Сутність, призначення і роль бюджету держави

Самостійна робота № 1

Змістовний модуль 1

Тема: Сутність, призначення  і роль бюджету держави»

Зміст

1. Скласти конспект на тему «Бюджетна політика як важлива сфера фінансової політики» за планом:
1. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави.
2. Завдання бюджетної політики.
3. Напрями бюджетної політики на сучасному етапі.
2. Скласти схему-конспект на тему «Бюджетний механізм» за планом:
1. Призначення бюджетного механізму.
2. Структура бюджетного механізму.
3. Роль бюджетного механізму у регулюванні соціально-економічних процесів у державі.

1. Бюджетна політика як важлива сфера фінансової політики
1. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави

Бюджетна політика – це сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і  соціального розвитку. Вона знаходить  своє вираження  у формах і методах  мобілізації бюджетних ресурсів й використання  їх на різні потреби  держави, у розвитку економіки і  соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві, практичних діях у галузі бюджету різних державних структур.

Зміст бюджетної  політики багатогранний. Вона включає  такі найважливіші ланки:

• розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Вона формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери, глобальних тенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави;
• визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуються зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;здійснення практичних дій. Спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Єдність і взаємозв`язок трьох основних ланок визначають зміст бюджетної політики.

Залежно від тривалості періоду  і характеру завдань, що вирішуються, бюджетна політика поділяється на бюджетну стратегію і бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія – це довготривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.

У процесі її розроблення  прогнозуються основні тенденції  розвитку бюджетного механізму, формуються концепції створення і використання бюджетних ресурсів, окреслюються принципи організації бюджетних взаємовідносин. Вибір довготривалих цілей і  складання загальнодержавних цільових програм у бюджетній політиці необхідні для концентрації бюджетних  ресурсів на стратегічних напрямах економічного й соціального розвитку.

Бюджетна тактика  спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної зміни способів організації бюджетних взаємовідносин, переорієнтації бюджетного механізму, перерозподілу фінансових ресурсів.

Бюджетна стратегія повинна  бути відносно стабільною, тоді як бюджетна тактика має бути гнучкою, що визначається зміною повсякденних економічних і  соціальних умов.

Правову основу і конкретні  напрями реалізації бюджетної політики становить бюджетне законодавство. У ньому повинна бути точно  визначена компетенція всіх суб`єктів  економічної системи щодо повноважень  і відповідальності у бюджетній  сфері. На основі чинного законодавства  органи виконавчої влади  видають  нормативні акти для успішного втілення бюджетної політики. Ці акти покликані  конкретизувати механізм її виконання. Виконавча влада постійно здійснює заходи щодо вдосконалення механізму  реалізації бюджетної політики.

Основною метою  бюджетної політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерціалізованих підприємств. За таких умов важливе значення має створення надійних соціальних гарантій населенню.

Бюджетна політика держави  залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. До зовнішніх  слід віднести залежність держави від  економічних взаємовідносин з іншими державами  в частині поставок сировини, матеріалів, інших видів  ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції зі світовими системами тощо.

Внутрішні чинники, які суттєво  впливають на бюджетну політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, стан розвитку економіки та організація грошового  обігу, стабільність грошової одиниці, стан розвитку форм кредитування тощо. На бюджетну політику держави впливають  також інші чинники, що диктуються тими  економічними умовами, які склалися на даному етапі суспільного розвитку. У зв`язку з цим бюджетна політика – це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.

Науковий підхід до розроблення  бюджетної політики, знання і вивчення всіх чинників, що визначають бюджетну політику, передбачають її відповідність  закономірностям суспільного розвитку, постійне врахування теоретичних положень і висновків бюджетної теорії. Порушення цієї важливої вимоги призводить до великих втрат в економіці.

Політичні рішення повинні  прийматися за законами економічного розвитку, на основі чітких розрахунків  і передбачення наслідків здійснення намічених бюджетних заходів, що дасть змогу уникнути частих, нерідко  непередбачуваних змін у бюджетній  політиці і створить сприятливі умови  для розвитку економіки.

