Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Тактика пред'явлення та впізнання

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Сумська філія

Індекс групи: Ф39-11-05СЗП(3,0з)

Прізвище, ім’я та по батькові студента:

Герман Тетяна Сергіївна

Домашня адреса:

Сумська область, м. Суми,

вул. Червоногвардійська, 12/84

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: „КРИМІНАЛІСТИКА”

На тему: „Тактика пред’явлення для впізнання”

Прізвище та ініціали викладача

________________________________

м. Суми – 2008

ЗМІСТ

	ВСТУП............................................................................................................	3
1	Поняття, сутність і види пред'явлення для впізнання................................	3
2	Учасники пред'явлення для впізнання.........................................................	7
3	Організація слідчим пред'явлення для впізнання.......................................	9
4	Застосування фото та відео зйомки..............................................................	15
5	Процесуальний порядок пред'явлення для впізнання	17
	ВИСНОВОК....................................................................................................	18
	Список використаних джерел та літератури...........................................	20

ВСТУП

Пред’явлення, для впізнання, як самостійна слідча дія, було вперше закріплена в кримінально-процесуальному кодексі України в 1961 році. Слідча і судова практика розширили коло об’єктів впізнання, удосконаливши тактику проведення цієї слідчої дії на досудовому і судовому слідстві.

Тема даної контрольної роботи зацікавила мене тим, що пред’явлення для впізнання широко застосовується при розслідуванні таких небезпечних злочинів, як вбивство, розбій, грабіж, розкрадання майна, рекет, хабарництво, зґвалтування і т.п. де, в більшості випадків пред’являються об’єкти, які стають речовими доказами і за допомогою яких вирішується успіх в розслідуванні справи. Так наприклад, при розслідуванні вбивства пред’явлення для впізнання трупа невідомої особи і знаряддя вбивства, виявлених на місті події, будуть першими слідчими діями, за допомогою яких можна встановити особу потерпілого і злочинця, що забезпечує успіх розкриття злочину. Безумовно, що ця слідча дія може вважатися законною і дає користь лише у випадку, коли буде проведена відповідно до вимог кримінально процесуальних норм.

ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ВИДИ ПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

Пред’явлення для впізнання є актом індивідуальної ідентифікації і базується на сприйнятті і запам’ятовуванні очевидцями події, характерних ознак об’єкта і впізнанні його по цих ознаках. У цьому випадку впізнаючий в думках порівнює ознаки об’єкта, які він спостерігав раніше, з ознаками пред’явленого йому об’єкта і на основі цього робить висновки про наявність або відсутність тотожності. З цього слідує висновок, що для впізнання можуть пред’являтися тільки такі об’єкти, які особа, що пізнає безпосередньо сама сприймала в минулому в зв’язку з подією, яка розслідується. Інакше кажучи, це є варіант ототожнення по пам’яті.

Об’єктами впізнання можуть бути: пред’явлення особи для впізнання (ст. 174) і пред’явлення предметів для впізнання (ст. 175). Пред’явлення для впізнання трупів, або їх частин, пред’явлення для впізнання тварин законом не передбачено. Однак про впізнання трупа в законі мова не йде, хоча тактичні прийоми впізнання цих об’єктів відрізняються. Цілком очевидно, виникла необхідність в змінах окремих процесуальних норм , які регламентували б пред’явлення для впізнання трупа і тварин, оскільки слідча і судова практика в цьому надто зацікавлені.

Закон повинен передбачити можливість пред’явлення для впізнання об’єктів як в натурі, так і по зображенню на фотознімках, кіноплівці, відеокасетах. Це обумовлюється тим, що не завжди є можливість пред’явити об’єкт в натурі (труп вже похований, а ті що впізнаються знаходяться в лікарні) і тоді впізнання цілком можливо по фотознімках. Нарешті, впізнання особи по ході краще проводити по відеозаписах, на яких зафіксована хода різних осіб, без показу їх обличчя, Необхідно відмітити, що публікація в газетах, спеціальних плакатах портретів злочинців, показ їх по телебаченню з метою розшуку не переслідує цілей впізнання, а є одним із способів оперативно-розшукових заходів і не має доказового значення.

