Экспертиза в уголовном процессе. 4

 



 

ВСТУП

Стаття 2 Кримінально-процесуального кодексу (надалі КПК)    визначає завдання кримінального судочинства, а саме: охорона  прав  та законних інтересів фізичних і юридичних  осіб,  які беруть в  ньому участь, а також швидке і повне розкриття  злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з  тим, щоб кожний, хто  вчинив  злочин,  був  притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був  покараний.

Для вирішення цих завдань  правоохоронці дедалі більше використовують на практиці спеціальні знання для розкриття злочинів. Ці знання за Кримінально-процесуальним кодексом       можна залучити двома способами: за допомогою спеціаліста  і  шляхом проведення  судової експертизи.

  Закон дозволив  залучення  спеціаліста  з  метою  розширення практичних можливостей слідчого по  справі. Спеціаліст на основі своїх фахових навичок, знань сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом надання слідчому консультативної допомоги при проведенні певної процесуальної дії, про що зазначається в протоколі цієї дії.

   Що ж стосується судової експертизи,  то вона є найбільш кваліфікованою формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Вона значно розширює пізнавальні можливості слідства і суда,  дозволяючи застосовувати в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ увесь  арсенал  сучасних  науково-технічних  засобів.

     Зважаючи на  те, що коло джерел доказів  є вичерпним і чітко визначеним  в законі: показання свідка, показання  потерпілого, показання підозрюваного,  показання обвинуваченого, висновок  експерта, речові докази, протоколи  слідчих і судових дій, інші  документи (ст. 65 КПК ), то цілком зрозуміло, що будь-який доказ одержаний відповідно до вимог закону має для слідства вагоме значення. А оскільки висновок експерта є джерелом доказів і покладається в основу доказування по кримінальній справі, то експертиза допомогає встановлювати фактичні дані, на підставі  яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння,  винність особи,  яка вчинила це діяння,  та інші обставини, що мають значення для правильного та об'єктивного вирішення справи.

        Але  треба зазначити, що висновок  експерта не має наперед установленої  доказової  сили, переваги перед  іншими доказами. Тобто, до висновку  експерта (як і до інших доказів  та їх джерел) треба підходити  з критичної  точки зору.  Переоцінка їх доказового значення, призводить до слідчих і судових  помилок,  прийняття неправильного  рішення у  справі,  яке підлягає  зміні або скасуванню.  Проте,  зважаючи на специфіку   цього   джерела   доказів   (авторитет   науки,  спеціальних знань),  закон  вимагає, щоб незгода з висновком  експерта була мотивованою і  письмовою. Це може бути зроблено  в обвинувальному висновку, у  постановах слідчого, прокурора,  судді чи ухвалах суду про  закриття справи, призначення повторної  експертизи, у вироку судді чи  суду.

         Судова експертиза постійно розвивається  шляхом створення  нових,  та  удосконалення існуючих методик  дослідження  і знаходить все  більше застосування в судово-слідчий  практиці.  Найбільш  розповсюдженними  є різні види криміналістичних  експертиз (дактилоскопічна, трасологічна, почеркознавча, балістична тощо), судово-медична (експертиза живих  осіб, речових доказів та ін.), судово-психіатрична, автотехнічна  експертиза. В останній час все  більш широке застосування отримують  також будівельно-технічна, судово-біологічна, патентна, трудова та деякі інші  експертизи.

 

1.Поняття, характеристика та види експертизи у кримінальному судочинстві

1.1.Поняття та  значення експертизи у кримінальному  судочинстві

В українському кримінальному  судочинстві однією з головних умов доказування як процесу встановлення об'єктивної істини про конкретні  злочини і осіб, що їх вчинили, є  правильне, об'єктивне і повне  збирання, дослідження і оцінка доказів.

Під час дізнання і досудового слідства здійснення цієї умови забезпечується точним виконанням особою, що проводить дізнання, і слідчим вимог кримінально-процесуального закону і ефективним використанням ними наукових прийомів слідчої тактики і криміналістичної техніки при проведенні слідчих дій, дослідженні й оцінці доказів.

В ході дізнання і досудового слідства нерідко виникають такі ситуації, при яких встановлення окремих важливих обставин справи стає можливим лише внаслідок застосування певних наукових, технічних або інших спеціальних знань. Наприклад, при розслідуванні злочинів проти життя і здоров'я людини інколи виникає необхідність визначити вік, полову зрілість і психічний стан особи, або встановити час настання смерті, причинний зв'язок між нанесеними потерпілому тілесними ушкодженнями і його смертю тощо. Ці обставини встановлюються проведенням судово-медичних досліджень із застосуванням спеціальних медичних знань. У справах про дорожньо-транспортні події визначення швидкості руху по слідах гальмування або можливості загальними методами перевірки технічного стану автомобіля виявити несправність, що загрожувала безпеці руху, також потребують застосування спеціальних знань, але вже в іншій галузі — авготехніці.

Коло обставин і питань, з'ясування яких у кримінальних справах  стає можливим лише внаслідок застосування спеціальних знань, дуже різноманітне. Закон передбачає для цих випадків дві форми використання спеціальних  знань: проведення експертизи і залучення  відповідних спеціалістів для консультації і технічної допомоги слідчому при  проведенні окремих слідчих дій.

У статті 1 Закону України «Про судову експертизу» розглянуто поняття судової експертизи. Судова експертиза  -  це  дослідження експертом на   основі спеціальних знань матеріальних  об'єктів,  явищ і процесів,  які містять інформацію  про обставини   справи,   що   перебуває   у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Експертиза — це спеціальна процесуальна дія особи, що провадить  дізнання, слідчого і суду, змістом якої є дослідження експертом певних обставин справи і речових доказів з застосуванням, відповідно до визначеного зако­ном порядку, спеціальних знань для встановлення фактів, що мають доказове значення, і дачі висновку по справі.

В ст. 75 КПК  зазначається, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Встановлення обставин і умов, зазначених в ст. 76 КПК, в будь-якій справі потребує обов'язкового призначення судовомедичної чи судовопсихіатричної експертизи.

Із змісту статей 75 і 76 КПК видно, що в законі умови призначення експертизи при дізнанні, слідстві і судовому розгляді кримінальних справ, за виключенням лише окремих випадків, визначені в загальній формі. Пояснюється це тим, що під час розслідування і судового розгляду навіть в кримінальних справах про однотипні злочини умови доказування складаються по-різному. Виникають і різні за характером обставини та питання, встановлення яких потребує застосування спеціальних знань або проведення певних досліджень. Таким чином, конкретними умовами доказування, характером досліджуваних обставин і об'єктів в окремих кримінальних справах обумовлюється проведення певного виду судової експертизи.

Для кожного виду судової  експертизи за змістом завдань, що вирішуються, і методами є специфічними такі ознаки: вид спеціальних знань, необхідних для встановлення конкретних обставин справи, і спосіб реалізації цих знань для дачі висновку.

Для з'ясування різних обставин і питань, що виникають в ході розслідування і судового розгляду конкретних справ, необхідне застосування спеціальних знань в різних галузях  науки, техніки і практичної діяльності людей. При цьому кожен вид  судової експертизи має свій спосіб реалізації спеціальних знань для  дачі висновку з досліджуваних питань. Наприклад, висновок судово-медичної експертизи про причину смерті особи ніколи не ґрунтується лише на відомостях з історії її хвороби. Як правило, такі висновки у кримінальних справах даються на підставі даних судовомедичного розтину трупа, який іноді доповнюється гістологічним і хімічним дослідженням окремих органів або тканин. Таким чином, судово-медичний розтин, який провадиться з додержанням правил судової медицини, доповнений відповідно гістологічним, хімічним або іншим дослідженням, є конкретним способом реалізації судовомедичних знань для дачі висновку про причину смерті.

В іншому випадку, наприклад, коли потрібно встановити причину аварії автомобіля, експерт-автотехнік аналізує його технічний стан, вивчає несправності окремих систем і вузлів, сліди на місці події, провадить різні розрахунки тощо. Вся ця діяльність експерта-автотехніка також є конкретним способом реалізації спеціальних знань для дачі висновку.

 

 

 

1.2.Об'єкти експертного дослідження

Об'єктами експертного  дослідження можуть бути різноманітні за своєю природою й призначенням предмети, речові докази, документи  й інші матеріали кримінальної справи, в яких зафіксовано певні дані, що мають значення для дачі експертного  висновку. Об'єктами експертизи  є ті джерела відомостей про встановлювані факти,  ті носії  інформації,  які  піддаються  експертному дослідженню й  за  допомогою  яких експерт пізнає обставини,  які входять в предмет експертизи. Таким чином, якщо факти, які створюють предмет  експертизи,  є  метою та результатом досліджень,  то властивості об'єкта є засобом пізнання цих фактів.

Всі об'єкти  експертного  дослідження  поділяються  за своєю процесуальною формою на слідуючі види:

1) речові  докази.

Тобто предмети,  які прилученні в цій якості до кримінальної справи.  Це об'єкти богатьох видів експертиз ( балістичної,  пожежної, товарознавчої);

2) документи.

Це можуть бути протоколи слідчих  дій та інші документи,  які містять  відомості,  що мають значення для  дачі висновку.  Вони є об'єктами судово-бухгалтерської,  почеркознавчої та  інших  видів експертиз;

3) живі особи.

За своїм процесуальним  становищем це можуть бути підозрюванний,  обвинувачений, потерпілий. Як правило, вони є об'єктами судово-медичної, судово-психіатричної, військово-лікарської експертизи;

4) об'єкти,  які не мають визначеного  процесуального статусу.

Вони виконують роль,  як і  речові докази,  але в цій  якості вони в справі не фігурують,  інколи з міркувань морально-етичного характеру           (наприклад, труп), інколи через фактичну неможливості розповсюдити  на них процесуальний режим речових доказів (наприклад, будівлі, споруди). В тих випадках, коли об'єкти дослідження через громіздкість або з інших причин не можуть бути надіслані до експертної установи, в постанові про призначення експертизи відзначається,  де перебувають ці об'єкти і час, коли експерт може їх дослідити.

Окремого розгляду потребує питання  про  зразки  експертного  дослідження. Зразки, що є необхідними для експертного дослідження - це достовірно належні певній  особі зразки  почерку,  відбитки пальців рук,  зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, тощо, які використовуються як порівняльні матеріали в експертном дослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів та інших об'єктів.  Вони використовуються при експертному дослідженні,  коли  безпосередне  дослідження властивостей речового доказу-оригіналу неможливо або недоцільно. Дослідження в цьому випадку провадиться шляхом порівняння не з самим ідентифікуємим об'єктом,  а з отриманими від нього зразками. Наприклад, при ідентифікації вогнепальної  зброї за кулями та гільзами досліджуються не особливості канала ствола, а відстрілюються експериментальні кулі та гільзи,  які і відображають ці особливості.

Зразки можуть бути трьох видів:

1) експериментальні зразки, які відтворюють штучно                            (наприклад, експериментально відстрілюють  зразки куль та гільз);

2) вільні зразки, які виникають стихійно (наприклад, вільні зразки почерку);

3) натуральні зразки,  які є продуктом фізіологічної  діяльності організму    (зразки крові, слини тощо).

Про вилучення або відібрання зразків  слідчий зобов'язаний  винести  постанову,  де  зазначається,  з  якою метою,  у кого і які  зразки підлягають  вилученню  або  відібранню.  Якщо для одержання  зразків залучається спеціаліст, то вказуються його прізвище, спеціальність  і посада. Про   відібрання зразків  складається протокол (ст.199 КПК).  У ньому, крім загальних відомостей,  зазначається найменування відібраних зразків, їх кількість і  характер,  порядок і умови відібрання,  а також інші істотні моменти. Виклик для відібрання зразків провадиться  за правилами виклику на допит. При  відібранні зразків у неповнолітніх  запрошуються їх батьки або інші законні  представники.

Зустрічаються іноді недоліки,  пов'язані з відібранням експериментальних зразків. Слідчі та судді не завжди враховують, що експериментальні зразки повинні відбиратися в умовах, аналогічних тим, в яких виконувався досліджуваний документ - у такій же позі  (лежачи,  стоячи тощо),  таким же  пишучим приладом  (олівцем, кульковою або перовою ручкою),  на папері однакового розміру, лінування,  характеру поверхні. Досить розповсюдженим недоліком при призначенні дактилоскопічних експертиз є надання неякісніх експериментальних відбитків пальців і долонь рук осіб, які перевіряються, що свідчить про недодержання основних вимог по техніці одержання експериментальних відбитків або ж непередання їх взагалі.  Так суддя Київського міськсуду Колейчук у справі Салицького та інших обвинувачених,  призначивши комплексну  медико-трасологічну  експертизу  для з'ясування можливості нанесення потерпілому поранення ножами,  переданими для дослідження, не надав експертам об'єкт дослідження - клапоть шкіри зі слідами знаряддя травми, який на досудовому слідстві долучений до справи в якості речового доказу. Лише після того, як експерти дізналися зі справи про існування цього речового доказу та  витребували його, вдалося виключити 4 із 6 ножів , що перевірялися. Це мало суттєве значення  для встановлення дійсних обставин  вчиненого діяння, оскільки ножі належали різним особам.

Експерт може застосовувати будь-які  методи  дослідження,  в тому числі  виготовляти копії речових доказів  і отримувати зразки для порівняльного  дослідження.  Отримання експертних  зразків  на відміну від  отримання  слідчих  зразків не потребує якого-небудь окремого процесуального   оформлення.   Увесь   хід   експертного дослідження фіксується у єдиному документі - висновку експерта, у ньому ж відображається факт отримання експертом зразків та  результати їх дослідження.

Таким чином, об'єктами експертного дослідження можуть бути різноманітні за своєю природою й призначенням предмети, речові докази, документи й інші матеріали кримінальної справи, в яких зафіксовано певні дані, що мають значення для дачі експертного висновку. Не можуть бути об'єктами експертного дослідження лише законодавчі акти, а також юридичні положення і питання, оскільки тлумачення, роз'яснення і висновки по законодавству належать до компетенції законодавчих органів, а застосування правових положень і розв'язання юридичних питань, що виникають в слідчій і судовій практиці, є професійним обов'язком особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора й суду. Не можна залишити поза увагою той факт, що в літературних джерелах, особливо останнім часом, активно обговорюється питання щодо протилежного ставлення до такого становища. Так, наприклад, А.О.Селиванов у низці публікацій наводить досить серйозні аргументи на користь необхідності введення у практику судово-експертної діяльності правової (юридичної) експертизи1. На його думку, юридичну судову експертизу слід розуміти як експертне дослідження матеріальних і процесуальних ознак актів (документів), які підлягають дослідженню у суді за їх змістом і формою і ґрунтуються на висновках судових експертів, залучених судом (прокурором, слідчим), що допомагає суду досягти об'єктивності у доказуванні, додержуватися принципів рівних можливостей у процесі, презумпції невинності, повноти дослідження прав сторін, забезпечення змагальності у доведенні дійсного стану фактів та захисту своїх прав і свобод. Ми не ставимо за мету аналізувати запропоновані цим автором аргументи на користь правової експертизи як одного з різновидів судово-експертної діяльності. Підкреслимо лише, що тією чи іншою мірою пограничні завдання, які виникають на межі юридичних та спеціальних знань, у практиці судової експертизи вирішуються. Це, наприклад, стосується питань судової автотехнічної експертизи щодо відповідності дій учасників дорожнього руху положенням «Правил дорожнього руху»; судової експертизи у галузі охорони праці з оцінки дій відповідних осіб щодо дотримання правил техніки безпеки; судово-економічних досліджень з питань застосування законодавства у сфері фінансово-кредитних операцій, оподаткування тощо; експертизи об'єктів інтелектуальної власності та інших видів експертиз, які широко використовуються у практиці розслідування та судового розгляду кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справ.

 

1.3.Правовий статус експерта та спеціаліста.

Дуже важливим є питання статусу  експерта, визначення йрого прав та обов'язків, гарантії його діяльності. Стаття 4 закріплює гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку. Зокрема, визначається, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:

  • процесуальним порядком призначення судового експерта (експертиза може бути призначена тільки в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, на основі постанови або ухвали про її призначення);
  • забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи. Ця норма у першу чергу кореспондується з вимогами відповідної статті КК України щодо відповідальності за перешкоджання з'явлен- ню експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, за примушування його до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна експерта або його близьких родичів, за розголошення відомостей, що ганьблять експерта; або за підкуп експерта з тією самою метою, а також за погрозу вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок, за примушування експерта до відмови від давання висновку (ст. 386 КК України);
  • існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання та досудового слідства. До таких установ у першу чергу належать науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України та установи Міністерства охорони здоров'я України. У той же час в ст. 7 Закону серед установ, що здійснюють судово-експертну діяльність, згадуються експертні служби МВС, МО та СБ України;
  • створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням. Ця норма кореспондується з вимогами відповідних статей Кодексу законів про працю та іншими нормативними актами України;
  • кримінальною відповідальністю судового експерта за давання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Уже тривалий час у криміналістичній літературі наявність норми про кримінальну відповідальність експерта за давання завідомо неправдивого висновку активно дискутується. Прихильники наявності цієї норми підтримують її принципову необхідність. У той же час її противники підкреслюють, що витоки попередження саме експерта про кримінальну відповідальність ставлять його у принижене становище поряд з іншими учасниками процесу (ні дізнавач, ні слідчий, ні суддя не попереджаються про відповідальність за необ'єктивне проведення дізнання, досудового або судового слідства).

Експерт -  це  будь-яка особа,  що володіє науковими,  технічними або іншими спеціальними знаннями, якій за постановою слідчих органів доручено провести експертизу і дати за її результатами висновок.  Однак в  ст.9  Закону  «Про  судову експертизу» сказано,  що органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати  проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких  структур та громадян, який веде Міністерство юстиції України КПК    (ст. 75) зазнача, що експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, або які раніше були ревізорами в справі. Не повинна залучатись до проведення експертиз також особа, яка є свідком, перекладачем в цій самій справі, провадила по ній дізнання, слідство або була обвинувачем, а також у інших випадках, зазначених у ст. 62 КПК

Експерт має ряд процесуальних  прав та обов'язків. При проведенні експертизи експерт має певну  самостійністю та  незалежністю, дає висновок від свого імені, за своїм внутрішнім переконанням і несе за нього особисту відповідальність. За своїм процесуальним положенням він відрізняється від інших суб'єктів процесу,  в тому числі і від спеціаліста, який   є технічним помічником слідчого, не має процесуальної самостійністі,  вся його діяльність проходить під контролем та керівництвом слідчого, всі його дії здійснюються за вказівкою або за згодою слідчого. Спеціаліст своєю участю в слідчій дії не встановлює фактів, що мають значення доказів, його функції, зазначені в ст. 128 КПК, полягають у використанні своїх спеціальних знань і навичок для надання допомоги слідчому у відшуканні, фіксації й вилученні доказів. Спеціаліст звертає увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням і закріпленням доказів, дає пояснення з спеціальних питань, що виникають при проведенні слідчої дії. Такі пояснення можуть, наприклад, стосуватись походження, зв'язку, механізму виникнення певних явищ, утворення слідів, виявлених при проведенні слідчої дії, тощо. Участь спеціаліста фіксується в протоколі слідчої дії і дані, одержані з його допомогою, є складовою частиною змісту цього протоколу.

 В разі відмови або  ухилення ним від виконання  своїх  обов'язків  слідчий  повідомляє  про  це  адміністрацію  підприємства,  установи чи організації  за місцем роботи спеціаліста  або громадську організацію для  відповідного реагування.

 

1.4. Види судової експертизи

В слідчій і судовій  практиці найбільш поширені такі види судової експертизи, як криміналістична, судовохімічна, судовобіологічна, судовомедична, судовопсихіатрична, судовобухгалтерська, судовотоварознавча, судовоавтотехнічна тощо.

Криміналістична експертиза — це лабораторне дослідження  матеріально-фіксованих відображень  на речових доказах, яке провадиться  експертами-криміналістами з метою  ототожнення людей, тварин і різних індивідуально конкретних предметів, що залишили ці відображення, а також  вирішення інших питань, які потребують застосування спеціальних криміналістичних знань. Об'єктами криміналістичної експертизи можуть бути тексти і підписи документів, відбитки штампів і печаток, сліди  рук, ніг, зубів, знарядь і інструментів, транспортних засобів, зброя і боєприпаси, фотознімки тощо. Криміналістична експертиза провадиться в науково-дослідних  інститутах і лабораторіях судової  експертизи міністерств юстиції  союзних республік, обласними, крайовими  і республіканськими оперативно-технічними відділами Міністерства внутрішніх справ і їх підрозділами на місцях.

В Україні основними криміналістичними експертними установами є Київський і Харківський інститути судової експертизи та Одеська науково-дослідна лабораторія судової експертизи.

Судовохімічна експертиза вирішує, питання про хімічний склад речовин, хімічні властивості кількох  об'єктів з метою віднесення їх до найбільш вузької спільної групи, а при можливості — для встановлення, чи походять вони з єдиного джерела  та інші.

Судовобіологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного і тваринного походження. Це зразки насіння, борошна, комбікорму, висівок, жмихів, хлібних  виробів, меду, сіна, соломи, шерсті тощо. Завданням цього виду судової  експертизи є вирішення питань про  належність певних об'єктів рослинного або тваринного походження до певного  роду за існуючою класифікацією, про  наявність на предметах речовин  біологічного походження, а також  про подібність кількох об'єктів, що порівнюються, за однаковими біологічними ознаками, походженням їх з єдиного  джерела тощо.

Судовомедична експертиза досліджує  живих осіб, трупи й різні речові докази біологічного походження (кров, сперму тощо), її завдання полягає у  встановленні роду і причин смерті, характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначення групової належності та походження різних виділень людського організму і вирішення  інших питань, що потребують застосування судовомедичних знань.

Судовопсихіатрична експертиза провадиться у випадках, коли в  слідчого або в суду виникають  сумніви відносно психічної повноцінності  обвинуваченого, свідка чи потерпілого. Цей вид експертизи провадиться  судовопси-хіатричними комісіями  при лікарнях і клініках.

Судовобухгалтерська експертиза призначається, коли в процесі розслідування  злочинів необхідно встановити недоліки фінансово-господарської діяльності підприємства чи установи, з'ясувати  стан обліку і звітності, визначити  розмір шкоди, заподіяної злочином тощо.

Судовоавтотехнічна експертиза призначається для визначення технічного стану транспортних засобів, встанов­лення  можливості виявити несправність окремих  частин (агрегатів, механізмів, деталей) звичайною перевіркою транспорту, його швидкості руху перед подією або  технічної можливості запобігти  дорожній події шляхом галь­мування, маневром, вирішення різних технічних  питань, пов'язаних з встановленням  органами слідства і судом порушень правил руху на вулицях міст, населених  пунктів і дорогах України, а також правил технічної експлуатації автотранспорту. Судовоавтотехнічні експертизи провадяться відділами автотехнічних досліджень науково-дослідних інститутів і лабораторій судової експертизи .

Судовотоварознавча експертиза призначається для встановлення якості, сорту товарів, особливостей промис­лового виготовлення окремих  видів продукції, відповідності  її державним стандартам чи іншим  нормативам і для вирішення інших  питань, що потребують застосування спеціальних  знань в конкретній галузі товарознавства.

Перелічені вище види судової  експертизи провадяться співробітниками  спеціалізованих державних експертних установ. При необхідності застосування інших видів спеціальних знань, наприклад, в галузі ветеринарії, агротехніки, мистецтвознавства, економіки тощо може бути призначена відповідно ветеринарна, агротехнічна, мистецтвознавча і  економічна судова експертизи. Вони проводяться  не в експертних установах, а для  їх виконання залучаються вчені  або досвідчені в цих галузях  практичні працівники.

 В КПК зазначається, що питання, які ставляться  експертові, і його висновок не  можуть виходити за межі спеціальних  знань експерта.

 

 

2.Порядок призначення та проведення експертизи у кримінальному судочинстві

2.1. Загальний порядок та підстави призначення  і  проведення  експертизи

Судова експертиза має  бути старанно підготовлена. Процес призначення експертизи містить такі основні елементи:

1)збір необхідних матеріалів;

2)вибір моменту призначення  експертизи;

3)визначення предмета  судової експертизи;

4)формулювання питань  експерту;

5)вибір експертної установи  або експерта;

Збір необхідних матеріалів. Такими матеріалами є досліджувані об’єкти (речові докази, жива особа,труп або його частини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з’ясувати питання, що його інтересують. Досліджувані об’єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів,обшуків,виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання. Експерту в деяких випадках необхідно надавати зразки для порівняльного дослідження.

Вибір моменту  призначення експертизи. За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої дії.

Визначаючи момент призначення  експертизи, необхідно враховувати:

1)властивості та стан  об’єктів експертного дослідження;

2)необхідність та можливість  отримання порівняльних зразків;

3)особливості експертного  дослідження (складність, наявність  відповідних методик, час проведення  та ін.);