Эволюция международной торговли
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ
НАЦІОНЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-
Кафедра економічної теорії та конкурентної політики
КУРСОВА РОБОТА
З МАКРОЕКНОМІКИ
На тему № 69 «Еволюція теорій міжнародної торгівлі»
Студентки 2 курсу 1 групи
Денної форми навчання
Факультету ресторанно-готельного на туристичного бізнесу
Кіцюк Олени Олександрівни
Науковий керівник – Хрустальова Вікторія Вікторівна
КИЇВ 2012
План
Вступ
1. Історичні передумови виникнення, основні ознаки та сутність міжнародної торгівлі.
2. Класичні теорії міжнародної торгівлі.
3. Сучасні теорії міжнародної торгівлі.
4. Механізм реалізації теорій міжнародної торгівлі.
5. Стан міжнародної торгівлі на сучасному етапі економічного розвитку.
6. Особливості та недоліки розвитку міжнародних торговельних зв’язків України.
Висновки та пропозиції
Додатки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність: У сучасному світі однією з основних рушійних сил економічного розвитку виступає така форма міжнародних відносин як міжнародна торгівля, яка є сферою міжнародних відносин і становить 80% їх, і складається з сукупності зовнішньої торгівлі товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці всіх країн світу. Важливість обраної теми полягає в тому, що міжнародна торгівля являє собою основу світогосподарських зв’язків, які є невід’ємною частиною функціонування національних економік, є важливим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва, а дослідження еволюцій її теорій становить основу розуміння механізму її функціонування та реалізації, адже розвиток теоретичної бази міжнародної торгівлі має свою історію. Саме тому дослідження даної теми є дуже актуальним в сучасних умовах.
Метою роботи є глибоке дослідження еволюції теорії міжнародної торгівлі, їх застосування у веденні світового господарства та оцінка сучасного стану міжнародної торгівлі в Україні та світі як результату еволюціонування її тенденцій.
Об’єкт дослідження: міжнародна торгівля
Предмет дослідження: еволюція теорій міжнародної торгівлі.
Завдання:
1. Висвітлити історичні передумови виникнення, основні ознаки та сутність міжнародної торгівлі.
2. Охарактеризувати основні класичні теорії міжнародної торгівлі.
3. Охарактеризувати основні сучасні теорії міжнародної торгівлі.
4. Дослідити механізм реалізації теорій міжнародної торгівлі.
5. Проаналізувати стан міжнародної торгівлі на сучасному етапі економічного розвитку.
6. Проаналізувати особливості та недоліки розвитку міжнародних торговельних зв’язків України.
При виконанні роботи були використані такі методи галузевого і територіального аналізу:
- Аналітичний
- Історичний
- Статистичний.
В процесі написання були використані статті в періодичних та науково-технічних виданнях, навчальні посібники , Інтернет-джерела.
Розділ 1. Історичні передумови виникнення, основні ознаки та сутність міжнародної торгівлі.
Фахівці з історії світової економіки пропонують різні критерії періодизації розвитку міжнародної торгівлі: за етапами розвитку науково-технічного прогресу (за змінами у виробничих силах); за етапами вдосконалення транспортної системи (як транспортних засобів, так і доріг); за пріоритетними напрямами у зовнішньоторговельних політиках країн (лібералізація чи протекціонізм). Насправді доведено, що між усіма переліченими етапами існує пряма залежність. Але наочнішою, поширенішою та логічнішою є періодизація розвитку світових процесів, у т. ч. міжнародної торгівлі, за основними подіями в світі. З огляду на це можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:
- — початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.);
- — друга половина XIX ст. — початок Першої світової війни (1914 р.);
- — період між двома світовими війнами (1914—1939 рр.);
- — повоєнний (50—60-ті роки);
- — сучасний (з початку 70-х років) [19, с. 61-62].
Останній, сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди:
• конкуренції двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років);
• глобалізації світової економіки (з початку 90-х років).
Кожному із зазначених вище п'яти етапів розвитку міжнародної торгівлі притаманні:
- певні середовищні чинники розвитку;
- особливості, що відтворюють рівень інтернаціоналізації виробництва і роль міжнародної торгівлі у розвитку національних господарств;
- пріоритетні методи регулювання зовнішньої торгівлі більшості країн світу (Додаток А) [1, с. 19].
