Финансовы забеспечення громадських та консультацийних послуг органами мисцевого самоврядування

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1.1. Значення фінансового забезпечення.

1.2. Елементи механізму фінансового забезпечення.

1.3. Види громадських та консультаційних послуг органів місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2.1. Проблеми та перспективи фінансового забезпечення вищих закладів освіти.

2.2. Фінансове забезпечення розвитку страховика.

2.3. Фінансового забезпечення підприємницької діяльності громадян в Україні.

2.4. Аналіз сучасного стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

2.5. Проблема фінансового  забезпечення системи охорони  здоров’я України.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

3.1. Удосконалення фінансового забезпечення місцевих органів влади.

3.2. Зарубіжний досвід  фінансового забезпечення громадських  та консультативних послуг.

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Ефективність підприємницької діяльності, забезпечення високих темпів її розвитку в умовах переходу до ринкових відносин значною мірою визначається рівнем її фінансового потенціалу. Множина питань, пов’язаних з фінансовим забезпеченням підприємницької діяльності, вимагає ґрунтовних знань теорії і практичних навичок в області обґрунтування фінансової стратегії, вибору ефективних форм розвитку активів і капіталу, розробки цілеспрямованої інвестиційної програми та інших. Фінансове забезпечення значною мірою визначає ефективність функціонування суб’єктів господарювання будь-якої галузі економіки.

Фінансове забезпечення є одним  із складових елементів фінансового (фінансово-кредитного) механізму поряд з управлінням фінансовою діяльністю, фінансовим регулюванням, фінансовим планування і прогнозуванням та іншими.

Таким чином, з вищесказаного можна  зробити висновок, що тема курсової роботи є актуальною і потребує досконалого вивчення.

Мета курсової роботи – вивчення економічного змісту, фінансового забезпечення та видів громадських, консультаційних послуг органів місцевого самоврядування.

Задачі курсової роботи полягають  у наступному:

• обгрунтувати економічний зміст фінансового забезпечення;
• з’ясувати елементи фінансового забезпечення;
• вивчити види громадських, консультаційних послуг органів місцевого самоврядування;
• дослідити фінансове забезпечення вищих закладів освіти;
• вивчити фінансове забезпечення підприємницької діяльності громадян в Україні;
• вдосконалити фінансове забезпечення розвитку страховика;
• проаналізувати сучасний стан фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні;

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1. Значення фінансове забезпечення

Дослідженню поняття “фінансового забезпечення” присвячено чимало наукових праць. В економічній літературі немає єдиного підходу щодо визначення цього поняття. Думки науковців розходяться при визначенні елементів і форм фінансового забезпечення.

Вагомий внесок у дослідження окремих аспектів фінансового забезпечення підприємств зроблено у працях вітчизняних науковців І.А. Бланка, М.Д. Білик, П.Ю. Буряка, О.Д. Василика, І.В. Зятковського, О.П. Кириленко, М.І. Крупи, В.М. Опаріна, А.М. Поддєрогіна, Р.А. Слав’юка. О.О. Терещенка, С.І. Юрія та ін. Проте, зважаючи на значну варіацію в позиціях економістів стосовно цього явища, питання фінансового забезпечення можна вважати актуальним і сьогодні.

Наведено декілька визначень  фінансового забезпечення вітчизняними науковцями.[14]

Таблиця 1.1

Узагальнення поглядів вчених щодо поняття “фінансове забезпечення”

Продовження таблиці 1.1

Продовження таблиці 1.1

Автор наукових і навчальних праць Зятковський І.В. дає інше тлумачення поняттю “фінансове забезпечення” таким чином.

Фінансове забезпечення - це система джерел і форм фінансування розвитку економічної і соціальної сфер суспільства. Можна погодитись з його думкою, що воно здійснюється в трьох формах: самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування.

Самофінансування - це покриття витрат за рахунок власних коштів, яке є визначальною формою фінансового забезпечення, хоча і не основною за питомою вагою.

Кредитування як ефективна форма фінансового забезпечення означає покриття частини витрат за рахунок позичених коштів, яке здійснюється у формах комерційного і банківського кредитів. Але ефективність забезпечується встановленням таких принципів кредитування, як поворотність, терміновість, платність, матеріальна забезпеченість. Це змушує позичальників працювати максимально ефективно, але для отримання кредиту знову ж потрібно мати відповідне матеріальне забезпечення і стабільні фінансові результати. Для погашення кредиту в строк і сплати процентів необхідно мати сталий фінансовий стан і джерело сплати процентів - виручку від реалізації та прибуток.

Бюджетні асигнування  - форма фінансового забезпечення за рахунок централізованого фонду грошових коштів держави. Адже бюджетні асигнування не потрібно заробляти, як власні джерела, їх не треба було повертати і платити за їх використання проценти, як за кредити. Це стало однією з причин низької ефективності планової економіки і врешті-решт призвело до кризи. [15 с. 44-150]

В результаті проведених досліджень, встановлено, що система фінансового механізму фінансового забезпечення аграрних підприємств, висвітлено достатньо і в повній мірі. Цьому питанню присвятили свої праці Возняк Г.В., Гриценко О. І., Кузнєцова а.Я.,  Олійник Д.С.,Утенкова К.О., Пластун В.Л., Юркевич О. М., та інші. Але, поряд з цим, необхідне детільне вивчення та визначення джерел фінансових ресурсів для відтворення основних виробничих фондів, як важливої складової матеріального виробництва.

Якщо під фінансовим забезпеченням  ми розуміємо наявність в розпорядженні  підприємств фінансових ресурсів для  здійснення фінансування поточної господарської  діяльності, інвестиційних програм  капітальних вкладень, інших заходів, тоді розглянемо детальніше, за рахунок  яких саме ресурсів воно відбувається. [8, с.19]

Науковець Пластун В.Л. вважає, що фінансове забезпечення діяльності підприємств, яке справедливо відзначається  більшістю дослідників, може проводитись  за рахунок самофінансування, кредитування, безповоротного фінансування. Це дає можливість розширити класифікацію форм фінансового забезпечення та використовувати їх в цілях відтворення основних засобів інструментами додаткового гарантійного забезпечення (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація форм фінансового забезпечення розрахункових  відносин у зовнішньоекономічній діяльності підприємств [28 с.21]

Сформульовані принципи функціонування системи фінансового забезпечення дозволяють здійснювати відтворювальні процеси в конкретних умовах господарювання, а саме: комплексність системи  фінансування; диверсифікація джерел фінансування;  концентрація фінансових ресурсів; диференціація методів фінансування за стадіями інноваційного процесу; наукова обґрунтованість та правова захищеність механізмів фінансування;  адаптивність і оперативність; чітка цільова орієнтація системи на швидке та ефективне впровадження інвестицій. [40, с. 22]

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції  трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування відтворення  основних виробничих фондів. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати (прибуток), другий — на рух грошових потоків (амортизації, інвестицій). До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі: чистий прибуток; амортизаційні відрахування; забезпечення наступних витрат і платежів спрямованих на капітальні інвестиції, які відображаються в примітках до фінансової звітності підприємств.  Дискусійними залишаються питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування.

На нашу думку, віднесення згаданих надходжень до внутрішніх є  виправданим, оскільки за їх рахунок  можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх  фінансових джерел, які мобілізуються  на ринку капіталів. Принциповим  є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в  необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється  і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки  від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.

1.2  Елементи механізму фінансового забезпечення.

На основі проведено аналізу  існуючих підходів до трактування суті поняття фінансового забезпечення автор виділив і згрупував  основні елементи механізму фінансового  забезпечення (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Елементи механізму фінансового  забезпечення підприємств

У фінансовому регулюванні  використовуються фінансові інструменти - певний спосіб фінансування, який реалізується як певний договір, в якому зазначені  юридичні вимоги, захищені законом, з  боку одного учасника і зобов’язання з боку іншого учасника, або як визначені законом взаємовідносини держави і інших суб’єктів економіки. На рівні держави такими інструментами є податки, субсидії, трансферти тощо, на рівні підприємств - фінансові інструменти грошового ринку: депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні векселі, зворотні вимоги про викуп цінних паперів тощо.

Фінансовими важелями на макрорівні є, наприклад, ставка оподаткування, рівень резервування, ставка рефінансування НБУ, валютний курс тощо. Фінансові  важелі часто використовуються для  стимулювання потрібних процесів та застосування фінансових санкцій для  зменшення небажаних явищ і процесів.

Фінансові стимули - це рівень заробітної плати, доходів працівників, матеріальні допомоги, премії, пенсії, стипендії, надання різних пільг, зокрема - податкових пільг, податкових канікул, списання податкової заборгованості. До стимулів належать також заохочувальні  фонди, створювані з прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку національної економіки, фінансування підготовки і перепідготовки кадрів тощо.

Фінансові санкції охоплюють  штрафи і пеню. Штрафи - це ступінь  матеріального впливу на винних у  порушенні законодавства, угод або  чинних правил, накладаються, як правило, у твердій грошовій сумі. Пеню накладають при несвоєчасному виконанні  грошових зобов’язань і нараховують за кожен день прострочення платежу, встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу (санкції за порушення податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів, пені за несвоєчасну сплату платежів, зменшення або призупинення бюджетного фінансування, вилучення до бюджету коштів, використаних не за призначенням, відміна наданих пільг).

Фінансове забезпечення науково-технічної  сфери має складну структуру, елементами якої є: сукупність джерел фінансування; форми фінансування інновацій; методи та інструменти акумуляції грошових надходжень і їхнього вкладення  в інвестиційні проекти і цільові  програми; методи та інструменти контролю за інвестиціями у інноваційні проекти, включаючи оцінку ефективності їх використання тощо.

Забезпечення функціонування фінансового механізму на рівні  держави здійснюють фінансові органи та інститути:

1. Органи, що обслуговують  сферу бюджету держави:

- Міністерство фінансів України,

- Державне казначейство  України;

- Контрольно-ревізійна служба  України;

- Державна податкова служба  України,

- Митна служба України

2. Контрольно-регулюючі органи:

- Рахункова палата України;

- Державна комісія з  пінних паперів та фондового  ринку України;

- Аудиторська палата України  та аудиторські фірми.

3. Фінансові інститути,  що визначають діяльність фінансового  ринку:

- Національний банк України  і комерційні банки;

- Міжбанківська валютна  біржа;

- Фондові біржі та фінансові  посередники;

- Страхові компанії.

4. Органи управління цільовими  фондами:

- Пенсійний фонд України;

- Фонди загальнообов’язкового соціального страхування.

Авторське трактування фінансового  забезпечення зорієнтоване на покращення кінцевого фінансового результату господарської діяльності – прибутку і розвитку підприємницької діяльності.

1.3. Види громадських та консультаційних послуг органів місцевого самоврядування.

Основним Законом України - Конституцією України передбачено  певні гарантії з надання громадських (публічних) послуг органами місцевого  самоврядування . Так, за вимогами Конституції, держава створює умови для  здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у  виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Також гарантується щотижневий відпочинок, а також оплачувана щорічна відпустка, соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках.

Крім того, Конституція  гарантує надання державою та органами місцевого самоврядування певним категоріям населення (які потребують соціального  захисту) житла на безоплатній основі або за доступну плату. Гарантується також і умовно-безкоштовна охорона  здоров’я, яка забезпечується державним або місцевим (у вигляді делегованих повноважень) фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Державою також має забезпечуватись ефективне й доступне для всіх громадян медичне обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога має надаватися безоплатно, але рівень надаваємих безоплатних послуг обмежується рівнем відповідного фінансування з певного щабля влади. Держава також має дбати і про санітарно-епідемічне благополуччя.

Громадські послуги - послуги (муніципальні), що надаються територіальній громаді, громадянам з метою задоволення їх потреб органами місцевого самоврядування.

Основним Законом України - Конституцією України передбачено певні гарантії з надання громадських (публічних) послуг органами місцевого самоврядування . Так, за вимогами Конституції, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Також гарантується щотижневий відпочинок, а також оплачувана щорічна відпустка, соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках.

Крім того, Конституція гарантує надання державою та органами місцевого  самоврядування певним категоріям населення (які потребують соціального захисту) житла на безоплатній основі або за доступну плату. Гарантується також і умовно-безкоштовна охорона здоров’я, яка забезпечується державним або місцевим (у вигляді делегованих повноважень) фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Державою також має забезпечуватись ефективне й доступне для всіх громадян медичне обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога має надаватися безоплатно, але рівень надаваємих безоплатних послуг обмежується рівнем відповідного фінансування з певного щабля влади. Держава також має дбати і про санітарно-епідемічне благополуччя.

Згідно з Конституцією, утримання  та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування також здіснюється за рахунок бюджетних видатків . За Конституцією, в нашій країні повна загальна середня освіта є обов’язковою і її доступність також забезпечується за допомогою бюджтного фінансування з відповідного рівня бюждету. Так забезпечується безоплатність та доступність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Крім того, саме за рахунок бюджетного фінансування гарантується розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої й післядипломної освіти, різноманітних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Право громадяни безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі також забезпечується шляхом бюджетного фінансування .

Розвиток науки, збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, які становлять культурну цінність, тощо також забезпечується за допомогою здійснення фінансування із відповідного бюджету.

Право громадян на передбачену в  певних випадках безоплатну правову  допомогу та й інші гарантії соціальних, економічних і політичних прав громадян України так само забезпечуються із відповідних бюджетів.

Наразі відмітимо, що перелік конституційних гарантій громадян України є досить широкий. Він засвідчує необхідність збереження в державі досить високого рівня державних витрат, що є надзвичайно складним завданням. Так, за розрахунками західних науковців, єфективним використанням видаткової частини бюджету будь-якого рівня вважається таке, коли на фінансування конституційних гарантій громадян із відповідного бюджету виділяється не більше 1/3 загальної видаткової частини такого бюджету. У нашій державі ми можемо спостерігати картину, коли майже вся видаткова частина відповідного бюджету іде на фінансування конституційних гарантій громадян, і практично відсутнє фінансування інестиційної складової місцевої економіки органами місцевого самоврядування.

Консультаційні  послуги - це інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, у тому числі аудиторські, юридичні, консалтингові послуги, послуги, пов’язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій, послуги з навчання, підготовки спеціалістів.

Органи місцевого самоврядування надають консультаційні послуги пов’язані з:

• консультативна допомога з питань охорони праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів”. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
• Консультативна допомога з питань оплати праці - кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
• Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
• Консультації та методична допомога по професійному навчанню, перепідготовку кадрів на виробництві. Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.