Украинский язык

Завдання 1.

     Дієслово - самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:

1. Неозначенна форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти.
2. Особова форма: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде + писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø + би, хай + пиш-е.
3. Дієприкметник: пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції - що (або який) пише.
4. Безособова форма (на -но, -то): написа-но, зробле-но, прожи-то, випи-то.
5. Дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.

     Дієслівні форми – це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.

     Відмінні ознаки визначаються: 1. За типом питання;

                                                           2. За характером змінюваності;

                                                           3. За роллю в реченні.

     Дієслівні форми описуються в таблиці:

Особливості творення дієприкметників в українській мові (в порівнянні з російською):

    Дієприкметник –  це особлива форма  дієслова, яка називає  ознаку предмета  за дією.

     У  діловій українській мові назви  посад - субстантивовані дієприкметники  замінено українськими відповідниками-іменниками:

завідуючий (чим) - завідувач (чого); командуючий (чим) - командувач (чого);

     Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються обмежено, на відміну від російської мови. Ці форми утворюються від основи 3-ої особи множини теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) (від дієслів І дієвідміни), -ач- (яч-) (від дієслів ІІ дієвідміни): ведучий (телепрограми). Відповідниками російських активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові є підрядні частини складнопідрядних речень або іменники чи прикметники: проживающий - мешканець; той, хто(який) мешкає; заведующий - завідувач; той, хто (який) завідує.

     Активні дієприкметники минулого часу доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: дозрі(ти) - дозрілий, змарні(ти) - змарнілий, мерз(ти) - мерзлий, опа(сти) - опалий, спочи(ти) - спочилий. Суфікс -ну- випадає: засохну(ти) - засохлий, промокну(ти) - промоклий.   

     Активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -ш- (-вш-) в українській мові не вживаються, а передаються описово.

     Особливі  труднощі становить пошук відповідників  російським дієприкметникам. Прикро, що забуваються українські слова, а вживаються кальковані форми, тому пропонуємо переклади окремих дієприкметників:

колеблющийся  коливний

сходящийся  збіжний

меняющийся мінливий

исследованный досліджений

исследуемый досліджуваний

употребляемый в(у)живаний

     Пасивні  дієприкметники мають форму минулого  часу, яка утворюється за допомогою  суфіксів -н-, -ен-, -т-: завершений, зроблений. Дієслова з основами на -ну- і на -о- можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути - висунутий, висунений, повернути - повернутий, повернений.

     У  пасивних дієприкметниках -н- не подвоюється: зроблений, намальований, зав`язаний, натхнений та ін.  

Переклад з російської мови на українську: 

в следующий  раз наступного разу

на следующий  день на другий, другого дня, наступного дня

следующим выступает  далі виступає

вызываются следующие  лица викликаються такі особи

следующим образом  так, таким чином, у такий спосіб

прошлый минулий  
 
 
 
 

Завдання 2.

експертиза – е в словах іншомовного походження на початку слова передається літерою е; після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишуть и

Медведєв – російський звук е після приголосних передається літерою е; російські суфікси -ев, -еев передають літерою є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц

Флорида – літеру и пишуть у власних географічних назвах

сім`я – іменник утворений від слова «сім»; після б, п в, м, ф та р перед я, є, ї ставиться апостроф

Сємьоркін – звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передають літерою є; російські прізвища на ё передаються сполученням йо на початку слова та на початку складу

кар`єра – після апострофа, ь, и, е, і пишуть є, а не е

Вінніпег – у власних іншомовних словах після всіх приголосних пишуть і, а не и; загальне правило переводу

біль – після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишуть і; у загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються

буряк – після букви р, що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук

в`їхати – після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний

Цюрих – літеру и пишуть у власних географічних назвах

Серіковський – слов'янські прізвища незалежно від походження пишуть з ь у суфіксах -ськ-, -цьк-

інновація – в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком

присудити – у префіксі при- завжди пишуть и; прі- вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва; в основі інфінитива після твердих приголосних пишеться и

скинути –інфінітів в український мові закінчується на -ти або –ть; в основі інфінитива після твердих приголосних пишеться и 
 
 

Завдання 3.

по ошибке –  помилково

по окончании  учебы – після закінчення навчання

старший по званию – старший за званням

издать при  жизни – видати за життя

обучаться на родном языке – навчатися рідною мовою

по всем направлениям – у всіх напрямках

отсутствовать по болезни – бути відсутнім через хворобу (у зв`язку із хворобою)

по окончании  института – після закінчення інституту

отправить по адресу – відправити за адресою

по приему –  по прийому

иск с требованием  – позов з вимогами

поддерживать отношения – піддтримувати стосунки

предъявить иск  через суд – подати позов через суд

подавать в  отставку – подати у відставку 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Завдання 4.

     Автобіографія  – життєпис конкретної людини, який вона склала сама. Неправильно:  моя автобіографія, написав свою автобіографію. У такому разі замість автобіографія треба вживати біографія, оскільки перша частина складного слова (авто) значеннєво відповідає присвійним займенникам мій, свій.

     Під  час написання автобіографії  можна використовувати різні стилі: художній стиль; офіційно-діловий.

     В  залежності від цілей і обирають  певний стиль викладу своєї  біографії.

