Ценообразование. Классификация цен

Міністерство  освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Харківська  національна академія міського господарства

ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Контрольна робота

з дисципліни «Ціноутворення»

Харків – 2013

Зміст

1. Ціни зовнішнього та внутрішнього ринків……………………………...3
2. Класифікація цін за різними ознаками ………………………………..…..5
1. Класифікація цін за рівнем свободи ………………………………………6
2. Диференціація цін за галузевою формою продукції ………………………8
3. Ціна підприємства і ціна реалізації, їх взаємозв'язок………………………..9
4. Класифікація цін за територіальним поширенням………………………….9
5. Урахування в цінах витрат з доставки продукції до споживача. Франкування цін на внутрішньому ринку…………………………………………………..10
6. Довідкові й ціни фактичних угод…………………………………………….12
7. Стартові і лімітні ціни. Сезонні ціни……………………………………….15
3. Практична частина……………………………………………………….....17

Список літератури…………………………………………………………...21

1. Ціни зовнішнього та внутрішнього ринків

Ціни, які обслуговують зовнішній  ринок, відображають зовнішньоекономічні  зв'язки держави з іншими країнами. Другою особливою характеристикою  цих цін є те, що вони перебувають  під впливом цін на світових ринках, що відображають умови виробництва  та реалізації у цілому по світовому  господарству.

Зовнішньоекономічні ціни являють  собою ціни, за якими здійснюються розрахунки із закордонними партнерами при імпорті та експорті товарів  або при продажу їх усередині  країни іноземним покупцям за валюту. При формуванні таких цін враховуються світові ціни, курси валют, особливості  кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, умови здійснення угоди, методи державного регулювання цін у  країнах-партнерах, рівень митних тарифів. Тому зовнішньоекономічні ціни можуть відрізнятися від світових. З переходом  до ринку та розширенням практики ринкового ціноутворення фірмам доводиться брати участь у формуванні зовнішньоекономічних цін. Це відбувається при експорті товарів або їх продажу  іноземним клієнтам, купівлі товарів  за кордоном, здійсненні бартерних  угод, створенні спільних підприємств  і маркетингових дослідженнях зовнішніх  ринків. Середні зовнішньоекономічні  ціни публікуються у статистичних матеріалах ООН та статистичних довідниках. За конкретними угодами рівень таких  цін нерідко становить комерційну таємницю. Підприємства, що займаються регулярною зовнішньоекономічною діяльністю, повинні аналізувати та прогнозувати ціни зовнішнього ринку із залученням кваліфікованих фахівців.

В Україні з кінця 1994 року запроваджено так звані індикативні  ціни. Вони встановлюються на товари, щодо експорту та імпорту яких визначено  режим ліцензування й квотування або інший спеціальний режим. Індикативні ціни відповідають цінам, що склалися на ринку експорту або  імпорту на момент здійснення зовнішньоторговельної  операції. Такі ціни обов'язкові для  всіх підприємницьких структур, які  здійснюють експортно-імпортні операції. При визначенні індикативних цін  беруться до уваги чинні в Україні  стандарти якості продукції, стан кон'юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, цінова інформація про середні рівні цін, що склалися на відповідному географічному ринку збуту, прогноз щодо можливого коливання цін та інші чинники та умови. Індикативні ціни переглядаються щомісячно. їхнє використання спрямоване на впорядкування ціноутворення у сфері зовнішньої торгівлі, запобігає демпінгу і сприяє збільшенню валютних надходжень від експорту українських підприємств.

Зовнішньоекономічні угоди  укладаються, як правило, на базі світових цін.

