Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Факторингові операції комерційного банку

Факторингові операції

План

Вступ

Фінансовий ринок України перебуває на стадії становлення, що супроводжується запровадженням нових видів фінансових послуг. Однією з таких послуг, що потребує вивчення та розвитку на фінансовому ринку України, є факторинг. Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків і наявних боргових зобов'язань. Також, зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах функціонування ринкових відносин неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних взаємозв'язків, аналіз перспектив розвитку факторингу в Україні сьогодні надзвичайно актуальний.

Факторинг – це достатньо новий для України фінансовий інструмент, розвиток якого потребує створення інституційних умов, насамперед, податкового законодавства і нормативно-правової бази, що дозволяє стягувати заборгованість за договорами факторингу. Факторингові операції є гнучким інструментом функціонування торгівлі, максимально враховуючи інтереси сторін комерційних угод. До основних переваг факторингу належить:

- забезпечення фінансової ліквідності;

- прискорення обігу капіталу;

- різні терміни погашення заборгованості;

- зниження рівня заборгованості по кредитах.

Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків та наявних боргових зобов’язань.

Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує йти на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем. Зниження рівня ціни, покращання якості товарів та послуг, розширення товарної номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси і т.і. – це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник. Товарний кредит є вигідним усім учасникам ринку: і виробникові, і дистриб’юторові, і роздрібному продавцеві. Інвестуючи кошти до каналів просування, більшість торгових компаній сьогодні здатна розширити об’єми продажу товарів. Таким чином, товарний кредит сьогодні стає одним із основних інструментів розвитку компаній. Однак стримуючим фактором розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних коштів у оборотний капітал, а також організаційні питання побудови продажу в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.і. Альтернативою самостійному розвитку товарного кредиту і є факторинг.

Проблемі факторингу присвячено низку наукових праць. Серед вітчизняних вчених економістів, які займаються проблемою управління дебіторською заборгованістю за допомогою факторингу, слід виділити таких авторів як Т.Е. Белялов, Ю.М. Лисенко, Ю.С. Скакальський. Значний вклад у розвиток факторингу внесли такі сучасні економісти: Л.Ю. Бєлоусов, Б.З. Гвоздєв, Л.В. Руденко. У їх дослідженнях розкрито теоретичні та практичні аспекти розвитку факторингу в Україні. Сьогодні за факторинговими схемами в Україні працює близько 300 підприємств. В більшості це харчова промисловість (особливо кондитерська, ринки пива, соків і води), друкарська галузь, фармацевтика, сільське господарство, винно-коньячні підприємства, легка промисловість тощо. Наведені дані свідчать про те, що ринок факторингу в Україні розвивається досить повільними темпами, а значна частина банків і компаній взагалі не використовують на практиці даний вид операції.

Факторинг дає змогу постачальникові мінімізувати ризики, пов’язані із відстроченням оплати придбання товарів чи послуг, зменшує необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товари чи послуги, а також дає змогу постачальнику отримати кошти за свою дебіторську заборгованість. Тому метою написання курсової роботи є:

дослідження найважливіших чинників, що викликають складність в розумінні факторингу;

теоретичний та схематичний аналіз загальних понять факторингу, а також визначення його основних ознак;

аналіз суттєвих відмінностей між кредитом та факторингом;

порівняння факторингу з іншими джерелами фінансування оборотних засобів підприємств;

визначення об’єктивних причин використання факторингу.

Об’єктом дослідження виступає КБ «Дельта-банк».

Предмет курсової роботи – особливості та механізм здійснення факторингових операцій.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури та додатків.

1.Теоретичні аспекти проведення факторингових операцій.

1.1. Економічна сутність факторингових операцій

Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує йти на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем. Зниження рівня ціни, покращання якості товарів та послуг, розширення товарної номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси і т.і. – це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник. Товарний кредит є вигідним усім учасникам ринку: і виробникові, і дистриб’юторові, і роздрібному продавцеві. Інвестуючи кошти до каналів просування, більшість торгових компаній сьогодні здатна розширити об’єми продажу товарів. Таким чином, товарний кредит сьогодні стає одним із основних інструментів розвитку компаній. Однак стримуючим фактором розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних коштів у оборотний капітал, а також організаційні питання побудови продажу в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.і. Тому побудова продажу в кредит потребує не тільки інвестицій в оборотний капітал, але також значний об’єм ресурсів витрачається на побудову технологій. Альтернативою самостійному розвитку товарного кредиту і є факторинг [17, с.85].

Факторинг віднесено до фінансової послуги, та державне регулювання факторингових компаній здійснюється Держфінпослуг.

Термін «факторинг» походить від англійського слова «посередник, агент». З економічного погляду – це посередницька операція.

Об’єктом факторингової операції є право вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі.

Суб’єктами факторингу є:

продавець (постачальник);

покупець;

посередник-фактор (факторингова компанія або комерційний банк).

Використання факторингу найбільш ефективне для невеликих та середніх підприємств, які розширюють обсяги продажу або виходять на нові ринки, а також для новостворених компаній, що мають певні проблеми з нестачею грошових коштів, у зв’язку з несвоєчасним надходженням платежів від дебіторів, наявністю надлишкових запасів, труднощами в організації виробничого процесу [17, с.105].

Факторингові операції можуть бути класифіковані за багатьма ознаками:

1. В залежності від сектору ринку, де здійснюються факторингові операції:

внутрішні (передбачає, що постачальник, покупець і фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни);

зовнішні або міжнародні (передбачають, що суб’єкти факторингової угоди перебувають під юрисдикцією різних країн).

2. В залежності від поінформованості учасників факторингової угоди:

відкриті (якщо боржника повідомляють про укладення договору факторингу і пропонують здійснювати платежі безпосередньо фактору). Повідомлення боржника при відкритому факторингу здійснюється шляхом напису на рахунку-фактурі про те, що правонаступником по виникаючому боргу є певна факторингова компанія (комерційний банк) і платіж повинен здійснюватися на її користь;

закриті (не передбачають повідомлення дебіторів, ніхто не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказують постачальнику, який розраховується з фактором самостійно).

3. В залежності від прийняття кредитного ризику:

з правом регресу (постачальник несе ризики за борговими вимогами, які придбав у нього фактор, тобто такий факторинг дозволяє фактору повернути постачальникові неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових коштів фактору);

без права регресу (фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупців).

4. За набором послуг, що включає факторинг, він може бути:

з повним набором послуг (передбачає надання постачальнику, крім суто факторингових послуг, також інші: аудиторські, юридичні, управління заборгованістю за наданими кредитами тощо);

з частковим набором послуг (передбачає оплату фактором лише рахунків-фактур постачальника).

5. Залежно від охоплення факторингом переуступлення постачальником боргових вимог розрізняють факторинг:

з перевідступленням усіх боргів (дає змогу уникнути ведення подвійного обліку й управління кредитом за окремими борговими вимогами, що не були перевідступлені);

з перевідступленням частини боргів.

6. Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють факторинг:

з попередньою оплатою (передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору. Фактично фактор здійснює кредитування постачальника);

без попередньої оплати (фактор зобов’язується оплати передані йому постачальником розрахункові документи на визначену, зафіксовану у договорі дату, як правило, в день оплати документів боржниками .

Оскільки зафіксований у договорі строк – це середня величина, то цілком нормально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовленого терміну, а інші – пізніше. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відповідно планувати свою діяльність.)

7. Дробовий факторинг (split factoring), що використовується звичайно більш крупними, диверсифікованими фірмами.

В цьому випадку фірма переуступає всі свої боргові вимоги не однієї, а кільком факторинговим компаніям.

Метою подібного прийому може бути як мінімізація ризику неправильного вибору факторингової компанії, так і більш вузька спеціалізація окремих факторингових компаній на тих або інших напрямах діяльності постачальника.

Дроблення здійснюється звичайно по географічних районах, по групах товарів і т. д. Останнім часом подібна практика зустрічається досить рідко.

8. Розвитком факторингової угоди про повне обслуговування можна рахувати агентську угоду, або угоду про оптовий факторинг (wholesale factoring).

Прибуткове підприємство, з солідною історією, може виробити власну ефективну систему обліку і управління кредитом, і послуги факторингової компанії в цій частині йому можуть не бути потрібні або невигідні. Проте, якщо воно потребує захисту від кредитних ризиків, то між ним і факторською компанією може бути укладено агентську угоду, або угоду про оптовий факторинг, відповідно до якого компанія придбаватиме неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме як агент по їх інкасуванню [16, с.54].

Перевага подібної угоди в тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкою кредитоспроможності клієнта і відповідно зменшується платня, стягувана з постачальника. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати платіж до певної дати.

1.2.Нормативна база

З жовтня 2010 року вступили в силу законодавчі зміни якими регламентовано особливості послуг здійснення факторингових послуг.

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо факторингу» було внесено зміни до наступних нормативних актів.

1. Господарського кодексу України.

Статтю 350 Господарського кодексу України було викладено у новій редакції: «Стаття 350. Факторингові операції . «Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. 2. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг».

2. Цивільного кодексу України.

Статтю 1077 Цивільного кодексу України було доповнено, як наслідок вона викладена в такій редакції: «За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає».

Частину третю статті 1079 Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції";

3. Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Пункти 5 і 6 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" викладено в такій редакції: «5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями. 6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника».

4. Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» викласти в такій редакції: "1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг";

«статтю 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» доповнити: "5. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника" [3].

У міжнародній практиці суб’єкти факторингових операцій у своїй діяльності також керуються «Конвенцією про міжнародний факторинг», що прийнята 27 травня 1988 року Міжнародним інститутом уніфікації приватного права.

Прийняття нормативних актів щодо створення інституційно-сприятливих умов для розвитку міжнародних факторингових відносин сприятиме збільшенню зовнішньоторговельних операцій за участю факторингу.

До короткострокових наслідків приєднання до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (далі - Конвенція) можна віднести зниження рівня ризиковості зовнішньоторговельних операцій, розширення джерел фінансування українських підприємств за рахунок експортно-імпортного факторингу.

Довгострокові наслідки. Приєднання до Конвенції стане основою для розробки національного законодавства в даній галузі. Після її прийняття більшість держав увели факторинг у систему свого цивільного права.

Приєднання до Конвенції дозволить розширити визначення факторингових операцій від цесії з обов’язковою оплатою (ЦКУ) до визначення п.1 Конвенції, що включає:

- фінансування постачальника, включаючи позику і попередній платіж;

- ведення обліку (бухгалтерських книг) по належних сумах;

- пред’явлення до оплати грошових вимог;

- захист від неплатоспроможності боржників.

1.3. Ризики при проведенні факторингових операцій

Факторингові операції відносять до високоризикованих активних операцій. Тому особливу увагу треба звернути на своєчасність оплати рахунків-фактур покупцями продукції. За кожною операцією, що аналізується, треба розглянути структуру платежів, виділити частку прострочених та провести аналіз їх тривалості. Такий аналіз необхідний для оцінювання доцільності та ефективності проведення цих операцій у майбутньому.

Факторинг можна вважати одним із видів гарантійних операцій банку, але від банківської гарантії він відрізняється тим, що вимагає негайного погашення боргу покупця перед постачальником (інкасації), тоді як гарантія виплачується банком лише в разі несплати покупцем заборгованості перед постачальником після закінчення терміну сплати [7, с.154].

Сильною стороною факторингу є прийняття банком-фактором ризиків (в Україні ця риса тільки починає відзначатися) та забезпечення, таким чином, фінансової ліквідності клієнта.

Ризик за факторинговими операціями є складною економічною категорією, оскільки включає всі ризики, які несе фінансова установа внаслідок можливих розбіжностей платежів за факторингом у термінах і обсягах. У табл. 1 (додаток 1) подано перелік ризиків, що притаманні факторингу.

Головним для ризиків, що притримані факторинг є наступне:

1. вірогідне зниження платоспроможності дебіторів;

2. наявність підвищених кредитних ризиків при умові незначної кількості дебіторів, значна сума заборгованості за одним із дебіторів;

3. відсутність грошових потоків у клієнта по поточному рахунку в банку, що унеможливлює у разі регресу списання коштів з поточного рахунку клієнта в погашення простроченої заборгованості за факторинговими операціями.

Під час підготовки факторингу банк здійснює повний аналіз економічного та фінансового стану клієнта. Лише після цього приймається рішення про оплату рахунків-фактур.

Важливим етапом аналізу факторингових операцій є оцінювання їх ризикованості. При цьому з’ясовується достатність створених банківських резервів, а також оцінюються методи управління активними операціями. Для цього класифікують активи банку з погляду ступеня ризику. Під кредитним ризиком розуміють ризик невиконання позичальником умов кредитного договору, тобто неповернення основної суми боргу та відсотків за ним у встановлені договором терміни (для факторингових кредитів також несплата комісійних). За факторингового кредитування справа ускладнюється тим, що боржник не завжди є клієнтом нашого банку і не так просто перевірити його кредитоспроможність [7, с.158].

На відміну від банківського кредитування, при факторинговому обслуговуванні, одержуючи фінансування своїх продажів, постачальник не несе такі витрати:

відсотки за користування кредитом;

витрати по оформленню кредиту, включаючи реєстрацію і страхування застави, оплату робочого часу співробітників на оформлення й підготовку документів для кредитного відділу і т. ін.., комісії за надання кредиту;

витрати на екстрену мобілізацію грошових коштів при настанні терміну погашення кредиту або виплати відсотків, включаючи упущену вигоду, пов’язану з вилученням цих засобів з обороту;

у зв’язку з тим, що кредит береться на фіксований термін (як правило, перевищуючий термін товарного кредиту), а факторингове обслуговування допускає стягнення плати лише за термін товарного кредиту, фактична плата за кредит буде вищою, ніж при факторинговому обслуговуванні [9, с.282].

Факторинг є різновидом торгово-комісійної операції та містить елементи традиційного короткострокового кредитування і вексельного кредитування, проте відрізняється від них.

Так, вексельна форма кредитування, на відміну від факторингу, не дає гарантії в своєчасній оплаті, а примусове виконання вексельних обов’язків потребує додаткових випадків. У випадку із традиційним кредитуванням, увесь ризик неплатежу, а відповідно й повернення кредиту, лягає на постачальника.

На розміри кредитного ризику в нашій країні впливають як мікро-, так і макроекономічні фактори. В останні роки ступінь кредитного ризику для українських банків різко підвищився. Важливими макроекономічними факторами, які вплинули на рівень кредитних та інших ризиків банківської діяльності в Україні, є високий рівень економічного ризику як наслідок економічної, політичної та соціальної кризи в країні; значення кредитних операцій як одного з найважливіших видів діяльності українських банків та основного джерела їх доходу; проведення НБУ жорсткої політики фінансової стабілізації, яка базується на монетарних принципах обмеження грошової маси та скорочення державних видатків, що призвело до спаду виробництва, взаємних неплатежів суб’єктів господарювання та, зрозуміло, до зростання неповернення банківських позик.

2.Проведення факторингових операцій на прикладі КБ „Дельта-Банк”

2.1.Особливості здійснення факторингових операцій

Факторинг (факторингові операції, факторингове обслуговування) - придбання Банком у Постачальника (уступка Постачальником на користь Банку) права вимоги дебіторської заборгованості від Покупця за договором поставки, по якому факт надання товару (надання послуг, виконання робіт) підтверджений документально, з наступною компенсацією Постачальнику повної вартості дебіторської заборгованості за рахунок грошових коштів Банку.

Проведення Банком факторингових операцій включає надання послуг по керуванню дебіторською заборгованістю Постачальника, що має на увазі термін: адміністрування дебіторської заборгованості.

За проведений факторинг дебіторської заборгованості (що відноситься по термінології законодавчих актів - до категорії валютних цінностей) Постачальник сплачує Банку винагороду, що не є предметом оподатковування.

Основою здійснення факторингових операцій у КБ „Дельта-Банк” є договір факторингу. При рішенні питання про те, чи буде факторинговий відділ укладати договір про факторингове обслуговування з постачальником, збирається і аналізується наступна інформація:

– чи виробляє постачальник товари або надає послуги, що мають попит і високу якість;

– чи має перспективи швидкого розширення виробництва і збільшення прибутку (тільки в цьому випадку підприємству вигідно оплачувати достатньо високу вартість факторингових послуг і суто тимчасові причини браку грошових коштів – із-за невчасного погашення боргів дебіторами, а також недостатнього рівня прибутку, надмірних товарних запасів і труднощів, пов'язаних з виробничим процесом);

– наскільки кваліфікований управлінський персонал;

– чи налагоджений внутрішній контроль;

– наскільки твердо визначені умови торгівлі з контрагентами.

Факторинговому відділу також необхідно вивчити інформацію про якість боргових вимог постачальника. З цією метою аналізуються:

– відмови від акцепту (причини, частота, об'єми продукції, що реалізовується);

– сезонні коливання в об'ємах реалізації;

– документи, на підставі яких виписуються вимоги.

Найбільший ризик для банку представляють вимоги, виставлені перед фактичним відвантаженням товару. Тому факторинговий відділ повинен строго стежити за тим, щоб вимоги виписувалися після відвантаження товару або надання послуг. Для укладення договору на факторингове обслуговування постачальник повинен направити в банк інформацію:

– найменування і адреса кожного платника;

– плановану суму всіх вимог;

– суму що є вже боргу кожного платника і дані про перевірку його рахунків;

– іншу інформацію, необхідну для оцінки стану розрахунків між покупцем і постачальником (листування по розрахунках, заходи, що робляться раніше, по стягненню довга і так далі).

Після аналізу цієї інформації факторинговий відділ висилає платникам спеціальний лист, що сповіщає про укладення з постачальником факторингового договору, або просить постачальника зробити таке повідомлення, якщо договір не передбачає повного обслуговування.

Метою проведення факторингових операцій КБ „Дельта-Банк” є отримання доходу – комісійної винагороди, яка складається з двох елементів:

1) плати за обслуговування. Вона розраховується зазвичай, як відсоток від суми рахунку-фактури. Її величина залежить від об'єму і структури виробничої діяльності постачальника, кредитоспроможності його покупців, оцінки відділом трудомісткості виконуваної роботи ступеня кредитного ризику, а також від специфіки і кон'юнктури ринку. В більшості випадків даний відсоток знаходиться в межах 0,5-3,0. За наявності регресу робиться знижка на 0,2-0,5 відсотка. Плата за облік (дисконтування) рахунків-фактур складає 0,1-1,0 відсоток річного обороту постачальника;

2) відсотка, що стягується при достроковій оплаті боргових вимог. Його розмір визначається за період між достроковим отриманням платежу і датою надходження платежу від платника на основі щоденного дебетового сальдо по рахунку постачальника у факторингового відділу. Зазвичай він на 2-4 відсотки перевищує поточну банківську ставку, використовувану при короткостроковому кредитуванні клієнтів з аналогічним оборотом і кредитоспроможністю, що обумовлене необхідністю компенсації додаткових витрат і ризику.

Зазвичай банк оплачує одноразово 80-90 відсотків вартості рахунку-фактури; 10-20 відсотків – резерв, який буде повернений після погашення дебітором всієї суми довга. Наприклад, сума факторингової операції складає 200 тис.грн., аванс – 90 відсотків, комісія чинника – 3 відсотки плюс щомісячний відсоток за аванс у розмірі 2 відсотка. Тоді підприємство отримає: 200 тис.грн. (загальна сума рахунків) – 20 тис.грн. (резерв) – 6 тис.грн. (комісія чинника) – 4 тис.грн. = 170 тис.грн.

Рівень прибутковості по факторингових операціях КБ „Дельта-Банк” в цілому низький: значення коефіцієнта К1 склало 0,96 відсотка за 2009 рік і 1,82 відсотка за 2010 рік, але позитивна динаміка дозволяє прогнозувати подальших зростання в подальшій діяльності. Підвищується значення коефіцієнта К2 з 26,8 відсотка в 2009 році до 32,13 відсотка в 2010 році, що забезпечить зниження втрат по даних операціях. Зростаючий рівень коефіцієнта на 5,33 відсотка за період 2009-2010 років свідчить про збільшення об'єму операцій факторингу, але при цьому необхідно забезпечити не просто зростання об'єму операцій, а їх якісне зростання, тобто підвищити рівень прибутковості фінансових інструментів.

2.2.Механізм здійснення факторингу

Процес організації факторингового обслуговування в кожному конкретному випадку має свої специфічні особливості, які залежать від безлічі факторів, які й визначають вид факторингу. Проте, якщо роздивлятися типовий механізм факторингової операції, його можна звести до наступного. В здійсненні факторингової угоди приймають участь три сторони:

1. Фактор – посередник, в якості якого може виступати комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія.

2. Постачальник.

3. Покупець.

Для кращого розуміння механізму дії факторингу, зобразимо його схематично (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Механізм дії класичного факторингу

Факторингове обслуговування відбувається в наступній послідовності:

1. Договір купівлі – продажу.

2. Поставка товару.

3. Договір факторингу.

4. Факторингові платежі.

5. Оплата за поставлений товар.

6. Комісійна нагорода.