Сутність, мета,завдання та функції виробничої логістики

Зміст

А. Теоретична частина

1. (5) Сутність, мета,завдання та функції виробничої логістики _____2

  Б. Практична частина __________________________________________15

3. Список використаної літератури _______________________________18

А. Теоретична частина

     Сутність, мета,завдання та функції виробничої логістики

     Логістика — це сучасна наука про раціональну організацію виробництва та розподілу. Завдяки цій науці можна забезпечити доставку будь-яких вантажів у найкоротші терміни та з найменшими трудовими, матеріальними та фінансовими витратами.

З точки  зору менеджера та бізнесмена, котрий функціонує у сфері маркетингу, логістика  інтерпретується наступним чином: це організація планування та управління підготовкою й цілеспрямованим  використанням засобів та послуг, необхідних для вирішення конкретних завдань. Логістика переслідує мету попередньої підготовки визначеного товару у визначений час при мінімальних витратах.

     Логістика включає  в себе управління транспортом, складським господарством, запасами товарів, кадрами, інформаційними системами, комерційною діяльністю та іншими галузями. Принципова новизна логістичного підходу — органічний взаємозв'язок, інтеграція вищевикладених галузей у цілісну матеріалопровідну систему.

Мета  логістичного підходу — наскрізне управління матеріальними потоками.

Останнім  часом у закордонній практиці і в нашій країні усе частіше  зустрічається термін "логістика". Відомо, що логістичні підходи широко використовувалися в часи II Світової війни, особливо американською армією для забезпечення вояк харчуванням та зброєю. Давні греки розуміли під логістикою — мистецтво виконання розрахунків. Спеціальних державних контролерів називали логістами. У Римській імперії широко використовувався досвід греків, хоча у визначенні логістики вкладали дещо інший зміст, тут розуміння логістики — розподіл продуктів.

На сьогоднішній день основними принципами логістики  є моделювання, системний аналіз, зворотні зв'язки. Зворотні зв'язки в  логістиці розглядаються як попит  споживача. Критерії логістики — мінімальні витрати матеріальних та трудових ресурсів на задоволення цього попиту.

Логістика — унікальна атмосфера творчості  для стратегічної орієнтації розвитку виробництва, що безперервно корегується  попитом споживача на виготовлений товар.

Розрізняють макрологістику й мікрологістику, у залежності від ступеня вивчаючих систем. Цивільну, воєнну, транспортну, туристичну, бізнес — логістику в залежності від вивчаючих галузей та складу логістичних систем.

Основною  особливістю логістичних систем є їх чітка спрямованість на задоволення попиту споживача, котрий розглядається як звротній зв'язок системи, який визначає стратегічні завдання функціонування, принципова схема логістичної системи наводиться на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Принципова схема логістичної системи.

     Якщо  розглядати у цілісності коло проблем, що стосуються логістики, то загальними для них будуть питання управління різними джерелами (людськими, матеріальними, речовинними, енергетичними, фінансовими). На об'єкт логістики можемо дивитись з різних точок зору, можемо розглядати з точки зору маркетолога, фінансиста, менеджера, вченого. Цим пояснюються різні тлумачення визначення логістики.

Аналіз закордонної  й вітчизняної літератури показав, що на сьогоднішній день під визначенням логістики розуміють:

1. Новий напрямок  в організації руху вантажів.

2. Теорія планування  різних джерел у суспільно-машинних  системах.

3. Сукупність  різних видів діяльності з  метою отримання необхідної кількості вантажів у потрібному місці призначення в необхідний час із мінімальними витратами.

4. Інтеграція  перевізного й виробничого процесів.

5. Процес планування  витрат по переміщенню й збереженню  вантажів від виробництва до  споживання.

6. Інфраструктура  економіки.

7. Ефективне  керування виготовленою продукцією  від місця виробництва до місця  споживання.

8. Новий науковий  напрямок, пов'язаний з розробкою  раціональних методів управління  матеріальними та інформаційними  потоками.

9. Наука про раціональну організацію виробництва й розподіл товарів.

Усю сукупність визначень логістики можемо розділити  на 2 групи.

     Визначення  першої групи трактують логістику  таким чином: логістика — напрямок господарчої діяльності туристських комплексів, котрі полягають в управлінні матеріальними потоками у сферах виробництва та споживання.

