Учасники проекту та їх функції в проекті

1.Учасники  проекту та їх  функції в проекті

Ініціатор – сторона, яка є автором ідеї проекту, попереднього обґрунтування та пропозицій щодо його здійснення. Ініціатором може бути практично кожний учасник проекту, але в кінцевому підсумку ділова ініціатива щодо здійснення проекту має виходити від його замовника.

Замовник – головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів. Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування за рахунок власних коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту. 

Команда проекту – специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період його здійснення. Завдання команди – виконання функцій управління проектом для ефективного досягнення цілей проекту. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Проте в усіх випадках склад команди має забезпечувати високий професійний рівень усіх покладених на нього обов'язків. 

Постачальники – субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транспортні засоби та ін.). 

Ліцензори – організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг та ін. 

Органи  влади – сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов'язані з реалізацією проекту. 

Виробник  кінцевої продукції – сторона, яка, експлуатуючи створені основні фонди, виробляє кінцеву продукцію. Головна мета – отримання прибутку від продажу готової продукції споживачам. Бере участь на всіх фазах проекту та взаємодіє з основними його учасниками. Його роль і функції залежать від частки власності у кінцевих результатах проекту. В багатьох випадках є замовником та виробником продукції за проектом. 

Споживачі кінцевої продукції – юридичні та фізичні особи – покупці й користувачі кінцевої продукції, що встановлюють вимоги до виробленої продукції та наданих послуг і формують попит на них. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект і формується прибуток усіх учасників проекту. 

Інші  учасники проекту. На здійснення проекту впливають й інші сторони з оточення проекту, які, по суті, також можуть належати до учасників проекту. Це, зокрема, конкуренти основних учасників проекту; громадські групи та населення, чиї економічні і позаекономічні інтереси зачіпає реалізація проекту; спонсори проекту; різні консалтингові, інжинірингові, юридичні організації, залучені до процесу здійснення проекту, та ін.

Учасники  проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей  та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції  та ступеня залучення до проекту.

 Склад  учасників проекту, їх ролі, розподіл  функцій і відповідальності залежать  від типу, виду, масштабу й складності  проекту, а також від фаз  його життєвого циклу. Для визначення  складу учасників проекту, побудови  його функціональної та організаційної  структур для кожного проекту  на стадії розробки концепції  необхідно визначити:

  • предметну галузь — цілі, завдання, роботи та основні результати, тобто що потрібно зробити, щоб реалізувати проект, а також його масштаби, складність, припустимі строки;
  • відношення власності, залученої до процесу здійснення проекту (що скільки коштує та кому належить?);
  • основні ідеї реалізації проекту (як зробити?);
  • основні активні учасники проекту (хто робитиме?);
  • основні пасивні учасники проекту (кого стосується проект?);
  • які мотивації учасників проекту? (можливий прибуток, збитки, ризик і т. ін.).

 Відповіді  на ці запитання дозволяють  виявити учасників проекту, їхні  цілі, мотивації, визначити взаємовідносини  та на цій основі прийняти  обґрунтовані рішення щодо організації  та управління проектом.

  Розглянемо функції  деяких учасників  проекту детальніше.

  Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій по здійсненню. Ініціатором може виступати практично кожний з учасників проекту, але в остаточному підсумку ділова ініціатива по здійсненню проекту повинна виходити від замовника проекту.

  Замовник — головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів. Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок своїх коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор(и) — сторона(и), що вкладає інвестиції в проект. Якщо інвестор та замовник не одна й та сама особа, то інвесторами звичайно виступають банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проекту. Інвестори є повноправними партнерами проекту та співвласниками всього майна, яке залучається за рахунок їх інвестицій, доки їм не буде повернуто всі кошти, отримані по контракту із замовником чи за кредитною угодою.

 Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту — планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту. Склад функцій і повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником. Однак перед керівником проекту та його командою звичайно висувається завдання всеосяжного керівництва та координації робіт продовж усього життєвого циклу проекту до досягнення визначених у ньому цілей і результатів при додержанні встановлених строків, бюджету та якості.

 Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту. Завдання команди — виконання функцій управління проектом для ефективного досягнення цілей проекту. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Проте в усіх випадках склад команди повинен забезпечувати високий професійний рівень усіх покладених на нього обов’язків.

 Контрактор (генеральний контрактор) — сторона чи учасник проекту, що вступає до відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт по контракту (це може бути увесь проект чи його частина). До функцій генконтрактора належать укладання контракту із замовником (інвестором), добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту.

 Субконтрактор — вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором більш високого рівня. Несе відповідальність за виконання робіт чи послуг відповідно до умов контракту.

 Проектувальник  — юридична особа, що виконує  за контрактом проектно-дослідницькі  роботи в межах проекту. Вступає  в договірні відносини з генконтрактором  проекту чи безпосередньо із  замовником.

 Генеральний підрядник — юридична особа, чия пропозиція прийнята замовником. Несе відповідальність за виконання робіт відповідно до умов контракту. Добирає субпідрядників та укладає угоди з ними на виконання окремих робіт і послуг. У будівельних проектах роль генпідрядника звичайно виконують будівельні або проектно-будівельні фірми чи організації.

 Постачальники — субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транспортні засоби та ін.).

  Ліцензори — організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг і т. ін.

  Органи влади — сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов’язані з реалізацією проекту.

 Власник земельної ділянки — юридична (фізична) особа, яка є власником земельної ділянки, залученої до проекту. Вступає у відносини із замовником та передає на договірній основі право користування чи володіння цією ділянкою землі.

 Виробник кінцевої продукції проекту — здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію. Головна мета — отримання прибутку від продажу готової продукції споживачам. Бере участь на всіх фазах проекту та взаємодіє з основними учасниками проекту. Його роль і функції залежать від частки власності у кінцевих результатах проекту. В багатьох випадках є замовником та виробником продукції за проектом.

  Споживачі кінцевої  продукції — юридичні та фізичні особи, які є покупцями й користувачами кінцевої продукції, що встановлюють вимоги до виробленої продукції та наданих послуг і формують попит на них. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект і формується прибуток усіх учасників проекту.

 Інші  учасники проекту. На здійснення  проекту впливають й інші сторони  з оточення проекту, які, по  суті, також можуть належати до  учасників проекту. Це — конкуренти  основних учасників проекту; громадські  групи та населення, чиї економічні  і позаекономічні інтереси зачіпає  реалізація прое-кту; спонсори  проекту; різні консалтингові,  інжинірингові, юридичні організації,  залучені до процесу здійснення  проекту, та ін.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Стрілчасті графіки  та їх особливості

 Графіки передування набули в останні  десятиліття більш широкого використання, розгляньмо порядок їх побудови і  обчислення необхідних параметрів. Треба  також зауважити, що всі процедури, описані далі, значно спрощуються  і прискорюються з використанням  програмних продуктів, і менеджеру  в основному потрібно вміти «читати» сіткові графіки, розуміти інформацію, яку вони містять. Але для цього  потрібно вміти це робити в «ручному» режимі.

   Побудова й обчислення параметрів  сіткового графіка здійснюється  у декілька кроків.

  1-й  крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт. Безпосередньо перелік робіт можна отримати з робочої структури проекту, проте WBS не показує, у якій послідовності мають виконуватися зазначені у ній роботи. Тому логічні зв’язки між ними повинен встановити сам менеджер.

 2-й  крок. Графічна побудова сіткового графіка.

 Треба накреслити сітковий графік із зображенням  робіт і логічних зв’язків між ними. Розміщення на графіку умовних позначок може бути різним у різних програмах, проте завжди наводиться так званий ключ, який визначає місця параметрів.

 3-й  крок. Означення тривалості робіт.

   4-й крок. Визначення ранніх термінів початку і закінчення проектних робіт шляхом «прямого проходження».

Шлях  — це послідовність взаємопов’язаних робіт від початку до завершення виконання проекту.

   Можна аналізувати й обчислювати  тривалість кожного з наявних  у проекті шляхів. Проте як це зробити, якщо проект припускає багато шляхів, а обчислення послідовно кожного з них вимагає багато часу?

   Для цього обчислюють так звані  ранні терміни початку і завершення  робіт прямим проходженням від  першої до останньої роботи  проекту (див. рис. 6.5).

   Ранній початок (ES — Early Start) —  найбільш ранній можливий термін  початку роботи.

   Раннє закінчення (EF — Early Finish) —  найбільш ранній можливий термін  завершення роботи.

   Ці параметри обчислюються за  такими формулами:

  EFi = ESi + ti – 1; [6.1]

  ESi + 1 = EFi + 1, [6.2]

   де EFi — ранній термін завершення  і-ї роботи;

  ESi — ранній термін початку і-ї  роботи;

  ti —  тривалість і-ї роботи;

  ESi + 1 — ранній початок роботи  і + 1.

  

 5-й  крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».

   Цей крок передбачає обчислення  зазначених параметрів у зворотному  порядку — від останньої роботи  проекту до першої.

   Пізній початок (LS — Late Start) —  найпізніший можливий термін  початку роботи, після якого затримка  вплине на строк завершення  виконання усього проекту.

   Пізнє закінчення (LF — Late Finish) —  найпізніший можливий термін  завершення роботи.

   Ці терміни обчислюються за  такими формулами:

  LSi = LFi – ti + 1; LFi – 1 = LSi – 1. Обчислюючи пізні терміни, користуються таким правилом: якщо після певної роботи йдуть дві паралельні, то пізнє завершення цієї роботи визначається з огляду на найбільш ранній з пізніх початків наступних робіт.

   Проведені обчислення показують,  що для одних робіт ранні  й пізні терміни збігаються, а  для інших — ні. Що це означає  — покаже наступний крок.

 6-й  крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.

   Роботи, у яких ранні й пізні  терміни початку і закінчення  збігаються, називають критичними. Роботи, у яких ранні й пізні  терміни початку і закінчення  не збігаються, називають некритичними.

   Критичний шлях утворюється послідовністю  критичних робіт. Це найдовший  з усіх існуючих у проекті  шляхів, який показує найменший  час, який потрібно, аби повністю  виконати усі роботи за проектом.

   Якщо якусь роботу, яка стосується  критичного шляху, буде відкладено, то й тривалість виконання  усього проекту збільшиться на  такий самий термін. Інакше кажучи, вчасне виконання критичних робіт  є критичним з погляду забезпечення  успіху проекту в плані своєчасності  його завершення. Не можна відхилитися  від визначених термінів початку  і завершення критичних робіт,  щоб це одразу ж не вплинуло  на тривалість здійснення усього  проекту. Проте такого не можна  сказати про некритичні роботи, які мають так званий запас  часу.

   Запас часу (F — Float) — це той  максимальний час, на який можна  відкласти початок некритичної  роботи, щоб при цьому не змінилась  тривалість реалізації усього  проекту. Він обчислюється за  формулами:

  Fі  = LSі – ESі  або

  Fі  = LFі – EFі. 

 Якщо  менеджер хоче скоротити термін виконання  проекту, він має прагнути до скорочення термінів виконання передусім критичного шляху.

   Таким чином, щоб визначити  тривалість проекту та календарні  терміни початку і завершення  його робіт за допомогою сіткового  планування, потрібно виконати такі  кроки:

   1-й крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт.

   2-й крок. Графічна побудова сіткового графіка.

   3-й крок. Означення тривалості робіт.

   4-й крок. Визначення ранніх термінів початку і завершення проектних робіт «прямим проходженням».

  5-й  крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».

  6-й  крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.

   Ця інформація відбивається у  прямокутнику роботи (див. рис. 6.4) і використовується у подальшому  плануванні й аналізі виконання  проекту.

   Ми розглянули сутність і порядок  обчислення показників сіткового  графіка вручну. Проте на практиці  це роблять за допомогою сучасних  програм з управління проектами.  Менеджеру проекту для отримання  аналогічного результату (причому  не просто тривалості проекту  і робіт, а календарних дат  початку і завершення їх) треба  ввести в програму по кожній  роботі таку інформацію:

  • персональний код або номер у єдиній для усього проекту системі кодування;
  • назву або стислий опис роботи;
  • логічні зв’язки з іншими роботами;
  • тривалість виконання;
  • календар робіт (режим роботи), цільові дати початку і завершення, коли такі є;
  • ресурси, які потрібні;
  • бюджет;
  • до якого пакету робіт входить (якщо потрібно).
 
 
 
 
 
 
 

3. 
 
 
 
 

Висновки 

 Проект — це одноразовий комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямований на досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

 Функціонування  організації та проекту значною  мірою відрізняються один від  одного за такими критеріями, як тип вирішуваних проблем,  характер діяльності, ступінь інтенсивності  використання ресурсів, можливості  використання накопиченого досвіду,  ціна помилок і т. ін.

 До основних  ознак проекту слід віднести  кількісну вимірюваність, часовий  горизонт дії, цільову спрямованість,  життєвий цикл, системне функціонування  проекту, його елементний склад,  існування в певному зовнішньому  середовищі та ін. Залежно від  того, як реалізація одного проекту  впливає на результати іншого, розрізняють проекти: незалежні;  взаємовиключаючі; умовні; заміщуючі;  синергічні. Проекти класифікуються  ще й за такими критеріями: клас, тип, вид, масштаб, складність, тривалість.

 Здійснення  проекту проходить в оточенні  динамічного зовнішнього та під  впливом внутрішнього середовищ.  Для успішної реалізації проекту  необхідно визначити і врахувати  будь-яку можливу дію цих середовищ  щодо проекту та його оточення. До факторів найближчого оточення  проекту належать сфери фінансів, збуту, виробництва, матеріального  та кадрового забезпечення, інфраструктури, а також керівництво підприємства; до внутрішнього середовища —  економічні та соціальні умови  реалізації проекту, його організаційна  структура, учасники, стиль керівництва  проектом, методи та засоби комунікації.

 Учасники  проекту реалізують різні інтереси  у процесі здійснення проекту,  формують власні вимоги відповідно  до цілей і мотивації і впливають  на проект, виходячи зі своїх  інтересів, компетенції та ступеня  залучення до проекту. Їх склад,  ролі, розподіл функцій і відповідальність  залежать від типу, виду, масштабу  й складності проекту, а також  від фаз його життєвого циклу.

Учасники проекту та їх функції в проекті