Управління прибутком

 

ТЕМА 5. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

План

5.1. Зміст і завдання управління прибутком підприємства. Системний підхід до управління прибутком. Фактори, що впливають на формування прибутку. Інформаційна база управління прибутком.

5.2. Етапи формування прибутку підприємства. Управління прибутком від операційної діяльності. Управління формуванням прибутку від іншої операційної діяльності. Формування прибутку від фінансових операцій.

5.3. Управління операційними затратами. Показники беззбитковості і зони безпеки підприємства. Маржинальний доход, запас фінансової міцності, операційний важіль. Операційний аналіз. Взаємодія операційного та фінансового важелів.

5.4. Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві

5.5. Управління розподілом та використанням прибутку

 

5.1. Зміст і завдання управління прибутком

Прибуток - найбільш проста й одночасно складна категорія  ринкової економіки. Її простота визначається тим, що він є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в економіці. У той же час її складність визначається різноманіттям сутнісних сторін, які він відображає, а також різноманіттям облич, у яких він виступає.

Прибуток відображає:

• результат фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та нагороду за підприємницький ризик;
• ефективність управління операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання;
• є найбільш дешевим джерелом фінансування потреби підприємства в капіталі та займає основне місце в так званій ієрархії фінансування.

Прибуток є одним з основних об'єктів управління фінансового менеджменту, зважаючи на ту роль, яку він відіграє в діяльності підприємства (рис. 5.1.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.1. Роль прибутку в діяльності підприємства

Управління  прибутком являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу й використання на підприємстві. Система управління прибутком включає мету, завдання, функції, принципи та елементи механізму управління прибутком (рис. 5.2.).

Отже, управління прибутком представляє собою складну багаторівневу систему трансакцій, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, завдання, інструментарій їх досягнення.

Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем у єдине ціле й вплив процесів функціонування системи в цілому на окремі її ланки. Спрощена схема системного підходу до управління прибутком представлена на рис. 5.3.

 

 

Рис. 5.2. Склад системи управління прибутком

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фактори, які необхідно  враховувати при управлінні прибутку діляться на внутрішні та зовнішні (рис. 5.4.).

Зовнішні фактори, як правило, не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень. До них належать фактори, пов'язані із загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції.

Внутрішні фактори є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку за рахунок їх втілення в систему конкретних заходів і практичної реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.4. Фактори, що впливають на розмір прибутку

 

5.2. Етапи формування прибутку підприємства

Графічна інтерпретація процесу  формування прибутку, представлена на рис. 5.5, показує, що прибуток формується по видах діяльності: операційної, інвестиційної й фінансової.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Процес розрахунку чистого прибутку (збитку) може бути представлений такими кроками:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).
2. Розрахунок валового прибутку (збитку).
3. Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) - від операційної діяльності.
4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподатковування.
5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.
6. Визначення прибутку (збитку) звітного періоду.

Графічна інтерпретація  формування прибутку підприємства від реалізації продукції представлена на рис. 5.6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.3. Управління операційними витратами

Управління витратами полягає в контролі процесу формування та розподілу витрат підприємства в результаті фінансово-господарської діяльності.

Ефективність управління витратами передбачає реалізацію таких взаємозалежних фінансово-управлінських операцій:

• групування витрат підприємства відповідно до певної сукупності критеріїв;
• контроль за формуванням витрат і оптимізація їхньої абсолютної величини;
• виявлення відхилень від планових показників і ідентифікація причин таких відхилень, їхня нейтралізація або облік (шляхом коректування планових показників);
• виявлення та оцінка резервів зменшення витрат суб'єктами господарювання, визначення й обґрунтування механізмів їх мобілізації.

Класифікація витрат, тобто розподіл витрат по групах за певними ознаками, наведена на рис. 5.7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Показники беззбитковості та зони безпеки підприємства є основними при:

• розробці бізнес-плану;
• обґрунтуванні управлінських рішень;
• оцінці та прогнозуванні ефективності діяльності підприємства.

Під час планування прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції.

Точка  беззбитковості - обсяг продажів, необхідний для урівноваження сукупних доходів і сукупних витрат; може бути виражений у штуках або грошових одиницях.