2. Завдання бюджетної політики

Бюджетна політика – це форма свідомої діяльності владних структур , але її основні засади формуються відповідно до того, яка модель економічної системи прийнята в даній державі і яку визначено кінцеву мету економічної діяльності. Водночас є загальні засади бюджетної політики для держав з ринковою економікою, розвиненими демократичними  засадами суспільного життя. За таких обставин бюджетна політика має спрямовуватися на створення сприятливих фінансових  умов для розвитку виробництва тих галузей економіки, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти шляхом як вишукування додаткових інвестицій у галузі, стимулюючи залучення додаткових коштів самих підприємницьких структур, так і створення сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів.

Сприятливі умови для  іноземних інвесторів – це певні  податкові пільги, можливість вільного вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження й захисту іноземних  інвесторів.

Стимулювання інвестицій у розширення виробництва за рахунок  підприємницьких структур має здійснюватися  з урахуванням форми власності, галузі виробництва, природних умов, територіального розміщення, інших чинників. Тут потрібен диференційований підхід , оскільки лозунг про створення однакових можливостей  для  є не чим іншим, як спрощення проблеми до  такого рівня, що вона втрачає зміст і практичне значення. Звичайно, тут також мають використовуватися податкові пільги, гарантії вільного ціноутворення, сприятливі форми кредитування.

Перше завдання бюджетної  політики модна сформулювати  як постійне  сприяння розвитку будівництва, підтримання підприємницької активності, підвищення рівня зайнятості населення.

Звичайно, в умовах ринкової економіки діють саморегулювальні чинники, які забезпечують вплив  і перерозподіл капіталу у сфері  виробництва. Механізм ринку робить усіх учасників виробничого процесу  зацікавленими у збільшенні виробництва  й одержанні доходу на капітал. Це головна рушійна сила ринку. Ринок не всесильний, але він дає можливість успішніше розв`язувати головні проблеми економіки порівняно з іншими господарськими системами і насамперед  з тими, що засновані на централізованому плануванні. Проте в умовах змішаної економіки або економіки перехідного періоду недооцінювати роль держави в проведенні бюджетної політики було б великою помилкою.

Іншим важливим завданням  бюджетної політики є мобілізація  і використання бюджетних ресурсів на забезпечення соціальних гарантій. Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все ж обмежені. Ці обмеження  особливо чітко виявляються при  розв`язанні соціальних проблем суспільства. Більшість соціальних гарантій має  загальнодержавне значення, їх неспроможні  вирішити підприємницькі структури  і навіть цілі компанії. Але потребу  в них відчувають усі. Такими соціальними  гарантіями є освіта, оборона, охорона  здоров`я, культура, державне управління, єдині енергетичні й комунікаційні  системи тощо. Не менш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.

Сьогодні надання цих  гарантій населенню є однією з  найважливіших функцій держави  в економіці вільної конкуренції, а фінансування їх здійснюється з державного і місцевих бюджетів. Величина соціальних гарантій значною мірою визначає розміри перерозподілу  ВВП через бюджет. У зв`язку з цим у бюджетній політиці держави питання фінансового забезпечення соціальних гарантій посідає одне з центральних місць. Це завдання можна сформулювати як пошук і постійне вдосконалення форм і методів мобілізації й використання фінансових ресурсів на цілі соціальних гарантій та інших видів загальних потреб громадян.

Третє завдання бюджетної  політики – вплив за допомогою  бюджетного механізму на раціональне  використання природних ресурсів, заборону технологій, що несуть  загрозу здоров`ю  людини. З одного боку,  держава  домагається від підприємницьких  структур відшкодування витрат на відновлення  природного середовища, а з другого, використовуючи фінансові важелі, - закриття шкідливих виробництв і  впровадження передових ресурсозбережних технологій. Цими  інструментами  є податки, штрафи та інші санкції.

Іншими словами, бюджетна політика держави має спрямовуватися на забезпечення права людини на життя  в умовах здорового навколишнього  середовища, яке постійно порушується  в умовах планової і ринкової економіки.

Завдання бюджетної політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі в певний період можуть змінюватися. Так, для України тепер важливими є проведення і фінансування заходів щодо соціального захисту громадян, які потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС, завдання щодо конверсії військової промисловості, прискореного розвитку  агропромислового комплексу тощо.

У кінцевому підсумку бюджетна політика повинна мати головну мету – підвищення добробуту народу. Цього можна досягти шляхом стабілізації фінансового становища в державі, прийняття бездефіцитного бюджету, скорочення  зовнішнього і внутрішнього боргу, розмежування повноважень і  фінансових ресурсів між приватним  сектором і державою, між центральними і місцевими органами державної влади і на цій основі зниження рівня інфляції.

Необхідно виходити з того, що бюджет – це форма обслуговування громадян за їхнім власним вибором. Тому підвищення бюджетними методами добробуту  одних людей має  здійснюватися без погіршення добробуту  інших. У цьому зв`язку всі заходи  у  сфері бюджету, які не супроводжуються  поліпшенням умов життя населення, є безперспективними й економічно недоцільними. Будь-які спроби окремих  політичних сил ігнорувати спрямованість  бюджетної політики на зростання  матеріального добробуту населення  рівнозначні їх політичному самогубству.

Воднораз особисті  трудові  зусилля кожного громадянина  України є запорукою добробуту  населення всієї держави, а тому бюджетна політика сьогодні – це мистецтво вибору і реалізації через демократичні інститути бюджетних пріоритетів відповідно до наявних бюджетних можливостей. В  умовах  перехідної економіки урядові структури контролюють значні обсяги фінансових ресурсів, використання яких зачіпає інтереси і потреби всього населення, всіх секторів і галузей економіки.

Тому в чинних умовах уряд повинен взяти на себе матеріальне  забезпечення людей, які самі неспроможні  забезпечити належного рівня  існування. Зрозуміло, що сьогодні уряд безсилий повністю контролювати економіку, але без компетентної участі держави, її владних структур успішний економічний  розвиток і високий добробут неможливі. Для цього необхідно подолати економічну неефективність державного сектору економіки, ліквідувати  фінансове марнотратство, призупинити  зростання чисельності державного апарату,  посилення бюрократичних  тенденцій. Не можна миритися з тим, що одним із основних чинників фінансової нестабільності є свавілля і некомпетентність урядових структур.

Необхідно наголосити на майбутнє, що демократія коштує дорого, а тому державу з високим рівнем матеріального  становища громадян характеризують такі ознаки:

• значні масштаби перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджетну систему;
• соціальний характер видаткової частки бюджетів;
• фінансування інвестицій у людський капітал, тобто в освіту, охорону здоров`я, соціальні компенсації;
• формування бюджетних доходів переважно за рахунок прогресивного прибуткового оподаткування фізичних осіб;
• стримування соціального розшарування на рівні, що забезпечує соціальну стабільність;
• збільшення доходів бюджету шляхом постійного зниження ставок оподаткування;
• бюджетне дотування окремих галузей економіки;
• постійне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.

3. Напрями бюджетної політики на сучасному етапі

Бюджетна політика держави  – це діяльність органів державної  влади, державного управління та місцевого  самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів  розвитку бюджетних відносин, засобів  бюджетної тактики для їхнього  досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов`язана  з економікою і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. У зв`язку з цим держава повинна, формуючи бюджетну політику, дотримуватися таких основних умов:

• урахування вимог всіх об`єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства;
• вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку;
• вивчення і урахування досвіду інших країн;
• врахування конкретного етапу розвитку суспільства;
• дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо.

Утвердження України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю демократичної  правової держави, її інтегрування у  світовий економічний простір потребує нових концептуальних підходів до напрямів реалізації бюджетної політики.

Основна мета стратегії макроекономічної політики, як сказано в Посланні Президента України до Верховної  Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії  економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки», - забезпечення умов стійкого довготривалого зростання, яке сприяло б структурно-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого  інвестиційного середовища. Це потребує збереження принципу пріоритетності макроекономічної стабілізації. Треба враховувати і зворотній зв`язок – залежність макроекономічної збалансованості від результативності політики економічного зростання. Досвід засвідчує, що надійна фінансова, бюджетна та грошова стабілізація без стабільного реального сектору економіки неможлива, вона може бути лише короткотерміновою.

Тому одним із ключових завдань є трансформація бюджетних  ресурсів у чинник ефективного, соціально  орієнтованого економічного зростання, забезпечення переорієнтації бюджетного механізму. Перетворення його в ефективний інструмент соціально-економічної  стратегії. Незбалансованість та низька ефективність державних фінансів, зокрема  бюджету, що зберігаються і під час  економічного зростання, зумовлені  системними помилками бюджетної  політики, її суто фіскальною спрямованістю.

Слід виходити з того, що основою для вирішення фінансових, у тому числі бюджетних проблем  держави, головною передумовою соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення  фінансів суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств. Практикою доведено, що без цього будь-які дії правового, економічного чи адміністративного характеру бажаного результату не дадуть.

Слід рішуче йти на зниження податкового тиску, посилення захисту  платників податків, максимальне  спрощення процедури оподаткування, запровадження податкових стимулів інноваційної діяльності та накопичення  капіталу.

Для створення сприятливих  умов розвитку внутрішнього ринку та реального сектору економіки  необхідне:

• поглиблення інституційних перетворень, спрямованих на формування в галузях економіки динамічного і конкурентоспроможного приватного сектору, удосконалення системи корпоративного управління;
• фіскальне (податкове)  стимулювання інновацій та експорту високотехнологічної продукції;
• застосування сприятливих митних режимів імпорту технологічного устаткування;
• освоєння механізмів державного довгострокового кредитування;
• удосконалення системи державних замовлень та закупівель;
• максимальне використання інвестиційних інструментів приватизації;
• державне сприяння розвитку фінансового лізингу;
• застосування додаткових стимулів розвитку малого та середнього бізнесу, венчурних (у т. ч. зовнішніх) інвестицій;
• державне сприяння розвитку наукомістких виробництв та галузей, що базуються на використанні інформаційних і  комунікативних технологій.

Інтегрування України  в європейські структури потребує вироблення та реалізації нової моделі взаємовідносин з регіонами, яка  б сприяла створенню умов для  динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій. Бюджетна політика у цьому напрямі має забезпечити:

• формування оптимальної високоефективної структури господарства регіонів, яка б гарантувала їх комплексний розвиток;
• запровадження системи бюджетного планування та фінансового вирівнювання з застосуванням об`єктивних критеріїв, гарантованих державою соціальних стандартів, нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості, законодавчо визначеного переліку завдань місцевого значення;
• вирішення спільних регіональних та міжрегіональних проблем розвитку шляхом об`єднання фінансових ресурсів місцевих органів місцевого самоврядування з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.

Завданнями бюджетної  політики на сучасному етапі є:

• сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів;
• здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;
• здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;
• оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування.

2. Бюджетний механізм

2.1. Призначення бюджетного механізму

Бюджетний механізм – це практичне використання бюджету для здійснення фінансової політики в держави. Він включає  форми і методи мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження органів законодавчої й виконавчої влади і їх використання на цілі економічного та соціального розвитку.

Мобілізація коштів до бюджету  і їх використання  - це єдиний бюджетний  механізм.

Бюджетний механізм є складовою  частиною фінансового механізму  в державі, проте це специфічна складова, яка значною мірою визначає характер не лише фінансового механізму зокрема, а й економічної системи в  цілому. Специфічність її полягає  в тому, що за допомогою бюджету  визначається кінцевий результат перерозподілу  фінансових ресурсів між верствами  населення, суб`єктами господарювання і територіями.

Кількісна та якісна характеристики бюджетного механізму визначаються тим, яка величина фінансових ресурсів зосереджується й витрачається на відповідних  рівнях господарського управління та якою є технологія їх зосередження й  витрачання. Тут дуже важливо  правильно вибрати саму техніку  цих процесів, тобто об`єкт і  суб`єкт зосередження і витрачання фінансових ресурсів, показники, ставки, норми, строки, санкції, пільги, тобто  увесь інструментарій здійснення руху фондів грошових ресурсів.

