Які тарифи і по відношенню до яких товарів найбільш інтенсивно використовуються в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу  «Міжнародна економіка(частина 2)»

на тему:

«Які  тарифи і по відношенню до яких товарів

найбільш  інтенсивно використовуються в Україні»

Варіант № 117 
 

 Виконав:

                                                                                                  ст. гр. СЕ-31 Джиджора А.І.

                                                                                                  Керівник:

                                                                                                  ас.каф. ММП Ванькович Л.Я.

ЛЬВІВ 2010

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………....3

Розділ  І.  МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ТА ЙОГО РОЛЬ В ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ………………………………..5

Розділ  ІІ.  МИТНО-ТАРИФНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ. РІВЕНЬ МИТНО-ТАРИФНОГО ЗАХИСТУ………………………………………………………………...9

Розділ  ІІІ.  ТАРИФНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ  НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ…………14

Розділ IV. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МИТНО-ТАРИФНОГО  РЕГУЛЮВАННЯ..17

Висновок…………………………………………………………………………………..22

Список  використаної літератури………………………………………………………..24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Процес  ефективного функціонування будь-якої економічної системи залежить від  багатьох чинників, але основними  є вибір оптимальної моделі господарювання, визначення головних рушійних сил у  даному напрямі, відпрацювання механізму  реалізації даного вибору. Усі ці питання  вирішуються під час формування економічної політики держави.

         Однією з основних складових  економічної політики є зовнішньоекономічна  політика — комплекс заходів, який спрямовується на досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і на захист національного ринку від конкуренції іноземних товарів.

    Використання  тих чи інших інструментів зовнішньоекономічної політики має передбачати аналіз механізму їх реалізації та наслідків  їх дії як для світового співтовариства в цілому, так і для економіки  конкретної країни зокрема. При цьому  дана проблема має кілька аспектів.

    По-перше, усі інструменти зовнішньоекономічної політики мають свої власні механізми  дії.

    По-друге, реалізація того чи іншого інструменту  зовнішньоекономічної політики супроводжується  як певними здобутками, так і певними  втратами. У кожному конкретному  випадку той чи інший інструмент впливу на експортні чи імпортні потоки приносить одним зовнішньоекономічним суб'єктам реальний виграш, економічне становище інших погіршується.

    По-третє. економічні наслідки використання інструментів зовнішньоекономічної політики доцільно розглядати в двох основних вимірах:

    • безпосередні зміни, які відбуваються на ринку того товару, який е об'єктом  державного регулювання;

    • опосередковані зміни (вторинні ефекти) ринку інших товарів.

         Процеси, які відбуваються в  Україні за умов трансформації  економічної системи, вимагають  розробки такого механізму державного  регулювання зовнішньоекономічної  діяльності, який би враховував  особливості перехідного етапу.  Тому для країни з перехідною  економікою дуже актуальним є  використання захисного інструментарію  національного виробництва, національного  ринку.

         Найбільш дієздатною системою  реалізації і захисної, і наступальної  функцій держави є митна політика.

    Становлення митної системи як чинника розвитку держави залежить від взаємодії  як об'єктивних, так і суб'єктивних причин. Оскільки організація митної системи — це складова політики держави і частина економічної  системи, то її реформування відбувається відповідно до еволюції економіки в  цілому. Зі зміною типів і форм державності  змінювалась і митна політика, що відповідно, відбивалось на ролі митних органів у системі регулювання  державою економічних процесів.

    Процес  створення митно-тарифної системи  України відбувався впродовж великого історичного періоду формування державності. На певних історичних етапах, коли територія країни була підпорядкована іншим державам, даний процес розвивався у рамках державних політик країн  васалів. З часу проголошення незалежності Україна самостійно створює власну митну систему та провадить власну митну політику.

    В Україні вперше поняття "митна  політика" було впроваджено відповідно до ст. 13 Закону України "Про зовнішньоекономічну  діяльність". У подальшому дана категорія  отримала розвиток у ст. 2 Митного  кодексу України № 1970-ХІІ від 12.12.91, де наголошено, що Україна самостійно визначає митну політику. 
 
 
 
 
 

     Розділ І.  МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

    Митно-тарифне  регулювання належить до економічно-фінансового  блоку митної справи. Правові основи регулювання визначено Законом  України «Про Єдиний митний тариф», прийнятим Верховною Радою України 5 лютого 1992 р., та підзаконними актами, що розробив Кабінет Міністрів України  і які в цілому складають механізм застосування Закону, а саме:

• Декрет Кабінету Міністрів України від 11 березня 1993 р. «Про Єдиний митний тариф»;
• Наказ Держмиткому України від 31 травня 1993 р. № 132, яким затверджено Інструкцію про застосування декретів Кабміну «Про Єдиний митний тариф» та «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну».

    Перш  ніж розглянути Закон України  «Про Єдиний митний тариф», доцільно зупинитися на визначенні термінів та понять.

    Тариф — слово арабського походження, означає «перелік», або «реєстр».    Митно-тарифна система як частина державного механізму регулювання відповідних відносин об'єднує багато елементів. Кожний окремо можна розглядати як адміністративний захід регулювання зовнішньоекономічної діяльності і віднести до загальної групи так званих нетарифних заходів. Наприклад: порядок визначення митної вартості конкретного товару; правила, що визначають країну походження конкретного товару, і т. д.

    З часом ряд таких заходів, що діють  деякий час без суттєвих змін, об'єднують  у митно-тарифні заходи. Митно-тарифні  заходи — сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які  здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо митні заходи більше відносяться до адміністративних, то відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» основним інструментарієм з формування і реалізації торгової політики та державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є тарифні заходи.

    Як  підкреслюють теоретики митної справи, на митному тарифі рельєфно віддзеркалюється той напрямок, якого дотримується Уряд у своєму ставленні до зовнішньої торгівлі та тісно з нею пов'язаним внутрішнім виробництвом. Тому коли йдеться  про митно-тарифні заходи як методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, то треба підкреслити: митно-тарифні  заходи як елемент податкової системи, з допомогою яких держава отримує  можливість активно впливати на економічне життя країни, належать до економічних, а не правових способів регулювання  зовнішньоекономічної діяльності.

    Економічний характер митно-тарифних заходів визначається перш за все покладеним в основу їх застосування способу впливу на зовнішньоторговельний оборот шляхом безпосереднього впливу на ціни товарів, що перебувають в обороті.

    Створюючи ціновий бар'єр на шляху руху товарів  до користувачів шляхом застосування до товарів при їх переміщенні  через митний кордон встановлених ставок митних платежів та податків, митно-тарифні  заходи тим самим піднімають рівень цін, впливають на конкурентоспроможність товару, що, в свою чергу, позначається і на рівні нагромадження капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в  окремих галузях виробництва.

    Таким чином, прямий зв'язок між митно-тарифними  заходами, які застосовуються до товарів, що ввозяться (вивозяться), та процесом ціноутворення надає митно-тарифним заходам економічного змісту.

    У процесі застосування митно-тарифних заходів та дії митно-тарифного  механізму в цілому вирішуються  такі завдання:

• регулятивні;
• торгово-політичні;
• фіскальні.

    Ефективність  застосування митно-тарифного механізму  або окремих митно-тарифних заходів  залежить від існуючого в державі  нормативного порядку та правил митно-тарифного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

    Правове регулювання митно-тарифного механізму  забезпечує Закон України «Про Єдиний митний тариф» та визначає:

• цілі та сферу застосування митно-тарифних заходів;
• основні поняття, що застосовуються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання торговельно-економічних відносин України;
• загальні принципи і правила застосування митно-тарифних заходів;
• порядок формування Єдиного митного тарифу;
• права й обов'язки Митно-тарифної ради;
• перелік і механізм нарахування мита (до кожного товару, що переміщується через митний кордон України) та процедуру застосування особливих видів мита.

    Відповідно  до Закону «Про Єдиний митний тариф» регламентування  конкретних питань, пов'язаних з практичним застосуванням цих заходів, передано до компетенції Уряду.

    Головна мета митних тарифів — захист національного  ринку, їх використання має сім основних економічних наслідків, або ефектів, які потрібно враховувати при  виробленні та реалізації зовнішньоекономічної політики.

