Фактори впливу на страхову діяльність

 ЗМІСТ

Вступ 4

1 Тенденції розвитку страхування   6

1.1 Історія та етапи виникнення  страхування  6

1.2 Форми страхування  8

1.3 Основні тенденції розвитку  особового страхування,

майнового страхування та страхування  відповідальності  11

2 Страховий ринок України  15

2.1 Структура страхового ринку  України  15

2.2 Роль та діяльність посередників  на страховому ринку  16

2.3 Діяльність страхових компаній  на страховому ринку України   18

2.4 Державний нагляд за страховою  діяльністю  21

3 Фактори впливу на страхову діяльність  24

3.1 Сутність та зміст перестрахування   24

3.2 Інвестиційна політика страховика    26

3.3 Необхідність конкурентоспроможності  страховиків резидентів,

обмеження страхового поля для страховиків  нерезидентів  28

Висновки 31

Перелік літератури  33

ВСТУП

Послідовний перехід нашої країни до ринкової економіки об’єктивно зумовлює зростання потреби у  страховому захисті усіх суб’єктів  ринку. Саме наявність такої потреби  та реальна можливість її задоволення  характеризують ступінь розвитку економіки тієї чи іншої країни, дають уявлення про рівень захищеності її юридичних і фізичних осіб. Реформування усієї системи економічних відносин, соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають особливої ваги розв’язанню проблеми страхового захисту, спонукають до пошуку дійових механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективного використання для усунення негативних наслідків страхових подій.

Досконала система страхового захисту  є підґрунтям забезпечення більш високого рівня стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягненням соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Страховий ринок формується в ході становлення товарного господарства і являє собою його невід`ємний і важливий елемент. Умовою виступає суспільний розподіл праці та існування різних відокремлених товаровиробників. Саме тому тема „Страховий ринок України” є актуальною на даному етапі розвитку держави. Актуальність її полягає ще й в тому, що протягом останніх років відбувається активне становлення страхової справи в Україні, але існує багато чинників як економічного так і законодавчого характеру, що стримують її розвиток.

Мета курсової роботи дослідити  розвиток страхового ринку України, з’ясувати об’єктивну необхідність страхування, розкрити його сутність, функції, принципи та роль в умовах переходу до економіки ринкового типу, висвітлити питання щодо організації та напрямків розвитку страхового ринку і державного регулювання страхової діяльності, розглянути умови особистого, майнового страхування, страхування відповідальності, перестрахування з позицій вітчизняного та зарубіжного досвіту.

На сучасному етапі потенційна роль і необхідність всебічного розвитку страхування є особливо важливим, оскільки для усунення наслідків  реалізації прямих та опосередкованих  збитків саме відшкодування останніх через систему страхування має позитивні макроекономічні наслідки.

Створення дієвої системи захисту  інтересів громадян, підприємців, держави, підтримка соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного  функціонування ринку страхових послуг із широким спектром усіх його галузей та видів.

Завданням даної курсової роботи є  детальне вивчення наступних питань тенденцій розвитку страхування, страхового ринку України, с також факторів впливу на страхову діяльність.

1 ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СТРАХУВАННЯ

1.1 Передумова виникнення страхування

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до теперішнього часу.

Вважається, що первинні форми страхування  зустрічалися вже приблизно 3 тис. років  до нашої ери. Так у шумерів  торгівцям видавали грошову позику для створення “спільної каси”, щоб захистити їхні інтереси на випадок втрати вантажу під час перевезення.

У законах вавілонського царя Хамурапі (2тис. р. до н. е.) передбачалося укладання  угоди між учасниками торгового  каравану про те, щоб разом відшкодувати збитки, яких зазнав хтось з них у дорозі від нападу розбійників, пограбування та інше.

У Стародавньому Римі було поширене взаємне страхування ритуальних витрат, бо надавали великого значення культу похорону. Улаштування похорони процесій і спорудження пам’ятників вимагало значних витрат. Незаможні римляни накопичували потрібні кошти у професійних кошіях і місках.

У середньовіччі страхування поступово  поширюється й на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Згодом вони почали спеціалізуватися за окремими професіями. Серед них з’явилися й захисні гільдії, що мали завдання охорону особи й майна своїх членів від різних зазіхань. Принцип взаємодопомоги закріплювався у статуті гільдії. Поступово тут формувався перелік страхових подій та уточнювався розмір внесків і виплат.

Зростання попиту на страховий захист зумовило перехід до продажу страхових  полісів з подальшим відшкодуванням збитків. Перший морський поліс був  виданий страховому судовласникові в 1347 році. Згодом з’явився Венеціанський кодекс морського страхування. Далі ініціатива в морському страховому законодавстві переходить до Англії. У 1779 році члени асоціації “Лондонський Ллойд” прийняли формуляр договору морського страхування – так званий підписний формуляр Ллойда, окремі положення якого досі застосовуються в міжнародній практиці.

У ХVІІ столітті страхуванням охоплюється і діяльність сільських господарств: страхування посівів від знищення або пошкодження градом.

Особливо активно страхування  починає впроваджуватися в період розвитку капіталістичної економіки. Поряд з морським поширюється вогневе страхування, від нещасних випадків, а також страхування життя.

У ХІХ столітті з’являються страхові картелі й концерни. Одночасно  з майновим розвивалося й  особисте страхування.

Найбільш інтенсивного розвитку страхування  зазнало в ХХ столітті.

Страхування в Україні здійснювалось  згідно з економічними та соціальними  умовами, що існували до набуття незалежності.

Найдавнішим способом страхового захисту  в Україні було взаємне страхування. Цим видом страхування користувались чумаки, які подорожували валками та здійснювали свої мандрівки для продажу на ярмарках одних товарів і купівлі інших. У випадку, якщо в дорозі гинув віл, то, за звичаями чумацької торгівлі, на гроші валки купувався інший.

Перші національні страхові товариства з’явились на заході України. у 1891 році у Львові було створено товариство взаємного страхування “Дністер”. Страхуванню підлягало переважно  майно селян від вогню та сільськогосподарських  культур від граду.

З утворенням СРСР майже всі страхові операції перейшли до органів Головного  управління державного страхування  при міністерстві фінансів, застосовувались  єдині правила й тарифи з кожного  виду страхування.

Початок 90-х років ознаменувався  політичними та економічними змінами світового масштабу. Це призвело до поступового формування системи страхування.

Таким чином, основними передумовами виникнення страхування було безліч несприятливих подій, що супроводжували людей протягом їхньої господарської діяльності.

1.2 Форми страхування

Більша частина договорів страхування  укладається на основі вільного волевиявлення  сторін: страхувальник не зобов’язаний укладати договір страхування, а  страховик має право відмовитися  від прийняття ризиків страхувальника. Проте в окремих випадках, коли компенсація збитку та участь у цьому страховика мають суспільний інтерес і необхідність, ступінь свободи сторін договору страхування суттєво обмежується. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі їх затверджує державний наглядовий орган у сфері страхування, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування. При цьому замість права на укладення договору страхувальника з’являється обов’язок укласти договір страхування, а у страховика – взяти ризик на страхування. Поява такого роду обов’язків можлива тільки у випадках, передбачених законодавством, що встановлює порядок та умови проведення страхування і зумовлює класифікацію страхування за формами проведення. Відповідно до цього ознаки страхування поділяють на обов’язкове й добровільне.

Класифікацію страхування за формами  проведення відображає таблиця 1.3

Таблиця 1.1 – Форми страхування

В обов’язковому страхуванні відносини  виникають згідно із законом, а страхування  здійснюється на підставі відповідних  законодавчих актів, якими передбачено  перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, максимальні страхові тарифи, рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України “Про страхування” форми типового договору і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, при укладення договору обов’язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається “свободи маневру”, адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов’язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.

Принцип обов’язковості однаково поширюється  і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не вправі відмовити йому у цьому.

За часів державної монополії, коли потреби страхувальників задовольняв  єдиний страховик – Держстрах, проведення обов’язкового страхування не супроводжувалося укладанням договорів. Нині оформлення договорів страхування є обов’язковим у будь-якому випадку.

Право на здійснення обов’язкових видів  страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України “Про страхування” наведено перелік видів обов’язкового  страхування, які здійснюються в  нашій країні, і встановлено, що нові види обов’язкового страхування  можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон.

Добровільне страхування передбачає реалізацію бажання потенційного страхувальника взяти участь у процесі страхування.

На відміну від обов’язкового  страхування, добровільне виникає  тільки на основі добровільно укладеного договору між страхувальником і  страховиком, тобто всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін. Часто при укладанні такого договору між сторонами бере участь посередник у вигляді страхового брокера або страхового агента. Договір страхування посвідчується страховим полісом. Нормативну базу для організації та проведення добровільного страхування створює страхове законодавство, на базі якого формуються умови  та правила окремих видів добровільного страхування. Ці правила й умови, які розробляються страховиком, підлягають обов’язковому ліцензуванню.

Договір добровільного страхування  обов’язково укладається тільки в письмовій формі.

Міжнародне право і право  більшості держав світу пов’язують впровадження окремих видів обов’язкового  страхування з необхідністю захисту  інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому обов’язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше – у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться, як правило, у добровільній формі.

Ефективність державного регулювання  у сфері страхування багато в  чому залежить від створення оптимальної  системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей  і переваг як обов’язкового, так  і добровільного страхування.

1.3 Основні тенденції розвитку  особистого страхування, майнового  страхування та страхування відповідальності

Особисте страхування поділяється  на три підгалузі. Їх існування пов’язане  з різною тривалістю договорів страхування  і різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких проводиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя.

Здійснення особистого страхування  пов’язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через те таке страхування пов’язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Одним із найпопулярніших видів  особистого страхування є змішане  страхування життя. Воно дає змогу  поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок доживання до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті з будь-якої причини.

Частка страхування життя в  структурі страхових платежів становила  у 1999 році лише 1,6 %, у 2000 році - 0,66 %, у 2001 році – 0,44 %, у 2002 році – 0,5 %.

Медичне страхування є одним  з соціально значущих видів страхування, новою для України формою фінансування медичної допомоги. Медичне страхування може здійснюватись в обов’язковій та в добровільній формі.

Добровільне медичне страхування  здійснюється страховими компаніями України  і розвивається порівняно високими темпами.

Компанії, що здійснюють медичне страхування: страхова компанія “Скіф”, акціонерна страхова компанія “Остра – Київ”  та інші.

Зручним і перспективним є медичне  страхування, що здійснюється через  систему “assistans”, яка гарантує за кордоном різнопланову допомогу в екстрених випадках.

Страхування від нещасних випадків є ризиковим видом страхування, і здійснюється в обов’язковій або  добровільній формі.

Основною метою добровільного  страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров’ю застрахованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодовано за обов’язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

Страхування від нещасних випадків на транспорті розповсюджується на пасажирів, хто прямує:

1. залізничним транспортом далекого сполучення;
2. автомобільним транспортом на міжнародних і міжобласних маршрутах;
3. морським транспортом, крім приміських, екскурсійних і катерів для прогулянок;
4. повітряним транспортом.

АТ “Utico” пропонує страхування подорожей по території України; страхова компанія “Пан Укрейн” здійснює страхування туристів, що виїжджають за кордон

Обов’язкове страхування від нещасних випадків здійснюється на випадок загибелі або смерті застрахованого під час  виконання службових обов’язків, втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов’язків.

Майнове страхування – галузь страхової  діяльності, в якій об’єктом страхування  є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов’язані з володінням, використанням і розпорядженням майном.

Страхування майна громадян належить до загальних (ризикових) видів страхування, сумісність яких проявляється в наданні  необхідної економічної допомоги страхувальникам – громадянам у разі знищення або пошкодження їхнього майна в наслідок непередбачених обставин.

Збиток визначається:

1)  у разі знищення або викрадення  майна – у розмірі його дійсної  вартості, якщо майно застраховане  за загальним договором, або відновної вартості (визначена страхувальником), якщо майно застраховане за групами або окремо кожний предмет.

Дійсна вартість – це різниця  між відновною вартістю, визначеною страхувальником, та процесом зносу  домашнього майна.

2) у разі пошкодження майна – у розмірі суми знижки вартості, тобто різниці між дійсною або відновною вартістю майна та вартістю з урахуванням його знецінення (втрати якості та цінності), спричиненого внаслідок страхового випадку.

Страхова сума за договором встановлюється за бажанням страхувальника (договірна), але не повинна бути меншою ніж 1000 грн. (мінімальна страхова сума) і більшою ніж дійсна вартість домашнього майна за постійним місцем проживання, а також меншою ніж 500 грн. (мінімальна страхова сума) і більшою ніж 1000 грн. на майно у садовому (дачному) будинку, в гаражі та інших господарських будівлях.

На теперішній час страхуванням майна громадян займається незначна кількість страхових компаній, серед  яких “Оранта” (Київ), “Княжна” (Рівне), “Скарбниця” (Львів).

Страхуванням автотранспортних засобів  займається більшість страхових  компаній, які здійснюють загальні (ризикові) види страхування.

У сучасних умовах прискореного науково  – технічного прогресу значного розвитку в усьому світі набуває страхування  технічних ризиків.

Нині страхування технічних  ризиків в Україні здійснюється як страхування майнових інтересів  під час виконання будівельно-монтажних  робіт.

Значно поширилось страхування  майна сільськогосподарських підприємств, страхуванням займаються НАСК “Оранта”, страхова компанія “Класичне страхування”.

Ще одним видом страхування  є страхування відповідальності, пов’язане з відшкодуванням страхувальником  заподіяної ним шкоди юридичній  або фізичній особі, її майну.

До видів страхування відповідальності належить:

1)  страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;

2)  страхування цивільної відповідальності  перевізника;

3) страхування цивільної відповідальності  підприємств – джерел підвищеної  небезпеки;

4) страхування професійної відповідальності;

5) страхування відповідальності  за невиконання обов’язків;

6) страхування інших видів відповідальності.

Одним з найбільш масових видів  страхування є страхування цивільної  відповідальності власників автотранспортних засобів, поширене страхування професійної відповідальності.

Станом на 2003 рік страхуванням відповідальності власників транспортних засобів  в Україні займалося 75 страхових  компаній.

При страхуванні кожного транспортного  засобу  за обов’язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів відшкодувати, згідно з договором , в межах страхової суми збитки, заподіяні третім особам внаслідок:

1) смерті, каліцтва чи збитки  задані здоров’ю фізичних осіб;

2) знищення, руйнування, псування майна  фізичних чи юридичних осіб.

За шкоду, заподіяну здоров’ю третьої  особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страховик здійснює виплату  страхового відшкодування в межах  страхової суми, у разі:

1) загибелі під час дорожньо-транспортної  пригоди або смерті внаслідок  цієї пригоди – спадкоємцю третьої особи в розмірі страхової суми;

2) встановлення третій особі  інвалідності: І групи в розмірі  100 % страхової суми, ІІ групи –  80 %, ІІІ групи – 60%;

3) тимчасової втрати третьою  особою працездатності за кожну  добу в розмірі – 0,2 %, але  не більше 50 %.

2 СТРАХОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ

2.1 Структура страхового ринку  України

Страховий ринок України виник  із проголошенням незалежності країни і водночас відчув на собі всю жорстокість  і безкомпромісність міжнародної  страхової системи. Чи не найбільшою проблемою стало його формування за відсутності історичних коренів та відірваності української страхової системи радянського періоду від світових страхових ринків.

Формування страхового ринку в  Україні має здебільшого стихійний  характер і в багатьох випадках захист прав і інтересів страхувальників не забезпечений належним чином.

Створення дієвої системи захисту  інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного  функціонування ринку страхових послуг.

Існує значна кількість визначень  страхового ринку як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Страховий ринок – особливе соціально-економічне середовище, визначена форма економічних  відносин, де об’єктом купівлі-продажу  виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.

Страховий ринок – форма організації  фінансових відносин щодо формування страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних  осіб.

Умови існування страхового ринку  передбачають утворення на ньому головних суб’єктів до яких належать страховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.

До головних суб’єктів страхового ринку також можна віднести страхових  посередників, за допомогою яких страховики можуть здійснювати свою діяльність.

Залежно від структури страхового ринку виділяють інших учасників  страхових 

відносин, серед яких професійні оцінювачі  ризиків, які, як правило, є   уповноваженими особами страховика та виконують  визначені функції.

Страховий ринок передбачає самостійність  суб’єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему горизонтальних і вертикальних зв’язків між ними.

Він забезпечує органічний зв’язок  між цими суб’єктами шляхом спільного  визначення потреб у страховій послузі, яка пропонується на страховому ринку.

Серед економічних законів, що функціонують на страховому ринку та визначають, які страхові послуги потрібні потенційним  страхувальникам, формують ціну на ці послуги, є:

1) закон попит та пропозиції;

2) закон вартості;

3) закон конкуренції.

Таким чином, страховий ринок є  складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною (здатною до розширення та звуження), залежно від загальної  економічної ситуації в кратні та активності страховика, системою.

2.2 Роль та діяльність посередників на страховому ринку

Ринкові страхові відносини виникають  на стадії високої організації ринкової інфраструктури в той час, коли суспільство  усвідомлює, що довірити та перекласти тягар виниклий  у зв’язку  з різноманітними ризиками доцільно на професіоналів-страховиків. На цьому етапі потенційному страховику потрібно:

1) збирати інформацію про страхові  компанії та страхові продукти, що пропонуються на ринку;

2) здійснити їхню оцінку;

3) визначитися з вибором страхової  послуги та конкретного страховика;

4) впевнитися в правильності  вибору.

На жаль, виконати ці завдання без кваліфікованої допомоги складно. Більшість потенційних страхувальників, як правило, погано орієнтується в ситуації на страховому ринку, а тому потребує досвідченого консультанта, якому може довіритися. Саме такими фахівцями і є страхові брокери [1; с. 15].

Діяльність страхових  агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній  юридичний статус чітко розрізняється.

Страховий агент є уповноваженою  особою продавця – страховика, який діє згідно з агентською угодою зі страховою компанією. Він продає поліси страхової компанії за її дорученням      репрезентує  інтереси страховика.

Страховий брокер, навпаки, є  у більшості випадків уповноваженою  особою покупця – страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії, як інший представник чи консультант.

Незалежність брокера  від продавця страхової послуги  є гарантом того, що в процесі  вибору страхової компанії для свого  клієнта брокер керується виключно інтересами клієнта. Це є ключовою відміною брокера від агента.

Хоч основною загальною  функцією страхових агентів і  страхових брокерів є продаж страхових  послуг, їм притаманні свої, специфічні функції, що представлені в таблиці 2.2.

Чим ширша мережа посередників, тим більше потенційних страхувальників може довідатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися страховими послугами.

За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися  джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ти чи інші види страхування, що пропонують їх посередники. Це дає змогу страховій компанії розширювати коло страхувальників та удосконалити страхові продукти.

Зараз в Україні діє “Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками “ та “Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів”, які регулюють діяльність страхових посередників на ринку страхових послуг і спрямовані на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, громадян.

Таблиця 2.2 – Функції посередників

2.3 Діяльність страхових компаній  на страховому ринку

Станом на 1квітня 2004 року в Україні  зареєстровано 360 страхових компаній, з них 33 страхові компанії здійснюють страхування життя і 327 – інші, ніж страхування життя, види страхування.

Взагалі страхова організація (компанія)- установа, яка згідно з отриманою  ліцензією бере на себе (за певну  плату) зобов’язання відшкодувати страхувальнику (чи особі зазначеній в договорі) завданий страховим випадком збиток або здійснити виплати страхових сум

У таблиці 2.3.відображена структура  страхових премій та страхових виплат станом на 1998 – 2002 роки

Проаналізувавши, таким чином, структуру  страхових премій та страхових виплат за видами страхування, спостерігається, що у добровільному страхуванні розмір страхових премій у відсотках у 1998 році складав 89 %, а у 2002 році склав 90,3 %, тобто збільшився на 1,3 %, страхові виплати у 1998 році склали 89,8 %, а у 2002 році – 77 %, тобто зменшилися на 12,8 %, страхові премії у добровільному майновому страхуванні склали у 1998 році 60 %, а у 2002 році 71 %, страхові виплати у 1998 році склали 50,4 %, а у 2002 році – 40 %.