Основні показники, необхідні для визначення точки беззбитковості:

1) Прибуток = Виручка від реалізації – Сумарні витрати;

2) Сумарні витрати = Постійні витрати + Змінні витрати;

3) Точка беззбитковості в грошових одиницях = Змінні витрати + Постійні витрати, при умові прибуток=0.

Аналіз беззбитковості - метод дослідження співвідношення між постійними витратами, змінними витратами, прибутком і обсягом продажів.

Аналіз беззбитковості ґрунтується на дослідженні взаємозв'язку, що одержав назву «взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації та прибутку» з метою визначення:

• обсягу продажів, що забезпечує покриття всіх витрат і одержання бажаного прибутку;
• величини прибутку при певному обсязі реалізації;
• впливу зміни величини витрат, обсягу й ціни реалізації на прибуток підприємства;
• оптимальної структури витрат.

Точку беззбитковості можна  знайти з допомогою:

• графічного методу;
• методу рівняння;
• маржинального методу.

Графік беззбитковості – графічне подання співвідношення між сукупними доходами й сукупними витратами для різних рівнів виробництва й продажів, що демонструє області одержання прибутку та збитків.

Графічна інтерпретація "точки беззбитковості" (або "поріг рентабельності") операційної діяльності підприємства в короткостроковому періоді, протягом якого не змінюються рівень цін на продукцію, рівень змінних витрат і сума постійних витрат, представлена на рис. 5.8.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При нульовому обсязі виробництва змінні витрати дорівнюють нулю, і тому сумарні витрати дорівнюють постійним витратам. У міру збільшення обсягу діяльності збільшуються сумарні витрати, що обумовлено винятково зростанням змінних витрат. Звідси логічно, що сумарні витрати при нульовій активності дорівнюють сумі постійних витрат.

В точці  беззбитковості (і ні в якій іншій точці):

Сумарний дохід = Сумарні витрати

тобто

Сумарний дохід = Постійні витрати + Сума змінних витрат

Розрахунок беззбиткового  обсягу продажів для одного виду продукції в натуральному вираженні можна представити в такий спосіб:

Точка беззбитковості   Постійні витрати

у натуральних   =              

одиницях          Ціна за одиницю – Змінні витрати на одиницю

 

або

 

Точка беззбитковості   Постійні витрати

у натуральних   =            

одиницях            Маржинальний дохід на одиницю

 

 

Критичний обсяг продажів у відсотках до максимального  обсягу, що приймається за 100%, визначається за формулою:

Критичний обсяг  реалізації = Постійні витрати / Маржинальний дохід * 100%

Розрахунок точки беззбитковості дозволяє порівнювати запланований або очікуваний обсяг діяльності із точкою беззбитковості, що дозволить сформувати судження відносно ризику. Обсяг діяльності, незначно перевищуючий рівень діяльності, необхідний для досягнення беззбитковості, указує на ризикованість починання, оскільки навіть невелике падіння рівня діяльності в порівнянні із запланованим може привести до збитків.

Маржинальним доходом (маржинальним прибутком, валовою маржею, внеском на покриття) називається нижня частина формули беззбитковості:

Маржинальний  дохід  = Дохід від продажів - Змінні витрати

Змінні витрати на одиницю, як правило, дорівнюють маржинальним витратам, тобто додатковим витратам на виробництво ще однієї одиниці продукції. Якщо виробництво ще однієї одиниці продукції викличе східчасте збільшення постійних витрат, маржинальні витрати є не просто змінними витратами, але й містять у собі приріст постійних витрат, або їх «східчасту зміну».

Прибуток досягає максимуму  в точці, де

Маржинальний дохід від продажів = Маржинальні витрати на виробництво,

 

тобто

Збільшення в сумарному    Збільшенню в сумарних

доході від продажів при = витратах у результаті продажу

продажу ще однієї одиниці  ще однієї одиниці

 

В точці  беззбитковості маржинальний дохід дорівнює постійним витратам:

Маржинальний дохід = Постійні витрати

Тmin - Ззмін = Зпост

або

Тmin - С х Тmin = Зпост,

де С - частка змінних витрат в ціні одиниці продукції.

Тmin = Зпост / (1- С).

Величина (1 - С) називається коефіцієнтом внеску на покриття та показує, яка частка в обсязі продажів може бути використана для покриття постійних витрат і формування прибутку.

Розрахунки беззбиткового  обсягу продажу, наведені вище, можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий обсяг продажу визначається за допомогою валової маржі.

