Фiнансова стратегiя у системi управлiння фiнансами

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

     ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ 
 
 
 

     Кафедра «Фінанси» 
 
 
 
 

     Курсова робота 

     з дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва» 
 
 
 

за темою  «ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ» 
 
 
 

     Виконала         ст. гр.Ф-07-1

                                                                                            Лапіна О.В. 
 
 

     Керівник  роботи                     Бобенко О.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Краматорськ 2011 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………4

1 ЕКОНОМІЧНА  СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………….

1.1 Поняття стратегії в плануванні……………………………………………….

1.2 Фінансова стратегія,її цілі, завдання…………………………………………

2 МЕТОД ТА МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………………..

2.1 Методи

2.2 Механізми

3   ВИБІР ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ

3.1 Розрахунок фінансової стратегії

3.2 Матриця фінансової стратегії

3.3 Оцінка діяльності підприємства

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗА ВАРІАНТОМ 12

ВИСНОВОК

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Перспективне  фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширенного відтворення,є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки,самостійність підприємств,їхньої відповідальності за результати діяльності виникає обєктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку,вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу,фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.

     Теорія  фінансової стратегії,досліджуючи обєктивні економічні закономірності ринкових відносин,розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів,їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства :оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику.

     Всебічно  враховуючи фінансові можливості підприємств,обєктивно оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів,фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам,які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової старатегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків,можливостей диверсифікації діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності :податкова,цінова,амортизаційна,дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутришніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції,формуванню та розподілу прибутку,ефективному використанню капіталу підприємства, тощо. Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів,інфляційних коливань,фінансової кризи. В умовах ринку підприємства,організації,фірми зіткаються з різними фінансовими проблемами,тобто з цього зявляється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства,а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

1. Поняття стратегії  в плануванні

  Стратегія економічної організації –це  сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія –це не просто функція часу,а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий,що стратегічне планування –єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того,що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.

  Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах  макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити,що одні і ті ж рішення одному здаються стратегічними,іншому -тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти :

  1.Стратегічне  планування пов’язане з рішеннями,наслідки яких проявляються протягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стартегічне планування пов’язане з довогстроковими періодами,а тактичне -з короткими. Слід відзначити,що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного,як два боки одієї медалі.

  2.Стратегічне  планування характеризується широтою  розмаху,а тактичне –певною вузкістю, хоча широта та вузкість - поняття відносні.

  3.Тактичне  планування займається вибором  засобів для виконання намічених  цілей. Цілі звичайно задаються  на вищому рівні управління. Старатегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.

        Стратегічне планування –довгострокове,комплексне,зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне,і стратегічне планування.

  Своєрідність  стратегічного планування як системи управління визначається його принципами,першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності,велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних,регіональних кордонів.

  Виробничо-господарська місія –набір певних параметрів,які  описують характер зовнішнього для організації середовища,що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання,окремі сегменти, достатні для проведення операцій. Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати стратегічний фокус-пріоритетний напрям,на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси.

  Сфера пріоритетів має бути обмеженою,оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.

Другим  важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища,вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.

  Наступний принцип –комплексність розробки стратегії. Він визначає,що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової,ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії,хоча обмежує можливість маневрування.

  Вищезгадані принципи створюють основу специфічної  для планування системи портфельного планування ,яка використовується практично,коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова,а решта залишається в портфелі.

  Розробка  стратегії здійснюється по етапах,які  включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Фінансова стратегія ,її цілі, завдання

  В умовах ринкових відносин,самостійності,відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об’єктивна  необхідність визначення тенденцій фінансового стану,орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб’єктів. Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії. Фінансова стратегія –це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона обхватує питання теорії та практики формування фінансів,їх планування,вирішує задачі,які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об’єктивні закономірності ринкових умов господарювання,розробляє способи і форми виживання в нових умовах,підготовки та ведення фінансових операцій. 

