Універсальна десяткова класифікація (УДК)

УНІВЕРСАЛЬНА ДЕСЯТКОВА КЛАСИФІКАЦІЯ (УДК)

Універсальна десяткова класифікація (УДК) – це міжнародна багатомовна класифікаційна система, що об'єднує всі галузі знань в єдиній універсальній структурі з загальною десятковою нотацією (англ. назва – UDC, Universal Decimal Classification). УДК розроблена Міжнародним бібліографічним інститутом у 1895-1905 рр. на основі «Десяткової класифікації» американського бібліотекаря Дьюї. Міжнародним еталоном УДК є англомовна база даних Master Reference File (MRF), яка налічує близько 70 000 класифікаційних рубрик. Оновлення УДК здійснюється щорічно, і це дає змогу підтримувати систему в актуальному стані та відображати всі зміни, події та явища, які відбуваються у світі. Близько 130 держав світу використовують УДК (30 з них застосовують її як основну класифікаційну систему). Таблиці перекладено близько 50 мовами. В Україні з 2000 року використовують таблиці УДК українською мовою.

УДК є інтелектуальною власністю міжнародної некомерційної організації «Консорціум УДК» (УДКК) (UDC Consortium, UDCC), що знаходиться у Нідерландах. Консорціум УДК здійснює роботу з ведення, вдосконалення і розповсюдження системи УДК. Ведення, актуалізацію і вдосконалення українського варіанта таблиць УДК здійснює відділ класифікаційних систем Книжкової палати України, яка має ексклюзивну ліцензію на випуск і розповсюдження видань УДК українською мовою. В Україні УДК є однією з найпоширеніших класифікаційних систем, її використовують, переважно, бібліотеки вищих навчальних закладів, наукові, науково-технічні, медичні, сільськогосподарські та інші галузеві бібліотеки, інформаційні центри, видавництва тощо.

Таблиці УДК призначені для  систематизації документів, пошуку інформації та організації фондів документів з  усіх галузей знань у бібліотеках, видавництвах, інформаційних центрах. Наявність коду УДК є обов'язковою вимогою. Вихідні відомості кожного видання повинні містити класифікаційний індекс УДК згідно з ДСТУ 4861:2007 «Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості».

Від 01 липня 2009 року набув чинності національний стандарт ДСТУ 6096:2009 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Універсальна десяткова класифікація. Структура, правила ведення та індексування», який установлює правила ведення таблиць УДК та їхнього використання для індексування документів. Стандарт призначений для служб ведення національних видань таблиць УДК, бібліотекарів, бібліографів, систематизаторів, фахівців інформаційних центрів, авторів, перекладачів, укладачів та інших осіб, що несуть відповідальність за видання, працівників видавництв і поліграфічних підприємств.

Побудова  та властивості УДК

СТРУКТУРА. Універсальна десяткова класифікація (УДК) є міжнародною системою класифікування документів. Вона відповідає найістотнійшим вимогам до класифікації (міжнародність, універсальність, мнемонічність) та надає можливість відображати новітні досягнення науки й техніки без будь-яких суттєвих змін в її структурі. УДК — ієрархічна комбінаційна класифікаційна система, яка мястить основну таблицю, допоміжні таблиці і алфавітно-предметний покажчик. Головна складова частина УДК — це основні таблиці. В основі структури УДК — принцип десяткових дробів, який базується на умовному розподілі кожного розділу або підрозділу в межах десяти цифр. Звідси й назва — десяткова. Кожен розділ поділяється на десять більш дрібних підрозділів за допомогою додавання цифри праворуч. Десятковий принцип структури дає змогу безмежно розширювати її за допомогою приєднання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи системи загалом та висвітити кожну, навіть найдрібнішу, сферу людської діяльності числовим десятковим кодом. Для позначення рубрик застосовують арабські цифри, зрозумілі в усіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою.

Таблиці УДК  розподілені на основні та допоміжні. Крім того, до УДК належать алфавітно-предметний покажчик, методичні вказівки до багатьох розділів, а також знаки, за допомогою яких здійснюється побудова індексу.

