Управления качеством. 2

При розгляді одночасно кількох  альтернативних проектів важливо враховувати відносини між ними.

Проекти називаються взаємно  незалежними, якщо прийняття або  відмова від одного з них не впливає на можливість або ефективність прийняття іншого.

Спільний ефект від  здійснення декількох незалежних проектів дорівнює сумі ефектів від здійснення кожного з них.

Взаємодоповнюючими називаються  проекти, які з якихось причин можуть бути прийняті або відкинуті  тільки одночасно.

При здійсненні лише деяких з таких проектів загальні поставлені цілі можуть бути не досягнуті.

Проекти називаються взаємовпливають, якщо при їх спільній реалізації виникають  позитивні або негативні ефекти, не виявляються при реалізації кожного з проектів окремо.

Кожен з проектів істотно  впливає на інший, і відмова від  одного з них робить неможливим або недоцільним здійснення іншого.

Проекти називаються альтернативними, якщо здійснення одного з них робить неможливим або недоцільним здійснення інших.

Найчастіше альтернативними  проектами є проекти, службовці  досягненню однієї і тієї ж мети, але з альтернативних проектів може бути реалізований тільки один.

Найскладніша в ряді проблем  інвестиційного аналізу - це ухвалення  рішення за вибором кращого з альтернативних проектів. У цій ситуації аналітик повинен:

1) вибрати кращий з  декількох проектів, спрямованих  на досягнення однієї і тієї  ж мети інвестора;

2) з декількох незалежних  проектів вибрати кращий, якщо  інвестиційного капіталу недостатньо  для реалізації всіх;

3) вибрати різні варіанти  одного проекту.

Вибір кращого варіанта інвестування з ряду альтернативних робиться по кроках:

1) проводиться перевірка  відповідності кожного варіанту  всім наявним обмеженням технічного, екологічного, соціального та іншого характеру;

2) проводиться аналіз  фінансової спроможності кожного  проекту. Проекти, що не відповідають  першим двом умовам, виключаються  з подальшого розгляду;

3) проводиться оцінка  абсолютної ефективності кожного  з проектів по системі міжнародних показників, таких як: термін окупності, бухгалтерська рентабельність інвестицій;

4) оцінюється порівняльна  ефективність проектів.

Методи оцінки ефективності проектів

Для оцінки ефективності проектів застосовують дві  групи методів — формальні  й неформальні.

Формальні методи передбачають використання математичного  апарату для розрахунку показників ефективності, неформальні — евристичних  підходів.

Ефективність  проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду  його учасників.

Виділяють такі показники ефективності інвестиційного проекту:

- показники  комерційної ефективності, які враховують  фінансові наслідки реалізації  проекту для його безпосередніх  учасників;

- показники  економічної ефективності, які враховують  народногосподарські вигоди й  витрати проекту, включаючи оцінку екологічних і соціальних наслідків,  і допускають грошовий вимір;

- показники  бюджетної ефективності які відображають  фінансові наслідки здійснення  проекту для державного й місцевого  бюджетів.

Для розрахунку цих показників можуть використовуватись  одні й ті самі формули, але значення вихідних показників для розрахунків  істотно різнитимуться. Залежно  від тривалості циклу проекту  оцінка показників ефективності може бути різною.

Показники комерційної  ефективності можна розраховувати  не тільки на весь цикл проекту, а й  на місяць, квартал, рік.

До найпростіших показників ефективності інвестицій відносять:

- капіталовіддача  (річні продажі, поділені на  капітальні витрати);

- оборотність  товарних запасів (річні продажі,  поділені на середньорічний обсяг  товарних запасів);

- трудовіддача (річні продажі, поділені на  середньорічну кількість зайнятих  робітників і службовців)

Однак ці показники  відносять до числа показників моментного статичного ряду і не враховують динамічних процесів у їх взаємозв'язку.

Для оцінки ефективності інвестицій доцільніше використовувати  показники, які дають змогу розрахувати  значення критеріїв ефективності інвестиційних  проектів, беручи до уваги комплексну оцінку вигід і витрат, зміну вартості грошей у часі й інші чинники.

До неформальних критеріїв оцінки й вибору інвестиційних  проектів відносяться:

- рейтинг  країни на основі оцінки інвестиційного  клімату; 

- рівень  здібностей управлінського персоналу  до реалізації проекту; 

- рівень  розвитку інфраструктури, що забезпечує  реалізацію проекту (транспорт,  зв'язок, готельний сервіс).

Критерії ефективності проектів

Використання  критеріїв ефективності інвестиційних  проектів допомагає аналітикові  прийняти, схвалити або змінити проект.

Вибір конкретного  критерію для висновку про ефективність проекту залежить від певних чинників, зокрема:

• наявної ринкової перспективи,
• існування обмежень на ресурси для фінансування проекту,
• коливань грошових потоків і можливості одержання прибутку.

Хоча деякі  критерії добре відомі й широко застосовуються, для аналітика вкрай важливо  бути ознайомленим з усім багатством вибору, щоб обрати комбінацію, яка  найбільше підходить для проекту.

Чиста теперішня вартість — Net Present Value (NPV) - це найвідоміший і найуживаніший критерій. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста наведена вартість, чиста наведена цінність, дисконтовані чисті вигоди.

NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від зроблених інвестицій).

NPV дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигід і поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу.

Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат і вигід і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Якщо NPV позитивна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо NPV менша нуля — проект не приймається. Розрахунок NPV робиться за такими формулами:

                                             (13)

або

                                       ,                                       (14)

де  — вигоди проекту в рік t,

C_t — витрати на проект у рік t,

і — ставка дисконту;

n — тривалість (строк життя) проекту.

Основна перевага NPV полягає в тому, що усі розрахунки проводяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів.

Окрім того, ефективність головного проекту  можна оцінити шляхом підсумування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива властивість, яка дає змогу використати NPV як основний критерій при аналізі інвестиційного проекту. Основна вада NPV полягає в тому, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на строк життя проекту. Часто роблять припущення про постійність ставки дисконту. Для аналізу залежності NPV від ставки дисконту використовують криву, яка має назву профіль NPV. Іноді її називають профілем проекту.

                                                                          Ставка дисконту 

     Рис. – 1.7 Залежність  величини чистої теперішньої  вартості від ставки дисконту 

Правила роботи з критерієм чистої теперішньої  вартості:

1. Проекти  приймаються тільки тоді, коли  NPV більша нуля.

2.3а наявності  бюджетних обмежень обирають  такий проект, який максимізує  NPV.

При виборі взаємовиключних проектів за умов відсутності  бюджетних обмежень обирають проект з максимальною NPV.

Однак, при  застосуванні NPV виникають такі труднощі:

1. Складно  визначити NPV у проектах, до яких входять дрібніші проекти.

2. При порівнянні  проектів різної тривалості за  NPV необхідне використання спеціальних процедур приведення строків до порівнюваного періоду.

Внутрішня норма рентабельності — Internal Rate of Return (IRR) або внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня норма прибутковості.

IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю.

IRR дорівнює максимальному відсотку за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Розрахунок  IRR проводять методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. Розрахунки проводять за формулою:

                                                                                                       (15)

На практиці  визначення  IRR проводиться за допомогою такої формули:

,                         (16)

де     А — величина ставки дисконту, при  якій NPV позитивна;

В — величина ставки дисконту, при якій NPV негативна;

а — величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А;

b — величина негативної NPV, при величині ставки дисконту В.

Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави — за нормативну ставку дисконту, і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.

Істотна різниця  NPV та IRR полягає в тому, що використання IRR завжди веде до використання одного й того самого проекту, натомість вибір за NPV залежить від вибраної ставки дисконту.

Вибір проектів за NPV правильний настільки, наскільки правильно обрано ставку дисконту.

При застосуванні IRR виникають такі труднощі:

• неможливо дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу.
• при аналізі проектів різного масштабу IRR не завжди узгоджують з NPV.

Застосування  IRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості й неоднакових часових проміжків.

Коефіцієнт вигід/витрат — Benefit/Cost Ratio (BCR) є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат.

Основна формула розрахунку має  такий вигляд:

                                                 ,                                                (17)

Критерій  відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати усі незалежні  проекти з коефіцієнтами BCR, більшими або рівними одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам'ятати, що коефіцієнт BCR має такі недоліки:

- може давати  неправильні ранжирування за  перевагою навіть незалежних  проектів;

- не годиться  для користування при виборі  взаємовиключних проектів;

- не показує фактичну величину  чистих вигід. 

BCR має кілька варіантів розрахунку.

1. При жорстких обмеженнях на капітал, на відміну від обмежень як по капіталу, так і по поточних витратах:

                                                    BCR - (В-O)/К,                                                (18)

де     О - поточні витрати;

К — капітальні витрати.

2. За наявності дефіцитних або унікальних ресурсів:

                                                   BCR - (B-C)/R,                                                   (19)

де R — вартість дефіцитних ресурсів.

Прикладом дефіцитних ресурсів може бути іноземна валюта. Головною потенційною проблемою при застосуванні цих різновидів критерію є подвійний  рахунок, якого слід уникати.

Критерій  BCR може бути використаний для демонстрації того, наскільки можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічно непривабливий.

Основна перевага критерію полягає в можливості швидкого з'ясування його значень для оцінки впливу на результати проекту рівнів ризиків і непевностей.

Індекс прибутковості — Profitability Index (PI) є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигід і поточних витрат) до величини інвестицій

                                                                                                (20)

РІ тісно  пов'язаний з NPV.

Якщо NPV позитивна, то й РІ > 1, і навпаки. Якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 — неефективний.

Модифікована  внутрішня норма рентабельності — Modification Internal Rate of Return (MIRR) проекту дорівнює ставці дисконту, при якій чиста вартість капітальних витрат дорівнює майбутній вартості вхідних грошових потоків, що реінвестують за ціною капіталу. Тобто MIRR передбачає, що позитивні грошові потоки проекту реінвестують за ціною капіталу, що дає краще уявлення про реальну доходність проекту.

Розрахунок  MIRR. здійснюють за формулою:

                                              ,                                   (21)

де X — значення МВСР, яке потрібно знайти.

До витрат відносять всі вихідні грошові  потоки, а до надходжень — вхідні. Ліва частина рівняння — поточна  вартість капітальних витрат, дисконтована на ціну капіталу, а чисельник правої частини — майбутня вартість вигід.

Строк окупності проекту — Payback Period (PBP) використовують переважно в промисловості. Він вказує кількість років, потрібно для відшкодування капітальних витрат проекту з чистих сумарних доходів проекту.

Критерій  прямо пов'язаний з відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший  період часу і не сприяє проектам, які  дають великі вигоди лише згодом. Він  не може слугувати за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після строку окупності не враховують.

Критерій  найменших витрат (НВ) використовують тоді, коли оцінка вигід проекту складна й ненадійна. При цьому порівнюють наведені витрати за різними варіантами проекту і вибирають той, який при найменших витратах забезпечує найкращі результати.

Критерій  прибутку в перший рік експлуатації дає змогу перевірити, чи забезпечують вигоди за перший рік експлуатації проекту "достатню" доходність. При цьому порівнюється чистий доход за перший рік експлуатації з капітальними витратами проекту, включаючи відсотковий доход у період робіт на будівництві (береться накопичена сума відсотків, а не наведені відсотки). Якщо відношення вигід до витрат менше ціни капіталу, то проект, можливо, є передчасним, а при більшому відношенні можна зробити висновок, що з проектом, очевидно, припізнилися. Використання цього критерію є першим наближенням до повномасштабної перевірки з метою визначити, чи передбачена максимізація NPV планом проекту.

Правила використання критеріїв 

Якщо існують  загальні бюджетні обмеження й вигоди і витрати змінюють знак не більше одного разу, то для ранжирування проектів використовують коефіцієнт вигоди/витрати  або внутрішню норму рентабельності. Якщо немає ні бюджетних обмежень, ані обмежень на доступність грошей, тоді при нестабільності знака потоку використовують тільки чисту теперішню  вартість, при стабільності — NPV та IRR. Для відбору взаємовиключних проектів застосовують NPV. При високому ступені непевності використовується строк окупності.

У разі труднощів  з вираженням вигід у грошовій формі розглядають або постійні витрати для більшості комплектуючих  продуктів, або найменші витрати  для менш складних продуктів. 

Аналіз альтернативних проектів.

Вельми повсякденного  є ситуація, коли менеджеру необхідно  зробити вибір з декількох  можливих для реалізації інвестиційних  проектів. Причини можуть бути різними, в тому числі і обмеженість  доступних фінансових ресурсів.

З усіх розглянутих критеріїв  найбільш прийнятними для прийняття  рішень інвестиційного характеру є  критерії NPV, IRR і PI.Несмотря на зазначену  взаємозв'язок між цими показниками, при оцінці альтернативних інвестиційних  проектів проблема вибору критерію все  ж залишається. Основна причина  криється в тому, що NPV - це абсолютний показник, а PI і IRR - відносні.

При ухваленні рішення  можна керуватися такими міркуваннями:

а) рекомендується вибирати варіант з великим NPV, оскільки цей  показник характеризує можливий приріст  економічного потенціалу підприємства (нарощування економічної могутності підприємства є однією з найбільш пріоритетних цільових установок);

б) можливо також зробити  розрахунок коефіцієнта IRR для пріростному  показників капітальних вкладень і  прибутків (останній рядок таблиці); при цьому якщо IRR> СС, то приростні  витрати виправдані і доцільно прийняти проект з великими капітальними вкладеннями.

Найбільш кращим критерієм  є критерій NPV. Основних аргументів на користь цього критерію два:

Він дає ймовірну оцінку приросту капіталу підприємства у разі прийняття проекту; Він має властивість  адитивності, що дозволяє складати значення показника NPV за різними проектами  і використовувати агреговану величину для оптимізації інвестиційного портфеля.

Що стосується показника IRR, то він має ряд серйозних  недоліків. Коротко охарактеризуємо  їх:

1. У порівняльному аналізі  альтернативних проектів критерій IRR можна використовувати достатньо  умовно.

2. Критерій IRR показує лише  максимальний рівень витрат, який  може бути асоційований з оцінюваним  проектом.

3. Одним із суттєвих  недоліків критерію IRR є те, що  на відміну від критерію NPV він  не має властивість адитивності,  тобто для двох інвестиційних  проектів А і Б, які можуть  бути здійснені одночасно: NPV (А  + Б) = NPV (А) + NPV (Б), але IRR (А + Б) не  дорівнює IRR (А) + IRR (Б).

"3C" Principle of Project Decision Analysis

The decision making process is a framework that helps project managers solve a variety of decision-making problems. There are no exact recipes for how decision analysis should be structured. The process can be tailored for different companies, types of projects, and the types of decisions that must be made.

Any decision analysis process is based on three main rules, which can be called 3C principle (see figure 1):

1. Consistency: It is important to standardize the decision analysis process for similar kinds of problems and opportunities to enable consistent decision making over time.

2. Comprehensiveness: Decision analysis processes should include a comprehensive assessment and analysis of the business situation. Missing or incomplete information can lead to incorrect decisions.

3. Continuity: The value of decision analysis will significantly diminish if it is done only in discrete situations during the course of a project. Decision analysis is a continuous process of making and refining decisions during a course of a project.

Figure 1. 3C principle of decision analysis

Steps of Decision Analysis Process

To illustrate the process (figure 2), let's analyze a hypothetical example. A software development project is in its final stage, a deadline is looming, and there is a chance the project will not be completed on time. Let's examine how a decision analysis process will help identify the best solution for the problem.

Figure 2. Steps of Decision Analysis Process

1. Decision Framing

Decision framing is based chiefly on subjective expert judgment. Experts provide their own beliefs in the form of their answers, which can be biased. There are many forms of biases: cultural, organizational, motivational, cognitive, and others. Motivational and cognitive biases are most common in project management.

1. Identifying Potential Problems and Opportunities

In some cases, it is difficult to identify the problems and opportunities. For example, what is causing the different projects within the organization to go consistently over budget in relation to the different specific corrective actions that were undertaken? In our software development example, the project will be delayed if certain actions are not taken.

2. Assessing Business Situation

Before attempting to make a decision, it is important to assess the business environment and define the constraints related to the problem. The assessment may also include an analysis of markets, competition, prices, or anything that can be related to the problem or opportunity. In our example, it is the availability of an additional resource.