    Виробничий  ефект. Очевидно, що за інших рівних умов виробництво товару, який знаходиться  під захистом митних тарифів, зростає, оскільки аналогічні імпортні товари дорожчі і не можуть задовольнити існуючий попит.

    Споживчий ефект. За інших рівних умов споживання товару, який обкладається митом, знижується. У реальному житті важко назвати  раціональні міркування, які змусили  б державу знижувати споживання того чи іншого товару за допомогою  митних тарифів, хоча інколи дії окремих країн начебто і переслідують таку мету. Наприклад, у країнах — виробниках вин податок на міцні алкогольні напої може бути більшим, ніж на вина. Однак у цьому випадку швидше йдеться про стимулювання виробництва вина.

    Бюджетний ефект. Митні тарифи є джерелом бюджетних  надходжень, значення яких надзвичайно  велике, особливо для країн, що розвиваються. У промислово розвинутих країнах  бюджетні міркування не відіграють значної  ролі при встановленні імпортних  податків. Треба також зазначити, що можливості використання митних тарифів  з метою поновлення бюджету мають  певні обмеження: чим вищий тариф, тим менший обсяг імпорту і  відповідно бюджетні надходження.

    Ефект перерозподілу прибутків. Він полягає  у тому, що національні виробники  в умовах відсутності або обмеженого характеру конкуренції з боку іноземних фірм можуть підвищувати  ціни на свій товар і отримувати вищі прибутки у формі ренти.

    Конкурентний  ефект. Цей наслідок застосування тарифів  має надзвичайно велике значення для невеликих країн, внутрішній ринок яких може забезпечити ефективну  діяльність лише обмеженої кількості  національних виробництв. Разом з  тим вилучення з економічного обороту іноземних фірм може призвести  до втрати національними виробниками  стимулів до підвищення ефективності виробництва та зниження цін.

    Вплив на платіжний баланс. Митні тарифи, як уже зазначалося, призводять до скорочення споживання імпортних товарів. Це означає, що зменшуються витрати за кордоном, а більша частина прибутків реалізується вдома. Такий процес за інших рівних умов сприяє поліпшенню платіжного балансу.

    Вплив на умови торгівлі. Застосування митних тарифів змушує іноземні фірми знижувати  ціну товарів, які ввозяться до даної  країни. А це, у свою чергу, веде до зміни співвідношення між експортними  та імпортними цінами.

    Митні тарифи — історично перший інструмент зовнішньоекономічної політики. Вони застосовуються з початку XVIII ст. і  до нинішнього часу, є основою регулювання  торговельних зв'язків.

     Розділ ІІ.  МИТНО-ТАРИФНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ. РІВЕНЬ                   МИТНО-ТАРИФНОГО ЗАХИСТУ 

    В останні роки Урядом України проводиться  активна робота щодо інтегрування України  до світових торговельно-економічних  структур. Вступ України до СОТ  та інтеграція до Європейського співтовариства створила українському товаровиробнику  більш сприятливі умови для проникнення  на ринки інших країн. Необхідно  зазначити, що на зовнішню торгівлю впливають  багато чинників. Це кон’юнктура на внутрішньому та зовнішніх ринках, купівельна спроможність населення, економічний  стан суб'єктів господарювання, коливання  валютних курсів, політика у сфері  захисту внутрішнього ринку тощо. У 2003-2005 роках Урядом України проводилася політика різкого підвищення ставок ввізного мита. У 2005-2006 роках у зв'язку з активізацією співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, Уряд почав проводити політику лібералізації зовнішньої торгівлі, яка в першу чергу характеризувалася поступовим зниженням ставок ввізного мита. Спостерігалася наступна динаміка середньоарифметичного тарифу та обсягів імпорту по групам товарів.

• Сільгосппродукція (групи 1-24 УКТЗЕД) - у 2004 році різке підвищення середньоарифметичного тарифу до 23,6% призвело до падіння обсягів імпорту. Зниження середнього тарифу у 2005 році до 19,5% призвело до невеликого підвищення обсягів імпорту. Подальше незначне зменшення середнього тарифу до 19,2% (2006 рік) призвело до падіння імпорту у 2006році. Однак, значною мірою це було пов'язано із фінансовою кризою 2005 року. В подальшому, у 2006-2007 роках відмічається тенденція поступового зростання імпорту. Тобто чіткої залежності рівня середньоарифметичного тарифу та обсягів імпорту, починаючи з 2005 року, не відслідковується.
• Мило та миючі засоби (група 34 УКТЗЕД) - з 2004 року по 2008 рік середньоарифметичне значення тарифу було знижено з 11,4% до 7,33%, а у 2008 році він зріс до 11,85%. Обсяги імпорту цих товарів повільно зростали до 2006 року, але у 2008 році, не дивлячись на стабільні ставки мита, відбулося доволі різке падіння обсягів імпорту (до рівня 1997 року). Починаючи з 2007 року відбувається збільшення імпорту цієї продукції, в тому числі, на 25% у 2008 році (незважаючи на зростання ввізного мита). Тобто рівень ставок мита не є визначальним фактором щодо обсягів імпорту цих товарів.
• Текстильна продукція (групи 50-63 УКТЗЕД) - з 2007 року по 2008 рік середньоарифметичний тариф було підвищено з 11,3% до 18,9%, при цьому одночасно зростали обсяги імпорту цих товарів. З 2004 року по 2008 рік на виконання Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС відбулося зниження середньоарифметичного тарифу з 18,9% до 5,52%, при цьому за 2009 рік обсяги імпорту впали і досягли рівня трохи нижче 1996 року. За 2004 – 2008 роки обсяги імпорту різко зросли, але треба відзначити, що в цьому випадку зростання імпорту відбулося, в основному, за рахунок сировинних товарних позицій (нитки, волокна, тканини та інше), що дозволило українському виробнику нарощувати обсяги випуску готової товарної продукції і відповідно нарощувати обсяги експорту готової продукції, при цьому обсяги імпорту готової продукції практично не зростали. Розпочата у 2008 році політика лібералізації торгівлі текстильною продукцією призвела збалансування показників експорту та імпорту цих товарів, що значною мірою пов'язано із зростанням експорту української готової текстильної продукції.
• Взуття (група 64 УКТЗЕД) - у 2004 - 2008 роках середньоарифметичний тариф не змінювався і залишався на рівні 22,5%, водночас відбувалося плавне падіння обсягів імпорту цих товарів. У 2006 році середньоарифметичний тариф знизився до 20%, однак обсяги імпорту товарів цієї групи продовжували знижуватися до 2007 року. У 2008 році відбулося збільшення імпорту на 25% порівняно з 2007 роком.
• Холодильне устаткування, в тому числі і побутове (товарна позиція 8418 УКТЗЕД) на кінець 2004 року середньоарифметичний тариф було різко підвищено з 5% до 19% при цьому протягом 2005 року відбувалося зростання імпорту цих товарів. На кінець 2006 року обсяги імпорту знизилися на незначну величину і протягом 2007 року продовжували знижуватися. Однак, не дивлячись на те, що на кінець 2008 року середньоарифметичний тариф знову було підвищено до рівня 21%, протягом 2006 – 2009 років відбувалося зростання імпорту цієї техніки. У 2004 році рівень ввізного мита було знижено до 9%, а обсяги імпорту зросли на 54%.
• Меблі та іграшки (товарні групи 94-95 УКТЗЕД) - на кінець 2006 року середньоарифметичний тариф було підвищено з 11,1% до 11,8%, при цьому відбувалося зростання обсягів імпорту. На кінець 2007 року середньоарифметичний тариф було підвищено до рівня 22,6% і протягом цього періоду відбувалося зниження обсягів імпорту цих товарів. У 2008 та 2009 роках середньоарифметичний тариф було знижено відповідно до рівня 18,6% та 17,83%, а імпорт у 2007 році зріс на 22%) порівняно з 2008 роком. Що стосується загальних змін середньоарифметичного тарифу по усіх товарах та загальних обсягів імпорту, можна відмітити, що у 2007 - 2008 роках відбувалося підвищення ставок мита і в той же час, у 2007 році відбувалося зростання обсягів імпорту товарів. У 2008 - 2009 роках відбувалося значне падіння обсягів імпорту товарів, не дивлячись на те, що у 2009 році середньоарифметичний тариф було знижено до рівня 9,82%. У 2003 році, незважаючи на зростання середнього значення тарифу до рівня 10,68%, відбулося зростання обсягів імпорту до 15,78 млрд.дол. США. У 2007 році середній тариф зменшився до 10,5%, а обсяги імпорту збільшилися до майже 17 млрд. дол. США, але це значною мірою можна пов'язати із загальним економічним ростом.

    Аналізуючи  наведенні статистичні дані можна  зробити висновок, що зміни ставок мита, у визначених межах, не є головним чинником, який може вплинути на зростання  обсягів імпорту товарів. В даний  час, в основному, ринок споживання та виробництва стабілізувався. Зміни  ставок ввізного мита вже відбуваються по окремих товарних позиціях і це не може значно вплинути на загальні обсяги імпорту продукції.

      Слід  зазначити, що Україна майже не використовує на практиці спеціальні, антидемпінгові та компенсаційні мита для захисту  внутрішнього ринку, хоча їх роль надзвичайно  важлива, особливо з точки зору економічної  безпеки.

      Так, у 2002 р. Кабінетом Міністрів України  введено спеціальне мито у розмірі 20% щодо низки російських товарів  у кількості 22 позицій, в тому числі  залізняка, хлору, мінеральних добрив, деяких фарб i лаків, бавовняних тканин, феросплавів. Мито було введено на період дії спеціального мита, встановленого  Росією у травні 2001 р. на українські труби з чорних металів. Також  з 30 липня по 8 грудня 2002 р. було введено  спеціальне мито на нові легкові автомобілі з Росії з робочим об’ємом  циліндра від 1000 до 1500 см³, що ввозяться громадянами на митну територію України, у розмірі 31,7%. Мета введення — підтримка вітчизняного виробника.

      Аналіз  вітчизняного митного оподаткування  здійснюється з огляду на структуру  доходів Зведеного бюджету України  за 2003-2009 рр.:

      Таблиця 1

      Динаміка  та ланцюгові темпи приросту питомої  ваги мита у складі доходів Зведеного  бюджету України та непрямих податках, %

    Згідно з табл. 2.1 відзначимо, що митне оподаткування не належить до податків, які мають ключове значення при формуванні дохідної частини бюджету, оскільки питома вага митного оподаткування протягом усього періоду, що аналізується, не перевищувала 6%. У цілому це позитивний результат, оскільки характерною особливістю податкових систем більшості країн, що розвиваються, є висока частка податків на зовнішню торгівлю (у середньому до 30% дохідної частини бюджету), насамперед імпортного мита. Однією з причин високої частки мита в державних доходах є простота збору такого податку. До того ж ці податки служать ефективним замінником податку на доходи вітчизняних підприємств.

      Підсумовуючи  можна констатувати, що політика Уряду  у сфері митно-тарифного регулювання  за останні роки, не призвела до зниження рівня захисту внутрішнього ринку. Порівняння середньоарифметичних ставок імпортного тарифу України з відповідними показниками країн ЄС та Східної  Європи також свідчить, що рівень тарифного  захисту українського ринку і  після вступу до СОТ буде знаходитися  на прийнятному рівні.

      Як  свідчить досвід, рівень митно-тарифного  захисту для того, щоб бути ефективним, не повинен бути непомірним (не більше 10-15%). Граничний рівень імпортного мита не повинен, в усякому разі, перевищувати 30%. Інакше непомірно високі ставки мита і податків на імпорт призводять до того, що їх перестають сплачувати.

     Розділ ІІІ.  ТАРИФНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 

    Світовий  розвиток зовнішньо-економічних зв’язків, і як наслідок - значне збільшення зовнішньоторгівельних потоків, стали причиною тому, що митниці, розташовані вздовж державних кордонів, стали не спроможні здійснювати митне оформлення вантажів, що перетинають кордон. Тож у визначній кількості цим займаються внутрішні митниці, розташовані в межах митної території країни.

    Таке  переміщення місця митного оформлення в «тил» митної території поставило перед митними органами задачу дотримання митного законодавства на етапі переміщення товару від кордону до внутрішньої митниці, де і здійснюється остаточне митне оформлення вантажів.

    Таким чином, службові особи митниці зобов’язані  вжити заходів для забезпечення виконання діючого законодавства  в період перебування товарів  під так званим митним контролем. Ці заходи повинні гарантувати збереження вантажів та транспортних засобів, сприяти  дотриманню в незмінному стані всіх основних якісних та кількісних характеристик  товарів, та запобігати здійсненню будь-яких незаконних дій у відношенні до об’єктів, що переміщуються під митним контролем.

    Згідно  до статті 85 Митного кодексу України  вантажі, які переміщуються через  митний кордон України, до завершення митного оформлення можуть зберігатися  підприємством або митницею, причому  підприємства можуть зберігати вантажі  тільки з дозволу митниці та під  її контролем. За перебування вантажів під митним контролем митниця  справляє з власника вантажів збір у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. 

• Порядок зберігання підприємствами товарів та інших  предметів, ввезених на митну територію  України, під митним контролем. Нині діючий Порядок зберігання підприємствами товарів та інших предметів, ввезених на митну територію України, під митним контролем розроблено у відповідності до статті 85 Митного кодексу України та з урахуванням вимог Порядку заповнення граф вантажної митної декларації (затверджений наказом Держмитслужби від 30.06.98 № 380 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.98 за № 469/2909) і Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією (затверджений наказом Держмитслужби від 23.06.98 № 363 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.07.98 за № 443/2883 ).

    Згідно  до цього Порядку товари та інші предмети, що ввозяться на митну  територію України, перебувають  під митним контролем з моменту  ввезення і до пропуску через митний кордон України. Строк зберігання товарів  під митним контролем обчислюється з дати їх фактичного передання на зберігання підприємству, тобто з  дати оформлення Акта про прийняття-передання  товарів на зберігання під митним контролем.

    Варіант зберігання товарів під митним контролем  є альтернативним варіанту зберігання цих товарів на митному ліцензійному складі (далі - МЛС). При цьому зберігання товарів під митним контролем можливе за наявності хоча б однієї з таких умов:

    а) підприємство має власні складські  приміщення, які відповідають вимогам  Порядку зберігання підприємствами товарів та інших предметів, увезених на митну територію України, під  митним контролем;

    б) відстані між місцезнаходженням  одержувача товару та МЛС є невиправдано великими;

    в) у зоні діяльності митного органу відсутні МЛС;

    г) наявні МЛС неспроможні зберігати  потрібні обсяги товарів;

    д) наявні МЛС неспроможні забезпечити  спеціальні умови зберігання відповідних  товарів;

    е) вантаж являє собою благодійну допомогу;

    ж) митницею визнається необхідність подальшого зберігання товарів під митним контролем  у разі, якщо МЛС, на якому розміщено  такі товари, не забезпечує дотримання митного режиму, а в зоні діяльності митного органу відсутні інші МЛС.

    Забороняється зберігати під митним контролем  на територіях підприємств товари, що ввозяться на митну територію  України за договорами консигнації. Такі товари в обов'язковому порядку  повинні заявляються до митного  режиму митного складу. 

• Товари  та інші предмети, що зберігаються виключно митницею. Деякі вантажі підлягають обов'язковій передачі митниці для зберігання. До таких вантажів віднесені:

    1) товари та інші предмети, не  пропущені при ввезенні на  митну територію України внаслідок  існуючих заборон чи обмежень  на їх ввезення в Україну  або транзит через територію  України, якщо їх не було  вивезено з території України  в день ввезення (валюта та  цінності, які були передані митниці  на зберігання у таких випадках, повинні зберігатися з депонуванням  у банках України);

    2) вантажі, що обкладаються митом  та митними зборами при ввезенні  на митну територію України  - якщо такі платежі не були  сплачені, а відстрочення або  розстрочення їх сплати не  надано;

    3) товари та інші предмети, що  їх було передано митниці для  зберігання під час тимчасового  ввезення на митну територію  України.

    Якщо  товари чи інші предмети передаються  на зберігання митниці, то за кожний день зберігання митницею таких товарів (за винятком валюти і цінностей) справляється митний збір у розмірі, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
 
 
 

     Розділ IV. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