Финансовий потенциал

1. Теорико-методологічні аспекти фінансового потенциалу

1.1. Сутність та структура  фінансового потенціалу підприємства

Сучасний термін «потенціал підприємства» - максимально можлива  сукупність активних і пасивних, явних  і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної  системи підприємства у певному  середовищі господарювання з урахуванням  ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших  обмежень.[5 c36]

Також цей термін визначають як сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів  ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять  відповідні трудові, матеріальні, фінансові  та інформаційні ресурси, які залучаються  у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва  та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. З іншої  точки зору потенціал розглядають  як систему матеріальних та трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва.[6 c126] Основою для такого підходу є висловлювання К. Маркса про те. що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потенційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися».

Потенціал класифікують за такими ознаками

1. За рівнем абстрагованості:

- потенціал людства;

- природний;

- економічний;

- соціокультурний;

- психофізіологічний.

2. Залежно від рівня  агрегованості оцінки:

- потенціал світового  господарства;

- національної економіки;

- галузевий;

- регіональний;

- територіальний;

- добровільних об'єднань;

- підприємств;

- структурних підрозділів;

- операційних (виробничих) дільниць та окремих робочих  місць.

3. За галузевою ознакою:

- промисловий;

- транспортно-комунікаційний;

- науковий;

- будівельний;

- сільськогосподарський;

- сфери обслуговування  тощо.

4. За елементним складом:

- потенціал основних виробничих  фондів (засобів);

- потенціал оборотних  фондів (засобів);

- земельний;

- інформаційний;

- технологічний;

- кадровий (трудовий) тощо .

5. За спектром урахованих  можливостей:

- внутрішньосистемний;

- зовнішній (ринковий).

6. За функціональною сферою  виникнення:

- виробничий;

- маркетинговий;

- фінансовий;

- науково-технічний;

- інфраструктурний та  ін.

7. З огляду на спрямованість  діяльності підприємства:

- експортний;

- імпортний.

За мірою реалізації потенціалу:

- фактичний (досягнутий, реалізований);

- перспективний (вектор  розвитку).

Потенціал концентрує одночасно  три рівні зв'язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі  її становлення. У цьому плані  поняття «потенціал» фактично набуває  значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і  використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У  цій своїй функції поняття  «потенціал» частково збігається з  поняттям «резерв».

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Потенціал  містить елементи майбутнього розвитку[31 c 359].

Отже, потенціал підприємства характеризується трьома основними  рисами:

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної  діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого  підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів, не залучених у виробництво.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається ще й навичками персоналу.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють  мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.

Структуру потенціалу підприємства складається з об'єктних та суб'єктних складових.

1. Суб'єктні складові пов'язані  із суспільною формою їх виявлення.  Вони не споживаються, а становлять  передумову раціонального споживання  об'єктних складових. До них  відносяться: науково-технічний  потенціал, управлінський потенціал,  потенціал організаційної структури  управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня  наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології).

Управлінський потенціал - це навички та здібності керівників усіх рівнів управління.

Потенціал організаційної структури  управління - це загальнокорпоративний  управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства.

Маркетинговий потенціал - це здатність підприємства систематизовано  визначати потреби попиту, організовувати виробництво, продаж і післяпродажне  обслуговування на задоволення потреб споживачів і використання потенційних  ринків збуту.[15 c49]

Логістичний потенціал - це максимальна продуктивність підрозділів, що відповідають за пересування матеріалів і готових виробів (транспортування, складування, збереження, сортування і  перерозподіл).

2. Об'єктні складові пов'язані  з матеріально-речовинною та особовою  формою потенціалу підприємства.

Інноваційний потенціал - сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових ідей.

Виробничий потенціал - наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції. (послуг). Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

- потенціал землі та  природно-кліматичні умови;

- потенціал основних фондів;

- потенціал оборотних  фондів;

- потенціал нематеріальних  активів;

- потенціал технологічного  персоналу;

- потенціал відтворення;

- фінансовий потенціал.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови - можливості підприємства використовувати  сукупні природні багатства у  господарській діяльності.

Фондовий потенціал - наявні та скриті можливості основних фондів.

Потенціал оборотних фондів - це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають  у виробничих запасах, незавершеному  виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх  періодів.[12 c112].

Потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів.

Потенціал технологічного персоналу - здатність робітників виробляти  різні продукти, надавати послуги  чи виконувати роботи.

Потенціал відтворення - це сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні  підприємства або можуть бути додатково  залучені й використані відтворення  факторів виробництва.

Фінансовий потенціал - обсяг  власних, позичених та залучених  фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для  здійснення поточних і перспективних  витрат.

Також існують інтегруючі складові: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали.

Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення  спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного  розвитку та ефективного відтворення.[11 c235]

Структура економічного потенціалу визначається:

- обсягом та якістю  наявних у нього ресурсів (кількістю  зайнятих працівників, основними  виробничими і невиробничими  фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними  ресурсами - патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

- можливостями керівників  та інших категорій персоналу  створювати певні види продукції,  інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним,  психофізіологічним та мотиваційним  потенціалом;

- можливостями менеджменту  оптимально використовувати наявні  ресурси підприємства (професійною  підготовкою, талантом);

- інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства  генерувати і трансформувати  інформаційні ресурси для використання  їх у виробничій, комерційній  та управлінській діяльності;

- інноваційними можливостями  підприємства щодо оновлення  техніко-технологічної бази виробництва,  переходу на випуск нової конкурентоспроможної  продукції, використання сучасних  форм і методів організації  та управління господарськими  процесами;

- фінансовими можливостями  залучення коштів;

- іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний  та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

1.2. Роль фінансово-економічного потенціалу у виробничо-господарській діяльності підприємства

Перехід країни до ринкової економіки диктує жорсткі та важкі  умови існування підприємств, одним  з яких є конкуренція. Рішення  цього питання можливо лише за умов відтворювання усіх складових  потенціалу суб’єктів господарювання. Саме це надасть можливість швидко реагувати та адаптуватися до мінливих тенденцій розвитку зовнішнього  та внутрішнього середовища. 

Кожне підприємство повинно  самостійно шукати внутрішні джерела  фінансування, раціонально ними керувати, досягаючи їх ефективного використання, повинно чітко орієнтуватися  у складному лабіринті ринкових відносин. Необхідно правильно оцінювати  стратегію подальшого розвитку, свій фінансовий стан виходячи з наявних  та прихованих фінансових ресурсів. Стан фінансів підприємства залежить від  багатьох складових, а саме: складу й обсягів фінансових ресурсів та доходів підприємства при визначених параметрах ринкового, ресурсного та виробничих потенціалів[25 c97].

Для ефективного та успішного  функціонування та забезпечення конкурентоспроможності підприємств необхідно якісно розвивати  не тільки матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові, а й фінансові  елементи потенціалу. Це обумовлює  особливу увагу керівників підприємницьких  структур до ефективного та доцільного використання фінансових ресурсів.

Фінансовий потенціал  у працях багатьох вчених визначається як обсяг власних, позичених та залучених  фінансових ресурсів підприємства, якими  воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат. Ці ресурси приймають участь у виробничо-господарській діяльності та залучаються для фінансування певних стратегічних напрямів розвитку підприємства.[9 c319] Таким чином, фінансовий потенціал забезпечує можливість трансформації ресурсного і виробничого потенціалів в результати діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у відтворювальних процесах на підприємстві.

До складу фінансового  потенціалу включаються різні фінансові  ресурси, що складаються, в свою чергу, зі статутного, додаткового і резервного капіталів, цільового фінансування, фондів накопичення, оборотних активів  тощо. Таким чином, фінансовий потенціал  можна визначити як фінансові  ресурси, з приводу яких виникають  відносини на підприємстві з метою  досягнення його ефективного та рентабельного  функціонування.

Характеристика фінансового  потенціалу може бути виконана з позиції  як короткострокової, так і довгострокової перспективи. У першому випадку  говорять про ліквідність і платоспроможність  фірми, у другому – про її фінансову  стійкість. До певної міри фінансовий потенціал виступає в ролі важеля, що формує механізм динамічної трансформації  ресурсів у результати діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у  відтворювальних процесах на підприємстві.[17 c159]

Аналіз фінансового потенціалу підприємства здійснюється на основі такої методики:

- вибір конкретного періоду  та напрямку здійснення аналізу;

- визначення мети дослідження;

- вибір методів фінансового  контролінгу: бенчмаркінг, аналіз  фінансової стійкості, аналіз 80/20, суттєвий аналіз тощо;

- визначення основних  чинників діяльності підприємства  та причин відхилень;

- розрахунок основних  причин фіксованих втрат, перевитрат  часу та коштів;

- визначення потенціалу  результативних напрямків дій  за принципом 80/20, що передбачає  перекидання ресурсів у ті 20 % зусиль, що принесуть 80 % результатів  на основі творчого підходу  до прийняття управлінських рішень.

Визначення фінансового  стану підприємства та його оптимізація  є однією з головних умов його успішного  розвитку. Нестійкий або кризовий стан підприємства – свідчить про  загрозу банкрутства та необхідність у визначенні напрямків фінансової стабілізації.

Отже, у зв’язку з цим  доцільним вбачається зробити висновок про те, що фінансовий потенціал  – сукупність фінансових ресурсів, що знаходиться у розпорядженні  підприємства, а також можливість, здатність та необхідність їх як простого, так і розширеного відтворення  з метою забезпечення стійкого, динамічного  та збалансованого розвитку підприємства.

Поняття "економічний  потенціал" отримало розвиток після  того, як технічний фактор як джерело  великого ефекту було вичерпано і  стало більше уваги приділятися  людському фактору. Під економічним  потенціалом необхідно розуміти сукупність всіх ресурсів підприємства і спроможність персоналу до їхнього  ефективного використання.

Економічний потенціал підприємства визначається спроможністю менеджерів використовувати ресурси для  створення товарів і послуг та одержання максимального прибутку. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства визначаються також обраною  формою підприємництва з відповідною  організаційною структурою.[18 c56]

Ефективне використання економічного потенціалу підприємств вимагає  формулювання чіткої методики оцінки цього процесу. Тому запропоновано  комплексний підхід до оцінки ефективності економічного, який включає аналіз використання виробничого потенціалу для висновку щодо максимально можливого  випуску продукції; ринкового потенціалу для визначення максимально можливого  обсягу реалізації; прогноз майбутніх  грошових потоків та їх дисконтування для визначення максимальних прибутків у майбутньому.

Інформаційною основою проведення аналізу фінансово - економічного потенціалу підприємства є фінансова бухгалтерська  звітність, яка є комплексом взаємопов'язаних показників фінансово-господарської  діяльності підприємства за звітний  період.

Якими б показниками ми не оцінювали можливості підприємства, в цілому потенціал повинен використовуватися  для досягнення мети діяльності підприємства. У якій мірі і наскільки ефективно  використовується потенціал підприємства - це питання, які вирішує економічний  аналіз.

Найбільш важливими завданнями оцінки фінансово - економічного потенціалу підприємства є:

- оцінка прибутковості  (рентабельності капіталу);

- оцінка міри ділової  (господарською) активності підприємства;

- оцінка фінансової стійкості;

- оцінка ліквідності балансу  і платоспроможності підприємства.

На практиці аналіз проводиться  для визначення міри фінансової стійкості  підприємства, оцінки ділової активності і ефективності підприємницької  діяльності з метою прийняття  найбільш оптимальних рішень, що стосуються діяльності підприємства.[32 c 211]

Для того, щоб фінансово - економічний аналіз мав практичне  застосування, він має бути, з  одного боку, комплексним, тобто охоплювати усі сторони економічного процесу  і виявляти усебічні причинні залежності, що впливають на діяльність організації. З іншого боку, аналіз повинен забезпечити  системний підхід, коли кожен об'єкт, що вивчається, розглядається як складна, постійно така, що змінюється система, що перебуває під впливом ряду чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.

Отже, можна зробити декілька логічних висновків щодо фінансово-економічного потенціалу підприємства, а саме:

- це сукупність кількісних  та якісних характеристик елементів  (ресурсів) та їх властивостей, що  залучаються у виробництво, формують  майбутні можливості, а також  використовуються і проявляються  у виробничих процесах;

- склад та характеристики  можливостей (ресурсів) елементів  підприємства визначається інтегральною  спроможністю підприємства відповідати  вимогам ринку;

- у свою чергу інтегральна  спроможність потенціалу визначається  його здатністю забезпечувати  відповідні позитивні результати  діяльності підприємства;

- непостійність економічного  потенціалу проявляються у здатності  до змін, а саме при нормальних  умовах характерний уповільнений  позитивний вплив, однак руйнівні  дії можуть мати швидкий ефект.  Наприклад, варто торговельному  підприємству відмовитися від  закупівлі товару, що має повсякденний  попит чи закрити одну з  крамниць, як його потенціал різко  падає ледве не до нуля;

- нарощування потенціалу  у поточній діяльності підприємства  приносить позитивні результати  протягом тривалого проміжку  часу.

1.3. Методика оцінки фінансового  потенціалу підприємства

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій  і осіб), зацікавлених в результатах  його функціонування. На підставі доступної  їм звітно-облікової інформації вони прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього  служить фінансовий аналіз, за допомогою  якого можна об'єктивно оцінити  внутрішні і зовнішні відносини  аналізованого об'єкта, а потім  по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.

Фінансовий аналіз являє  собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан і результати діяльності підприємства в минулому з метою оцінки перспективи його розвитку. Таким чином, головною задачею  фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє.

Результати фінансового  аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої ​​уваги. Нерідко виявляється достатнім  виявити ці місця, щоб розробити  заходи щодо їх ліквідації.

Аналіз фінансового потенціалу передбачає попередню підготовку інформації: наскрізна перевірка даних, що містяться  у звітному періоді за допомогою  стикувань одних і тих же показників за різними формами; приведення даних  звітності до порівнянної увазі.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового потенціалу підприємства служать:

- Бухгалтерський баланс (форма № 1);

- Звіт про доходи та  витрати (форма № 2);

- Пояснення до бухгалтерського  балансу і звіту про прибутки  і збитки (звіт про зміни капіталу (форма № 3); звіт про рух  грошових коштів (форма № 4); додаток  до бухгалтерського балансу (форма  № 5); пояснювальна записка);

- Наказ про облікову  політику підприємства;

- Нормативні законодавчі  акти з питань формування та  використання фінансових ресурсів  підприємства.

Аналіз фінансового потенціалу дозволяє засновникам та акціонерам вибрати основні напрями активізації  діяльності підприємства.[21 c 78] Іншим учасникам ринкових відносин аналіз показників фінансового потенціалу дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від вкладень в дане підприємство.

Головна мета аналізу фінансового  потенціалу підприємства:

- Своєчасно виявляти і  усувати недоліки у фінансовій  діяльності підприємства;

- Знаходити резерви поліпшення  фінансового стану та платоспроможності  підприємства.

Завдання аналізу фінансового  потенціалу підприємства:

- Дати оцінку виконання  плану по надходженню фінансових  ресурсів і їх використанню;

- Прогнозувати можливі  фінансові результати, економічну  рентабельність;

- Розглянути можливість  залучення капіталу, в обсязі  необхідному для реалізації ефективних  інвестиційних проектів;

- Розробляти конкретні  заходи, спрямовані на більш ефективне  використання фінансових ресурсів  і зміцнення фінансового стану  підприємства.[27 c 163]

В даний час технології, за допомогою яких підприємство може оцінювати свій поточний стан і виробляти  ефективні та результативні стратегії  майбутнього розвитку, зазнають значних  змін.

Стійкість фінансового положення  підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в  активи. Активи динамічні за своєю  природою. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і  їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про  які мали місце якісні зміни в  структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін можна  отримати за допомогою вертикального  і горизонтального аналізу звітності.

Враховуючи різноманіття фінансових процесів, множинність фінансових показників, різниця у рівні їх критичних оцінок, складається ступінь  їх відхилень від фактичних значень  і виникаючі при цьому складнощі  в оцінці фінансової стійкості організації. Таким чином, оцінку фінансового потенціалу можна провести в декілька етапів.

На першому етапі аналізу  фінансового потенціалу слід розрахувати наступні показники: коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнт самофінансування. Порядок розрахунку коефіцієнтів наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. – Формули  розрахунків коефіцієнтів.

де ПК – позиковий капітал.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує  питому вагу власного капіталу в загальній  сумі засобів, авансованих у його діяльність. Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових  джерел. Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.[40 c 258]

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії (незалежності). Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю - навпаки.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує  достатність у організації власних  коштів для фінансування поточної діяльності.

Коефіцієнт самофінансування показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових. Величина коефіцієнта фінансування менше 1 (більша частина майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), то це може свідчити про загрозу неплатоспроможності і нерідко утрудняє можливість одержання кредиту.[ 40 c 198]

На другому етапі оцінки фінансового потенціалу підприємства розраховуються таку показники ліквідності: коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності. Порядок розрахунку показників наведений в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. -  Порядок розрахунку показників ліквідності.

Коефіцієнт загальної  ліквідності характеризує здатність  підприємства виконувати короткострокові  зобов'язання за рахунок усіх поточних активів.

Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності – показує, яку частину  поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів –  грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.