Технічні резерви у страхових компаніях

Тема Технічні резерви у страхових компаніях

Зміст

Вступ

У  сучасній  економіці  страхування  виступає  в  ролі найважливішого  стабілізатора процесу суспільного відтворення. Постійне збільшення техногенних, економічних і соціальних ризиків загрожує збереженню й подальшому зростанню суспільного багатства, що вимагає від держави та суб'єктів господарювання дбати про формування  ефективної  системи  страхових  резервів,  призначених  для  своєчасної  компенсації  збитків.

Акумулювання  страховими компаніями  значних  фінансових  ресурсів  та  активна  інвестиційна  політика перетворює страховика в потужний фактор розвитку. Формування та розміщення страхових резервів страховика є складовою загальної системи стратегічного управління страховими компаніями.

Згідно з українським  законодавством страхові компанії формують два різних види страхових резервів: резерви з  ризикових видів страхування (технічні резерви) і резерви зі страхування життя (математичні резерви).

Згідно із Правилами  формування, обліку та розміщення страхових  резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя «формування  технічних резервів — це визначення величини технічних резервів шляхом їх обчислення за методами, визначеними законодавством, в тому числі цими правилами».

Згідно із Законом  України страховики можуть вести  облік таких технічних резервів: резерв незароблених премій, резерв заявлених але не виплачених збитків, резерв збитків які виникли але  не заявлені, резерв катастроф та резерв коливань збитковості.

1. Сутність страхових резервів тс склад технічних резервів страховика

 Проведення страхування зумовлює інверсію страхового циклу, оскільки потребує спочатку внесення страхової премії, а потім, через деякий час, — надання страхової послуги у вигляді виплати страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути постійно достатнім для виконання страховиком умов договору страхування. Міжнародний досвід розрахунку розміру страхових резервів показує, що вони формуються за рахунок страхової премії до визначення фактичної збитковості страхової суми з урахуванням наявності у страховому портфелі страховика видів страхування та терміну дії договору страхування. Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування. Через неоднаковий розподіл ризику та різну методику і структуру тарифної ставки як джерела формування страхових резервів страхові резерви у ризикових видах страхування і страхуванні життя мають відмінності у складі та методах визначення. При страхуванні життя згідно з особливостями його проведення формуються резерви зі страхування життя. За видами страхування, відмінними від страхування життя, формуються технічні резерви. Формування резервів зі страхування життя здійснюється відрахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.

Технічні резерви —  це показник, який виражає грошову  оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно — сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Технічні резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій за цими договорами. З огляду на це при оцінюванні фінансового стану страховика та його надійності, розміру статутного фонду і резервів, вільних від зобов'язань, правильно розрахованої тарифної ставки та збалансованого страхового портфеля важливе місце має відводитися достатності страхових резервів. Остання зумовлюється складом таких резервів і застосуванням тих чи інших методів їх обчислення.

Страхові резерви, які формують українські страховики, схематично унаочнює рис. 1.

Рис. 1. Система страхових резервів згідно із Законом України «Про страхування»

Резерви зі страхування  життя мають у своєму складі резерви  довгострокових зобов'язань (математичні резерви); резерви належних виплат страхових сум. Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя.

Законодавством України  предбачено: резерв позароблених премій, що включає в себе частки від сум  надходжень страхових платежів, які  відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, а резерв збитків — зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників. Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування. Згідно із Законом України «Про страхування» українські страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій — метод «плаваючих кварталів», застосований також при визначенні прибутку страховика. Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату. Страховики країн ЄС, які здійснюють ризикові види страхування, формують резерви премій та резерви збитків. При цьому майже 2/3 обсягу річної премії припадає на резерв збитків і 1/3 — на резерв премій. Систему технічних резервів ілюструє рис. 2.

Рис. 2. Система технічних резервів, згідно з Директивами Європейського Співтовариства  

Резерви премій являють  собою резерв незароблених премій; додатковий резерв ризиків, що не минули. Резерв незароблених премій виникає через розбіжність діяльності страховика та періоду дії договору страхування. Цей резерв складається з частини страхових премій, які надійшли за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, але стосується терміну дії договору страхування, що припадає на наступний звітний період.

