Финансовій менеджмент

ВСТУП

Актуальність теми. Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації ризикових фінансових рішень, що забезпечують всебічну оцінку різних видів фінансових ризиків і нейтралізацію їх можливих негативних фінансових наслідків. В умовах формування ринкових відносин проблема ефективного управління фінансовими ризиками підприємства здобуває все більшу актуальність. Це управління відіграє активну роль у загальній системі фінансового менеджменту, забезпечуючи надійне досягнення цілей фінансової діяльності підприємства. Особливу увагу приділяють розробці методів оцінки та управління фінансовими ризиками.

У сучасному ринковому середовищі України, що постійно змінюється під впливом різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, збільшується кількість потенційно можливих ризикових ситуацій. Тому проблема оцінки та управління ризиком стає все більш актуальною на сучасних підприємствах, а пошук ефективних підходів до управління ризиками – одним із найважливіших напрямків діяльності підприємств.

Фінансовий ризик, передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Усі методи оцінки ризику передбачають максимальне наближення до реального результату, але не дають змоги зовсім уникнути помилок.

У міжнародній практиці процес управління ризиками розглядається як ключова сфера менеджменту, значна увага приділяється вивченню ризикових сфер, пошуку ефективних методів контролю, оцінки та моніторингу ризиків, створенню відповідних систем управління. Дослідження ризику вітчизняними науковцями присвячені аналізу причин виникнення, класифікації та методам кількісної оцінки ризиків, менш уваги приділяється пошуку ефективних прийомів управління, які були б пристосовані до реальних можливостей вітчизняних підприємців.

Оскільки на сьогоднішній день повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і необхідно свідомо керувати, пам'ятаючи про те, що всі ризики взаємопов'язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення. Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки.

Необхідною умовою досягнення успіхів у сфері діяльності, яка характеризується підвищеною ризиковістю, є створення та вдосконалення, що дозволяють виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати ризик.

Об’єктом курсової роботи є фінансова-економічна діяльність ТОВ „Азовконтракт”.

Предметом дослідження – управління фінансовими ризиками на підприємстві.

 Метою курсової роботи є управління фінансовими ризиками на підприємстві.

Завдання курсової роботи: дослідити теоретичні основи управління фінансовими ризиками на підприємстві; провести аналіз фінансових ризиків на підприємстві „Азовконтракт”; запропонувати заходи щодо вдосконалення управління фінансовими ризиками на підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність, види та класифікація фінансових ризиків

Підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком. Як правило, найбільший прибуток приносять операції з підвищеним рівнем ризику. Але, водночас, зі збільшенням рівня ризику зростає загроза втрати фінансової стійкості й банкрутства підприємства.

 Як економічна категорія  ризик означає імовірність виникнення  непередбачуваних втрат (зменшення  або повна втрата прибутку, недоотримання запланованих доходів, виникнення непередбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власного капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-господарської діяльності. Глибше зрозуміти економічну сутність ризику можна за допомогою його класифікації за певними ознаками (Рис 1).[9]

Рис.1 Класифікація ризиків.

Залежно від рівня прийняття рішень можна виділити два види ризиків: глобальні та локальні.

 Глобальні ризики —  це ризики на рівні народного  господарства, викликані зміною політичної ситуації в країні та макроекономічних параметрів її розвитку. До таких ризиків слід віднести політичні ризики, а також ризики, пов'язані зі зміною законодавства (податкового, валютного, інвестиційного і та ін.), розвитком внутрішніх і зовнішніх ринків, фінансового ринку та ін.

 Локальні ризики —  це ризики, що виникають на  рівні підприємства. Вони можуть  бути пов'язані як з вирішенням  питань у повсякденній фінансово-господарській  діяльності (розробка тактики управління), так і з рішеннями в галузі довгострокового економічного розвитку (розробка стратегії та окремих фінансових політик). [9]

 До ризиків поточної  діяльності відносять:

 ризик помилкових дій  з боку фінансових менеджерів (ризик упущеної вигоди, збільшення  поточних витрат, зменшення платоспроможності та ін.);

 ризик впливу стихійних  сил (виникнення форс-мажорних обставин).

 З довгостроковим (стратегічним) розвитком підприємства пов'язані  ті види ризиків, які впливають  на формування фінансової політики  з окремих аспектів фінансово-господарської діяльності. До таких ризиків можна віднести інфляційний ризик, інвестиційний, емісійний, процентний, податковий, ризик втрати фінансової стійкості і т. ін. [15]

 Залежно від тривалості  впливу негативних факторів на  фінансові результати підприємства всі ризики можна класифікувати на:

 довгострокові ризики (пов'язані зі стійкими негативними  тенденціями економічного розвитку);

 короткострокові ризики (пов'язані зі зміною ринкової  кон'юнктури).

 Залежно від причини  виникнення ризики бувають систематичними і несистематичними.

 Систематичні ризики  — це ризики, які не залежать  від фінансово-господарської діяльності  підприємства, а існують об'єктивно  на загальнодержавному рівні (інфляційний  ризик, процентний, валютний, податковий, інвестиційний ризик при зміні макроекономічних умов інвестування). Для того щоб зменшити загальний розмір втрат від систематичних ризиків, підприємству потрібно вчасно реагувати на зміни макроекономічних параметрів і розробляти ефективний адаптаційний механізм.

 Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні помилок суб'єктами управління. На відміну від систематичних ризиків, які не піддаються регулюванню на мікрорівні, несистематичні ризики можна попередити шляхом розробки на підприємстві спеціального механізму їх нейтралізації.

 За видами підприємницької  діяльності розрізняють виробничий, комерційний та фінансовий ризики. [17]

 Виробничий ризик виникає  в процесі виробничої діяльності у випадку виникнення перебоїв і зменшення обсягів виробництва, збільшення матеріаломісткості та трудомісткості продукції.

 Комерційний ризик  пов'язаний з реалізацією продукції (послуг), закупівлею сировини, матеріалів  тощо і може мати місце у випадку зменшення планових обсягів реалізації, підвищення закупівельних цін, зростання витрат обертання, втрат продукції в процесі обертання.-Рівень комерційного ризику залежить від таких чинників:

 стабільність попиту (чим стабільніше попит, тим меншою мірою варіює реалізаційний дохід, операційний та чистий прибуток);

 стабільність цін на  готову продукцію (чим нестабільніші  ціни, тим імовірніше відхилення  реалізаційного доходу і чистого  прибутку);

 стабільність цін на  сировину і матеріали;

 еластичність попиту (можливість згладжувати коливання чистого прибутку, визваного змінами цін на сировину, шляхом підвищення ціни на продукцію);

 співвідношення постійних  і змінних витрат (рівень операційного  лівериджу). [15]

 Фінансовий ризик виникає  у випадку, коли підприємства вступають у відносини з різними фінансовими інститутами (банками, інвестиційними, страховими, факторинговими, лізинговими компаніями, біржами та ін.). Причинами такого ризику є інфляційні фактори, збільшення середнього рівня банківського та депозитного процентів, зменшення вартості цінних паперів тощо. Масштаби фінансового ризику в тих підприємств, які є професійними учасниками фінансового ринку, як правило, значно більші.

 Більш детально розглянемо  сутність і причини виникнення  найбільш поширених на сьогодні фінансових ризиків підприємств.

 Ризик зменшення фінансової  стійкості — зумовлений нераціональною  структурою капіталу підприємства, завищеною часткою позикових  коштів, що в умовах падіння  попиту на продукцію і зниження  рентабельності діяльності може призвести до фінансової кризи і навіть банкрутства. Цей ризик є найнебезпечнішим з погляду можливих руйнівних наслідків для власників капіталу. [6]

 Ризик неплатоспроможності  — це імовірність того, що підприємство  через недостатній обсяг ліквідних активів не зможе розрахуватися в строк зі своїми кредиторами. [8]Цей ризик не менш небезпечний, оскільки у випадку, коли технічна неплатоспроможність є не епізодичною, а постійною, підприємство може швидко втратити свою фінансову стійкість.

 Інфляційний ризик — це ризик зменшення реальної вартості капіталу у формі грошових активів, а також знецінення доходів і прибутків у зв'язку зі зростанням рівня інфляції.

 Процентний ризик —  це імовірність втрат через  зміни процентної ставки (кредитної  та депозитної) на фінансовому ринку. До негативних наслідків цього ризику можна віднести:

 збільшення витрат  зі сплати процентів за кредит  у випадку підвищення кредитної  ставки;

 зменшення доходів  за депозитними вкладами у  випадку зменшення депозитної  ставки;

 необхідність підвищення ставки річного купону за облігаціями з метою задоволення очікувань інвесторів;

 необхідність збільшення  дивідендних виплат з метою  підтримки стабільного складу  акціонерів та ін.

 Інвестиційний ризик  — це імовірність збільшення  витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу. Залежно від форм інвестування розрізняють ризики реального і фінансового інвестування.

 Ризики реального інвестування  пов'язані з: невдалим вибором місця інвестиційного об'єкта; перебоями у процесі доставки будівельних матеріалів, обладнання, сировини; значним підвищенням цін на будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, обладнання, сировину; невдалим вибором підрядчика і та ін.

 Ризики фінансового інвестування пов'язані з: невдалим вибором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутством емітентів; змінами умов інвестування; прямим обманом інвесторів і та ін.

 Депозитний ризик є  однією з різновидностей ризику фінансового інвестування і є імовірністю неповернення депозитних вкладів при невдалому виборі комерційного банку для здійснення депозитних операцій.

 Кредитний ризик виникає  у підприємства у випадку надання  покупцям комерційного (товарного) кредиту та існування загрози його повного або часткового неповернення.

 Валютний ризик характерний  для зовнішньоекономічної діяльності  підприємств і має дві основні  форми: ризик вибору валюти і  зміни її курсу. [36]

 Ризик вибору валюти  виникає у випадку, коли починає зменшуватися реальна вартість обраної для розрахунків твердої валюти у зв'язку з інфляцією в країні її обігу.

 Ризик коливання курсу  валюти зумовлений постійною  зміною кон'юнктури валютного  ринку й означає імовірність  виникнення фінансових втрат  у експортерів при зменшенні курсу ВКВ і, навпаки, імовірність фінансових втрат у імпортерів — при його підвищенні.

 Незалежно від виду  здійснюваних підприємством фінансово-господарських  операцій може мати місце ризик  упущеної вигоди. Цей ризик пов'язаний  з можливим виникненням непрямих збитків або недоотриманням прибутку в результаті нездійснення певних заходів або несвоєчасного прийняття управлінських заходів. [3]

1.2 Політика управління  фінансовими ризиками на підприємстві

Управління фінансовими ризиками підприємства є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту - ризик-менеджмент.

Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування).організація ефективного ризик-менеджменту забезпечується в результаті розробки дійової політики управління ризиками, яка містить систему цілей та завдань управління ризиками; методи і засоби досягнення цих цілей. [42]

Політика управління фінансовими ризиками являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у розробці системи заходів по нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, пов’язаних із здійсненням різних аспектів фінансової діяльності. [2]

Формування та реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення таких основних заходів:

1. Ідентифікація окремих  видів ризиків, пов’язаних з фінансовою  діяльністю підприємства. Процес  ідентифікації окремих видів фінансових ризиків передбачає виділення систематичних та несистематичних видів ризиків, що характерні для господарської діяльності підприємства, а також формування загального портфеля фінансових ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства.

2. Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків.

3. Вибір та використання  відповідних методів оцінки імовірності  настання ризикової події за  окремими видами фінансових ризиків.

4. Визначення розміру  можливих фінансових втрат при настанні ризикової події за окремими видами фінансових ризиків. Розмір можливих фінансових втрат визначається характером здійснюваних фінансових операцій, обсягом задіяних в них активів (капіталу) та максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах фінансових ризиків.

У фінансовому менеджменті використовується таке групування фінансових операцій за зонами ризику з позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикового випадку: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику.

5. Дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових  ризиків підприємства. В процесі  дослідження фактори поділяють  на об’єктивні (фактори зовнішнього  характеру) та суб’єктивні (фактори  внутрішнього характеру). [14]

Об’єктивні фактори: рівень економічного розвитку країни, характер державного регулювання фінансової діяльності підприємства, темпи інфляції в країні, рівень конкуренції в окремих сегментах фінансового ринку, кон’юнктура попиту та пропозиції на фінансовому ринку, фактори форс-мажорної групи та ін.

Суб’єктивні фактори: основні параметри фінансової стратегії підприємства, фінансовий менталітет власників та менеджерів в політиці допустимих ризиків, розмір власного капіталу підприємства, структура використовуваного капіталу, склад використовуваних активів, характеристика партнерів по фінансовим операціям, достатність використовуваної інформаційної бази фінансового менеджменту, рівень кваліфікації фінансових менеджерів та ін. [6]

В процесі дослідження окремі фактори розглядаються за кожним видом фінансових операцій підприємства. Крім того, в процесі дослідження визначається чуттєвість реагування рівня фінансового ризику на зміну окремих факторів.

6. Встановлення гранично  допустимого рівня фінансових ризиків за окремими фінансовими операціями та видами фінансової діяльності. Такий рівень встановлюється в розрізі окремих фінансових операцій з урахуванням відповідного менталітету керівників та фінансових менеджерів підприємства (їх схильності до здійснення консервативної, помірної або агресивної фінансової політики за окремими видами фінансової діяльності).

При здійсненні помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків окремих фінансових операцій за оцінкою спеціалістів є:

за фінансовими операціями з допустимим розміром втрат – 0,1;

за фінансовими операціями з критичним розміром втрат – 0,01;

за фінансовими операціями з катастрофічним розміром втрат – 0.001.

7. Вибір та використання  внутрішніх механізмів та нейтралізації  негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків.

8. Вибір форм та видів  страхування окремих фінансових  ризиків підприємства.

9. Оцінка результативності  нейтралізації і організація  моніторингу фінансових ризиків. Система показників результативності  нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків включає рівень нейтралізовуваних можливих фінансових втрат; економічність нейтралізації (співвідношення затрат на її здійснення з розміром можливих втрат); оцінку сукупного ризику фінансової діяльності підприємства з урахуванням заходів по їх нейтралізації та інші. [41]

1.3 Методи нейтралізації  фінансових ризиків на підприємстві

Механізм нейтралізації фінансових ризиків ґрунтується на використанні сукупності методів і прийомів зменшення можливих фінансових втрат (рис. 2). [18]

Рис. 2 Механізми нейтралізації ризику.

Їх вибір у процесі ризик-менеджменту значною мірою залежить від специфіки підприємницької діяльності суб'єкта господарювання, стратегії досягнення пріоритетних цілей, конкретної ситуації.

 До основних механізмів нейтралізації фінансових ризиків відносять: уникнення ризику; утримання ризику (в поєднанні з внутрішнім страхуванням); мінімізація ризиків (шляхом диверсифікації, лімітування, хеджування); передача ризику (тобто зовнішнє страхування). Розглянемо згадані вище методи і прийоми більш детально.

 Уникнення ризику полягає  у розробці внутрішніх заходів  характеру, які повністю виключають  конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів перш за все слід віднести відмову від здійснення фінансових операцій з надмірно високим рівнем ризику. Але, водночас, при цьому підприємство втрачає запланований дохід і прибуток від операції, тобто виникає ризик упущеної вигоди. Тому використання такого способу уникнення ризику повинно здійснюватися дуже виважено з урахуванням наведених на рис. 3 умов.

Рис. 3 Способи уникнення ризику.

Для уникнення окремих видів фінансових ризиків можуть використовуватися специфічні заходи, спрямовані на нейтралізацію самої причини виникнення ризикової ситуації. Так, для нейтралізації ризику втрати фінансової стійкості необхідно відмовлятися від надмірного позикового фінансування. Для уникнення ризику неплатоспроможності потрібно утримуватися від створення надмірних неліквідних активів. [17]

 Депозитного і процентного  ризиків можна уникнути шляхом відмови від зберігання грошових коштів на депозитних рахунках та їх вкладення у короткострокові цінні папери (але при цьому виникає не тільки ризик упущеної вигоди, а й інфляційний ризик).

 Диверсифікація фінансових  ризиків полягає у зменшенні рівня їх концентрації. Цей метод ризик-менеджменту використовується лише для уникнення негативних наслідків несистематичних (специфічних) ризиків, які залежать від самого підприємства. Незалежно від того, який ризик мінімізується за допомогою диверсифікації, принцип ризик-менеджменту єдиний — максимально розподілити грошові вкладення між різноманітними активами для того, щоб уникнути значних фінансових втрат у випадку, коли окремі активи стають збитковими під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

 Залежно від конкретних  напрямків і видів діяльності  підприємство може використовувати  диверсифікацію з метою зменшення  таких видів ризику:

 виробничий ризик (диверсифікація  видів діяльності й асортименту  продукції);-

 депозитний ризик (диверсифікація депозитного портфеля шляхом розміщення вільних залишків грошових коштів не в одному, а декількох банках);

 кредитний ризик (диверсифікація  кредитного портфеля шляхом надання  відстрочок платежу більшому  колу покупців продукції з  одночасним лімітуванням обсягу кредиту в розрахунку на одного клієнта);

 валютний ризик (диверсифікація  валютного портфеля шляхом формування "валютного кошика" з метою  уникнення ризику вибору валюти);

 ризик фінансового  інвестування (диверсифікація портфеля  цінних паперів за видами фінансових інструментів, строками інвестицій, галузями та регіонами діяльності емітентів тощо);

 ризик реального інвестування (диверсифікація портфеля інвестиційних  проектів за строками, регіонами, галузями і т. ін.). [9]

 Разом із тим, диверсифікація  не виключає можливості фінансових втрат у випадку зміни політичної і економічної ситуації, законодавства, ринкової кон'юнктури, підвищення рівня інфляції та ін.

 Лімітування здійснюється  шляхом встановлення відповідних  фінансових нормативів (лімітів) за  окремими напрямками фінансової діяльності з метою фіксації можливих фінансових втрат на допустимому для підприємства рівні. Перелік нормативів (лімітів) залежить від виду ризику, що лімітується.

 У практиці ризик-менеджменту  найчастіше лімітуються такі  види фінансових ризиків:

 ризик втрати фінансової  стійкості (шляхом встановлення  граничного розміру і частки  позикового капіталу на різних  стадіях життєвого циклу підприємства);

 ризик неплатоспроможності (шляхом лімітування мінімального  обсягу і частки активів у вигляді готових засобів платежу і високоліквідних фінансових інструментів);

 кредитний ризик (шляхом  встановлення граничної суми  комерційного (товарного) кредиту в  розрахунку на одного клієнта  та максимально можливої суми  дебіторської заборгованості підприємства з урахуванням обсягу сформованого резервного капіталу);

 депозитний ризик (шляхом  встановлення максимальної величини  вкладу, що може розміщуватися  в одному банку);

 інвестиційний ризик (шляхом лімітування максимального  обсягу вкладень в цінні папери одного емітента). [5]

 Хеджування фінансових  ризиків передбачає зменшення  імовірності їх виникнення за  допомогою деривативів або похідних  цінних паперів (ф'ючерсів, опціонів). Механізм хеджування полягає  у проведенні протилежних фінансових  операцій з ф'ючерсними контрактами та опціонами на товарній і фондовій біржах. Схему здійснення хеджування з використанням ф'ючерсних контрактів зображено на рис. 4.

Рис. 4 послідовність здійснення операції менджування за допомогою ф'ючерсних контрактів.

У випадку хеджування за допомогою опціона обсяг можливих фінансових втрат лімітується на рівні премії (ціни опціона). Сплата премії дає право вибору: здійснювати операцію на заздалегідь встановлених умовах або відмовитися від неї і таким чином нейтралізувати ризик.

 Розподіл ризиків здійснюється шляхом часткової передачі ризиків окремим партнерам, задіяним у проведенні ризикової операції. Як правило, контрагентам передаються ті ризики, які від них залежать.

 Умови розподілу ризиків  регламентуються відповідними угодами. За допомогою розподілу можна мінімізувати такі ризики:

інвестиційний ризик (шляхом передачі підрядчикам ризиків, пов'язаних з будівництвом; банкам — ризиків, пов'язаних зі своєчасним кредитуванням та ін.);

комерційний ризик (шляхом передачі постачальникам сировини частини ризиків, пов'язаних з її можливими втратами під час доставки);

виробничі ризики (при застосуванні оперативного лізингу лізинговій компанії передається ризик фізичного та морального старіння основних виробничих засобів);

кредитний ризик (при рефінансуванні дебіторської заборгованості за допомогою факторингу, обліку векселів, форфейтингу ризик неповернення боргів передається банку чи факторинговій компанії). [18]

 Розглянуті методи  профілактики дають змогу зменшити  імовірність виникнення фінансових ризиків, але при цьому не створюються спеціальні фонди і резерви для компенсації можливих фінансових втрат, у випадку, коли ризикова подія настала. Така роль відводиться страхуванню (внутрішньому і зовнішньому).

 Внутрішнє страхування  полягає у формуванні підприємством ризикового капіталу у формі:

 резервного фонду;

 спеціальних цільових  резервних фондів (фонду уцінки  товарів, фонду погашення безнадійної  дебіторської заборгованості тощо);

 резервних статей у  капітальних і поточних бюджетах;

 страхових резервів за окремими видами оборотних активів;

 залишка нерозподіленого  прибутку минулого і звітного  року.

 Крім того, часткова  компенсація можливих втрат може  здійснюватися за рахунок отриманих  штрафних санкцій, а також шляхом  вимоги додаткового доходу (премії за ризик) від контрагентів за високого рівня ризику.

 Якщо сформованих резервів  власних грошових коштів не  вистачає для компенсації можливих  фінансових втрат, ризик утримувати  недоцільно. Його краще передати  страховій компанії. У випадку  зовнішнього страхування ризиків фінансовий менеджер повинен обґрунтувати прийнятне для підприємства співвідношення між страховою премією (платою за страхування ризику) і страховою сумою (сумою страхового відшкодування за договором страхування). При цьому потрібно враховувати розмір франшизи — мінімальної суми збитку страхувальника, що не компенсується страховиком.

Висновки до першого розділу

 Фінансовий ризик —  це імовірність виникнення непередбачуваних  втрат у ситуації невизначеності  умов фінансово-господарської діяльності. До основних фінансових ризиків відносять: ризик втрати фінансової стійкості, ризик неплатоспроможності, інфляційний ризик, процентний, інвестиційний, депозитний, кредитний, валютний, ризик упущеної вигоди.