Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Управління витратами підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДВНЗ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

Контрольна робота з дисципліни:

«Управління витратами»

Варіант 2

Виконала: ст. гр. ЕПРз-10

Москальцова О.А.

Перевірила: Крапівницька С. М.

Залікова книжка: 000052

Донецьк 2013

Зміст .

1.Сутність витрат, видатків, собівартості. 3

2. Вплив управління запасами підприємства на витрати і

економічний результат його діяльності. 8

Задача3. 11

Задача4. 12

Задача5. 14

Література 16

1.Сутність витрат, видатків, собівартості.

У значній мірі фінансовий результат підприємства та можливості його подальшого розвитку залежать від такого об’єкта, як витрати. Вони є основним показником діяльності підприємства, який обмежує обсяг прибутку. Витрати визначають мінімальну ціну продукції, впливають на конкурентоспроможність підприємства [2, с.68].

Умови ринкової економіки вимагають дотримання оптимізації витрат (використання мінімальної їх кількості для випуску максимально якісної продукції) при здійсненні діяльності суб’єктами господарювання [3, с.30]. Основним способом оптимізації витрат є систематичне проведення їх аналізу на основі фактичних облікових даних, а також дослідження взаємозв’язку з фінансовими результатами.

Витрати характеризують у грошовому виразі об'єм ресурсів за певний період, що були використані на виробництво та збут продукції, і трансформуються у собівартість продукції, робіт, послуг.

Для витрат характерні такі особливості:

-Динамізм. Вони знаходяться у постійному русі, зміні; їх розгляд у статиці досить умовний і не відображає реального життя;

- Різноманіття, яке обумовлює велику кількість способів, прийомів та методів управління витратами;

-Важкість виміру, обліку та оцінки - абсолютно точних методів виміру та обліку затрат не існує;

- Важкість та суперечливість впливу на економічний результат. Наприклад, підвищити прибуток організації можливо за рахунок зниження поточних витрат на виробництво, яке забезпечується підвищенням капітальних вкла-день в техніку та технологію; високий прибуток при виробництві продукції може бути значно знижений витратами на її утилізацію и т.п.

Оскільки підприємства можуть здійснювати не тільки виробництво та збут продукції (робіт, послуг), але й ряд інших видів діяльності (підготовку кад-рів, науково-дослідницькі роботи, забезпечення соціальних потреб працюючих та ін.), то слід розрізняти такі поняття як «витрати підприємства» та «витрати на виробництво».

Під витратами виробництва розуміють витрати на заробітну плату, сиро-вину і матеріали, сюди ж входять амортизація засобів праці, тощо.

Тобто витрати виробництва - це видатки на виробництво, які повинні понести організатори підприємства з метою створення товарів і наступного отримання прибутку.

У вартості одиниці товару витрати виробництва складають одну із її час-тин. Витрати виробництва менше за вартість товару на величину прибутку.

Категорія “витрати обігу” пов'язана з процесом реалізації товарів. Додатко-вими витратами обігу є витрати на упаковку, сортування, транспортування і зберігання товарів. Цей вид витрат обігу наближається до витрат виробниц-тва і, входячи у собівартість товару, збільшує останню.

Додаткові витрати відшкодовуються після продажу товарів з отриманої суми виручки.

Чисті витрати обігу - витрати на торгівлю (заробітна плата продавців тощо), маркетинг, рекламу тощо. Чисті витрати не збільшують вартості товарів, а відшкодовуються після продажу з прибутку, створеного у процесі виробниц-тва товарів.

В економічній літературі і на практиці наряду з терміном «витрати» вико-риcтовуються і такі, як «видатки» та «вкладення». Ці поняття мають різний економічний зміст.

Витрати - грошова оцінка матеріальних та інших коштів, що витрачаються підприємством на виробництво та реалізацію продукції. Основне застосуван-ня витрат - розрахунок собівартості продукції.

Видатки промислового підприємства означають платежі, які повинні бути враховані в економічному аналізі діяльності промислового підприємства. Типовим прикладом видатків є податки. Видатки можуть покриватися з поточних рахунків (погашення кредиту).

На відміну від видатків, витрати відображаються у обліку підприємства на момент споживання їх у виробничому процесі. В кінцевому результаті усі видатки по звичайним видам діяльності повинні трансформуватися в витра-ти. Видатки, не віднесені до витрат по будь-яким причинам характеризують помилки обліку на виробництво та збут продукції.