Закон передбачає можливість пред’явлення будь якої особи для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному. У слідчій практиці найбільш пошириними є впізнання потерпілим обвинуваченого, що обумовлюється контактом, в якому вони перебували в момент скоєнння злочину¹.

Впізнання людини можливе:

а) по анатомічних ознаках будови обличчя і тіла та особливих прикметах,

б) по голосу і особливостях мови,

в) по ході.

У кожному з цих випадків пред’явленню для впізнання передує допитий впізнаючого. У ст. 147 КПК України записане: в разі необхідності пред’явлення якої-небудь особні для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, при якиху пізнаючий бачив цю особу, про що складається протокол допиту².

Слідчий починаючи проведення пред’явлення для впізнання, пояснює учасникам цієї слідчої дії їх права та обов’язки. А саме, необхідно роз’яснити вимоги закону про пред’явлення для впізнання тільки тих осіб які схожі між собою, звернути увагу присутніх, що дану вимогу закону виконано. Необхідно це для того щоб поняті і пред’являємі особи могли своєчасно зробити заяву, якщо в підборі пред’являємих громадян була допущена помилка.

Важливим тактичним прийомом пред’явлення для впізнання є розміщення особи яка підлягає впізнанню, серед інших осіб, тієї ж статі в кількості не менше трьох, які не мають різких відмін у зовнішності та одягу (ст. 174 КПК).

Місце серед інших осіб, що пред’являються, впізнаваний повинен вибрати сам, така тактовна рекомендація закону зобов’язує слідчого, в присутності понятих, до початку пред’явлення для впізнання запропонувати впізнаваному вибрати певне місце серед осіб, які пред’являються. Ця важлива обставина обов’язково фіксується в протоколі і гарантує об’єктивність впізнання.

Після того, як впізнаваний займе місце серед пред’явлених громадян, слідчий, не покидаючи свого кабінету, через помічника або по телефону викликає впізнаючого, який зазвичай знаходиться в сусідній кімнаті. Стан пред’являєммих може бути змінено по бажанню впізнаючого або за розсудом слідчого. Для зручності розглядання впізнаючим прикмет прид’являємих, слідчий може запропонувати їм встати, пойти деяку відстань, виконати певні рухи, задати запитання для того щоб впізнаючий почув особливості мови і голосу пред’являємих. Не припустимі прийоми які спрямовують увагу впізнаючого на особу, яка підлягає впізнанню, тобто прийоми наводящого характеру. Підганяти впізнаючого при проведенні впізнання не можна.

Для того, щоб дізнатись у впізнаючого про результати його спостережень, необхідно задати йому питання приблизно в такій формі: «Чи не впізнаєте ви кого-небудь з пред’явлених громадян?» Після позитивної або негативної відповіді слідчий продовжує ставити уточнюючі, деталізуючи запитання, відповідаючи на які впізнаючий міг би найбільш повно розкрити своє судження. Якщо він впізнав кого-небудь з пред’явлених громадян, то по проханню слідчого вказує рукою на ту людину, щоб всім присутнім було зрозуміло, про кого йде мова. Після цього слідчий пропонує впізнаючому назвати прикмети, за якими він впізнав вказаного їм громадянина. З первісної відповіді буває тяжко зробити висновок про ступінь впізнання- чи ототожнений впізнаваний або впізнаний як особа схожа, і тим самим встановлено лише групову приналежність. Тоді слідчий, задаючи уточнюючі ,а іноді і контрольні запитання, повинен добитися від впізнаючого розкриття і обґрунтування його судження про впізнання.

У випадку впізнання слідчий зобов’язаний поставити перед впізнаючим запитання, чи не бачить він яких-небудь змін в зовнішньому вигляді впізнаваного, якщо такі є, то в чому конкретно вони виражені. У впізнаючого з’ясовується, скільки разів раніше і при яких обставинах він бачив впізнаваного. Він не повинен повторювати свої попередні показання у повному обсязі, оскільки все вже зафіксовано в протоколі допиту. У поясненні впізнаючого повинні міститися короткі відомості про характер злочину і конкретної дії впізнаваного. Виключення становлять справи про зґвалтування. Потерпіла по справам цієї категорії вправі не характеризувати при впізнанні злочинця події при якій вона постраждала, оскільки це компрометує її в очах присутніх громадян.

При заяві впізнаючого про те, що він нікого з предявлених громадян не впізнав, необхідно зясувати, на чому грунтується висновок впізнаючого, або він не памятає образ людини , яку він раніше спостерігав, або добре памятає його і бачить, що серед предявлених осіб немає тієї, яку він бачив колись. Якщо впізнаючий стверджує,що серед предявлених осіб немає тієї яка підлягає впізнанню, необхідно уточнити, в чому він бачить різницю і чи є схожість між окремими рисами предявлених з тією людиною, образ якої він памятає. Відповідь на це запитання допомагає слідчому в подальшому найбільш правельно організувати розшук злочинця, точніше скласти його словесний портрет.

У практиці зустрічаються випадки, які можна назвати непередбаченими впізнаннями, наприклад, коли впізнаючий вкаже як на особу ним впізнану, на кого-небудь з громадян, в числі яких знаходиться впізнаваний, або на понятого. Однак слідчий повинен вислухати всі доводи впізнаючого і не дивлячись на те, упевнений він чи ні, що вийшла помилка, проводити слідчі дії, спрямовані на перевірку показань впізнаючого.

Непередбачене впізнання може статися і тоді, коли свідок або потерпілий при випадковій зустрічі в місці проведення розслідування впізнає особу, підлягаючу впізнанню. У такому випадку пред’явлення для впізнання втрачає сенс, а пояснення про впізнання фіксується при допиті.

Бувають випадки, коли через деякий час після пред’явлення для впізнання і фіксації отриманих результатів впізнаючий звертається із заявою, що він припустився помилки. Нове судження впізнаючого завжди потребує перевірки. У тому і іншому випадку бувший впізнаючий повинен бути допитаний. У ході допиту необхідно з’ясувати, коли і на основі чого. Він прийшов до таких висновків. Якщо допитаний наново громадянин заявив, що серед пред’являючихся був той чоловік, якого він запам’ятав, але внаслідок певних причин (які він пояснює на новому допиті) він заявляє про невпізнання, необхідно буде провести повторне пред’явлення для впізнання в присутності і з участю тих самих осіб.

Особу також можливо впізнати і по індивідуальних функціональних ознаках, а саме: по голосу і мові, по ході. У таких випадках, коли впізнаючий запам’ятав особливості голосу і мови злочинця.

2. УЧАСНИКИ ПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

У ст. ст. 174, 175 КПК України прямо вказано, що пред’явлення для впізнання проводиться в присутності понятих. Там же встановлюється і їх кількість - впізнаня проводиться із залученням двох понятих. Про більшу кількість понятих в законі не вказується. Присутність понятих при проведенні пред’явлення для упізнання є одним із засобів, які забезпечують об’єктивність показань впізнаючої особи.

Відсутність понятих у ряді випадків надає пред’явленню для упізнання не процесуальний характер і перетворює його з процесуальної дії в оперативно розшукову дію, результати які не можуть бути доказом по справі.

Неприпустимо запрошувати в якості понятих осіб, котрі:

а) зацікавлені прямо або побічно у вирішенні розслідування злочину;

б) мають близьке відношення до впізнаваючої або впізнаваємої особи або в якійсь мірі залежать від них;

в) являються робітниками прокуратури або міліції;

г) за своїми фізичними або психічними даними не взмозі правильно сприймати і передавати, що відбувається в ході пред’явлення об’єкту;

д) являються людьми, серед яких пред’являється особа, яка підлягає впізнанню.