Світові ціни являють собою  ціни або тарифи, за якими здійснюються операції на світовому ринку. Такі ціни є основою зовнішньоторговельних  цін. Довгострокові тенденції руху світових цін пов'язані з науково-технічним  прогресом, структурними зрушеннями на світовому ринку, ресурсозабезпеченням країн та інших чинників. Поряд із поступовим рухом світових цін можуть відбуватися їх стрибкоподібні зміни. У 1980 році індекс світових експортних цін був вищим, ніжу 1970 році у 3,7 рази, в тому числі на сировинні товари — у 6,7, паливо — у 6,4 рази. В наступному десятилітті спостерігалася тенденція до зниження індексу світових цін. Фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, постійно збирають та використовують інформацію про світові ціни з метою обґрунтування контрактних цін при укладанні угод, маркетингових дослідженнях зовнішніх ринків. Останнім часом в Україні розвиваються спеціалізовані фірми, що забезпечують бізнес-інформацією про рівень і динаміку світових цін, а також про контрактні ціни на вітчизняні та закордонні товари.

В практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу — продажу товарів за демпінговими цінами. Демпінгова ціна — це ціна на товар, суттєво більш низька, ніж  при звичайних комерційних операціях. Використання демпінгових цін обмежується  антимонопольним законодавством —  Законом України "Про обмеження  монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.1992 року.

Для експортних і імпортних  товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку країни, використовують ціни внутрішнього ринку. Базою для встановлення рівня таких цін виступає рівень цін на національному ринку. Внаслідок  цього вони можуть суттєво відрізнятися від світових та зовнішньоторговельних  цін. Різниця між цінами внутрішнього ринку та зовнішньоторговельними цінами слугує підставою для встановлення митних тарифів, експортних премій та визначає величину прибутку або збитку від зовнішньоекономічної діяльності. При цьому враховують диференційовані  валютні курси. В ширшому сенсі  під цінами внутрішнього ринку розуміють  ціни на товари вданій країні, що віддзеркалюють специфіку її національного відтворення: забезпеченість та якість ресурсів, рівень платоспроможного попиту населення, структуру  економіки, транспортні умови. Співвідношення цін внутрішнього ринку різних країн  є підставою для визначення курсів валют, структури зовнішньоекономічного  обороту, порівняльного аналізу  ефективності окремих галузей, зіставлення  рівнів життя.

2. Класифікація цін за різними ознаками.

Ціни обслуговують різні галузі виробництв, призначаються на різні види продукції (робіт, послуг), а також використовуються як продавцями, так і покупцями. Для кожної зазначеної цілі використовуються свої види цін. їх номенклатура в сучасному світовому товаро - виробництві є значною, тому їх слід знати у всій різноманітності.

З метою всебічного та поглибленого вивчення системи цін їх необхідно класифікувати за певними ознаками. Вирішенню цього завдання сприяє класифікація цін, яка схематично зображена на рис. 1.

Рис.1 Класифікація цін за ознаками.

2.1 Класифікація цін за рівнем  свободи.

Дана ознака класифікації з'являється при переході до ринкової економіки. У відповідності з даним ознакою розрізняють такі види цін:

1) вільні ціни;

2) регульовані ціни;

3) фіксовані ціни.

Вільні ціни - це ціни, які  формуються на ринку шляхом взаємодії  попиту і пропозиції, без прямого  втручання державних органів. Держава  може використовувати в даному випадку  тільки непрямі методи впливу - вплив  на кон'юнктуру ринку, наприклад  держава може обмежувати недобросовісну конкуренцію і перешкоджати монополізації  ринку. Держава може встановлювати  заборони на:

• горизонтальне фіксування цін;
• вертикальне фіксування цін;
• цінову дискримінацію;
• недобросовісну цінову рекламу.

У процесі визначення вільних  цін враховується стадія життєвого  циклу товару, його якість, корисність для споживача і кон'юнктура  ринку. Розмір прибутку фірм залежить від рівня цін.

Фіксуються вільні ціни в  документації на поставку товару та в  протоколах узгодження цін.

Регульовані ціни встановлюються також за допомогою взаємодії  попиту і пропозиції, але в процесі  формування на них певною мірою впливають  державні органи. Державний вплив  може виявлятися у:

• прямому обмеженні підвищення або зниження рівня цін;
• регламентації рентабельності;
• встановлення граничних надбавок;
• встановлення коефіцієнтів до фіксованих цін прейскуранта;
• встановлення граничних значень складових частин ціни і т. п.