    Якщо  автобіографія потрібна як документальне  представлення своєї персони  для влаштування на роботу  і т.п., тоді обирають офіційно-діловий стиль. Коли ж бажають просто поділитися спогадами, розважити читача своїми життєвими досягненнями, обирають художній стиль.

     Офіційно-діловий  стиль автобіографії має певні  вимоги: в ньому слід дотримуватися  чіткої хронологічної послідовності  – від початку народження до часу написання автобіографії, вказувати ряд необхідної інформації (число і місце народження, навчальні заклади, які закінчував (закінчує), місце роботи і проживання, сімейний стан, батьків тощо.

     Художній  стиль відрізняється своєю невимушеністю, розкутістю, відсутністю чіткої хронологічної та довідкової послідовності. Може містити розважальні нотки, детальний опис окремих моментів і відсутність цілих періодів з життя. Як правило художній виклад автобіографії використовується в художній літературі і не використовується в діловодстві.

Автобіографія:

Я, Прокопенко Марина Олександрівна, народилася 29 квітня 1978 року в м. Києві в родині військовослужбовця.

З 1985 по 1995 рік  навчалася в загальноосвітній школі  №50 м. Києва.

В 1995 році вступила до Українського державного педагогічного університету імені М.П.Драгоманаова на музично-педагогічний факультет денної форми навчання.

З 2000 року працюю викладачем музики в дитячій музичній школі №4 м.Києва.

Склад сім’ї:

Батько –  Прокопенко Олександр Васильович, 1954 року народження, військовослужбовець.

Мати – Прокопенко Наталія Вікторівна, 1958 року народження, працює медсестрою в лікарні №9 м. Києва

Сестра –  Прокопенко Надія Олександрівна, 1987 року народження, учениця дев’ятого  класу загальноосвітньої школи №50 м. Києва

14 січня 2002р. (підпис)

Завдання 5.

тактичний – 1. Стос. до тактики. 2. Стос. до провадження бою, бойовий; який має значення для здійснення певної бойової операції. <> Тактична одиниця – підрозділ, здатний самостійно виконувати бойові завдання.

тактовий - Прикм. до такт. <> Тактова риска, муз. – вертикальна лінія, яка перетинає нотний стан, відокремлюючи один такт від іншого. Тактовий розмір, муз. – кількість сильних долей у такті.

освітлений – 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до освітлити. // освітлено, безос. присудк. сл. 2. у знач. прикм. Який світиться, має освітлення.

положення – 1. Місцезнаходження кого-, чого-небудь у просторі. // Місце розташування якого-небудь пункту чи ділянки земної поверхні. // Розміщення тіла або його частин; поза. 2. розм. Певне становище, зумовлене відповідними обставинами. // Сукупність обставин, що створюють те чи інше становище. // Місце, роль у суспільстві, в соціальному чи професійному середовищі. // літ. Ситуація, в яку автор ставить героїв для розкриття характерів, образів або для розвитку сюжету. <> Положення на ринку – ситуація на ринку певного виду товарів і послуг, що характеризується, в першу чергу, рівнем попиту та пропозиції на даний вид товарів і послуг і взаємною залежністю між попитом та пропозицією. 3. Зведення правил, законів і т. ін. з певного питання. // Твердження, думка, що лежить в основі чого-небудь; теза.

Завдання 6. 

затвердження – положення, теза, твердження, думка 

першість – лідерство, первородство, першенство, пріорітет, вищість, зверхність,  

правити – керувати, прямувати, справляти, чинити 

поповнити – дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́  

ознака – властивість, особливість, риса, прикмета, відзнака, якість, познака, признака 

лаконічний – стислий, короткий, небагатослівний, короткомовний, невелемовний, скупий 

екстрений – терміновий, спішний, негайний, нагальний, невідкладний, першочерговий, надтерміновий 
 
 

Завдання 7. 

Віктор – Вікторович, Вікторівна  

Роман – Романович, Романівна  

Михайло – Михайлович, Михайлівна  

Валерій – Валерійович, Валеріївна 

Н. Валерійович

Р. Валерійовича

Д. Валерійовичу

З. Валерійовича

О. Валерійовичем

М. Валерійовичу

Кл.Валерійовичу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Завдання 8. 

     "Содержание права собственности составляют принадлежащие собственнику правомочия по владению, пользованию и распоряжению вещью. Указанные правомочия, как и субъективное право собственности в целом, представляют собой юридически обеспеченные возможности поведения собственника, они принадлежат ему до тех пор, пока он остается собственником. В тех случаях, когда собственник не в 
состоянии эти правомочия реально осуществить (например, при аресте его имущества за долги или когда имуществом незаконно владеет другое лицо), он не лишается ни самих правомочий, ни права собственности в целом. Чтобы раскрыть содержание права собственности, необходимо дать определение каждого из принадлежащих собственнику правомочий. Начнем с владения. 
     Правомочие владения - это юридически обеспеченная возможность хозяйственного господства собственника над вещью. Речь при этом идет о хозяйственном господстве над вещью, которое вовсе не требует, чтобы собственник находился с ней в непосредственном соприкосновении. Например, уезжая в длительную командировку, собственник продолжает оставаться владельцем находящихся в его квартире вещей. Владение вещью может быть законным и незаконным. Законным называется владение, которое опирается