Запрошуючи понятих бути присутніми при впізнанні, необхідно роз’яснити їм їх роль. Необхідно попередити, що вони, можливо, будуть пізніше викликані до суду і запропонувати уважно слідкувати за тим як буде проводитись пред’явлення об’єкту.

Фахівець, педагог, психолог може бути запрошений у випадках, коли упізнаючим є не повнолітній у віці до 14 років. При цьому доцільно, щоб один і той же фахівець брав участь і при допиті неповнолітнього, і при проведенні пред’явлення для впізнання. Дотримання цієї умови дозволить найбільш повно вирішити задачу, що стоїть перед фахівцем в цих двох слідчих діях, об’єднаних однією метою - ототожнення людини, і полягає в наданні допомоги слідчому в отриманні правильного свідчення у малолітнього свідка, а також в забезпеченні додаткових правових гарантій даного суб’єкта. При цьому фахівець бере участь як у проведенні слідчої дії, так і при її підготовці.

Готуючись до участі в допиті малолітнього, попереднього пред’явленню для впізнання, він насамперед вивчає обставини справи, пов’язані з характеристикою особистості малолітнього і умовами сприйняття події, пов’язаної із злочином. На самому допиті фахівець, використовуючи знання дитячої психіки, повинен помогти слідчому отримати більш точні відомості про зовнішній вигляд встановлюваної особи, яка підлягає надалі пред’явленню для впізнання.

Практика свідчить про великі ускладнення, виникаючі при отриманні від малолітнього відомостей про «словесний портрет», прикметах встановлюваної особи. Внаслідок свого розвитку діти часто не в змозі описати не тільки приватні ознаки зовнішності (розміри, контури, форму окремих частин тіла), але і загальні (зріст, вік, статура). Однак при всьому цьому вони добре пам’ятають і можуть впізнати людину, про яку їх питають.

У процесі пред’явлення для впізнання фахівець має право за попередньою домовленістю зі слідчим задавати малолітньому впізнаючому уточнюючі, деталізуючи питання, які стосуються конкретизації прикмет зовнішності впізнаного. Фахівець як при підготовці, так і в процесі проведення пред’явлення для впізнання може звернути увагу слідчого на неправильність підбору осіб. Що підлягають пред’явленню для впізнання. Фахівець, який бере участь при пред’явленні для впізнання, має право робити заяви, пов’язані з отриманням доказів. Ці заяви заносяться в протокол.

Участь фахівця іноді обов’язково при пред’явленні для впізнання трупа. Для впізнання трупа велике значення має стан голови трупа, зокрема особи. Голова трупа може бути сильно змінена внаслідок процесів розкладання або механічного впливу. Наявність істотних змін голови затрудняє, а часом унеможливлює впізнання трупа. У цьому випадку фахівець вживає заходів до того, щоб додати голові трупа вигляд, близький при життєвому вигляд. Якщо голова трупа змінилася за рахунок роздуття шкіряних покровів і кольору, але шкіряний покрив ще не порушений, то придання йому вигляду, близько до прижиттєвого, проводиться шляхом обробки шкіряних покровів особи. Ця процедура називається «туалетом» трупа. Якщо ж голова постраждала від механічного впливу або від розвинених трупних явищ, дії по відновленню зовнішнього вигляду голови носять більш складний характер і іменуються реставрацією.

У процесі пред’явлення для впізнання трупа, голова якого реставрувалася, може знадобитися участь фахівця, який допоможе слідчому розібратися у випадку, коли впізнаючий заявить, що впізнає труп, але вкаже в той же час на істотні зміни в ряді ознак голови, наприклад, осіб. Фахівець зможе роз’яснити слідчому, які сталися зміни зовнішності внаслідок трупних явищ і дій про реставрації голови трупа. Це, в свою чергу, сприяє правильній оцінці слідчим достовірності впізнання або не впізнання. Доцільно, щоб при пред’явленні для впізнання був присутнім той самий фахівець, який реставрував або проводив «туалет» голови трупа.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛІДЧИМ ПРЕД´ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ.