І етап характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього. У цей період міжнародна торгівля розвивалась дуже швидкими темпами, чому сприяли такі середовищні чинники:
- залучення нових регіонів земної кулі до міжнародного товарообміну;
- прогрес у розвитку транспортної системи світу (збільшення загального тоннажу суден; заміна вітрильників пароплавами; відкриття Суецького каналу, що з'єднав Азію з Європою);
- революція в засобах зв'язку (винахід електричного телеграфу; прокладання в 1866 р. трансатлантичного кабелю, що дозволило встановити зв'язок між Америкою та Європою) [20, с. 68-69].
Характерною рисою цього етапу є випереджаючі темпи зростання світового товарообороту порівняно з темпами зростання промислового виробництва в світі, що свідчить про велике значення для країн розвитку зовнішньої торгівлі. Головну роль на світовому ринку в цей період відігравала Великобританія, частка якої в обсязі світової торгівлі становила 25 %.
Суттєвою особливістю даного етапу розвитку міжнародної торгівлі є вивезення товарів, тобто експорт товарів, вироблених на національній території. У сфері регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин цей етап характеризується зародженням політики фритредерства — свободи торгівлі та невтручання держави у підприємницьку діяльність, основним прихильником якої була Великобританія. Одним з її найпопулярніших інструментів було зниження мита на товари у взаємній торгівлі, що сприяло збільшенню вивезення англійських товарів за кордон.
Протекціонізм відіграв значну роль у розвитку фабричної та мануфактурної промисловості. Під його «прикриттям» Франція вела конкурентну боротьбу із Великобританією на початку XIX ст. В цілому на даному етапі розвитку світової торгівлі протекціонізм мав захисний характер у країнах Західної Європи та США, охороняючи їх національну економіку від конкуренції з розвинутішою промисловістю Великобританії.
II етап характеризується такими основними середовищними чинниками:
- науково-технічний прогрес у виробництві товарів, який забезпечив зниження ваги одиниці товару, підвищення якості збереження продукції під час транспортування (консервування, заморожування);
- подальше вдосконалення транспортних шляхів (збільшення до 1900 р. загальної довжини залізничних шляхів майже в 100 разів порівняно з 1840 р.; завершення будівництва Панамського каналу, що з'єднав найкоротшим шляхом Атлантичний і Тихий океани) та суттєве вдосконалення якісних характеристик транспортних засобів (збільшення місткості, розширення номенклатури: поява спеціалізованих транспортних засобів для транспортування специфічних товарів, збільшення швидкості пересування);
- динамічний розвиток промислового виробництва у найбільш розвинутих країнах.
Основною особливістю розвитку міжнародної торгівлі на цій стадії стає вивезення капіталу, що забезпечував як збільшення експорту товарів, так і захоплення вигідних ринків збуту та джерел сировини. За допомогою експорту капіталу фірми посідали ключові позиції в господарстві тих країн, куди вивозився капітал, особливо якщо це були менш розвинуті країни, таким чином забезпечуючи собі отримання високих прибутків.
Поява монополій
на світовому ринку
Другою особливістю періоду є динамічніше зростання товарообороту світової торгівлі. Вже у 1880 р. він збільшився в 5 разів порівняно із 1850 р., а порівняно з 1800 р. — у 10 разів. У цей період відбуваються також суттєві зміни в співвідношенні сил на світовому ринку (Додаток Б).
Як бачимо, значно втратили свої позиції Великобританія, Франція, Росія, Австро-Угорщина, в той час як участь Бельгії та Японії у міжнародному поділі праці стала помітнішою.
Наступною особливістю розвитку міжнародної торгівлі в цей період є також те, що переважна частина світового товарообороту припадала на взаємний товарооборот між невеликою кількістю індустріально розвинутих країн, жителі яких становили незначну частину населення земної кулі.
За останнє десятиріччя цього етапу (1904—1914 рр.) темпи зростання світової торгівлі уповільнюються, що передусім пояснюється особливостями регулювання зовнішньої торгівлі країн, а саме: посиленням протекціоністських тенденцій, зумовлених зростаючим впливом монополій на зовнішньоекономічну політику своїх держав.
III етап деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914— 1939 рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920—1921 рр. та 1929—1933 рр., початком формування двох світових систем господарства.
Основні особливості і риси цього етапу можна охарактеризувати таким чином:
- довготермінове і глибоке порушення міжнародних торговель- но-економічних зв'язків, зумовлених наслідками світової війни та революції в Росії;
- значне скорочення світового товарообороту внаслідок загальних несприятливих економічних і політичних умов, що спричинили як падіння фізичного обсягу торгівлі, так і зниження світових цін ;
- незмінність товарної структури світового товарообороту (основними товарами залишились сировина, продовольство та паливо, частка яких сягала 60 % світового експорту);
- різке коливання обсягів товарообороту міжнародної торгівлі, зумовлене економічними кризами.
Ускладненню міжнародної торгівлі сприяли також особливості державного регулювання, а саме: посилення митного протекціонізму та розпад існуючої міжнародної валютної системи, що призвело до виникнення окремих валютних блоків.
У 1933 р. був створений доларовий блок, до складу якого ввійшли США, Канада та майже всі країни Латинської Америки. У цьому ж році група країн, що дотримувалась золотого стандарту (Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а згодом — Італія та Польща), утворили золотий блок, який, однак, розпався у 1936 р. внаслідок введення країнами валютних обмежень та фактичної відмови від золотого стандарту під тиском кризових процесів.
Всередині блоків обмін валютою був вільним, але поза ними діяли обмеження на обмін валют, що врешті-решт призвело до скорочення обсягів міжнародної торгівлі. Комерційні торговельні зв'язки дедалі частіше замінялися кліринговими угодами. Внаслідок цього обсяг міжнародного товарообороту в 1933 р. скоротився порівняно навіть з 1929 р. у 2,8 раза.
IV, повоєнний, етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» — саме в цей період було досягнуто 7 % щорічного приросту світового експорту. В цей період міжнародна торгівля розвивалась під впливом таких середовищних чинників:
- посилення двох світових систем господарства — капіталістичної та соціалістичної; у 1947 р. було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка об'єднала такі соціалістичні країни: Радянський Союз (у складі 15 республік), Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка, Польща, Румунія, Чехословаччина;
- розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни: за ЗО повоєнних років політичну незалежність завоювали більше ніж 100 колишніх колоній і напівколоній, а повна ліквідація колоніальної системи закінчилась у середині 70-х років падінням останньої і найстарішої португальської колоніальної імперії;
- початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань (на приклад, Рада економічної взаємодопомоги — міжурядова економічна організація соціалістичних країн Європи, 1947 р.) поява глобальних міжнародних організацій, таких як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).
Особливістю цього етапу є достатньо високі темпи приросту світового товарообороту і швидше, ніж після Першої світової війни, відновлення як національних економік, так і зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, за 20 років, починаючи з 1950 р., обсяг світового експорту збільшився майже в 5 разів, а в індустріально розвинутих країнах — у 7,5 раза.
Значні зміни відбувались і в товарній структурі світового експорту, які знайшли відображення в збільшенні поставок на світо вий ринок готової продукції, особливо машин, обладнання транспортних засобів та скорочення експорту сільськогосподарської продукції.
На цей період припадає і посилення позицій ФРН, Японії, Італії та Канади на світових товарних ринках (особливо в експортуванні готової продукції") та зменшення, відповідно, частки США, Великобританії та Франції в світовому експорті. Спостерігається також послаблення позицій країн, що розвиваються, на світовому ринку: їх частка в експорті знизилась з 33,7 % в 1950 р. до 20,6 % у 1970 р.
Основним інструментом зовнішньоторговельних
політик країн стали митно-
V, сучасний, етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими чинниками міжнародного середовища, як посилення міжнародної конкуренції, зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних угруповань, індустріалізація більшості країн, що розвиваються, проблема заборгованості як цих країн, так і постсоціалістичних (перехідних) економік, розпад світової соціалістичної системи господарства.
Зростання ролі зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн знаходить своє відображення в збільшенні експортної квоти країн — відсоткового відношення вартості експорту до валового внутрішнього продукту (Додаток В).
Зростання цієї квоти пояснюється не тільки поглибленою участю країн у міжнародному поділі праці, але й необхідністю використання зовнішньоекономічних зв'язків для розв'язання внутрішніх економічних проблем.
Зміни у товарній структурі світової торгівлі, зумовлені науково- технічним прогресом і структурними перетвореннями у виробництві, сприяли такому:
•збільшилась питома вага
готових виробів і
- зросла частка машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообороті; значно збільшились обсяги експорту автоматичних пристроїв обробки даних, електронних товарів, телекомунікаційного та офісного обладнання;
- інтенсифікувався обмін продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги);
- експорт/імпорт послуг (особливо нових видів консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо) виокремився у найбільш динамічно зростаючий сектор світової торгівлі.
Підвищення частки країн, що розвиваються, у світовій торгівлі відбувалось перш за все за рахунок розміщення в цих країнах тих чи інших виробництв фірм індустріально розвинутих країн. Однак це стосується далеко не всіх з даної категорії країн, а лише невеликої групи експортерів нафти та готової продукції.
До інших суттєвих особливостей розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі слід віднести:
- поширення усталених і довгострокових відносин між постачальниками та покупцями і збільшення питомої ваги внутрі- шньофірмових поставок всередині транснаціональних корпорацій; майже 30 % взаємної торгівлі промислово розвинутих країн припадає на внутрішньофірмові поставки міжнаціональних корпорацій;
- активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі, що зумовлено як незбалансованістю зовнішньоторговельних розрахунків, так і тенденцією до збільшення в світовому товарообміні частки комплексних і довгострокових зв'язків, які виходять за межі разових комерційних угод; до середини 80-х років зустрічна торгівля охопила майже 30% обсягу світової торгівлі, а в 90-х роках, за оцінками експертів ЮНСІТРАЛ досягла 40 % (майже всі країни в торговельній практиці в тій чи іншій формі використовують зустрічні угоди);
- посилення конкуренції між країнами Тріади. Порівняно з попереднім етапом розвитку міжнародної торгівлі позиції США, Великобританії, Франції та Італії дещо похитнулись порівняно з успіхами Японії на зарубіжних ринках;
- поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів, розподіл глобальної системи торгівлі на кілька крупних блоків. У 90-ті роки значна частка світової торгівлі припадала на торгівлю у межах блоків. Порівняно з міжрегіональною торгівлею подібна торгівля становила переважну частину експорту даного регіону. Найяскравішим прикладом цієї тенденції є регіональна структура торгівлі ЄС: до 70 % торгівлі припадає на взаємні поставки, причому в усіх країн ЄС цей показник перевищує 50 %. На думку експертів ООН, проблема полягає не в тому, що такі блоки утворюються, а в тому, наскільки всеосяжним буде їх характер і як запобігти їх негативному впливу на систему світової торгівлі
Отже, міжнародна торгівля — це торгівля між резидентами різних країн, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, фірми, ТІШ, некомерційні організації тощо. Вона передбачає добровільний обмін товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці між сторонами торговельної угоди. Оскільки такий обмін добровільний, то обидві сторони угоди повинні бути впевненими, що одержать вигоду від цього обміну, інакше угода не буде укладена. [3, с. 6]
Існує декілька підходів до розуміння сутності міжнародної торгівлі:
- З операційної точки зору міжнародна торгівля — це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб'єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів (у т. ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу тощо), інструменти та механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування та оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту та потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. При цьому предметом міжнародної торгівлі як сфери знань є організація виконання експортно-імпортної операції, а об'єктом, відповідно, будь-яка операція з експорту чи імпорту.
- З державно-політичної точки зору міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. Проте, оскільки суспільні відносини не можуть не залежати від зовнішньої і внутрішньої політики країн, то відносини обміну на світовому ринку значною мірою регулюються й актами та діями політичного характеру. [1, c. 9].
Порівняльна характеристика підходів до розуміння сутності міжнародної торгівлі наведена в Додатку Г[1, с. 10].
Міжнародна торгівля як особлива сфера міжнародної економіки має ряд специфічних рис, які відрізняють її від внутрішньонаціональної торгівлі: урядове регулювання міжнародної торгівлі; самостійна національна економічна політика; соціально-культурні відмінності країн; фінансові та комерційні ризики.
Урядове регулювання міжнародної торгівлі. Кожна країна функціонує в своєму правовому середовищі. Її уряд активно втручається і піддає жорсткому контролю відносини міжнародної торгівлі і пов'язані з торговельними операціями валютно-фінансові відносини. Це втручання і контроль помітно відрізняються від ступеня та характеру тих, що застосовуються по відношенню до внутрішньої торгівлі. Уряд кожної суверенної країни своєю торговельною та фінансово-бюджетною політикою породжує свою власну систему ліцензування експорту та імпорту, імпортних та експортних квот, мита, ембарго, експортних субсидій, своє власне податкове законодавство тощо. Серйозною перешкодою в міжнародній торгівлі можуть виявитись урядові постанови щодо валютного регулювання (система валютного контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни регулює міжнародний рух товарів, послуг і капіталу), а також постанови, що стосуються стандартів якості, безпеки, охорони здоров'я, гігієни, патентів, торговельних марок, упаковки товарів та обсягу інформації, яка наводиться на упаковках [13, с. 8].
