У зв’язку з цим закон закріплює досить жорсткі вимоги, що стосуються кандидатів на заміщення посади судді і порядку створення судів.

Специфіка суду як органу судової влади полягає також у тому, що для його діяльності встановлені особливі правила, процедури, що жорстко регламентують діяльність усіх учасників судового засідання. Основна ціль цих процедур – забезпечити об’єктивний, повний, всебічний розгляд усіх обставин, які мають юридичне значення для конкретної справи, і забезпечити винесення законного, справедливого рішення. Що стосується встановлених для органів законодавчої чи виконавчої влади процедур, то вони не мають тієї детальності, всебічності, яка встановлена для судових процедур. Кожна з форм судочинства регламентована досить детально самостійними законодавчими актами – Законом "Про Конституційний Суд України", цивільно-процесуальним кодексом України, Кримінально – процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ. Правосуддю відводиться головне місце у здійсненні правоохоронної діяльності, що пов’язано з тими завданнями, які покладає на правосуддя як основну форму реалізації судової влади держава.

Правосуддю притаманна низка ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності.

По – перше, його здійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних справ щодо захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і встановлення покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; розв’язання господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.

По – друге, розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.

По – третє, правосуддя здійснюють відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду й рішень, які виносить суд.

По – четверте, судові рішення ухвалюють суди іменем України, вони обов’язкові до виконання по всій території України. Рішення, що набрали законної сили у кожній конкретній справі є обов’язковими для всіх фізичних та юридичних осіб.

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинний не був покараний (ст.2 КПК України). Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Засоби судочинства в Україні

Судочинство — встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя. Цей порядок, як правило, регулює порядок розгляду справ у суді, порядок знаходження істини по справі, розрахунок судових витрат. Основні засади судочинства в Україні - це сукупність принципів, що нормативно визначають сутність і зміст судочинства загалом та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства в Україні

Принципи здійснення правосуддя в Україні отримали нормативне закріплення в ст. 129 Конституції України, Главі 2 "Засади здійснення правосуддя в Україні" Закону України "Про судоустрій України" та інших нормативно-правових актах. У найбільш загальному вигляді систему принципів здійснення судочинства визначає ст. 129 Конституції України.

Основними засадами судочинства в Україні за Конституцією є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду. Конституційні принципи судочинства розвиваються і деталізуються в статтях 5-17 Закону України "Про судоустрій України" та інших законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи:

1) загальні конституційні принципи правосуддя;

2) спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загальні засади судоустрою і правового статусу суддів судів загальної юрисдикції;

3) галузеві принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. Перша група принципів визначає загальні засади здійснення правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадянина на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів.

Первинним принципом національного судочинства є принцип законності судочинства, зміст якого передбачає неухильне дотримання судами загальної юрисдикції Конституції та законів України під час здійснення ними цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. На відміну від країн з англосаксонською правовою системою, судові прецеденти не можуть бути джерелом судочинства в Україні, за винятком рішень міжнародних судів.

Одним з основних принципів судочинства в Україні є принцип здійснення правосуддя виключно судами, що забороняє делегувати функції судів, а також їх привласнення іншими органами чи посадовими особами. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність. Закон про судоустрій деталізує цей принцип і гарантує захист прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними (ст. 6). До того ж Закон України "Про судоустрій України" розширює дію цього принципу за колом суб'єктів. Окрім громадян України, право на судовий захист гарантується іноземцям, особам без громадянства, а також юридичним особам. Ще одним фундаментальним принципом вітчизняного судочинства є принцип рівності перед законом і судом, який передбачає рівність перед зазначеними Інстанціями всіх учасників судового процесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Зазначений принцип є похідним від загального конституційного принципу рівності громадян перед законом і рівності їх конституційних прав і свобод (ст. 24 Конституції України).

Система судів загальної юрисдикції

Відповідно до Конституції України та ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" систему судів загальної юрисдикції складають:

- місцеві суди;

- апеляційні суди;

- вищі спеціалізовані суди;

- Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

1) єдиними засадами організації та діяльності суду, які визначені Конституцією України, Законом України "Про судоустрій та статус суддів", Кримінально-процесуальним кодексом, Господарським процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом, Кодексом адміністративного судочинства. Вони є обов'язковими для всіх судів, що складають систему судів загальної юрисдикції;

2) єдиним статусом суддів, який встановлений Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів";

3) обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, які закріплені у Конституції України, процесуальних кодексах України, Законі України "Про судоустрій та статус суддів", інших законах;

4) забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права;

5) обов'язковістю виконання на території України судових рішень. Це означає, що судові рішення усіх судів загальної юрисдикції, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами, юридичними і фізичними особами на всій території України;

6) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів, згідно ст. 145 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", цю функцію покладено на Державну судову адміністрацію України, яка здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади;

7) фінансуванням судів лише з Державного бюджету України. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, де окремим рядком визначаються видатки на утримання кожного суду загальної юрисдикції та Конституційного Суду України;

8) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Регулювання цих питань забезпечується Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Першою інстанцією є місцеві суди, які розглядають і вирішують справи по суті, приймаючи постанови, ухвали, вироки чи рішення. До другої апеляційної інстанції відносяться апеляційні суди, які розглядають цивільні, кримінальні, господарські, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення за апеляціями (апеляція - форма оскарження рішень, які не набрали законної сили) на вироки, рішення, ухвали, постанови суду першої інстанції. Судами третьої касаційної інстанції (касація - форма оскарження рішення, яке набрало законної сили) є вищі спеціалізовані суди, які розглядають справи за касаційними скаргами. Слід зауважити, що відповідно до ст. ст. 27, 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" апеляційний суд і вищий спеціалізований суд у випадках, передбачених процесуальним законом, також можуть розглядати справи відповідної судової юрисдикції як суди першої інстанції, а вищий спеціалізований суд - ще як і апеляційний.

Суди загальної юрисдикції створюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністерства юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого апеляційного суду.

Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для створення чи ліквідації суду є зміна визначеної Законом України "Про судоустрій та статус суддів" системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна територіально-адміністративного устрою.

Кількість суддів у судах визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, при цьому враховується обсяг роботи суду та межі видатків, затверджених у Державному бюджеті на утримання судів.

Адміністративними посадами в судах загальної юрисдикції вважаються посади голови суду та його заступника (заступників). Голова місцевого суду та його заступник, голова апеляційного суду та його заступники, голова вищого спеціалізованого суду та його заступники призначаються на посади із числа суддів цього суду строком на п'ять років та звільняються з посад Вищою радою юстиції України за поданням відповідної ради суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більше ніж два строки підряд. Голова Верховного Суду України, його заступник обираються строком на п'ять років Пленумом Верховного Суду України. Перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від виконання повноважень судді відповідного суду по здійсненню правосуддя. У разі звільнення судді з адміністративної посади його повноваження як судді не припиняються.

Система судів спеціального призначення

Зі ст.125 Конституції випливає, що в Україні мають бути створені суди спеціальної юрисдикції. До них насамперед треба віднести адміністративні суди, метою діяльності яких є розгляд спорів між громадянами та органами державного управління. Утворення таких судів передбачено Концепцією судово-правової реформи в Україні. Є потреба й у розробці правових норм, пов'язаних з організацією та функціонування судів у справах неповнолітніх. Адже Закон України «про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. передбачає, що заходи примусового впливу до неповнолітніх правопорушників можуть визначати лише суди.

До судів спеціальної юрисдикції належать також господарські (арбітражні) і військові суди. Господарські (арбітражні) суди забезпечують захист прав і законних інтересів учасників господарських відносин _незалежно від форми власності, яку вони представляють). Систему цих судів складають обласні, прирівняні до них арбітражні суди та Вищий арбітражний суд України. Військові суди розглядають лише справи про військові злочини та про соціальний захист військовослужбовців. Конституція України встановлює, що вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. В Україні відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Згідно з Концепцією судово-правової реформи це означає, що обласні та прирівняні до них суди функціонують як суди апеляційної та касаційної інстанції щодо справ, розглянутих районними (міськими) чи міжрайонними (окружними) судами. До того ж , Верховний Суд може переглядати в апеляційному та касаційному порядку справи, які розглядались будь-яким загальним судом. Місцевими визначаються районні (міські) та міжрайонні (окружні) суди. Усі судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Висновок

Метою виконаної роботи було дослідження цілей та завдань судової влади в Україні, в даній роботі було сформовано та охарактеризовано систему органів правосуддя в Україні, порядок їх утворення, принципи діяльності та конституційний статус.

На відміну від правосуддя, судова влада – це права судових органів, якими вони наділені по закону, можливість здійснювати широкі юрисдикційні повноваження; це правовий статус судів, їх місце як особливих органів державної влади. І, крім того, термін "судова влада" включає в себе також само здійснення владних судівських повноважень.

Таким чином, здійснення судової влади значно ширше правосуддя, так як судова влада проявляється в багатьох інших діях суду. Так, усі суди та судові структури зобов’язані узагальнювати судову практику, аналізувати судову статистику. Голови усіх судів вносять в державні органи, установи, організації, посадовим особам подання про усунення порушень закону, причин та умов, що сприяли скоєною злочину. Ці акти зобов’язують тих, кому вони спрямовані, здійснювати відповідні заходи по усуненню зазначених порушень.

Усі зазначені повноваження судів є проявами судової влади, але виходять за рамки правосуддя. З цього можна зробити висновок про те, що правосуддя – це лише один із засобів здійснення судової влади. Правосуддя треба розглядати в традиційному розумінні цього терміну – як діяльність судів загальної юрисдикції по розгляду і вирішенню цивільних, господарських, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.

Що стосується терміну "судочинство", то під ним розуміється діяльність судів по розгляду та вирішенню справ, віднесених до їх відома, а також дії інших суб’єктів, які реалізують свої права та обов’язки, вступають у процесуальні відносини з судом (по кримінальним справам – також з органами дізнання, досудового слідства і прокурором). Так, наприклад, кожний громадянин може звернутися до суду з позовом про відшкодування йому матеріальної шкоди та ін.. Всі ці дії є складовою частиною судочинства, але не правосуддя, яке вповноважений здійснювати тільки суд. Тому судочинство – поняття більш широке, ніж правосуддя. Термін "судочинство" в законодавчих актах, науковій, учбовій літературі застосовується разом з терміном"процес".
Використана література

Судова влада в Україні: поняття, система, порядок, формування