Финансовая система и ее вплив на державу

                                                               ЗМІСТ 

         ВСТУП…………………………………………………………………………....2

      РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ, ЯК НАСЛІДОК ГЛОБАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ……………………………………………………………………...........4

     1.1 Понятійне визначення та основні  ознаки процесу економічної та  фінансової глобалізації сучасного  світового господарства…………………….….4

     1.2 Світова фінансова система …………………………………………..……11

     1.3 Сутність світових фінансових криз…………………………………….....16

РОЗДІЛ 2 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ КРИЗ У  РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ  СВІТУ ТА ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ……………………………………………………………………………...27

       2.1 Аналіз фінансових криз у розвинених країнах світу……………………27

     2.2 Дослідження фінансової кризи  в Україні в сучасних умовах…………...30

     2.3 Основні інструменти подолання фінансових криз………………………34

      РОЗДІЛ 3 ХАРАКТЕРИСКТИКА, ПРИЧИНІ ТА НАСЛІДКИ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ………………………………………………………………………………….39

     3.1 Характеристика фінансової кризи………………………………………...39

     3.2 Причини світової фінансової  кризи……………………………………….41

     3.3 Наслідки світової кризи……………………………………………………43

     ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….45

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...47 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Глобальна світова фінансова криза 2007 2008 рр. - це глибока фінансова криза, яка, розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, швидко розрослась у глобальну кризу, призвела до банкрутства декількох великих європейських банків, падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій і товарів по всьому світу.

     Негативні події на світових ринках суттєво  вплинули і на економіку та фінансовий сектор України. Хоча

     Національний  банк докладав чимало зусиль, країна отримала підтримку з боку МВФ, було створено стабілізаційний фонд та вжито цілу низку інших заходів, в Україні  поки що не вдалося остаточно зупинити розвиток негативних тенденцій.

     Проблемам розвитку глобалізаційних процесів, їхнього впливу на різні сфери  суспільного життя, особливостям формування фінансової системи в сучасних умовах присвятили свої роботи вітчизняні та іноземні фахівці, науковці й практики, зокрема Т. Левіт, А. Тейлор, М. Обстфелд, Г. Гескюере, Д. Лук'яненко В. Лукашевич, І. Хоминич, А. Макушкін, А. Архипов, В. Захожай  та інші.

     Для розуміння проблем сучасної „архітектури”  світової фінансової системи велике теоретико-методологічне значення мають праці таких західних учених, як Дж. Бхагваті, А. Деміркуг-Кунта, У. Духрова, Е. Детрагаче, М. Кауфмана, П. Кругмана, К. Муза, К. Омає, Дж. Стігліца, Дж.Сакса, Дж. Сороса, Дж. Стюарта, Б. і Р. Ярбургів. Серед вітчизняних вчених-дослідників  проблематики глобальної фінансової системи  слід назвати роботи Л.О. Бакаєва, О.Г. Білоруса, В.С. Будкіна, І.В. Бураківського, Д.Г. Лук’яненка, О.М. Мозгового, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, О.В. Плотнікова, А.М. Поручника, О.І. Рогача, Л.В. Саакадзе, В.С. Савчука, В.І. Сіденка, С.В. Сіденко, А.С. Філіпенка, у роботах яких важлива увага  приділяється контексту глобальної фінансової системи та визначаються чинники і напрямки убезпечення  національної економіки від ризиків  експансії глобального світу.

     Актуальність  теми курсової роботи полягає в необхідності об’єктивного оцінювання глибини фінансової кризи 2008 2009 рр. в Україні, динаміки її розвитку і обсягів руйнівної  дії .

     Об’єктом  курсової роботи є фінансова криза  в Україні.

     Предметом курсової роботи є фінансові характеристики діяльності фінансовій системи України у період початку та поточного розвитку наслідків світової фінансової кризи в фінансовій системі України.

     Метою курсової роботи є отримання об’єктивних  оцінок впливу світової фінансової кризи  на фінансову безпеку України.

     Завданнями  курсової роботи є дослідження:

1) Сутності процесів глобалізації та світової фінансової глобалізації;

2) Сутності та сучасного стану світової фінансової системи;

3) Історії та причин виникнення світових фінансових криз;

4) Розвитку світової фінансової кризи 2008 року в розвинених країнах та в Україні;

5. Рівня «глибини» фінансової кризи в України;

     Методологічну основу курсової роботи становлять історичний, системно-структурний підхід до аналізу  економічних процесів і зв’язків. Дослідження базується на використанні методів наукової абстракції, діалектичному  методі пізнання, методах статистичного, логічного, кількісного аналізу  та експертних оцінок.

     Джерельною  та статистичною базою курсової роботи є дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Національного банку України.