Самостійна національна економічна політика. Національна економічна політика може дозволити вільний потік товарів і послуг між країнами, регулювати чи заборонити його (так, обмеження торгівлі можуть набувати форми «добровільного» обмеження експорту, бойкотування товарів країни, відмови від преференційних тарифів та видавання нових кредитів, обмеження доступу до високотехнологічних товарів). Усе це істотно впливає на міжнародну торгівлю [8, с. 23-25].
Соціально-культурні відмінності країн. Країни, які беруть участь у міжнародній торгівлі, відрізняються одна від одної звичаями, мовою, пріоритетами, культурою. І хоча такі відмінності не впливають істотно на міжнародну торгівлю, вони ускладнюють відносини між урядами і вводять багато нових елементів у діяльність міжнародних підприємств. Недостатнє знання звичаїв, законів країни експортера чи імпортера призводить до невизначеності і недовіри між продавцем і покупцем.
Фінансові та комерційні ризики. До головних фінансових ризиків належать валютний та кредитний ризики.
Міжнародна торгівля відбувається між країнами, що мають різні валютні системи, які зумовлюють обмін однієї валюти на іншу. Через неусталеність валютних курсів виникає валютний ризик. Валютний ризик — це небезпека валютних втрат унаслідок зміни курсу валюти ціни щодо валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельної угоди і здійсненням платежу за цією угодою.
Однією з
проблем імпортера є
У експортера може виникнути проблема обміну отриманої іноземної валюти своєї країни, він зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни щодо валюти платежу, оскільки отримає меншу реальну вартість порівняно з контрактною. [3, с.24]
Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі:
- меркантилізму (раннього та пізнього);
- переваг (абсолютних і відносних);
- факторів виробництва;
- неотехнологічні;
- конкурентоспроможності.
Оскільки міжнародна торгівля є одним з найдавніших видів міжнародних економічних відносин, то вона була предметом дослідження економістів-теоретиків протягом тривалого часу. Всі теорії міжнародної торгівлі можна поділити на три великі групи:
- перша група — це теорія меркантилістів, які розглядали міжнародну торгівлю як джерело надходжень золота і грошей у країну, тобто вважали саме міжнародну торгівлю одним з найважливіших джерел добробуту в країні;
- друга група об'єднує класичні теорії міжнародної торгівлі, представники яких, на противагу меркантилістам, вважали, що лише вільна міжнародна торгівля може сприяти підвищенню ефективності використання наявних ресурсів у країні, а отже і підвищувати загальний добробут;
- третя група теорій об'єднує дуже широке коло моделей і концепцій, що отримали назву альтернативних теорій, які розглядають інші джерела виникнення міжнародної торгівлі, ніж традиційні порівняльні й абсолютні переваги.
Серед новітніх теорій міжнародної торгівлі можна вирізнити три групи:
• теорії, які розвивають
положення класичних теорій, поши
рюючи їх на більшу кількість товарів,
країн і факторів ви
робництва;
• теорії, які вивчають
ті аспекти міжнародної торгівлі, які
залишилися поза увагою класичних теорій;
• теорії, які повністю
відкидають класичні теорії, оголошую
чи їх застарілими.
Проте незважаючи на істотні розбіжності, які існують між представниками цих теорій, переважна більшість з них додержується погляду, що вільна торгівля та зняття перешкод на шляху міжнародного руху товарів є найкращою зовнішньоторговельною політикою.
На сьогодні основне завдання, яке постає перед розробниками теорій міжнародної торгівлі, переміщується з площини пояснення поточної або колишньої ситуації у бік перспективності такої концепції щодо можливостей прогнозування. На цей час усі теоретичні концепції міжнародної торгівлі співіснують, пояснюючи той чи інший сегмент міжнародної торгівлі. Отже, відсутність універсальної концепції міжнародної торгівлі створює додаткові труднощі щодо їх застосування для розробки економічної політики. [2, с. 32-33]
Метою теорій міжнародної торгівлі було і є допомогти фірмам та урядам у виборі найдоцільнішого варіанта спеціалізації та стратегії задля обдуманого використання національних ресурсів.
У кожній теорії міжнародної торгівлі центральними є такі проблеми:
1) чому існує торгівля, якими є її економічні основи;
2) наскільки вигідна торгівля для кожної з країн-учасниць;
3) що обрати
для економічного зростання: