Фин менеджмент

Зміст:

1. Загальна характеристика підприємства ДП АТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» та організація його виробництва ---------------------------- 2-8
2. Власний капітал підприємства: структура, формування і використання. -------------------------------------------------------------------------------------- 9-25
3. Аналіз власного капіталу підприємства --------------------------------- 26-39
4. Складові процесу ефективного управління власним капіталом ---- 40-45
5. Список використаних джерел --------------------------------------------- 46

Розділ 1. Загальна характеристика підприємства ДП АТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» та організація його виробництва

    Хлібозавод №  9, нині "Дослідний хлібозавод", введено в дію в лютому 1965 році. Це був перший повоєнний завод у Києві потужністю 65 тонн хлібобулочних виробів в день, серед яких – арнаут «Київський», булки «Кругла» и «Дніпропетровська», паляниця «Українська», сайки, плетінки, рогалики закарпатські, підковки масляні. Попит на хлібобулочні виробі постійно зростав, і вже з наступного, після заснування, року на підприємстві почалась установка нового обладнання і модернізація виробничих ліній. Старі тупікові печі ФТЛ замінили на нові тунельні БН-50 виробництва НДР. А в 1969 році було введено в дію першу в країні комплексно-механізовану лінію по виробництву булочок Дніпровських, які нині кияни знають як «Малятко». Лінія працює і сьогодні, виробляючи до 8 тонн виробу, який користується у споживачів незмінним попитом впродовж багатьох років, і особливо у дітей. Новий хлібозавод став базовим у справі засвоєння та дослідження перших зразків вітчизняного обладнання, нової техніки і технологій в заводських умовах.

     На лініях  встановили автоматичні укладчики  тістових заготовок і механізували  їхню пересадку на под печі. Для зберігання і транспортування на виробництво сировини почали застосовувати безтарний спосіб, який звільнив робітників від тяжкої фізичної праці. У 1975 році повністю автоматизовано компресорне відділення.

         2002 рік порадував споживачів новим фірмовим магазином на вулиці Ежена Потьє. А в 2003 році на заводі встановили обладнання по виробництву і заморожуванню напівфабрикатів.

    В 2004 році до  основного підприємства приєднався  Богуславський хлібозавод потужністю 25 тонн виробів в день. Завдяки цьому асортимент продукції доповнився фірмовою здобою, кондитерськими і макаронними виробами.

    Сьогодні на  Дослідному хлібозаводі виробляють  більше 85 найменувань високоякісних  хлібобулочних виробів, серед  яких арнаут «Український», хліб  пшеничний «Київський», батон «Нива», великий асортимент здобних виробів: плюшка, булочка здобна, здоба Богуславська, дієтичні та діабетичні вироби, вироби із листкового тіста – круасани з різноманітними наповнювачами – повидлом, шоколадом, курагою, сиром та ін., продукція під маркою «Київська» та «Європейська» – хлібці «медові», хліб «Бельгійський» та «Хорватський», різні короваї на замовлення. На підприємстві працює більше 470 спеціалістів. І лише вони знають, скільки зусиль прикладено, щоб перетворити муку в м'які, ароматні, смачні булочки, батони, рогалики. Це вони, і вдень і вночі, в будь-яку погоду, за будь-яких обставин, безвідмовно виконували святе соціальне замовлення – подати до столу киян свіжий і смачний хліб, скільки потрібно, і у вказаний час.

   Характеристика системи управління

    Відкрите акціонерне  товариство "Київхліб" засновано  відповідно до наказу Фонду  державного майна України від  19.06.1996 р. № 47-АТ шляхом перетворення  державного підприємства "Київхлібпром" у відкрите акціонерне товариство, яке діє на підставі чинного законодавства в Україні й статуту відкритого акціонерного товариства "Київхліб".

    АТ структурно складається  з дирекції, що розташована за  місцем знаходженні товариства  та структурних підрозділів, що  територіальне відокремлені від дирекції АТ. Одна зі складових АТ "Київхліб" — «Дослідний хлібозавод». Місце знаходження ДП АТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» : Україна, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 4.

    Підприємство — юридична  особа. Права й обов'язки юридичної  особи підприємство отримує з дати його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, товарний знак та іншу символіку, розрахунковий та інші рахунки в національній валюті України й іноземній валюті в установах банків.

    Підприємство несе відповідальність за своїми обов'язками тільки в межах майна яке знаходиться на його самостійному балансі.

    Підприємство має право:

- набувати майнові й особисті  немайнові права та нести обов'язки;

- бути позивачем та відповідачем  у судових органах;

- купувати та продавати цінні  папери, в тому числі цінні  папери АТ "Київхліб" в порядку,  встановленому правлінням товариства;

- засновувати за погодженням  із Правлінням АТ господарські  об'єднання та вступати в об'єднання  з іншими суб'єктами господарської діяльності;

- створювати за погодженням  із Правлінням АТ філії, заклади  соціального та побутового призначення,  торгівлі;

- чинити інші дії, що не  суперечать чинному законодавству  та статуту АТ.

    Управління підприємством  здійснюється згідно зі статутом АТ, виконавчим органом підприємства — дирекцією, штат якої затверджується Головою правління АТ (Генеральна директором).[8]

    Дирекцію підприємства  очолює Директор. Умови трудового  договору директор визначаються  контрактом.

    На директора підприємства покладаються наступні функції:

- Управління та керівництво  економічною, господарською та  іншою діяльністю підприємства  й  персональна відповідальність  за виконання покладених на  підприємство завдань.

- Втілює у життя рішення органів  АТ.

- Без довіреності представляє інтереси підприємства і здійснює дії від імені всього підприємства.

- Розпорядження господарськими  засобами й майном підприємства  в межах визначених статутом  «Дослідного хлібозаводу», статутом  АТ «Київхліб» та відповідає  за ефективне використання основних фондів і обігових коштів.

- Відкриває розрахункові  і інші рахунки в банках  України і за кордоном (рахунки  за кордоном за погодженням  із правлінням АТ) для зберігання  грошових коштів усіх видів  розрахунків і касових операцій  підприємства.

- Видає довіреності.

- Приймає на роботу  і звільняє з роботи працівників  підприємства у відповідності  з чинним законодавством та  штатним розписом, за винятком  посадових осіб дирекції, які  призначаються на посаду і  звільняються з посади Головою правління АТ (Генеральним директором).

- Укладає колективний  договір із трудовим колективом, від імені якого виступає профспілкова  організація та відповідає за  підтримання відповідно морально-психологічного  клімату серед працюючих.

- Приймає міри по  заохоченню, за винятком визначених АТ, працівників підприємства й накладення на них стягнень.

- Без доручення укладає  угоди та господарські договори, включаючи зовнішньоекономічні  договори та договори застави,  останні укладаються за погодженням  із Головою правління АТ.

- Бере кредити на  суму, що не перевищує розмір 1/3 статутного фонду підприємства  без погодження з Головою правління  АТ та за його погодженням  у випадку перевищення суми  кредиту розміру 1/3 статутного  фонду.

- Визначає порядок підпису  документів, які виходять із підприємства.

- Забезпечує проведення  єдиної політики АТ із питань  оплати праці.

- В межах своїх повноважень  і відповідно до чинного законодавства  видає накази, інші акти, здійснює  операції та функції, необхідні  для діяльності підприємства.

    Директор підприємства  є найвищою посадовою особою  підприємства. У своїй діяльності  директор підпорядковується безпосередньо  Голові правління АТ.

    Усі документи,  на підставі яких видаються  грошові кошти та товарно-матеріальні  цінності, а також кредитні розрахункові зобов'язання підписуються директором і головним-бухгалтером або особами, які ними уповноважені. Звіти та баланси підписуються директором і головним бухгалтером підприємства.

    Єдиним органом,  уповноваженим представляти трудовий  колектив працівників підприємства є профспілкова організація. Функції, права та повноваження профспілкової організації визначаються згідно з чинним законодавством.

    Права та обов'язки  працівників підприємства, в т.ч.  тих працівників, які є акціонерами  АТ, визначаються статутом АТ та чинним законодавством.

    Підприємство планує  свою виробничо-господарську діяльність, виходячи з планів діяльності  АТ. Перспективи розвитку підприємство  визначає виходячи зі стратегічних  планів розвитку АТ. Підприємство  самостійно визначає шляхи реалізації виробничо-господарських планів розвитку підприємства. При здійсненні соціальної діяльності підприємство керується насамперед соціально-економічними інтересами працівників підприємства, які відображені у колективному договорі.

    Підприємство здійснює  оперативний та бухгалтерський  облік результатів своєї діяльності, готує та подає статистичну  звітність у порядку, встановленому  чинним законодавством України.  Звітність підприємства має відповідати  загальним вимогам в АТ "Київхліб", які можуть встановлюватися інструкціями АТ.

    Ліквідація та реорганізація  (злиття, поєднання, поділ, виділення,  перетворення) підприємства здійснюється  за рішенням загальних зборів  акціонерів або за рішенням  арбітражного суду у випадках  і відповідно до чинного законодавства.

    При реорганізації підприємства  вся сукупність його прав та  обов'язків переходить до правонаступників.

    Підприємство може бути  ліквідовано у випадку:

    1. Його збитковості або  визнання банкрутом.

    2. Прийняття уповноваженим органом держави рішення про заборону діяльності підприємства відповідно до чинного законодавства, у зв'язку із систематичним порушенням ним прав та законів, які охороняють інтереси держави, інших підприємств та громадян.

    3. Передбаченому законодавством України.