Розподіл таблиць  на основні та допоміжні базується  на особливостях понять, які у них відображені. Основна таблиця містить поняття з усіх галузей науки, техніки, мистецтва тощо. До допоміжних таблиць належать поняття, що повторюються, спільні для всіх чи багатьох розділів (загальні визначники), або ті, що застосовані лише в одному розділі (спеціальні визначники). Визначники використовують для подальшої деталізації індексу, відображаючи якісні характеристики документів або властивості предмета з певної точки зору, вони уточнюють, звужують ту чи іншу тему. Визначники приєднують до основного індексу за допомогою знаків (символів), характерних для конкретного визначника (крапка, дужки, дефіс, лапки тощо).

ОСНОВНА ТАБЛИЦЯ. За десятковою системою всю сукупність знань розділено на десять основних класів:

0. Загальний відділ;

1. Філософія. Психологія;

2. Релігія. Теологія (богослов’я);

3. Суспільні науки;

4. (вільний);

5. Математика. Природничі науки;

6. Прикладні науки. Медицина. Техніка;

7. Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт;

8. Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство;

9. Географія. Біографії. Історія.

Кожен з цих класів поділено на десять розділів, які, у свою чергу, поділяються на десять підрозділів. Для полегшення читання і для кращої наочності після кожного третього знака ставиться крапка. Крім ієрархії, в УДК використано метод фасетного аналізу.

Клас 0 Загальний клас групує матеріали з питань організації наукової роботи, науково-технічної інформації, писемності, інформаційних технологій, бібліографії й бібліотечної справи, журналістики тощо. Індекси цього класу використовуються для систематизації матеріалів загального характеру, що не належать до конкретної галузі.

У класі 1 Філософія. Психологія згруповано матеріал щодо історії філософії, сутності предмета, методів, категорій філософії, філософських систем і концепцій (ідеалізму, матеріалізму, соціалістичних учень, утопічного соціалізму, марксизму). Він компонує літературу з питань загальної психології, психології окремих видів діяльності, віку та статі, парапсихології, гіпнотизму, навіювання, психотехніки. Крім того, у класі 1 розміщено літературу з питань окультизму (алхімії, магії, астрології, гороскопів, спиритизму тощо), хоча частково ці поняття  також відображено у класі 2.

Клас 2 Релігія. Теологія (богослов'я) містить матеріали з питань теорії, філософії, природи релігії, релігійної практики окремих релігій та релігійних систем від доісторичних до сучасних.

Клас 3 Суспільні науки слугує для групування матеріалів щодо теорії та методології суспільних наук, статистики, демографії, соціології, політики, економіки, права, державного адміністративного управління, військової справи, соціальної допомоги та страхування, освіти та етнографії тощо.

Клас 5 Математика. Природничі науки відображає науки, об’єктом дослідження яких є природа, з метою подальшого практичного використання результатів цих досліджень. Клас 5 висвітлює питання теоретичного характеру, дослідження загальних законів фізики, хімії, біології тощо. Дослідження явищ природи може відбуватись у вигляді поставленого експерименту, але його здійснюють не у виробничих умовах, а в межах плану науково-дослідних робіт інститутів або інших наукових організацій.

Клас 5 тісно  пов’язаний з класом 6.

Клас 6 Прикладні науки. Медицина. Техніка відображає питання технології різних галузей промисловості, виробничі процеси, конструкцію обладнання, роботу транспорту і транспортних засобів, сільське господарство. У цьому класі згруповано матеріали щодо практичного використання загальних законів фізики, хімії, біології тощо з метою отримання необхідних для життя людини матеріалів і продуктів, використання природних багатств та інше.

Класи 7/9 об’єднують мистецтво та гуманітарні науки: філологію (мовознавство, література, літературознавство), географію, історію.

Розділи класу 7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт тісно пов’язані з іншими класами і розділами. Так, розділ 72 Архітектура — з розділами 624/628 та 69 Будівельна промисловість. У 72 групують матеріали з проектування споруд у поєднанні їхнього внутрішнього змісту та призначення з мистецтвом  зовнішнього оформлення. Техніка будівельних робіт, будівництво загалом до розділу 72 не належить.