3. Determining Success Criteria

In our software development example, it is the chance that project will be completed on time. Very often project managers have to make decisions based on multiple criteria, including project duration, cost, scope, and other parameters.

4. Identifying Uncertainties

Understanding of uncertainties is the key to the decision analysis process. In our example, there are uncertainties in task duration, start and finish times. Potentially, there could be many different types of uncertainties including uncertainties in cost, resource allocation, and others.

5. Generating Alternatives

First, let's identify what cannot be changed, or project constraints for making the particular decision analysis. In our software example it is the deadline. The project scope is a constraint as well. However, there is the possibility of bringing additional resources (software developers) to accelerate the development. As a result, we have three potential project scenarios:

1. "Do nothing". In this example, it means that additional project resources will not be added to the project team.

2. Bring a developer from another team within the organization.
3. Hire an external contractor.
2. Modeling the Situation

A mathematical model helps the analysis and estimation of future events. During the modeling stage, project managers rely on heuristics or rules of thumb to make estimations and create the model. Under many circumstances, heuristics lead to predictably faulty judgments or cognitive biases.

1. Creating Models for Each Project Alternative

Project managers constantly create mathematical models of projects, in most cases this is the project schedule. Sometimes, more elaborate models are required. For example, in the analysis of a complete product lifecycle, comprehensive models will include not only product development, but also marketing and sales efforts.

In our example, it is possible to create three simple slightly different project schedules associated with each scenario identified at the decision-framing stage: "do nothing", add a resource from another project team, and hire an external contractor.

2. Quantifying the Uncertainties

The uncertainties, identified through the decision framing process should be quantified. One of the ways to quantify uncertainties is defining ranges for parameters. For example, define low (optimistic), base (expected), and high (pessimistic) duration estimates for each task.

Another way to define uncertainties is to list all the potential events, which could affect the project schedule and quantify their probabilities and impact. In our software development example, there is a 50% chance that external consultant will not be familiar with subject area for the software project, which may delay the development by 20%.

3. Quantitative Analysis

The analysis should give project managers enough data to make an informed decision. Even with most advanced analytical tools and techniques, interpretation of the results of the analysis is the subject of multiple mental traps.

1. Determining what is Most Important

A model of a project may include a considerable number of variables: large numbers of tasks, resources, risks, and other parameters. For example, certain risks will cause failure of the project, while others risks will have no noteworthy affect on the project. To determine which project parameter is the most important, project managers can use sensitivity analysis.

In our software development example, the duration required for the training of the external contractor in one of the potential project scenarios can be very uncertain because the experience of the contractor in the particular subject area is unknown.

2. Quantifying Risks Associated with the Project

Uncertainties associated with input parameters were already quantified during modeling step. Now it is important to analyze how the combination of all these uncertainties could affect the project. A number of analytical techniques can be applied for this analysis.

In our example, quantitative analysis shows the following probability that project will be completed on time:

1. "Do nothing" - 32%
2. "Bring resource from another team" - 95%
3. "Hire external contractor" - 65%
3. Determining the Value of New Information

One of the useful decision analysis techniques is to assess a value of new information. For example, the goal is to select new development tools for the software project based on performance. Tests can be done to determine performance, but it could be costly and time consuming. Alternatively, it is possible to select the tools based on specifications, without specific tests. The analytical technique helps to establish the value of new information, which in this case would be the testing results, and to determine whether the money should be spent on the test.

4. Deciding on a Course of Action

In many situations, selection of alternatives is not so trivial. Sometimes, decisions are made using many criteria, which complicates the selection of the most efficient alternative. In our example, it is clear that according to our success criterion, we should select alternative (b) "Bring resource from another team".

4. Actual Project Performance Tracking

Now a decision has been made and a selected course of action is under way. However, in the middle of the project, an unforeseen event occurs that causes the selected plan to derail. For example, because of other commitments, the new software developer cannot move to the project. Luckily, there is a quantitative model of the selected project alternative and the project manager can update the model, perform a new analysis and make a decision. It is very important to constantly track project performance and analyze all potential pitfalls and opportunities.