Кожний із цих методів  має свою особливість практичного  застосування. При бюджетному фінансуванні враховуються умови визначення обсягів  фінансування, періодичність передачі коштів, норми певних видів витрат тощо. При кредитуванні визначаються умови надання кредитів, гарантії і терміни їх повернення, окупність  і ефективність кредитів. При самофінансуванні проводяться розрахунки доцільності й ефективності витрачання власних коштів, форми їх мобілізації тощо.

Проте фінансове забезпечення має й інші аспекти свого здійснення. Для того, щоб профінансувати відповідні заходи або програми, необхідно відпрацювати й законодавчо вставити форми  мобілізації ресурсів за допомогою  податків, зборів, інших платежів.

Бюджетне регулювання – це метод здійснення державою функцій управління економічними й соціальними процесами при використанні бюджету. Використовуючи бюджет, держава шляхом встановлення форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх використання стимулює або локалізує ті чи інші явища й процеси в державі. Так, надаючи кошти на розвиток економіки, держава стимулює розвиток таких виробництв, які в умовах ринку не можуть забезпечити свій розвиток за рахунок власних ресурсів. Аналогічно при розробці методів мобілізації ресурсів шляхом диференціації ставок і пільг досягається прискорення або стримування розвитку окремих виробництв, робіт і послуг.

2.2. Структура бюджетного  механізму

2.3. Роль бюджетного  механізму у регулюванні соціально-економічних  процесів у державі

Бюджетний механізм – явище  об`єктивне, зумовлене наявністю  бюджету в економічній системі  держави, проте його функціонування значною мірою залежить від того, як владні структури в державі  зуміють його використати для  досягнення поставлених цілей, тобто  для здійснення тієї фінансової політики, яку вони проводять.

Слід враховувати, що бюджетний  механізм за ринкових умов потребує чіткої взаємодії всіх його складових. Серед  них немає таких, якими можна  було б знехтувати чи застосовувати  без взаємозв`язку з іншими складовими. Водночас деякі складові цього механізму  можна вважати вихідними. Це, зокрема, бюджетне планування й прогнозування. Саме за його допомогою залучаються  інші структурні елементи бюджетного механізму.

У процесі бюджетного планування й прогнозування визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться  через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також  тих, що будуть у розпорядженні підприємницьких  структур і населення. Проте для  здійснення запланованих показників треба  насамперед вдосконалювати методику й  методологію бюджетного планування та прогнозування.

Бюджетне планування повинно  базуватися на достовірній інформації, передусім на правильно визначених макроекономічних показниках, таких  як обсяги валового внутрішнього продукту, фонду оплати праці, прибутку, амортизаційних відрахувань, загального обсягу фінансових ресурсів тощо. На сьогодні є підстави стверджувати, що методологія визначення зазначених показників не має достатнього  наукового обґрунтування.

Водночас фактичного виконання  прогнозних показників потребують наявні фінансові норми, стимули, санкції, що мають хороше юридичне й наукове  підґрунтя. З огляду на це першочергове значення має науково обґрунтована система мобілізації коштів у  розпорядження держави задля  фінансового забезпечення її економічного  й соціального розвитку та здійснення регулятивної функції. Причому регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки за наявних умов набуває особливої актуальності.

На сьогодні очевидним  є й те, що створення ефективної системи доходів – справа дуже складна. Насамперед потрібна науково  обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне  економічне становище в Україні, ті функції, які покладені на неї  Конституцією в галузі економічного й соціального життя.

Основними принципами побудови системи доходів держави є:

• мобілізація доходів до бюджетної системи завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де об`єктом оподаткування є дохід фізичної особи, земля, майно й капітал;
• використання непрямих податків лише у формі акцизів із метою обмеження споживання окремих товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;
• застосування при оподаткуванні обґрунтованої  диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;
• ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці й знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені цілі;
• надходження повинні бути з багатьох різних джерел – чим різноманітніші джерела, тим менша ймовірність того, що бюджет постраждає від несподіваного зниження надходжень із погіршенням становища в економіці;
• зростання видатків пропорційно зі зростанням доходів бюджету (це гарантуватиме збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі);
• прогнозована й стійка система надходжень, що, в свою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматизованих систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних комп`ютерних технологій, створення автоматизованих інформаційних баз і банків даних.