Клас 8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство складений відповідно до Таблиці Іс Загальні визначники мови. Відсутні в класі 8 індекси створюють за допомогою визначників з Таблиці Іс із заміною знака рівності крапкою.

Клас 9 Географія. Біографії. Історія містить матеріали з питань археології, географічних та історичних наук тощо.

ДОПОМІЖНІ ТАБЛИЦІ. В УДК, крім основної, є допоміжні таблиці визначників, які використовують для подальшої деталізації індексу. Наявність визначників, які надають системі гнучкості та багатоаспектності, є головним надбанням УДК. Комбінуючи індекси основної таблиці з визначниками, можна отримати велику кількість складних індексів, що розширює діапазон класифікації загалом.

Визначники  поділяються на дві групи: загальні та спеціальні (аналітичні).

Загальні  визначники відображують загальнопоширені характеристики, тобто ті, що застосовуються в усіх або багатьох розділах таблиць.

Загальні визначники можна приєднувати до будь-якого  індексу основної таблиці УДК.

Існує дві групи  загальних визначників: незалежні  та залежні. У разі необхідності незалежні визначники, а саме визначники мови, форми, місця, народів та часу, можна використовувати як самостійні індекси, зокрема, якщо потрібно визначити тільки аспекти місця під час складання картотеки. Наприклад: (477)  Україна.

Залежні визначники завжди мають приєднуватись до індексу — це визначники -02 Властивості, -03 Матеріали, -04 Процеси та -05 Особи.

Загальні визначники мови містять класифікацію мов. Їх використовують також для позначення багатомовних документів і перекладів з різних мов. Їх розпізнавальний символ =… (знак рівності), наприклад: =161.2  Українська мова;

398=133.1  Фольклор французькою мовою;

53(035)=111=161.2  Англо-український довідник з фізики.

Загальні  визначники форми документів мають символ (0…). Їх застосовують для класифікування документів за формою і характером викладу: підручник, стаття, довідник, словник, звіт, патент тощо. Наприклад: 54(075.8)  Підручник з хімії для ВНЗ;

77(091)  Фотографія, історія питання;

331(094.4)  Кодекс законів про працю.

Загальні  визначники місця мають символ (1/9). Їх застосовують для відображення географічного або територіального аспекту, в якому розглядається тема. Вони дають змогу позначати місце і простір взагалі, фізико-географічні області та зони, ріки, моря, океани, країни й території сучасного та стародавнього світу тощо.

Загальні визначники місця приєднуються до індексу будь-якого  розділу, якщо необхідно відобразити  матеріал в зазначеному аспекті. Наприклад: 55(477)  Геологія України;

69(213.5)  Будівництво у тропіках;

913(100)  Регіональна географія світу.

Загальні  визначники рас, етнічних груп та народів створюють із загальних визначників мови, взятих у круглі дужки, та використовують для позначення національностей, народностей або етнічних груп. Наприклад:

=111 Англійська  мова (=111) Англійці;

=161.2 Українська мова (=161.2)  Українці;

=133.1 Французька мова 398(=133.1)  Фольклор французів.

Загальні  визначники часу мають символ "…". Їх застосовують для створення підрозділів за хронологічним принципом.

Тисячоліття позначається однією цифрою, століття — двома, десятиліття — трьома, рік — чотирма. Перше століття нашої ери позначено двома нулями "00", тому кожне цифрове позначення визначника є на одиницю меншим за цифрове позначення століття. Наприклад:

"16"  XVII століття;

61(52)"08"  Японська медицина у ІХ столітті.

Для позначення періоду часу вказуються роки початку  і кінця періоду через навскісну  риску. Наприклад:

"04/14"  період з V по ХV століття;

"1941/1945"  період з 1941 по 1945 рік.

Запозичені  нотації. Нотації не з УДК визначає засоби приєднання до індексу УДК запозичень з інших систем позначень за допомогою * (зірочка-астериск) та алфавітних підрозділів. Наприклад: 546.42.027*90  Стронцій 90 (атомне масове число ізотопу); 821.133.1Мольєр  Твори Мольєра.