Фіксовані ціни - це ціни, які  встановлюються безпосередньо державою (органами влади і управління). Існують наступні форми фіксування цін:

• прейскурантні ціни;
• «заморожування» ринкових цін;
• фіксування монопольних цін.

Фіксовані ціни на товари діють  в екстремальних умовах, наприклад  під час війни, природних катаклізмів, економічної кризи і т. п.

Для ефективного функціонування ринкової економіки найбільш кращі вільні ринкові ціни. Але повністю перейти на вільне ціноутворення не можна. Ніде в світі фотоапарата повністю вільного ціноутворення. Воно можливе тільки на тих товарних ринках, де економічні процеси повністю відповідають інтересам суспільства. Але навіть у такому випадку в держави має бути право регулювання цін і переходу до фіксованих цін при виникненні такої необхідності.

Держава має регулювати ціни на найважливіші види товарів, такі як електроенергія, нафта, нафтопродукти, хліб і т. д. При необхідності ціни на дані види продукції можуть і  фіксуватися.

Пряме державне регулювання  цін на продукти, що входять в  прожитковий мінімум, необхідно  для здійснення соціальної політики. Прожитковий мінімум населення  визначають хліб, молоко, цукор та деякі  інші товари

2.2 Диференціація цін по галузях і сферах обслуговування економіки.

Ціни формуються з урахуванням особливостей окремих галузей національного господарства і включають такі види цін:

• Оптові ціни на продукцію промисловості - це ціни, за якими промислова продукція реалізується усім категоріям споживачів, крім населення, незалежно від форм власності;
• Закупівельні ціни на продукцію сільського господарства - це ціни, за якими реалізується сільськогосподарська продукція колгоспами, радгоспами, фермами і населенням (продукція особистих господарств) державі і переробним підприємствам;
• Ціни на продукцію будівництва - являють собою або кошторисну вартість об'єкта (граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта), або усереднену кошторисну вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта (наприклад, за 1м2 малярних робіт та / або житлової площі);
• Тарифи вантажного і пасажирського транспорту - це плата за переміщення вантажів і пасажирів, яка стягується транспортними організаціями з відправників вантажів і з населення;
• Ціни на споживчі товари - використовуються для реалізації товарів в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям;
• Тарифи на послуги - це система ставок, за якими підприємства сфери послуг реалізують їх будь-яким споживачам. Всі вищеназвані ціни покликані насамперед відшкодовувати витрати на виробництво і реалізацію товарів і послуг, а також забезпечувати прибуток виробникам.

2.3 Ціна підприємства і ціна  реалізації, їх взаємозв'язок.

Диференціація цін за стадіями ціноутворення відбиває кількісний взаємозв'язок цін, що складаються в міру руху; товару (послуги) від виробника до кінцевого споживача. Ціна на кожній попередній стадії руху товару є складовим елементом ціни наступної стадії. Розрізняють такі види цін:

• Ціна виготовлювача - це витрати підприємства-виробника, пов'язані з виробництвом даного товару, включаючи його прибуток;
• Ціна відпускна - це ціна виробника плюс податки (оптова ціна виробника);
• Ціна закупівлі - це відпускна ціна виробника плюс вартість посередницьких послуг (оптова ціна посередника);
• Ціна роздрібна - це оптова ціна посередника плюс витрати (включаючи прибуток) роздрібного продавця.

2.4 Класифікація цін за територіальним поширенням.

Залежно від територіальної диференціації  ціни поділяються на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні та поясні.

• Єдині ціни встановлюються державними органами влади на окремі товари і послуги на всій території держави. До них, наприклад, належать тарифи на залізничні перевезення, тарифи на електроенергію та ін.
• Регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги. Це, наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.
• Зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням різного рівня собівартості добування в тих чи інших природно-географічних умовах. Це, наприклад, ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту та ін.

