Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Экстримальный туризм

ЗМІСТ

1.Вступ..........................................................................................................................4

2. РОЗДІЛ І Екстремальний туризм...........................................................................5

3. РОЗДІЛ II Види екстремального туризму.............................................................8

2.1. Водні види екстремального туризму...............................................................8

2.2. Наземні види екстремального туризму.........................................................15

2.3. Гірські види екстремального туризму...........................................................20

2.4. Повітряні види екстремального туризму......................................................23

2.5. Екзотичні види екстремального туризму......................................................26

4. РОЗДІЛ III Популярні місця екстремального відпочинку................................29

5. РОЗДІЛ IV Розробка екстремального туру.........................................................33

4.1. Рафтинг-тур......................................................................................................34

4.2. Дигер-тур..........................................................................................................35

4.3. Вело-тур............................................................................................................36

6. Висновок.................................................................................................................38

7. Список використаної літератури..........................................................................39

8. Додатки...................................................................................................................41

ВСТУП

Усі ми любимо відпочивати, одна з поширених форм відпочинку - туризм. Туризм прекрасний тим, що кожен знаходить у ньому те, що хоче. Комусь подобаються гори, комусь ріки, хтось любить відпочивати на пляжі, а інші - випробувати себе на міцність. Натягнуті нерви теж, як не дивно, можуть допомогти людині зняти втому. Тому в усьому світі останнім часом набирає силу екстремальний туризм. Усе більше людей прагнуть побачити красу підводного світу, спуститися по гірському схилу, на лижах і навіть стрибнути з парашутом. У Європі, наприклад, цей вид туризму почав розвиватися швидкими темпами і ставати більш масовим туризмом наприкінці 80-х на початку 90-х років. А в нас, в Україні, із середини 90-х. Зараз в Україні з’являється все більше туристичних організацій, які займаються саме екстремальним туризмом, організовуючи тури. Найбільш популярним та розвинутим видом екстремального туризму в Україні є гірськолижний туризм.

В Україні присутні досить високого рівня гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам, наприклад, у Європейських країнах, наші туристи з великим задоволенням відвідують українські, а саме карпатські курорти, які стають популярними і серед іноземців. Для любителі водного середовища на узбережжі Чорного моря активно розвивається дайвінг.

Також присутні повітряні види екстремального туризму: парашутний спорт, повітряні кулі та інші; наземні: спелеологія, спелестологія, кінний туризм; та екзотичні: поїздки до Чорнобеля та інші. Але, незважаючи на те, що цей вид туризму щорічно стає усе більш популярним, туристи в основному надають перевагу таким, як і раніше, популярним видам туризму, як екскурсійний, пізнавальний, пляжний і інші. Не знаючи про нові види відпочинку. Організація екстремального відпочинку в дечому відрізняється від організації звичайного туру. Тут вже йдеться про реальну небезпеку для життя, тому працівники туристичних фірм повинні враховувати вік, фізичну підготовку, стан здоров’я кожного учасника поїздки.

РОЗДІЛ І Екстремальний туризм

Формування маршрутів, турів, екскурсійних програм, надання основних і додаткових послуг складають технологію туристичного обслуговування, тобто це формування конкретного туристичного продукту для задоволення потреби в туристичній послузі. Для складання туристичного маршруту або ж просто туру потрібно рахуватися з їхніми класифікаціями по типу, сезонності, тривалості, віковій ознаці тощо. [Додаток 1] Як правило, екстремальний туризм характеризується активними способами пересування.

Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (лазіння по скелях, спортивні ігри, плавання на плотах по бурхливих ріках, підводний туризм, сафарі та інші), що вимагають значної фізичної напруги і доступні далеко не всім категоріям туристів. Ще більш виділяється в цьому змісті екстремальний туризм.

До екстремального туризму відносять різні пригодницькі тури, пригодницькі подорожі, відвідування екзотичних місць, вулканів, островів, водоспадів і інше. Звичайно це нестандартний тур в екзотичні й екологічно чисті природні резервації, пов'язаний з незвичайними подорожами, нетрадиційними транспортними засобами. В окремих випадках такий тур пов'язаний з ризиком і серйозними фізичними навантаженнями, вимагає сміливості й умінь, наприклад, сплав по бурхливій річці Колорадо на надувних човнах, подорож на Кольський півострів узимку на собачих запряжках. Популярний відпочинок на гірськолижних курортах, участь в яких передбачає фізичну підготовку і майстерність учасників. Такий туризм близький до спортивного туризму, однак маршрути більш добре підготовлені й умови істотно комфортніші, ризик зводиться до мінімуму за рахунок забезпечення провідниками, проміжними таборами, туристичним спорядженням.

У програму туру входить: відвідування визначних пам'яток місцевої природи, навчання подоланню перешкод, пристроєві табірного життя, вивчення техніки виживання в екстремальних умовах. Організовується колона машин, у якій, крім джипів з туристами і провідниками, іде транспортний супровід з наметами, продовольством, паливом, харчуванням і іншим. Тури пригодницько-історичного характеру теж дуже популярні серед туристів, наприклад, відвідування військових об'єктів і полігонів, таборів для ув'язнених, концтаборів і в'язниць; тури на місця людських трагедій; тури з метою пошуку скарбу. Особливістю екстремального туризму є його спортивний характер і участь у ньому молодіжної вікової категорії.

Активні види відпочинку завойовують усе більшу популярність серед простих туристів. Особливо популярним став дайвінг, один із найзахоплюючих і екстремальних видів. Парашутистам і гірськолижникам доводиться потіснитися, число дайверів в усім світі, стрімко зростає. Звертаючи увагу на цифри стає ясно: поширення дайвінга порівнюється тільки із епідемією. На сьогодні у світі майже 20 мільйонів сертифікованих дайверів-любителій, а 40 років тому їх було кілька сотень. В Україні останніми роками захоплення дайвінгом стало масовим. Також, зараз в усім світі дуже популярні стрибки з парашутом. З парашутом почали стрибати більше півстоліття назад, але масового характеру він здобув тільки років 15 назад.

Зараз існує багато варіантів стрибків з парашутом. Це і скайсерфінг і групова акробатика, але все більшу популярність набирає B.A.S.E. jumpіng. Це не тільки гострі відчуття, але і чудове видовище. Багато людей спеціально приїжджають на різні змагання, щоб подивитися, як люди стрибають із хмарочосів, телевізійних веж, мостів, скель. Якщо комусь не подобається пірнати під воду або стрибати із величезних висот, тоді можна спробувати, теж популярний вид відпочинку, віндсерфінг. Але тут варто врахувати, що це задоволення пов'язане із постійними падіннями у воду. Випробовування себе в сплаві по бурхливих гірських ріках, точно запам'ятається надовго.

Тим, хто боїться води, підійдуть пішохідні тури. Це теж екстремальний туризм, що сполучений з чималими труднощями і небезпеками. Такі маршрути звичайно прокладаються по незайманих територіях планети, так що в людини з'являється можливість буквально вписатися в природу, але при цьому виявитися відрізаною від цивілізованого світу. І навіть якщо така тургрупа має сучасні засоби супутникового зв'язку, для приходу допомоги може знадобитися кілька годин або днів. Тому будь-яка надзвичайна подія може призвести до серйозних наслідків. Кожна туристична фірма до якої звертається громадянин запропонує страхування життя від нещасного випадку, яке є обов’язковим згідно законодавства України. Але, не дивлячись на всю свою привабливість, слід зазначити, що екстремальний туризм це дорогий вид відпочинку.

А такий вид туризму як космічний існує взагалі для одиниць, тому що платити за нього мільйони доларів здатні тільки дуже забезпечені туристи. Але тільки цей вид екстремального туризму дорогий по економічних факторах.