Друга група визначень розглядає логістику, як міжнародний науковий напрямок, котрий безпосередньо пов'язаний з  пошуками нових можливостей підвищення ефективності руху матеріальних потоків. У закордонній літературі частіше за все поняття логістики розглядається, як процес управління пересуванням та збереженням сировини, компонентів та готової продукції у господарчому обігу з моменту сплати грошей постачальникам до моменту отримання грошей за доставку виготовленої продукції споживачеві.

     Зміни в управлінській орієнтації стали  причиною розробки нової концепції  управління матеріальними потоками, що одержала назву "логістика". Сутність концепції полягає в інтеграції всіх функціональних сфер, пов'язаних із проходженням матеріального потоку від виробника до споживача в єдиний комплекс, який називається комплексом логістики. Концепція містить у собі значні резерви економії корпоративних витрат. Дослідження, що проводилися Національною радою з управління фізичним розподілом (National Council of Physical Distribution Management, USA), показали, що впровадження інтегрованої логістичної системи може привести до економії в розмірі 10-20 % від загальних корпоративних витрат. Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.        Тільки в 60-х роках XX століття ці принципи логістики стали застосовуватися не тільки в системі постачання армій, але й у промисловості деяких країн Західної Європи. Інтенсивний розвиток логістики у невійськовій галузі пов'язується з енергетичною кризою початку 70-х років. Саме тоді спеціалісти звернулися до логістики як однієї з ефективних форм інтеграції виробництва, транспортування, розподілу і збуту товарів із широким залученням сучасних технічних засобів.         Існує багато визначень логістики, тому що вона — новий науковий напрямок, що знаходиться в стадії формування. Крім того, труднощі з визначенням поняття логістики пояснюються тим, що логістика має багато розділів, про що свідчать її функції (рис. 1.2)

Рис. 1.2. Функції логістики

     Відповідно  до одного із найзагальніших визначень, логістика е теорією і практикою  управління матеріальними потоками. З погляду менеджера, логістика  інтерпретується як організація  управління цілеспрямованою підготовкою і доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для вирішення конкретних завдань.

Логістика виступає як певна виробнича інфраструктура економіки. Вона базується на чіткій взаємодії попиту, поставок, виробництва, транспортування і розподілу продукції. Логістика починається з первинних джерел сировини або вироблення напівфабрикатів, продовжується в обігу матеріалів і напівфабрикатів у рамках виробничого процесу підприємства і завершується доставкою готової продукції споживачу для досягнення економічних цілей підприємця.

З позиції  маркетингу, логістика — процес управління виробництвом, рухом і  збереженням матеріалів і товарів, а також супутніми інформаційними потоками за допомогою організації  каналів товароруху, причому поточні й майбутні витрати мінімізуються за умови високоефективного виконання і доставки замовлень.

Основні функції макрологістики наступні:

• контроль за якістю, розподіл випуску виробів  по виробничих підрозділах підприємства;

• переробка  транспортованих вантажів — урахування й управління запасами, їхнє переміщення, зв'язок і організація інформаційних потоків;

• упакування виробів, їхнє зберігання, складування, навантажувально-розвантажувальні операції;

• маркетинг  — фінансування і взаємні розрахунки, планування попиту на основі вивчення ринку, організація служби постачання і збуту;

• споживання — проектування замовлень на продукцію, складування запасів, забезпечення споживачів, фінансування замовлень.

Отже, логістику  на сучасному етапі варто розглядати як ключовий елемент конкурентної ринкової стратегії підприємства, як ключову первинну діяльність із забезпечення конкурентних переваг.

В умовах лібералізації економіки логістика  повинна одержати своє визнання і  в Україні. На початкових стадіях  формування логістичних структур можна звернутися до міжнародного досвіду в цій галузі. В багатьох країнах функціонують національні логістичні об'єднання, створена Європейська асоціація логістики (ELA). Авторитетними теоретичними джерелами є періодичні видання: "Logistics" (Велика Британія), "Logistiques Magazine" (Франція), "Logistik Spektrum" (Німеччина), Production and Inventory Management" (США), "International journal of Physical Distribution and Logistics Management" тощо.

У термінологічному словнику з логістики, котрий був виданий у Росії в 1995 році, дається наступне визначення: "Логістика" ("logistics") — наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними операціями, котрі здійснюються в процесі доведення сировини до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами та вимогами останнього, а також передавання, збереження та опрацювання відповідної інформації.

Принципова  відмінність логістичного підходу  до управління матеріальними потоками від традиційного: інтеграція техніки, технології, економіки та математичних методів планування та управління потоками.

Логістичний підхід припускає необхідність вирішення  завдань у галузі технології, техніки, економіки та математики, тобто логістика представляється єдністю вищезгаданих елементів (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Елементи логістики

Сутність  виробничої логістики  та концепцій її організації

Матеріальні та супутні їм фінансові та інформаційні потоки на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача  проходять ряд виробничих ланок. Управління потоками на цьому етапі має свою специфіку і назву виробнича логістика, або по-іншому – внутрішньовиробнича, або логістика виробництва.

Метою виробничої логістики є оптимізація  матеріальних і супутніх їм інформаційних  та фінансових потоків усередині  підприємств, які створюють додаткову вартість.

Актуальність  застосування логістики у матеріальній сфері зумовлена декількома аспектами:

– по-перше, останнім часом спостерігається  тенденція звуження сфери масового і багатосерійного виробництва. Виробники отримують все більше замовлень на виробництво невеликих партій і навіть одиничних виробів. При цьому з боку покупців все частіше висувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін з високим ступенем гарантії;

– по-друге  передбачається організація виробництва  у рамках кооперації з випуску складних виробів. У цьому випадку транспортно-пересувні операції можуть бути об'єктом як виробничої логістики, якщо використовуються власні транспортні засоби для внутрішньосистемного переміщення вантажів, так і транспортної за умови використання транспорту загального користування.

Логістичне  управління фазою виробництва на підприємстві охоплює три послідовні етапи:

Перший  етап – проектування виробничої структури  та, відповідно, структури переміщення  продукції: від першого робочого місця (сировина, матеріали, частини, вузли) до фінального робочого місця (кінцева продукція).

Другий  етап – планування в межах проектної  структури переміщення продукції  з огляду на досягнення мінімально можливих витрат із переміщення та раціональних виробничих циклів.

Третій  етап – реалізація проектних і  планових рішень, яка полягає у  безпосередньому управлінні переміщенням продукції у виробничій фазі, моніторуванням, контролюванням та відповідним регулюванням переміщення окремих ланок логістичних  процесів, логістичних операцій тощо.

Зі структури  можливих об'єктів логістичних рішень у фазі виробництва доцільно відібрати  ті, істотність впливу яких на витрати  та тривалість циклу була б помітною. Отже, мова йде про ефективні логістичні рішення, що мають достатнє поле вибору, та віднесені до типових.

Такими  типовими логістичними рішеннями у  виробничій фазі с: - на стратегічному  рівні – вибір оптимальної  технології виробництва;

– на тактичному рівні – визначення оптимальної  виробничої партії;

– на операційному рівні – оптимізація використання технологічного часу.

Логістичні  системи, які досліджує виробнича  логістика, називаються внутрішньовиробничими  логістичними системами.

Застосування  логістики змінило уявлення про  організацію виробничо-технологічного процесу на підприємстві. У табл. 1 подано порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепцій організації виробництва.

Зміст концептуальних положень свідчить про  те, що традиційна концепція організації  виробництва найбільш прийнятна  для умов "ринку продавця", в  той час як логістична концепція – для умов "ринку покупця".

Більше  уваги приділяється максимальному  завантаженню виробничих потужностей  і зниженню собівартості одиниці  продукції шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу. Завдання підвищення ефективності інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне значення.

Маємо іншу ситуацію, коли потенційна пропозиція перевищує попит. В умовах конкурентної боротьби за споживача проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції  стають пріоритетними.

Динамічність і невизначеність попиту на ринку робить недоцільним створення і підтримку великих запасів. Одночасно виробники дуже зацікавлені в отриманні кожного нового, навіть невеликого замовлення. Все це обумовлює потребу в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко відреагувати на кон'юнктуру попиту. Запас виробничої потужності виникає за наявності якісної та кількісної гнучкостей виробничих систем.

Якісна  гнучкість забезпечується за рахунок  наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва.

Кількісна гнучкість може забезпечуватися  різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал становить не більш 20% від максимальної кількості працюючих. Решта 80% –  тимчасові працівники.