         Висока  якість продукції підприємства  забезпечує стабільний попит  на неї, що дозволяє реалізацію  в повному обсязі.

    В умовах ринкових  відносин колектив комбінату  виконав договірні зобов’язання  по забезпеченню населення хлібобулочними та кондитерськими виробами.

3. Організаційна структура управління підприємством

    Організаційна  структура управління — це  форма поділу праці, що закріплює  певні функції управління за  відповідними структурними підрозділами  апарата управління. Найкраща структура — це та, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю. Структура управління по горизонталі становить окремі ланки, а по вертикалі - ступені. Ланки управління являють собою організаційно відокремлені структурні підрозділи.

    Підрозділи підприємства «Дослідний хлібозавод» утворюють його організаційну структуру. Виробничі підрозділи підприємства - цехи та обслуговуючі господарства, зв’язки між ними, взяті у сукупність, утворюють його виробничу структуру. Виробнича структура підприємства складається з таких підрозділів:

      - основні  цехи

      - допоміжні  цехи

      - обслуговуючі  господарства

    На ДП АТ  «Київхліб» «Дослідний хлібозавод»  до основних цехів відносяться:

1. Хлібобулочний цех;

2. Пекарня.

    Розрізняють три типи  виробничої структури підприємства: предметний, технологічний і змішаний. Аналізуючи виробничу структуру ДП АТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» її можна віднести до технологічної. При такій структурі в кожному цеху і на кожній дільниці здійснюється однорідні технологічні процеси по виготовленню різних виробів. [3]

2. Власний капітал підприємства: структура, формування і використання.

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є  базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду  різних економічних  дисциплін, то можна помітити деяку  неоднозначність. Так, наприклад, у  своїй роботі "Бухгалтерський облік"  Н.П. Кондраков [15] показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами. [24]

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів  у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [32]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а  частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед  власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій.[23]

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий  капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

Додатковий капітал включає  вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток - основне  джерело нагромадження майна  підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.

До інших резервів відносяться  резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження  утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією  для досягнення поставлених цілей.

У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В.[9]  відзначає, що в  складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений  власниками в підприємство; і накопичений  капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

Інвестований капітал включає  номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить  своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу  чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело  утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до  законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. 1.2 Характеристика форм власного капітал.

Під власним капіталом  розуміють сукупність економічних  відносин, що дозволяють включити в  господарський оборот фінансові  ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. [34]

На діючому підприємстві власний капітал представлений  наступними основними формами (рис. 1.).

1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва і т.д. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі  відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

А тепер розглянемо всі складові власного капіталу підприємства більш  докладніше.

Основу формування власних внутрішніх фінансових ресурсів підприємства, спрямованих  на виробничий розвиток, складає балансовий прибуток, що є сумою таких видів прибутку підприємства: 
1.прибуток від реалізації продукції або операційний прибуток; 
2.прибуток від реалізації майна; 
3.прибуток від позареалізаційних операцій.  
Серед цих видів головна роль належить прибутку від реалізації продукції, на частину якого припадає в даний час 90 – 95 % загальної суми балансового прибутку. Тому управління формуванням прибутку підприємства розглядається як процес формування прибутку від реалізації продукції або операційного прибутку. 
Основною метою управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, що визначають її кінцевий розмір, і вишукування резервів подальшого збільшення його суми. 
Механізм управління формуванням операційного прибутку базується на системі взаємозв’язку, що одержала назву "Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" [Cost-Volume-Profit-relationships; "CVP"] і дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку та забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві. 
Механізм даної системи передбачає послідовне формування різноманітних видів операційного прибутку підприємства за схемою (рис.2). 
 
Рис. 2. Схема формування різних видів операційного прибутку підприємства 
Дана схема доводить, що в процесі здійснення операційної діяльності формується три види операційного прибутку: 
1) маржинальний операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється за такими формулами: 
МПо = ВДо – ПДВ – Впост.;  
МПо = ЧДо – Впост., де  
МПо – сума маржинального операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
ВДо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
ЧДо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
Впост. – сума постійних операційних витрат; 
ПДВ – сума податку на додану вартість й інших податкових платежів, що входять у ціну продукції; 
2) валовий операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється за такими формулами: 
ВПо = ВДо – ПДВ – Во; 
ВПо = ЧДо – Во; 
ВПо = МПо – Вперем., де 
ВПо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
ВДо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
ЧДо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
МПо – сума маржинального операційного прибутку; 
Во – сукупна сума операційних витрат; 
Впер – сума перемінних операційних витрат; 
ПДВ – сума податку на додану вартість й інших податкових платежів, що входять у ціну продукції. 
3) чистий операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється за такими формулами: 
ЧПо = ВДо – ПДВ – ПП – Во; 
ЧПо = ЧДо – Во – ПП; 
ЧПо = МПо – Впер. – ПП; 
ЧПо = ВПо – ПП, де 
ЧПо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
ВДо – сума валового операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
ЧДо – сума чистого операційного прибутку в аналізуючому періоді; 
МПо – сума маржинального операційного прибутку; 
ВПо – сума валового операційного прибутку; 
Во – сукупна сума операційних витрат; 
Впер. – сума перемінних операційних витрат; 
ПДВ – сума податку на додану вартість й інших податкових платежів, що входять у ціну продукції; 
ПП – сума податку з прибутку й інших обов’язкових платежів за рахунок прибутку. 
У процесі управління формуванням операційного прибутку на основі системи "Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" підприємство вирішує такі завдання: 
1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність протягом короткого періоду. Графічно "точка беззбитковості" (або "поріг рентабельності") операційної діяльності підприємства в короткому періоді, протягом якого не змінюються рівень цін на продукцію, рівень перемінних витрат і сума постійних витрат, відображено на графіку(рис.3): 

Рис. 3. Графік формування точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді 

З приведеного графіку  видно, що для досягнення "точки  беззбитковості" (ТБ) своєї операційної діяльності підприємство повинно забезпечити такий обсяг реалізації продукції (Ртб), при якому сума чистого операційного прибутку (валового операційного прибутку за відрахуванням суми податкових платежів із нього) порівнюється із сумою витрат – як постійних, так і перемінних. Дана умова може бути виражена такими рівностями:

, де 
ТБ – точка беззбитковості операційної діяльності; 
ВДо – сума валового операційного доходу; 
ЧДо – сума чистого операційного доходу; 
Во – сукупна сума операційних витрат; 
ПДВ – сума податку на додану вартість та інших податкових платежів, що входять у ціну продукції. 
Відповідно вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді, може бути визначений за такими формулами:  

 , де 
ВРтб – вартісний обсяг реалізації продукції, що забезпечує досягнення точки беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткому періоді; 
Впост. – сума постійних операційних витрат; 
Rчд – рівень чистого операційного прибутку до обсягу реалізації продукції, %; 
Rв.пер. – рівень перемінних операційних витрат до обсягу реалізації продукції, %; 
Rмп – рівень маржинального операційного прибутку до обсягу реалізації продукції, %. 
2. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність у тривалому періоді. Операційна діяльність у тривалому періоді, порівняно з коротким періодом, має такі відмінності:  
а) із ростом обсягу реалізації продукції періодично зростають постійні операційні витрати. Це пов’язано зі збільшенням парку використовуваних машин і устаткування, що призводить до росту амортизаційних відрахувань; збільшенням чисельності працівників апарату управління, що призводить до росту витрат на його утримання тощо; 
б) із насиченням ринку в результаті росту обсягу реалізації продукції підприємство змушене знижувати рівень цін, що призводить до певного зменшення темпів росту чистого операційного прибутку; 
в) за рахунок більш економічного використання сировини й матеріалів, росту продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій сировини і продукції, що закуповується, поступово знижується рівень перемінних операційних витрат на одиницю продукції. 
Усі ці зміни в силу взаємозв’язку розглянутих факторів з операційним прибутком суттєво впливають на формування його суми. Це можна простежити на основі даних графіка (рис. 4):   
Рис. 4. Графік формування точки беззбитковості  
операційної діяльності підприємства в тривалому періоді 
З приведеного графіку видно, що в силу трансформуючих умов операційної діяльності точка беззбитковості постійно змінює своє значення, тобто потребує набагато більшого обсягу реалізації порівняно з попереднім періодом (Ртб1 < Ртб2 < Ртб3). Відповідно змінюється і сума валового операційного прибутку, що одержує підприємство у силу мінливих умов операційної діяльності на кожному етапі. Якщо на перших двох етапах ця зміна суми валового операційного прибутку була викликана ростом суми постійних операційних витрат, то на третьому етапі на зміну суми цього прибутку впливало зниження рівня чистого операційного прибутку. 
Кожний етап зміни умов операційної діяльності підприємства в тривалому періоді є початком цієї діяльності в короткому періоді, закінчення якого характеризується новими змінами умов. Іншими словами, тривалий період операційної діяльності підприємства може бути розкладений на декілька коротких її періодів (із незмінними умовами), що дозволяє використовувати при розрахунках алгоритми, характерні для короткого періоду. У зв’язку з цим наступні завдання формування валового й інших видів операційного прибутку з використанням системи "CVP" будуть розглянуті в рамках короткого періоду операційної діяльності підприємства. 
3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми валового операційного прибутку. Графічно взаємозв’язок між плановими значеннями обсягу реалізації продукції і сумою валового операційного прибутку відображено на рис.5 
Сума чистого прибутку, витрат і прибутку