Сутність, напрямки та правова база інвестиційної діяльності в Україні

 

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

Харківська національна академія міського господарства

 

 

 

Факультет ФПО таЗН

 

 

 

 

Розрахункова  графічна робота

з дисципліни Менеджмент інвестицій та інновацій

на тему: Сутність, напрямки та правова база інвестиційної діяльності в Україні.

 

 

Студентки 5 курсу групи ІСМ 2010

Полупан Ю.І.

Керівник  Васильєв О.В.

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

                                                                        м. Харків – 2012 рік

 

Зміст

 

Теоретична  частина 3

Практична частина 9

Список літератури 10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична частина

 

Сутність, напрямки та правова  база інвестиційної діяльності в  Україні

 

Зі світового досвіду  відомо, що країна з перехідною економікою без залучення інвестицій не зможе  розвивати державу. Акумулюючи підприємницький, державний і змішаний капітал, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й стимулюють ринки товарів і послуг. Про  залучення інвестицій говорить і  той факт стану економіки України  за 10 років незалежності. Протягом перших 9 років незалежності обсяг національного  виробництва в нашій державі  зменшувався й знизився більше чим  наполовину в порівнянні з 1991 роком. За роки кризи ( 1990-1991 гг) обсяг ВНП  скоротився на 59,2%, промислової продукції - на 48,9 %, сільськогосподарської - 51,5 %. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 рази. І зараз положення не краще, так виробництво хліба  становить тільки 38 % рівня 1990 року; обсяг продукції сільського господарства в 1,7 разів менше, ніж в 1990 році.

За оцінкою експертів  австрійського банку “Kreditanstalt” (4 липня 2000 р.) протягом 10 років продуктивність праці в Польщі, Угорщині, Чехії  виросла відповідно на 216 %, 140 %, 109 %. Разом  зі Словаччиною й Словенією ці країни нарощують ефективність своїх  економік тричі швидше, ніж держави  ЄС. За те ж самий час продуктивність праці в Україні знизилася  на 86 %.

Тільки в 2000 році відновив деякий економічний ріст. ВНП виріс  на 6,0 %, а 2001 р. - на 9,1 %. Зате вже в 2002 р. Ріст уже сповільнився.

За рівнем життя Україна  займає 80 місце серед 173 країн миру - у звіті про соціальний розвиток у світі, складеному ООН за 2002 рік. Ще 20 років тому Україна була вище. Росія  - на 60 місці, Білорусь - на 56 місці, Молдова - 105, Таджикистан - 112 місце.

До 90-х років в Україні  категорії “інвестиції” не знаходили  місця як у теорії, так і на практиці. Воно зустрічалося як поняття  “капвкладення”. Інвестиції розглядалися тільки при характеристиці діяльності будівельного комплексу.  У цьому  випадку капвкладення аналізувалися  у двох аспектах: як економічна категорія  і як процес, пов'язаний з рухом  грошових коштів.

Поступово, при формуванні в Україні основ ринкової економіки  починає мінятися науковий світогляд  сутності інвестицій.

 На відміну від б/уч (історія не одного тисячоріччя)  інвестування як самостійна наука  сформувалася недавно. Окремі  розробки теорії велися ще  до 2-й світовий, хоча вважається, що початком цього процесу  була 1-я половина 50-х., коли М.Марковиц  у своїх роботах заклав основи  сучасної теорії инвестпортфеля. Т.о., по суті, була викладена методологія ухвалення рішення в області інвестування й запропонований відповідний науковий інструментарій.

У другій половині 50-х проводяться  інтенсивний дослідження з Теорії структури капіталу й ціни джерел фінансування, а також на вибір  инвестполитики. Загальновизнано, що основний внесок із цих проблем зробили: Ф.Модильяни, Міллер в 1958 р., які досліджували проблеми видатків фінансового ринку в  цілому, а також поставили під  сумнів точку зору про те, що борг є дешевше власного капіталу, а  також В.Шарп, що в 1964 г уперше сформулював модель оцінки кап.активів (МОКА) (Нобелівська премія по економіці: Марковиц, Модильяни, Міллер, Шарп).

На Україні розвиток теорії інвестицій почалося зі становлення  системи приватного підприємництва й конкуренції. Пік дослідження - це 90-е року. Дослідження спрямовані на визначення категорії “інвестицій”, “інвестиційної діяльності”, “інвестпроцес” і аналіз державного впливу на інвестпроцеси. Внутрішню природу інвестиції розглядають  мало, а визначення запозичене із закордонних  джерел, де інтерпретація інвестицій наступна: набір благ і цінностей, які вкладаються в підприємницьку діяльність із метою одержання доходу (соціального ефекту) у майбутньому.

 У відповідності до  Закону України від 18.09.91 “Про  інвестиційну діяльність” №  1560-ХІІ інвестиційна діяльність  визначена як сукупність практичних  дій громадян, юридичних осіб  і держави по реалізації інвестицій. Вона відбувається на основі:

  • інвестування, що відбувається громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також суспільними й релігійними організаціями;
  • державні інвестування, які відбуваються органами влади й керування України, а також державними підприємствами й установами;
  • спільного інвестування, що відбувається громадянами і юридичними особами України й інших країн.

Інвестиційна діяльність часто розглядається як інвестиційний  процес, стадіями якого є:

    • мотивація інвестиційної діяльності;
    • прогнозування й програмування інвестицій;
    • обґрунтування доцільності інвестицій;
    • страхування інвестицій;
    • госрегулювання інвестиційного процесу;
    • планування інвестицій;
    • фінансування інвестиційного процесу;
    • проектування й ціноутворення;
    • забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;
    • освоєння інвестицій;
    • підготовка до виробництва продукції;
    • попередня здача в експлуатацію;
    • кінцева здача об'єкта в експлуатацію. 

 Початок інвестиційного  процесу з мотивації, тобто  є надлишок коштів у суб'єкта, якого не влаштовують % у банку  на депозиті. Інвестор, здобуває  на інвестиційному ринку фінансові  активи або інвестиційний товар.

При виборі об'єкта на початку  вивчаються всі інвестризики, проводяться  маркетингові дослідження. Через посередника  відбувається вибір кращого інвестпроекта.

Для інвестування своїх коштів мало, необхідно залучати капітал, тобто  використовувати інші джерела фінансування. Визначення інвестресурсів, обґрунтування  їхньої структури передує інвестуванню.

Ресурсне забезпечення об'єкта інвестування здійснюється за допомогою  інших учасників, через контрактний  підхід.

Освоєння інвестицій значить  капіталізацію, тобто утворення  фінансових і реальних активів. Із введенням  в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. У процесі  експлуатації проект зажадає нових  інвестицій для підтримки виробництва  і його розвитку, тобто починається  знову процес передінвестиційних досліджень.

Із цим визначенням  погодитися не можна:

  1. інвестиції - це не обмін активів на кошти або майно, а навпаки, вкладення коштів у фінансові, матеріальні й нематеріальні активи;
  2. інвестиції - це не господарська операція, а капітал, кошти, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності;
  3. у визначенні немає мети, заради чого втілюється інвестування.

Адже інвестиційна діяльність відрізняється від фінансової й  господарської тем, що інвестор не просто купив активи, а вибирає ті, які  в майбутньому принесуть доходи

 Зробимо висновок, що  інвестиції - це складне й уміст  поняття, що інтегрує в собі  різні економічні процеси, які  впливають на виробництво, розподіл, обмін і споживання, тобто вони, є фундаментальною основою суспільного  відтворення.

Термін “інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. У найбільш широкому трактуванні інвестиції являють  собою вкладення капіталу з метою  наступного його збільшення.

Відповідно до Закону України  “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 р. … інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницької діяльності й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й ін. цінні папери; спонукуване й нерухоме майно; майнові права, що випливають із авторського права; сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації; права користування землею, водою, ресурсами, знаннями, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності.  Розкривається взаємозв'язок, процес перетворення інвестресурсів у вкладення, видатки, у других, дана широка класифікація інвестицій.

   Теоретичне пізнання  категорії інвестицій відображено  в Законі України “Про внесення  змін до Закону України “Про  оподаткування прибутку підприємств” - Інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання ОФ, нематеріальних активів, корпоративних  прав та ц.п. в обмін на  кошти або майно. Інвестиції  поділяють на капітальні, фінансові  та реінвестиційні”.

   Інвестиції відіграють  більшу роль у розвитку й  ефективному функціонуванні економіки.  Для того щоб визначити цю  роль, розглянемо два поняття  - валові й чисті інвестиції.

Валові інвестиції являють собою загальний обсяг инвестируемых коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва й на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни на тім або іншому етапі. Якщо,  ВИ ‹А → (ИИ‹ 0), це означає зниження виробничого потенціалу і як слідство – зменшення обсягу випускається продукции, що (така ситуація характеризує державу, “проедающее свій капітал”).

Якщо, ВИ = А, то ИИ = 0, це означає відсутність економічного росту, тому що виробничий потенціал залишається незмінним (характеристика держави “топчущееся на місці”).

Якщо, ВИ › А, то ИИ › 0, означає, що економіка на стадії розвитку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу (характеристика держави “з економікою, що розвивається,”).

Від чого ж залежать обсяги інвестицій? Факти численні, розглянемо лише основні з них.

- від розподілу одержуваного доходу на споживання й заощадження. Якщо середньодушовий дохід низький, то весь дохід витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення їхньої частки, що направляється на заощадження, які служать джерелом інвестиційних ресурсів.

- від очікуваної норми чистого прибутку. Це пов'язане з тим, що прибуток є основним спонукальним мотивом інвестицій. Чим вище очікуваний прибуток, тим вище буде й обсяг інвестицій, і навпаки.

- від ставки позичкового відсотка. У процесі інвестування використовується не тільки власний, але й позиковий капітал. Якщо очікувана № ч.ін. перевищує ставку позичкового %, то за інших рівних умов інвестування виявиться ефективним. Тому ріст ставки позичкового % викликає зниження обсягу інвестицій, і навпаки (мал.3).

- від передбачуваного темпу інфляції. Чим вище цей показник. Тим більшою мірою буде знецінюватися майбутній прибуток від інвестицій і відповідно менше стимулів буде до нарощування обсягів інвестицій

Інвестиції в об'єкти підприємницької  діяльності здійснюється в різних формах. Інвестиції класифікуються по окремих  ознаках:

* по об'єктах вкладень  коштів виділяють реальні й  фінансові інвестиції. Під реальними  інвестиціями розуміють вкладення  коштів у реальні активи - як  матеріальні, так і нематеріальні.  Т.е., матеріальні активи: будинку,  спорудження, устаткування й інші  ТМЦ; нематеріальні активи: патенти,  ліцензії, «ноу-хау». Ще їх називають  виробничими, хоча в практиці  господарювання за ними закріпилася  назва - капвкладення.

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у  різні фінансові активи, де значиму  частку займають вкладення коштів у  цінні папери.

  • по характері участі в інвестуванні виділяють прямі й портфельні. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» 22.05.97 №283/97 - ВР

пряма інвестиція – госпоперація, що передбачає внесення коштів або майна в статутний капітал юрлиця в обмін на корпоративні права. До прямих відносять такі інвестиції, які формують більше 10-25% капіталу фірми й надають право на участь у керуванні підприємством.

Портфельні інвестиції – це госпоперация, що передбачає придбання ЦБ і ін. фінактивів. Інвестор не має права на участь у керуванні підприємством, а тільки одержує дивіденди на акції або ЦБ.

  • По періоду інвестування розрізняють короткострокові й довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими  інвестиціями розуміються звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року.

Під довгостроковими  інвестиціями розуміються вкладення капіталу на період понад рік. Довгострокові інвестиції деталізуються: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) понад 5 років.

  • По формах власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні й спільні.

Під приватними інвестиціями розуміються вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності.

Під державними інвестиціями розуміються вкладення, здійснювані центральними й місцевими органами влади й керування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також держпідприємствами за рахунок власних і позикових коштів.

Під іноземними інвестиціями розуміються вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юрособами й державами. Під спільними інвестиціями розуміються вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни й іноземних держав.

  • По регіональній ознаці виділяють інвестиції усередині країни й за рубежем.

Під інвестиціями усередині країни (внутрішніми інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних границях даної країни.

Під інвестиціями за рубежем (закордонними інвестиціями) мають на увазі вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

У відповідності  до Закону України від 18.09.91 «Про інвестиційну діяльність» №1560 – 12 інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юрлиц і держави по реалізації інвестицій. Вона відбувається на основі:

- інвестування, що відбувається громадянами,  недержавними підприємствами, господарськими  асоціаціями, а також суспільними  й релігійними організаціями;

- держрегулювання, що  відбувається органами влади  й керування України, а також держпідприємствами й установами;

- спільного інвестування, що відбувається  громадянами і юрособами України  й іншими країн.

           Інвестиційна діяльність часто  розглядається як інвестпроцес, стадіями якої є:

  • мотивація інвестдеяльності;
  • прогнозування й програмування інвестицій;
  • обґрунтування доцільності інвестицій;
  • страхування інвестицій;
  • держрегулювання інвестпроцесу;
  • планування інвестицій;
  • фінансування інвестпроцеса;
  • проектування й ціноутворення;
  • забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;
  • освоєння інвестицій; підготовка до виробництва продукції;
  • попередня здача в експлуатацію;

кінцева здача об'єкта в  експлуатацію.

 

 

 

 

Практична частина

    1. Припустимо, Ви купили п'ятирічну 12-ти процентну облігацію вартістю $1,000. Якщо відсотки нараховуються щорічно, яку суму Ви одержите по закінченню обігу цінного папера?

Використаємо загальну формулу для нарахування складних відсотків:

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Закон України «Про  інвестиційну діяльність» //Відомості  Верховної Ради України. –  1991. - №47. – С. 1351-1359.

2. Бланк И.А. Инвестиционный  менеджмент. – К.: МП «Интем ЛТД;  Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448с.

3. Васильев А.В., Потемкин  Ю.С. Рынок ценных бумаг, акционерные  общества. Антикризисное управление. – Харьков: Фолио, 2001. – 316с.

4. Ковалев В.В. Методы  оценки инвестиционных проектов. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 144с.

5. Майорова Т.В. Інвестиційна  діяльність: Навч. посіб. – Київ.: «Центр навч. літ-ри», 2004. – 376с.

6. Попков В.П., Семенов  В.П. Организация и финансирование  инвестиций. – СПб.: Питер, 2001. – 224с.

7. Савчук В.П. Оценка  эффективности инвестиционных проектов. – www.managtment.com.ua, электронная версия, 2001.

8. Сергеев И. В., Веретенникова И. И. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000.

9. Шевчук В.Я., Рогожин  П.С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Ґенеза, 1997. – 383с.


Сутність, напрямки та правова база інвестиційної діяльності в Україні