Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фактори економічного зростання та економічна динаміка в Україні

Міністерство аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Кафедра економічної теорії та

економіки сільського господарства

Курсова робота

з дисципліни макроекономіка

на тему:

"Фактори економічного зростання та економічна динаміка в Україні"

Виконала:

студентка групи МР-1-10

Шевченко С.С.

Перевірив:

ст. викладач

Васильєв С.В.

Дніпропетровськ-2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЙОГО ЧИННИКИ………………………………………………………………… 5

1.1. Поняття та фактори економічного зростання ………………..5

1.2. Моделі економічного зростання…………………………….. 17

1.3.Типи економічного зростання……………………………...... 21

1.3.1.Екстенсивній тип……………………………………………. 21

1.3.2.Інтенсивній тип………………………………………………24

1.4. Показники економічного зростання………………………… 28
РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………...31

2.1. Сучасні моделі економічного зростання………………….... 31

2.2. Особливості економічного зростання України……………... 35

ВИСНОВКИ……………………………………………………….. 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………......40

ВСТУП

Зміст і типи економічного зростання. Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання![6]

Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

Метою даної роботи є розкриття теми факторів економічного зростання в Україні.

З мети випливають завдання роботи, які полягають в розкритті наступних питань:

поняття та фактори економічного зростання;
моделі економічного зростання
типи економічного зростання;
показники економічного зростання;
сучасні моделі економічного зростання;
особливості економічного зростання України.

Предметом роботи є економічне зростання.

Обєктом роботи є економічне зростання в Україні.[13]

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЙОГО ЧИННИКИ

Поняття та фактори економічного зростання

Головне питання, на яке прагне відповісти теорія економічного

зростання, зводиться до того, яким чином можна збільшити реальний обсяг номінального продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості. Відповідь на це питання має практичне значення, так як його вирішення дозволяє подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити можливості економіки задовольняти потреби суспільства. Незважаючи на те, що економічне зростання - це лише один з критеріїв економічного розвитку, в макроекономіці частіше за все аналізують саме його, так як при вимірюванні процесу економічного розвитку виникають труднощі.

Під економічним зростанням національного господарства мається на увазі такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний прибуток.

Економічний зростання - це характерна особливість сучасного світу. Країнизростали по чисельності населення, за загальними масштабами виробництва і зайнятості; по реальному національному продукту; по рівню життя типової сім'ї в цей час в порівнянні з рівнем життя; по кількості вільного часу після роботи; по мірі полегшення важкого, втомливого труда, який раніше був долею людини, що заробляє на життя. Все це, окремо, і в цілому, - аспекти економічного зростання.[8]

Для того, щоб суспільство могло жити сьогодні й у майбутньому, процесс виробництва повинен постійно повторюватися, відновлюватися, тобто необхідний процес відтворення. При здійсненні останнього виникають певні економічні закони. Навіть у визначенні сутності категорії «закон»

виділялась така його риса, як постійна повторюваність, сталість. Щоб дія

економічного закону могла проявитися, необхідно не менше 5-7 років. У процесі відтворення виникають закони розвитку й функціонування технологічного способу виробництва (у тому числі закони розвитку продуктивних сил та їх речової форми), закони розвитку виробничих відносин, або відносин власності, а також закони, властиві всьому суспільному способу виробництва (наприклад закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил).

Відтворення сучасної системи продуктивних сил здійснюється у результаті взаємодії таких її основних складових елементів, як робоча сила,

засоби та предмети праці, наука, використовувані людьми сили природи, форми й методи організації виробництва, а також інформація. Найважливішим у цій системі є постійне відтворення складної робочої сили, тобто такої робочої сили, яка має високий рівень освіти, кваліфікації, культури, прагне постійно вдосконалювати їх. Важливою умовою відтворення за сучасних умов є необхідність випередження робочою силою рівня техніки, форм і методів організації праці тощо. Лише за таких умов робітник може швидко пристосовуватися до появи нової техніки, до нестандартних ситуацій, що виникають у процесі виробництва. Інакше при появі більш досконалої та складної техніки остання не буде використовуватися до того часу, поки не будуть підготовлені робітники належної кваліфікації, освіти. [2]

Економічне зростання є процесом збільшення потенційного і реального

валового національного продукту, зміцнення економічної могутності країни.

Теорія економічного зростання аналізує чинники, або процеси, що

забезпечують зростання, та сили, які зумовлюють швидке зростання могутності країни чи навпаки. [1]

Економічне зростання може визначатися та вимірюватися двома

взаємозв'язаними способами:

як збільшення реального ВНП чи ЧНП протягом певного часу;
як збільшення за той же період реального ВНП чи ЧНП на душу населення.

Зростаюча економіка характеризується приростом річного реального

продукту, що може бути використаний для ефективнішого задоволення існуючих потреб або для розробки нових програм. Збільшення реальних заробітків розширює можливості будь-якої сім'ї без обмеження можливостей і благ для інших.

До основних чинників, що зумовлюють фізичну здатність будь-якої

економіки до зростання, належать: кількість і якість природних ресурсів;

кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу і

технологія. Ці чинники економічного зростання можна об'єднати під назвою

чинників пропозиції. Саме вони роблять можливим зростання виробництва.

Тільки доступність великої кількості кращих за якістю ресурсів, включаючи передовий технологічний потенціал, дозволяє збільшувати виробництво реального продукту.[15]

Але важливо розрізняти здатність до зростання і саме реальне

зростання. Зростання залежить від чинників попиту. Для реалізації

зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання ресурсів, а для цього необхідно підвищення рівня сукупних видатків.

На процес економічного зростання впливають також чинники розподілу. Для більш раціонального використання виробничого потенціалу слід забезпечити не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот, але й найефективніше їх виведення з цього обороту, тобто їх утилізацію.

Однієї лише здатності до нарощування виробництва недостатньо для розширення загального випуску продукції. Необхідно також реально використати зростаючий обсяг ресурсів та розподілити їх таким чином, щоб отримати максимальну кількість корисної продукції.

Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, які впливають на економічне зростання, дуже взаємозв'язані між собою. Так, низькі темпи

впровадження нововведень і капіталовкладень можуть стати головною причиною безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, а також уповільнює зростання видатків на дослідження.

Здатність економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал обмежується чинниками попиту і розподілу. Це означає, що приріст виробничого потенціалу реалізується тоді, коли сукупні видатки збільшуються темпами, достатніми для підтримання повної зайнятості, і коли додаткові ресурси ефективно використовуються для того, щоб забезпечити максимально можливе збільшення випуску продукції. [17]

З практики найбільш розвинених країн можна винести те, що основною запорукою економічного зростання є розвиток науки та технологій. Спочатку це був розвиток промислових технологій, потім біотехнології, а вже зараз – швидкий розвиток інформаційних технологій, які забезпечили незаперечне економічне та політичне лідерство цих країн у світі.

До цього привів динамічний розвиток наукових лабораторій, науково-дослідних інститутів тощо, першопричиною котрого стало прогресивне законодавство цих країн та зацікавленість населення.

Постійне відновлення робочої сили, засобів виробництва, науки, інформації, форм і методів організації праці, використовуваних людьми сил

природи означає відтворення продуктивних сил. Разом з ними відтворюється їх речова форма — відносини спеціалізації, кооперування, комбінування

виробництва, концентрації виробництва, обмін діяльністю між людьми, тобто техніко-економічні відносини. Удосконалення цих відносин прискорює процесс відтворення ефективної взаємодії всієї системи продуктивних сил.

Разом з технологічним способом виробництва відтворюється його

суспільна форма — виробничі відносини, або відносини власності, тобто весь

суспільний спосіб виробництва. При еволюції останнього по висхідній

виробничі відносини відтворюються на все більш широкій основі.

Коли суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами сягає фази конфлікту, гострого протиборства, процес відтворення продуктивних сил і техніко-економічних відносин значно сповільнюється, у межах технологічного способу виробництва виникають і розвиваються елементи більш розвинутого, нового суспільного способу виробництва (його речового змісту), які вимагають заміни існуючих відносин власності. При переході від одного суспільного способу виробництва до іншого відбувається революційне оновлення виробничих відносин. Разом з тим продуктивні сили і техніко-економічні відносини забезпечують послідовність у розвитку суспільного виробництва як цілісного історичного процесу.

Якщо відбувається висхідний розвиток технологічного способу

виробництва і його суспільної форми, то у цьому випадку має місце

економічне зростання. Коли ж розвиток суспільного способу виробництва здійснюється по низхідній лінії, то відбувається криза відтворювальних

процесів, їх занепад.

Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють просте і

розширене відтворення.

При простому відтворенні у кожному наступному циклі відбувається

відновлення виготовленого продукту у незмінних масштабах і з однаковою

якістю при незмінному рівні розвитку продуктивних сил. Весь додатковий

продукт при цьому йде лише на особисте споживання.

При розширеному відтворенні у кожному наступному циклі здійснюється кількісне й якісне зростання виготовленого продукту за умов більш високого рівня розвитку продуктивних сил. Джерелом такого прогресу останніх є використання частини додаткового продукту для збільшення кількості й якості засобів виробництва, вдосконалення робочої сили та інших елементів системи продуктивних сил.

Сукупний суспільний продукт з погляду речового змісту є масою

різноманітних товарів, створених працею сукупного робітника у різних

галузях виробництва. У кожній соціально-економічній формації він набуває

специфічних соціальних форм руху.

Національне або суспільне багатство — сукупність створених і

нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня

освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення,

які призначені для розширеного відтворення відповідно до системи

економічних законів певного суспільного способу виробництва і, насамперед,

для досягнення основної мети даного суспільства.

При визначенні суті національного багатства слід пам'ятати про

необхідність використання його складових частин для розширеного

відтворення. У цьому плані джерелами для такого відтворення не можуть бути понаднормативні запаси, які лежать без руху, неякісні товари, застаріле устаткування, хоча вони включені до статистики національного багатства. [3]

Найважливішими складовими частинами національного багатства у всій

сукупності матеріальних благ, споживних вартостей є:

1) створені й нагромаджені у країні виробничі фонди, які, у свою

чергу, діляться на основні й оборотні. До основних належать засоби праці

(машини, верстати, устаткування, будівлі, споруди тощо), які

використовуються у декількох виробничих циклах. До оборотних належать предмети праці (сировина, матеріали, паливо та ін.), які витрачаються повністю протягом одного виробничого циклу;

2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у

соціальній сфері,— школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та

спортивні об'єкти;

3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари довгострокового

користування, одяг тощо;

4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на

складах, резерви і страхові запаси).

Надзвичайно важливим компонентом національного багатства є залучені у

процес виробництва природні ресурси, котрими виступають земля, ліс, води, розвідані корисні копалини, повітря, тощо. До нематеріальної форми національного багатства належать нагромаджений виробничий досвід людей, їхні здібності, потреби, творчі обдаровання, культурні цінності. Роль цього компоненту національного багатства за умов НТР надзвичайно зростає.[16]

Розподіл національного багатства у суспільстві залежить від форми

власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня

розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної

влади та інших факторів. Основну частину національного багатства

становить економічний потенціал країни. До нього належать виробничі фонди, матеріальні оборотні засоби і запаси, природні ресурси, сукупний робітник з його загальноосвітнім, професійним, культурним рівнем, потребами і творчими здібностями. Від ефективності його використання залежить економічний та соціальний прогрес суспільства.

Елементи національного багатства по-різному взаємодіють в умовах

певного типу економічного розвитку (розширеного відтворення). Розрізняють екстенсивний чи інтенсивний типи економічного розвитку.

При екстенсивному типі економічне зростання досягається шляхом

кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед факторів

виробництва, при незмінному рівні технічної основи виробництва. Наприклад, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться ще така ж кількість машин, верстатів, устаткування і такої ж якості, застосовується вдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж форми

організації праці, сировина тощо. У цьому випадку продуктивність праці й

ефективність залишаються незмінними.

При інтенсивному типі економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається шляхом якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва.[10]

Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, а у наш час революційна форма його розвитку — НТР, що розгортається.

Інтенсифікація виробництва знаходить своє вираження у зростанні суспільної продуктивної сили праці (тобто у збільшенні виходу кінцевої продукції з кожної одиниці залучених у виробництво ресурсів, при економії живої, уречевленої праці), у підвищенні якості продукції, ефективності виробництва. При інтенсивному типі економічного зростання ступінь використання національного багатства, економічного потенціалу суспільства зростає, у ньому (національному багатстві) здійснюються структурні перетворення. Зокрема, змінюються співвідношення між виробничими й невиробничими фондами на користь останніх, збільшується питома вага основних фондів і зменшується частка матеріальних оборотних засобів і запасів, зростає частка домашнього майна населення, особливо предметів довготривалого користування.

У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання інтенсивних і екстенсивних факторів економічного зростання. Тому розрізняють переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип такого зростання. Оскільки більшість джерел екстенсивного зростання (земля, корисні копалини, вільні трудові ресурси тощо) надзвичайно обмежені, а для суспільства властиве прогресивне економічне зростання, необхідно переходити до переважно інтенсивного його типу. Це означає рішучий перехід до праце-, фондо- і ресурсозаощаджуючих технологій зростання ефективності суспільного виробництва.[11]

Можлива і інша класифікація економічного зростання: по величині його темпів. Які темпи вигідніше? На перший погляд відповідь проста: краще мати високі темпи. У цьому випадку суспільство отримає більше продукції і у нього буде більше можливостей задовольнити свої потреби. Але при відповіді на це питання потрібно враховувати два моменти

По-перше, яка якість продукції. Навряд чи можна радіти, якщо

збільшення випуску, наприклад, автомобілів досягнути за рахунок машин, які

потім, через недоробки, у висновках ДАІ фігурують як причина аварій або

катастроф.

По-друге, важлива структура приросту виробництва. Якщо в ньому

переважають капітальні товари і, відповідно, питома вага товарів для

населення незначна, то в цьому мало хорошого для народу. І навпаки, якщо

домінують товари для теперішнього споживання, то в майбутньому така

економіка стикнеться з проблемами...

Нульовий темп економічного зростання на відносно невеликий час не

загрожує великими негативними наслідками, оскільки може здійснюватися за рахунок зниження матеріалоємкості, підвищення фондовіддачі і продуктивності праці.

Що стосується негативних темпів, які мають місце в Україні, то це —

свідчення кризових процесів в національній економіці країни.

Для оцінки економічного зростання все більше значення придбавають такі показники добробуту, як тривалість життя, величина вільного часу і т.п.

Економічну ефективність не можна розглядати як раціональне і ефективне використання лише якогось одного з факторів виробництва (наприклад робочої сили), а всіх виробничих факторів (речові фактори виробництва, управління виробництвом тощо), що передусім залежить від їх оптимального розподілу. Економічну ефективність далі слід зіставляти із соціально-економічною оптимальністю. Остання передбачає проведення державою такої макроекономічної політики (за допомогою оподаткування кінцевих доходів, соціальних витрат, кредитно-грошової політики та ін.), яка б не гальмувала стимулів до праці, до підприємницької діяльності тощо, з одного боку, і бажання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави — з другого.

Для постійного зростання суспільного багатства необхідно:

по-перше, щоб найбільш раціонально використовувалися всі засоби виробництва і робоча сила;

по-друге, щоб у виробництво широко впроваджувалися найбільш передові форми і методи організації праці, досягнення науки, інформація;

по-третє, щоб засоби виробництва, які йдуть на заміщення й нагромадження, відповідали найновішим досягненням науки і техніки;

по-четверте, щоб робоча сила вивільнялася із сфери матеріального виробництва із зростанням продуктивності праці й переміщувалася у сферу нематеріального виробництва, або сферу послуг (освіта, охорона здоров'я, культура, рекреаційні послуги тощо);

по-п'яте, виділяти засоби для розвитку соціальної сфери (будівництво житла, шкіл, дитячих садків, медичних закладів тощо) і охорони навколишнього середовища.[9]

Природним є запитання: чим моделі зростання відрізняються від моделей розвитку? Воно може виникнути хоча б тому, що вище вже йшлося про економічний розвиток (у темі про "Економічні цикли"). Як було з'ясовано, цикли одночасно є і своєрідним відхиленням від попередньо досягнутого стану рівноваги, і формою переходу економіки у новий стан.

В основі відмінності моделей розвитку від моделей зростання лежить власне відмінність між двома процесами: розвитку та зростання. Розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, економічне зростання - як збільшення обсягів виробництва. Безумовно, між розвитком та зростанням існує тісний зв'язок - адже розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва. Можна сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку.

Суть економічного зростання легко зрозуміти, розглянувши модель, що відображає зв'язок між використаними ресурсами та отриманим продуктом. Коли комбінація (поєднання) ресурсів залишається незмінною, то для збільшення обсягів продукту необхідно залучити більшу кількість ресурсів. Власне, призначення моделі зростання - показати, скільки реального продукту може бути створено у певний час. Це,як ми прийняли у спрощеній моделі,залежить від двох чинників: капіталу К та праці L. Теоретично визнається також існування певного коефіцієнта А, що відображає щільність зв'язку між витратами (факторами) та створеним продуктом.Його називають "автономним"фактором зростання.[12]

Коли еластичність реального продукту Y за фактором праці дорівнює 0,75,або 3/4, то це означає,що збільшення праці на 4 одиниці викличе менше збільшення продукту - на 3 одиниці.

Виробнича функція виду Y=A Kb L1-b має дві основні харак-

теристики:

Перша: при однаковому (у процентах) зростанні обох факторів (капіталу та праці) реальний продукт зростає на той самий процент.Ця властивість дістала назву постійної віддачі за рахунок масштабу (constant returns to scale).

Друга: при зростанні А на певну величину за умови незмінності величини капіталу та праці реальний продукт зростатиме на ту саму величину.

Можна записати формулу,що допоможе,виходячи з розглянутої виробничої функції, визначити темп (рівень) зростання реального продукту (1.1.):

ty = a + bk + (1-b) l , (1.1.)