Экскурсия в парк "Софиевка"



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  КУЛЬТУРИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ  МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

 

 

 

 

 

ВЕСНЯНА «СОФІЇВКА»

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ

“ОРГАНІЗАЦІЯ  ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

студентки IІІ курсу

денної форми навчання

групи МТТ

Я.О. Йосипенко 

 

Науковий керівник:

Заразовський О.Є.

викладач

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси 2011 
ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………..3

Розділ І. Технологія підготовки екскурсії на історичну тематику……………5

1.1. Суть екскурсії…………………………………………………………...…..5

1.2. Класифікація екскурсій на історичну тематику…………………………..9

1.3. Етапи підготовки нової екскурсії…………………………………….…...12

1.4. Основні елементи підготовки екскурсії……………………………….…14

1.5. Техніка ведення екскурсії………………………………………………....16

Розділ ІІ. Розробка екскурсії на історичну тематику «Весняна «Софіївка»..23

2.1. Маршрут екскурсії  на історичну тематику «Весняна «Софіївка»….…..23

2.2. Методична розробка екскурсії на історичну тематику «Весняна «Софіївка»………………………………………………………………………….....25

2.3. Контрольний текст  екскурсії на історичну тематику «Весняна «Софіївка»…………………………………………………………………………….27

Висновки……………………………………………………………………………...43

Список використаної літератури……………………………………………………45

Додатки……………………………………………………………………………….47

 

Вступ

 

Актуальність теми дослідження. Утвердження суверенності України супроводжується своєрідним "історичним ренесансом". Ми спостерігаємо спалах неабиякого інтересу до проблем вітчизняної історії, витоків національної культури, непересічних досягнень минулого. Це зрозуміло, адже знання історичних і культурних надбань наших предків потрібне не тільки для відродження державності та піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій минувшини у практиці сьогодення. Одна з таких стародавніх традицій – екскурсії.

Україна з давніх-давен, немов магніт, притягувала до себе іноземних гостей, її релігійні святині та культурні пам'ятки впродовж століть користувалися славою, особливо в християнському світі.

Кожна екскурсія представляє  особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність та ін.).

В ході екскурсійного  процесу екскурсовод допомагає  екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), оволодіти практичними навичками самостійного спостереження і аналізу екскурсійних об'єктів (четверте завдання).

Матеріал екскурсії, професійна майстерність екскурсовода в його викладі дають можливість екскурсантам аналізувати, робити необхідні висновки. Ці уміння в ході показу і розповіді екскурсантам прищеплює екскурсовод. При цьому як активні помічники екскурсовода виступають автори екскурсії.

Одне із завдань екскурсії  – виробити у екскурсантів відношення до теми екскурсії, діяльності історичних осіб, подій, фактів, в цілому до матеріалу  екскурсії і дати їй свою оцінку.

У цьому контексті  важливим і актуальним є дослідження  організації екскурсійної діяльності.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є історико-культурні та природні пам’ятки м. Умань.

Предмет дослідження: розробка екскурсії на історичну тематику «Весняна «Софіївка».

Метою курсової роботи є  організація та проведення екскурсії на історичну тематику «Весняна «Софіївка».

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

  • дослідити поняття екскурсії та екскурсійної діяльності;
  • виявити етапи підготовки екскурсії;
  • узагальнити методику проведення екскурсії;
  • охарактеризувати технологію підготовки екскурсії на історичну тематику;
  • проаналізувати техніку ведення екскурсії;
  • сформувати контрольний текст екскурсії.

Теоретико-методологічна  база даного дослідження, це праці: Ємельянова Б.В., Ананьєва М.А. Власова А.А., Восколович Н.А, аналіз Мамутової В.К., статті Крачило Н.П.

В роботі були використані  такі методи дослідження: узагальнення, аналіз, синтез, картографічний.

Структурна робота складається з вступу, двох розділів, які розкривають проблематику теми, висновків, списку використаної літератури та додатків.

 

Розділ І. Технологія підготовки екскурсії на історичну тематику.

 

    1. Суть екскурсії.

 

Екскурсія – цілеспрямований та запрограмований наочний процес сприйняття навколишнього середовища, побудований на поєднанні зорових, слухових та інших вражень, і відбувається за допомогою кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода.

«Екскурсія (від лат. excursio — поїздка) — колективне або індивідуальне відвідування визначних місць, музеїв тощо в навчальних або культурно-освітніх цілях під керівництвом екскурсовода», — таке визначення екскурсії дається в «Енциклопедії туриста», виданої науковим видавництвом «Велика Російська енциклопедія» в 1993 р.

Глибше пояснення  сутності екскурсії наводиться в «Словнику російської мови» (1988). У ньому вказується, що «Екскурсія — організований, супроводжуваний, поясненнями показ чого-небудь (творів мистецтва, пам'ятників минулого, яких-небудь споруджень, механізмів та ін. ), що проводиться за певним планом з освітньою або ознайомлюючою метою» [8, c.286].

Великий теоретик і організатор екскурсійної справи в Радянському Союзі і сучасної Росії Б.В. Емельянов (1985) під поняттям екскурсії розуміє «наочний процес пізнання навколишнього  світу», пов'язаний з заздалегідь підібраними об'єктами, які вивчають на місці їх розташування. І далі: «Екскурсія — це цілеспрямований процес сприйняття оточуючого нас середовища, побудований на злитті зорових і смислових вражень».

Із вищенаведених  визначень «екскурсії» стає ясно, що специфіка будь-якої екскурсії  полягає в єдності показу і  розповіді. І якщо відсутній показ, то цей вид культурно-освітньої і учбової роботи, якою є екскурсія, перестає нею бути, а перетворюється на лекцію або бесіду. У первинності показу полягає специфіка екскурсійного методу. Якщо забрати в екскурсії  глибокий аналіз, пояснення побаченого то вона перетвориться огляд визначних пам'яток. Сутністю екскурсії складається в органічній, нерозривній єдності в ній показу із розповіддю.

Те, що бачить екскурсант, ув'язується в його свідомості, завдяки розповіді екскурсовода, із певними подіями, явищами, фактами, процесами. Екскурсовод, таким чином, показує і одночасно вчить правильно бачити показане.

У цьому організованому процесі пізнання навколишнього  середовища величезну роль виконує емоційна сторона, яка є необхідним компонентом кожної екскурсії. Екскурсовод повинен примусити екскурсантів не просто дивитися і слухати, але співпереживати разом з ним. Побачене і почуте повинне викликати у екскурсантів почуття: захоплення, збурення, радість від пізнаного і ін.

Найбільш яскраво сутність екскурсійного процесу відображає схема, запропонована Ємельяновим (рис. 1.1.):

Рис.1.1. Структура екскурсійного  процесу.

Екскурсія — це не просте проведення часу, це інтелектуальна діяльність у вільний або навчальний час, яка вимагає певної затрати фізичних і духовних сил. Завдяки своїй наочності, дохідливості, емоційності екскурсія є надзвичайно ефективною формою передачі знань екскурсантам, сприяє міцному засвоєнню фактів, що наводяться та сприяє формуванню духовної культури людини.

Кожній екскурсії властиві певні ознаки. Б.В. Емельянов (1976) виділив  шість обов'язкових ознак екскурсії:

  • протяжність за часом, від академічної години до одного дня;
  • наявність екскурсійної групи (15 — 30 чоловік );
  • наявність кваліфікованого фахівця-екскурсовода;
  • огляд екскурсійних об'єктів, первинність зорових вражень;
  • знайомство із об'єктами в русі і на зупинках, зокрема, із виходом із автобуса;
  • чітка тема, що є стрижнем цього огляду і диктує його напрям.

На даний час в  екскурсійній практиці до виділення основних ознак екскурсії відносяться вільніше. Екскурсійна група може складатися всього лише з декількох чоловік, від чого екскурсія не перестає нею бути; для знайомства із об'єктами на зупинках не обов'язковий вихід із автобуса, якщо їх добре видно. Але все інше, що свого часу виділив Б.В. Емельянов, залишається необхідними, основними ознаками екскурсії як самостійного, специфічного виду культурно-суспільної діяльності.

До властивих  екскурсії ознак слід ще додати неодмінний елемент - це наявність у неї мети і завдання, які диктують вибір екскурсійних об'єктів, розробку маршруту, підбір літературних джерел, ілюстрацій, в так званий портфель екскурсовода, загального емоційного настрою екскурсії та інших елементів з яких вона складається.

Але головною ознакою екскурсії є обов'язкове використання, при її проведенні, екскурсійного методу, тобто єдність показу і розповіді, при первинній і визначальній ролі показу [22, c.158].

У основу екскурсії  закладено такі принципи:

  • науковість

Факти, події, описуються в науковому трактуванні, та отримують об'єктивну оцінку з позицій тих галузей сучасної науки, до яких вони відносяться. Цей принцип визначає науковий характер екскурсії як форми виховання й освіти. Завдання екскурсії – сприяти поширенню наукових знань – реалізується завдяки тому, що зміст екскурсії викладається у відповідності з відомостями певної галузі сучасної науки. Лише за умови,  що факти, події, теоретичні положення даються в науковій трактовці, висвітлюються з урахуванням досягнень тих наук, до яких вони мають відношення, екскурсія здатна формувати адекватний сучасності світогляд. Отже, факти і події повинні отримати об'єктивну наукову оцінку і тільки тоді їх варто повідомляти екскурсантам.

  • ідейність;

Широке трактування  принципу ідейності визначається тим, що під ідеєю розуміють чіткий план дій для досягнення поставленої мети, ідейність, таким чином, розглядається як свідоме дотримання певної системи ідей, а принципи ідейності — як об'єктивний підхід до змісту фактичного матеріалу при підготовці екскурсії і впевненість екскурсовода, що повідомляє інформацію екскурсантам. В розповіді екскурсовода, в аналізі об'єктів знаходить свій відбиток не тільки ерудиція екскурсовода, але й тенденційність, що є об'єктивним проявом його активної життєвої позиції. Однак, послідовно виявляючи свою ідейну впевненість екскурсовод повинен будувати свою розповідь на фактах і подіях, що отримали наукову оцінку.

  • правдивість;
  • зв'язок теорії з практикою;

Зв'язок теорії з практикою. Матеріал екскурсій повинен бути співвіднесений з життям, дійсністю, практикою господарської і культурної діяльності, з тими змінами, які відбуваються у суспільстві. Виклад фактичного матеріалу повинен супроводжуватися узагальненнями і висновками з урахуванням законів, які лежать в основі історичних та інших процесів.

  • дохідливість;

Ефективність  екскурсії можлива тільки за умови відповідності змісту і форми подачі матеріалу рівню підготовки аудиторії, її загальноосвітньому рівню, життєвому досвіду, а, отже, зрозумілості [18, c.177].

  • переконливість;
    •  
    1. Класифікація екскурсій на історичну тематику.

 

Класифікація — розподіл будь-яких однорідних предметів або  понять по класах, відділах  тощо,  згідно певним ознакам. Класифікація екскурсій являє собою поділ її на групи, підгрупи і види з виділенням в кожній з них основних рис, що визначають характер ведення тієї або іншої екскурсії. Розподіл екскурсій на чітко певні групи має велике практичне значення. Класифікація екскурсій забезпечує умови для кращої організації роботи екскурсоводів, полегшує їх спеціалізацію з урахуванням знань і особистих нахилів екскурсоводів. Використання закономірностей проведення екскурсій конкретної групи сприяє тому, щоб кожна екскурсія ставала ефективнішою.

У середині 70-х рр. XX століття, в період розквіту  екскурсійної діяльності в Радянському Союзі Центральною радою з туризму і екскурсій Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів була прийнята класифікація екскурсій, що залишилася незмінною до теперішнього часу. Відповідно до  неї, вся різноманітність екскурсій класифікується за наступними ознаками:

  • за змістом;
  • за складом учасників;
  • за місцем проведення;
  • за способом пересування;
  • за формою проведення.

Історичні екскурсії можуть бути розділені на підгрупи, в яких висвітлюється конкретний період історії краю. Крім того, вони поділяються на історико-краєзнавчі, археологічні і етнографічні.

Історична екскурсія  повинна грунтуватися на точному  документальному матеріалі, що забезпечує науковість і достовірність змісту розповіді екскурсовода. В основі побудови маршруту історичної екскурсії лежить хронологічний або тематико-хронологічний принцип, що забезпечує системність та послідовність викладу матеріалу.

Часто буває  так, що екскурсійні об'єкти мають  велике архітектурне та мистецтвознавче значення, тобто є багатоплановими. Тому, крім історичного аналізу, необхідно давати також мистецтвознавчий аналіз цих об'єктів. Екскурсовод повинен добре розбиратися в архітектурних стилях і вміти показувати деталі і особливості в оздобленні споруд. Проте, головна увага, все ж приділяється історичним подіям, пов'язаним з пам'яткою.

За змістом вони поділяються на:

  • археологічні;
  • історико-краєзнавчі;
  • етнографічні;
  • воєнно-історичні.

Історична екскурсія  повинна грунтуватися на точному  документальному матеріалі, що забезпечує науковість і достовірність змісту розповіді екскурсовода. В основі побудови маршруту історичної екскурсії лежить хронологічний або тематико-хронологічний принцип, що забезпечує системність та послідовність викладу матеріалу [3, c.201].

Часто буває  так, що екскурсійні об'єкти мають велике архітектурне та мистецтвознавче значення, тобто є багатоплановими. Тому, крім історичного аналізу, необхідно давати також мистецтвознавчий аналіз цих об'єктів. Екскурсовод повинен добре розбиратися в архітектурних стилях і вміти показувати деталі і особливості в оздобленні споруд. Проте, головна увага, все ж приділяється історичним подіям, пов'язаним з пам'яткою.

В історичних екскурсіях обов'язково має подаватися матеріал про сучасність. Можна організовувати зустрічі з учасниками певних історичних подій. Досить часто в таких екскурсіях використовується елемент ритуалу. Це особливо стосується воєнно-історичних екскурсій, які можуть бути присвячені історії збройних сил або окремих військових формувань (наприклад, УСС, УПА та ін.), пам'ятним місцям боїв, подвигам окремих героїв, містам-героям.

Основні методичні прийоми, які використовуються в екскурсіях на історичну тематику.

  • зорова реконструкція;
  • локалізація подій.

 

1.3. Етапи підготовки екскурсії на історичну тематику.

 

Створення нової екскурсії  з будь-якої теми – складний процес, що вимагає активної участі цілого колективу працівників. Зміст майбутньої екскурсії, її пізнавальна цінність знаходяться в прямій залежності від знань методистів і екскурсоводів, їх компетентності, ступеня практичного засвоєння ними основ педагогіки і психології, уміння вибрати найбільш ефективні способи і прийоми впливу на аудиторію.

Екскурсія – це результат  двох найважливіших процесів: її підготовки і проведення. Вони зв'язані між  собою, взаємообумовлені. Неможливо  забезпечити високу якість проведення екскурсії при непродуманій підготовці.

Підготовка нової екскурсії проходить три основні етапи:

  1. Попередня робота:
  • визначення мети та завдань екскурсії;
  • вибір теми;
  • вибір літератури та складання бібліографії;
  • вивчення літературних, архітектурних та статистичних джерел;
  • вивчення інших матеріалів;
  • знайомство з експозиціями та фондами музеїв;
  • вибір та вивчення екскурсійних об’єктів.
  1. Безпосередня розробка екскурсії:
  • складання маршруту екскурсії;
  • об’їзд або обхід маршруту;
  • підготовка контрольного тексту екскурсії;
  • комплектування «портфеля екскурсовода»;
  • вибір методичних прийомів проведення екскурсії;
  • складання методичної розробки (технологічної карти);
  • рецензування контрольного тексту та технологічної карти.
  1. Захист екскурсії на маршруті:
  • прийом/захист екскурсії;
  • затвердження екскурсії.[10, c.95].

В основу підготовки будь-якої екскурсії повинні бути закладені головні педагогічні  принципи і вимоги, такі як взаємозв'язок навчання і виховання, врахування логіки предмету, послідовність і систематичність, ясність і доступність викладу, наочність, емоційність, врахування вікових особливостей екскурсантів та ін.

Для складання будь-якої екскурсії існує певна схема, яка не залежить від теми, форми та місця проведення (рис.1.2).

Рис.1.2. Схема екскурсії.

 

    1. Основні елементи підготовки екскурсії.

 

Кожна екскурсія  має свою певну тему. Це те, що закладене в її основу, на чому будується показ і розповідь. Вона є критерієм для відбору екскурсійних об'єктів, визначає зміст розповіді екскурсовода, особливо при показі різнопланових об'єктів, які несуть широку інформацію і можуть бути включені до різних екскурсій.

Чітке формування теми:

  • визначає зміст екскурсії;
  • дозволяє сконцентрувати увагу та зусилля авторів екскурсії та екскурсоводів на визначеному колі об’єктів.

При визначенні назви екскурсії слід уникати:

  • застосування різного роду штампів, що невілюють тему;
  • використовувати скорочення слів, абревіатури;
  • застосування іноземних, запозичених слів, які можуть викликати небажані асоціації.

Загальними  вимогами до назви екскурсії вважаються такі:

  • індивідуальність;
  • точність;
  • образність;
  • легкість запам'ятовування і відтворення;
  • милозвучність;
  • відсутність негативних асоціацій;
  • змістовне значення.

У процесі розробки теми складається список книг, брошур, статей. Призначення списку полягає в  визначенні приблизної майбутньої роботи з вивчення літературних джерел [4, c.123].

Крім літературних джерел до джерел інформації можна віднести: адреси державних та особистих архівів, спогади учасників та очевидців, хронікально-документальні фільми, адреси музеїв, фотодокументи, науково-популярні фільми.

Вивчення матеріалів при  розробці нової екскурсії починається  з складання бібліографії краєзнавчої літератури, що стосується її теми. Краєзнавча література в достатньо повному об'ємі знаходиться в краєзнавчих відділах  бібліотек.

Важливим художнім компонентом  екскурсійної розповіді є цитування уривків з прозаїчних і поетичних творів. У зв'язку з цим розробникам екскурсії необхідно вивчити також художню літературу, яку можна буде використовувати при написанні тексту екскурсії.

Щоб екскурсія відрізнялася науковістю, сучасністю, необхідно при підготовці нової теми проконсультуватися у науковців і фахівців з приводу делікатних, спірних, не до кінця з’ясованих проблем змісту екскурсії.

Вивчення джерел супроводжується  ксерокопіюванням, конспектуванням необхідних матеріалів, що стосуються окремих об'єктів показу і підтем екскурсії, випискою цитат, складанням таблиць з статистичним матеріалом, що відображає, наприклад, динаміку різних сторін економіки краю. Особливо слід звернути увагу на важливість при зборі матеріалів точних вказівок на їх джерело: бібліографічний опис книг і статі з газет і журналів, адреси і телефони музеїв, фахівців, що консультували творчу групу та ін.

Екскурсійний об'єкт — предмет (явище), що дає уявлення про характерні риси, особливості певної епохи розвитку суспільства, науки, техніки, культури, природи і ін., що викликають цікавість екскурсантів до пізнання навколишнього світу [4, c.120].

Ефективність показу під час проведення екскурсії  залежить від:

  • правильного вибору об’єктів, які демонструються;
  • того що показується та як показується;
  • уміння екскурсовода поєднувати свої  словесні пояснення щодо об’єкта, який демонструється.

 

1.5. Техніка ведення екскурсії.

 

Ефективність  будь-якої екскурсії визначається не тільки вибором об'єктів показу, розробкою маршруту, знаннями екскурсовода, але і хорошим володінням екскурсовода технікою ведення екскурсії. Від цього залежить забезпечення чіткого порядку на ній, створення умов для сприйняття матеріалу екскурсії. Техніка проведення екскурсії є складовою частиною професійної майстерності екскурсовода, практичним проявом його якостей як керівника екскурсійної групи.

До техніки  проведення екскурсії належить: знайомство екскурсовода з групою, вихід екскурсантів з автобуса, рух від автобуса до об'єкту, розстановка групи біля об'єкту, повернення в автобус, дотримання плану екскурсії відповідно до технологічної схеми, відповіді на запитання екскурсантів, використання індивідуального тексту в ході екскурсії, наочних матеріалів з «портфеля екскурсовода» і звукозаписів, робота з мікрофоном.

Знайомство  екскурсовода з групою. Екскурсовод, підійшовши до групи або увійшовши до автобуса, повинен перш за все познайомитися з групою. З цією метою він вітає присутніх, представляється групі, називаючи своє прізвище, ім'я, по батькові, туристську фірму, яка організовує екскурсію, знайомить екскурсантів з водієм автобуса.

Потім він  називає тему екскурсії, перераховує  декілька найвидатніших пам'ятників і знаменних місць, щоб зацікавити маршрутом екскурсантів, стисло характеризує маршрут, його тривалість, місце і час початку і закінчення маршруту [11, c.190].

Завершуючи вступ, екскурсовод  розповідає правила поведінки учасників екскурсії: не вставати і не ходити по автобусу під час руху, не відлучатися на зупинках, не попередивши екскурсовода, при посадці займати тільки своє місце, не палити в автобусі, не відволікати водія запитаннями під час його роботи.

Місце екскурсовода в автобусі. Вступну частину екскурсовод проголошує стоячи в передній частині салону обличчям до екскурсантів до початку руху автобуса. Потім він займає своє робоче місце в першому ряду справа по ходу і розповідає, що бачать екскурсанти  праворуч і ліворуч з вікна. Існуючими правилами не передбачено, щоб екскурсовод вів свою розповідь обов'язково обличчям до екскурсантів.

Вихід з автобуса і пересування екскурсантів. На зупинках, де передбачений вихід групи для спостереження об'єкту, екскурсовод повинен вийти першим і, відійшовши на деяку відстань від автобуса, чекати всю групу. Рух екскурсантів від автобуса до об'єкту, а також між об'єктами і від об'єкту до автобуса здійснюється компактно. Місце екскурсовода на чолі групи. Екскурсовод повинен уважно стежити за рухом і не допускати, щоб група розтягувалася. Відстань між головною частиною групи і тими, хто йде останніми, не повинне перевищувати восьми-десяти метрів. Екскурсоводу слід вимагати того, щоб темп пересування групи не порушував цілісності екскурсії.

Темп руху групи залежить від її складу (діти, молодь, середній вік, літні люди), від  рельєфу місцевості (наприклад, підйом в гору), погана дорога, від наявності канав і ровів на маршрутах, небезпечних зон в працюючих цехах і ін. У пішохідній екскурсії або в пішохідній частині автобусної екскурсії темп руху повинен бути спокійним, неквапливим.

Під час руху не можна продовжувати розповідь, оскільки його зможуть почути лише ті члени групи, що знаходяться поряд з екскурсоводом. Доцільно під час пересування відповідати на запитання окремих екскурсантів, просто вести невимушену бесіду [11, c.201].

Підійшовши  до екскурсійного об'єкту, перш ніж  почати свою мову, екскурсовод повинен переконатися, що вся група зібралася і чекає продовження екскурсії. Але заздалегідь потрібно правильно розташувати групу біля об'єкту.

У тих випадках, коли в тривалих міських або заміських екскурсіях влаштовується санітарна зупинка або зупинка для придбання сувенірів, екскурсовод повинен