У більшості випадків місце пред’явлення для впізнання є кабінет слідчого, якій проводить розслідування. Приміщення повинне добре освітлюватися природним світлом, щоб громадян, які пред’являються, в тому числі і тих, що на результат впізнання може вплинути сила і спрямованість штучного освітлення, необхідно підготувати різні джерела світла ( настільну лампу, електричний ліхтарик і т.д.) і штори для затемнення кабінету.

У випадку, коли у впізнаючого погана пам’ять, доцільно пред’явити йому об’єкт в тому місці, де він спостерігав його перший раз. Проведення пред’явлення для впізнання в тому ж місці допомагає заповнити пробіли в пам’яті впізнаючого і тим самим впливає позитивним чином на правильність упізнання. Крім того, пред’явлення об’єкта в аналогічних умовах дає можливість впізнаючому зіставити об’єкт, що пред’являється йому з навколишніми предметами, серед яких він його бачив раніше і більш упевнено висловити свою думку про впізнання або не впізнання об’єкта.

При виборі місця і обстановки пред’явлення для впізнання потрібно враховувати віддаленість предмета від спостерігача, різне уявлення особи про колір об’єкта при зміні освітлення.

Кажучи про обстановку пред’явлення для впізнання взагалом. Необхідно, щоб вся вона була такою, при якій впізнаючий не випробовував би хвилювання, оскільки виникаючі при цьому емоції можуть негативно вплинути на його спомин, обираючи обстановку пред’явлення для впізнання, слідчий повинен виключати можливість стороннього впливу, впливу на думки впізнаючого як до, так і в процесі пред’явлення для впізнання.¹ У зв’язку з цим потрібно звернути увагу на помилки, що зустрічаються, які допускаються слідчим, коли до пред’явлення для впізнання чекаючого виклику впізнаючого розміщують так, що той зазделегідь бачить впізнаваних,, яких ведуть під конвоєм, або коли впізнаючий, прибувши по виклику, бачить того, що впізнається або громадян, в числі яких він буде знаходитися. Побачивши людину, яку ведуть під конвоєм, упізнаючий інтуїтивно робить висновок, що саме на цю людину падає підозра в злочині.

Готуючись до пред’явлення для впізнання, слідчий повинен вирішити ряд організаційних питань:

а) забезпечити охорону впізнаваних, які підозрюються ( звинувачується) в вчиненні якого-небудь злочину, тим більше коли пред’явлення для впізнання проводиться на місцевості. Відомі випадки втечі під час пред’явлення для впізнання навіть з кабінету слідчого;

б) підготувати необхідні науково-технічні кошти для фіксації процесу пред’явлення для упізнання і об’єкта що упізнається. До числа цих коштів відноситься фото, відео і звукозаписна апаратура;

в) заздалегідь вирішити питання про підбір понятих, якими можуть бути повнолітні громадяни, не зацікавлені у виході справи. Не можна залишати це питання без достатньої уваги, сподіваючись на те, що в останній момент вдасться запросити понятими будь-кого з громадян, які опинились на місті проведення слідчої дії. Зневажливе відношення до цієї рекомендації може привести до різних небажаних наслідків;

г) у випадку, якщо впізнаючий або впізнаваний не володіє мовою, на якій ведеться судочинство, потрібно своєчасно в процесі підготовки вирішити питання про участь перекладача, підшукати його і запросити заздалегідь. Аналогічно поступають якщо що упізнає або особа, впізнання якої проводиться, є німим або глухим: заздалегідь визначають особу, яка розуміє знаки німого, гліхого.