Фінансова стратегія підприємства включає  в себе: 

• аналіз  фінансового стану;

• оптимізацію основних та оборотних засобів;

• розподіл  прибутку.

 Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує : 

• формування  та ефективне використання фінансових ресурсів;

• виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

• відповідність фінансових дій економічному стану  та матеріальним можливостям підприємства;

• визначення  головної загрози з боку конкурентів,правильний вибір напрямків фінансових дій  та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами;

• створення та підготовка стратегічних резервів;

• оранжування та поетапне досягнення цілей;

Таким чином успіх фінансової стратегії  підприємства гарантується при взаєморівновазі  теорії і практики фінансової стратегії,при  співпаданні стратегічних цілей  з реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізовану фінансову стратегію. 

Завданнями  фінансової стратегії є: 

• визначення  способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

• визначення  перспективних фінансових взаємовідносин із суб¢єктами

господарювання,бюджетом,банками,тощо. 

• фінансове забезпечення операційної та інвестиційної  діяльності;

• вивчення  економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів,розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

• розробка  способів виходу з кризового стану  та методів управління за

умов  кризового стану підприємств 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. МЕТОД ТА МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Методи

  Процеси трансформації економічної системи  зумовлюють складність її поведінки(динаміка попиту і пропозиції, зявлення нових технічних новшеств),а з цього – не визначенність значень характеристик майбутнього стану ринкового середовища для окремого підприємства. В цих умовах підприємства всіх форм власності можуть забезпечити перспективу свого існування тільки на основі стратегічного планування,одним з важливих компонентів якого являються процеси формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства.

  Оскільки  фінансова стратегія підприємства затрагує всі аспекти його фінансової діяльності,можна стверджувати,що елементи механізму

фінансового менеджмента повинні нести в  собі механізми і інструменти  формування і реалізаціії фінансової стратегії.

  В основу структури системи стратегічного управління фінансами підприємства може бути положень класифікатор основних елементів механізму фінансового менеджменту формування і реалізації фінансової стратегії підприємства буде включати слідучі складникові : 

• механізми внутришнього регулювання окремих  аспектів формування

і реалізації фінансової стратегії підприємства;  

• риночний  механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації фінансової стратегії;

• механізми державного правового і нормативного регулювання фінансової діяльності підприємства;

• інформаційне  забезпечення процесів стратегічного планування і управління фінансовою діяльностю;

• методи  фінансового управління підприємства,використовуємі в процесах розробки і реалізаціії фінансової стратегії;

• сукупність  фінансових важилів,які забезпечують реалізуємість фінансової стратегії.

  Формування  і реалізація фінансової стратегії  як основи фінансового плану підприємства базується на використанні внутришніх інструментів.До нимхможна віднести : 

• традиційні  інструменти фінансового управління –фінансовий аналіз,бюджетування,антикризисне управління;

• механізми фінансової реструктуризації –ліквідація  нерентабельних,неплатоспроможних  структур підприємства,контроль за витратами  грошових коштів,управління видатками  виробництва,інтеграція капіталу з  іншими підприємствами;

• інструменти ринку фінансових послуг –факторинг,страхування,лізинг

  Під зовнішними механізмами та інструментами  можна враховувати регулятори взаємовідносин,які  представляють собою зміни і  доповне-ння к правилам взаємодії,формуючих  на макроекономічному рівні.Ці коректировки к правилам взаємодії становляться інструментами фіна- нсового управління в тому випадку,коли підприємство ініціює  їх і являється  ексклюзивним користувачем з’являючих при цьому пільг і виді- лених ресурсів.  

  До інструментам,які підтримують процедури формування і реалізації фінансової стратегії розвитку являються : 

• методики  по виконанню окремих кроків загального процесу форму-вання і реалізації фінансової стратегії розвитку;

• моделі  фінансового механізму підприємства, іноваційних процесів,впливаючих на формування і реалізацію фінансової стратегії.

  Серед внутрикорпоративних фінансових інаструментів  реалізації стратегії розвитку забезпечують методи фінансового планування і управління підприємства(гнучкого бюджету,проценту від продаж, аналізу беззбитковості,управління видатками),а також ситуаційні плани.

Метод гнучкого бюджету предусматрює визначення капітальних затрат по проектам програми розвитку не у вигляді фіксованих сум,а у вигляді нормативів расходів, використовуємих як базу визначенні показники діяльності підприємства,наприклад обсяг робіт по іновацій. Ефективність розробленої фінансової стратегії,забезпечення її реалізації залежить від якості діяльності організаційної структури фінансових служб підприємства,а значить організаційну структуру фінансово-економічного управління підприємства можна рахувати внутрішньо-корпоративним інструментом формування і реалізації стратегії. Визначення структурних компонентів,їх функцій,складає розробку такого виду організаційного механізму. 

  Метод проценту від продаж. Може бути використан для отримання оцінок кожного елементу прогнозуємого бюджету і звіту о прибутках і збитках,які визначаються виходячи з запланованих обсягів продаж . В якості відправних процентних відношень вибираються відношення,які мають місце в поточній діяльності або отримані по ретроспективним даним,або відзеркалюючи бажаний стан з точки зору системи менеджменту. Даний метод дозволяє дуже просто визначити склад pro forma балансу і звіт о прибутках та збитках. Метод беззбитковості – метод аналізу точки розриву. Дозволяє визначити обсяги виробництва і продажу,які задовільняють умовам беззбитковості,отримувати інформацію для рішення о цільових розмірах прибутку,забезпечувати гнучкість довогострокових фінансових планів за рахунок можливостей варіації різноматних видів витрат,цін,обсягів продажу.

  Серед механізмів внутришнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства представляє інтерес метод управління видатками, базуємий на самосоглосованій дія-льності структурних підрозділів підприємства. В основі цього методу лежать три принципа : полуфабрикатний метод обліку витрат, системо складаюча діяльність головного економічного управління підприємством і використання мотиваційних установок окремих виробництв,які виділені в самостійні центри відповідальності.

  Даний метод ефективно використовується для вже сталої номенклатури підприємства і може розповсюджуватися на управління видатками по крупним контрактам.Кожен центр відповідальності може приймати участь в одному або кількох контрактах(проектах) підприємства.

  Механізми адаптації планів підприємства к  зовнішним умовам доцільно будувати на основі ситуаційних планів. Традиційно ситуаційні планирозглядались як методичний прийом забезпечення гнучкості загаль-нокорпоративної  стратегії.Ситуаційний план являється  в деякому смислі антиподом стртегічного плану.В ситуаційному плані передбачається,що ті чи інші передбачення,прогнози в  стратегічному плані невраховуються.

  Ситуаційний план може бути ефективно використовуватися  як механізм підтримки реалізації фінансової стратегії. Виходячи з цього ситуаційний  план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни,які повинні бути здійснені по відношенню к загальній стратегії,цілям і фінансовим субстратегіям підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2.Механізми 

  Розглянемо  деякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства,створені і  використовані в умовах трансформування економіки.

  Механізм  фінансової підтримки стратегії  диверсифікації.

  В сучасних умовах трансформування економіки України однією з найбільш ефективнішою стратегією реалізації розвитку для великих підприємств являється стратегія диверсифікації. Суть цієї стратегії полягає в тому,що діяльність різноманітних підрозділів підприємства в різних галузях. цьому підсилюються конкурентні позиції підприємства в галузях,де має місце успіх,розширення сфери функціонування підприємства. Входження підприємства в ньому галузь повязано з необхідністю витрат,до складу яких входять: інвестиції в виробничі підприємства,додаткові інвестиції, повязані з подоланням вхідних барєрів (патеттування технологій),вартість опіру інших фірм,які вже находяться в галузі.

  В даному випадку фактор видатки освоювання ринку може приймати значення детермінанта,таким чином,для реалізації стратегії диверсифікації потрібен механізм,який дозволе надати детермінанту такудинаміку,при якої він попаде в межі порогу приємливості.

  Цей механізм базується на ідеї переміщення  ресурсів по складаючийся ринковій ситуації для підтримки навих ідей та розробки нових това-рів.Склад механізму  представляє собою багатокрокову  процедуру : 

• За базис  формування потоку внутрішніх інвестицій підприємство вибирає один-два контракти по основній продукції.

• Нововведення  рангується по степені ліквідації виробляємої на їх основі продукції.

• В плани  включають іноваційний процес,повязаний з нововведеннями,які мають найбільший ранг(N1).

• Організується система управлінчого обліку для N1,по методу диф-ференційного обліку.

• Використання  дифференційного обліку знижує видатки  по новведе-нню N1,і дозволяє здійснити  стратегію цінового проникнення  при русіпродукції,пов¢язаної з  цим нововведенням.

• Схема бюджетування N1і динаміка фінансових потоків  по нововве-денню представляються  у вигляді бізнес-плану.

• Наявність у підприємства вільних потужностей  позволяє створитиумови для запуску  механізмів інтенсивного капіталостворення.

• Отримуючий  вільний прибуток від реалізації продукту по нововведенню N1 використовується при формуванні іноваційного фонду для запускуіноваційного процесу по нововведенню N2.

• При накопиченні  засобів для покриття видаткової компоненти для нововведення N2 запускається процес по цьому нововведенню.

• По мірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикається механізм інтенсивного капіталостворення, а також здійснюється перехід к обліку повних видатків по центрам відповідальності.

  Віртуальна  фінансово промислова група. Діяльність підприємств,працюючих по контрактам з закордонними фірмами і виробляючих високотехнологічну продукцію,характеризується рядом особливостей. 

• виробляєма  продукція відноситься до класу  складних технічних систем. Це обовязково призводе к необхідності залучення в виробничий процес підприємств-суміжників для виробництів окремих деталей і вузлів;

• відсутність оборотних засобів практично  у всіх підприємств України,призводе к практично некерованому росту  загально виробничого і фінансового  риску діяльності базового підприємства;

• конкуренція на світовому ринку затрагує і фінансову стратегію підприємства. Так на тендерах по заключенні договорів на складну технічну продукцію західні конкуренти переносять боротьбу в область фінансової стратегії,тобто вони предлагають лізингову форму поставки продукції.В той же час відчизняні підприємства не зможуть дозволити собі такої форми фінансування робіт;

  Таким чином зявляються загальні напрямки подолання поставших проблем: 

• прискорити  рух фінансових ресурсів від базового підприємства до підприємств-суміжників;

• притримати  надхожувальні к підприємствам-суміжникам грошові за-соби в їх виробничому  циклі;

• зконцентрувати  в межах одного банку необхідні обсяги грошових засобів,за допомогою яких можливо буда задовільнити необхідність базового підприємства в поповненні оборотних засобів за рахунок кредитних ресурсів;

  Подолати  поставші проблеми дозволяє використання спеціального механізму,який реалізує максимально замкнуту систему руху фінансових ресурсів по визначеному контракту. Такий механізм будується,як віртуальна фінансово-промислова група,яка формується при спів дії з Національним банком України. Ініціатором і організатором процесу створення цього механізму вистуває базове підприємство.

Формування  і функціонування механізму складається  з слідучого.

   Для підприємств - контрагентів (перший переділ) базового підприємства відкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальною  відзнакою -це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами,які поступають на рахунок тільки підприємству -власника рахунку.Даний рахунок виключає нецільове використання грошових засобів,так як кошти  на ньому не підлягаються до списання.Таким чином,і базове підприємство і його контрагенти становляться клієнтами одного банку.