Чинники підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (на прикладі ПАТ «Київхліб»)

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

                       НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                               ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

Кафедра прикладної економіки

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни “Економіка підприємства ”

на тему: «Чинники підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (на прикладі ПАТ «Київхліб»)»

 

 

 

 

 

Виконала студентка    ОФПД II-9         Деркач Елеонора Михайлівна   

        Факультет, курс, група                       Прізвище, ім’я, по батькові студента

 

Напрям підготовки 6.030505 "Управління персоналом та економіка праці"

 

Керівник роботи                                                                            Данькевич О.Г.

 

 

Робота допущена до захисту “___”  ______ 2012 р.

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………. 3

Розділ 1. Теоретичні основи конкурентних переваг

1.1. Еволюція поглядів на конкуренцію …..……………………………...6

1.2.  Стратегія конкуренції на основі прогнозування дій підприємств ...8

1.3. Комплексний підхід до забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства …………………...………10

1.4. Якість продукції як фактор формування конкурентоспроможності підприємства ………………………………………………………………….....14

1.5. Загальна схема оцінювання конкурентоспроможності ……...……17

1.6. Характеристики якості методик  кваліметричного оцінювання.….19

Розділ 2. Аналіз господарської діяльності підприємства ПАТ «Київхліб»

2.1. Загальна характеристика діяльності підприємства ………………..26

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства ……………………..…….31

2.3. Оцінка конкурентоспроможності хліба нового асортименту ...…..33

2.4. Оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції …………..36

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності  ПАТ «Київхліб»

3.1. Покращення діяльності служби перевірки якості вхідної сировини..……………………………………………………………..………….40

3.2. Шляхи зниження собівартості продукції ПАТ «Київхліб»………..42

3.3. Розроблення нового виду продукції − «Сирний хліб».…………....46

3.4. Покращувачі якості хліба……………………………………..……..48

Висновки ………………………………………………………………… 53

Список  використаної літератури ……………………………………….56

Додатки ……………………………………………………………………58

 

 

 

ВСТУП

 

Ключові фактори успіху – це характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями, а також однієї фірми галузі над іншою. Ці фактори не є постійними , вони змінюються залежно від особливостей галузі, сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та життєвого циклу галузі та фірми.

Ключові фактори  успіху базуються на: науково-технічному рівні виробництва та продукту, рівні маркетингу, рівні менеджменту, організаційно-технічному рівні виробничих процесів, фінансово-економічному рівні та рівні персоналу.

Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених  ключових факторів успіху. Проте, при внутрігалузевій оцінці перевага будь-якого із цих факторів може стати інструментом перемоги у конкурентній боротьбі.

Розглядаючи сутність поняття  конкурентоспроможності товару, належить підкреслити такі аспекти:

- конкурентоспроможність товару може бути визначена лише внаслідок його порівняння з іншими товарами;

- конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби.

Товари та послуги  повинні повністю задовольнити потребу споживача і при цьому мати риси, які б виділяли їх серед великого розмаїття представлених на  ринку товарів та послуг аналогічного функціонального призначення.

Метою курсової роботи є дослідити діяльність ПАТ «Київхліб» з підвищення конкурентоспроможності продукції, виявити основні проблеми

 

функціонування підприємства в  даній області і дати рекомендації щодо подальшої діяльності підприємства.

Відповідно до мети в  роботі визначено та вирішено такі науково-методичні та практичні  завдання:

- аналіз виробничо-господарської діяльності ПАТ «Київхліб»;

- обґрунтування комплексного підходу до забезпечення якості товару;

- розробка заходів щодо підвищення організаційного забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства;

- оцінка ступеня конкурентоспроможності  ПАТ«Київхліб» з визначенням умов і факторів, які можуть сприяти ефективній конкуренції.

В якості вихідної інформації використовувалася навчальна, наукова, методична, довідкова література з питань управління конкурентоспроможності продукції, інструктивний матеріал, документи бухгалтерсько-фінансової звітності ПАТ «Київхліб».

Об’єктом даної курсової роботи є діяльність ПАТ «Київхліб».

Предметом дослідження є розроблення пропозицій та заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.

Питанням розробки методології управління конкурентним перевагами різних об'єктів присвячені роботи як закордонних вчених-економістів — Ф. Котлера, М.Портера, А.А. Томпсона, І. Ансоффа, Г. Асселя, так і вітчизняних дослідників — В.І. Герасимчука, І.Л. Решетникової, А.Є. Воронкової, Ю.Ф. Ярошенка. Безпосередньо проблемі аналізу конкуренції в галузі присвятили свої праці такі російські вчені, як Г.Л. Азоєв, А.П. Градов, Н.К. Мойсеева, Н.Е. Симеонова, Р.А. Фатхутдінов, А.Д. Юданов, Е.П. Пешкова, Е.П. Голубков, А.Н. Романов, А.А. Бревнов, Г.Л. Багієв та ін. 
Для сформованих концептуальних підходів до управління конкурентними перевагами характерна безліч відмінностей, що стосуються не тільки понятійного апарату, а й постановки цілей, теоретико-методологічної й практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку.

Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю підприємства, є ряд проблем, які залишаються  предметом дискусій і обговорень вчених-економістів. Так, у більшості наукових праць вітчизняних і закордонних учених використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані поняття й методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко досліджені питання розробки й практичного використання кількісного підходу для оцінки результатів управління конкурентними перевагами.

В якості вихідної інформації використовувалася навчальна, наукова, методична, довідкова література з  питань управління якістю та конкурентоспроможності продукції, інструктивний матеріал, документи бухгалтерсько-фінансової звітності ПАТ «Київхліб» за останні 4 роки роботи організації.

Структура і обсяг  роботи. Курсова робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку. Загальний обсяг роботи становить сторінок, включаючи 10 таблиць, 7 формул, список використаної літератури складаєть 65 ся з 30 найменувань на 3 сторінках

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН

1.1. Еволюція поглядів на конкуренцію

Конкуренція — економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин — свобода вибору — реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий доход. Конкуренція означає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих продавців і покупців.

У процесі  конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі – максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. Однак способи й шляхи досягнення цієї загальної мети різні. Тому в конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку. Але завоювання переваг — це тільки початок, набагато складніше втриматися на ринку, зберігаючи свої первісні позиції.

Теорія конкуренції  була узагальнена Адамом Смітом у  праці «Дослідження про природу  й причину багатства народів» (1776). 
Новизна теорії конкуренції А. Сміта полягає в тому, що він уперше: 
- сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і знижує ціни (при надлишку пропозиції); 
- сформулював головний принцип конкуренції — принцип «невидимої руки», відповідно до якого «смикаючи» за ниточки маріонеток — підприємців,

 

«рука» змушує їх діяти  відповідно до якого-небудь «ідеального» плану розвитку економіки, безжалісно витісняти фірми, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукції;

- визначив  основні умови ефективної конкуренції,  що включають наявність великої  кількості продавців і покупців, що вичерпує інформацію, мобільність  використовуваних ресурсів, неможливість  кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару (при збереженні його якості або якості сервісу); 
- розробив модель посилення й розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливо максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому. Певний внесок у розвиток теорії конкуренції Адама Сміта зробили Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф.А. Хайек, Ф. Найт, К.Р. Макко-нелл, С.Л. Брю, М. Портер, Г.Л. Азоєв, Ю.І. Коробів, Л.Г. Раменський, Д.Ю. Юданов та інші вчені.

Щоб глибше зрозуміти  сутність конкуренції, дамо її визначення, сформульовані деякими авторами.

 «Конкуренція є прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідких благ», — вважає сучасний американський економіст П. Хайне.

Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні.

К. Р. Макконелл  і С. Л. Брю вважають, що конкуренція  — це наявність на ринку великої  кількості незалежних покупців і  продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його.

И. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого  з новим, з інноваціями.

Нобелівський  лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція — процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним; конкуренція веде до кращого використання здатностей і знань; більша частина досягнутих людських благ отримана саме шляхом змагання, конкуренції; конкуренція потребує раціонального поводження як умови перебування на ринку; конкуренція стимулює раціональність; конкуренція не може функціонувати серед людей, позбавлених підприємницького духу; конкуренція підсилює ефективність, змінює звички, закликає до більшої уважності, що зовсім даремно в безконкурентних умовах.

1.2.  Стратегія конкуренції на основі прогнозування дій підприємств

 

Незважаючи  на те, що вибір стратегії конкурентної боротьби залежить від виду діяльності підприємства, все-таки можна виділити ряд загальних рис або завдань, які стоять перед українськими підприємствами на сучасному етапі.

Почнемо з того, що більшість вітчизняних  підприємств через ряд об'єктивних причин працюють в умовах монополістичної  конкуренції. При цьому основними  завданнями підприємства є: утримання нижнього сегмента вітчизняного ринку з підвищеною ціновою чутливістю й пропозиція товару середньої якості. Ця стратегія особливо успішна у виробництві, орієнтованому на масового покупця з падаючими реальними доходами.

Інтеграція  з відсутніми ланками в технологічному ланцюгу «проектування — виробництво — реалізація продукції». Пряма інтеграція (у напрямі доведення продукції до кінцевого споживача), зворотна (у напрямі створення умов і передумов для виробництва продукції), а також вибіркова інтеграція можуть розширити сферу впливу підприємства й виявитися вигідними для споживача.

Спеціалізація на конкретному типі товару й індивідуальних замовленнях покупців. В умовах, коли підприємства зацікавлені у  виробництві різноманітних асортиментів різних виробів, стратегія, що ґрунтується на спеціалізації виробництва певної частини усього асортименту, може принести значний доход.

Виключення  зайвих витрат. Коли цінова конкуренція  інтенсивна й прибуток постійно перебуває  під загрозою, виробництво, що базується на низьких накладних витратах, твердому контролі запасів і в цілому — на строгому дотриманні політики виключення зайвих витрат, може дати можливість підприємству зайняти кращу позицію, а також сприяє підвищенню рентабельності. Головний фактор успіху даної стратегії — зниження собівартості випуску продукції. Для всіх чотирьох розглянутих завдань і відповідних стратегій підприємства загальним є одержання максимального прибутку й збільшення обсягу продаж. При цьому маркетингові дослідження підприємства є інструментом контролю ефективності вжитих кроків, а витрати на проведення цих досліджень повинні відповідати одержуваному рівню прибутку. Підприємство може вибрати ту або іншу з чотирьох розглянутих стратегій, виходячи із суспільних потреб, власних можливостей і ринкової ситуації.

На  практиці прогнозування ситуації на ринку полягає у вивченні специфіки  конкуренції, міри монополізації ринку  в цілому, вивченні еластичності попиту та пропозиції з урахуванням конкурентної реактивності ринку.

Реакція ринку на зміну попиту не може залежати від поведінки одного або деяких підприємств. Реактивність ринкової системи на зміну попиту, її адаптивність до сигналів попиту в умовах незалежних ринкових агентів необхідно оцінювати у зв'язку з постійною присутністю на ринку конкуренції. При досить високій інтенсивності конкурентної боротьби на ринку необхідно з'ясувати питання: наскільки великий вплив зміни попиту на систему в цілому й діяльність учасників ринку. Якщо допустити реакцію кожного окремого підприємства досить низьку (Pk=0,i), чи то можна в цьому випадку мати високу ймовірність реакції на зміну попиту господарської системи в цілому.

Кожна фірма, звичайно, має право виробити свої критерії практичної впевненості  й ризику. Так само як у регулюванні  конкуренції й обмеженні монополізму з метою створення гнучкої ринкової структури, практика країн з розвинутими ринковими відносинами виробила свої критерії й емпіричні прийоми.  

Ринок для підтримки  нормальної ринкової конкуренції вважається безпечним, коли на ринку розглянутого товару є:

10 і  більше фірм;

фірма не займає більше ніж 31% ринку;

фірми не займають більше ніж 44% ринку;

фірми не займають більше ніж 54% ринку;

фірми не займають більше ніж 63% ринку.

Рівень  індексу Харфіндела—Хіршмана доцільно враховувати при кількісній оцінці можливих наслідків зміни попиту й пропозиції внаслідок зміни цін на різних типах товарних ринків.

 

1.3. Комплексний підхід до забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства

 

Проблема якості та конкурентоспроможності продукції носить у сучасному світі універсальний характер. Від того, наскільки успішно вона вирішується, залежить багато що в економічному і соціальному житті будь-якої країни, практично будь-якого споживача.

Конкурентоспроможність  і якість - концентроване вираження всієї сукупності можливостей країни, будь-якого виробника створювати, випускати і збувати товари і послуги.

Фактор конкуренції  носить примусовий характер, змушуючи виробників під загрозою витіснення з ринку невпинно займатися системою якості у цілому конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і суворо оцінює результати їх діяльності.

В умовах розвиненого  конкурентного ринку маркетинг стає ефективним засобом вирішення проблеми якості та конкурентоспроможності товарів, відчуваючи, у свою чергу, їх зворотний вплив, який розширює або знижує його можливості.

Конкурентоспроможність  товару - вирішальний фактор його комерційного успіху на розвиненому конкурентному  ринку. Це багатоаспектне поняття, що означає  відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але і по комерційних і інших умов його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за час його експлуатації.

Будь-який товар, що знаходиться  на ринку, фактично проходить там  перевірку на ступінь задоволення  суспільних потреб: кожен покупець купує той товар, який максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців - той товар, який найбільш повно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі з ним товари. Тому конкурентоспроможність (тобто можливість комерційно вигідного збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентоспроможність - поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. І оскільки в кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентноздатність здобуває ще й індивідуальний відтінок.

Щоб задовольнити свою потребу, покупцеві недостатньо придбати товар. Якщо це технічно досить складний виріб, то покупцеві доведеться нести  витрати по експлуатації (платити  за паливо, мастило, ремонт), оплачувати (якщо це товар виробничого призначення) праця обслуговуючого персоналу, витрачати гроші на його навчання, страхування і т.д. Таким чином, витрати покупця складаються з двох частин: витрат на купівлю (ціна товару) і витрат, пов'язаних зі споживанням, називаних ціною споживання. Ціна споживання звичайно значно вище продажної ціни, тому найбільш конкурентоспроможний не той товар, який пропонують за мінімальною ціною на ринку, а той, у якого мінімальна ціна споживання за весь термін його служби у споживача.

Однак цей економічний  показник при всій його важливості не вичерпує повністю поняття конкурентоспроможності. Число параметрів конкурентоспроможності залежить від виду та сортності вироби технічного і експлуатаційного відносинах, а також від вимог точності оцінки, цілей дослідження та інших зовнішніх факторів.

Конкурентоспроможність  визначається тільки тими властивостями, які представляють взаємний інтерес  для покупця (і гарантують задоволення  даної потреби). Всі характеристики вироби, що виходять за рамки цих інтересів, розглядаються при оцінці конкурентноздатності як не мають до неї відношення в даних конкретних умовах.

Перевищення норм, стандартів і правил не тільки не поліпшує конкурентноздатність виробу, але, навпаки, нерідко знижує її, оскільки веде до зростання ціни, не збільшуючи з погляду покупця споживчої цінності, у силу чого представляється йому марним.

Будь-який товар після виходу на ринок починає поступово витрачати свій потенціал конкурентноздатності. Такий процес можна сповільнити і навіть тимчасово затримати. Але зупинити - не можливо. Тому нові вироби проектуються за графіком. Забезпечує йому вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентноздатності колишнім виробом. Інакше кажучи, конкурентоспроможність нових товарів повинна бути випереджальної і досить довгострокової.

Покупець  є головним оцінювачем товару. А  це призводить до дуже важливої ​​в ринкових умовах істини: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути очевидні потенційному покупцю, у нього не повинно виникати сумніву чи іншого тлумачення у відношенні будь-якого з них. У рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного сприйняття, інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру.

Дуже  відчутний внесок у конкурентоспроможність товарів фірми вносить репутація фірми на ринку, то ж саме відноситься до «іміджу марки». У цьому сенсі «новачку» буває складно сперечатися в конкурентоспроможності зі старожилами ринку. У більшості таких випадків в жертву приноситься ціна і, отже, прибуток.

Важливим  елементом грамотного маркетингу є  вміле використання фірмою у своїх  виробах добре зарекомендували  себе в очах покупців вузлів, підсистем, агрегатів інших, особливо престижних, фірм. Це істотний резерв підвищення конкурентоспроможності.

Маркетолог  завжди повинен бути готовий до того, що в боротьбу за думку покупця  і за його остаточне рішення про  покупку може втрутитися і випадковість. Крім того, він повинен вміти досить швидко реагувати на такого роду чинники.

Істотну роль у підвищенні конкурентоспроможності відіграють терміни обслуговування продукції, а також ті компенсації, які покладаються споживачеві за різні види збитків.

Таким чином, для забезпечення якості та конкурентоспроможності використовується все розмаїття стратегічних і тактичних прийомів маркетингу. Забезпечення конкурентоспроможності - це, перш за все філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:

а) розуміння  потреб споживача і тенденції  їх розвитку;

б) знання поведінки і можливостей конкурентів;

в) знання стану і тенденцій розвитку ринку;

г) знання навколишнього середовища і її тенденцій;

д) уміння створити такий товар і так  довести його до споживача, щоб він  зволів його товару конкурента;

е) мистецтво  здійснювати все це на довготривалій, розрахованої на перспективу основі.

Кінцева мета будь-якого «маркетингового  марафону" - перемога в конкурентній боротьбі. Перемога не разова, не випадкова, а як закономірний підсумок постійних  і грамотних зусиль фірми. Відбудеться  вона чи не відбудеться, - залежить від конкурентоспроможності та якості товарів, забезпечення якої є головною метою маркетингу.

 

1.4. Якість продукції як фактор формування конкурентоспроможності підприємства

 

Моделювання конкурентоспроможності продукції  має на меті створення цифрової математичної моделі, що замінює реальну продукцію в процесі її вивчення. Завданнями моделювання конкурентоспроможності продукції є виділення найбільш значущих чинників, що впливають на конкурентоспроможність продукції підприємства; визначення та оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку; виділення закономірностей зміни окремих параметрів продукції і її конкурентоспроможності.

Достоїнствами пропонованого  підходу є наступні обставини: це одна з перших спроб математичного  моделювання конкурентоспроможності продукції. Також чітко зазначається, що на ринку можуть бути товари високої, середньої та низької якості. Висока якість товару зовсім не гарантує його високу конкурентну спроможність - доходи споживачів можуть бути настільки невисокими, що перевагу буде віддано товару з дуже низькими споживчими властивостями, невисокою якістю і невисокою ціною.

Під моделюванням конкурентоспроможності продукції розуміється моделювання  товарної лінії, близькість продукції  конкретного виду до ідеального товару. Однак, немає жодного виду продукції, який міг би бути описаний терміном «ідеальний». В умовах конкуренції для цього застосовують термін «кращий зразок», який також не є ідеалом. З точки зору споживача ідеал - абсолютна якість, яке кількісно виміряти неможливо) за нульовою ціною.

Існують різні підходи  до математичного моделювання конкурентоспроможності продукції. Для нової техніки  інвестиційного призначення конкурентоспроможність може бути оцінена комплексним критерієм  «чиста поточна вартість», яка дорівнює різниці сумарних дисконтованих грошових потоків та інвестицій, пов'язаних з цим товаром. Однак при моделюванні конкурентоспроможності продукції за даною методикою зовсім не розглядаються граничні рівні ціни та якості, які можуть суттєво скорегувати результати моделювання. Тому для моделювання конкурентоспроможності споживчих товарів необхідні інші підходи, більш точно описують її сутність.

Недостатня розробленість  проблеми моделювання конкурентоспроможності стала основою проведеного дослідження  цієї категорії. Результатом стала принципово нова концепція моделювання конкурентоспроможності, позбавлена ​​перерахованих недоліків. В її основі лежать такі принципи побудови:

- Застосування тільки кількісних методів оцінки;  
- Використання загальновідомих наукових методів і показників вимірювання;  
- Відносний характер конкурентоспроможності продукції підприємства.

Моделювання конкурентоспроможності продукції підприємства здійснюється в кілька етапів:

1. Моделювання приватних конкурентних переваг (ціна, якість, споживчі переваги). Наприклад, конкурентоспроможність i-й продукції 1-го підприємства щодо j-й продукції 2-го підприємства за ціною перебуває у зворотній залежності від їх цін

 a _i1/j2 = Ц _j2/Ц _i1;                             (1.1)

де a_i1/j2 - конкурентоспроможність i-й продукції 1-го підприємства щодо j-й продукції 2-го підприємства за ціною;

Ц_j2 - ціна j-й продукції 2-го підприємства;

Ц_i1 - ціна i-й продукції 1-го підприємства.

Конкурентоспроможність  продукції підприємства щодо продукції  конкурентів за якістю має пряму залежність

B _i1/j2= K_i1/K_j2;                              (1.2)

де B_i1/j2 - конкурентоспроможність i-й продукції 1-го підприємства щодо j-й продукції 2-го підприємства по вибраному кількісним критерієм якості;

K _i1 - реальний рівень показника якості i-й продукції 1-го підприємства;

K _j2 - те ж j-й продукції 2-го підприємства.

Аналогічно можуть бути змодельовані інші приватні показники конкурентоспроможності продукції (споживчі переваги, найбільш важливі якісні параметри, витрати експлуатації і т.д.). Кількість використовуваних у моделі показників залежить від кількості значущих для споживачів параметрів конкурентоспроможності продукції.

2. Об'єднання приватних конкурентних переваг продукції підприємства в модель конкурентоспроможності.

Практична значимість даного підходу полягає у можливості отримання максимально наближених до дійсності моделей конкурентоспроможності продукції підприємства. У прикладних дослідженнях на підставі даних про найважливіші параметрах конкретної продукції та коефіцієнти реалізації з'являється обгрунтована можливість моделювання і прогнозування конкурентоспроможності продукції підприємства.