При цьому  зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не збільшенням розмірів партій, які випускаються, або іншими екстенсивними заходами, а логістичною організацією як окремого виробництва, так і всієї товаропровідної системи в цілому. Основою такої організації зазвичай є створення центру управління логістики, у якому зосереджується інформація та здійснюється управління всіма зв'язками, що дає змогу забезпечити координацію, управління і контроль за процесом у цілому. 
 

Таблиця 1. Порівняльний аналіз традиційної та логістичної  концепції організації виробництва

"Штовхальний"  і "тягнучий" підходи до управління  матеріальними потоками  у виробничій логістиці

Застосування  виробничої логістики починається  з процесів постачання виробництва  всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.

Закордонними  фахівцями розроблено і впроваджено  у практику два принципово різних підходи: штовхальний і тягнучий.

Перший підхід – "штовхальна" система – є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.

     Матеріальний  потік "виштовхується" кожному  наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко. "Штовхальні" (виштовхувальні) системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції. У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхальна" система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції 44штовхальна" система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.

Недоліки "штовхальних" систем:

1) чим більше  факторів щодо кожної з ланок  логістичного ланцюжка має враховувати  центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;

2) у підприємства  мають бути матеріальні запаси  на всіх стадіях виробництва,  для того щоб запобігти збоям  і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;

3) складність  перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;

4) можливість  застосування за умови масового  розповсюдження обчислювальної  техніки і сучасних інформаційних  технологій.

Переваги "штовхальних" систем:

1) відсутність  залежності роботи підприємства  від своєчасності постачань;

2) спрощення  контролю за організацією виробничого  процесу, оскільки управління  ними централізоване.

Найбільш  відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP І, MRP II та інші.

Другий  підхід до організації логістичних  процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

При застосуванні цього підходу центральна система  управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Основними цілями "тягнучих" (витягуючих) систем є:

– запобігання  поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;

– зведення до мінімуму коливання параметрів запасів  між технологічними операціями;

– максимальне  спрощення управління запасами в  процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня  оперативного цехового управління.

Переваги "тягнучих" (витягуючих) систем:

1. не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва;
2. не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.

Недоліки "тягнучих" (витягуючих) систем:

1) передбачають  високу дисципліну і дотримання  всіх параметрів постачань;

2) вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.

До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBAN і ОВТ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Б. Практична частина

     Завдання  №1

Виберіть  найбільш оптимальний спосіб перевезень вантажів на таких умовах:

1.Кількість  вантажу,що транспортується- 18 тис.т

2.Вартість  перевезень 1т. вантажу залізницею 3,2 тис. грн..

3. Вартість  перевезень 1т. вантажу автомобілем  -3,4 тис.грн.

А.Підприємство-споживач має свою під їздну колію

Вартість  перевезень 1т. вантажу колією споживача 0,28 тис.грн.

Б.Підприємство вантажовідправник має свою під їзну колію

Вартість  перевезень 1т. вантажу колією вантажовідправника-0,36тис. грн..

В Підприємство вантажовідправник не має своєї  під їзної колії і вантаж до станції відправлення підвозиться автомобілем

Вартість  підвозу вантажу до станції відправлення автомобілем,0,5 тис.грн.

10.Вартість  навантаження та розвантаження  1т у всіх випадках -1,5 тис. грн..

У всіх випадках витрати, повя зані з транспортуванням вантажів несе споживач. Вибір найбільш оптимального способу перевезень підтвердити розрахунками. 

     Рішення

Имеем три участка пути

1.Вантажовідправник-станція З/д

2. З/д

3.З/д-Споживач

  Розглянемо  варіанти доставки

Вся дорога на авто.Із заводу до споживача на авто при цьому 1 завантаження і 1 розвантаження .

Витрати складатимуть в тис. грн..= (3,2+1,5*2)*18=111,6

2. Вся дорога по з/д. Із заводу на станцію, від станції до станції споживача по з/д плюс від станції  до споживача.

При цьому 1 завантаження, і 1розвантаження( на вагони, з вагонів)

Витрати складатимуть в тис. грн = (0,36+3,2+0,28+1,5*2)*18=123,12

   3. Комбінований. Із заводу на станцію на авто, потім по з/д до споживача. При цьому 2 завантаження+2 розвантаження