Видатки за певний період роботи підприємства можуть перевищувати витрати, бури рівними витратам або бути менше витрат. Взаємозв'язок видатків та витрат представлений в таблиці 1.

Таблиця 1 Ситуації зі співвідношенням видатків та витрат

Видатки підприємства не є його витратами в даному періоді

Витрати підприємства не є його видатками в даному періоді

Витрати підприємства є його

видатками в даному періоді

1) Оплата сировини та матеріалів, що придбані в запас;

2) Виплата з/п персоналу за попередній або минулий періоди роботи;

3) Видатки майбутніх періодів (відбуваються в даному звітному періоді, але до витрат включаються в послідуючі звітні періоди для рівномірного включення до собівартості продукції, робіт, послуг)

1) Обробка раніше купленої сировини та матеріалів;

2) Нарахована з/п персоналу за роботу у минулому або майбутньому періодах;

3) Сума резерву майбутніх видатків та платежів в цілях рівномірного включення до собівартості продукції, робіт, послуг (наприклад, на оплату відпусток, виплату винагороди за вислугу років, ремонт основних засобів та предметів прокату та ін.)

1) Оплата сировини та матеріалів, що придбані та оброблені у звітному періоді;

2) Нарахована з/п персоналу, праця якого використана у звітному періоду;

3) Оплата за технічне обслуговування та ремонт обладнання та машин, виконаних у звітному періоді;

4) Оплата пакувальних матеріалів, комісійної винагороди торговому представнику у звітному періоді, за продаж продукції в цьому періоді.

Вкладення - це реальні або передбачені витрати фінансових ресурсів під-приємства. Вкладення у буквальному розумінні цього слова представляють собою сукупність переміщень фінансових засобів. Вкладення повинні компенсуватися виручкою від реалізації промислової продукції. Вони відносяться або до активів, якщо здатні принести прибуток в майбутньому, або до пасивів, якщо цього не відбудеться. Поняття видатків більш вузьке ніж поняття вкладень, оскільки воно характе-ризує лише конкретні виплати у певному періоді. Вкладення мають платіжну природу і відображаються в зовнішньому (фінансовому) обліку підприєм-ства. У вкладень відсутній прямий зв'язок з виготовленням продукції (ремонт об'єкту, не включеного до необхідного для виробничої діяльності майна підприємства, пожертвування).

Видатки, вкладення і витрати повинні обліковуватись окремо. Видатки враховуються у платіжному обороті, вкладення - при розрахунку прибутку, витрати - в калькуляції.

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат, факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Будь-які витрати орієнтовано на певний результат. Тільки це виправдовує їх доцільність. Стосовно виробничого підприємства це є загальний принцип діяльності, який покладено в основу визначення собівартості продукції. Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку її виробниц-тва, виготовлення і збут.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства (фірми). В ній відобра-жаються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, економічніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, успішніше вдосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовленої продукції.

Крім того, цей показник тісно пов'язаний з ціною продукції. Це проявляєть-ся в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, що входять до неї. Як відомо, витрати підприємства відшко-довуються за рахунок двох власних джерел: собівартості (валових витрат) та прибутку. Тому визначення складу витрат, що включаються у собівартість, передбачає їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівар-тість мають відшкодовуватись витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на такі цілі: -дослідження ринку і виявлення потреби в продукції; -підготовку і освоєння нової продукції; -виробництво (витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних виробничих фондів, оплату праці персоналу та ін.); -обслуговування виробничого процесу і управління ним; -збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати); -розвідку, використання і охорону природних ресурсів (плата за воду, геологорозвідувальні роботи, плата за деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); -набір і підготовку кадрів; -поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення технологій, організації виробництва і праці, підвищення якості продукції), крім капіталовкладень.

Докладний перелік валових витрат наведено в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств". На практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво й собівартістю продукції. Так, не включаються в собівартість продукції витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового виробництва. Водночас є такі витрати, які включаються в собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року та ін.

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються в собівартість продукції (послуг), може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має бути якомога повніше відображення в собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

На підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної і реалізованої продукції.

2. Вплив управління запасами підприємства на витрати і економічний результат його діяльності.

Об'єктивна необхідність утворення запасів пов'язана з характером процесів виробництва та відтворення. Основною причиною утворення запасів є розбіжність у просторі і в часі виробництва і споживання матеріальних ресурсів [5, с. 109].

Необхідність утворення запасів особливо важлива у зв'язку з безперервним поглибленням поділу праці. Підвищення продуктивності праці відбувається в наслідок розширення і поглиблення процесів спеціалізації, в результаті яких в процесі виготовлення кінцевого продукту бере участь все більше число підприємств. Необхідність переміщення між ними засобів виробництва призводить до утворення все більшої кількості запасів як за величиною, так і по номенклатурі.

Освіта запасів пов'язана також з необхідністю забезпечення непереривча-стості процесу виробництва на всіх його стадіях. У процесі виконання договорів поставки продукції і при її транспортуванні можуть відбуватися відхилення від запланованих термінів і розмірів партій поставки. У той же час харчування виробництва повинне здійснюватися регулярно. Тому від наявності та стану запасів у першу чергу залежить ритмічна робота підприємства.

Наявність запасів дозволяє безперебійно забезпечувати виконання встановленої виробничої програми. Відсутність на підприємстві матеріалів внаслідок вичерпання запасів порушує ритм роботи виробничого процесу, призводить до простоїв обладнання або навіть донеобхідність перебудови технологічного процесу.

Однією з причин створення запасів є також можливість коливання попиту (непередбачуване збільшення інтенсивності вихідного потоку). Попит на яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою часткою ймовірності.
Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, або вихідних матеріалівдля його виготовлення в разі роботи підприємства «на замовлення», не виключена ситуація, коли платоспроможний попит не буде задоволений, то єклієнт піде з грошима і без купівлі [3, с.185].

Знижки за покупку великої партії товарів також можуть стати причиною створення запасів.

У сучасних умовах господарювання в Україні однією з основних проблем фінансово-господарської діяльності підприємств є проблема зростання цін. Значне подорожчання матеріальних ресурсів, необхідних для виробничого процесу несприятливо позначається на функціонуванні підприємства, веде до перебоїв у постачанні аж до зупинки виробничого процесу. Таким чином, вкладення вільних коштів у виробничі запаси є одним з можливих способів уникнення падіння купівельної спроможності грошей [8, с. 45].

З іншого боку, підприємство, яке зуміло передбачати інфляційні процеси в економіці, створює запас з метою одержання прибутку за рахунок підви-щення ринкової ціни. У даному випадку мова йде про спекулятивний характер створення запасів [3, с. 186].

Процес оформлення кожного нового замовлення на поставку матеріалів ікомплектуючих супроводжується рядом витрат адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відряд-ження,міжміські переговори і т.п.). Зменшити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівносильно збільшенню обсягу замовленої партіїі, відповідно, підвищенню розміру запасу.

Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів призводять дотому, що підприємство створює запаси даної продукції щоб уникнути проблему постачанні в несприятливі періоди. В основному це стосується продукції сільського господарства.

Крім того, накопичення запасів часто є вимушеним заходомзниження ризику недопоставки (недоставки) сировини і матеріалів, необхіднихдля виробничого процесу підприємства. Відзначимо, що в зв'язку з цим підприємство, що орієнтується на одного основного постачальника, знаходиться вбільш важкому становищі, ніж підприємство, будує свою діяльність надоговорах з кількома постачальниками .

Однак політика накопичення матеріальних запасів веде до значного відтоку коштів підприємства з обігу. Залежність ефективності виробництва від рівня і структури запасів полягає в тому, що підприємство несе певні витрати на забезпечення збереження запасів.

У сучасних роботах з економіки підприємства та логістиці виділяють наступні основні види витрат, пов'язані зі створенням і утриманням запасів
[2, с. 158]:
- комерційні витрати - відсотки за кредит; страхування; податки на капітал, вкладений у запаси;
- витрати на зберігання - утримання складів (амортизація, опалення, освітлення, заробітна плата персоналу і т.д.) ; операції з переміщення запасів;
- витрати, пов'язані з ризиком втрат внаслідок: старіння, псування, продажу за зниженими цінами, уповільнення темпів споживання даного виду матеріальних ресурсів;
- втрати, пов'язані з втраченою вигодою від використання вкладених у виробничі залишки коштів у інші альтернативні напрямки: збільшення виробничої потужності; зниження собівартості продукції; капіталовкладення в інші підприємства.

При цьому довгострокове утримання запасів, часом навіть надмірної їх величини призводить до утворення на підприємствах так званих «Неліквідів» (запасів, які не можуть бути використані ні на самому підприємстві, ні реалізовані стороннім споживачам [12, с. 88].

Таким чином, при багатьох позитивних моментах створення запасів підприємство зазнає значних витрат на їх формування та утримання.

У зв'язку з цим необхідно з'ясувати чи існує можливість функціонування підприємства в умови відсутності запасів або при їх мінімальною величиною.

Управління запасами полягає у вирішенні двох основнихзавдань [13, с. 188]:

- визначення розміру необхідного запасу, тобто норми запасу;

- створення системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням у відповідності із встановленою нормою.

Нормою запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметів праці, яка повинна знаходитися у виробничих або торговельних підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукціїабо реалізації товарів [14, с. 66].

Міжнародна практика управління запасами свідчить, темп зростаннязапасів повинен трохи відставати від темпу зростання попиту. Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує можливістьприскорення оборотності оборотних коштів.

Таким чином, визначивши мінімальну кількість матеріальних ресурсів,яке повинно постійно перебувати на складі менеджерам підприємства необхідно перейти до розробки системи контролю за станом запасів.

Необхідність контролю за станом запасів обумовлена підвищенням витрат у разі виходу фактичного розміру запасу за рамки, передбачені нормами запасу.

Управління виробничими запасами являє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, яка полягає в оптимізації розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат щодо обслуговування обладнання та забезпечення ефективного контролю за його рухом.

3. Задача. Визначити розмір собівартості: виробничої , повної товарної і повної реалізованої продукції за наступними даними:

- витрати на оплату праці збутового персоналу –3,0 тис. грн.;

- витрати на оренду приміщення виробничого цеху –15,0 тис. грн.;

- витрати сировини та матеріалів –250,0 тис. грн.;

- витрати енергії, спожитої на технологічні цілі – 10,0 тис. грн.;

- витрати на відрядження директора підприємства –11,0 тис. грн.;

- витрати енергії, спожитої на загальногосподарські цілі – 13,1 тис. грн.;

- витрати на оплату праці основних виробничих робітників –116,0 тис. грн.;

- витрати на утримання адміністративного персоналу – 16,5 тис. грн.;

- витрати на утримання фірмового магазину підприємства – 13,5 тис. грн.;

- амортизація виробничого обладнання – 42,3 тис. грн.

Рішення.

Собівартість виробнича:

Спр=15+250+10+116+42,3=433,3 (тис. грн.)

Повна собівартість товарної продукції (Стп) визначається як алгебраїчна сума виробничої собівартості товарної продукції, адміністративних витрат та витрат на збут:

Стп = Спр + АР + РС= 433,3+(11+13,1+16,5)+(3+13,5)=490,4 (тис. грн.)

Собівартість реалізованої продукції визначається шляхом коригування повної собівартості товарної продукції на величину зміни собівартості залишків нереалізованої продукції: приріст віднімається, зменшення додається (залишки нереалізованої продукції на початок року (НРПн) додаються, на кінець року (НРПк) - віднімаються):

Срп = Стп ± ∆НРП = Стп + НРПн – НРПк

В приведеній задачі не вказані залишки на початок та кінець періоду. Якщо вони дорівнюють 0, то Срп= Стп=490,4 (тис. грн.)

4.Задача. Підприємство виробляє один вид продукції. Постійні витрати за рік склали 12,0 тис. грн. Ціна реалізації одиниці продукції 36,0 грн., перемінні – 18,0 грн. на одиницю продукції. Поточний обсяг реалізації склав 7500 шт.

Визначити:

1.Критичний обсяг діяльності.

2.Кількість продукції для одержання прибутку в розмірі 11,2 тис. грн.

3.Величину прибутку при зменшенні перемінних витрат на 17,0% і постійних витрат на 2,0 тис. грн. Поточний обсяг виробництва без змін.

4.Ціну, яку необхідно установити для одержання прибутку в розмірі 18,5 тис. грн. при поточному обсязі реалізації.

5.Додатковий обсяг продаж, що необхідний для покриття додаткових постійних витрат у розмірі 5,0 тис. грн.

Рішення.

Пост - постійні витрати за рік склали 12,0 тис. грн.

Ц - ціна реалізації одиниці продукції 36,0 грн.,

Зм - змінні 18,0 грн. на одиницю продукції.

РП - поточний обсяг реалізації склав 7500 шт.

Визначимо:

1.Критичний обсяг діяльності:

Кр = Пост / (Ц - Зм) = 12000 : (36 - 18) = 666 (шт.)

2. Кількість продукції для одержання прибутку в розмірі 11,2 тис. грн.

Кр +Пр = (Пост +Пр) / (Ц - Зм) =

= (12000 +11200) : (36 - 18) = 1288 (шт.)

3. Величину прибутку при зменшенні перемінних витрат на 17,0% і постійних витрат на 2,0 тис. грн. Поточний обсяг виробництва без змін.

Пр=36*7500-18*(100-17)/100*7500-(12000-2000)=270000-112050-10000=147950 (грн.)

Ц=(18*7500+12000+18500)/7500=22.07 (грн.)

5.Додатковий обсяг продаж, що необхідний для покриття додаткових постійних витрат у розмірі 5,0 тис. грн.

Кр = Пост /(Ц – Зм ) =

= (12000 + 5000) / (36 - 18) = 945 (шт.)

Додатковий обсяг продажів – 945 штук

5.Задача. Підприємство спеціалізується на виробництві номерів для автомобілів. Виробнича потужність 800,0 тис. комплектів у рік використовується на 85,0%. Для виробництва номерів необхідні планки. Ціна планки 5,0 грн. Витрати на оформлення однієї партії номерів – 360,0 грн. Витрати підприємства на збереження запасу планок складають 17%,0 вартості. Визначите оптимальну партію постачання планок на підприємстві. Визначте періодичність постачання планок у поточному році.

Рішення.

Найбільшу частку витрат більшості підприємств становлять витрати на створення матеріальних запасів. Однією з основних завдань підприємства стає адаптація системи управління запасами до змінної величиною матеріальної потреби, мінімізація витрат в умовах залежного попиту. В даний час для вирішення цього завдання часто використовується модель економічного розміру замовлення (Economic Order Quantity - EOQ):

де EOQ – економічний розмір замовлення, од.;

– операційні витрати на замовлення (підготовка заявки, ведення переговорів, контроль виконання поставки, здійснення розрахунків, оформлення можливих претензій контрагенту), грн;

– закупівельна ціна одиниці товару, грн;

S – потреба в запасі протягом бюджетного періоду (року, кварталу), од.;

U – частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.

Дана модель передбачає ряд припущень:
- Операційні витрати на одне замовлення не залежать від розміру замовлення;
- Вартість зберігання одиниці запасу - величина постійна;
- Ціна матеріалу не залежить від розміру замовлення.

Отже оптимальна партія постачання планок на підприємстві становитиме:

(од.)

Визначимо періодичність постачання планок у поточному році. Оформлення нового замовлення керівник відділу закупівель повинен здійснювати кожен раз після закінчення періоду, що дорівнює:

в місяцях:

T= 12*24000/680000=0.43 (міс.)

в днях:

Оскільки в році 260 робочих днів, інтервал часу між замовленнями складе:

T=260*24000/680000=9.18 (днів)

Література

1. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2000. – 360 с.

2. Гришко Н. Місце процесу управління витратами в діяльності промислового підприємства / Н. Гришко // Економіст. – 2006. – №11.- 269с.

3. Мачулка О. Облік та аналіз витрат: управлінський аспект / О. Мачулка // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – №10. – С.300с.

4. Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник. / За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. — 405 с.

5. Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навчальний посібник. –К: КНЕУ, 2001. – 228 с.

6. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. – К: Видавничий дім «Скарби», 2001. – 336 с.

7. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. (Під ред. проф. Н.М. Ушакової) - К.: „Хрещатик", 1999. - 800 с.

8. Економіка виробничого підприємства: Навч.посібник /За ред.. Й.М.Петровича. - К., 2001. - 405 с.

9.Економіка підприємства: Підручник /За ред.С.Ф.Покропивного. - К., 2001. - 528 с.

10. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб.– 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2008. – 662 с.

11. Ковалев В.В. Управление финансами. – М.: Пресса, 2008.

12. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник . – К.: МАУП, 1998. – 156 с

13. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. -К.: Лібра, 2008.

14. Фінанси підприємств: Підручник /За ред. А.М.Поддерєрьогіна. - К., 2000. - 460 с.

15.Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М. та ін.. - К., 2002. - 384 с.

16. Серебренников Г.Г. Управление затратами на предприятии: Учебное пособие. - Тамбов: Издательство ТГТУ, 2007.