Валова маржа  або маржинальний прибуток розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції й обсягами змінних витрат за формулою:

ВМ = РП - Ззм,

де ВМ - валова маржа, РП - реалізована продукція, Ззм - змінні затрати.

Послідовність розрахунків  можна представити в такий  спосіб:

1. Визначення коефіцієнта внеску на покриття або коефіцієнту маржинального доходу (відсотку валової маржі (маржинального доходу) в обсязі реалізованої продукції):

КМД = Маржинальний дохід / Обсяг продажів

Важливо підкреслити  необхідність використання цього показника  при аналізі, обумовлену тим, що він  відображає не тільки виробничий аспект (виробнича рентабельність), але  й ринковий (внесок на покриття).

2. Визначення порогу рентабельності, тобто такого обсягу реалізованої продукції, при якому всі витрати покриваються, збитків немає, але й немає й прибутку.

ПР = Зпост / КМД,

де ПР - поріг рентабельності, Зпост - постійні затрати.

3. Визначення запасу фінансової міцності – суми, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків:

ЗФМ = РП - ПР,

або у відсотках:

ЗФП = (РП - ПР) / РП * 100%,

Запас фінансової міцності у відсотках показує, на скільки  відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не одержуючи при цьому збитків.

Зв'язок операційного прибутку та маржинального прибутку можна проілюструвати за допомогою графіка (рис. 5.9).

 

 

 

 

 

 

 

 

В крапці Т₂ досягається окупність постійних витрат, і підприємство починає отримувати прибуток. В крапці Т₁ окупаються всі витрати й виникає зона прибутку. І в першому, і в другому випадках прибуток однаковий, оскільки

РП - Зпост - Ззм = ВМ - Зпост.

Границя безпеки – ступінь перевищення запланованого обсягу виробництва або продажів над точкою беззбитковості.

Зона безпеки показує наскільки відсотків фактична виручка вище або нижче критичної. Чим більша зона безпеки в підприємства, тим міцніші його фінансові позиції.

Розрахунок зони безпеки  на підставі вартісних показників провадиться в такий спосіб:

,

де В – виручка фактична (прогнозована);

В_кр – виручка критична, при якій фінансовий результат дорівнює нулю.

Коефіцієнт  запасу міцності - співвідношення запасу міцності й фактичного (або запланованого) обсягу реалізації.

Коефіцієнт запасу міцності = Запас міцності / Обсяг продажів

Коефіцієнт запасу міцності є мірою ризику нерентабельної роботи підприємства

 ← Коефіцієнт запасу міцності → +1

Чим більше значення коефіцієнта  запасу міцності, тим менше ймовірність  того, що підприємство одержить збиток у випадку зменшення обсягу реалізації.

Операційний аналіз. Важливою сферою операційного аналізу є оцінка впливу на операційний прибуток зміни одного з елементів операційного важеля (ціни, змінних або постійних витрат) шляхом розрахунку обсягу продажів. При цьому робиться допущення, що сума прибутку залишається незмінною, а змінюється обсяг реалізованої продукції, що повинен забезпечити цей незмінний прибуток. Послідовність операційного аналізу можна представити в такий спосіб:

1. Якщо змінюється  обсяг постійних витрат, то обсяг  реалізації, що забезпечує базовий результат (РП_б):

,

де  - відсоток валової маржі у виручці в базовому варіанті;

Ц - ціна одиниці виробу в базовому варіанті, грн. / од.

2. Розрахунок ефекту  зміни змінних витрат:

,

де  - новий відсоток валової маржі у виручці, %.

3. Розрахунок ефекту  зміни ціни:

,

де  – нова ціна одиниці виробу в базовому варіанті, грн. / од.

В результаті операційного аналізу за цією методикою можна розрахувати, на скільки підприємство повинне збільшити обсяги реалізації при зниженні ціни або підвищенні витрат на задану величину, щоб компенсувати втрату прибутку, або на скільки підприємство може знизити обсяги реалізації без втрат прибутку при підвищенні цін або зниженні витрат на задану величину.

Ця методика аналізу  дає можливість розподілити елементи рентабельності (ціна, витрати, обсяг продажів) за ступенем їхнього впливу на прибуток.

Приклад. Меблева фабрика "Модерн" виробляє 35 000 шт. виробів. Ціна реалізації - 2700 грн.; середні змінні витрати - 1890 грн./шт.; постійні витрати - 14 175 тис. грн.

Визначити:

1) зміну прибутку підприємства при підвищенні ціни на 10 %;

2) вплив 10-процентного скорочення змінних витрат на прибуток;

3) вплив 10-процентного скорочення постійних витрат на прибуток;

4) вплив 10-процентного збільшення  обсягу реалізації.

Рішення. Вихідні розрахункові дані:

Виручка від реалізації = 35 000 * 2700 = 94 500 000 грн. (100%)

Змінні витрати = 35 000 * 1890 = 66 150 000 грн. (70%)

Валова маржа = 94 500 – 66 150 = 28 350 тис. грн. (30 %)

Прибуток = 28 350 – 14 175 = 14 175 млн. грн. (15 %)

1. Зміна прибутку при  підвищенні ціни на 10 %

Нова ціна = 2700*1,1 = 2970 грн.

Нова виручка від реалізації = 35 000 * 2970 = 103 950 000 грн. (100 %)

Змінні витрати – 66 150 тис. грн. (63,7 %)

Нова валова маржа = 103 950 – 66 150 = 37 800 тис. грн. (36,3 % або 0,363)

Новий прибуток = 37 800 – 14 175 = 23 625 тис. грн. (22,7 %)

Визначимо, при якому обсязі реалізації можна одержати колишній результат (14 175 тис. грн.):

Таким чином, підвищення ціни на 10 % компенсує  скорочення обсягу реалізації на 16% або  збільшує прибуток на 67 %.

2. Вплив 10-% зниження  змінних витрат на прибуток

Виручка  від реалізації - 94 500 тис. грн. (100%)

Нові змінні витрати = 66 150 * 0,9 = 59 535  тис. грн. (63%)

Нова валова маржа = 94 500 - 59 535 = 34 965 тис. грн. (37 %)

Постійні витрати - 14 175 тис. грн. (15 %)

Новий прибуток = 34 965 - 14 175 = 20 790 (22 %).

Визначимо новий обсяг реалізації:

Отже, зниження змінних витрат на 10 % компенсує скорочення обсягу реалізації на 19% або збільшує прибуток на 47 %.

3. Вплив 10-% зниження постійних витрат на прибуток

Нові постійні витрати = 14 175 * 0,9 = 12757,5 тис. грн.

Новий прибуток = 28 350 – 12 757,5 = 15 592,5 тис. грн.

При первісному обсязі реалізації прибуток виріс на 10 % або 1 417,5 тис. грн.

Визначимо зниження обсягу реалізації, на яке тепер може піти підприємство. Для досягнення первісного прибутку 14,175 тис. грн. після зниження постійних витрат потрібна валова маржа на рівні 12 757,5 + 14 175 = 26 932,5 (тис. грн.)

Тоді новий  обсяг реалізації складе

4. Вплив зміни обсягу реалізації  на прибуток проаналізуємо за  допомогою ефекту операційного  важеля.

Сила дії операційного важеля = 28 350 / 14 175 = 2

При збільшенні обсягу реалізації на 10 % виручка від реалізації зросте також на 10 %, а прибуток на 10% * 2 = 20 %

Операційний і  фінансовий важелі. В економічному контексті поняття важеля, або левериджу означає використання витрат, величина яких залишається постійною, у прагненні підвищити рентабельність. Операційний важіль пояснюється наявністю постійних операційних витрат, пов'язаних з виробництвом товарів або послуг, тоді як фінансовий - наявністю постійних витрат на фінансування бізнесу (зокрема, відсотків по боргових зобов'язаннях). Обидва типи "важеля" впливають на рівень і мінливість прибутку фірми (після виплати податків) і, отже, на сумарний ризик і прибутковість.

Важіль  – використання постійних витрат у прагненні підвищити прибутковість бізнесу.

Операційний важіль (леверидж) – це співвідношення постійних і змінних витрат, яке забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток росту обсягу продажів.

Фінансовий  важіль  – використання фірмою коштів, витрати залучення яких (плата за використання) є постійними.

Існування операційного важеля означає те, що зміна одного з факторів (обсяг виробництва) викликає непропорційно більш сильну зміну іншого фактору (прибутку), як це проілюстровано на рис. 5.10. Внаслідок цього прибуток збільшується або зменшується непропорційно зміні обсягу діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І операційний, і фінансовий важелі можуть бути присутніми у будь-якому бізнесі, і результати впливу кожного з них на чистий прибуток будуть взаємно підсилювати один одного.

Якщо операційний леверидж відносно високий, як показано на рисунку, швидкість обертання колеса обсягу виробництва викликає збільшення обертання колеса прибутку. Збільшення обсягу виробництва викличе непропорційно високий підйом прибутку. Проте, те ж стосується й зменшення обсягу діяльності.

Для визначення ступеня  дії ефекту операційного левериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного левериджу (фактор операційного важеля) за формулою:

Фактор операційного важеля = Маржинальний дохід / Операційний прибуток

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації.

Ефект збільшення прибутку при певному рівні зміни обсягу продажів:

Відсоток збільшення обсягу продажів * Фактор операційного важеля =

= Відсоток  збільшення прибутку

Фінансовий  важіль (леверидж) полягає в потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягу й структури власного й позикового капіталу.

Кількісною мірою чутливості зміни величини прибутку на одну акцію підприємства до зміни операційного прибутку цього підприємства є сила фінансового "важеля". Сила фінансового "важеля" при певному рівні операційного прибутку - це процентна зміна величини прибутку на одну акцію понад процентну зміну операційного прибутку, що викликає цю зміну величини прибутку на одну акцію.

У формалізованому вигляді вплив фінансового важеля на фінансові результати підприємства можна представити в такий спосіб:

,

де  - темп зміни чистого прибутку;

- темп зміни операційного  прибутку;

СДФВ - сила дії фінансового важеля.

СДФВ = Операційний прибуток / (Операційний прибуток - Фінансові витрати)

Таким чином, сила дії фінансового важеля показує в скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.

Сферу дії операційного й фінансового важелів проілюстровано на рис. 5.11.

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли фінансовий "важіль" застосовується в поєднанні з операційним "важелем", отриманий "важіль" називається сукупним (або операційно-фінансовим) "важелем". Сукупний (або комбінований) "важіль"  – використання підприємством для збільшення прибутку як постійних операційних витрат, так і боргового фінансування.

Сила сукупного "важеля" дорівнює силі операційного "важеля" підприємства, помноженої на силу фінансового "важеля" цього підприємства при певному рівні випуску продукції (обсязі продажів):

Таким чином, операційно-фінансовий важіль показує, на скільки відсотків  змінюється чистий прибуток підприємства, що користується позиковим капіталом, при зміні виручки від реалізації на 1 %.

5.4. Розробка цінової політики і її оптимізація на підприємстві. Політика максимізації прибутку підприємства

Задача максимізації прибутку укладається в тому, щоб визначити стан динамічної рівноваги між попитом і пропозицією, а також визначити рівноважну ціну і відповідний обсяг продаж (рис. 5.12)

Рис. 5.12. Визначення ціни рівноваги

Для підприємства, яке  бажає досягти стійкого положення  на ринку, встановлення ціни має ключове  значення для успіху обраної стратегії. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно представляє собою головний фактор довгострокової рентабельності.

При розробці цінової  стратегії розглядаються цілі, пов’язані  як з прибутком, так і з обсягом  продаж і конкуренцією. Ціна визначає рентабельність всієї діяльності, не тільки визначаючи рівень прибутку, але і фіксуючи через обсяг продаж ті умови, за яких досягається окупність всіх витрат (точка беззбитковості).

Визначена ціна безпосередньо  формує рівень попиту і, отже, обсяг  продаж при еластичному попиті. Надмірно висока або низька ціна може підірвати успіх товару.

Цінова політика може виконувати наступні функції:

• масштаб цін використовується як індикатор для фінансового планування, зокрема при плануванні грошових потоків підприємства й ліквідності;
• сприяє формуванню стійкого контингенту клієнтів підприємства;
• сприяє формуванню конкурентної позиції підприємства на ринку його продукції (робіт, послуг);
• впливає на період інкасації дебіторської заборгованості.

 

5.5. Управління розподілом та використанням прибутку

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. Розподіл прибутку включає два етапи:

1 етап — це розподіл загального прибутку між державою та підприємством, в результаті якого кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання;