Финансовій рінок



ВСТУП

Банківська система  в кожній країні виступає як механізм балансування, який регулює проведення грошово-кредитної політики, зміни  в економічній політиці, за-

побігає кризам. У сучасних умовах комерційні банки намагаються  відшукати нові шляхи підвищення прибутковості діяльності. Це складне завдання для банків, тому що Національний банк України як орган нагляду ставить комерційні банки у жорст-

кі умови діяльності, яку постійно контролює. Контроль передбачає дотримання ви-

мог щодо обов’язкового  резервування, виконання економічних нормативів, зовніш-

ній і внутрішній аудит.

Процеси формування грошово-кредитної  політики держави зумовлюють складність механізмів функціонування ефективної банківської системи та визначен-

ня власної для кожного  комерційного банку моделі розвитку. Суперечливість даних процесів обумовлюється відсутністю адекватної законодавчої і нормативної бази, яка б регулювала діяльність банків, не обмежуючи до мінімуму коло їх повноважень. Основною проблемою є вибір і реалізація в банках ефективної кредитної політики, яка б поєднувала елементи оптимальної відсоткової політики, політики управління кредитними ризиками і політики раціонального використання залучених коштів.

За умов високої конкуренції  та нестабільності фінансових ринків проблеми аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальніши-

ми. Одна з проблем  функціонування банківської сфери  України полягає в недостат-

ньому рівні застосування методики комплексного аналізу ефективності діяльності, зокрема методики аналізу доходності та прибутковості основних операцій банку – кредитних. Це обумовлює потребу розроблення і використання нових методик ана- лізу, побудованих на синтезі методик аналізу діяльності зарубіжних банків, у тому числі встановлення рейтингу банку, використання статистичних методів аналізу і прогнозування. Поєднання цих інструментів, створення нових, досконаліших деталі-

зованих форм подання  інформації про фінансові результати в банках дозволить от- римати ефективний та дієвий механізм прибуткового вкладення кредитних ресурсів і оцінки впливу цих коштів на економіку господарюючих суб’єктів.

Проте проблема комплексного дослідження теоретичних та практичних засад

аналізу ефективності у  вітчизняній теорії аналізу залишається  недостатньо розроб-

леною. Бракує фундаментальних наукових праць, в яких би комплексно розглядали-

ся всі складові процесу  ефективного управління банком –  аналіз ризиків, аналіз структури кредитного портфеля і доходів від кредитів, а також прогноз прибутко-

вості банку на майбутні періоди. Немає також праць, присвячених формуванню адекватного сучасним вимогам аналітичного інструментарію з урахуванням специ-

фіки роботи вітчизняних  банків.        

 Актуальність викладених  аспектів та недостатній рівень  дослідження теоре-

тичних і методичних проблем аналізу ефективності кредитних операцій комерцій-

них банків у сучасних економічних умовах обумовили вибір  теми курсової роботи.

       Мета курсової роботи полягає в обґрунтуванні та поглибленні методичних під-

ходів до розроблення  практичних рекомендацій щодо удосконалення методики ана-

лізу ефективності кредитних  операцій банків за допомогою узагальнення і система-

тизації засад зарубіжної та вітчизняної теорії і практики аналізу кредитної діяльнос-

ті.

Реалізація поставленої  мети зумовила виконання таких завдань:

- розкриття сутності  та призначення кредитних операцій  банку;

- обґрунтування складу  та структури інформаційної бази  для проведення аналізу кредитної  діяльності банку, зокрема для  оцінки доходів за кредитними  операціями;

- розкриття механізму здійснення кредитування;

- аналіз проблеми визначення  доходів і витрат від кредитних  операцій банку;

- дослідження методики аналізу доходності та прибутковості кредитних операцій обраного комерційного банку;

- розробка системи фінансових коефіцієнтів прибутковості та рентабельності кре-

дитних операцій банку  та визначення їх впливу на загальний фінансовий стан банку;

- виявлення взаємозв’язку  між кредитною політикою та  прибутковістю банку;

- рекомендації  щодо  підвищення  ефективності  кредитної політики банку.   

  Об’єктом дослідження курсової роботи є ПАТ „Укрсоцбанк”, що здійснює кредитну діяльність. 

Предметом виступають безпосередньо  самі кредитні операції, що здійснюють-

ся комерційним банком, стосовно яких й буде проводитися аналіз з точки зору ефек- тивності та ризикованості.

 Мета і завдання  обумовили  зміст  і структуру курсової роботи. Вона складає-

ться із вступу, основної частини, що включає в себе три розділи та підрозділи до них, відповідних висновків, пропозицій і додатків.

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено мету, завда-

ння, предмет та об'єкт курсової роботи, її інформаційна база та методи дослідження.

Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. Зокрема, в першому розділі роботи викладені теоретичні аспекти кредитування.  В другому розділі проведено аналіз кредитних операцій діючого комерційного банку. Третій розділ роботи висвітлює шляхи підвищення дохідності кредитних операцій банку та зменшеня їх ри-

зикованості [17].

У висновках сформульовано  основні результати дослідження. Додатки вмісти-ли в себе фінансову звітність банку, що була використана в процесі роботи.

   Інформаційною базою для написання даної курсової роботи є матеріали періодичної

літератури  з питань банківської справи, підручники, навчальні посібники, дані фінансової звітності та Інтернет - джерела.

  В ході дослідження були використані такі методи, як: метод порівняння, метод використання абсолютних і відносних показників та метод табличного відображення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Кредитні операції комерційних банків, їх характеристика

1. 1. Визначення, сутність та роль кредитних операцій

Ринкова економіка України об’єктивно обумовлює підвищення ролі кредит-

них операцій банку. Це пов’язано з тим, що кредити відіграють важливу роль для розвитку економіки в цілому. Тому недивно, що надання кредитів є однією з тради-

ційних та основних економічних функцій банків [1, с. 265].

Таким чином, кредитні операції банку – це активні операції, що пов’язані з наданням та погашенням позичок з метою одержання банком свого прибутку.

Кредитні операції передбачають організацію економічних відносин, у процесі яких банки надають позичальникам грошові кошти з умовою їх повернення та спла-

ти проценту за їх користування [30].

В основу класифікації кредитних  операцій можуть бути покладені різні  крите-

рії: види позичальників, мета, характер чи терміни кредиту, наявність забезпечення позички і т. д. Так, наприклад, у всіх країнах в тій чи іншій формі проводиться роз-

поділ кредитів на дві великі групи – персональні позики фізичним особам для задо-

волення особистих нестатків  і ділові позички акціонерним  компаніям та одноособо-

вим підприємцям для  забезпечення процесу виробництва  і реалізації продукції. Це розмежування має важливе значення, тому що в зазначених сферах застосовуються різні форми кредитування, діють різні правила у відношенні термінів, величини, вартості і забезпечення позичок, видів фінансових гарантій і т. д.

В середньому доходи від всіх кредитних операцій становлять від 60 % до 80 % доходів комерційних банків. За рахунок цього джерела доходів формується основна

частка чистого прибутку, що відраховується в резервні фонди і що йде на виплату дивідендів акціонерам банку.

 Таким чином, кредитні операції є найважливішим джерелом прибутку банку, проте в зв'язку зі збільшенням в останні роки випадків неповернення кредитів дані операції складають підвищену небезпеку для стійкості та стабільності банку в ціло-

му. Прикладом цього можуть слугувати долі ряду банків України, краху яких сприя-

ла ризикована кредитна політика.

Надання банком кредитів засновується на обліку необхідних потреб позичаль-

ників в позикових  коштах, наявності достатніх гарантій для своєчасного їх поверне-

ння. Банк надає кредити в межах власного капіталу і залучених коштів, забезпечую-

чи сбалансованість  ресурсів, що залучаються і що розміщуються по термінах і об’є-

мах [31].

При наданні позичок  комерційні банки застосовують два методи. Перший по-

лягає в тому, що можливість надання позички щораз зважується в індивідуальному порядку на підставі заяви позичальника. Цей метод застосовується завжди при нада-

нні термінових позичок  і є одним з методів надання  безстрокових позичок. При другому  методі позички надаються в межах  заздалегідь установленого для  позичаль-

ника банком ліміту кредитування, що використовується позичальником  у міру пот-

реби випискою чеків  на банк. Сума ліміту кредитування встановлюється банком з урахуванням розміру  капіталу і фінансового положення  позичальника, обумовлено-

го на основі наданої їм фінансової звітності. Вона також залежить від кредитних можливостей банку і загального економічного становища країни в даний період. Ус-

тановлений ліміт кредитування банк періодично (мінімум один раз  у рік) переглядає.

При цьому другий метод має ряд переваг перед першим. Для банку він вигід-

ніше тим, що скорочується обсяг кредитної документації, а для позичальника – вик-

лючає необхідність щораз  вирішувати питання з банком про  одержання позички, а також тим, що при ньому позичальник платить  відсотки тільки по дійсно використа-

них сумах кредиту, коли при індивідуальних позичках він  повинний оплачувати усі суму з дня  його одержання, незалежно від того, використана вона чи ні [32].

Цільовий характер використання кредитів передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Таким чином, кредити можуть надаватися на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробницт-

ва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі пот-

реби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями  коштів та їх витрата-

ми в процесі виробництва.

Від того, наскільки добре  банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.

В той же час слід зауважити, що забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статут-

ного фонду комерційних  банків та інших господарських товариств [2, с. 108].

Оскільки кредитні операції є найважливішим чинником у діяльності вітчизня-

них банків, то саме вони належать до базових операцій, якими банки, власне і відріз-

няються від небанківських кредитних установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Тому у структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції.

Така значущість кредитних  операцій пов'язана з об'єктивною властивістю ка-

піталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. А кредитні операції -

найдохідніша стаття банківського бізнесу, за рахунок якої формується основна час-

тина чистого прибутку, що відраховується в резервні фонди та йде на виплату диві-

дендів акціонерам. Забезпечуючи переважну частину доходів у багатьох банків, кре-

дити банків виступають важливим джерелом грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки [19].

Саме з цих причин кредитні операції являють собою один із найефективніших та найприбутковіших способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні опе-

рацій є найбільш ризикованим  видом операцій. Тому саме аналіз кредитних  опера-

цій банку з погляду  ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку [3, с. 56].

 

1.  2. Показники аналізу кредитних операцій

Аналіз кредитної діяльності банку є одним з найважливіших напрямків аналізу його діяльності. Причому чим більший банк, тим більше має значення для його ус-

пішної діяльності об’єктивний аналіз його роботи в цілому та на кожній ділянці ок-

ремо. Крім цього, чим  більше банк проводить операцій, тим  більш необхідним є ви-

користання результатів  проведеного аналізу для приблизного  прогнозування і вдос-

коналення подальшої  організації роботи банку.

Виходячи з того, яку  важливу роль відіграють кредитні операції для отриман-

ня банком своїх прибутків, саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризи-

ку, забезпеченості та дохідності буде складати основу аналізу якості активів банку.

Таким чином, аналіз кредитної діяльності банку в загальному плані передба-

чає вирішення таких завдань:

- визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповід-

ності зовнішньому  покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і

потенційних збитків;

- оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного прибутку;

- визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ри-

зику;

- визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний ва-

ріант розміщення ресурсів;

- зниження ризику неповернення позики [19].

В той же час, враховуючи послідовність проведення аналізу, слід зазначити, що аналіз кредитних операцій носить в собі більший обсяг інформації, ніж той, що передбачений при виконанні зазначених завдань.   

Отже, аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:

- аналіз масштабів кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;

- аналіз руху кредитів;

- розрахунок оборотністі кредитів;

- проведення кількісного оцінювання структури кредитного портфеля залежно від різноманітних класифікаційних ознак;

- оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику і ступеня забезпеченості кре-

дитів;

- аналіз ефективністі кредитних операцій.

А тепер для  кращого розуміння, що ж саме являє собою аналіз кредитних опера-цій, розглянемо кожний етап його проведення окремо.

Аналіз  кредитної діяльності банку доцільно починати з аналізу масштабів і ди-

наміки  кредитних вкладень. Цей етап аналізу  передбачає визначення місця, яке посі-

дають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати узагальнюючу оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт питомої ваги кредитів у загальних активах банку (частка кредитних опе-

рацій) за формулою:

Ч к. о. = СКВ / Асеред.      (1. 1)

де, СКВ – середні кредитні вкладення;

Асеред. – середні активи.

Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так

і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кре-

дитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність бан-

ку.

Якщо даний коефіцієнт занадто високий, то це означає, що діяльність банку, можливо, недостатньо диверсифікована, що, у свою чергу, підвищує ризик у разі по- гіршення кредитного портфеля. Навпаки, коефіцієнт низький свідчитиме про те, що банк недостатньо використовує джерела фінансування у процесі формування при-

буткових активів і  тим самим обмежує свій прибутковий  потенціал.

Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт пито-

мої ваги позик у загальних  активах. Показник понад 65 % вважається високим. Лік-

відні банки мають  нижчий рівень цього коефіцієнта, але  більшу частку коштів у ко-

роткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних  цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.

До аналізу динаміки кредитних вкладень відносять визначення темпів зростан-

ня та приросту кредитних  вкладень. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:

Тзрос. = Кредит. вкладення на кін. / Кредит. вкладення на поч.     (1. 2)

де, Тзрос. – темп зростання;

    Кредит. вкладення на кін. – кредитні вкладення на кінець періоду;

    Кредит. вкладення на поч. – кредитні вкладення на початок періоду.

Темп приросту кредитних вкладень, в свою чергу, розраховується наступним чином:

Тп = (Кредити на кін. – Кредити на поч.) / Кредити на поч.        (1. 3)

де, Тп – темп приросту кредитних вкладень;

    Кредити на кін. – кредити на кінець періоду;

   Кредити на поч. – кредити на початок періоду.

Наведені коефіцієнти  свідчать про темпи зростання (приросту) чи зниження позикової діяльності банку. При цьому необхідно визначити та проаналізувати будь-які джерела (тобто сегменти портфеля) змін, а також їх впливу на ризик діяльності.

Крім цього, важливо  виявити, чи є ці зміни типовими для  всієї банківської системи,

чи тільки для даного банку [20].

Визначивши ці показники, ми повинні потім простежити їх зміну в динаміці за допомогою визначення абсолютного та відносного відхилення. Це дає змогу зробити

висновки про загальну тенденцію розвитку кредитної діяльності банку.

Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої

можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку  позикової заборго-

ваності на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кре-

дитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достат-

ність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків. 
       Так, наприклад, коефіцієнт надання розраховується за формулою:

К над. = Кредити над. звіт. / З. З. на кін. звіт.      (1. 4)

де, К над. – коефіцієнт надання;

    Кредити над. звіт. – кредити, надані в звітному періоді;

    З. З. на кін. звіт. – залишок заборгованості на кінець звітного періоду.

За допомогою цього  показника визначають, скільки кредитів залишилося не-

погашеними з виданих  у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик.  
 Крім того, зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролон-

гованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал. І нарешті, да-

ний показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів.  
 У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів. Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми

щойно виданих кредитів: 

                                         (1. 5)

де, К пог. – коефіцієнт погашення позик     
 Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отрима-

ні результати. Він свідчить про низьку частку погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.

Наступний етап оцінки включає в себе аналіз оборотності кредитів. Саме по-

няття оборотності  позик базується на загальному понятті  оборотності оборотних коштів, яке  розраховується як відношення виручки  від реалізації (оборот за певний період) до середніх залишків оборотних коштів.

Але все-таки аналіз оборотності позик доцільніше починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками, яка визначається таким співвідношенням:

К = ДО з видачі кредитів / КО з погашення кредитів     (1. 6)

де, ДО – дебетовий оборот;

    КО – кредитовий оборот.

Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про не-

безпечну політику банку з нарощування видачі позик та поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, - це неминуче при-

веде банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної  діяльності потрібно докорінно змінювати.

У розрізі короткострокових та довгострокових кредитів зберігається така сама тенденція.

Кредитний оборот оцінюється за якийсь певний період, а  залишки позик фік-

суються на певну дату. Для порівняння розраховуються середні залишки позик.

     Аналогічно до загальної методики оборотність позик аналізується за допомо-

гою таких показників: 
1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредитних коштів (N):

                                 N = КО / СЗПЗ                    (1. 7)

де, N – швидкість обертання позик;

     КО – кредитний оборот позик;

   СЗПЗ – середній залишок позикової заборгованості.

При цьому кредитний  оборот являє собою суму погашених  позик або дохід від реалізації кредитів. Цей показник характеризує, скільки оборотів здійснюють креди-

ти за аналізований період. 
2. Тривалість одного обороту в днях обчислюється двома способами:

         (1. 8)           

де, t - тривалість одного обороту в днях; 
D - кількість днів в аналізованому періоді; 
N - кількість оборотів позики за період (швидкість обертання позики); 
Псеред. - середній залишок позики; 
Ок - кредитний оборот (дохід від кредитної операції). 
 Наведений показник показує, за скільки днів позики проходять повний оборот. Ці два зазначені показники перебувають у зворотній залежності - із зростанням швидкості обертання тривалість одного обороту позики зменшується. Унаслідок підвищення швидкості обертання позик з обороту вивільняються кредитні ресурси, які, у свою чергу, можуть бути залучені в інші активні операції банку та приносити додатковий  прибуток.  
 На зменшення тривалості одного обороту (тобто прискорення оборотності

кредитів) впливають  зниження сум заборгованості за позиками, а також збільшення

сум погашення  позик та зміна середньої відсоткової ставки за кредитами.  
 Зміна обсягів виданих кредитів залежить від попиту на кредитні ресурси, ефективності управління активами банку, активності депозитної політики банку. Тобто цей показник частково не залежить від зусиль самого банку. Останній же фак-

тор - середня відсоткова ставка за кредит - здебільшого залежить від зовнішніх при-

чин: політика НБУ, співвідношення попиту та пропозиції кредиту на ринку позико-

вих капіталів, конкуренція між банками, стабільність економічної ситуації. Внут-

рішні фактори, до яких належать ризик позики, її забезпечення, розмір та термін по-

гашення та інші фактори, менше впливають на зміну середньої відсоткової ставки, але теж мають місце.

Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінкою  їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, дохід від кре-

дитної діяльності банку  традиційно має найбільшу питому вагу в загальній структу-

рі доходів банку. Тому результати аналізу ефективності кредитних операцій є пев-

ним підсумком всієї кредитної діяльності банку за аналізований період.  
 Ефективність кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи показників:

- рентабельність кредитних операцій; 
- дохідність активів за рахунок кредитних операцій;

- дохідність кредитних операцій;

- прибутковість кредитних операцій; 
- питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів.

Рентабельність кредитних  операцій може бути проаналізована за допомогою низки показників, які доповнюють один одного. Тому рентабельність кредитних

операцій може обчислюватись  різними способами.     

Рентабельність кредитних операцій (Р) розраховується діленням доходу від наданих кредитів на витрати на залучення ресурсів (суми, виплачені за вкладами клієнтам):

                                                               Р = Дкр / З                                         (1. 9)

де,  Дкр – доходи від наданих кредитів;

     З – витрати на залучення ресурсів.

Різновидом показника  рентабельності може бути також відношення процент-

них доходів від кредитів до процентних витрат, пов’язаних із залученням ресурсів:

                                                             Р = ПД / ПВЗР                                      (1. 10)

де,  ПД – процентні доходи від кредитів;

     ПВЗР – процентні витрати на залучення ресурсів.

         Цей показник характеризує ефективність обраної політики щодо регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів. Зростання даного коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку.

Про ефективність процентної політики може свідчити і зворотний показник - відношення процентних витрат на залучення ресурсів до процентних доходів від кредитних операцій:

                                                                 В = ПВЗР / ПД                                    (1. 11)

де, В – показник відношення;

    ПВЗР – процентні витрати на залучення ресурсів;

   ПД – процентні доходи від кредитних операцій.

   Зниження даного показника є, безумовно, позитивним явищем, проте аналіз слід доповнити оцінкою абсолютної суми прибутку, яка в результаті жорсткої про-