Поясні ціни встановлюються за районами (поясами) споживання продукції з  урахуванням місця її виробництва  та затрат на транспортування в інші райони. Наприклад, ціни на вино, овочі, фрукти тощо. Пояси визначає держава  або вони можуть скластися стихійно, якщо які-небудь товари не виготовляються вданому районі. Так, в Україні  встановлених державою цінових поясів немає, але активно працюють стихійно сформовані цінові пояси.

2.5 Урахування в цінах витрат з доставки продукції до споживача. Франкування цін на внутрішньому ринку.

Крім витрат виробництва істотну  частку в ціні складають витрати  обігу, зокрема, витрати, пов'язані із транспортуванням товарів до покупців. Взаємовідносини продавців і  покупців не обмежуються лише визначенням  ціни товару. Необхідно ще узгодити базові умови постачання, які визначають основні права і обов'язки учасників  угоди при транспортуванні, пакуванні  і маркуванні товарів, щодо страхування  вантажів і оформлення комерційної  документації, а також визначають місце і час переходу права  власності від продавця до покупця  і те, як ці умови відображаються в ціні товару. При цьому необхідно  пам'ятати, що всі додаткові витрати  можуть взагалі не включатися в ціну чи включатися в неї частково або  повністю. Все сказане складає  поняття "франкування", тобто економічні і правові умови, які визначають порядок включення в ціну тих  чи інших витрат, пов'язаних із транспортуванням, вантажно-розвантажувальними роботами, зберіганням і страхуванням вантажів. Таким чином, можна сказати, що франкування  регламентує правові обов'язки сторін у зв'язку та з постачанням товарів у внутрішній та зовнішній торгівлі.

Залежно від порядку відшкодування  споживачем транспортних витрат із доставки вантажів розрізняють такі види цін: ціна на місці виробництва продукції; єдина ціна із включенням витрат з  доставки товарів; зональні ціни; ціни, які визначаються на основі базисного пункту; ціни "франко".

Ціна на місці виробництва продукції. За цією ціною товар передається  покупцю в місці його виробництва  з усіма правами на нього та відповідальністю. В цьому випадку  покупець оплачує понад ціну всі  фактичні витрати із транспортування  товару до місця призначення.

Єдина ціна із включенням витрат з  доставки товарів. Цей метод установлення ціни передбачає формування фірмою єдиної ціни для всіх покупців, незалежно  від місця їх розташування із включенням у неї однакової суми транспортних витрат. Ця сума розраховується як середня  вартість усіх перевезень. Єдина ціна вигідна для покупців, що віддалені  від місця виробництва.

Зональні ціни. Згідно з цим методом  визначення цін виділяється декілька географічних зон, в межах яких установлюється єдина ціна для клієнтів. У міру більшої віддаленості зони від місця  виробництва товару ціна зростає.

Ціни, які визначаються на основі базисного  пункту. Підприємство встановлює в  декількох географічних пунктах  базисні ціни на свою продукцію. Тоді фактична ціна продажу розраховується як сума базисної ціни і транспортних витрат з доставки товару.

Ціни "франко". У внутрішній торгівлі ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються за видами франко. Франко — це комерційний  термін, який означає, що визначена  частина витрат з транспортування  або вантаження товару включається  в ціну виробника. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху  руху товару від продавця до покупця додаткові затрати включаються в ціну за угодою купівлі-продажу. Існує шість видів франко:

• ціна франко - склад постачальника — не включає ніяких витрат із пересування товару від продавця до покупця. Всі ці витрати покупець сплачує понад ціну товару;
• ціна франко — станція відправлення — враховує ціну товару і затрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Всі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, сплачуються окремо;
• ціна франко — вагон станції відправлення — відрізняється від попередньої умови тим, що включає додаткові витрати на подачу вагона на під'їзні колії і навантаження товару у вагони на станції відправлення;
• ціна франко — вагон станції призначення — крім ціни товару включає витрати на перевезення зі складу продавця до станції призначення без відвантаження товару із вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець сплачує понад ціну окремо;
• ціна франко - станція призначення — включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення із врахуванням витрат на відвантаження продукції з вагонів. Необхідно врахувати, що більшість вантажів не перевантажуються на залізничних станціях відправлення і призначення (руда, вугілля, нафта, металопрокат та ін.). Для таких товарів використовуються ціни франко — вагон станції призначення (відправлення), а не франко — станція відправлення (призначення);
• ціна франко — склад покупця — враховує ціну товару і всі витрати з його пересування зі складу продавця до складу покупця.

2.6 Довідкові й ціни фактичних угод.

Контракт — це офіційний документ, що являє собою договір постачання товарів, надання послуг і т.і. Розрізняють контракти купівлі-продажу товарів у їх матеріально-уречевленій формі, послуг, а також результатів творчої діяльності.

Контракт купівлі-продажу товарів у їх матеріально-уречевленій формі містить експортні, імпорті, реекспорті і бартерні угоди.

Контракт купівлі-продажу послуг включає операції з оренди; угоди  щодо надання інженерно-консультативних, виробничо-технічних і туристичних  послуг, послуг з перевезення та розвантажування товарів, за банківськими і розрахунковими операціями; транспортно-експедиційного обслуговування, страхування товарів і вантажів; рекламно-видавничої діяльності, організації та участі у виставках, ярмарках, аукціонах.

Контракт купівлі-продажу результатів  творчої діяльності включає торгівлю ліцензіями і патентами, об'єктами авторського  права і результатами науково-дослідної  діяльності в різних галузях науки, виробництва і т.і.

У контрактах обумовлюються договірні  умови, порядок їх використання і  відповідальність за здійснення. Контракти  найчастіше вміщують декілька розділів, які розміщуються у визначеній логічній послідовності. Одним із таких розділів є ціна і загальна сума контракту.

Ціна, яка вказується у контракті, може бути трьох видів: тверда, із наступною  фіксацією, змінна(плинна).

Тверда ціна не змінюється з моменту підписання контракту до моменту надходження товару до покупця. В довгострокових контрактах обидві сторони, намагаючись зменшити втрати у випадку зміни ринкових цін, як правило, уникають фіксування твердих цін. Установлення твердої ціни вигідно продавцю за умови майбутнього зниження цін, а покупцю — за умови їх підвищення.

Ціна з наступною фіксацією  вказується в контракті на визначену  календарну дату. Якщо товар надходить  до покупця не пізніше вказаної дати, проставлена в контракті ціна не змінюється. В іншому випадку  до постачальника товару застосовуються санкції, які обов'язково повинні  бути обумовлені в контракті. Ціна з  наступною фіксацією встановлюється в процесі виконання контракту, наприклад, перед або після чергової поставки товарів. У такому випадку  в контракті повинні бути визначені  правила фіксації ціни, якими передбачається зазначення періоду фіксації, право вибору часу фіксації ціни покупцем на підставі певного джерела інформації (поточного біржового котирування цін, довідкової ціни з бюлетенів тощо) та умови узгодження ціни сторонами за взаємною домовленістю.

Змінна ціна змінюється впродовж дії контракту узгодженим між його сторонами способом. У такому випадку в контракті не зазначається кінцевий рівень ціни, а передбачаються правила й порядок її встановлення. В укладеному контракті може бути узгоджена базова ціна й обумовлені правила та порядок внесення поправок у випадках зміни складових елементів ціни на час поставки партії товару або здійснення платежів за нього. Розрахунок змінної ціни на товари з тривалим терміном виготовлення, як правило, проводиться за узгодженою формулою, в якій наявні змінні (витрати на сировину й матеріали, оплату працівників та ін.) і постійні величини (накладні витрати, амортизаційні відрахування, прибуток). При встановленні таких цін до контракту вноситься цінове застереження, що передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, залежно від підвищення або зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди.

Ціни довідкові - це орієнтовні рівні цін (як правило, ціни продавця). Серед них виділяють:

• ціни прейскурантів (каталогів, проспектів);
• ціни пропозицій (так звані прайс-листи);
• цінові індекси - це інформаційні показники динаміки цін за певний період, які, в свою чергу, поділяються на індивідуальні та вільні.

Довідкові — це інформаційні ціни, що є відправною точкою для встановлення, як правило, договірної ціни. Вони відкрито публікуються в різних друкованих виданнях, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прайс-листах. У більшості випадків довідкові ціни відіграють роль базисних цін, тобто цін товарів певної якості, розмірів, хімічного складу і т. ін.

На відміну від довідкових цін, ціни фактичних угод є критерієм  для встановлення контрактної ціни. Однак такі ціни регулярно не публікуються, а з’являються у пресі лише щодо окремих операцій. Між тим зіставлення цін фактичних угод і довідкових дає змогу об’єктивніше встановити рівень цін у певному контракті.

7. Стартові й лімітні ціни. Сезонні ціни.

Відповідно до характеру використання ціни поділяються на довідкові, ціни фактичних угод, стартові, лімітні, заставні, сезонні та ін.

Стартові — це вихідні ціни, які показують, головним чином, нижню їхню межу. Спираючись на таку ціну, продавець підвищує її до рівня, що відповідає конкретним умовам і термінам реалізації продукції. Такі ціни застосовуються під час продажу товарів на аукціонах або на конкурсній основі.

Лімітна ціна показує верхню її межу, яка визначається на стадії розроблення  нової продукції, переважно, виробничо-технічного призначення. Вона є критерієм економічної  доцільності розроблення нової  техніки з заданими параметрами.

Заставна ціна — це ціна товару, який підлягає поверненню. Такі ціни встановлюються на скляну тару, відеокасети в прокатних пунктах, у ломбардах.

До сезонних належать ціни, які  змінюються протягом року. Сезонні  коливання цін значною мірою  зумовлюються змінами у витратах на виробництво та реалізацію товарів  у різні періоди року. Найбільш широко сезонні ціни застосовуються на сільськогосподарську продукцію.

Наведений перелік не вичерпує всі  види цін, які використовуються в  економічних процесах. На практиці застосовується понад 300 різновидів цін, які різняться між собою за змістом та метою застосування. Деякі  з них будуть розглянуті в наступних  розділах.

Між усіма цінами, що функціонують в економіці, існує нерозривний  зв’язок. Він базується на принципі «сполучених посудин», згідно з яким зміна того чи іншого виду цін веде до певних змін у формуванні рівня  інших. При цьому першочергову роль у системі цін відіграють ціни на продукцію базових галузей промисловості, зокрема, паливно-енергетичної (вугільна, газова, нафтопереробна, електроенергетика) та металургії. Так, зміна цін на енергоносії швидко впливає на рівень цін усіх без винятку галузей економіки, а динаміка закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію в першу чергу відбивається на цінах товарів легкої та харчової промисловості. Між змінами цін існує не тільки прямий, а й обернений зв’язок. Наприклад, підвищення цін у паливному комплексі через деякий час повертається в ці ж галузі через подорожчання спожитої ними техніки.

3. Практична частина

Задача 1.

Собівартість виробу — 120 грн., рентабельність — 30 %, ПДВ — 20 %. Визначити відпускну ціну виробника.

Рішення.

Відпускна ціна виробника  складається з собівартості продукції  та прибутку з урахуванням ПДВ

Цвідп = С + П + ПДВ = 120 х 1,3 х 1,2 = 187,2 грн.

Задача 11.

Визначте:

1. прибуток підприємства  з розрахунку на один виріб;
2. оптову ціну підприємства;
3. відпускну ціну підприємства з ПДВ;
4. посередницький-збутову націнку;
5. торгову націнку;
6. роздрібну ціну виробу.