Загальні визначники основних характеристик мають символ -0. Існує чотири види таких визначників:

-02  Властивості;

-03  Матеріали;

-04  Процеси;

-05  Особи та характеристики осіб.

Таблиця -02 Загальні визначники властивостей містить групи властивостей існування, відношення, простору, якості, походження, величин, розмірів, форми, руху, розвитку, послідовності тощо. Наприклад:

-027.2  Властивості функції;

-027.22  Прикладний;

51-027.22  Прикладна математика;

-022.5  Властивості розміру;

-022.51  Маленький;

81’24-022.51(076.3)  Малоформатні розмовники.

Визначники -03 Матеріали застосовують для позначення матеріалів або компонентів, з яких виготовлено предмети або вироби. Їх використовують в усіх розділах УДК, коли аспект матеріалу є другорядною ознакою щодо змісту предмета. Наприклад:

621.798.1  Тара;

621.798.1-033.5  Скляна тара;

621.798.1-036.5  Пластмасова тара.

Визначники -04 Процеси містять часто вживані загальні поняття, які поки що розміщені в усіх розділах класифікації у вигляді спеціальних визначників з дефісом та з крапкою нуль, наприклад:

Визначники -05 Особи містять характеристики осіб залежно від посади, роду діяльності, віку, статі тощо. Наприклад:

24-05  Буддисти;

616-083-055.1  Санітари-чоловіки.

Спеціальні визначники відображають локально розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовані в одному або кількох розділах основної таблиці.

Спеціальні  визначники розрізняють за їхніми символами:

-1/-9 — визначники з дефісом (крім -0 — Загальні визначники з дефісом);

.01/.09 — визначники з крапкою нуль;

’1/’9 — визначники з апострофом.

Для наочності  спеціальні визначники виокремлюють вертикальною рискою на полях таблиць.

Спеціальні  визначники найчастіше розробляються  і використовуються в основній таблиці та наводяться безпосередньо у розділі, в якому застосовуються. У допоміжних таблицях загальних визначників спеціальні визначники розробляються та застосовуються рідше, переважно їх використовують у визначниках форми та місця.

Спеціальні  визначники з дефісом та крапкою нуль виконують подвійну роль:

1) спеціальний  визначник у поєднанні з індексом  розділу, в якому його наведено, позначає загальне поняття певної  галузі знання, якщо це поняття  відсутнє серед основних індексів  розділу, наприклад:

62-66  Тверде паливо як джерело теплоти машин та установок;

66.022  Технологічні методи обробки.

2) той самий  визначник як переміщувана частина  індексу (у поєднанні з будь-яким   індексом певного розділу) виконує аналітичну функцію, уточнюючи конкретне поняття, яке позначено цим індексом, наприклад: 621.43-66  Двигуни внутрішнього згоряння на твердому паливі;

664.78.022  Технологічні методи обробки зернових.

ЗНАКИ УДК. УДК має великий набір знаків (символів). Їх основне призначення — фіксування відношень між поняттями, що відображені у документах, і утворення правильного пошукового образу, що забезпечує повноту і точність пошуку інформації.

Знак  приєднання + (плюс) означає наявність в документі двох і більше незалежних одна від одної тем або формальних особливостей. Його застосовують для об’єднання як основних індексів, так і визначників. Знак має властивість зворотності. Це означає, що індекси зі знаком "плюс" можна писати у будь-якому порядку. Знак приєднання потребує дублювання у каталозі. Наприклад:

622+669  Гірнича справа та металургія;

669+622  Металургія та гірнича справа;

669(44+460)  Металургія Франції та Іспанії.

Знак приєднання не можна замінювати ні знаком поширення, ні знаком відношення. Індекси, утворені знаком приєднання, називаються складеними.

Знак "плюс" застосовують в усіх розділах таблиць УДК.