     Практична цінність результатів курсової роботи полягає у виявленні об’єктивного рівня «глибини» фінансової кризи 2008 2009 рр. в Україні та вплив її на фінансову безпеку держави.

      РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ, ЯК НАСЛІДОК ГЛОБАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ 

     1.1 Понятійне визначення та основні  ознаки процесу економічної та  фінансової глобалізації сучасного  світового господарства

     Провідним напрямком світогосподарського  розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід  багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію державної  монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу  в світове господарство та світовий ринок [17, с.4].

     Розгортання процесів глобалізації є однією з  основних ознак сучасного розвитку світового господарства, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних  економічних відносин, трансформують  напрями і визначають тенденції  розвитку національних економік.

     На  мою думку, під глобалізацією  світового господарства доцільно розуміти процес посилення взаємозв’язку  національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в  утворенні світового ринку товарів  і послуг, фінансів; становленні  глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент  суспільного багатства, виході бізнесу  за національні кордони через  формування ТНК, впровадженні і домінуванні  в повсякденній практиці міжнародних  відносин і внутрішньополітичного  життя народів принципово нових  і універсальних ліберально-демократичних  цінностей тощо.

     Основними наслідками глобалізації є поступове  перетворення світового простору в  єдину зону, де безперешкодно переміщаються  капітали, товари, послуги, де вільно поширюються  ідеї й пересуваються їхні носії, стимулюючи розвиток сучасних інститутів і шліфуючи механізми їхньої взаємодії. Глобалізація, таким чином, має на увазі утворення міжнародного правового  й культурно-інформаційного поля, свого роду інфраструктури міжрегіональних, у т.ч. інформаційних, обмінів.

     І хоча глобалізація є новітньою тенденцією у суспільному житті, дехто з  фахівців вважає, що наприкінці XX століття розпочалася Друга ера глобалізації [19, с.42] – фінансова глобалізація.

     Складовими  фінансової глобалізації є [19, с.43]: глобальні  фінансові ринки, глобальні фінансові  суб'єкти (ТАНК, транснаціональні банки, центральні банки тощо), глобальні  фінансові інструменти як глобальні  продукти, які є об'єктом купівлі-продажу  на глобальних фінансових ринках (гроші, інвестиції, цінні папери, кредити  тощо), технології фінансової глобалізації (глобальні фінансові стратегії, глобальні фінансові мережі, фінансові  інновації тощо).

     У найширшому розумінні фінансова  глобалізація є ідеологією, політикою  та практикою об'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення "світовими  грошима", функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії. Вона є багаторівневим явищем, оскільки існує на макрорівні - тобто впливає на підприємства, в тому числі ТАНК, мезорівні - валютні, фондові та інші фінансові ринки всередині федеративних держав, макрорівні - державні фінанси і мегарівні - міжнародному, в тому числі регіональному, міждержавному рівні [21, с.59].

     При формуванні фінансової політики України  та реформуванні її фінансової системи  слід брати до уваги той факт, що фінансова глобалізація - це суперечливий процес. З одного боку, вона сприяє розширенню обмінів товарами, технологіями, руху капіталів, інформації тощо, а з іншого - супроводжується гіпертрофією міжнародного фінансового сектору, що дедалі більше не відповідає потребі розвитку реальної економіки, надає переваги розвиненим державам, збільшує відстань між багатими й бідними країнами. На макрофінансовому рівні діє дві супротивні тенденції - тенденція до лібералізації фінансових ринків країн поряд із збереженням протекціоністських заходів. До того ж, з одного боку, глобалізація дає можливість фінансовим структурам захистити себе від валютних та процентних ризиків шляхом використання інноваційних фінансових інструментів, з іншого - породжує міжнародну фінансову нестабільність, міжнародні фінансові кризи [19, с.45].

     Сутність  глобалізації прояснюється в наступних  причинах формування глобалізаційних  процесів [20, с.78]:

     процес  інтернаціоналізації, який приводить  до поглиблення співробітництва  між країнами та посилення їх взаємозалежності;

     науково-технічний  прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю  систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний  рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);

     загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є  важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.

     Основні ознаки процесу глобалізації [22]:

     взаємозалежність  національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;

     фінансова глобалізація – зростаюча фінансова  єдність та взаємозалежність фінансово-економічних  систем країн світу;

     послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної  політики;

     розширення  масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

     створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

     тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

     Глобалізація  на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки  зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій  мірі інтегровані до неї. Існують  декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких [14, с.55]:

     співвідношення  зовнішньоторговельного обороту і  ВВП;

     прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються  в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;

     потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.

     Глобалізація  на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між  країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються. Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого  є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які  виступають своєрідним локомотивом  світового господарства. В межах  цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави [20, с.126].

     У сучасному світі розвиток будь-якої держави значною мірою залежить від її участі в міжнародних відносинах. Цей підхід є цілком зрозумілим, адже як свідчить світовий досвід, економіка  жодної країни не спромоглася повноцінно функціонувати, ізолювавши себе від  світової економічної системи. Дослідження  показують, що лише взаємопроникнення  окремих національних економік через  механізми іноземних інвестицій, створення спільних підприємств  або транснаціональних корпорацій і становлять основу явища, яке ми називаємо глобалізацією світової економіки. Проте найактивніше відбувається фінансова глобалізація, що проявляється у вільному переливанні фінансового  капіталу між національними та регіональними  ринками капіталу, що призведе до того, що великі потоки іноземного капіталу опиняться на вітчизняному фінансовому  ринку. А це може мати неоднозначний  вплив на внутрішній фінансовий ринок. Саме тому сьогодні науковці, банкіри, політики все більше уваги приділяють такому явищу як фінансова глобалізація, шукають нові шляхи організації  фінансової системи України та надають рекомендації щодо її вдосконалення.

     Питанням  фінансової глобалізації, вивченням  різних сторін прояву явища глобалізації присвячено праці таких відомих  іноземних науковців, як Дж. Маршал, Ж. Гера, В. Ханкель, Дж. Гелбрейт. Глибокі  дослідження економічної та фінансової глобалізації здійснюють в Україні  науковці О.Білоус, Д. Лук'яненко , В. Міщенка, В. Захожай, Л.А.Яремко , Л.В.Стукало, Є. Савельєв, З.О. Луцишин, В. Гейця, І.Г. Неделько.

     Аналізуючи  теоретичні надбання та практичні рекомендації наведених економістів стосовно змісту процесу фінансової глобалізації, я спробувала узагальнимо та синтезувати  їх погляди. Отже, в сучасних наукових працях термін фінансова глобалізація зазнає різних інтерпретацій [44,c.85]:

     фінансова глобалізація є об'єктивним процесом, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства  і, насамперед, науково-технічного і  економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації  процес, що є наслідком поглиблення  фінансових зв'язків країн, лібералізації  цін та інвестиційних потоків, створення  глобальних фінансових груп;

     фінансова глобалізація це вільний та ефективний рух капіталів між країнами й  регіонами, функціонування глобального  ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій  ТНК і транснаціональних банків;

     фінансова глобалізація є ідеологією, політикою  та практикою об'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення "світовими  грошима", функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії;

     фінансова глобалізація це посилення взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері  фінансових відносин, зростанням ролі міжнародних кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням  джерел надходження доходів і  розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рух капіталів, валюти, їх переміщення через національні  кордони, результатом чого є формування глобальних фінансових ринків і світового  фінансового співтовариства;

     фінансова глобалізація це розширення кордонів, меж ринків інвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостей вільного залучення  до глобального інвестиційного процесу  на принципах конкурентної боротьби;

     фінансова глобалізація це інтеграція національних фінансових систем із міжнародними фінансовими  ринками та інституціями.

     Отже, синтезуючи наведені визначення робимо висновок, що надати однозначне визначення процесу фінансової глобалізації важко, адже це дуже складний процес. Але в  загальному розумінні фінансова  глобалізація означає об'єднання  національних фінансових ринків з наступним  їх перетворенням у єдиний світовий фінансовий простір. Вона забезпечує прискорення  темпів інновацій, посилює взаємодію  національних економік на базі сучасних інформаційних технологій і принципів  регулювання, створює гнучкі ринки  праці, товарів, капіталу.

     У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює  нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку. Однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації є вибухоподібне зростання в останні роки світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між суб’єктами світо-господарських зв’язків.

     Поглиблення інтернаціоналізації у фінансовій сфері, зміцнення зв’язків між основними  фінансовими центрами світу стали  основою так званої фінансової революції. Ключові елементи фінансової революції [45, c.322]:

• поглиблення міжнародної фінансової інтеграції,
• формування системи міжнародних фінансових інститутів.
• швидкий розвиток фінансових інновацій.

     Згідно  з пропозиціями Н.В. Стукало [44, c. 96], для проведення комплексної оцінки рівня фінансової глобалізації країни необхідно брати до уваги такі показники:

• E – обсяг експорту фінансових послуг країни;
• I – обсяг імпорту фінансових послуг країни;
• CD – обсяг валютних депозитів у вітчизняних банківських інститутах країни;
• CC – обсяг кредитів в економіку країни в іноземній валюті;
• ID – обсяг валового зовнішнього боргу;
• DI – обсяг прямих іноземних інвестицій;
• PI – обсяг портфельних іноземних інвестицій;
• OI – обсяг інших інвестиційних активів (відповідно до міжнародної інвестиційної позиції країни);
• BC – обсяг статутного капіталу банків з іноземним капіталом, зокрема зі 100відсотковим іноземним капіталом.

     У курсової роботи досліджені аспекти показників CD та BC запропонованої оцінки рівня фінансової глобалізації країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.2 Світова фінансова система сутність  світових фінансових криз 

     На  даний момент не існує єдиного  визначення світової фінансової системи. Наприклад, Красавіна Л.Н. вважає, що «світові валютні, кредитні, фінансові  і страховки ринки є специфічною  сферою ринкових відносин, де об’єктом операції служить грошовий капітал» [36, c. 53]. Об’єктивна основа розвитку світових валютних, кредитних, фінансових ринків – це «закономірності кругообігу функціонуючого капіталу» . Капітали на одних ділянках, що тимчасово звільняються, перетікають на ті ділянки, де виникає  на них попит. Бездіяльність капіталу суперечить його природі і законам  ринкової економіки. На рівні всесвітнього господарства цю суперечність вирішують  світові валютні, кредитні і фінансові  ринки.

     Рогач О.І. визначає фінансові ринки як «сферу економічних відносин, які  виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих  в іноземній валюті, а також  операцій з інвестування капіталу в  іноземній валюті» [38, c. 42].

     Предметом торгівлі на світовому фінансовому  ринку є позиковий капітал, боргові  інструменти і похідні контракти. З функціональної точки зору, на думку Мозгового О.М. [ 37, c.123], під  міжнародним фінансовим ринком слід розуміти сукупність і взаємне переплетення національних і міжнародних ринків, що забезпечують напрям, акумуляцію і  перерозподіл грошових капіталів між  суб'єктами ринку за допомогою банківських  і інших фінансових установ для  мети відтворювання і досягнення нормального співвідношення між  попитом і пропозицією на капітал. А по економічній сутності, це - система певних відносин і своєрідний механізм збору і перерозподілу на конкурентній основі кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями, економічними агентствами.

     Фінансові ресурси світу (світові фінанси) – це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій  і міжнародних фінансових центрів  світу [36, c.91]. По вузькому визначенню, це тільки ті фінансові ресурси, що використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто відносинах між резидентами і нерезидентами. Границя між широким і вузьким визначеннями усе більше розмивається в міру глобалізації світових фінансів.

     Фінансові ресурси світу знаходяться переважно  в русі, перерозподіляючись між різними  учасниками міжнародних економічних  відносин. Частина з них попадає  в золотовалютні резерви (ЗВР), частина  надається за рубіж на пільгових  умовах у виді допомоги, але основна  маса купується і продається на світовому  фінансовому ринку (світових ринках капіталу). механізм цього переливу можна представити у виді схеми  рис 1.1 [36]: 
 
 
 
 

     Рис. 1.1 - Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу [36, c.78] 

     Основна маса фінансових ресурсів світу зосереджена  в розвитих країнах. Приватні особи, компанії, організації й уряди  цих країн володіють основною частиною золотовалютних резервів світу; саме їхні фінансові засоби обертаються  на світовому фінансовому ринку  і, в основному, є головними джерелами  фінансової допомоги у світі.

     Світовий  фінансовий ринок являє собою  сукупність фінансово-кредитних організацій, що як посередники перерозподіляють фінансові активи між кредиторами  і позичальниками, продавцями і покупцями  фінансових ресурсів.

     Світовий  фінансовий ринок можна розглядати під різними кутами зору. З функціональної точки зору його можна розбити  на такі ринки, як валютний, деривативів, страхових послуг, акцій, кредитний, а ці ринки, у свою чергу, підрозділяються  на ще більш вузькі. З погляду  термінів обертання фінансових активів  світовий валютний ринок можна розділити  на дві частини: грошовий ринок(короткостроковий) і ринок капіталу(довгостроковий).

     Міжнародні  валютні відносини поступово  придбали сучасні форми організації  на основі інтернаціоналізації господарських  зв'язків. Валютна система – це форма організації і регулювання  валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову, міжнародну (регіональну) валютні системи [36, c. 12].

     Історично спочатку виникли національні валютні  системи, закріплені національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Національна валютна система  є складовою частиною грошової системи  країни, хоча вона відносно самостійна і виходить за національні границі. Її особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки і  зовнішньоекономічних зв'язків.

     Характер  функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня  відповідності її принципів структурі  світового господарства, розміщенню сил і інтересам ведучих країн. При зміні даних умов виникає  періодична криза світової валютної системи.

     Взаємний  зв'язок національної і світовий валютних систем не означає їхньої тотожності, оскільки різні їхні задачі, умови функціонування і регулювання, вплив на економіку окремих країн і світове господарство. Зв'язок і розходження національних і світовий валютних систем виявляються в їхніх елементах (табл.1.2).