Отже, резерв незароблених премій за своїм змістом є не резервом, а є статтею размежування обліку отриманих страхових премій між суміжними звітними періодами. Це обумовлено тим, що страхові премії, як правило, сплачуються наперед — авансом за весь термін дії договору страхування, який не завжди збігається зі звітним періодом.

Резерв незаробленої премії — це страховий резерв, який призначений для виплат страхового відшкодування в майбутньому. Отже, він являє собою витрати майбутніх періодів. Для визначення справжнього розміру резерву незаробленої премії існують різні методи. При виборі тієї чи іншої методики розрахунку резерву незаробленої премії необхідно враховувати такі чинники: вид страхування, термін дії договору страхування, рівень збалансованості страхового портфеля, рівномірність розподілу ризику. Береться до уваги також періодичність сплати премій за укладеними договорами страхування. У практиці страхування зарубіжні компанії використовують кілька методів визначення розміру заробленої частини страхової премії та залишку частини премії, яка не є заробленою, — резерву незаробленої премії:

• метод 1/365 — «pro rata temporis»;
• метод 1/4; 1/8; 1/12; 1/24—«паушальні» методи;
• метод 40 %; 36 %.

При застосуванні методу «pro rata temporis» розрахунок незаробленої премії виконується за кожним договором страхування окремо. Не-зароблена страхова премія за і-м договором страхування визначається як добуток страхової премії та частки від ділення строку дії договору страхування, який ще не закінчився (у днях) до всього строку дії договору страхування (у днях) за такою формулою:

НЗПі = Пі (nі - mі) / mі,

де Пі — страхова премія за /-м  договором страхування;

mі — строк дії i-го договору страхування;

nі — число днів, що минули  з моменту, коли i-ии договір  страхування набрав чинності до звітної дати¹.

На підставі визначеної величини незаробленої премії за кожним договором страхування обчислюється сумарна величина резерву. Перевага цього методу в тому, що він дозволяє страховику на будь-яку дату визначати розмір резерву незароблених премій.

Метод 1/365 є найбільш точним, проте він дуже трудомісткий. Його використання потребує чіткої організації роботи страховика. Необхідне своєчасне відображення: надходження страхової премії по кожному договору страхування; дати укладення договору страхування;дати, коли договір страхування набирає чинності; дати його закінчення; строку дії договору страхування. У страховиків, що укладають велику кількість договорів, опрацювання даних без використання сучасних технічних засобів займає значний час і зусилля. Для швидкого обліку та опрацювання даних необхідно застосовувати системи програмного забезпечення.

Принцип методу 1/24 полягає  ось у чому: за всіма договорами страхування, що укладаються протягом місяця терміном на один рік, припускається, що страхова премія надходить в середині місяця. Отже, на кінець місяця заробленою страховою премією вважається половина страхової премії певного місяця або 1/24, а розмір резерву становить відповідно 23/24 страхової премії. Наприкінці наступного місяця дії договору страхування, укладеного в попередньому місяці, вважається, що договір діє половину попереднього місяця і повний місяць, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву незароблених премій. Тому страхова премія є заробленою і дорівнює половині розміру належної страхової премії попереднього місяця і належної страхової премії місяця, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву. Отже, зароблена страхова премія становить 3/24 (1/24 + 2/24), а резерв незароблених премій — 21/24 (24/24 - 3/24) страхової премії.

При використанні методу 1 /8 з огляду на організацію роботи страховика припускають, що договори страхування, строк дії яких рік, укладені протягом одного кварталу і набирають чинності у середині кварталу. Страховики застосовують іноді простіші, але не такі точні методи розрахунку незаробленої премії — метод 40 %; 36 %. Метод цей грунтується на тому, що дата укладення договору страхування не має конкретного значення і вважається, що всі договори страхування укладені у середині року, тобто 1 липня. Отже, резерв незароблених премій на кінець року має відповідати половині нетто-премії. Водночас для спрощення розрахунок виконується на основі не нетто-, а брутто-премії. Проте береться до уваги, що витрати на ведення справи становлять 20 %; 28 %. Звідси половина брутто-ставки дорівнює 40 %; 36 %. Метод 40 %; 36 % придатний тоді, коли страховик здійснює масові види страхування на основі уніфікованих договорів, тобто коли договори страхування укладені на один строк, страхові премії надходять рівномірно, а компанія має надійний страховий портфель. Резерв ризиків, які ще не минулії, формується як додаток до резерву незароблених премій, щоб компенсувати можливість заниження тарифу.

Резерв катастроф формується з метою забезпечення страхових  виплат у разі настання природних  катастроф або значних промислових аварій, у результаті яких буде завдано збитків численним страховим об'єктам і коли постає потреба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, які взято до уваги при розрахунку страхових тарифів. Резерв катастроф формується з урахуванням можливості великомасштабних аварій, від яких одночасно постраждає багато страхових об'єктів, і виявиться брак страхових резервів, сформованих з огляду на рівномірне настання випадків. Резерв катастроф особливо необхідний при страхуванні ризиків стихійних лих, а також при формуванні страхового портфеля на території підвищеної небезпеки. Відрахування до резерву катастроф мають надходити протягом тривалого періоду і формуватися страховиками в разі, якщо діючими договорами страхування передбачена відповідальність при настанні такого роду подій².

Резерв коливань збитковості  дозволяє страховикам компенсувати перевищення своїх витрат, що пов'язані  з відшкодуванням збитків, у випадках, коли фактична збитковість страхової суми за видом страхування на звітний період перевищує очікуваний рівень збитковості, який узято за основу при розрахунку тарифної ставки за цим видом страхування. У роки успішної діяльності страховика цей резерв поповнюється за рахунок отриманих у результаті страхової діяльності надлишків, у збиткові з нього вилучаються кошти для покриття збитків, що пов'язані зі здійсненням страхових операцій. Що ж до резерву збитків, то фіксуються суми виплат, які передбачаються за страховими випадками, що настануть до закінчення фінансового року. Підставою для формування резерву збитків є забезпечення можливості відшкодувати збитки в майбутньому періоді за страховими випадками. У практиці страхової справи збитки за застрахованими ризиками сплачуються страховиком не відразу, а через деякий час. Так, визначення резерву збитку можна поділити на кілька етапів.

Перший етап — настання страхового випадку: розмір збитку не визначений, і страховик не отримав повідомлення про його настання.

На другому етапі  — страховик на підставі заяви  страхувальника про випадок, який настав, у журналі реєстрації збитків  фіксує страхову суму за даним договором  страхування.

Наступний етап — визначення фактичної суми збитку.

І останній етап — розрахунок зі страхувальником за збитками, що заявлені. Отже, резерв збитків поділяється на резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані; резерв збитків, що сталися, але ще не відомі (IBNR).

Резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, формується для забезпечення зобов'язань, які пов'язані з урегулюванням збитків за страховими випадками, про настання яких в обумовленому порядку було заявлено страховикові. При цьому резерв є сумою таких елементів:

• невизначених збитків, які розраховуються в розмірі 5 % від сум надходжень страхових премій;

• заявлених, але ще не врегульованих збитків, тобто збитків, за якими ще не складений розрахунок страхового відшкодування;

• урегульованих, але  ще не сплачених збитків, тобто збитків, які заявлені страхувальником і зафіксовані в регістрах обліку страховиком та за якими складений розрахунок страхового відшкодування, але відшкодування ще не надане.

Величина резерву збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, визначається за кожною неврегульованою заявою від страхувальника. Якщо збиток заявлений, але розмір збитку не встановлений, для розрахунку береться максимально можлива величина збитку, яка не перевищує страхової суми.

Резерв збитків, що сталися, але ще не відомі (IBNR), формується у  зв'язку з випадками, які сталися, але про факт настання яких страховикові не було повідомлено на звітну дату і зобов'язання за якими будуть виконані в наступному звітному періоді³.

Зауважимо, що достатнього  розміру резерву збитків (на відміну  від резерву премій), на практиці добитися неможливо. Важко оцінити майбутні збитки навіть за збитками, що заявлені, а тим більше за збитками, які сталися, але ще не відомі. Проте є види страхування, за якими можна точно оцінити розмір збитків. Наприклад, страхування майна, авто-каско. Але існують і такі види страхування, як страхування цивільної відповідальності, відповідальності роботодавця, що їх зарубіжні страховики називають «страхування з довгим хвостом». Така назва пояснюється тим, що врегулювання збитків може тривати довго після закінчення договору страхування. Наслідок нещасного випадку або захворювання може виявитися через деякий час. Судовий розгляд може розтягтися на кілька місяців. Нерідко бувають обставини, коли страховики сплачують збитки десятирічної давності. Найбільш відомий приклад — збитки, яких зазнали англійські та страховики інших країн у зв'язку з захворюваннями, що були викликані використанням у будівельній справі шкідливого азбесту, котрий у свій час вважався матеріалом, що не впливає на здоров'я людини. Зауважимо, що фактичний розмір резерву збитку досягається в практиці. Для розрахунку розміру резерву збитків, що сталися, але ще не відомі, існують різноманітні методи. За ступенем складності вони варіюються від вельми складних до найпростіших. Кожний метод обирається залежно від виду страхування, кількості показників і наявності відповідних даних.

Отже, порядок визначення розміру технічних резервів, який застосовують українські страховики, не достатньо відбиває обсяг відповідальності страховика за діючими на момент оцінки договорами страхування. Це може призвести до зниження надійності страхових операцій, платоспроможності страховика.

2. Формування технічних резервів у податковому обліку страховика

Відповідно до вимог Податкового кодексу страховики починаючи з 01.01.2012 р. формуватимуть доходи та витрати і сплачуватимуть податок на прибуток на загальних підставах. Страхові компанії, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя, зобов’язані формувати і вести облік технічних резервів. Розглянемо, які види технічних резервів та у якому розмірі можуть враховуватись при формуванні доходів і витрат страховика у податковому обліку.

Згідно зі ст. 30 Закону про страхування страховики зобов’язані дотримуватися певних умов забезпечення платоспроможності, однією з яких є створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань. Визначення розмірів страхових резервів за ризиковими видами страхування і за видами страхування життя має відмінності. У ризикових видах страхування формуються технічні резерви, які включають резерв незароблених премій і резерви збитків і є обов’язковими для формування, а також спеціальні резерви, що формуються компаніями, які проводять окремі види обов’язкового страхування (обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду), умови проведення яких потребують додаткових гарантій.

Податковим кодексом з наступного року запроваджено перехід страховиків на загальну систему оподаткування прибутку.

Так, починаючи з 01.01.2012 р. страховики формуватимуть доходи та витрати та сплачувати податок на прибуток на загальних підставах. Особливості оподаткування страховика від провадження страхової діяльності регулюються ст. 156 Податкового кодексу.

До переліку доходів від страхової діяльності відповідно до пп. 156.1.1 п. 156.1 цієї статті включено, зокрема, суми зменшення розміру страхових резервів порівняно зі сформованими на кінець попереднього звітного періоду з урахуванням зміни частки перестраховиків у страхових резервах, сформованих відповідно до законодавства.

У свою чергу до витрат страховика на підставі пп. 156.1.2 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу належать, відповідно, витрати у вигляді суми збільшення розміру страхових резервів порівняно зі сформованими на кінець попереднього звітного періоду з урахуванням зміни частки перестраховиків у страхових резервах, сформованих відповідно до законодавства.

Зазначимо, що згідно з пп. 156.1.3 п. 156.1 ст. 156 Податкового кодексу для цілей цієї статті страхові резерви розраховуються за методикою формування резервів із страхування життя та Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, визначеними національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг⁴.

Статтею 31 Закону про  страхування та зазначеними Правилами № 3104 встановлено, що страхові резерви утворюються страховиками залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування  життя, зобов’язані формувати і вести облік технічних резервів за видами страхування, а саме:

• незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
• збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми.

Виходячи з норм Закону про страхування та положень Правил № 3104 страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року таких резервів:

• резерв незароблених премій;
• резерв заявлених, але не виплачених збитків;
• резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф;
• резерв коливань збитковості.

При цьому  страхові компанії зобов’язані письмово повідомити уповноважений орган  про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року⁵.

Отже, зазначені страхові резерви беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування страховика. Обчислення розміру кожного з вищевказаних технічних резервів установлено Правилами № 3104.

Крім того, формування та облік резерву катастроф при проведенні обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду регламентується Порядком № 123.

Висновки

Отже, страховик при  здійсненні страхової діяльності створює  технічні резерви для забезпечення зобов'язань за ризиковими видами страхування  та резерви із страхування життя  для забезпечення зобов'язань із страхування життя, накопичувального страхування та медичного страхування. Порядок формування, використання та розміщення зазначених страхових резервів встановлюється відповідно до норм діючого законодавства та затверджених правил страхування.

Утворення технічних  резервів зумовлене самою технікою страхових операцій. Страхова премія сплачується на початку дії на початку дії договору страхування, а відшкодування ймовірних збитків можу відбуватися згодом, при настанні страхових випадків (або взагалі не відбутися). Виконання страхових зобов’язань протягом усього терміну дії договору страхування забезпечує резерв незароблених премій. Це частина страхових платежів, що надійшли у звітному періоді, але відповідають зобов’язанням за діючими договорами страхування і призначаються для покриття страхових ризиків, які не минули на звітну дату. Вони розподіляють страхові премії між звітними періодами, чим безпосередньо впливають на фінансовий результат.

Основною методологічною проблемою формування доходів від  страхових операція є недосконалість, економічна необґрунтованість методу «плаваючих кварталів», що використовується в Україні для формування резерву незароблених премій. Методика його формування не враховує особливостей кожного страхового продукту, тому не відбиває реальних зобов’язань страховика і не забезпечує достовірної оцінки доходів від страхових операцій, а, отже, і оподатковуваного прибутку за звітний період.

Необхідність резервів збитків також зумовлена інверсією  страхового технологічного циклу, але  вони призначені для коригування  між звітними періодами страхових виплат. Вони призначені для покриття збитків, що сталися у звітному періоді, але по його закінченню з певних причин залишаються неврегульованими. Інші види резервів призначені гарантувати платоспроможність страховиків або фінансувати певні витрати. Доходи у вигляді повернутих сум технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, виникають як різниця між попередньо зарезервованою та фактичною сумою виплат, обрахованою після з’ясування причин і визначення точного розміру збитків.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
2. Закон України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР зі змінами і доповненнями від 29.06.2010. [Електронний ресурс]: Верховна Рада України. Законодавство України. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
3. Правила № 3104 — Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затверджені розпорядженням Держфінпослуг України від 17.12.2004 р. № 3104.
4. Кривошлик  Т.Д.  Формування  технічних  резервів  зі  страхування  майна  громадян//Економіка:  проблеми  та практики. Збірник наукових праць Випуск. — 180. — Дніпропетровськ: ДНУ — 2002. —  36-45 с.
5. Монті А Страхове законодавство в Європейському Союзі//Страхова справа. — 2003. — №4(12). — 34-43 с.

6. Н. О. Долгошея - Страхування в запитаннях та відповідях. Навчальний посібник

7. Островерха Р.Е. Прибуток страхових компаній та порядок його формування // Збірник наукових праць університету державної податкової служби України. - 2011. - №1. – 385 – 393 с.
8. Ткаченко Н. Страхування: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів/ Наталія Володимирівна Ткаченко. - К.: Ліра-К, 2007. – 375 с.
9. Федоренко В. Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / Міжрегіональная академія управління персоналом / Валентин Григорович Федоренко (наук.ред.). — К. : МАУП, 2002. — 344 с.

¹ Страхування: Підручник./ Керівник авт.кол. і наук. ред. Осадець С.С. -К.: КНЕУ, 1998. -528c.

² Кривошлик  Т.Д.  Формування  технічних  резервів  зі  страхування  майна  громадян//Економіка:  проблеми  та практики. Збірник наукових праць Випуск. — 180. — Дніпропетровськ: ДНУ — 2002. —  36-45 с.

³ Н. О. Долгошея - Страхування в запитаннях та відповідях. Навчальний посібник

⁴ Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI

⁵ Правила № 3104 — Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, затверджені розпорядженням Держфінпослуг України від 17.12.2004 р. № 3104