Взагалі ж екстремальний туризм один із самих перспективних видів туризму, що залучає до себе усе більше людей. З'являються нові місця для активного відпочинку, як штучні, наприклад гірськолижні курорти, так місця створені природою про які люди раніше і не знали, наприклад, печери. А те, що цей вид туризму активно розвивається видно хоча б з того, що з'являються все нові його види. [1]

РОЗДІЛ ІІ Види екстремального туризму

Різномаїття видів екстремального туризму в наш час просто захоплює. Кожний вигадує щось особливо новеньке, аби лиш привабити туристів та просто любителів гострого відчуття. Здається, що людина просто змагається з природою: переборює гірські річки, гостює в небезпечних печерах, покорила води океанів та морів, дізнається про небо за допомогою різноманітних приборів, і може злітати на декілька днів в космос. А головне, все це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне задоволення. Здавна всіх вабило щось нове, неопізнане, і деякі готові викласти чималі кошти тільки б відчути це славнозвісне гостре відчуття. Екстремальний туризм кожного року все більше набирає обертів у своєму розвитку. Тому зараз можна виділити основні види екстремального туризму, про які говориться нижче.

2.1 Водні види екстремального туризму

Дайвінг дуже популярний в світі. Заняття підводним плаванням у більшості людей асоціюється насамперед з іменем Жак Верба Кусто. І мало хто знає, що ще Леонардо Да Вінчі шукав можливість проникнення людини в морські глибини. Згодом багато вчених і інженерів працювало над ідеєю створення умов пристосування, за допомогою яких людина могла б тривалий час перебувати під водою.

Вибух інтересу до підводного плавання відбувся в 70-х роках, коли люди зрозуміли, що дайвінг справа зовсім не складна, а задоволення обіцяє неземне. Раніше плавання із аквалангом було в основному прерогативою військових, котрі чуйно охороняли всі секрети водолазної майстерності. Тому аматори-одинаки, що не знали елементарних правил декомпресії, піддавали своє життя серйозній небезпеці. Удосконалювалися конструкції аквалангів, і в 60-х роках у широкому продажі з'явилися цілком безпечні системи для дихання під водою. Але головним залишалося питання безпеки дайвінга. Одна з перших міжнародних організацій, що регламентувала порядок навчання, умови занурення, максимальні глибини, - це CMAS. Вона об'єднала в собі безліч незалежних національних федерацій, що намагалися навчати підвідному плаванню бажаючих, і запровадила загальні для всіх стандарти. Але процес контролю за цими стандартами не був відпрацьований. У результаті картку CMAS України можуть запросто не прийняти в Єгипті або засумніватися, чи правильно пройшло навчання. На сьогоднішній момент безумовним лідером аматорського дайвінга є PADІ (Професійна асоціація інструкторів дайвінга). Жорсткий контроль за якістю навчання, однакові вимоги до студентів, комп'ютерний облік усіх міжнародних сертифікатів, використовування останніх досягнень науки і техніки у вивченні фізіології дайвінга дозволили цій федерації практично повністю виключити можливість нещасного випадку. На сьогоднішній день сертифікати цієї федерації приймаються в усьому світі, і кожен дайвер намагається одержати сертифікат саме цієї федерації. У PADІ існує кілька рівнів навчання, послідовно виконуючи які, практично будь-хто бажаючий може стати професіоналом і одержати звання інструктора. Серед різноманіття видів дайвінгу можна виділити найцікавіші:

Drіft dіvіng (дайвінг у течіях). Цей вид дайвінга найбільш повно відображає відчуття плавання під водою. Завдяки течії, яка підхоплює дайвера, можна спостерігати всю красу, практично не рухаючись, а відчуття польоту просто захоплює. Можна плавати сидячи, стоячи, догори ногами. Кожний може повністю контролювати своє тіло, але рекомендується поглядати вперед за курсом, щоб не влетіти в корал. Єдиною проблемою для цього виду дайвінга є його початок і фініш. Корабель, з якого стрибають, не стоїть на місці, тому що його звичайно несе за течією. І винирнути досить складно: уся група повинна спливати одночасно і за дуже короткий час вибратися на судно, інакше може віднести. Тому цей вид дайвінга рекомендується тільки для досвідчених дайверів

Drop off (вертикальний обрив). Коли дайвер пливе уздовж стрімкої коралової стіни і не видно дна, при цьому є присутнім відчуття польоту над безоднею. Правда, є одне "але": блакитна безодня немов заманює у свої обійми, і дайвер може не помітити, як занурюється на недозволену глибину. Головна рекомендація: частіше поглядати на глибиномір. У таких місцях найбільш частіше зустрічаються великі представники підводної фауни. Це також приваблює аматорів підводного плавання.

Wreck dіvіng (відвідування затонулих кораблів). Рекомендується відвідувати тільки добре відомі і досліджені об'єкти. У складі групи обов'язково повинен бути гід, що прекрасно знає це місце. Цей вид дайвінга цікавий усім, у кого виникає почуття дослідника, тому що кожний дайвер мріє знайти щось виняткове на затонулому кораблі. Рекомендується відвідувати досить старовинні затонулі об'єкти, тому що час і вода практично повністю виключають негативний вплив на психіку людини відчуття присутності на місці трагедії. Категорично забороняється запливати в трюми і вузькі проходи, тому що є можливість лишитися там назавжди. Обов'язково із собою мати не менше двох незалежних джерел світла, бажано мати резервне джерело повітря. А також дайвер повинен володіти в досконалості своєю плавучістю, тому що будь-який необережний рух або змах ластами можуть призвести до змутнення води, що вкрай небажано для наступних дайверів. Даний вид занурення можуть здійснювати тільки досвідчені дайвери.

Nіght dіvіng (нічний дайвинг). Напевно, самий захоплюючий із усіх видів занурень. У нічний час активізуються усі форми підводної флори і фауни. Промінь світла вихоплює з темряви несподівані і дуже цікаві форми життя, яких вдень можна просто не помітити. Всі кольори підводної флори і фауни під променем ліхтаря здобувають незвичайні відтінки. Безліч риб перебувають в сонному стані і до них можна дуже близько підплисти. Умови занурення: повинні бути чітко визначені точки входу і виходу, необхідно мати два джерела світла, місце занурення повинне бути знайомо, необхідно виключити нічні занурення в тих місцях, де є течії. Бажано мати із собою компас, попередньо обмовити із своїми партнерами маршрут руху. У випадку, коли хтось заблукає і довелося спливти, повинні бути прилади для світлової і звукової сигналізації для полегшення пошуку. [Додаток 2]

В Україні дайвінг починає розвиватися. Велику надію покладають на Чорноморське узбережжя. Берега цікаві для занурення новачків і професіоналів. Багатопланові рельєфи і ландшафти морського дна, наслідки тектонічних розломів і виверження вулканів, велика кількість яшми, онікса, агата, предметів побуту, які відносяться до різних істричних епох, ефектні розломи затонулих літаків, суден, вік яких налічує від декілька десятків до декілька тисяч років. Все це знаходиться на глубинах і порівняно доступних місцях морського дна. Цікавий і різноманітний підводними об’єктами район Південно-Східного Криму - від мису Лукулл до мису Сарич. Вся ця акваторія представляє собою зовнішній рейд Севастополя і Балаклави. На історію цих країв вплинули події, які відбувалися навколо античного міста Херсонес і ближніх колоній, століття протистояння генуезців, середньовічного княжества Феодоро, хазар, готів, татар. Далі завойовування цих земель Російською імперією, заснування флоту, оборона Севастополя. Дно Чорного моря надійно зберегло предмети і об’єкти які можуть „розповісти” багато цікавого про всі основні етапи історичного розвитку цієї місцевості. [2]

Серфінг один із самих давніх видів спорту на нашій планеті. Мистецтво їзди по хвилях, саме по собі, неймовірний взаємозв'язок із природою і атлетизм. Крім того серфінг один з не багатьох видів спорту або видів мистецтва, що створив свою власну культуру. Кататися на дошці, використовуючи енергію океану почали в Західній Полінезії близько 4 тисяч років тому. Першими серферами були Полінезійці, що почали об'їжджати хвилі Тихого океану на дерев'яних дошках десь між 15 століттям до нашої ери і 4 століттям нашої ери. Під час першого контакту європейської культури з полінезійською на острові Таїті в 1777 році - відомий капітан Джеймс Кук описав у своїх замітках як місцевий житель, розважаючись, ловив хвилі на своєму каноє. Як і більшість інших речей, серфінг спочатку був простим і потім поступово розвиваючись став більш складним. Приблизна послідовність початку Гавайського серфінгу буде виглядає так:

1. Серфінг на каноє дав основу простому бодісерфінгу.

2. Потім з’явилися рудиментарні форми серфінгу, в основному дитячі розваги із маленькими бодібордами поширеними в Тихому Океані. Цей тип примітивного серфінгу названий "бодібординг" або " бугібординг", можливо нараховує кілька тисяч років.

3. З бодібординга, у Східній Полінезії, з'явився дорослий спорт із великими дошками.

4. Після цього, на Гавайських островах, серфінг досяг піку свого розвитку. У районі Сенегалу і Гани африканська молодь і рибалки постійно займалися бодісерфингом, бодібордингом, а також ловили хвилі стоячи на дошках близько 6 футів у довжину. Ці навички народів Атлантичного узбережжя не мають ніякого історичного зв'язку із Тихим океаном. Про серфінг племен східного узбережжя стало відомо за довго до того, як серфінг почав розповсюджуватися по світі з Гавайських островів. На березі Перу, серфери сконструювали подібні дошки з папірусного очерету. Ці папірусні "дошки" за формою дуже сильно були схожі на сучасні, хоча археологічні знахідки доводять, що з'явилися вони в далекому минулому. І все-таки серфінг у сучасному розумінні, має полінезійські корні й у першу чергу гавайські. Перші полінезійські поселенці на Гаваях уже мали зачатки умінь бодібординга, так що після кількох сотень років катання по гавайських хвилях з'явився унікальний різновид цього спорту. Сьогодні серфінг є одним з найпопулярніших видів водного екстремального туризму у світі. В Україні серфінг майже не розвинений, тому що наша країна не має виходу на океанські води, оскільки саме в океані найпотужніші хвилі. [2]

Віндсерфінг це овальна дошка з углепластика із шорсткуватою поверхнею для стійкості із плавниками-стабілізаторами на нижній площині, і невеликим вітрилом, що кріпиться до дошки. Власне віндсерфінг з’явився від серфінгу. При гарному потужному вітрі можна розвивати швидкість більш 10-12 метрів за секунду. Ну а рекорд на сьогоднішній день - більше 70 кілометрів за годину. Віндсерфінг також популярний серед любителів водного екстриму, не лише у тихоокеанських країнах а і в Україні. [2]

Каякінг - дуже популярний за межами України, але починає набирати все більшу популярність і в нашій країні. Цей спорт одинаків, хоча і позбавлений командного духу, зате дає можливість кинути виклик стихії і залишитися з нею один на один. У сучасному каякінгу розвиваються три основних напрямки - гребний слалом, родео і сплав.

Слаломний каякінг - це вміння маневрувати на каяку, відчуваючи човен і воду. Родео, на відміну від слалому - це не тільки віртуозна техніка, але ще й елемент гри. Фрістайл на каяку - це виконання різних трюків на човні за рахунок особливостей рельєфу річки. І, нарешті, сплав. На каяку можна відправитися у водний похід по річці будь-якої складності, чи здійснювати ігрові сплави на невеликому відрізку гірської річки, вибираючи окремі перешкоди у вигляді бочок, валів і водоспадів. Щоб почувати себе впевнено під час сплавів, необхідно володіти базовою технікою слалому і родео. До складу екіпірування каякера входять: човен, шолом, рятувальний жилет, своєрідна спідниця (перешкоджає попаданню води в човен), прогумовані тапочки і весло. [2]

Вейкбординг - являє собою комбінацію водяних лиж, сноуборда, скейта і серфінгу. Катер буксирує рейдера, який знаходиться на короткій та широкій дошці. Рухаючись на швидкості 30-40 кілометрів з додатковим баластом на борті, катер залишає за собою хвилю, що рейдер використовує як трамплін. У стрибку можна виконати безліч різноманітних трюків. Особливо динамічно вейкбординг став розвиватися на початку 90-х років. Він зробив революцію у водному спорті так само, як у свій час сноуборд у гірських лижах. Із захоплення невеликої групи ентузіастів він перетворився в популярний спорт зі своєю філософією і культурою. Безліч трюків прийшло у вейкбординг із родинни "досочних" видів спорту - сноубординга, скейтбординга. І це дає вейкбордисту можливість прогресувати цілий рік. Все що потрібно - просто поміняти дошку.Та через свою ціну, цей вид розвинений дуже слабко Вейкбординг в Україні з'явився наприкінці 90-х років і тільки-но почав розвиватися. [2]

Водні лижі - один з найвідоміших видів активного відпочинку. Це гідна заміна гірським і біговим зимовим лижам. Водні лижі вперше з'явилися в 1922 році, коли американець, житель штату Мінесота, Ральф Самуельсон, експериментуючи зі звичайними зимовими лижами, вирішив спробувати їх на воді. Дві широкі соснові дошки він оснастив застіжками для ніг. Після чого, винахідник успішно випробував лижі на водах озера в Лейк Сіті. Потім цей вид спорту постійно прогресував. Сьогодні він настільки став видовищним і популярним, що в 1998 році Олімпійський комітет Греції рекомендував запровадити водні лижі в програму Олімпіади 2004 в Афінах. Правда, остаточного рішення МОК по цьому питанню ще не прийняв. В кожній країні пропонують цей вид туризму. Який дійсно захоплює. Адже для занять водними лижами потрібні чотири речі: водні лижі, рятувальний жилет, рукавички і гідрокостюм. І все, можна бігти по воді на зустріч вітрові і хвилям. Водні лижі в даний час активно практикуються на Чорноморському узбережжі, нажаль там катають досить таки короткий проміжок часу, за який доведеться заплатити не малі гроші. Тому в Україні дійсно насолодитися катанням на водних лижах звичайному туристові важко, оскільки цей вид тільки но почав розвиватися. [2]

Рафтинг - це захоплюючий спуск по гірській річці на каноє або спеціальних плотах. В останні роки він викликає такий величезний інтерес з боку аматорів екстремального відпочинку, що більшість придатних для цього туризму гірських рік були освоєні професіоналами, і тепер пропонуються різноманітні рафтинг-тури практично в будь-яку точку світу. Це знахідка для людей, бажаючих перевірити себе в екстремальних умовах, дізнатися про швидкість своєї реакції, здатність швидко прийняти єдине вірне рішення, ризикувати. Це означає всі види екстриму на річках, водоспадах і порогах. По іншому вода в них називається „білою”, від утворення піни. В силу певного ризику, водний туризм вважався придатним тільки для професіоналів, але після появи рафтингу таке уявлення швидко змінилося. Справа в тім, що в цьому виді з’явився рафт - тип судна, яке використовується для спускання та плавання по річкам різного типу. Рафт з англійської мови перекладається, як пліт. Це великиї надувний човен, класичного виду, він помістить в собі від 4 до 20 чоловік.

Найкращий рельєв для рафтингу - це гори, особливо в період танення снігів. Рафт-тури в основному бувають такими: поїздки на день чи півдня, і багатоденні подорожі. Під час останніх туристи потрапляють у віддалені куточки гір, з недоторканою природою, розбивають табір у міру проходження ріки і досліджують дикі околиці навколо стоянок. [Додаток 3]

В Україні популярний цей вид туризму, оскільки місць для рафтингу вистачає. Вже три роки діє рафтклуб, де кожний може навчитися техніки сплавів, а згодом випробувати її на практиці, одержати спеціальну літературу, вказівки і взагалі просто познайомитися з новими друзями, які поділяють твоє захоплення. [2]

2.2 Наземні види екстремального туризму

На поверхні землі людина відчуває себе більш впевненіше ніж в повітрі чи воді, тому найбільше всіляких екстремальних видів саме наземних. Вони можуть бути різними: від Американських гірок в „Дісней Ленді” чи звичайного туристичного походу в ліс до дослідження підземелля. А останнім часом популярності набувають поїздки на місця катастроф. Про деякі, націкавіші види йдеться нижче.

Спелеологія. Цей вид можна віднести як до туризму так і до розділів науки геологій. Та головне печери - це останні білі плями на карті світу, остання можливість пройти там, де не тільки не ступала нога людини, але і куди не падав погляд її очей і фотокамер. На поверхні землі таких місць майже зовсім не залишилось. Дослідження печер займалися Ерик Рижий, Колумб, Магеллан, Кук, Беринг, Лазарєв, Скотт та інші. Звичайно, серйозною науковою спелеологією займаються не всі. Новачки беруть участь в навчально-тренувальних експедиціях. Є команди, що їздять тільки в розважальні чи "спортивні" поїздки. Щоб займатися спелеологією, треба мати серйозну підготовку, причому не тільки фізичну, технічну, а також і психологічну. Адже печера - зовсім інший світ, де людина позбавлена звичних орієнтирів: неба над головою, лінії горизонту. Його можна порівняти хіба що із підводним або космічним простором. Печери бувають різні: маленький і сухі, куди може добратися і новачок; важкі, де до дна треба пробиватися неодну добу через глибокі колодязі, холодну воду, вузькі шкурники. У будь-якому випадку, надзвичайна краса печер заворожує. Озера, вигадливі вигини, незвичайне світло. Якщо пощастить, можна знайти печерні. [Додаток 4]

Спелеологія також дуже популярна серед українських туристів. Печери Кримських гір, дають змогу любителям, насолодитися їхньою красою і відчути себе справжнім спелеологом, перевірити свою фізичну і психологічну витривалість. [3]

Спелестологія це захоплююча суміш туризму і науки, що вивчає порожнини штучного походження. У самому широкому значенні слово спелестологія - це наука про штучні підземні спорудження. Спелестологія тісно зв'язана із спелеологією, тільки спелестологів не цікавлять печери, а проникнення в які-небудь підземні міські структури, недоступні або нецікаві для інших. Головна особливість для того, щоб підземелля зацікавило спелестологів: щоб його не використовували ні в яких цілях в даний час і представляло певний історичний інтерес. До таких відносяться занедбані каменоломні шахти, водоводи, колодязі, підземні ходи, підземні храми і монастирі і так далі. Як і спелеологія, спелестологія також стає все більш популярною серед українців. Найпопулярнішим місцем спелестологів є одеські підземелля. [4]

Кінний туризм це вид відпочинку який підходить для кожного. Свист вітра, краса первозданної природи, єдинство з вірною і сильною твариною, гармонія в душі, все це може подарувати кінний туризм. Це один із найдавніши видів, оскільки багато років назад користувалися саме кіньми, але в більшості, як засіб пересування. В наш час це вже майже як „екзотика”. Кінний туризм підійте кожному незалежно від статі, віку, навиків. При першому поході кожний має пройти спеціальні курси верхової їзди та догляду за тваринами. Кінний туризм поширений в кожній країні. Оскільки спокійно можна подорожувати по різним цікавим містам, насолоджуватися природою та розмовами з друзями. Для „перчинки” туристичні фірми пропонують кінні тури по горам, які тяжко подолати, через бурхливі ріки та інші не тронуті рукою людини, місця землі. [Додаток 5] Сьогодні в Україні нараховується безліч іподромів де кожний бажаючий може відчути себе справжнім вершником. [5]

Сафарі-тур. Це одна з не багатьох можливостей подивитися країну зсередини, відвідати самі важкодоступні і незаселені місця. Можна перетинати живописні каньйони, що уражають уяву пустелі і савани, спостерігати за екзотичними тваринними і надзвичайними птахами, і водночас відчувати швидкість і міць джипу. Сафарі поділяють на такі:

1. Короткострокове сафарі за кермом - розповсюджений вид екскурсії, тривалістю від 1 до 2 днів. На піщаних сафарі використовують не тільки джипи, але і квадроцикли, і верблюди. Такі екскурсії можуть проводитися практично в будь-якій країні світу, починаючи від Туреччини і закінчуючи Аляскою, і дозволяє подивитися природу і ландшафти.

2. Короткострокове пасажирське - подорож у відкритих джипах з водієм. У джипі може бути від 1 до 6 чоловік. Такі сафарі поширені в Африці і Непалі у національних парках, коли гід, він же водій, показує екзотичних тварин і птахів. У національних парках тварин безліч, в одному тільки Крюгер Паренню в ПАР, популяція слонів - від 8500 до 10500 осіб, а вже про левів і леопардів, яскравих пташок, і говорити не потрібно. Звичайно, такі сафарі проводяться 2 рази в день, з ранку, і ввечері, причому кілька днів підряд, оскільки все в один день побачити неможливо.

3. Довгострокове - найбільш екстремальний вид сафарі. Це досить рідкісні програми, тому як їх не легко організувати, але по задоволенню і враженням, вони набагато перевищують звичайні програми. За кермом закритого або відкритого джипу можна подолати до 3000 кілометрів у тиждень. Звичайно це кілька джипів, оснащених радіозв'язком, у яких їдуть по дві людини, іноді три, щоб мінятися місцями за кермом. Траси можуть бути різної складності, включаючи пустелі і савани, для бажаючих може бути організована робота з лебідкою. Маршрут прокладається заздалегідь, але за бажанням може бути змінений. Групи формуються за місяць до початку сафарі, і повинні бути не менше 6 чоловік. Обов'язкова машина в супроводі з гідом і кухарем, якщо туристи не зупиняються в готелі чи лоджії. Цей вид сафарі пропонується в основному в Африканських країнах. Найбільш якісні програми, організовуються компаніями, уповноваженими якими-небудь брендами машин, наприклад, Ленд Ровер, або Тойота.

4. Мисливське сафарі - це справжнє полювання на антилоп, слона, лева, леопарда, крокодилів і так далі і здійснюється тільки за спеціальною ліцензією і тільки там, де це дозволено. Для деяких країн, наприклад, для Танзанії - полювання - є величезною частиною бюджету країни, і це задоволення, вважається звичайним. Та в багатьох випадках, полювання на звірів забороняється законами певних країн.

Окремі види сафарі - це мото-сафарі (на спеціальних мотоциклах) і дайв – сафарі (спеціальні автомобілі), які нічим не відрізняються від інших крім засобу пересування.

Для перших двох видів сафарі обмежень не існує. А от на довгострокове сафарі бажано мати гарне здоров'я і, при бажанні керувати джипом права водія. Із мисливськими сафарі все трохи складніше. При вивозі особистої рушниці за кордон, необхідно буде отримати на це дозвіл і надати мисливську ліцензію, якщо ж рушниці немає, то можна взяти в оренду разом з патронами.

Короткострокові сафарі, можливі, практично, у будь-яких країнах. Дуже поширені в курортних країнах, таких як Греція, Туреччина, Острови (Мальдиви, Сейшели). Дуже гарні короткострокові сафарі в Мексиці, в Еквадорі й Алясці. Піщані сафарі в Алжирі, Тунісі і Марокко цікаві і незвичайні. Такі сафарі бувають і довгостроковими, на 5 і більше днів. Безперечними лідерами в сегменті довгострокових сафарі виступають африканські країни - ПАР, Ботсвана, Зімбабве, Танзанія, Кенія. [6]