Финансовый анализ железнодорожного предприятия

     Вступ 

     Прямим  доказом актуальності цієї роботи є  факт того, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні - конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства.

     У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства, ліквідності активів та фінансового стану з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами росту економічних показників та стабілізації галузі, й як слідство – покращення економічного потенціалу країни і підвищення її авторитету на міжнародній арені.

     Метою дослідження моєї курсової роботи є  проведення комплексного аналізу результатів  діяльності підприємства, що надає послуги у сфері залізничного транспорту та діяльність якого пов’язана із залізницею.

     Така  аналітична праця є край необхідним елементом в економіці, тому що господарська  діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Тому вважаю за доцільне у цій курсовій роботи проаналізувати прибутковість та рентабельність підприємства за декілька періодів і з’ясувати які фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це мало для підприємства.

     З теоретичного курсу дисципліни відомо, що «Економічний аналіз – це комплексне глибоке вивчення роботи підприємств, їх підрозділів та інших господарських  формувань для об'єктивної оцінки її результатів і виявлення можливостей  дальшого підвищення ефективності господарювання». Цей тезис як найкраще характеризує напрямок дослідження, які наводяться у роботі, лаконічно відображає вагому суть процесу економічного аналізу 

     Предметом економічного аналізу є діяльність підприємств і їх підрозділів, а  також інших господарських формувань, спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат.

     Предметом саме цього аналізу виступає основна  діяльність ПЧ-9, яка полягає у  забезпеченні утримання колії, земляного  полотна, штучних споруд і інших  пристроїв колійного господарства у справному стані, що гарантує безпечний і безперебійний рух поїздів, а також здійснювання (не на шкоду основному виробництву) інші, не заборонені законодавством України, види діяльності. Крім цього, забезпечення утримання виробничо-побутових будинків.

     Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації підприємства, що є структурною частиною Донецької залізниці «Донецька дистанція колії (ПЧ – 9)».

     Об’єктом  дослідження роботи є  фінансова робота підприємства у динаміці за 2007 – 2009 роки.

     При вивченні даної теми і для глибокого  та всеохоплюючого аналізу скористалися методикою аналізу динаміки та структури, методикою факторного аналізу прибутку та рентабельності.

Розділ 1

Загальна  характеристика дослідує мого підприємства 

     Дистанція колії входить до складу служби колійного  господарства «Державного підприємства «Донецька залізниця». Дистанція  колії не є юридичною особою. У  своїй діяльності Донецька дистанція  колії керується чинним законодавством України, наказами й нормативними актами Міністерства транспорту та зв’язку України, Укрзалізниці, «Державного підприємства «Донецька залізниця», а також чинним Положенням. Донецька дистанція колії має рахунок у банку і печатку з найменуванням «Державного підприємства «Донецька залізниця» та своїм власним.

     Донецька  дистанція колії є відокремленим  структурним підрозділом «Державного  підприємства «Донецька залізниця», що є стосовно дистанції колії  вищестоящім органом управління, і належить до загальнодержавної  власності. Дистанція колії створена з метою забезпечення безпечного й безперебійного руху поїздів з установленими швидкостями на ділянці колії, яка нею обслуговується

     Головна ціль дистанції – збільшення доходів  і прибутків підприємства, вести  контроль за доходами й витратами, особливо за витратами паливно-енергетичних ресурсів й рівнем рентабельності.

     Для організації діяльності дистанції  колії «Державне підприємство «Донецька  залізниця» наділяє її необхідними  основними фондами, оборотними коштами.

     Для того, щоб детальніше розглянути структуру виробничої діяльності наведемо схематично інформацію, яка дає змогу зрозуміти, саме чим займається підприємство, що підвергається економічному аналізу.

     Рис. 1.1.: «Склад основної діяльності підприємства ПЧ – 9» 

     За  значимістю послуг, що надає Донецька дистанція колії можна надати ще одну графічну діаграму, яка буде відображати процентне відношення кожної з описаних вище послуг.

     Рис. 1.2.: «Структурна будова процентного співвідношення елементів основної діяльності у структурі функціонування Донецької дистанції колії»

     Все майно дистанції колії є складовою  частиною майна «Державного підприємства «Донецька залізниця» й перебуває  на відособленому балансі дистанції  колії.

     Дистанція колії забезпечує ведення статистичного, бухгалтерського та податкового  обліку, надає у вищестоящу організацію  оборотно-сальдовий Баланс і інформацію про стан окремих облікових регістрів.

     Начальник дистанції колії та головний бухгалтер  відповідають за достовірне й своєчасне надання бухгалтерських, статистичних і податкових звітів.

     Контроль  і ревізія виробничої і господарської  діяльності дистанції колії здійснюються вищестоящою організацією.

     До  основних задач ПЧ-9 належать:

1. Утримання всіх елементів залізничної колії (земельного покрову, верхньої будови колії та ін.) у стані за міцністю, забезпечуючи безпечний рух потягів за встановленими швидкостями на обслуговуючих ділянках шляху.
2. Точне виконання Правил технічної експлуатації залізниць України, приказів, інструкцій Укрзалізниці, начальника Донецької залізниці й начальника служби колійного господарства по безпеці руху потягів.
3. Проведення заходів щодо оздоровлення й посилення колійного господарства.
4. Забезпечення безпеки руху потягів й транспортних засобів на переїздах.
5. Установка й догляд за колійними та сигнальними знаками.
6. Забезпечення ремонтів й технічного обслуговування колійних машин, механізмів та обладнання.
7. Надання платних послуг населенню та виробництво товарів народного споживання.

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ 

2.1. Аналіз ліквідності підприємства. 

     Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

     Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів. Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявності ліквідних коштів. Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів. Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності. Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

     1) абсолютна фінансова стійкість;

     2) нормально стійкий фінансовий стан;

     3) нестійкий фінансовий стан;

     4) кризовий фінансовий стан.

     Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси та витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями.

     Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

     Розглянемо методичну послідовність аналізу ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства на прикладі підприємства залізничного транспорту ПЧ-9.

     Будь-якого користувача фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність підприємства. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

     1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) – Кп , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов’язань.

     2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності – Кшл , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

     3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

      2.2 Необхідність та доцільність аналізу показників прибутковості 

     Функціонування  підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в  умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

     Прибуток  – це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну  ефективність його роботи.(Поповіч) в  умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів  державного та місцевих бюджетів.

     А також прибуток – один із основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.

     Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом ( після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції.

     Об’єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці показники характеризують всі сторони господарювання. 

     Основними задачами аналізу фінансових результатів  діяльності є:

• Систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;
• Визначення впливу, як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів на фінансові результати;
• Вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;
• Оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності;
• Розробка заходів, що до використання виявлених резервів.

     В процесі аналізу господарської  діяльності використовують наступні показники  прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт  та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

     Балансовий  прибуток включає в себе фінансові  результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних  операцій.

     Прибуток до оподаткування – це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

     Чистий  прибуток – це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів. (Савицька).

     Необхідно проаналізувати склад балансового  прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.

     Величина  балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.

     Нормативні  акти, що діють на території України, допускають наступні методи регулювання  прибутку суб’єктом господарювання:

• Зміна методу нарахування зносу МБЗ;
• Застосування різних методів оцінки  нематеріальних активів та способів нарахування амортизації;
• Вибір метода оцінки використаних запасів;
• Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду;
• Зміна метода визначення прибутку  від реалізації і т.д.

     Основну частину прибутку підприємство отримує  від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

     Прибуток  від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.

     Обсяг реалізації продукції може здійснювати  позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.

     Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується.

     Собівартість  продукції і прибуток знаходяться  в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить  до відповідного росту прибутку і  навпаки.

     Зміна рівня середньо реалізаційних цін  і величина прибутку знаходяться  у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.

     Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана  у формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності «Звіт про фінансові результати», у формі 1 для річної і періодичної бухгалтерської звітності «Бухгалтерський баланс», у формі 5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності «Примітка до балансу». 

2.3. Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємства 

     Якщо  сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів.

     Рентабельність  застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

     Рентабельність  продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

     У багато номенклатурному виробництві  в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування.  Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції.

     Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів  продукції, чи є нові перспективні вироби.

     Дуже  важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

• Вироби з низькою рентабельністю;
• Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;
• Вироби високорентабельні.

     При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

     Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

• Рентабельність помітно зросла;
• Рентабельність суттєво не змінилась;
• Рентабельність знизилась.

     Групування  виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

• Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
• Зміну податку на додану вартість;
• Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

     Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.

     Показник  рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень  у реалізації продукції.

     Рентабельність  підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових  результатів.(Івахненко).

     Отже  показники рентабельності більш  повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

     Показники рентабельності можливо об’єднати  у декілька груп:

• Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
• Показники, що характеризують прибутковість продажів;
• Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

     Всі показники можуть розраховуватись  на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого  прибутку.

     Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно  з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

      Розділ 3

«Аналіз основних техніко - економічних показників підприємства» 

Таблиця 3.1 – Аналіз основних техніко - економічних показників підприємства