В кримінально-процесуальному кодексі вказано що при необхідності предявити для впізнання особу, слідчий, суд спочатку допитує впізнаючого про зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу. При необхідності пред’явити для впізнання який-небудь предмет, слідчий, суд спочатку допитують впізнаючого про ознаки цього предмету і обставини, при яких він цей предмет бачив. В Постанові Пленуму Верховного Суду України вказано, що не дотримання цих вимог закону є підставою для скасування вироку.

Попередній допит особи яка може впізнати необхідно проводити відразу, після порушення кримінальної справи, незважаючи на наявність об’єкту який можна пред’явити для впізнання. Якщо об’єкт, який підлягає впізнанню, зможуть впізнати декілька осіб, то їх необхідно допитати і за допомогою їх показань повніше і точніше зробити висновки про вигляд об’єкта та обставини при яких він спостерігався, так як одна особа могла не помітити тих, чи інших ознак обєкту, могла недостатньо описати його зовнішність. В таких випадках свідчення однієї особи доповнюються і перевіряються свідченнями інших осіб. Крім детального з’ясування прикмет і особливостей зовнішніх ознак об’єкту, слідчий з’ясувати в особи, що допитується: де коли, при яких обставинах і при яких умовах, скільки часу, на якій відстані мало місце спостереження об’єкта, в якому стані знаходився об’єкт , хто крім нього бачив, міг бачити . Важливо вияснити, чи впізнаючий сам бачив об’єкт, чи він почув про це від когось. Необхідно також з’ясувати стан допитуваного в момент спостереження ним об’єкту і після того, чи не знаходився в стані страху, втоми, нетверезому стані. Вияснити спрямованість його уваги, тривалість сприйняття, дефекти зору, слуху, міра знайомства з об’єктом, освітлення, розташування об’єкту серед інших об’єктів, чи здатний допитуваний правильно сприймати бачене, його психічний стан шляхом постановки відповідних питань і особистого спостереження.

Допитуючи впізнаючого слідчий повинен вияснити, чи не мав він можливості спостерігати об’єкт для того, щоб краще його запам’ятати і при пред’явленні для впізнання достовірно його впізнати.

Виясняючи прикмети обличчя ,слідчий пропонує допитуваному вільно розповісти що він пам’ятає про нього. Якщо відомості, повідомлені допитуваним при вільній розповіді, досить обгрунтовані ,але не повні, слідчий повинен розширити круг питань з ціллю доповнення опису словесного портрета. Допомагаючи описати зовнішність людини, слідчий може використовувати композиційні, комп’ютерні портрети.

При наявності декількох осіб які можуть впізнати об’єкт, вони допитуються окремо, по можливості в різний час, для відвернення їхнього спілкування. Якщо особи, які впізнають дають.

Допит перед пред`явленням для впізнання повинен проводитися ввічливо, тактовно, м`яко. Необхідно враховувати, що особа, якій буде пред`явлений об`єкт, нерідко допитується після того, як воно знаходилося в стані страху, переляку і т.д., тому рівна і коректна поведінка слідчого придбаває велике значення.

Часто допитувані особи, навіть ті, які добре запам`ятали ознаки об`єкта, який ними спостерігався, утрудняються описати його. Пояснюється це тим, що для людини без навичок опису ознак яких-небудь об’єктів - задача психологічно більш важка, ніж впізнавання. Тому може виникнути ситуація, при якій той, що допитується стверджує, що може упізнати об`єкт, що спостерігався раніше, але перерахувати детально його ознаки не в змозі. У такому випадку слідчий повинен з`ясувати, на чому засновується така упевненість допитуваного, який його загальний кругозір і т.д. Можливо, допитуваний володіє доброю здоровою пам`яттю, але зовсім не уміє описувати бачене.

Якщо той, що допитується заявляє, що не неспроможній упізнати об’єкт, то пред’явлення об’єкта проводити не треба. Недоцільність пред’явлення для впізнання в цьому випадку очевидна¹.

Проводячи попередній допит, необхідно уникати всякої спроби вселяти впізнаючому образ підлягаючого впізнанню об’єкта.