Знак  поширення / (навскісна риска) призначений для скорочення нотації (умовних позначень) зі збереженням логічності поділу і для узагальнення ряду послідовних індексів, які не мають у таблиці загального (родового) індексу. Застосування знака поширення призводить до розширення значення індексу УДК. Завдяки цьому знаку відбувається злиття кількох окремих понять, розміщених одне за одним, у загальне. Наприклад:

011/016  Бібліографії

011  Універсальні і загальні бібліографії

012  Бібліографії творів окремих авторів і окремих творів невідомих авторів

014  Бібліографії праць за певними особливостями

015  Бібліографії за місцем видання

016  Галузеві бібліографії

017/019  Каталоги

Знак поширення  часто зустрічається в самій  таблиці, а також може застосовуватись на розсуд систематизатора. У разі самостійного використання знака необхідно переконатись в наявності такої умови: загальної побудови ряду індексів, які об’єднуються. Після індексу зі знаком / (навскісна риска) можна використовувати загальні та, за необхідності, спеціальні визначники, а також знаки  : (двокрапка) та  + (плюс) за загальними правилами.

Цей вид об’єднання індексів є незворотним. Індекс зі знаком поширення називається складним.

Знак  відношення : (двокрапка) об’єднує між собою індекси двох понять (предметів, тем), взаємопов’язаних за суттю; при цьому утворюється складений індекс зі значенням, яке не збігається зі значенням кожного з них окремо, — якісно новий індекс.

621.384.634:621.318.3  Сінхротрони — електромагніти (Електромагнітні сінхротрони)

635.965:632.38  Кімнатні рослини — вірусні хвороби (Вірусні хвороби кімнатних рослин)

678.01:536 Властивості високомолекулярних речовин — теплота (Теплові властивості високомолекулярних речовин)

821.111:27-23  Англійська література — Біблія (Вплив Біблії на англійську літературу)

"Двокрапка"  є потужним інструментом, проте  досить невизначеним, бо вказує, що відбувається зв’язок, але  не вказує ні на тип зв’язків, ні на їх послідовність.

Складені індекси  з двокрапкою можуть бути зворотні (інверсовані).

Методи утворення  складених індексів зі знаком відношення детально викладені у шостому  правилі індексування.

Знак  подвійного відношення :: (подвійна двокрапка) закріплює певний порядок двох і більше компонентів у складеному індексі, що робить його незворотним. Він має важливе значення для машинного пошуку, централізованої каталогізації. Наприклад:

575::576.3  Цитогенетика.

Квадратні дужки […] — знак, який використовують в складних та складених індексах усіх розділів УДК. За квадратні дужки виносять визначники, що є спільними для двох і більше індексів, а також виносять індекс, який повторюється. Наприклад:

[622+669](477)  Гірнича справа та металургія України;

[004.42:7.05]-051  Комп’ютерні програми — дизайн — особа (програміст-дизайнер).

Квадратні дужки  використовуються також для запобігання  непорозумінь у деяких комбінаціях  з двокрапкою. Наприклад:

27:24(540)  "Християнська релігія" щодо "Буддизму в Індії";

[27:24](540)  "Християнська релігія щодо буддизму" в Індії.

Коли в індексі є два й більше знаки відношення, і необхідно показати, що один з індексів стосується сукупності інших, теж використовують квадратні дужки. Наприклад:

004:[621.771.016.3:669.14]  Застосування ЕОМ при холодній прокатці сталі.

Якщо індекс зі знаком відношення або зі знаком приєднання не можна вмістити в один рядок, то необхідно перенести його на наступний, при цьому обов’язково повторювати знак + або :, який стоїть перед наступним індексом.

Апостроф  ’ розглянуто в характеристиці спеціальних визначників.

ПАРАЛЕЛЬНЕ ПІДРОЗДІЛЯННЯ. В УДК є ще один засіб деталізації — це підрозділяння за аналогією, тобто паралельне підрозділяння. У таблицях воно позначається «підрозділяти як». Застосування такого виду підрозділяння базується на формальному збігу основи двох і більше розділів. Паралельне підрозділяння подано як примітку до багатьох розділів основних і допоміжних таблиць.

Наприклад: 611.2 підрозділяти як 616.21/.26, тобто підрозділи 616 є вихідними індексами, закінчення яких можна приєднувати до потрібних індексів у розділі 611.

Різниця полягає  лише у тому, що індекси у лівому стовпчику означають поняття анатомії, а у правому — патології.

Досить часто  паралельне підрозділяння зустрічається  в індексах різної довжини. Наприклад:

Застосовують  ряд видів паралельного підрозділяння. Воно може бути представлене основними  індексами (611.81 підрозділяти як 616.831), індексами  зі спеціальними визначниками (675.025 підрозділяти як 675.055), загальними визначниками ("511" підрозділяти як "411"); допоміжні визначники можуть утворюватися від основних індексів (-036.4 підрозділяти як 678.4) або навпаки. Індекс може бути джерелом для паралельного підрозділяння одного з його власних підрозділів (659.28 підрозділяти як 659.2). Все це не має викликати ніякої плутанини, оскільки у кожному випадку, де дозволене паралельне підрозділяння, цей факт чітко визначений методичними вказівками з наведеними прикладами.

Підрозділяння за аналогією значно скорочує обсяг  таблиць та зумовлює використання в  УДК мнемоніки.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ. Методичні настанови, розміщені в усіх розділах основної таблиці, вказують на подальший розподіл за допомогою застосування різних засобів та заходів. Вказівки у допоміжних таблицях розкривають призначення кожного виду визначників і знаків та характеризують методи їх використання. Методичні вказівки можуть бути примітками, перехресними посиланнями, інструкціями або прикладами комбінування.

До методичних вказівок належать також посилання, розпізнавальний символ яких → (стрілка), що означає "див. також". Посилання  вказують на розділ або конкретний індекс, який можна використовувати  для індексування схожих за змістом  документів. У таблицях також використовують умовну позначку: [20..] рік виключення індексів з таблиць.

АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК. Алфавітно-предметний покажчик (АПП) — невід’ємна складова системи УДК. АПП забезпечує легкодоступний вхід в УДК, прискорює пошук і сприяє покращенню якості індексування завдяки тому, що у покажчику розірвано систематичні ієрархічні зв’язки, представлені у таблицях, і встановлено предметні, які забезпечують групування понять з усіх класів (розділів) таблиці.

АПП — це словник УДК, система допоміжних зв’язків, формальний перелік усіх понять або назв предметів з неістотними винятками, незалежно від ієрархії, без урахування важливості понять, відображених у таблицях (для уникнення суб’єктивізму їхнього відбору).

АПП виконує  три основні функції: предметно-комплексоутворювальну, предметно-адресну і предметно-контрольну. Дві перші важливі для систематизатора, а остання стає в нагоді під час укладання робочих таблиць класифікації.

У покажчику  зазвичай подають поняття з основних і допоміжних таблиць УДК, а також в обмеженій кількості — з прикладів комбінування. АПП також може містити методичні рішення для понять з відсутніми конкретними індексами.

Назви понять у  покажчику утворюють предметні рубрики, що за своєю структурою поділяються на прості, складні та гніздові.

Більшість термінів у покажчику, як правило, уточнюють  аспектами (підрубриками), що вказують на належність певного терміна до того чи іншого розділу УДК. Аспекти  наводять у дужках після терміна. Таку саму функцію виконують тематичні підрубрики (підзаголовки), наведені через кому після терміна.

1. Прості рубрики складаються з назви поняття без зазначення аспектів, оскільки їхня галузева належність не викликає сумнівів, наприклад: Антропологія  572; Фізична хімія  544.

2. Складні предметні рубрики утворено з двох елементів — заголовка рубрики (назви поняття) і підрубрики, що відображає аспект, видоутворювальні або будь-які уточнювальні ознаки, наприклад:

Знання (комп’ютер. наука)  004.853;

Контрасти, інтенсифікація (філософія)  130.123.1.

У покажчику  застосовують три види підрубрик: галузеві, тематичні та формальні.

Галузеві підрубрики (аспекти) відображають назву галузі і відокремлені від заголовка круглими дужками, наприклад: